Інші варіанти назви: Скульптор місячного світла / Легендарний скульптор місячного світла / ЛМС / СМС / ЛСМС
Англійська назва: The L. Moonlight Sculptor / LMS
Мова оригіналу: корейська
Автор/ка: Nam Heesung (남희성) / Нам Хісон (Нам Хвісон)
Жанри: бойовик, бойові мистецтва, наукова фантастика, пригоди, комедія, фентезі, шьонен, ЛітРПГ
Рік: 2007
Томів: 58
Випуск: завершений
Перекладачка: Silver Raven
Переклад: у процесі
Опис: Людина, покинута світом, людина, що поклоняється грошам, людина, відома як легендарний Бог Війни у дуже популярній MMORPG «Континент Магії». З досягненням повноліття він вирішує попрощатися з грою, але спроба заробити щось за вкладений час і зусилля має такий наслідок, якого ніхто не міг уявити.
Завдяки ряду випадковостей його легендарний персонаж продається за 3 мільярди вон, приносячи йому велику радість, що змінилась глибоким відчаєм, бо він змушений віддати майже все жадібним лихварям. Відкривши можливість заробляти гроші завдяки іграм, головний герой піднімається з прірви з новим наміром і йде прямо до нової епохи під керівництвом першої в історії MMORPG у віртуальній реальності «Королівська Дорога».
Це легенда про Лі Хьона, про шлях до вершини, з серцем, що любить тільки рідних, з безмежним прагненням до грошей, про його винятковий розум, треноване тіло і вмінням наполегливої праці, що завжди підтримувало головного героя на плаву.
Переклад з англійської. Тобто переклад з перекладу, деякі сенси й особливості будуть втрачені.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут, сторінка тут.
Реквізити НБУ для потреб армії тут.
Реквізити НБУ для гуманітарних цілей тут.
Розділ 4. Майстер гравюри Дарон
Річка Бенса.
Це життєво важливий шлях об’єднаного королівства Бритон. На просторах континенту ходять розповіді, що вздовж річки можна побачити дев’ять захоплюючих краєвидів.
Коли Королівська Дорога тільки вийшла, гравці були зачаровані річкою.
Завдяки сліпучій красі та спокою це місце припадає до смаку всім мандрівникам.
З цієї причини багато гравців вирішують почати з об’єднаного королівства Бритон, подеколи просто заради пікніка біля річки!
Береги навколо річки всіяні парочками. Їх не лякав навіть сильний проливний дощ, адже краєвид такий красивий.
– Поглянь. Чи може бути ще щось таке ж гарне?
– Ніби небо зустрілося з річкою.
– Коли дощ падає в річку, вона впадає в море і наповнює його. Так само, як моє серце сповнюється нашим коханням.
– Ав, я кохаю тебе.
– Я теж.
Сильний дощ лив на землю, затінену темним небом. З димкою, що піднімалася, і густим білим туманом виникало враження, що річка і небо торкаються одне одного. В результаті з’являлася красивий, але водночас і моторошний краєвид.
Пари, що закохано сиділи під деревом, спостерігали за краєвидом, коли клялися одне одному у вічному коханні. Слова, сказані у такий момент, надовго залишаться в їхній пам’яті.
Але світ може бути вельми жорстоким до кохання!
– Ого! Як багато води!
– Еге, багато…
– Це трохи дивно.
– Я налякана…
– О ні! Вода прибуває!
– Хах, гадаю, вона ближче, ніж раніше.
– О ні! О ні! О ні!
Річка постійно змінювалася. Багато маленьких струмочків впадало в річку і живило її. Коли вони наповнювали її, дощ надавав поштовх річці. За якийсь час дощ посилиться так, що вона різко піднялася і затопила береги.
– А-а-а-а!
– Врятуйте мене!
– Треба тікати!
– Це пекло!
Величезні хвилі поглинули необережні парочки. У густому туманні точилася битва не на життя, а на смерть.
Люди кричали, бігали, намагалися втекти, але марно: річка не пощадила їх.
Глядачі спостерігали здалеку, ті, хто не витримував виду закоханих, вибирали місце подалі від річки і радісно спостерігали, як парочки змиває з берега. У реальному житті глядачі жили на самоті, тому байдужа посмішка прикрашала їхні обличчя.
– Хе-хе-хе!
