Інші варіанти назви: Скульптор місячного світла / Легендарний скульптор місячного світла / ЛМС / СМС / ЛСМС
Англійська назва: The L. Moonlight Sculptor / LMS
Мова оригіналу: корейська
Автор/ка: Nam Heesung (남희성) / Нам Хісон (Нам Хвісон)
Жанри: бойовик, бойові мистецтва, наукова фантастика, пригоди, комедія, фентезі, шьонен, ЛітРПГ
Рік: 2007
Томів: 58
Випуск: завершений
Перекладачка: Silver Raven
Переклад: у процесі
Опис: Людина, покинута світом, людина, що поклоняється грошам, людина, відома як легендарний Бог Війни у дуже популярній MMORPG «Континент Магії». З досягненням повноліття він вирішує попрощатися з грою, але спроба заробити щось за вкладений час і зусилля має такий наслідок, якого ніхто не міг уявити.
Завдяки ряду випадковостей його легендарний персонаж продається за 3 мільярди вон, приносячи йому велику радість, що змінилась глибоким відчаєм, бо він змушений віддати майже все жадібним лихварям. Відкривши можливість заробляти гроші завдяки іграм, головний герой піднімається з прірви з новим наміром і йде прямо до нової епохи під керівництвом першої в історії MMORPG у віртуальній реальності «Королівська Дорога».
Це легенда про Лі Хьона, про шлях до вершини, з серцем, що любить тільки рідних, з безмежним прагненням до грошей, про його винятковий розум, треноване тіло і вмінням наполегливої праці, що завжди підтримувало головного героя на плаву.
Переклад з англійської. Тобто переклад з перекладу, деякі сенси й особливості будуть втрачені.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут, сторінка тут.
Реквізити НБУ для потреб армії тут.
Реквізити НБУ для гуманітарних цілей тут.
Розділ 6. Облога форту Одейн. Частина 1
Від залишив Регу з великим хвилюванням.
«Пройшло багато часу відтоді, як я бився».
Він відчував, що втратив почуття бою. Зазвичай Від бився зі складними і небезпечними монстрами, але останні кілька місяців він розвивав ремісничі навички. Битви нагадували ходіння по канату. Проти складних і небезпечних монстрів – один неправильний рух призведе до падіння.
«Можливо, я помру самотнім і забутим…»
Він почувався слабким. Можливо, джерелом його страху є той факт, що поки Від розвивав ремісниці навички, всі інші полювали. Минуло кілька місяців відтоді, як він повернувся до ордену Фреї і то був останній раз, коли він піднімав рівні, тоді Від отримав 9 рівнів.
Іноді він отримував шепіт від Пейла, той сповістив, що досягнув 190 рівня. Сурка, Ірен і Ромуна мали приблизно такі ж рівні. Навіть Мапан досягнув 160 рівня, а Хварьон – 210.
Всі рухалися вперед, але Від залишався на місці. Хоча він не може сказати, що нічого не робив. За останні місяці Від пройшов довгий шлях. Його рівень не зростав, але характеристики піднялися і він зміг вивчити секретну навичку.
***
– Боже мій!
– Я готовий померти.
Побачивши чудовисько, вони кинулися в бій. Навіть проти найсильніших монстрів Ґомчі не вагалися.
Їхні ціль – стати сильнішими.
Швидкий удар збив вовка з пантелику. Затим, підтримуючи тиск і нападаючи з різних сторін, вони його перемогли.
Що більше вони грали, то більше їх впізнавали як «групу навіжених».
П’ятсот гравців на чолі з першими п’ятьма Ґомчі.
– Ем… Наставнику?
– У чому справа, Ґомчі2?
– Це стосується Віда.
Ґомчі нечасто посилали шепіт Віду, бо їм було незручно відволікати заклопотану людину, яка так багато для них зробила. Однак Ґомчі2 і Ґомчі3 продовжували взаємодіяти з Відом.
З однієї причини: інформація – це сила!
Зрештою, якщо вони знають більше за інших, то можуть гордо стояти перед своїм наставником; знаходити смачну їжу; знати з якого монстра випадає хороша здобич і багато іншого. Вони вдвох навіть навчилися готувати, щоби бути корисним своєму кумиру, наставнику, який і зараз їх дивує.
Наставник змахнув мечем, наче це найприродніша річ у світі. Він ідеально націлений, і вовк нічого не міг зробити, щоб уникнути меча! Учні, як зачаровані, спостерігали за битвою наставника.
– Я знаю, що він майстерний фехтувальних, але…
– Знаю, він – неймовірний.
Тому кожен робив усе, щоб догодити йому.
Ґомчі2 обережно продовжив.
– Від виконав свою ціль і йде полювати.
– Що ж, я хочу побачити його бій. Чоловіка по справжньому можна оцінити тільки тоді, коли він вступає в бій із сильним противником.
