Інші варіанти назви: Скульптор місячного світла / Легендарний скульптор місячного світла / ЛМС / СМС / ЛСМС
Англійська назва: The L. Moonlight Sculptor / LMS
Мова оригіналу: корейська
Автор/ка: Nam Heesung (남희성) / Нам Хісон (Нам Хвісон)
Жанри: бойовик, бойові мистецтва, наукова фантастика, пригоди, комедія, фентезі, шьонен, ЛітРПГ
Рік: 2007
Томів: 58
Випуск: завершений
Перекладачка: Silver Raven
Переклад: у процесі
Опис: Людина, покинута світом, людина, що поклоняється грошам, людина, відома як легендарний Бог Війни у дуже популярній MMORPG «Континент Магії». З досягненням повноліття він вирішує попрощатися з грою, але спроба заробити щось за вкладений час і зусилля має такий наслідок, якого ніхто не міг уявити.
Завдяки ряду випадковостей його легендарний персонаж продається за 3 мільярди вон, приносячи йому велику радість, що змінилась глибоким відчаєм, бо він змушений віддати майже все жадібним лихварям. Відкривши можливість заробляти гроші завдяки іграм, головний герой піднімається з прірви з новим наміром і йде прямо до нової епохи під керівництвом першої в історії MMORPG у віртуальній реальності «Королівська Дорога».
Це легенда про Лі Хьона, про шлях до вершини, з серцем, що любить тільки рідних, з безмежним прагненням до грошей, про його винятковий розум, треноване тіло і вмінням наполегливої праці, що завжди підтримувало головного героя на плаву.
Переклад з англійської. Тобто переклад з перекладу, деякі сенси й особливості будуть втрачені.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут, сторінка тут.
Реквізити НБУ для потреб армії тут.
Реквізити НБУ для гуманітарних цілей тут.
Особливу подяку за появу цього перекладу можете висловити Drakula!
Розділ 8. Полювання Віда. Частина 2
Вони пройшли крізь численні битви, і Ван Гоуку вдалося значно підвищити свій рівень. Особливо в провінції Мората, де Від вирішив, що чим більше вампірів помре, тим ліпше для загону, тому він не стримував монстра.
І Ван Гоук скористався цим на повну. Тоді він отримував не тільки 20% досвіду Віда, а всі 100% – за тих, кого убивав сам. Завдяки цьому йому вдалося значно перевершити Віда і досягнути 290 рівня.
– Клятий монстр! Настав час тобі розплатитися за все… – Від одразу почав бурчати.
Але лицар смерті також мав що сказати. Адже він отримував досвід не для того, щоб засмагати. Йому довелося вбити безліч чудовиськ, стерпіти знущання паладинів і важку руку володаря.
Йому є що сказати, але він вирішив поки що мовчати.
Історія підземелля Басра не загальновідома для гравців. У минулому на землях Басри жила знатна родина. Вона категорично відмовлялася інтегруватися в об’єднане королівство Бритон, тому уклала договір з гільдією злодіїв та розпочала підготовку до повстання. І штаб того повстання розмістився тут, у печері Басра.
Поставивши лицаря смерті у першу лінію, Від з групою спустився на четвертий рівень.
– Тут взагалі нікого… – ледь чутно сказав Зефір.
І він не помилився. Хоча підземелля Басра дуже популярне серед гравців, вони рідко спускалися на четвертий рівень. Монстри, що населяли його, надто сильні, з рівнем 240 і вище.
Тремтячи від страху і ледве пересуваючи ноги, Зефір не мав іншого вибору, як чалапати за Відом у надії, що все якось владнається.
«Амінь! Чому я взагалі повернулася! Зараз би я могла відпочивати вдома…» – подумала Хварьон.
«Якщо ми помремо тут, то втратимо всі предмети… Ми божевільні, коли припхалися сюди без священників чи паладинів…»
Хварьон і Зефір ледь стримували страх і гнів. Поведінка Віда бентежила їх.
Полювання навіть на третьому поверсі було досить важким, а він затягнув їх на четвертий!
Але навіть так вони слідували за впевнено крокуючими Відом і лицарем смерті.