– Ахаха!
– Дивовижно!
Навіть за всі гроші світу не побачиш такого видовища. Страшні хвилі несли парочки. Разом із сніговими бурями в провінції Мората – це безцінні краєвиди величезного континенту Версаль.
Річка Бенса знову текла повільно. Після страшної зливи річка повернулася до свого природного стану, велична річка, що тече плавно і повільно.
У такі моменти люди, які живуть поблизу цього місця, відчувають спокій і безпеку.
Однак були й інші люди, один чоловік мав холодні та колючі очі, коли дивився на людей внизу. Це був Від.
– Ха, добре, я обов’язково зловлю щось велике!
Минув тиждень, як він почав ловити рибу в річці. Поки ловив, він відточував скульптурне мистецтво, проте це єдине, у чому він досягнув успіху. Рівень ковальства та шиття зріс завдяки високому рівню навички Ремесло, але риболовля дещо інша навичка. Її зростання залежить від того, яку рибу зловили.
Навіть використовуючи найкращу наживку, не можна передбачити, яка риба попадеться і що вона зробить.
Можливо, буде улов, а може риба просто з’їсть наживку.
Від сидів на березі річки цілий тиждень і досягнув тільки 3 рівня базового рангу для риболовлі.
«Це точно буде щось велике. Так, я зловлю величезну рибину».
Він уважно стежив за поплавцем, не знижуючи уваги ні на секунду. Швидко крутячись у кришталевій воді риба намагалася вкрасти наживу з гачка.
«Продаж дорогої риби!»
Якби не плата, яку він отримував од CST Media, і не гроші за нагороди, отримані від ордену Фреї, а також не дохід, отриманий від ремонту речей і аукціону, Від не мав би можливості гаяти час. Однак, маючи гроші, він міг відпочивати і розвивати навичку Риболовля.
Незважаючи на спокійну ситуацію, Від здригався від думки про використання заощаджень.
Щоб заплатити за навчання сестри, йому потрібно щомісяця відкладати 2 мільйони вон. Оскільки він не мав регулярного доходу, виплати доводилося щомісяця відкладати. Від почувався головним героєм фільму жахів.
Не дивно, що він здригнувся, бо всі ці гроші покриються лише сніданки.
Навіть те, що він відкрив рахунок в ощадному банку для взаємного кредитування з річною ставкою 2% вище за середню у порівняні з іншими банками, не рятувало його від тривоги.
Якщо банк збанкрутує, уряд поверне тільки суму до 50 000 вон. Це якщо банк пов’язаний з важливим політиком. Також він скептично ставився до ощадного банку.
«Політики Південної Кореї є осередком корупції. Вони часто створюють банки для відмивання грошей, тому не дивно, що вони не можуть дати великі прибутки».
Кожен день риболовлі для Віда не проходив без думок про дизайн скульптур. Як скульптор місячного світла, він перебував під сильним впливом скульптур провінції Мората.
«Хотілося б опинитися у Баран чи Лавіасі. Скульптури там, мабуть, гармоніюють з навколишнім середовищем. Хм, цікаво, яка скульптура підійде до річкового пейзажу?»
Зробити витончену роботу чи навіть грандіозну роботу не так і просто. Йому потрібна оригінальна ідея і він мав ідеально її реалізувати.
«Тече річка, а я в ній ловлю рибу… Знаю! Я зроблю щось, що приваблює рибу!» Від підскочив так, що мало не втратив наживку.
Він негайно зв’язався з Мапаном.
/– Хей, Мапане!/
/– Слухаю! Віде,/ – сказав він з усією увагою та повагою. Після аукціону Мапан отримав кілька рівнів разом із непохитною вірою у Віда. Він навіть зайшов би так далеко, щоби сказати: поки ти з Відом, золоті монети падатимуть з неба у твої кишені.
/– Мені потрібен шматок скелі. Що більший, то краще. Також переконайся, що він чистий./
/– Знадобиться два дні, оскільки це шматок скелі./
Від з нетерпінням чекав Мапана, поки ловив рибу. Однак, коли він піднімав вудку, риби часто не було. Від витратив стільки хорошої наживки, але не мав нічого, щоб показати.
– Це неможливо! – зі злості він аж кинув вудку на землю. – Я щось упустив.