– Але він давно не бився. Хіба ж ні?
– Еге, – підтакнув інший Ґомчі.
– Після такого довгого часу, ви думаєте, він забув, як битися?
– Ну, цей…
Охо-хо, їхні останні слова повеселили наставника.
– Що такого дивного? Після такої тривалої паузи навички неминуче притупляться.
– Ґомчі2.
– Так, наставнику?
– Хижаки не забувають як полювати. Чи полюють вони, як коти, а чи, як леви, це їхня природа.
– Ну… гадаю, це правда, наставнику.
Хоча на словах він погоджував, але у глибині душі думав інакше. Навіть видатні спортсмени після тривало перерви втрачали свої приголомшливі результати.
– І воїни, які вкладають мечі у піхви на якийсь час, вони знатимуть.
– Що? – сказав Ґомчі2, він не звернув уваги на слова наставника.
– Ми повинні відділятися від меча. Щоб досягнути нашої мети, ми не повинні покладатися на наркотики, чи, як у нашому випадку, на зброю. Навчіться відкладати меч і подумки продовжуйте тренуватися. Це один із основних методів навчання.
***
Багато людей мали справи у фортові Одейн.
– Продаю запаси!
– Викладіться на повну. Утримайте форт і знищте гільдію Балкан.
– Відбийте всі їхні атаки і не поступність ані дюймом!
Альянс гільдій зібрався біля форту Одейн.
Спочатку гільдія Оазис, гільдія Процвітання і гільдія Крила Травня були союзниками, вони разом захопили форт.
Однак, оскільки форт мав величезну цінність, Гільдія Процвітання зрадила своїх союзників.
Інші дві гільдія намагалися домовитися, але нічого не вийшло.
Гільдія Оазис в основному складалася з найманців, що сперечалися про свої втрати та розбіглися. Але гільдія Крила Травня пообіцяла помститися, коли вони покинули альянс.
У гільдії ж Балкан голова гільдії гострив ножі.
– Потрібно повернути те, що у нас вкрали! – кричав голова гільдії.
Вони вже збиралися кілька разів і намагалися захопити форт, але терпіли поразку за поразкою. Тепер усе змінилося. Охоплені гнівом Крила Травня вступили в союз з Балкан. Тож зараз їхні сили переважали ворога.
Форт розташувався на кордоні між королівством Ледерн і об’єднаним королівством Бритон. Кожного дня багато торговців проходило крізь ворота і залишали гроші у кишенях власника форту.
Обидві сторони зібрали багато людей, але ніхто не міг передбачити, яким буде результат.
Вся увагу прикута до форту.
До облоги залишалося ще дві години.
Гільдія Балкан повільно збиралася навколо форту. Захисники всередині також були зайняті.
– Їхнє військо прибуло.
– Другий корпус готовий. Очікуємо наказів.
– Третій корпус на позиції.
– Четвертий корпус готовий вирушати.
Гільдія Процвітання поділена на чотири корпуси, в кожному з яких по 3000 чоловік. Основні сили захищатимуть стіни і приймуть бій. Другий корпус захищатиме браму на випадок, якщо її зламають. Третій корпус складався з лучників і магів. Вони підтримуватимуть тил і розмістилися на вежах. Останній корпус відповідав за постачання, і складався в основному з новобранців.
Також у фортові є багато захисників-НІПів Вони не раділи війні, але загалом їхня думка нікого не цікавила. Голова гільдія Процвітання думав лише про одне – про перемогу. Якщо вони втратять форт, то втратять усе. Тому вони перебували у відчаї та набрали купу найманців, запропонувавши винагороду, що у тричі вища за суму, яку пропонувала гільдія Балкан.
Багато найманців зібралися у задній частині форту.
– Як і очікувалося, наша робота – чекати. Коли бій досягне переломного моменту, ми почнемо. У когось є питання?
Після останній слів Брайна, одного з генералів гільдії Процвітання, почувся лише брязкіт обладунків і зброї. Найманці перевіряли спорядження та повільно роздивлялися стіни.
– Рідкісне видовище. Погляньте на всіх цих солдатів.
– Подивіться. Літаючий чарівник.
– Оскільки тут так багато людей, бій буде запеклим…
– Балкан ненавидять усіх, хто захищає форт, це стосується і нас.
– То це означає, що у нас великих шанс померти?
Очікуючи, найманці розмовляли.
Гільдія Процвітання пообіцяла кожному з них 10 золотих за участь, ще по 5 золотих за кожне вбивство! І 20 золотих, якщо вони залишать в живих! Щоправда, два останні пункти будуть виконані тільки в разі перемоги. Але насправді багато воїнів зібралося не просто заради грошей, але і через бойове затишшя.