– Нумо перевіримо його сумку!
– І вивернемо кишені!
– І підвищимо рівень! Нам потрібно більше сили для нового повстання!
З-за рогу вискочила група злодіїв-монстрів. Вони носили залізні обладунки і мали мечі. Не витрачаючи більше часу на слова, злодії Басри почали атаку.
– Сила темряви! – закричав Ван Гоук і кинувся в бій.
Лицарі смерті досить вправні у темній магії. Заклинання, яке він щойно використав, значно збільшило атаку зброї та захист броні.
– Смертоносний клинок!
Ван Гоук накопичив темну енергію у своєму мечі та спрямував її на злодіїв, що наближалися. Його зброя сильно потемніла і через кілька секунд випустила тисячі тонесеньких ниток, що врізалися у груди ворогів.
Злодії попадали на підлогу.
Зефір і Хварьон були вражені.
«Ого…»
«То це так виглядають монстри 290 рівня? Як Від взагалі контролює такого звіра?»
У цей момент вони зрозуміли, що Він не був звичайним гравцем, і що в підземеллі Басра справді можна полювати у кількості чотирьох людей. Слова Віда більше не здавалися звичайним вихвалянням.
Тим часом сам Від здивувався не менше за своїх друзів.
«Нічого собі, коли він став таким сильним?»
Від міг пригадати лише, як він перемагав лицаря та вдосконалював власні навички. І надзвичайно здивувався, побачивши свого слугу в іншому світлі. Лицар смерті зміг побити чотирьох ворогів одним ударом. Це якщо не брати до уваги, що частково це пов’язано з його темною натурою, що збільшувала шкоду ворогам, які не були немертвими.
«Багряне намисто життя… предмет, в якому навічно ув’язнений лицар смерті Ван Гоук. Крім того, у моєму рюкзакові є ще один амулет, чорний амулет із лордом Торі… Чи дійсно це винагорода? Або якийсь хитрий спосіб для НІП підвищити рівні, перш ніж вирватися з…»
Раптом Від про все забув, стрибнув вперед і опустив ефес меча на голову Ван Гоука, що підняв зброю, щоб добити переможений ворогів.
– Наказую! Не вбивай їх. Просто вируби, ми доб’ємо їх самі.
– Зрозумів, володарю. – Різко гаркнув Ван Гоук в обличчя Віду.
Через значне підвищення рівнів лицар смерті відчував збільшення своєї сили і був не дуже задоволений отриманням наказів від «нижчого» Віда.
«Цей поганець сміє так відгукуватися у відповідь. Я його недостатньо навчив…»
Від зробив собі зарубку, що пізніше провчить Ван Гоука, але зараз він ринувся у бій:
– Скульптурний клинок!
Він не уявляв себе без цієї техніки! Із мечем, який сяяв блакитним, Від мчав між ворогами, завдаючи численних ударів.
– Здохни!
– Гроші! Віддай мені свої гроші!
Мечі супротивників пройшли небезпечно близько до Віда. Завдяки ухиленню та відведенню ударів, йому вдалося уникнути поранень. Хоча збоку це виглядало так, ніби він хотів попрощатися зі своїм життям.
«Ось… так веселіше…»
Трепет, тому що повністю оточений ворогами. Серцебиття прискорюється, сприйняття дихання і рухів суперника посилюється. П’янке відчуття власної могутності наповнює безмежним щастям і виникає відчуття, що можна підкорити світ. Така гра ніколи не набридне!
Від подумав про мечі.
У школі Лі Хьона навчали лише базовим навичкам, тому володіння мечем він освоював самостійно у грі. Хоча він ходив до доджангу, щоб навчатися у майстра меча. Ан Хьондо – непересічна людина, тому й уроки в нього теж не були звичайними.
– Це – меч.
У руках наставника меч виводив витонченні та плавні вигини. Важко повірити, що хтось може так поводитися з мечем. Це було мистецтво справжнього майстра, що створював черговий шедевр.
«Це справді меч», – подумав Лі Хьон, зачаровано спостерігаючи.
Однак, ніби реагуючи на його думки, візерунок почав змінюватися. Тепер це мандрівний хижак, або орел, що падає з неба, або… Затим перед хижаком з’явився форт Одейн.