Шестерні в його голові почали шалено крутитися. Зіткнувшись із проблемою, він повністю занурився у пошуки помилки.
Тоді Від почув голос:
– Хо-хо, тобі тре’ дещо зрозуміти. Риболовля – це те, що очищує душу. Риба вільно плаває у річці, безтурботно і повільно. Тому ми так хочемо її зловити, правильно? Але коли ми її зловимо, то більше не вільна, вона стає просто шматком м’яса.
На річці багато гравців, які люблять рибалити. Більше того, в реальному житті вони так чи так пов’язання з риболовлею. І у Королівську Дорогу вони грали не тому, що люблять грати, а тому, що люблять рибалити.
Це рибальський клуб.
Для них Королівська Дорога стала землею обітованою. Вони ловили рибу в дивовижних місцях, яких немає на Землі. Їли смачну, екзотичну рибу та спілкувалися з цікавими людьми. Їхні персонажі розвивалися тільки завдяки риболовлі.
На щастя, у Королівській Дорозі гравці не мусять робити щось одне. Якщо користувач обирає ремісничий клас, це не означає, що він повинне сидіти день і ніч, виготовляючи речі. Крім того, ремісничі навички породили велику різноманітність умінь. Наприклад, якщо зробити броню, це підвищить Ремесло, Ковальство та пару інших навичок.
Завдяки цьому всі гравці можуть полювати на монстрів і не відчувати себе надто слабкими. Як і скульптурне мистецтво й інші навички, риболовля теж допомагає гравцеві вижити. Вона підвищує живучість, витривалість і стійкість, а також поліпшує рефлекси, бо все, чим займається користувач цілий день, це чекає, коли риба клюне на гачок.
«Я навчуся ловити рибу. Мені не потрібно знову піднімати рівні, але мені доведеться заново вчитися основам риболовлі».
Від вивчив кулінарію, шукаючи нові рецепти в реальному житті та у грі. Але він надто нетерплячий, щоб рибалити. Розмірковуючи над ситуацією, він виявив одну проблему.
Не можна покладатися на хорошу наживку і навичку Риболовля. Як і при різьблені фігурок, потрібно покладатися на власні уміння, а система допомагатиме. Але, як кажуть, «довіряй, але перевіряй», тому Від вирішив підійди до проблеми з іншого боку.
Він доєднався до рибальського клубу і почав вивчати ази риболовлі.
Навчився підбирати і чіпляти наживку, вибирати місце для лову і багато-багато іншого.
– Тож… залежно від місця, риба, яку можна зловити, відрізнятиметься? – запитав Від у веселого вусатого рибалки.
– Еге, це абсолютна правда. Подумай сам. У морі ти не знайдеш річкової риби, а в річці ти не знайдеш жодного кита.
– Ем… я це вже знаю. Я маю на увазі, чи має значення, де я рибалю на річці?
– Тц-тц, – клацнув язиком рибалка, примружившись він сказав: – Вода в річці усюди однакова?
Є глибокі місця, а є мілководдя. Кам’янисті місця з водоростями, з чистою водою, місця, де є їжа, і де її немає, з холодною або теплою водою. До речі, останнє особливо важливе: коли відбувається злиття холодної і теплої води, там можна знайти найсмачнішу рибу.
– О, ось воно як…
Він усвідомив, що те, про що він думав спочатку, було неправильним. Він вибрав глухе місце, бо думав, що в людних місцях риби більше не буде. Після цього Від вирішив сісти посеред групи рибалок, але виявив, що серед них надто шумно та тісно. Однак тепер він знав, що місце має значення, тому, не вагаючись, він рибалив поблизу досвідченого рибалки.
– Уух, це чудово! – радісно сказав Від.
Після зміни місця та вибору наживки, якість спійманої риби поліпшилася. Крім того, він зловив набагато більше, ніж раніше.
– Ось, я привіз камінь, – сказав Мапан, показуючи на візок із великим сірим валуном.
– Спасибі, Мапане.
– А… Що ти з ним робитимеш…
– Ну, якщо маєш час, зачекай і побачиш. Хоча я можу й помилятися…
– Будеш робити скульптуру?
– Хоча я знаю, що вона може і не вдатися, але…
Мапан багато разів бачив, як Від створює дивовижні скульптури. Він любив спостерігати за його роботою, тому сів на землю, чекаючи, коли розпочнеться робота.