Бум! Бум! Бум! Бум!
Десь за стінами форту лунали барабани і горни.
– Вони ідуть.
Маги і лучники зайняли позиції, а під ними стояли найманці.
Земля почала тремтіли, коли марширувала велика кількість людей.
– Лицарі Залізного Хреста, здобудьте форт в ім’я Балкан!
– Ворог іде!
– Все, почалося!
Найманці повскакували на ноги і закричали:
– Урррааааа!
– Убити їх всіх!
– Захищайте форт, не піддавайтесь загарбникам!
Найманці, почувши звуки барабанів і горнів, голосно кричали і радісно трясли зброєю. Всі вони були схвильовані, але один чоловік продовжував сидіти. Теодор підійшов і зупинився біля нього.
– Схоже, ти наляканий. Не хвилюйся, це не страшно. Перший раз лякає всіх, – упевнено сказав він.
Теодор досвідчений воїн, який пройшов багато битв. Тому він намагався заспокоїти новачків, щоб продемонструвати свою перевагу.
– О, вже почалося? – спантеличено сказав новачок, озираючись.
– Так. Почекай, ти щось робиш? Ляльку?
Теодор нахилився і уважніше поглянув на те, що робив новачок. Виявилося, що той вирізав метелика з гілки, зрізаної з дерева, що росло у фортові.
Лицарі Залізного Хреста. Вони джерело страху для загарбників. Тепер ситуації змінилася і вони боролися за повернення форту, проте з ними ніхто не міг порівнятися.
Лицарі стояли на пагорбі віддалік і стежили за загальним перебігом бою. Все вирішиться у другій хвилі, саме тоді в бій вступлять лицарі.
Голова гільдії Балкан закричав:
– Воїни! Товариші! Ось воно! Ми відвоюємо нашу фортецю!
По закінченню його слів, сотні воїнів рушили в атаку. Це неймовірне і грізне видовище; всі в замку відчували тремтіння, яке утворювалося від їхнього маршу.
– Вогняна куля!
– Прицільний постріл!
Маги і лучники на стінах вели вогонь по загарбникам. Проте армія нападників настільки велика, що це виглядала так, ніби в океан кидають камінчики. У відповідь прислали духів і ґолемів. Вбивці, що проникли до форту, перерізали горлянки магам. Драбини і мотузки заповнили стіни. Балісти і требушети осипали ворогів і союзників валунами і залізними ядрами. До цього часу всі спроби захопити форт були безуспішними через його міцну оборону. Але тепер, завдяки підтримці нових союзників і величезним коштам, частину з яких витратили на облогову зброю, вони нарешті мали достатньо сил, щоб стати загрозою. По всьому форту спалахували бої – це чудова битва.
Армія найманців під керівництвом Брайна вступила в бій через 4 години. Стіни вже пали під натиском Балкан. Проте ціна їхнього успіху була заплачена океаном крові, яку пролили воїни. Майже третина їхніх лучників і НІПів були убиті в бою. Гільдія Процвітання не пошкодувала про витрачені гроші на захист Одейна. Але тепер, після довгих боїв, сили здавалися рівними.
Війська загарбників прямували до Навчального залу, який знаходився поряд із найманцями під командування Брайна.
– Усі, будь ласка, залишайтеся на місці.
Навіть без цих слів вони знали, що тікати нікуди. Найманці були у глухому куті. Їхній ворог прямо перед ними, тому воїни грізно брязкали зброєю, переважно мечами, сокирами і списами, та чекали нападу ворога.
Від теж стояв серед них.
«Це теж чудово».
Він уже бачив кілька битв по телевізору, але зараз брав участь особисто. І це чудово. Моторошні звуки долинула звідусіль: дзижчання смертоносних чар і крики вмираючих. Це все по-справжньому.
Холодний піт стікав по спині. Навіть коли він грав у Континент Магії, він ніколи не брав участі в облозі. Це його перший реальний досвід. Тільки через бажання повернути своє відчуття бою, Від вирішив поринути у найкривавішу битву з доступних. Навіть із заплющеними очима він відчував намір убити.
Коли найманці розпочали атаку, він одразу ж закрив обличчя дерев’яною маскою у вигляді метелика, який, здавався, от-от мав злетіти.
– Охо. Час зустрітися з творцем. Ахахаха! Потужна атака!
Воїн змахнув широким мечем…
Дзень!
Від легко відбив меч. Усе хвилювання зникло, він бачив лише ворога. Одного погляду на його плечі достатньо, щоб передбачити атаку і контратакувати.
– Скульптурний клинок!
[Завдано смертельного удару!]
Від поцілив у критичну точку, і ворог упав мертвим на землю.
~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Або можете поблукати по сайту. Вам неважко, мені приємно.
Манхву можна завантажити тут або почитати онлайн тут чи тут.