«Ні, не Одейн, а щось міцніше, значніше…»
Дорогу хижаку перегородило щось товстіше і вище за стіни форту. Перешкода з’явилася на його шляху, і, не замислюючись, звір кинувся, роздер її та прорвався вперед.
«Меч… Ним складніше оволодіти, ніж пістолетом, але працюючи – можна стати сильнішим. Смерть, хвороба та інші труднощі більше не турбують. Я став вільним, коли опанував меч».
Лі Хьон багато чому навчився у Ан Хьондо. Він повністю змінив своє ставлення до меча, навчився правильно дихати, рухатися і дбати про зброю. Він став сильнішим.
Його життя не було легким, коли він почав ходити до доджангу. Відсутність батьків, борги і постійні бійки із задираками. Лі Хьон міг люто накинутися на будь-кого, намагаючись захистити кожну дорогоцінну пам’ять про своїх батьків. Це зміцнило його дух, він ніколи не відмовиться від бою. Проте, спостерігаючи за майстерністю наставника, Лі Хьон почав розуміти, що тільки бог знає чи є межа майстерності володіння мечем.
Кожен злодій-монстр набагато сильніший за лицарів смерті Лавіаса. У битві з лицарями він стежив тільки за тим, що відбувається перед ним, але зараз він не мав права пропустити те, що відбувається з боків чи ззаду.
«Ого, бої стають все цікавішими…»
Від уникнув потужного уколу збоку і кинувся вперед.
– ААААА!
Його руки літали навколо нього, парируючи і завдаючи ударів одночасно.
[Ви завдали критичного удару.]
[Ви завдаєте послідовних критичних ударів.]
[Успішна безперервна атака. Бажаєте зберегти цю серію ударів?]
Вміло рухаючись од ворога до ворога, Від наніс серію критичних ударів. Якщо гравцю вдається завдати винятково успішної серії ударів у грі, її можна зберегти, щоб пізніше використати як окрему техніку. Однак Від просто відмовився та знову ринувся у бій.
Для нього бій це щось живе, непередбачуване і надзвичайне. Іноді доводиться діяти так, як підказують інстинкти, а використання фіксованих прийомів стримує гравця.
– Скульптурний клинок!
Убивши трьох монстрів, він пірнув прямо в середину ворожої групи. З вірою у свої навички і відполіровану броню, Від жадібно проливав кров ворогів.
Дещо пізніше, але Хварьон і Зефір також приєдналися до бою.
– Чарівний танець!
Вороги, що спостерігали за еротичними і спокусливими рухами дівчини, завмерли в розгубленості та збентеженості. Їхні щоки почервоніли, а очі наповнилися бажанням.
– Яка гарна дівчина.
– Навіщо я з лицаря став злодієм, якби я залишався ним…
– Вона розтопила моє кам’яне серце!
Привернувши увагу ворогів, вона вигукнула:
– Жодних знайомств! Мене ви не цікавите!
– Ееее?!
Її слова ошелешили ворогів, і Хварьон продовжила танцювати для іншої групи. Звичайно, не забуваючи про співпрацю з партнерами.
– Ці на нас не нападатимуть.
– Як довго? – негайно запитав Зефір. Від цієї інформації залежали їхні життя.
– Приблизно дві хвилини. Їхні рівні надто високі, за цей час ти повинен впоратися з рештою.
Розмах!
Зефір замахнувся вудкою і вступив у бій. Щоразу, коли він тягнув вудку, кілька ворогів падало.
Від і Ван Гоук стримували основні сили ворога. Хварьон приборкувала ворогів справа, а Зефір бився з ворогами зліва! У порівняні з попередніми боями, їхня ситуація була доволі складна, тому їм довелося викластися на повну, щоб залишитися в живих.
Хварьон вивела з бою ще 12 суперників і знесилено впала на підлогу.
– Я все… не можу більше…
Вона витратила всю ману і сиділа на підлозі, повністю виснажена. До цього часу Хварьон завжди намагалася вибирати слабших монстрів, не надто напружуючись у бою. Але цього разу їй довелося викластися на повну, і вона зрозуміла, що її танцювальні техніки та характеристики недостатньо розвинені. Вона недостатньо сильна.
