ЛМС.Том 2. Розділ 5

Інші варіанти назви: Скульптор місячного світла / Легендарний скульптор місячного світла / ЛМС / СМС / ЛСМС

Англійська назва: The Legendary Moonlight Sculptor / LMS

Оригінальна назва (Корейська): 달빛조각사

Мова оригіналу: корейська

Автор/ка: Nam Heesung (남희성) / Нам Хісон (Нам Хвісон)

Жанри: бойовик, бойові мистецтва, наукова фантастика, пригоди, комедія, фентезі, шьонен

Рік: 2007

Томів: 58

Випуск: завершений

Перекладачка: Silver Raven

Переклад: у процесі

Опис: Людина, покинута світом, людина, що поклоняється грошам, людина, відома як легендарний Бог Війни у дуже популярній MMORPG «Континент Магії». З досягненням повноліття він вирішує попрощатися з грою, але спроба заробити щось за вкладений час і зусилля має такий наслідок, якого ніхто не міг уявити.

Завдяки ряду випадковостей його легендарний персонаж продається за 3 мільярди вон, приносячи йому велику радість, що змінилась глибоким відчаєм, бо він змушений віддати майже все жадібним лихварям. Відкривши можливість заробляти гроші завдяки іграм, головний герой піднімається з прірви з новим наміром і йде прямо до нової епохи під керівництвом першої в історії MMORPG у віртуальній реальності «Королівська Дорога».

Це легенда про Лі Хьона, про шлях до вершини, з серцем, що любить тільки рідних, з безмежним прагненням до грошей, про його винятковий розум, треноване тіло і вмінням наполегливої праці, що завжди підтримувало головного героя на плаву.

Переклад  з англійської. Тобто переклад з перекладу, деякі сенси й особливості будуть втрачені.

Бажаєте зробити мені приємно?

(ノ◕ヮ◕)ノ*:・゚✧ Прогуляйтесь хвилинку по сайту.

Також у мене є Patreon. Там цікаво(〜^∇^)〜

Особливу подяку за появу цього перекладу можете висловити Drakula!

Том 2. Розділ 4.

Розділ 5. Той, хто робить найгірше

Віду та членам його групи вдалося безпечно зібрати кістки лицарів-скелетів з першого поверху Мемфіс Холу та завершити квест.

Однак були і погані новини. Очевидно, що Пейл, Ромуна й Ірен – справжні друзі, які живуть в одному районі. Насправді Сурка є молодшою сестрою Ромуни. Вони нічого не говорили, щоб Від не почував себе ніяково, але зараз їм довелося розкрити правду.

– Вибач… наші батьки…

– Здається, ми не зможемо деякий час бути онлайн.

Вони вже стали залежними від Королівської Дороги і грали безперервно, навіть пропускали навчання, але їхні батьки, які були на відпочинку, невдовзі дізналися правду. Зрозуміло, що їм дісталося на горіхи.

– Ви… грали в гру замість того, щоб виконувати домашнє завдання?

Зараз же ідіть навчатися!

Таким чином ліценції на вхід до дорогих капсул конфіскували, а прохання щодо продовження відпочинку від навчання – проігноровані. Але, на щастя, вони винесли урок, спостерігаючи за Відом: успіх залежить од уміння отримувати вигоду навіть у несприятливій ситуації! Вони просто зробили так, що їхні батьки увійшли до Королівської Дороги, попросивши їх побачити все на власні очі.

Нові гравці можуть покинути стартову локацію через чотири тижні. Проте їхні батьки були цілком задоволені своїм знаходженням на обмеженій території. Зрештою, це було ідеальне відтворення фантастичного світу.

Батьки виросли, граючи в ігри та читаючи фантастичні романи. Але коли вони влаштувалися на роботу і почали виховувати дітей, то більше не могли цим займатися. Однак тут був абсолютно новий всесвіт. Рай, про який вони мріяли.

Ця гра схожа на новий світ, куди вони можуть втекти від роботи і справ, не виїжджаючи в далеку країну.

– Ігри не такі вже й погані.

– Це, безумовно, весело.

– До речі, мамо Джунґі, я чув, що у вас є «завдання» у магазині зброї?

– Так, це справді клопіт. Я маю купити п’ять точильних каменів для магазину…

– У вас достатньо грошей?

– Так. Я отримала три срібних, щоб купити їх. Точильні камені коштують 50 мідяків, тож у мене залишиться 50 мідяків у запасі.