Від крутив у руках ніж, намагаючись щось вигадати.
Можливо, ця скульптура показала б пік його нинішніх навичок. Від вірив, що йому вдасться, хоча робив скульптуру із шматка скелі вперше. Він не хотів поспішати і псувати своє творіння.
Новачки часто негайно кидалися в роботу, а потім робили помилки, що призводило до штрафів.
Мапан почекав трохи і сказав:
– Що збираєшся робити?
– Умм…
– Досі не знаєш?
Від мовчки кивнув. Мапан влучив у точку. Потрібно зробити щось, що допоможе йому підвищити рівень риболовлі. Але що?
– Може зробити величезну приманку?
Від серйозно обдумав цю пропозицію, але відмовився від неї. Ні, це дурість, така статуя тільки б налякала рибу.
– Потрібно зробити скульптуру, яка асоціюється з морем, щось хороше, що приваблюватиме рибу…Так, жінку. Русалку!
Відома казка про русалку:
Жила собі одна принцеса-русалка, яка все життя провела під водою, а коли їй виповнилося 15 років, вона вперше в життя піднялася над поверхнею води. Тоді вона побачила корабель з юним принцом на борту. На диво, вона закохалася з першого погляду і кілька днів супроводжувала корабель. Але потім сталася буря. Корабель почав тонути, а русалка зловила непритомного принца і врятувала його. Коли принц прокинувся, він подумав, що храмова дівчина врятувала його, тому вирішив одружитися з нею. Почувши це, русалочка у розпачі звернулася до темної відьми, і в обмін на свій прекрасний голос отримала людські ноги. Вона відправилася до палацу і спробувала завоювати принца, але не змогла. У розпачі вона кинулася в море і перетворилася на морську піну. Усі мешканці моря гірко оплакували її смерть і часто відвідували місце її спочинку.
– Так, русалка підійде найкраще, а до місця розташування статуї підпливатиме риба.
Від наполегливо працював ножем. Він уже робив скульптури жінок, тому без зайвих думок знову втілив образ Союн.
Однак цього разу доведеться внести зміни.
«Все, що нижче пояса, має бути риб’ячим хвостом… великі очі, розпущене волосся… Гм, мені також доведеться зробити верхню частину оголеною».
Від зупинився і оцінив виконану роботу. Обличчя доволі схоже на Союн. Йому було трохи соромно робити її оголеною. Внутрішньо він був проти цього, крім того, якби вона це побачила – сталася би біда.
«Хм, що ж робити… А-а! Просто перероблю на актрису». Від почав пригадувати відомих актрис і вніс зміни до скульптури. Обличчя сильно змінилося, а тіло ще більше вигнулося.
Навколо Віда зібралися зацікавлені рибалки.
– О! Що це?
– Скульптура. Я ніколи раніше не бачив такого скульптора.
– Вона красива.
Рибалити на річці – це повільно і нудно, тому дивні події притягували багатьох гравців. Від, прокручуючи образи в голові, швидко вирізав деталі скульптури. Зрештою вийшла красива, але сумна дівчина з дитячим обличчям.
Від подбав про те, щоб скульптура виглядала як юна дівчина, бо в казці русалочка не була дорослою жінкою.
Дінь!
[Ви закінчили скульптуру Морська Німфа.
Видатна робота майстра різьбяра.
Мистецька цінність: 450.
Ефекти: сила водяного духу не дасть річці розливатися десять років. Цей ефект неможливо поєднати з ефектами інших скульптур.]
– …
Від опустив руки.
Статуя мала допомагати ловити рибу, а не давати інші ефекти.
Водяна німфа – дочка морського бога з гарним риб’ячим хвостом. Очевидно, німфа і русалка чимось схожі і ця схожість зіграла злий жарт.
– Ти…
Дивлячись на статую, рибалки засуджували Віда. Вони, самотні чоловіки, любили спостерігати, як річка несе парочки геть. І ось тут з’явилася скульптура, що запобігатиме повеням наступні 10 років. Від став ворогом більшості рибалок.
– Чесно, я не мав такого наміру, – виправдовувався Від, коли рибалки наблизилися до нього. – А! Я все виправлю!
У такій ситуації він мав діяти швидко. Від повернувся до статуї і крикнув:
– Знищення скульптури!