«Важко… мені, мабуть, потрібно було битися із сильнішими суперниками раніше?» – повільно подумала Хварьон, очікуючи, що якась почвара будь-якої миті покінчить з її життям.
Але тут з’явився Зефір, який прийшов прикрити її від наступу ворога. Завдяки риболовлі, його характеристики, особливо стійкість і живучість доволі розвинуті, тому він ліпше тримався у такій битві.
Зефір бився з ворогами, що їх оточували, на межі своїх можливостей. Він бив суперників не по одному, а всіх одночасно! Навичка риболовля дозволяла йому наносити ураження цілій купі ворогів одночасно.
Коли здоров’я упало приблизно на третину, вони негайно помирали від серії критичних ударів, коли раптово з’являвся Від. Здавалося, що ситуація повертається на краще, коли вороги, яких раніше вивела з бою Хварьон, почали приходити до тями.
Напружений бій тривав без жодної хвилини перепочинку.
– Скульптурний клинок!
Від намагався рухатися так швидко, як тільки можна, але в той момент, коли він добивав одного ворога, інший уже атакував його. Йому потрібно діяти швидко, якби він зупинився на мить, чудовиська підібралися би ближче і повністю оточили його, а це – вірна смерть.
Хварьон відновила трохи сили і поквапилася підтримати Зефіра. Вона танцювала, як метелик, колючі кинджалами відкриті боки ворогів. Здавалося, битва ніколи не закінчиться. Однак за кілька хвилин із глибоким здивуванням Хварьон зрозуміла, що більше не залишилося з ким битися.
Вона не пам’ятала, як боролося і хто завдав останнього удару. У її хаотичних спогадах бій виглядав уламками пекла. Це було важко, довго і надзвичайно небезпечно… Вона не могла повірити, що вони перемогли!
«Ху-у… Це було важко, але… весело…» – вона витерла піт з чола і всміхнулася.
Це був єдиний бій на її пам’яті, де вона виклалася на 110%. У неї був чудовий настрій.
Що ж, якби не допомога лицаря смерті, з ними було вже покінчено. Але це її зовсім не засмучувало, їхня перемога – заслужена.
– Віде, ти завжди так б’єшся? – поставила запитання Хварьон, яке проростало в ній з початку бою.
– Так, – спокійно відповів Від. Він уже почав ремонтувати пошкоджену броню.
Якщо броня чи зброя хоч трохи втрачали міцність, по закінченню бою Від першим ділом їх ремонтував.
– Але це так небезпечно! І важко! Невже ти зовсім не боїшся битися з монстрами, рівні який набагато вищі за твій?
Хварьон трохи злякалася. Вона не могла уявити, як хтось міг битися сам, маючи навколо лише ворогів. Хоча вони грали у гру у віртуальній реальності, страх – справжній.
У важких ситуаціях сморід крові та відчуття сили суперника часто тиснуло на гравців страхом. У таких випадках їх легко вбивали.
– Знаєш, Хварьон, у Лавіасі мені довелося піднятися дуже високо, а звідти всі почвари виглядають такими маленькими. Здавалося, я можу розчавити їх пальцем. Тоді я зрозумів, що вони просто їжа. Їжа, яка робить мене сильнішим.
Хварьон знову вивільнила свою сліпучу посмішку.
– Серйозно, з тобою, Віде, немає часу нудьгувати.
Проте не всі святкували закінчення битви. Зефір зі страхом дивився на лицаря смерті.
– Зефіре?!
– Хва-Хва-Хварьон. – Хвилювання змусило його заїкатися.
– Що сталося?
– Поглянь на лицаря смерті.
– Га? На лицаря смерті?
Вона подивилася на Ван Гоука і помітила, що він готує ще одну техніку. Хварьон неуважна до того, що відбувається, тому їй стало цікаво.
Вона не підозрювала про те, що давно усвідомив Зефір. Йому довелося досить довго ловити рибу з Відом, тому він мав уявлення про те, що буде далі. Хіба Від після риболовлі сидів у тіні та відпочивав? Зовсім ні!