– Поділіться з нами!

Батьки всі разом почали у замку Серабург. Вони разом блукали, виконуючи завдання та дружачи з НІПами.

Ось так минуло чотири ігрових тижні, в реальному світі пройшов лише один. Тепер батьки могли вільно покидати місто. Коли Пейл і Сурка, сказали їм, що тепер вони можуть вийти із замку, вони лише посміялися.

– Та ну… як ми можемо полювати на монстрів?

– Полювання це для молоді.

– Нам подобається залишатися у замку і допомагати людям, займатися звичайною роботою за гроші, які ми потім можемо використати для купівлі хорошої їжі.

Але, покинувши замок з цікавості, їхня позиція різко змінилася. Далі була розмова, що відбулася між Ромуною та її батьками.

– Мечі бастарди завдають більше шкоди, ніж короткі мечі… чому це так?

– Тому що це дворучні мечі. Вони великі та важкі, тож ними не можна швидко розмахувати.

– Ти маєш на увазі, що замість кількох маленький ударів, він завдає один сильний?

– Так.

– Це зброя, яку я хочу… Але меч бастард коштує понад десять золотих у магазині…

– Купити цей меч тобі?

– Ну… Я скажу тільки… Але, як ти думаєш, скільки ми пережили, виховуючи тебе? Коли ти була ще дитиною, ми забезпечували тебе найкращою їжею і одягали у найкращий одяг. Оскільки ми дуже піклуємося про тебе, то не хочемо примушувати…

У Пейла ситуація була доволі схожою. Його батьки – шкільні вчителі, а тому дуже суворі. Коли він був малим, то навіть не міг голосно дихати перед ними. Його батько, який у молодості був військовим рейнджером, за роки служби в армії розвинув значну харизму. У ту ніч, коли він покинув ненадовго замок, між ним і Пейлом відбулася розмова під час вечері:

– Гмм, здається, ці кляті лиси дуже сильні.

– …?

Пейл, справжнє ім’я якого було О Донгман, напружено думав, аби зрозуміти, про що говорить його батько. Той натякнув ще раз:

– Прокляті лисиці. Вони занадто сильні.

Цього разу О Донгман зрозумів. 

– Спочатку з ними складно мати справу. Якщо у тебе немає ніякого спорядження, то так і є.

– У мене є дещо…

– Ти ж не намагався розібратися з ними сам, так?

– Намагався…

– Звичайно це важко, якщо ти намагаєшся боротися з лисицями сам. На твоєму рівні, тату, це майже неможливо.

– Т-то ти хочеш сказати, що можеш їх перемогти? Лисиць?

– Звичайно.

Батько О Донгмана схопив  сина за руки:

– Помстися за свого батька!

Таким чином батьки теж були затягнуті у світ Королівської Дороги. Оскільки сусідні родити також разом грали у гру, Королівська Дорога стала гарячою темою на міських зборах і сімейних зустрічах. Тепер замість того, щоб обговорювати нерухомість і фінанси, батьки за напоями теревенили про Королівську Дорогу. Очевидно, було багато людей їхнього віку, які грали у цю гру. Насправді вони запізнилися, щоб відкрити для себе радість Королівської Дороги.

Лі Хьон давно передбачив, що такий день настане. У більшості ігор вартість предметів з часом знижується. Те саме і для валюти, як-от золото чи срібло. Це природно, бо середній рівень гравців із часом зростає. Однак, якщо користувачі не обмежують дітьми і підлітками від 10 до 20 років, і якщо дорослі, що мають все для хорошого життя, стануть залежними від Королівської Дороги, вартість ігрової валюти не знизиться.

Коли був чудовий предмет, люди розпочинали торгові війни. Вони купували зброю, обладунки й аксесуари так само, як купували хороші автомобілі. Тут насправді набагато більше переваг, ніж у реальному світі. Якщо хтось ішов у бій при гарному спорядження, то міг дійсно відчути, як стає сильнішим, і посмакувати солодкість перемоги.

З плином часу з’являлося все більше гравців середнього віку, що купували товари за дедалі більшими цінами, ніби купуючи гоночні автомобілі. Саме так і заманили батьків у гру Королівська Дорога.

Через це Пейл і команда більше не могли тренуватися в Лавіасі.

