ЛМС. Том 4. Розділ 6-2

Інші варіанти назви: Скульптор місячного світла / Легендарний скульптор місячного світла / ЛМС / СМС / ЛСМС

Англійська назва: The L. Moonlight Sculptor / LMS

Мова оригіналу: корейська

Автор/ка: Nam Heesung (남희성) / Нам Хісон (Нам Хвісон)

Жанри: бойовик, бойові мистецтва, наукова фантастика, пригоди, комедія, фентезі, шьонен, ЛітРПГ

Рік: 2007

Томів: 58

Випуск: завершений

Перекладачка: Silver Raven

Переклад: у процесі

Опис: Людина, покинута світом, людина, що поклоняється грошам, людина, відома як легендарний Бог Війни у дуже популярній MMORPG «Континент Магії». З досягненням повноліття він вирішує попрощатися з грою, але спроба заробити щось за вкладений час і зусилля має такий наслідок, якого ніхто не міг уявити.

Завдяки ряду випадковостей його легендарний персонаж продається за 3 мільярди вон, приносячи йому велику радість, що змінилась глибоким відчаєм, бо він змушений віддати майже все жадібним лихварям. Відкривши можливість заробляти гроші завдяки іграм, головний герой піднімається з прірви з новим наміром і йде прямо до нової епохи під керівництвом першої в історії MMORPG у віртуальній реальності «Королівська Дорога».

Це легенда про Лі Хьона, про шлях до вершини, з серцем, що любить тільки рідних, з безмежним прагненням до грошей, про його винятковий розум, треноване тіло і вмінням наполегливої праці, що завжди підтримувало головного героя на плаву.

Переклад  з англійської. Тобто переклад з перекладу, деякі сенси й особливості будуть втрачені.

Повернись живим тут.

Госпітальєри тут.

Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут, сторінка тут.

Реквізити НБУ для потреб армії тут.

Реквізити НБУ для гуманітарних цілей тут.

Легендарний місячний скульптор / Легендарний скульптор місячного світла

Том 4. Розділ 6-1.

Розділ 6. Облога форту Одейн. Частина 2

– Е… Він убив Альтона!

– Помста.

– Громовий удар!

– Потроєння!

Вони втрьох, активувавши навички, одночасно напали на Віда.

Очевидно, загиблий був їхнім другом. Однак, оцінивши їхні здібності, стає зрозуміло, що вони навіть не досягнули 200 рівня.

З великим ваганням Від опустив меч і прийняв усі удари.

Бух-бух-бух!

Кожен удар супроводжувався світлом, яке, зрештою, зникало у білому тумані. Шкіряний обладунок Ґрема! Він полірував його, аж поки той не засяяв і тепер ворожі атаки відбилися у повітря.

– Він мертвий?

– Де його предмети!?

Бідолахи, вони думали, що Від помер, і їхні обличчя сяяли. Проте їхнє почуття спокою зникло, оскільки Від з’явився абсолютно неушкодженим. Посмішки зійшли з їхніх облич. У цю мить їхній ворог здавався дияволом. Від посміхався, його здоров’я перевищувало 9000. Коли навички досягали середнього рангу, додавалися бонуси! Плюс з відполірованою бронею та очками здоров’я, отриманими завдяки навичці Риболовля, Від був практично непереможним.

Пошкодження, які він отримав, не зняли навіть 300 очок.

«Слабше, ніж я очікував…»

Від розчаровано подивився на своїх опонентів.

Якщо чиясь сторона перемагає, то гравець отримує додаткові винагороди.

Також зі збільшенням слави можна отримати титул.

– Скульптурний клинок!

Від атакував без вагань. З кожною миттю його супротивники втрачали все більше здоров’я. Різниця між рівнями була невелика, але характеристики Віда значно перевищували характеристики у гравців його рівня. Крім того, з відполірованим обладунком і наточеним мечем він мав значну перевагу над супротивниками.

Троє гравців не могли протистояти його атаці. За кілька хвилин вони мертвими упали на землю.

Дінь!

[Убитих ворогів: 4]

Від підійшов до тіл свої ворогів і знайшов один предмет. Так само швидко, як він розбирався з ворогами, він забирав їхні речі.

– Ґія-а!

Від стрибав од одного противника до іншого. Вороги розмахували мечами і кидали закляттями, але він все одно відмовлявся так легко вмирати! Від не мав високого рівня, але середній рівень ворогів не перевищував 170, тому вони не могли йому протистояти.

Найкращі гравці Королівської Дороги не брали участі в облогах. Зрештою, якби на них навалилися натовпом, а потім убили, штраф би був величезним. Тому тільки найманці, солдати-НІПи і гільдії брали участь у великих битвах. З іншого боку, серед найманців він бачив деяких з рівнем 250 і вище. Ті, які чхати хотіли на штрафи. Вони справжні машини смерті на полі бою!

