ЛМС.Том 2. Розділ 1

Інші варіанти назви: Скульптор місячного світла / Легендарний скульптор місячного світла / ЛМС / СМС / ЛСМС

Англійська назва: The Legendary Moonlight Sculptor / LMS

Оригінальна назва (Корейська): 달빛조각사

Мова оригіналу: корейська

Автор/ка: Nam Heesung (남희성) / Нам Хісон (Нам Хвісон)

Жанри: бойовик, бойові мистецтва, наукова фантастика, пригоди, комедія, фентезі, шьонен

Рік: 2007

Томів: 58

Випуск: завершений

Перекладачка: Silver Raven

Переклад: у процесі

Опис: Людина, покинута світом, людина, що поклоняється грошам, людина, відома як легендарний Бог Війни у дуже популярній MMORPG «Континент Магії». З досягненням повноліття він вирішує попрощатися з грою, але спроба заробити щось за вкладений час і зусилля має такий наслідок, якого ніхто не міг уявити.

Завдяки ряду випадковостей його легендарний персонаж продається за 3 мільярди вон, приносячи йому велику радість, що змінилась глибоким відчаєм, бо він змушений віддати майже все жадібним лихварям. Відкривши можливість заробляти гроші завдяки іграм, головний герой піднімається з прірви з новим наміром і йде прямо до нової епохи під керівництвом першої в історії MMORPG у віртуальній реальності «Королівська Дорога».

Це легенда про Лі Хьона, про шлях до вершини, з серцем, що любить тільки рідних, з безмежним прагненням до грошей, про його винятковий розум, треноване тіло і вмінням наполегливої праці, що завжди підтримувало головного героя на плаву.

Переклад  з англійської. Тобто переклад з перекладу, деякі сенси й особливості будуть втрачені.

Бажаєте зробити мені приємно?

(ノ◕ヮ◕)ノ*:・゚✧ Прогуляйтесь хвилинку по сайту.

Також у мене є Patreon. Там цікаво(〜^∇^)〜

Особливу подяку за появу цього перекладу можете висловити Drakula!

Том 1. Розділ 10.

Розділ 1. Земля міфу

Ґанділва, староста села Баран, опинився перед дилемою. Село – це дім для п’яти сотень родин. Баран було мирним селом у південній провінції королівства Розенхайм. Але в нього вторглися ящіро-люди. Селяни розбіглися, а деяких жінок взяли в полон.

– Я хотів би почути звідки походить це насіння, – сказав Від.

Безбарвні очі Ґанділви засвітилися променем надії.

– Чи ви допоможете нам, якщо я розкажу те, що знаю, пане?

– Будь ласка, не ображайте мене, сер. Незалежно від того, розкажете ви чи ні, я допоможу вашим людям. Коли невинних людей захопили у полон злі почвари, як ближній може залишатися спокійним та піти власним шляхом?

– О! – на Ґанділву наринув прилив хвилювання.

Поки всі інші відкидали його прохання про допомогу, тут був добрий самарянин, який запропонував свій меч для порятунку.

– Сер Даріус відхилив моє прохання… бо все, що я міг запропонувати, ось це насіння, – мовив Ґанділва.

Упевнений, що Даріус цього не почує, Від обережно сказав:

– Хто зважує цінність доброго вчинку? Це дуже безвідповідально.

– У світі ще залишилися добрі люди.

Очі Віда мимохідь поглянули на стиснутий кулак Ґанділви.

– До речі, що це за насіння?

– О, це. Мені не відомо, що з нього проростає.

– Невже ви навіть не знаєте звідки воно з’явилося?

– Насіння передавалося у моїй родині з покоління в покоління. Мої предки казали ревно його охороняти, тому що воно безцінне. Я пообіцяв оддати насіння хорошому воїну в обмін на послугу.

Все зійшлося так, ніби дві частини головоломки з’єдналися між собою в тумані. Але досі залишався ризик у п’ятдесят відсотків.

Це було насіння, що вкаже Віду дорогу до Небесного міста, чи просто насіння якоїсь безіменної рослини? Серед незліченних професій є садівники і фермери. Нічого дивного, їх дуже мало, щоб надибати когось одразу.

– Ви врятуєте моїх людей, пане?

Дінь.

[Біда села Баран

Баран було мирним селом, сповненим життя, аж поки східний кордон не спустошили жахливі монстри. Коли ящіро-люди напали на село, у старости Ґанділви не вистачало часу, щоб врятувати всіх. Він утік, забравши лише юних. Дорослі вирішили залишитися, щоб виграти час.

Лихі ящіро-люди схопили людей, які чинили опір, і замість того, щоб відрубати їм голови, поневолили в опорному пункті в Західній долині.

Врятуйте батьків цих дітей. З плином часу ящіро-люди не вагаючись вбиватимуть селян одного за іншим.

Рівень складності: D

Нагорода: Безіменне насіння

Кількість бранців: 55]

Завдання з рівнем складності D. Воно рівнозначне квесту «Каральний загін».