– Вибач, але ми мусимо допомогти нашим батькам. Принаймні, поки вони не пристосуються до гри…

Пейл говорив, не приховуючи свого розчарування. Від розумів, чому вони мають піти. Це було неминуче, бо вони робили це для своїх батьків. Однак у нього ще залишилася справи, тож він залишився сам у Лавіасі.

***

«Цього місяця на їжу витрачено 328 200 вон. Я чув, що ціна на рис зростає. Але нам все одно слід уникати імпортного рису…»

Хьон писав у своїй книзі розрахунків.

Він не хотів, щоб Хейон або його бабуся їли американський рис, який міг бути генетично модифікованим. Яким би дешевим той не був, йому просто немає віри.

«Ми витратили надто багато. Я маю припинити використовувати рецепти, які дізнався в Інтернеті. Далі опалення… але через бабусю немає можливості заощадити на цьому».

Хьон перевірив усі витрати місяця. Він купував продукти, готував їжу, прибирав будинок і розбирався з грошима – усе робив сам.

Од усього статку його родини залишилося жалюгідних 90 мільйонів після того, як лихварі забрали три мільярди. На якомусь етапі його гнів призвів до безсонних ночей, але зрештою він зміг заспокоїтися. Це все було в минулому. Він навіть відчув деяке полегшення, знаючи, що все закінчилося. Його страждання продовжувалися б, якби борг не був погашений.

Вони переслідували Хьона вісім років, очікуючи, коли він стане дорослим, щоб примусити виконувати небезпечну роботу, наприклад, торгівлі наркотиками або ще гірше – вбивства членів конкуруючих груп. Якби Лі Хьона спіймали, то лихварі просто би підкупили поліцію, щоб підставити його і повісити на нього власні злочини. Ось так вони уникали більшості проблем із правоохоронцями.

Лі Хьон прожив таке непросте дитинство, що преса і громадськість легко б припустили, що для такого, як він, цілком природно скоїти ці злочини.

Дехто навіть сказав би, що такі люди заслуговують на покарання, тому що вони не мали надії на порятунок. Але мудріші зрозуміли б, які небезпеки пережили ці люди. Безперечно, вони ж також бояться потрапити до в’язниці? Зрештою, що станеться з їхніми родинами, якщо їх заарештують?

У нього лише бабуся і молодша сестра.

Думка про те, що лихварі чекали, коли Хейон стане дорослою, була справді моторошною. Або, можливо, вони навіть не завдали б собі клопоту чекати так довго. Зрештою, молоді жінки продавалися за кращою ціною. У випадку Лі Хьона, молодий чоловік, який розповсюджував наркотики і та вбивав членів інших банд, очевидно, привернув би увагу.

Більшість людей не могли б зрозуміти, чому парубок зайшов так далеко, щоб торгувати наркотиками та вбивати людей. Можливо, це був примус, а, можливо, хлопця підставили.

Якби Хьон потрапив до в’язниці таким чином, залишивши меншу сестру жити важким і жорстоким життям, то він би міг з’їхати з глузду. Погашення боргу завадило цьому статися.

«90 мільйонів вон. Плюс ще дев’ять мільйонів, якщо додамо п’ять мільйонів, отриманих за продаж старого будинку, і чотири мільйони, заощаджені для надзвичайних ситуацій».

Проте вони витратили 50 мільйонів на новий будинок. Їй вдалося купити його за таку низьку ціну, бо той був розташований у менш бажаному районі. Хоча після цього у них залишилося 49 мільйонів вон, за останній рік вони витратили близько 20. Озираючись назад, це неймовірні витрати. Почнемо з того, що капсула для гри у Королівську Дорогу коштувала 10 мільйонів, а місячна абонентська плата становила 300 тисяч. Решта пішла на базові потреби і на оплату навчання Хейон.

«29 мільйонів вон… Цього вистачить на життя десь на два роки».

Хьон, одягнений в  уніформу, впав у відчай. Настав час вести ще економніший спосіб життя.

– Старший брате, я вдома!

У цю мить Лі Хейон відчинила двері та зайшла до кімнати. Здивований, Хьон хутко сховав книгу розрахунків і банківську книгу під уніформою.

– Ти рано. Твої оцінки прийшли сьогодні, правильно?

– Так, ось вони.

– Дай-но гляну…

Хьон нетерпляче відкрив табель успішності. Це важливий момент для Хейон, яка навчалася на другому році старшої школи.

– Третє місце у твоєму класі, чотирнадцяте – у школі… Твоя успішність трохи підвищилася з минулого разу.