Закінчивши з бронею, Він наклав кілька бинтів і звівся на ноги.
– Гммм… – протягнув він, – тепер ситуація стане дещо небезпечною. Не надто хвилюйтеся, але цього разу я думаю ми будемо на волосину від смерті.
– …
– Знаєте, я зараз не у найкращій формі. Давно не бився. Чесно кажучи, я навіть не пам’ятаю, коли востаннє моє здоров’я опускалося нижче 15%. Навіть в Одейні я бився в основному зі слабкими опонентами.
– …
– Подивимося. Після цієї битви тільки моя Витривалість трохи підвищилася. Це тому, що я помилився, і битва не була такою важкою, як я очікував. Наступного разу я повинен знизити своє здоров’я до 3%. Розкажу вам таємницю: коли ваше здоров’я опускається, витривалість значно зростає. Тому в наступних битвах намагайтеся втрачати якомога більше здоров’я. Повірте, це окупиться сторицею. Наприклад, коли вороги завдаються удари це відчувається як лоскотання.
Зефір і Хварьон втратили дар мови від несподіванки.
«Це щось! То удари злодії Басри для нього як лоскотання?»
«Як? Незважаючи на те, що він має навичку Ковальство середнього рангу, він не може…»
«Мої обладунки нітрохи не гірші, але кожен удар монстра болючий, як пекло!»
«Проклятий мазохіст!»
Але його наступні слова приголомшили їх ще більше.
– Ну, тепер, коли розвідка та розминка закінчилися, настав час битися по-справжньому.
Розвідка? Для Зефіра та Хварьон попередній бій був пеклом!
Побачивши їхні перекошені від жаху обличчя, він із сумнівом запитав:
– То… Ви ж приймаєте мене як головного у групі? Якщо так, то полювання триває.
Вони квапливо кивнули. Прийнявши запрошення Віда, вони автоматично визнали його лідером групи. А ще він найсильніший з трьох.
Хоча риболовля Зефіра і танці Хварьон допомогли їм значно підвищити характеристики, але їм так далеко до Віда, як до Місяця.
«У нього п’ять ремісничих навичок середнього рангу…»
«Він – звір. Машина… Робити всі ці речі…»
Він дивний, з цим могли погодитися і Хварьон, і Зефір.
Не кажучи вже про його ремісничий клас з бойовими техніками, характеристики у нього до смішного високі! Дивлячись на Віда, вони відчували свою неповноцінність, хоча у порівняні з іншими гравцями вони досить нормальні.
«Тож існують такі люди, як Від…»
«Ми не такі вже і нікчемні!» – подумали вони.
Зазвичай посаду лідера групи займав воїн або лицар, бо вони мають високі показники харизми та лідерства. Тому що лідер, який має високий рівень показників цих двох характеристик, члени групи мали менше шансів піддатися паніці та отримували більше досвіду. А монстри, які протистояли гравцям, не могли використовувати свої навички на повну.
– А-а-а-а-а-а!
– Танець смерті! Чарівний танець!
– Фальшивий випад вудкою!
– Давай! Удар мене! Підніми мою витривалість!
Полювання почалося.
Нескінченна боротьба на смерть зі злодіями Басри. Як тільки закінчували з одною групою монстрів, вони переходили до наступної. У них був час лише на швидкий ремонт і легке відновлення.
– Ва-а-а-а!
У минулому Зефір би не повірив, якби хтось йому сказав, що він не збиратиме здобич з переможених ворогів. Але це відбувалося зараз, через постійні атаки ворогів у нього на це немає часу.
Так вони билися майже 16 годин, коли Зефір отримав сильне поранення. Злодій ударив його мечем у живіт. Смертельна рана.
Хварьон кинула ненависний погляд на Віда.
– Ти перестарався! Ми люди, і коли втомлюємося, нам потрібен відпочинок!
Потім Хварьон поглянула на Зефіра з краплею заздрості.
«Він помирає… Принаймні відпочине… Цікаво, коли ж я звільнюся від цього диявола?!»
Це вперше вона заздрить гравцю, що помирає.