Від мав завдання з рівнем складності A, що слідувало волі Захаба, проте воно далеко за межами його можливостей. Однак, на превеликий жаль, квест зайняв місце у вікні завдань.

Це завдання складніше за все, що Від коли-небудь робив. Але він знову і знову читав опис квесту, пропускаючи частину про рівень складності; батьки в біді. Спогади Віда про батьків закінчуються у вісім років. Бо відтоді він міг пригадати лише найтемніші часи свого життя, коли лихварі переслідували його.

«Це єдиний спадок, який мені залишили».

Проте Від сумував за батьком і матір’ю. Якби це було можливо, він би заплатив будь-яку ціну, щоб повернути їх до життя.

Оскільки потенційний рятівник глибоко замислився, Ґанділва захвилювався і запитав:

– Гадаю, ви незадоволені винагородою?

– …

– Як тільки моє село відновиться, ми з часом відплатимо вам за допомогу.

– Ні, все добре. Це більше, ніж я міг би попросити. Я закінчу це завдання так швидко, як зможу.

[Ви прийняли квест.]

– Дякую, пане. Ящіро-люди вирушили до долини в горах на захід од мого села. Я чекатиму вас з добрими новинами.

Коли Ґанділва пішов, до Віда наблизились товариші по команді.

– Віде, що це було?

– Ти взяв цей квест?

Пейл і Сурка дивилися на Віда з недовірою. Він щойно прийняв нове завдання, за яке їх нагородять простим насінням.

– Жодних запитань. Доганяйте старосту і приймайте квест, який я щойно отримав.

Від був фактичним лідером команди.

Його товариші по команді припустили, що для такої наполегливості має бути якась причина, тому пішли до Ґанділви і попросили квест, який староста охоче дав.

– Я з Відом.

– Я також хочу запропонувати вам мій лук для порятунку селян.

[Ваша команда прийняла квест.]

Решта групи Віда взяла завдання, але їм було цікаво в чому ж суть.

Пейл хитнув головою.

– Я не можу зрозуміти, чому ти відмовився від квесту карального загону і замість нього взяв це завдання після того, як ми пройшли весь шлях сюди.

– Це може надати неймовірну можливість, якщо я не помиляюся. Хай там як, правий я чи ні, це все одно краще, ніж битися з ящіро-людьми разом з іншим військом. 

– Що ти хочеш цим сказати?

– Припустимо, ми разом з каральним загоном боротимемося з ящіро-людьми. При наших рівнях ми не отримаємо багато досвіду і слави.

Команда погодилась з Відом. Їхні рівні нижчі, ніж у Даріуса та його поплічників. Вони більше зацікавленні у пошуках та вирішені місій, що з’являться після того, як війська виженуть звідси ящіро-людей, тому масштабна битва для них мала невелике значення. Затиснута між двома сотнями гравців з вищими рівнями, команда Віда, у кращому випадку, буде здебільшого перешкодою. 

– Гадаю, нам ліпше зайнятись цим квестом. – Сказав Від.

– Але рівень складності – D… Тобі не здається, що це занадто складно для нас п’яти? – спитала Сурка.

– Не переймайтесь. У мене є план, – сказав Від.

– Добре, Віде. Ми з тобою, – мовив Пейл.

Від вирішив прийняти квест Ґанділви і разом зі своєю командою покинув лави армії користувачів. Незабаром, до дезертирів підійшли двоє чоловіків.

Це були Бекер і Дейл, десятники армії Розенхайма.

– Командире! Куди ви йдете? – спитав Дейл.

– Ми підберемося ближче, щоб знищити ящіро-людей, – сказав Від. Він доленосно додав: – Ми з моїми товаришами по команді вирушаємо, щоб звільнити селян, батьків і матерів безпритульних дітей, з опорного пункту ящіро-людей.

– Досить складна місія!

Бекер був вражений словами Віда. Дейл виглядав недовірливим.

– Чи зможете ви, тільки в п’ятьох, проникнути углиб їхнього опорного пункту?

Дейл зміряв поглядом групу Віда. Він дійшов висновку, що вони виглядаюсь слабшими за нього. Десятник розправив плечі та запропонував свої послуги.

– Командире, ми хочемо підтримати вас у цій місії, – сказав Дейл.

– Так, сер. Наш командир дозволить нам приєднатися до вас, коли почує про ваш героїчний вчинок, – мовив Бекер.

Дружба, яку з ними вибудував Від, знову спрацювала.

Є деякі неправомірні події, що, безумовно, відкидаються солдатами, незалежно від їхньої лояльності, наприклад, підступний заколот або масове вбивство невинних селян. Харизма і добрі стосунки не можуть мотивувати їх, якщо це не підкріплене славою лідера чи справедливою причиною.

В очах десятників вчинок Віда, що добровільно зголосився врятували селян, розцінювався як героїчний. А оскільки ця місія пов’язана з початковим завданням карального загону, вони відчували, що мають повне право допомогти йому.

Після моменту тиші, Від сказав:

– Я дуже радий почути це від вас, але я не можу прийняти вашу допомогу. Наразі вас відправляють повернути село Баран під командуванням сера Даріуса, чи не так?