– Авжеж! Як ти думаєш, чи я сестра?

– Що ж, облишмо це.    

– Що з тоном? – надулася Хейон.

Хьон поглянув на список можливих коледжів у нижній частині звіту. Корейський університет опинився на першому місці з 98% шансом, що її зарахують. Ще зовсім недавно вона спілкувалася з підлітками, які могли погано на неї вплинути, але Хейон досі мала хороший розум. Як тільки дівчина знову стала його лагідною молодшою сестричкою, її оцінки швидко покращилися. У результаті вона точно зможе вступити до університету.

«Та все ж…»

На навчання в університеті можна витратити понад 10 мільйонів вон на тиждень. Не тільки, щоб платити за уроки, а і на транспорт, їжу, книги, усе це для того, щоб вона не відставала від однолітків.

***

– Результати цих тесті дуже хороші. Зір непоганий, а печінка і нирки дуже здорові.

– А кістковий мозок?

– Чудовий. Хоча для трансплантації кісткового мозку потрібен відповідний реципієнт. Але я впевнений, що покупець скоро з’явиться. Реакція кишечника доволі хороша, а кровообіг вільний від інфекцій.

Хьон прислухався до кожного слова лікаря.

– Тоді з тестами закінчили?

– Так.

– Дякую. Будь ласка, надішліть мені документи. Я швидко продам усе, що приносить найбільше грошей. Але дозвольте мені почекати один рік і чотири місяця. Якщо на той час я ще потребувати грошей, то піду на операцію.

– Я надішлю документи.

Вийшовши з лікарні, Хьон не почував себе краще, почувши, що він фізично здоровий.

Продаж органів. Він знайшов цю лікарню через чорний ринок. 50 мільйонів вон за одне очне яблуко, 30 мільйонів за нирку. Хоча для печінки і кісткового мозку потрібен сумісний реципієнт, і те, і те можна продати за 20 мільйонів вон. Йому залишався лише один рік і чотири місяці.

Королівська Дорога принесе гроші, він упевнений в цьому. Однак йому потрібно розглянути й інші можливі альтернативи. Якщо Хейон потребуватиме більше грошей для вступу в університет, Хьон повинен бути готовим продати частити власного тіла.

Королівська Дорога, гра, якою варто насолоджуватися.

Але Хьон не міг дозволити собі розкіш бути таким безтурботним. Він має примусити себе працювати більше, щоб заробити багато грошей і стати найбагатшою людиною Королівської Дороги.

«Лі Хейон, ти повинна здійснити мої невиконані мрії. Я зроблю все, щоб тобі не довелося йти на ті жертви, на які пішов я».

Хьон, одягнений у поношений одяг, повернувся додому, бурмочучи, немов одержимий. Йому було байдуже, що з ним станеться. Втрата одного ока не сильно вплине на його життя, не тоді, коли мова йшла про заробляння грошей.

Він хотів, щоб принаймні його сестра радісно росла подалі від суворості життя.

Якщо хтось пройшов через велику кількість труднощів, на його обличчі з’явиться тінь. Це неминуче, бо такі люди відрізнятимуться від тих, хто виріс у хорошому середовищі. Розум слабшає, поступаючись місцем страху, який, у свою чергу, руйнує впевненість у собі. Із жадоби Хьон навіть у юному віці намагався досягти впевненості й інтелекту, які приписують багатим дітям.

Навіть якщо він не міг їсти чи одягатися належним чином, Лі Хьон подбає про те, щоб його сестра ніколи не заздрила іншим. Не так багато чоловік робили б таке для своїх молодших сестер. Можливо, не всі старші брати такі, але почуття Хьона до Хейон були на іншому рівні. Вона була не просто його молодшою сестрою. 

Хейон втратила батьків у юному віці. Відтоді людиною, яка за нею доглядала і виховувала, була не зайнята бабуся, а сам Хьон.

***

Тепер не було ні святої магії Ірен, ні тривожний заклинань чи заклинань, що б’ють по площі, від Ромуни. Ніде не було безжальних ударів Сурки, як і блискавичних атак на відстані Пейла. Тим не менше, у Віда досі був він сам.

Полювати з групою добре, але суперечки неминучі при великій кількості людей, а це марна витрата часу. У гіршому випадку полювання закінчиться ще до свого початку.