Від основи скульптури пішла величезна тріщина, коли вона досягнула вершини скульптури, та розлетілася на безліч дрібних осколків.
[Ви використали навичку Знищення скульптури
Через великий жаль ви втрачаєте одне очко характеристики Мистецтво та 20 очок Cлави.
Співвідношення 1:2 очок вашої характеристики мистецтво додано до спритності на один день.]
[Навичка скульптурне мистецтво зросла на 0,2%.]
Знищення скульптури це ще одна навичка скульптора, тому її використання додавало очок досвіду. Навіть більше очок, ніж створення скульптур. Але її не можна використовувати частіше одного разу на день та і мистецтво зі славою знижувалися.
1800 очок від характеристики Мистецтво додалося до Спритності.
Тепер він ловив рибу так швидко, що його руки розпливалися. Втім, це не вплинуло на швидкість лову, але все одно вражало.
***
Ґомчі стискували мечі.
– О-о-о!
– Ми б отримали все, але дракон!
Після швидкої смерті Ґомчі знову були сповнені рішучості.
Відродившись, вони з’явилися десь у лісі. Ґомчі стояли на деревах, спокійно оглядаючи околиці.
– П’ятий, що ти бачиш? – стурбована запитав наставник.
– Я нічого не бачу.
– Третій, а ти?
– Я бачу… хлопчика.
– Хлопчик! Чи означає це, що поблизу є місто? – як тільки наставник зіскочив, так зробили і всі його 500 учнів.
Відверто, вони не хотіли цього визнаватися, але Ґомчі загубилися. Після безстрашної атаки на дракона багато з них загинуло і відродилося десь на південь від Розенхайма. Коли ж їхні запаси закінчилися, вони звернулися до лісових багатств і нечастої дичини з полювання.
Нечастої, бо група з 500 чоловік не могла рухатися досить тихо, щоб заскочити тварин зненацька. І, оскільки ніхто з них не вмів готувати, вони їли недоварене або підгоріле м’ясо, від чого всім робилося погано.
– Приведіть його сюди.
– Ось він.
Ґомчі швидко кинулися вперед і принесли хлопчика.
Вони дивилися на дитину і не могли стримати сліз.
– О-ох!
– Скільки минуло часу відтоді, як ми в останнє бачили людей?
– Нарешті ми можемо повернутися до села.
– І їсти смачний хліб. Ням-ням.
Наставник од імені своїх учнів запитав дитину:
– Поруч є село?
Дитина нервувала і затиналася:
– Та-а-а-а… Так, але хто ці дядечки?
– Дядечки? – натовп швидко здійняв галас.
– Чому ти назвав нас дядечками! Ми навіть не одружені. Ми молоді!
– А мені всього двадцять! – з натовпу пролунав болісний крик.
Ґомчі дуже гостро відреагували на слова хлопчика, хоча мали б радіти, що їх не прийняли за розбійників.
Через слова хлопчика Ґомчі почали розмірковувати про самих себе.
– Дивно. Я бачив, як незнайомці створюють групи та разом полюють на людей, але ми цього не робимо.
– Чого ми не робимо?
– Еге. Куди б ми не пішли, люди розбігаються.
– І у замку Серабург теж! Коли ми йдемо на базар, люди нас уникають.
– Це нагадало мені, ми ніколи не полювали разом із жінками! Якщо так триватиме, ми будемо жити самотою і помремо, забуті, як самотні старі пердуни!
Ґомчі в сотий раз ділилися схожим досвідом. Раптом хлопчик упав на коліна.
– Будь ласка, допоможіть мені!
– Га?
– Моїх батьків забрав злий велетень! Я покинув село, щоб знайти допомогу. Прошу вас, врятуйте їх!
Ділінь!
[Людина-велетень викрадає жителів села.
Людина-велетень це тип монстра спорідненого з велетнями, він день і ніч мучить селян. Викрадені люди повинні готувати, прати, прибирати і збирати їжу для монстра. Їх жорстоко лупцюють в обмін на роботу. Викрадені селяни доволі часто гинуть від виснаження.
Врятуйте батьків хлопчика або вони помруть!
Нагорода: чорний меч і подяка від жителів села.
Увага: завдання буде проваленим, якщо не закінчити його протягом 10 днів.]