– Але…

– Що менше людей у цьому завданні, то краще! Я прошу вас зробити все можливе у вашій місії. А якщо ми успішно повернемо батьків і виявимо, що сім’ям більше немає де жити?

– Слухаємося, командире.

Це переконало Бекера і Дейла, тож вони поступилися.

Двісті піхотинців з армії Розенхайма полегшили б звільнення полонених з опорного пункту ящіро-людей, особливо тому, що всі десятники раніше були під командування Віда.

Завдання було би менш обтяжливим, якби він прийняв їхню допомогу. Його сильна харизма могла перетворити солдат на грізну силу.

Недоліком було те, що Даріус це помітить.

Від з командою можуть покинути війська з трьох сотень гравців і двох сотень солдатів непоміченими, але зникнення великої кількості солдат точно привернуло б увагу Даріуса і це змусило б його з’ясовувати причину.

Від з товаришами по команді попрямували до гір на захід від села Баран, їх описував Ґанділва.

Західні гори виглядали похмурими.

Вологий туман піднімався від водоспадів у долині, утворюючи найкращі умови для ящіро-людей.

– Можу сказати, що їх територія простягається сюди.

Рейнджер Пейл поліпшив зір і навички спостереження, щоб оптимізувати достоїнства свого класу. Вони обов’язкові для рейнджерів, які перехоплювали ворогів на відстані та аналізували різноманітні ландшафти.

Він зосередився на пасивних навичках рейнджера, таких як Чисельні постріли та Проникнення. Це був найпопулярніший шлях до другої трансформації класу рейндежра.

Тим часом Від, клас якого – скульптор, потіснив інших у володінні мечем, завдяки скульптурному мистецтву та гравірувальному ножу Захаба.

– Так, гадаю, ящіро-люди перетнули східний кордон і отаборилися тут, – погодився Від, вивчаючи місцевість. Долина виявилася ширшою, ніж можна було подумати.

Вони ступали з острахом того, що почвари можуть підкинути їм сюрприз і вискочити з лісу поряд.

Нарешті вони помітили воїнів ящіро-людей. Монстри нагадували гігантських ящірок на двох ногах зі слизькою зеленуватою шкірою. Не нижче шістдесятого рівня.

– Фу, бридота, – зауважила Ромуна.

Від не міг з нею не погодитися. Загалом монстри були відразливими і потворними.

Та все ж вони його майже не лякали.

«Я просто використаю той самий трюк, що і з гоблінами», – сказав він собі.

Рівень ящіро-людей був на десятку вищий, ніж у гоблінів, але вони мають обмеження, оскільки перебувають «у полі», бо чудовиська в лігвах або вночі були наполовину сильнішими, ніж зазвичай. Однак ці ящіро-люди не були сильнішими за гоблінів.

Від взяв важкий меч замість лука. Він був настільки зайнятий готування їжі та продажем статуеток далеко від битв, що його тіло свербіло від бажання пролити кров.

«Тепер я можу спробувати одну з технік меча».

Техніка Імперського безформного меча!

П’ять рухів, записаних у книзі навичок, були такими:

[Перша форма

Витрати мани: 300

З блиском ви вражаєте ворога тричі поспіль.

З розвитком навички кількість ударів і пошкодження зростають.]

[Друга форма

Витрати мани: 400

Ви у мить підкрадаєтесь до ворога та завдаєте йому удару зі спини.]

[Третя форма

Витрати мани: 600

Ви знищуєте зброю ворога тимчасово збільшивши силу атаки в п’ять разів.]

[Четверта форма

Витрати мани: 1000

Ви націлені на вразливу точку ворога танцювальним рухом.]

[П’ята форма

Ви в гармонії зі своїм мечем.

Сконцентруйте всю свою ману і виштовхніть її в одну мить.

Мана споживається до нуля, а якщо кількість мани нижче 2000, ваше життя також зменшиться.]

Техніка єдиного поступу була активною бойовою навичкою для ухиляння від атаки противника сімома швидкими кроками.

Від індивідуально назвав кожну форму в техніці меча.

Перша форма отримала назву Потроєння, а наступні – відповідно Укол, Прорив Сили, Танець Меча і Меч Імператора.

Завдяки таблеткам імператора кількість мани у Віда становила 940 очок. Він міг тричі використати навичку Потроєння, двічі – Укол і лише один раз – Прорив Сили.

Про рухи вище третьої форми не могло бути й мови, тому що його мани не вистачить на них. Він міг активувати п’яту форму, Меч Імператора, без мани, але це було занадто ризиковано, щоб ставити на кін своє життя заради однієї спроби.

Він назвав поступ з книги навичок Сімома Небесними Кроками. Лише це уміння споживало 100 ОМ. На щастя, воно діяло принаймні ще хвилину після активації.

«Погляньмо, що я можу робити».

Від не бився жодного разу з того часу, як вивчив техніку Імперського безформного меча.