Для порівняння, самотнє полювання мало переваги простоти. Не було безглуздого витрачання часу, це чудово підходило для підвищення навичок. Ліпше битися одному, щоб покращити володіння мечем та інші бойові вміння.

– Грр, людина!

Лицар-скелет замахнувся мечем, випромінюючи бойову ауру. Лицар-скелет в обладунку і зі швидкими рухами, безсумнівно, лякав, але дії Віда також були унікальними. Плавно ковзаючи, він ухилявся від атак монстра, повільно зменшуючи здоров’я супротивника. Як результат, рухи лицаря-скелета почали сповільнюватися.

– Скульптурний клинок!

Нарешті зброя Віда розтрощила грудну клітку лицаря-скелета. Світло згасло в пустих очницях, підтвердження смерті. Бої у Королівській Дорозі дуже реалістичні. Спецефекти для речей, що ламалися або розбивалися, були бездоганними.

Самотній гравець мав чудові можливості підвищити показник сили. Ця характеристика визначала потужність атаки, як і в реальному світі. Гравець використовував силу під час боротьби з монстрами. Максимальна шкода не завдавалася, якщо атака не застосовує силу. Наприклад, удар, завданий під час втечі, мав набагато менше руйнівної сили, ніж удар, завданий з близької відстані. Тому шкода визначалася тим, наскільки людина могла контролювати власну силу. Постава, використання м’язів, близькість і вибух сили.

Королівська Дорога гра у віртуальній реальності, що дозволяла гравцям, використовувати слабкість ворога. Користувачі Королівської Дороги, такі як воїни-ветерани, добре усвідомлювали власні сили. Не тільки через цифри у вікні характеристик, але й через фактичне відчуття власної руйнівної сили. У руйнуванні прихована таке задоволення! Звичайно, Від не став винятком.  

Він присвятив себе тренуванню з мечем протягом року, щоб оволодіти майстерною точністю, ухиленням і основами бою. Через свої чисельні тренувальні поєдинки Від не боявся битв до такої міри, що насолоджувався сутичками із сильними суперниками.

Меч став для нього шляхом і засобом. Меч – найкращий інструмент для розуміння основ руху та бою. Звичайно, людина, яка починала грати у Королівську Дорогу, не вивчаючи фехтування чи бойових мистецтв, могла познайомитися з бойовими навичками. Насправді так робила більшість користувачів, вважаючи це частиною гри, до якої потрібно звикнути. Але їхня точка зору була іншою.

Дерево, чиє коріння глибоко в землі, виростає високим. Гравець, який б’ється з монстрами без основ, міг набути деформовані бойові навички. Від вчився володіти мечем протягом року, перш ніж зіткнувся з монстром! А завдяки боротьбі з сильнішими чудовиськами, його навички поліпшувалися. Це слугувало причиною того, що Від навіть сильніший, ніж передбачали характеристики.

– Гмм… Завдяки цьому в мене є всі предмети, необхідні для виконання квесту. Хух… мені потрібно відновити ману. – Мана Віда була вичерпана наполовину, тому він вирішив зробити невелику перерву.

Оскільки йому довелося виконувати роботу багатьох інших людей самотужки, він завжди був напоготові, ніколи не розслабляючись по-справжньому. Поки Від чекав відновлення мани, то сидів і з ентузіазмом робив фігурки. Статуетка, яку він робив, мала форму ворона.

Перше виготовлення якоїсь статуї значно підвищує як характеристику Мистецтво, так і скульптурне мистецтво. Оскільки Від вирішив робити кожну нову скульптуру унікальною, його показники Мистецтва і скульптурного мистецтва швидко зростали. Його метою стало виготовити скульптуру для кожного пташиного племені в Лавіасі.

Від повернувся до міста і роздав створені фігурки Птахам.

– Ця статуетка єдина у своєму роді на всьому білому світі. Я власними руками створив ваш образ!

– Дякую. – Кожен Птах отримав статуетку, яка нагадувала його. Коли вони брали їх, то говорили: – Я не можу взяти її просто так. Скільки ви хочете, як оплату?

Щоразу, коли його запитували це, Від відповідав однаково:

– Давайте не будемо ускладнювати наші стосунки, залучаючи гроші. Однак я дуже зацікавлений у Лавіасі. Чи можете ви щось розповісти мені про це місто?

– М-м-м… Тоді я розповім вам про Північне Гніздо…

– Я розповів вам про звички немертвих у підземеллі.