Інструктори та практикуючі з очікуванням поглянули на наставника. Для них виконувати завдання це як бути хлопчиками на побігеньках, тому вони завжди відмовлялися приймати квести.
Але цього разу наставник лагідно посміхнувся і сказав:
– Ми врятуємо твоїх батьків.
– Наставнику, хіба ми зазвичай не відмовляємося? – запитав Ґомчі2.
– Ну, зазвичай ми відмовляємося від завдань, де потрібно приносити або збирати речі. Проте як воїни ми повинні допомагати тим, хто потрапив у біду, це і так очевидна річ. – Твердо сказав наставник.
– Тоді ми також…
– Усі візьміть завдання. Ми збираємося зловити велетня.
Практикуючі, для яких першими ідуть слова «спочатку меч», збадьорилися.
– Ого!
– Завдання!
– Не можу повірити, що ми виконуємо завдання!
Це мрія всіх справжніх воїнів: допомагати нужденним і виганяти монстрів!
Ґомчі попрямували до велетня. Це було нескладно, так як на землі добре видно його сліди.
– Ого! Які великі.
– Ймовірно, більше трьох метрів.
– Якщо його нога настільки велика, то наскільки велике тіло?
Виконуючи квести, звичайні гравці спочатку збирали інформацію та готувалися заздалегідь. Однак Ґомчі тупо перли вперед. Йдучи по слідах, вони дісталися до великої печери, розміром з печеру дракона, до якої вони приходили раніше.
На звуки Ґомчі з’явився величезний, але не дуже розумний монстр. Коли велетень вийшов зі своєї печери, то розлютився, побачивши непроханий гостей.
Бум-бум-бум!
Велетень побіг до Ґомчі, і земля здригалася, наче відбувався землетрус.
– Біжіть! – закричав наставник.
Всі швидко розбіглися вправо і вліво.
Бабах!
Величезна нога велетня залишила глибокий слід на тому місці, де стояли Ґомчі.
– Що це…
З його вагою та ногами як зброєю він неодмінно убив би деяких Ґомчі.
Велетень кричав і стрибав, намагаючись розчавити Ґомчі. Однак вони уникали стрибків і били по його ногам.
– Зараз, хапайте його!
Два Ґомчі спритно вилізли на велетня. Чудовиську це не сподобалося, воно почало розмахувати руками, щоб позбутися настирливих мух на потилиці.
– У-у-у!
Перші троє Ґомчі, вчепившись у волосся та одяг велетня, уникали його атак.
Тим часом внизу на ноги велетня посипалися купа ударів.
Подібно до величезного слона, якого збила зграя мурашок, велетень втратив сили, захитався і упав на землю.
Бубух!
– Перемога!
– Все завдяки вам, наставнику!
Поки Ґомчі святкували, здалеку квапився хлопчик. Він знесилено біг, дивлячись на людей, які вийшли з клітки, що була в печері. Обійнявши їх, хлопчик щось розповідав, вказуючи на Ґомчі. Нарешті він підійшов до Ґомчі.
– Дякую, що врятували моїх тата і маму, дядечку.
– Що… О, це нічого…
– Ні, це так, як і обіцяно, винагорода.
[Ви виконали квест Визволення селян з полону велетня.
Людина-велетень, що жила у горах, ловила і тероризувала селян. З його смертю, нарешті, прийшов мир.
Відносини зросли на 26.
Відносини із селом Улькин стали дружніми.
Ваш рівень зріс.
Ваш рівень зріс.]
Хлопчик, принісши важелезний для нього меч, протягнув його наставнику.
– Ось, візьміть.
– Перевірити предмет, – наставник швидко оглянув меч і виявив, що він набагато кращий, ніж той, який є у них всіх зараз.
– Решта мечів у селі. Наше село славиться лікарськими травами. На знак вдячності, ми хочемо подарувати їх вам, і, якщо захочете, ви зможете продати трави в місті за хорошу ціну.
Практикуючі були вражені тим, що хлопчик не розчарував їх. Допомагати людям в біді, примножувати славу – і все це поки вони тренуються!
– Ура!
– О-о-о-о! Давайте так і далі!
Королівська дорога поступово відкривалася для Ґомчі.
***
Від серйозно підняв риболовлю.
– Поки я ловлю рибу середнього розміру, я їстиму тільки рибу.