– Серед білого дня вони не такі сильні, як може здатися, – сказав тихим голосом Від своїм товаришам по команді. – Ящіро-люди мають повну силу тільки на болотах, але вони набагато слабші в долині. Я піду першим і змахнуся з ними.

Монстри, що адаптовані до сухого клімату, такі як отруйні скорпіони та піщані черв’яки, переважно живуть у пустелі.

Знайшовши житло в болотах, ящіро-люди слабші на інших територія, як у цьому випадку.

Проте товариши Віда по команді були здивовані. Він щойно запропонував напасти на опорний пункт ящіро-людей. Вони слідували за ним саме заради цього, але розраховували на те, що Від розробить схему, яка допоможе перемогти монстрів, що переважали їх кількістю.  

– По-почекай секунду. Ми справді збираємося потрапити до їхнього опорного пункту? – спитав Пейл.

– Так, чому ні? – мовив Від.

– Але це завдання має рівень складності D… – зауважив Пейл.

– Для рівня складності D там має стояти табором вісімсот ящіро-людей. Я правий? – сказав Від. 

Пейл німо кивнув на його слова.

– Плюс-мінус вісімсот. Я впевнений, що їх було стільки, коли ми прийняли прохання Ґанділви. Але не варто розраховувати на Даріуса надто рано. Хоча він нам допоможе.

– Даріус нам допоможе?

Поки Пейл збентежено хитав головою, Від роздав іншим маленькі флакони.

– Що це? Хіба це не зілля? – спитала Ромуна.

– Це напій, який я приготував прямо перед тим, як ми покинула цитадель. Придбав порожні флакони в аптеці за невелику ціну. – Сказав Від.

– Чому ти його зараз роздаєш… – буркнула Сурка.

– Спочатку випий – і ти зрозумієш. – Мовив Від.

Він проковтнув напій зі свого флакону.

[Бренді Живучості

Ефекти:

+100 до ЗДОРОВ’Я

+10 до СИЛИ

+5 до СПРИТНОСТІ

Зменшує відчуття болю у випадку поранення.]

Товариша Віда по команді випили з флаконів і виглядали приголомшеними.

– Не можу повірити, що це вплив бренді… – сказала Ірен.

Сурка зовсім недавно досягнула віку, коли можна вживати алкоголь, тому вона була особливо чутливою до цього напою. Зачарована запахом бренді, дівчина випила його до останньої краплі та виявила приємну солодкість доволі магнетичною.

– Напій вариться не дуже довго, тому ефекти обмежені. Проте як результат його можна пити під час їжі – похмілля не буде. – Сказав Від.

Він, уже випивши бредні, рухався туди, де на його думку були воїни ящіро-людей.

***

Даріус уважав себе щасливчиком.

Якби це було не так, його не призначили б головнимув такому рідкісному квесті, як каральний загін.

Завдання «Каральний загін, спрямований до села Баран».

Це може підняти його репутацію на вищий рівень. Високий рівень слави супроводжувався багатьма перевагами і квести не є винятками.

Він міг зустрітися з видатними діячами на ключових посадах, з якими б він не зустрівся в іншому випадку, і здобувати легку перемогу в задаваннях з високим ризиком і високою віддачею.

Маючи під рукою військо кількістю в п’ять сотень, Даріус уже розглядав себе як якогось армійського генерала.

Очолюваний ним каральний загін нарешті прибув до околиці села Баран.

Дерев’яні паркани, встановлені, щоб утримувати монстрів подалі, зруйновані, а двері в кожний будинок – зламані.

Війська розглядали місце подій з пагорбу. В селі не було видно жодного чудовиська, але люди не розслаблялися. 

Даріус звернувся до одного зі своїх поплічників:

– Парросе, вирушай на розвідку.

– Ок. Залишайтесь тут і відпочивайте, поки я не повернуся.

Паррос – злодій. Зі спритністю та навичкою спостереження, що була максимально розвинута, він хутко прослизнув у село.

Годиною пізніше він повернувся і повідомив, задихаючись:

– Там сотні ящіро-людей! Вони чекають, коли ми наблизимося.

– Вони хочуть рукопашного бою.

Очі Даріуса холодно зблиснули. Очевидно, ящіро-люди, що переважають його військо по чисельності, спонукають їх до повномасштабного рукопашного бою. З іншого боку, він також цього хотів.

На даний момент, Даріус і його поплічники мають найвищі рівні серед всього війська, а тому могли зібрати найбільше вбивств і, як наслідок, отримати за це більше заслуг.

– Якщо вони цього хочуть, дамо їм це… – сказав собі Даріус. – Мої браття і сестри по зброї, зараз же звільнимо село Баран!

Війська увірвались до села. Раптом ящіро-люди, що сховалися у будинках, висипалися надвір.

Рев.

– Люди!

Ящіро-люди, які в основному були м’язистими рептиліями, тримати щит в одні руці, а в іншій стискали клинок.

Більшість гравців були шоковані.

Даріус не повідомив їм, що ящіро-люди в селі сховалися.