Розповіді Птахів стали важливим джерелом інформації. Хоча в основному це були тільки марні плітки, іноді в них з’являлася інформація про завдання чи мисливські угіддя.

Від підійшов до Ворона, який стояв перед магазином зброї.

– Що це?

– Я зробив цю статуетку для вас, пане Вороне.

– О, спасибі. – Сказав Ворон, змахнувши крилами на знак вдячності. Потім він заговори так, ніби йому щойно це спало на думку. – Ви були коли-небудь у печері Мертвого Воїна?

– Печера Мертвого Воїна?

– Так, якщо вийти з Мемфіс Холу і йти на північ протягом тридцяти хвилин, ви побачите вхід. Але будьте обережними, там є гулі, найманці-скелети та дуллаган. Ви не зможете вижити, якщо зайдете туди без належної підготовки.

У Королівській Дорозі рівні зростали швидше, якщо гравець боровся з монстрами з вищими рівнем, ніж у нього самого. Солдатів-скелетів і магів для Віда вже було не достатньо, і він занудьгував од лицарів-скелетів, що блукали поодинці.

Від приготував сумку з великою кількістю лікарських трав, запасом їжі та прісної води. На континенті він потребував лише приправ та спецій, оскільки навколо можна було знайти їстівні рослини або зловити тварину та приготувати її за допомогою навички Кулінарія. Та через те, що у Мемфіс Холі були тільки немертві, йому довелося пакувати їжу.

Коли він увійшов до продуктового магазину, то зустрів птаха, схожого на папугу.

– О, людина-мандрівник. Ходи, ходи!

– Приємно познайомитися. – Зітхнувши відповів Від.

«Який же в них вітер у голові».

Він недавно зустрів цього Птаха, схожого на папугу, і, звісно, подарував йому статуетку на знак дружби. Тоді подарунок йому дуже сподобався. Але через кілька днів Від відвідав Птаха – і той про нього забув.

Коли Він спробував нагадати йому про скульптуру, той сердито сказав хлопцю не говорити нісенітниць. Затим назвав Віда злодієм і викинув його. Розчарований, хлопець через деякий час знову навідався до Птаха і його зустріли тепло як клієнта. Саме тоді він дещо зрозумів про Птахів.

«У них жахлива пам’ять!»

Хіба люди не кажуть, що золоті рибки забувають усе через три секунди? Ці Птахи були кращими за золотих рибок, але факт залишався фактом, вони володіли невеликим пташиним мозком. Вони забували про існування Віда навіть після того, як він представлявся кілька разів. Через це його стратегія подружитися з Птахами не спрацювала.

У підсумку йому довелося витягати з них все, що тільки можна, поки вони добре до нього ставилися.

– Я прийшов купити квасолю, насіння кунжуту, хліб, волоські горіхи, рибу, цибулю-порей, свинину, арахіс і шпинат.

– О, справді? 

Птах, схожий на папугу, дістав продукти одне за одним, коли Від замовляв їх, затим перевірив їх кілька разів, преш ніж сказати:

– Це коштуватиме 19 золотих.

– Ось. Ох, але в мене лише 18 золотих і 50 срібних. Чи можу я віддати вам решту, коли прийду наступного разу?

Птах-торговець довго дивився на Віда.

– Ви не купець. Я не можу дати вам знижку, бо ви не досвідчені у торгівлі. Ви дещо відомий авантюрист, але не дуже знамениті. Але у вас є художній талант. Я не можу відмовити комусь, хто в майбутньому може стати відомим митцем. Я повірю вам і візьму ці 50 срібних наступного разу.

Від пішов зі своїми покупками, заплативши на 50 срібних менше.

Продукти, які він купував, могли тимчасово підвищити кількість мани, тому, очевидно, ціна була високою. Тепер питання полягало в тому, чи не згадає папугоподібний Птах про 50 срібних. З огляду на те, що торговець забув про обіцяні йому 40 срібних минуло разу, це здавалося малоймовірним.

На цьому перший крок підготовки закінчився. Далі йому потрібно відточити бойові навички.

– Вікно характеристик!