Він повністю ковтав рибину, з кожною новою стравою його рішучість сильнішала. Іноді, не бажаючи гаяти час, він їв рибу сирою.
– Ого! Жув.
Від продовжував рибалити лише завдяки силі волі та впертості.
Йому завжди подобається битися, збирати предмети і ставати сильнішим. Він може робити це нескінченно довго. Але тепер йому доводилося робити дещо інше. Тільки мирна, некваплива риболовля, яка навіть не приносила грошей, як навичка Ковальство чи Шиття. Зрештою, якщо спіймати велику і чудову рибу, то її можна тільки дешево продати як їжу.
З плином днів рівень риболовлі базового рангу зріс до 9. Точніше, до 97,6%.
Поки рибалив, він з подивом дізнався про існування рибного ринку.
А поряд з Відом завжди була одна і та сама людина. Стрункий і високий молодий чоловік на ім’я Зефір. Пізніше Від дізнався, що цей хлопець почав рибалити тут з відкриття Королівської Дороги.
Він сидів на каменях і тужливо дивився на річку Бенса. Говорили, що деякі дівчата закохувалися в цю таємничу мовчазну постать.
Ймовірно, все було б як завжди, але раптом з’явився Від. Коли Від прийшов, найсильнішим рибалкою на річці був саме Зефір. Рівень його риболовлі був значно вищим за середній. Тому Від подумав і сів поряд з найкращим риболовом на річці.
Спочатку Зефір майже не звертав уваги на нього, але поступово він почав реагувати на Віда. І в якийсь момент почав порівнювати риб.
Двоє чоловіків похмуро дивилися на річку.
Поплавок Зефіра пішов під воду першим.
– О, чудово, велика риба! – вигукнувши, він потягнув вудку. Але на гачку висів тільки старий чобіт. – Дідько.
Розчарований Зефір сів на камінь і почав чіпляти нову наживку, коли поплавок Віда пішов під воду. Від обережно, але з чудовим контролем витягував свою жертву з річки. Ніби граючись, Від і риба натягнули волосінь. Недобре використовувати забагато сили. Іноді треба трохи відпустити, іноді покрутити. Риба сильна, якщо бездумно смикнути волосінь, то вона може порватися.
З маленькими труднощами, Від витягнув з річки великого коропа. Це величезна риба, більше 45 сантиметрів. За всю історію риболовлі на річці Бенса ця риба входила в десятку найбільших риб, яких коли-небудь виловлювали.
Тілінь!
[Рівень риболовлі досягнув десятого рівня і переходить до середнього рангу.
Тепер ви можете використовувати вудку як зброю.
+25 спорідненості з водою;
+2000 очок здоров’я;
Отримано можливість ловити спеціальну рибу;
Посилення ефектів при приготуванні риби;
+50% до ефектів наживки для риби;
+3 до всіх характеристик;
+50 Слави;
+30 Витривалості;
+30 Інтелекту;
+30 Мудрості.]
Після стількох страждань Від нарешті підняв рівень риболовлі.
Досягнувши свого, він почав потихеньку збирати речі.
«Нарешті зосередженість на цьому завданні закінчилася», – подумав він.
Від вирішив вивчити всі ремісничі навички і опанувати їх до рівня майстра. Це величезна і складна місія, яка займе у нього не один рік.
Але тепер, коли його характеристики зросли, він був задоволений.
– Ти йдеш? – обережно запитав Зефір, коли побачив, що Від почав збирати речі. Його голос сповнився жалю.
– Так, маю йти.
– Я щойно зрозумів, що ми ніколи не спілкувалися… І ти… ти, мабуть, старший за мене, так?
– Ну, якщо ти питаєш, можливо, так і є. Можливо, ми навіть побачимося знову.
Від залишив річку Бенса і попрямував до столиці королівства, Кройна, щоб продати статуетки, які зробив під час риболовлі.
Дінь-ділінь!
Він дзенькнув дверним дзвінком сувенірної крамниці. Власник сам стояв за прилавком.
– Що вас сюди привело?
– Я прийшов продати кілька статуеток.
Від поставив речі на прилавок: фігурки вампірів, вовків, корону Фарго та багато іншого.
– О-о! – не міг приховати свого захвату власник. – Чудово! Я ніколи не бачив такого чудового товару. Я навіть не можу уявити їхню вартість. Така глибина, такий політ дуки у цих статуетках… можливо, ви дивилися на справжнього вовка, коли робили цю статуетку?