Знісши голову воїну ящіро-людей, він пробурчав собі під ніс:

– Мені не потрібні слабаки. Я потребую лише сильних, які будуть вірні мені. Тож навіщо ділитися досвідом і славою з цими слабаками?

Даріус навмисне використав цю нерозважливу тактику, яка має загрозу великих втрат, лише через тривогу, що його частина досвіду та слави зменшиться, якщо загальна кількість буде розділена на три сотні користувачів.

Солдати з армії Розенхайма слідували позаду. Їхнім командиром був сер Джовантес. Коли лицар зрозумів, що їх в тягнули у пастку ближнього бою, бо солдат оточили ящіро-люди, що вискакували звідусюди, він крикнув:

– Стояти! Утворити кола взводами і дати відсіч!

Загоди по десять солдатів почали формувати кола – особлива бойова формація армії Розенхайма. Керували взводами десятники, такі як Бекер і Хосрам.

– Переходимо до оборонної формації.

– Приймаємо оборонну формацію.

– Так само, як і ми.

Майже всі десятники, що пройшли тренування під керівництвом Віда, прийняти одне і те ж рішення. Оборонна на першому місці!

Лише Бекер виділився:

– Давайте розберемося з ними!

Солдати Розенхайма, що сформували оборонні кола, збивали з пантелику і заманювали ящіро-людей до формувань у вигляді медових стільників.

Вони блокували ворога, що блукав у лабіринті нескінченних заплутаних ходів. В оборонних колах і поза ними, Бекер і його десяток з’являлися нізвідки та розбиралися з заблукалими ящіро-людами.

***

Коли Від наблизився до воїнів ящіро-людей, вони видали свої звичайні злі крики.

– Людина!

– Дурні люди! Ви прийшли помирати!

П’ятеро воїнів ящіро-людей кинулись до нього, розмахуючи клинками.

Рівень кожного ящіро-люда був низьким, але це компенсувалося їхньою кількістю. Якби вони оточили Віда, йому б довелося стикатися з ними спереду, ззаду, зліва і справа, плюс ще один.

Проте Від був упевнений у собі.

За місяць у тренувальному залі він набрав сорок очок для сили, спритності та живучості.

Якщо почути про це, то здається, що це доволі просто зробити. Тоді буде цікаво, чому ніхто інший не робив так само. З вищими характеристиками набагато легше полювати на монстрів. Спокійно подумайте ще раз.

Це займає один місяць.

Потрібно гамселити опудало цілий місяць. Скільки людей готові так довго терпіти нудьгу та фізичні труднощі?

Якщо робити це по двадцять годин на день, то це займе до шестисот годин на місяць.

Потрібно повторювати одну і ту саму дію безперервно, коли все болить, відчуваючи ніби м’язи стискаються, навіть професійні спортсмени не заходять так далеко.

Професійні спортсмени загалом витрачають не більше п’яти годин на день, зосереджуючись на заняттях спортом.

Те, крізь що пройшов Від, це сто двадцять днів занять, що можна прирівняти до зайнятості спортсмена середнього рівня.

Якщо поглянути з іншого боку, це еквівалентно щоденним заняттям протягом години у фітнес-клубі протягом двох років, не пропустивши жодного дня.

Хто пожертвує так багато, щоб отримати сорок очок для трьох-чотирьох характеристик?

Те, що Від закінчив це місяць, показує наскільки він був наполегливим.

Також у нього була ще невипробувана техніка меча. Він радше радів ящіро-людам.

Від і Сурка були на першій ліній, щоб протистояти ящіро-людам, які прямували до них. Враховуючи, що в їхній групі не було воїна чи лицаря, їм обом довелося брати на себе керівну роль у ближньому бою.

– Е, ну, Віде, – сказала Сурка.

– Так? – запитав Від.

– Якщо я помру, будь ласка, подбай про себе.

Сурка виглядала песимістично, побачивши п’ять ящіро-людей.

– Не хвилюйся, Сурко. Якщо хтось з нас помре, то я буду першим. Я спрямую їх гнів на себе, як і раніше, – упевнено сказав Від.

– Віде, ти ж скульптор. О, до речі, який у тебе рівень? – запитала Сурка.

– Шістдесят восьмий.

Від швидко кинувся у дірку між ящіро-людами.

– Стережись! – вигукнула Сурка.

Його раптовий вчинок збив товаришів по команді з пантелику, але він був спокійним.

– Сім Небесних Кроків! – крикнув Від.

Він упевнено активував названу техніку поступу, навички, щоб ухилятися від ворожих атак сімома ексцентричними і непередбачуваними кроками. Кинувшись уперед, Від раптово зник прямо перед ящіро-людом, а наступної секунди з’явився праворуч од нього.

– Перша форма – Потроєння! – вигукнув він.

Від запаморочливо поворухнувся і змахнув мечем. Три силуети одночасно завдали удари в нижню, середню і верхню частини тіла ящіро-люда.    

Штрик.

Ящіро-люди сильніші за гоблінів. Їхні тіла відрізнялися гнучкістю плазунів і великою швидкістю. Сила їхньої атаки не була приголомшливою, але вони мали моторошну зеленувату шкіру. Товста шкіра мала неймовірний захист сама по собі, а ще ящіро-люди носили вкрадені обладунки, які забрали в інших рас, що ускладнювало боротьбу з цими монстрами.