– Не втрачайте голову і не вмирайте. Відступ!

Від не боявся воїнів 250 рівня. Адже він бився проти сильніших противників, наприклад, вампіри. Проте він давно зрозумів, що краще битися у групі.

Тож, коли він наближався до сильного супротивника, Від ховався за спину сильного союзника, поки вони не вступали в бій. Потім він тихо йшов убивати інших ворогів.

– Скульптурний клинок!

Нечесні та хитрі витівки! Але Від не відчував докорів сумління. Як гарячий ніж масло, він різав одного противника за іншим, досягнувши загалом 42 вбивств.

– А-а-а!

– Всі! Знищте його!

Багато гравців атакували бійця в масці, але, як і всі інші, вони не змогли йому протистояти. З них випадало все більше і більше речей, щоб їх забрав Від.

З найманцями в обороні вони мали приголомшливу перевагу.

Бій тривав весь день. Форт Одейн знову залило кров’ю. Цього разу гільдія Процвітання захищала форт, а гільдія Балкан атакувала. Всі обговорювали бій, і більшість розмов точилися навколо одного гравця. Однак люди не знали цього. Натомість вони думали, що там було 42 найманці в масках. Люди, що не соромилися використовувати своїх товаришів. Вихори смерті, які не залишали нічого, навіть жодного мідяка.

***

Ґомчі нарешті досягнули 170 рівня. Вони спустошили все!

Завдяки шаленому темпу, вони швидко піднімали рівні. Що було дивовижним так це те, що вони починали, коли Від мав 180 рівень. Ось результати справжніх чоловіків!

Вони йшли по долинам і горам південного королівства Розенхайм, іноді Ґомчі забрідали в місця, які раніше ніхто не досліджував. Вони поступово ставили відомими, і, природно, знаходилися люди, які їм заздрили.

– З ними щось не так.

– Це відомі новачки; я ненавиджу натовпи гравців.

– Можливо, мені слід їх убити.

Халман і Марго перекидалися словами одне з одним, поки Леві та Ґран тихенько цмулили пиво.

– Еге, давайте прикінчимо їх і піднімемо рівні.

– Цього разу давайте поділимо здобич справедливо, поки що у мене досі немає нагрудного обладунка.

– Це непогана ідея.

Квартет Двічіґі!

Вони намагалися використати Віда і Мапана, але замість цього вбили себе. Оскільки гільдія Хмара полювала на них, у них не було іншого вибору, як сховатися у Розенхаймі. Відтоді минуло кілька місяців, але їхні рівні так і не піднялися, тому що вони полювали на людей, а не на монстрів.

– Звучить весело. Нумо, ходімо!

Як завжди ідею для брудної роботи їм підкинув Ґран.

– Ке-ке-ке.

– Хі-хі-хі.

Леві й Халман сміялися.

Хоча вони «друзі», завжди є ризик бути зрадженим. Адже вони переживали це вже кілька разів! Проте все одно збиралися разом.

– Вбивати самому – невесело.

– Ага, ліпше вбивати, коли говориш про щось.

– Для мене немає нічого веселішого, ніж вбивство.

Повага і дружба – не підходять, як слова, щоб описати стосунки, які склалися у цього квартету. Вони зібралися тільки тому, що хочуть розважатися!

Квартет перекрив дорогу. Для них було б важко битися з усіма 500 Ґомчі, тому вони націлилися на групу з 5 осіб, яка відокремилася від загону. Виявилося, що це перші п’ять Ґомчі.

– Га?

– Ви хто?

Ці п’ятеро мали здивовані очі. Ґран лукаво посміхнувся і вихопив меча.

– Вогняний клинок!

Ґран кинувся вперед, атакуючи без попередження.

– Наставнику!

– Стережіться!

Ґомчі2 і Ґомчі3 розтулили роти у здивуванні. Їхній наставник неквапливо відступив і вихопив меча. Ніби текуча вода, він блокував атаку.

– Ха! Ідіот!

Очі Ґрана сповнилися тріумфу. Він використав небезпечну навичку, що вибухає при ударі. 

Проте наставник подолав атаку, відбивши її.

Дзінь!

Коли їхні мечі зіткнулися, його лезо відхилилося – і атака зрубала дерево.

– Що ви за виродки?

Зараз Ґран не знав, що робити. Він навіть не підозрював, що таку атаку можна заблокувати.

– Хах?