[Вікно характеристик

Ім’я аватара: Від

Рівень: 109

Належність: нейтральний

Професія: Легендарний місячний скульптор

Титул: нема

Слава: 365

Здоров’я: 5260

Мана: 1521

Сила: 335+20

Спритність: 305+20

Живучість: 89+20

Мудрість: 16+20

Інтелект: 24+20

Витривалість: 174+20

Бойовий дух: 143+20

Стійкість: 55+20

Мистецтво: 84+100

Лідерство: 74+20

Удача: 5+20

Атака: 231

Захист: 76

Опір магії:

Вогонь: 0%

Вода: 0%

Земля: 0%

Чорна магія: 0%

+ До всіх характеристик додано 20 очок.

+ Характеристика Мистецтво отримує 80 додаткових очок.

+ У місячну ніч всі характеристики додатково зростають на 30%.

+ Дозволяє одягати спорядження, спеціально призначене для класу.

+ Дозволяє вивчити всі ремісничі навички до рівня майстра. Рукодільні навички необов’язкові. Доступні розширені навички.

+ Зменшує споживання магії для техніки Скульптурного клинка в залежності він рівня скульптурного мистецтва.

+ Дозволяє вам вивчати секретні навички на основі вашого рівня у скульптурному мистецтві.

+ Збільшує славу, коли ви створюєте унікальні статуї або статуї з великою художньою цінністю.]

Рівень Віда перевалив за 100. Коли він з командою виявили Мемфіс Хол і отримали подвоєння очок досвіду, то повністю зосередилися на полюванні. Вони скоротили час для сну на дві години і навіть, коли відпочивали, залишалися на зв’язку. Таким чином Від досягнув 95 рівня. Полючи сам, він піднявся до 109.

Його характеристики гарно прокачалися завдяки підвищенню рівня. Очок мани тепер було досить, щоб використати четверту форму техніки імперського безформного меча – Танець меча, хоча він міг скористатися цим лише один раз.

Єдиним неприємним моментом було те, що лідерство не збільшувалося. Ця характеристика зростала не тільки під час командуваннями НІПами, але і тоді, коли людина є лідером групи. Проте, оскільки він полював один, то не мав можливості підвищити показник лідерства. Безсумнівно, деякі інші навички також виросли дуже мало.

[Кулінарія: рівень 8 – 45%

Скульптурне мистецтво: рівень 9 – 99%

Ремонт: рівень 7 – 25%

Ремесло середнього рангу: рівень 2 – 6%

Володіння мечем: рівень 8 – 88%

Стрільба з лука: рівень 5 – 98%

Скульптурний клинок: рівень 7 – 49%

Імперський безформний меч: охоплення – 5%

Перша допомога: рівень 7 – 11%

Розпізнавання предметів: рівень 5 – 14%]

Скульптурне мистецтво от-от мало досягнути середнього рангу. Щодо Скульптурного клинка, то споживання мани значно зменшилося після досягнення сьомого рівня.

Він кілька разів використовував меч Імператора, але для самотнього полювання ефективніше використовувати Скульптурний клинок, через його здатність розрізати невидиме. Це дуже важливо під час боїв з немертвими, оскільки ця техніка ефективно відділяла душу. Таким чином ця бойова навичка схожа на святу магію зі своєю здатністю знищувати немертвих.  

– Непогано. – Від усміхнувся, прямуючи до ринку, щоб купити протиотрути, лікарські трави і бинти.

В його очах промайнув смуток од думки про те, щоб знову витрачати гроші. По правді, він ніколи раніше не купував речі. Він готував собі їжу та іноді навіть продавав її.

Фігурки, вирізані з дешевих матеріалів, можна продати за один чи два золотих. Природно, це була немаленька сума.

Коли він був з Пейлом та іншими, то завжди казав їм, що має лише 30 золотих, навіть забравши свою частину трофеїв. Але його прибуток од продажу скульптур і їжу становив 200 золотих! Він накопичив 650 золотих завдяки полюванню, продажу здобичі та збору винагород за виконання завдань.

Але мати можливість витрачати гроші виявилося більшою агонією, ніж бути без копійки в кишені. Плечі Віда опускалися, а обличчя набувало такого виразу, ніби він стикався зі смертю, коли заходив до магазину.

Особливо, коли хлопець платив, то виглядав як людина, що от-от помре. Проте ніхто не міг збагнути, чому ж у нього так болить серце чи чому йому завжди не вистачає певної кількості срібла.

~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~

Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.

Переклад з англійської (тиць), а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. У Фейсбуці реагую трохи швидше.

У мене є PatreonМожете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.

Або можете поблукати хвилинку по сайту. Вам неважко, мені приємно.

Манхву можна завантажити тут або почитати онлайн тут чи тут.