Стогін.

Отримавши пошкодження від навички Віда, ящіро-люд голосно закричав од болю. Він втратив 80% свого здоров’я, кількість очок опустилась майже до смертельного рівня.

Витрати мани на Сильний Постріл, фірмову рейнджерську навичку Пейла, склала двадцять п’ять очок. Порівняно з цим, уміння Віда були викачуванням мани. Оскільки одна атака потягнула на триста очок мани, вона завдала критичної шкоди.

Сурка, яка була поряд з Відом, дивилася, як розгортається вся сцена. Вона пройшла з ним низку битв. Оскільки він убив вовка і самовіддано врятував товаришів по команді, то Від був лідером їхньої групи. Наступного разу, коли вони знову зустрілися, хлопець сказав, що став скульптором і почав готувати.

Вся ситуація була досить незрозумілою і, здається, його бойові здібності не зникли.

«Не знаю, що це за навичка, але, у будь-якому разі, вона приголомшлива». – Подумала Сурка.

Їй здавалося, що три мечі проштрикнули ящіро-люда майже одночасно, коли Від використав «Потроєння».

«Я не можу йому програти!»

Сурка вдарила кулаком ящіро-люда, якого атакував Від. Вона хотіла, щоб один із монстрів помер прямо зараз.

Ящіро-люд упав, приголомшений «Потроєнням», тому йому не вдалося уникнути її удару.

– Йон-хан-квон!

Оскільки ворог мав більший рівень, ніж Сурка, вона спочатку використала свою найкращу навичку.

Стиснувши кулаки, вона завдала п’ять ударів підряд. Це була базова – і в той же час найпопулярніша – бойова навичка монаха. Її ранг експерта у навичці «Численні Кулаки» уже досягнув 65%.

Пум-пам-пум-пам-пам!

Ящіро-люд, отримавши удари в груди і в сонячне сплетіння, перетворився на сірий спалах.

– Якого?

Сурка на деякий час скам’яніла, хоча була посеред запеклої битви.

«Він був у приголомшеному стані. Але чому так швидко помер?»

У приголомшеному стані монстр не може рухатися, і пошкодження подвоюється, коли чудовисько отримує удар. Тим не менше Сурка почувалася збентеженою, тому що ящіро-люд шістдесятого рівня легко загинув од її ударів.

Інші ящіро-люди не стояли осторонь. Коли на їхнього товариша напали, вони розлючено заревіли. Чотири клинки були спрямовані на Віда майже одночасно, відсікаючи всі можливі варіанти ухилення. Його тіло гойдалося, як очерет під вітром. Три леза ледве зачепили шкіру на його голові, нозі та плечі. Останнє, від якого він не зміг ухилитися, порізало йому бік, але шкода зменшилася втричі.

[Ви втратили 350 очок здоров’я. (-350 ЗДОРОВ’Я)]   

Одним із обмежень класу скульптор є те, що вони не можуть носити важкі залізні обладунки. Захисне спорядження виготовлена не з металів, як правило, має низький захист, якщо воно не виготовлене зі спеціальних матеріалів або не має постійного зачарування.

Хоча Від носив звичайну шкіряну куртку, яку купив на розпродажі у магазині секонд-хенду, один-єдиний удар міг би бути смертельним.

– Техніка Гравірувального ножа!

Меч Віда огорнутий напівпрозорим спалахом, знову полетів до одного з ящіро-людів. Цього разу він був націлений в шию.

Штрик.

Це була ще одна з особливих навичок Віда, що була спрямована на життєво важливу точку в ідеальну мить!

[Критичний удар!]

Техніка Гравірувального ножа, ігноруючи захист противника, завдала великої шкоди ящіро-люду. Єдиним недоліком цієї навички було те, що вона споживала величезну кількість мани. Якби не це, він би використовував її щоразу.

Разом з цим прилетіло заклинання Ромуни.

– Вогняний удар!

Полум’яний стовп розділився на чотири вогняні кулі, які вдарили ящіро-людів. Побічним ефектом заклинання було тимчасове відштовхування ворога – технічно кажучи «сильний поштовх» – це дало лідерам атаки дорогоцінну перерву, щоб перевести подих.

– Вогняна стріла! – Пейл стримав ящіро-людей стрілами. Вони містили смертельну для монстрів стихію вогню. 

– Рука зцілення!

Ірен швидко відновила знижену кількість здоров’я Віда. Потім вона використала заклинання Святе Благословення.

– Заступництво Фреї для Віда. Захист від Святого Духа. Зміцніть Віда проти зли сил. Благословення!

Святі благословення додають силу і захист. Існує незлічена кількість заклинань призначених для посилення різних атрибутів. Шаман вуду прискорює і тимчасово збільшує силу та спритність. Аура святого лицаря, що впливає на всю групу, теж уважається ефективною. Але це, зрештою, благословення жриці, що переважає всіх у сфері баффів.