Порівняно з Ґраном, очі чотирьох інших Ґомчі були набагато ширшими. Піднімаючи рівні, вони вивчили кілька технік, одна техніка, яку щойно використав їхній наставник, вважалася непотрібною. Це техніка, суть якої полягає в тому, щоб спочатку точно визначити напрямок атаки противника та її силу. Затим відвести вбік і змінити потік атаки, щоб вона промахнулася. Крім того, ця техніка витрачає 50 мани, і її важко використовувати. Тут потрібно не просто вміння, тут потрібно швидко рухатися та розраховувати свою позицію. Те, на що здатні лише майстри!

Наставник ще п’ять разів відбив атаку.

– О…

Вся впевненість Ґрана зникла.

Наставник тихо запитав:

– Хто ти? Чудовисько? Людина? Ти сильніший за лицаря смерті, тож… з тебе випаде ліпша здобич?

Ґран не міг сказати ні слова. Десь він допустився серйозної помилки. Звісно, він не зупинився, а продовжував розмахувати мечем, але тут наставник легко протистояв йому і почав нападати.

Дищ-бах!

– Гм… Ще не помер?

– Ґі-ія-а!

Ґран залишався живим завдяки високому здоров’ю і хорошій броні. Його товариші не стали чекати, вони рушили вперед, щоб несподівано напасти на решту Ґомчі.

– Ці хлопці теж монстри?

– Учні, тепер вони прийшли до нас. Нам більше не потрібно шукати!

– Подивіться на того, що ліворуч – боже!

Можливо, інші гравці, зрозумівши, що вони зіткнулися з квартетом Двічіґі, втекли б, тому що вони не хотіли отримувати статус вбивці гравців, але Ґомчі навіть не знали про цю концепцію. У певному сенсі вони були більш жорстокими, ніж квартет.

Після різноманітних поранень вбивці швидко померли.

Через кілька годин квартет знову зустрівся.

– Що сталося?

– А… Я навіть не хочу думати про те, що сталося вчора.

– То… ти не хочеш помститися?

Квартет потрапив у серйозну скруту. І, як завжди, Ґрану прийшла в голову ідея.

– Ні, ми не можемо відмовитися від помсти.

– Згоден.

– Але ми недостатньо сильні.

Леві проявив слабкість. Після вчорашніх подій він не хотів більше ніколи з ними стикатися.  

– Ми зараз у гільдії. Давайте попросимо їх допомогти.

Для квартету Розенхайм був як притулок. Тут не було великої гільдії для стеження за порядком, тому злочинність процвітала.

Квартет Двічіґі приєднався до гільдії Іка. Оскільки ті дуже потребували сильних гравців, вони прийняли квартет.

Вбивці негайно зв’язалися зі своїми друзяками по гільдії. Брехнею квартету вдалося згуртувати 300 чоловік.

– Убити їх!

– Ого!

Квартет Двічіґі за підтримки 300 бійців атакував Ґомчі. Їх заздалегідь попередили про сильні сторони супротивників, тому вони мали вбивць, що стріляли з арбалетів.

– А-а!

– Ворог!

Багато Ґомчі були убиті в перші хвилини несподіваної атаки. Вбивці напали ззаду і багатьом перерізали горло. Ті, що вижили, стали спиною до спини, почали блокувати одну атаку за іншою.

– Бляха, ці хлопці сильніші, ніж ми думали.

– Всі назад, використовуйте атаки на відстані.

– Крижаний шторм!

– Удар блискавки!

Безліч смертоносних чар летіло у відважних воїнів. До цього часу вони ніколи не стикалися з магією, тому їх заскочили зненацька. Од масованої атаки їхнє здоров’я істотно просіло.

– Дідько!

Ґомчі вилаялися, не стримуючи гніву. Якби ворог наблизився до них, вони без вагань кинулися би в атаку. Але ворог відступив, атакуючи здалеку шквалом чарів і стріл. А оскільки Ґомчі не користувалися щитами, їхнє здоров’я почало різко падати.

– Навіть якщо ми помремо, як собаки, ми принаймні дістанемо одного з вас!

Деякі учні відділилися від групи і кинулися на ворога, але атаки магією зосередилися на них і вони швидко загинули.

– Боже мій…

– Хто вони? Чому вони напали на нас?

Уперше з тих пір, як вони почали грати, на їхніх обличчях з’явився гнів і відчай. Іноді вони вмирали з голоду, але зараз їх убивали невідомі гравці.

Ґомчі2 закричав:

– Наставнику, відступайте!

– Зрозумів. Відступати…

– Куди?

– У ліс! Усі відступіть до лісу. Там у нас буде більше прикриття.

– Так, сер.

– За мною.

Ґомчі та Ґомчі2 пробили шлях. Сформувавши клинок, вони відбили більшість стріл, але не могли протистояти магії.

Зазнавши великих втрат, їм вдалося втекти у ліс.

– Ми живі!

– Скільки нас залишилося?

– Трохи більше 260, настав…

– …майже половина з нас загинула.