– Так.
– Ви були голодним?
Від кивнув:
– Так, я був змушений голодувати чотири дні.
– О! Навіть так. Я відчуваю це, коли дивлюся в очі вовку, статуетка як жива…
– Охо-хо, – Від щиро розсміявся від останніх слів власника і запропонував йому смажену рибу. – О, так! Поки ви будете оцінювати мої робити, скуштуйте цю страву, я сам її приготував. Їжте на здоров’я та ретельно роздивіться мої статуетки.
– Що ж, дякую. Можливо, я відшукаю вас в майбутньому. Я теж колись займався роботою скульптора, але не мав великого таланту, тому мені довелося відкрити магазин.
– Я тільки нещодавно став на шлях скульптора, мені ще багато чому треба навчитися. Але моє бажання створювати скульптури не згасає. Вважайте мене скульптором-початківцем і давайте поради, якщо побачите якісь помилки. Я буду дуже вдячний.
– Ох, що ви.
Лестощі! Подарунки! Відданість!
З людьми, які мають вплив, ліпше бути трохи покірливими і доброзичливими. Від приніс простеньку страву, сказав кілька добрих слів – і його стосунки з власником крамниці значно покращилися. Хто ж не буде радий, коли його хвалять!
Але з компліментами слід поводитися обережно, не переходити межу. Інакше всі зусилля мали б зворотний ефект. Наприклад, якщо у власника магазину були б дуже короткі ноги, а людина сказала йому, що він виглядає дуже високим, то цей комплімент досягнув би протилежного ефекту.
Крамар одразу ж помітить лестощі та почне думати, що людина чогось від нього хоче. Щоб не зазнати подібного нещастя, потрібно ретельно підбирати слова для компліментів. Виглядаєте дуже добре, або, коли смієтеся, виглядаєте чесно. Тому, добираючи слова, необхідно обмірковувати їх.
Можна навіть використовувати критику. Наприклад, почати критикувати всіх високих чоловіків.
– Зріст ще нічого не означає. Якщо у людей немає очей, які дозволяють бачити і цінувати красу, то вони навіть не здатні зрозуміти суть хороших робіт.
– Так, ваша правда.
Тож поки крамар оцінював статуетки, вони обмінювалися фразами – і їхня дружба зміцнювалася.
Поточивши ляси й оцінивши фігурки, перейшли до головного:
– Скільки ви за них дасте?
Ціль Віда у грі ніколи не змінювалася. Гроші, гроші, гроші і більше часу! Він готовий зі шкіри вилізти, лиш би заробити більше грошей.
– За таку чудову роботу я дам вас по 3 золотих за скульптуру. Згоден?
– Я продам їх усі. – Без вагань відповів Від.
Останнім часом він припинив продавати статуетки звичайним гравцям. Навіть якщо витратити на роботу додатковий час і зусилля, люди платитимуть близько одного золотого. Але якщо продати статуетки в магазин, можна отримати два або три золотих.
Хоча якщо порахувати скільки часу він витратив на створення фігурок, то оплата не покриє навіть вартості фізичної праці.
Набагато ефективніше заробляти гроші полюванням, ніж продажем статуеток. Від із вдячністю взяв 245 золотих.
«Можливо, коли мій рівень зросте, я зможу заробляти більше. Але до того часу мені доведеться робити це так», – сумно подумав він. Закинувши гроші у сумку, Від уже збирався йти.
– Я бачу, у вас є талант до створення скульптур. Ви бачите красиві речі та відтворюєте їх у скульптурах. – Сказав власник.
Сприйнявши ці слова за ще один комплімент, Від уже попрямував до виходу, але наступні слова змусили його передумати.
– Скульптор мусить відчувати красу життя, і я бачу це у вас. Можливо, ви коли-небудь чули про майстра-скульптора Дарона? Зазвичай я про це не говорю, але у вас є дар скульптора, тому я можу довіряти вам. Чи знаєте ви, що Дарон живе в місті Рега?
[Ви отримали інформацію про майстра-скульптора Дарона.]
~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Або можете поблукати по сайту. Вам неважко, мені приємно.
Манхву можна завантажити тут або почитати онлайн тут чи тут.