Якщо довгий час битися під впливом благословення жриці, то можна відчути себе майже безсилим без них.

Після того, як Ірен закінчила те, що визначали її обов’язки від самого початку, вона різко кинула хлопцю:

– Віде, цього разу ти відійшов надто далеко.

Він вибачливо кивнув. По правді кажучи, Від навмисно бився з ящіро-людьми без підтримки жриці, щоб випробувати їхні сили. Ба більше, йому кортіло з’ясувати скільки ж шкоди може завдати техніка Імперського безформного меча.

Результат перевершив його очікування.

Кожна з його бойових навичок вимагала неймовірної кількості мани. Він не міг дозволити собі довгої битви, тому що вони споживали більше мани, ніж у нього є. Але ці вміння найбільш домінуючі в невеликій битві. В будь-якому разі вони створювали йому найпотужніші атаки, доки мана не вичерпається.

Коли кількість мани, яку можливо використати, збільшиться разом з підвищенням рівнів, а споживання мани для навичок пов’язаних з мечем зменшиться завдяки вищому рангу у володінні мечем та навичці ремесло, техніка Імперського безформного меча засяяли би на повну. 

Однак в очах товаришів по команді він виглядав нерозсудливим.

Вони не знали, що його рівень шістдесят восьмий, і мали упередження щодо класу скульптора, думаючи, що Від слабший за своїх противників.

Захист скульптора, безперечно, жалюгідний. За винятком класів заклинателів, клас скульптора був одним із найуразливіших.

Натомість Від мав техніку Гравірувального ножа, і з моменту переходу до свого класу ефект од скульптурного мистецтва злився з неперевершеною силою атаки.

Тендітний скульптор.

Хоча майбутнє невідоме, на цей момент Від наносив більше пошкоджень, ніж сильний мечник. Він усміхнувся баффам од Ірен, бо сила зросла на двадцять відсотків, здалося, це немов огорнуло його комфортом.

[Ви втратили 230 очок здоров’я (-230 ЗДОРОВ’Я)]

Від дозволив одному з ящіро-людів ударити його знову. Він отримав менше шкоди через святий захист Ірен. Це показало, що вона підвищила свій ранг у цій сфері.

Ось чим йому подобалась гра у групі. Священників і жриць усюди поважають та цінують за їхні особливі вміння. Незалежно від рівня рангу їхніх навичок будь-яка команда охоче запрошує їх. Ірен, яка старанно відточувала навички, щоб подолати свій низький рівень, була найнеобхіднішою перевагою під час полювання на монстрів.  

Навичка Перев’язка, яку Від вивчив, працюючи між битвами, і поряд не стояла з Рукою зцілення жриці.

Проте, дорікнувши йому, Ірен трохи посміхнулася:

– Але це ж ти, Віде, атакуєш мобів у перших рядах.

Він ніколи не повертався спиною до монстрів, що хотіли його спіймати – адже це такий прекрасний досвід! За винятком чудовиськ, з якими складно розібратися на нинішньому рівні, Від насолоджувався тим, що стрибав у скупчення монстрів і влаштовував криваву баню.

Рухаючи руками і ногами, як скажений, він відчував вітер свободи. Отримував досвід, піднімав рівні, підбирав предмети і вдосконалював навички. Кожен крок приносив радість, а мета коштувала кожної краплі поту і крові.

Що раніше в Континенті Магії так і тепер, Від був першою людиною, що вступала в бій, як тільки бачила монстрів.

– Потроєння! Укол!

Як тільки його мана відновилася, Від активував бойові навички. Це його пріоритет, щоб підвищити розуміння вмінь.

У будь-якому разі спожита мана відновлювалася.

[Ви не змогли активувати навичку!]

Оскільки ранг у багатьох бойових навичках був практично близький до нуля, Від часто не міг активувати їх. Коли техніка меча не спрацювала, він на кілька секунд нерухомо завмер. 

Від розраховував на своїх товаришів по команді, а тому наполегливо випробовував бойові навички. Відчував спокій, знаючи, що за його спиною завжди хтось є.

Неприступні атаки в мить позбавили ящіро-людей переваг.

– …

Коли бій закінчився, товариші по команді приголомшено дивилися на Віда. У них була сильна напруга від думки про протистояння з п’ятіркою ящіро-людей, але вона зникла ще до того, як Сурка чи Пейл вступили в поєдинок з чимось серйозним.

– Віде, ця навичка…

– Це як чіт-код.

Майже одночасно невдоволено сказали Пейл і Сурка.

– Ем, ну… – мовив Від.

– Ти такий сильний. Гадаю, ми тобі вже не потрібні. – Зітхнула Ромуна.

– Це не так. – Від похитав головою. – Ця навичка забрала в мене щонайменше триста очок мани. І це найслабший рух. Тож я не можу використати її більше трьох разів поспіль.

– Справді?

Від почекав, поки шок трохи ослабне.

– У мене всього двісті тридцять очок мани. Це означає, що я не можу спробувати цю навичку навіть один раз. Тож, Віде, скажи нам скільки у тебе мани, що ти можеш використати її тричі? – недовірливо запитав Пейл.