Ґомчі зітхнули, все, що вони могли зараз зробити, – це відпочити і перев’язати рани. Однак вони бідні та не мали багато.

– Дивіться! Вони наближаються!

Поки вони відпочивали, переслідувачі підходили ближче.

– Як вони нас знайшли?

– Очевидно, серед них є злодії чи мисливці. Вони можуть слідувати за нами.

Ґомчі охопило розчарування. Як майстри бойових мистецтв, вони не могли замітати свої сліди. Їм довелося тікати глибше в ліс. Але тепер вони втомилися і досі отримували атаки здалеку.

– Ґомчі2, Ґомчі3 і всі інші!

– Так, наставнику.

– Ми слухаємо.

– Чи варто нам розділитися, щоб половина могла вижити? Чи ми будемо битися?

– Сер, ми чоловіки!

– Давайте покажемо цим покидькам, з чого ми зроблені!

Тепер Ґомчі кардинально змінили стратегію. Вони не тікали, а, використовуючи ліс, переховувалися та раптово атакували. Проте Ґомчі сильно постраждали. Їхні вороги використовували магію, а священники зцілювали. Поступово, починаючи з найслабших, учні почали гинути, поки не залишилися самі інструктори.

– А, наставнику!

– Вибачте, живіть!

Коли їхнє здоров’я опускалося до нуля, в останні хвилини свого життя вони дивилися на наставника.

Зрештою, залишився тільки наставник.

– …

У доджангу панувала мертва тиша. Учні й інструктори зосередилися на одній капсулі. Тій, де лежав їхній наставник. І ось через деякий час Ан Хьондо, їхній наставник, вийшов.

– Наставнику!

Чун Ільхун, Чхве Чонбом, Ма Санбом, Лі Інап і всі практикуючі так напружилися, що їхнє дихання тремтіло. Зазвичай у натурі Ан Хьондо було довго мовчати, але зараз він повільно сказав:

– Він убив мене…

– …

– Він назвав себе Ґраном, а потім перерізав мені горло.

Нарешті всі видихнули. Практикуючі та інструктори розлютилися! Для них Ан Хьондо – зразок для наслідування. Так, він мав певні дивацтва, але у володінні мечем йому немає рівних! Колись, перед тим, як доєднатися до доджангу, почувши про це все, вони сумнівалися в його майстерності. Але коли вони побачили, як він бився, їхні сумніви розсіювалися. Смерть і приниження їхнього ідола, викликало в них лють.

Але Ан Хьондо, дивлячись на їхні сердиті обличчя, засміявся.

– Минуло 30 років.

– …?

– Я кажу, що минуло 30 років з того часу, як я програвав бій.

– Але ворогів було надто багато!

– Ні, Ільхуне. Кількість ворогів і їхній рівень не можуть служити виправданнями. Але чи не здається вам тепер, що Королівська Дорога стала цікавішою?

– Так, наставнику!

Учні й інструктори інстинктивно вловили відповідь.

Ан Хьондо стиснув кулак.

– Це – прекрасно. Ми, як справжні воїни, повинні вкладати все своє серце!

Інструктори та практикуючі відчули захват.

– О-о! Це так!

– Мені подобаються напружені бої!

– Відплатимо їм за образу сторицею.

Однак вони завмерли, коли наставник пішов дещо зробити. Він підійшов до дошки і почав записувати крейдою імена.

Ґран, Халман, Марго, Леві та гільдія Іка.

І поряд з кожним іменем він написав – вороги!

Наставник із посмішкою сказав:

– Не стирати.

***

– Ми виграли.

Ґран й інші члени квартету святкували перемогу. Завдяки брехні вони змусили гільдію Іка допомогти і знищили Ґомчі. Тепер вони йшли між трупів, щоб поділити здобич. Вони насолоджувалися вбивствами, але з неменшим задоволенням їм подобалося ділити здобич. Вкінці-кінців, лише за кілька днів можна отримати цінну зброю та обладунки, на отримання яких могли піти місяці.

– Давайте глянем, що вони залишили.

Із жадібними поглядами Халман і Марго шукали першими. Але незабаром їхні обличчя наповнилися здивуванням.

– Нічого…

– Ні! Не може бути!

– Немає нічого цінного!

– Та це смішно, подивись ще раз!

Ґран і Леві ретельно шукали предмети. Однак вони відшукали лише кілька мечів, які терміново потребували ремонту, і ячмінний хліб. Багато ячмінного хлібу.

>>Том 4. Розділ 7-1<<

~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~

Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.

Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці FacebookТелеграм.

У мене є Patreon. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.

Або можете поблукати по сайту. Вам неважко, мені приємно.

Манхву можна завантажити тут або почитати онлайн тут чи тут.