Зефір сказав, посміхаючись з полегшенням:
– Я в порядку, Хварьон. Віде, не хвилюйся про мене. Ха-ха-ха-ха!
Він сміявся до сліз од радості. Однак вираз Віда анітрохи не змінився.
«А якщо?.. Ні, не може бути. Він не священник і не зможе мене врятувати…» – Зефір, який радісно спостерігав, як з живота тече кров, на мить злякався.
Його здоров’я швидко знижувалося і вже досягнуло 23%. Ситуація не критична, але без негайної допомоги священника таке поранення призведе до його смерті.
Але тут Від понишпорив у своїй сумці та почав діставати бинти один за одним.
– Я зараз тобі допоможу.
– Ахаха! Бинтами? Не жартуй так…
– Накласти пов’язку! – знову і знову кричав Від, швидко накладаючи кілька пов’язок.
[Кровотеча зупинена
Рана закрита.
Здоров’я зросло до 26%.
Здоров’я зросло до 29%.]
– Ого! – очі Зефіра округлилися від подиву. Він кинув на Віда переляканий погляд. – Е-е… Віде, який у тебе рівень перев’язки?
– Середній ранг, дев’ятий рівень.
За крок від найвищого рангу!
Під час тривалого полювання у провінції Мората Віду довелося накладати купу пов’язок, тому рівень його навички зробився напрочуд високим. Зазвичай у групі був принаймні один священник, тому гравці взагалі не користувалися навичкою Перев’язка, тож більшість з них мали цю навичку на базовому ранзі навіть при високих рівнях.
– Перев’язка 9 рівня середнього рангу…
Зефір у розпачі стукнув кулаком об землю. Клятий Від, справжній садист і демон! Тепер Зефіру доведеться вічно полювати на монстрів!
Битва тривала…
Від убивав одного монстра за іншим і думав, що насправді це не так вже і важко. У порівняні з тим, що він пережив у провінції Мората, підземелля Басра скидалося на дитячий садочок. Навіть у Лавіасі лицарі смерті для нього були набагато небезпечнішими!
Принаймні вони використовували довгі мечі та темну магію. Злодії ж Басри, навпаки, користувалися короткими мечами, і хоча навалювалися великою кількістю, вони були менш небезпечними противниками.
Цього разу біля нього не було Альверона з магією зцілення, але з того часу здоров’я Віда значно зросло завдяки покращенню характеристик та риболовлі. Майже вдвічі більше, 1400.
Крім того, завдяки навичці Ковальство, він може шліфувати та полірувати спорядження, що ще більше підвищувало його виживання.
А ще клас – Легендарний місячний скульптор!
Тільки завдяки цьому Від був змушений вдосконалити ремісничі навички, що дозволило йому підняти багато інших навичок до середнього рангу за останні кілька місяців. Що зробило його набагато сильнішим, ніж якби він досі полював і досягнув 280 рівня.
Щоб стати сильнішим і вести важкі битви, Віду подобалося битися із сильними ворогами, тому він пішов на четвертий рівень печери Басра. Навіть раніше, коли він бився з лицарями смерті, то мав лише 110 рівень. Це, звичайно, було важко і Від часто гинув, але, отримавши певний досвід та силу, він вигравав одну битву за іншою і це робило його щасливим.
Перемігши чергову групу монстрів, Від раптово усвідомив, що його сумка повна.
– Лайно…
Хварьон і Зефір анітрохи не засмутилися!
– Нічого не поробиш… – протягнув Від.
Хварьон і Зефір жваво закивали.
«Час покінчити з цим. Це було важке полювання».
«Блін, це було жахливо».
Вони були впевнені, що злодії Басри будуть приходити до них у кошмарах до кінця життя.
Але подальші слова Віда шокували їх знову.
– Нічого не поробиш, нам доведеться швидко навідатися в село, щоб продати речі, а потім ми повернемося знову. Злодії Басри чекають на нас. Давайте хутко розберемося з цим.
«Бляхаааааааааа!!!»
~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Або можете поблукати по сайту. Вам неважко, мені приємно.
Манхву можна завантажити тут або почитати онлайн тут чи тут.