– Трохи більше дев’яти сотень, – відповів Від.

– О Боже.

Пейл виглядав шокованим.

Магиня Ромуна і жриця Ірен мали близько п’ятсот очок мани. Така кількість мани була набагато вище, ніж мала би бути при їхніх рівнях, але від неймовірної кількості мани, яку мав Від, у них відпали щелепи.

Він коротко розповів їм про те, що з ним сталося. Квест про перехід до класу Легендарний місячний скульптор був поза межами уяви. У загальному гравець вибирає собі клас на п’ятому рівні, а тут знайшлася людина, що перейшла до класу скульптора, ігноруючи всі попередні уявлення, на шістдесят восьмому та ще й після того, як пройшла численні випробування.

Пейл зітхнув:

– Ти не просто скульптор, а скульптор місячного світла. Прихований клас. Я не знав, що ти той знаменитий міський скульптор.

– Знаменитий? – запитав Від.

– Ми чули, що якийсь хлопець робив статуї та продавав їх у центрі міста. Нам хотілося купити кілька, але в нас було мало грошей, – сказала Ірен.

Вона поглянула на Віда з жадобою. Одразу зрозуміло, що жриця від нього хотіла.

– Я не намагався приховати від вас це, та все одно зроблю по статуї для кожного пізніше.

– Спасибі, Віде!

– Те ж саме.

– Я теж би хотів отримати одну, якщо ти не проти, – сказав Пейл.

Від пообіцяв зробити статуетку кожному товаришеві по команді.

– Тепер ми достатньо відпочили. Ходімо розберемося з кількома дупами. У цього завдання є обмеження по часу, тож ліпше розібратися з цим, поки не стало пізно.

– Так.

Від продовжував керувати своїми товаришами, ведучи їх крізь ряди ящіро-людів. У більшості випадків, він завдав противникам критичних пошкоджень, а Пейл і Сурка розбиралися з тими, кого скульптор залишив після себе, швидко прикінчивши їх.

Ромуна відповідала за знищення одного-двох ящіро-людів на відстані, якщо чудовиськ було більше тої кількості, з якою вони б могли впоратися.

З рештою розбиралися Від і Сурка, поки інші товариші по команді відпочивали, щоб відновити трохи мани.

Їхня бойова тактика добре відпрацьована.

Багато лисиць, вовків і ведмедів загинуло, залишаючи після себе хутро і м’ясо, а тепер жертвами стали ящіро-люди, які нічого не підозрювали. 

Темп був набагато швидшим, ніж коли Від полював сам, і, на відміну квесту по очищенню лігва Літварт із солдатами Розенхайма, він з товаришами був синхронізованій у командній системі, що означало – отримані очки досвіду збиралися і справедливо розподілялися між ними.

Йому зараз не треба намагатися завдати останнього удару по вмираючому ворогу. Якби він просто стояв, то отримав би невелику частину досвіду за мінімум старань, але це не був би Від.

– Ого! Ці рептилії багатші, ніж виглядають, чи не так? – вигукнула Сурка, побачивши предмети, що випали з убитого ящіро-люда.

До здобичі входила сталева рукавиця і нагрудник. Крім того вони отримали кільце.   

[Кільце мани

Спорядження: Збільшує максимальну кількість мани (+3% МАНИ)]

Це було вперше, коли команда побачила такий аксесуар, як кільце.

– Хто його візьме?

Після слів Сурки всі перезирнулись, але кільце мани опинилося у володінні Ірен, оскільки вони погодилися, що битви будуть безпечнішими, якщо жриця матиме більше мани для підтримки інших.

Правило розподілу здобичі в команді полягало в тому, що той, хто взяв предмет, зберігав його. Рідкісні предмети часто міняли власників відповідно до загальної волі, але різноманітні речі, які можна продати в продуктовий магазин, залишалися в грі. Це правило здавалося доволі нерозумним, але вони визнали його прийнятним з огляду на характер їхньої групи.

Як тільки вони вступили в бій, то пройдуть шлях до кінця.

Оскільки команда вирішила проникнути до опорного пункту ящіро-людей, битва не буде завершена, доки не буде вбитий останній ящіро-люд.

Якби вони обрали когось, хто б відповідав за зберігання речей, то кількість предметів швидко перевищила б обмеження ваги, яку міг переносити один гравець. Ось чому в команді будь-хто збирав предмети, зважаючи на обмеження ваги.

Від і Сурка, які активно брали участь у битвах, зазвичай підбирали речі в останню чергу, усвідомлюючи, що якщо вони візьмуть зайві предмети, то битва може закінчитися навіть не розпочавшись. 

>>Том 2. Розділ 2<<

~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~

Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.

Переклад з англійської (тиць), а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. У Фейсбуці реагую трохи швидше.

У мене є PatreonМожете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.

Або можете поблукати хвилинку по сайту. Вам неважко, мені приємно.

Манхву можна завантажити тут або почитати онлайн тут чи тут.