Інші варіанти назви: Скульптор місячного світла / Легендарний скульптор місячного світла / ЛМС / СМС / ЛСМС
Англійська назва: The L. Moonlight Sculptor / LMS
Мова оригіналу: корейська
Автор/ка: Nam Heesung (남희성) / Нам Хісон (Нам Хвісон)
Жанри: бойовик, бойові мистецтва, наукова фантастика, пригоди, комедія, фентезі, шьонен, ЛітРПГ
Рік: 2007
Томів: 58
Випуск: завершений
Перекладачка: Silver Raven
Переклад: у процесі
Опис: Людина, покинута світом, людина, що поклоняється грошам, людина, відома як легендарний Бог Війни у дуже популярній MMORPG «Континент Магії». З досягненням повноліття він вирішує попрощатися з грою, але спроба заробити щось за вкладений час і зусилля має такий наслідок, якого ніхто не міг уявити.
Завдяки ряду випадковостей його легендарний персонаж продається за 3 мільярди вон, приносячи йому велику радість, що змінилась глибоким відчаєм, бо він змушений віддати майже все жадібним лихварям. Відкривши можливість заробляти гроші завдяки іграм, головний герой піднімається з прірви з новим наміром і йде прямо до нової епохи під керівництвом першої в історії MMORPG у віртуальній реальності «Королівська Дорога».
Це легенда про Лі Хьона, про шлях до вершини, з серцем, що любить тільки рідних, з безмежним прагненням до грошей, про його винятковий розум, треноване тіло і вмінням наполегливої праці, що завжди підтримувало головного героя на плаву.
Переклад з англійської. Тобто переклад з перекладу, деякі сенси й особливості будуть втрачені.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут, сторінка тут.
Особливу подяку за появу цього перекладу можете висловити Drakula.
Розділ 3. Сила алкоголю. Частина 1
Ґомчі всерйоз замислилися про зміну імен.
– Ми вже з місяць тут блукаємо.
– Еге, нехай тепер ми будемо відомі як «загублені». Що думаєте?
Неосвічені новачки, які ніколи раніше не грали у відеоігри, вони думали, що вже пристосувалися до Королівської Дороги. Але помилилися.
Ґомчі більш-менш орієнтувалися у знайомих місцевостях, але в землях на південь від королівства Розенхайм негайно загубилися та блукали у пошуках дороги. Саме тоді вони почули звістку про повернення Віда до фортеці Серабург.
Очі наставника холодно сяяли.
– Нарешті я зустріну учня у грі.
– Наставнику, ми також дуже хочемо побачити Віда!
Всі практикуючі думали однаково.
– Ну ж бо, ходімо до нього!
Затим Ґомчі рушили у довгих шлях повернення до замку Серабург.
– Я думаю сюди, наставнику.
– Ми дістанемося швидше, якщо підемо цим шляхом.
– Га? Ми вже раніше тут проходили…
Хоча Ґомчі розпочали свій шлях назад у момент, коли Від повернувся до Серабургу, їм знадобилися тижні поневірянь, щоб нарешті дістатися до столиці Розенхайма.
Перше, що вони побачили, коли повернулися, це численні гравці, що працюють до поту.
Ґомчі49 поглянув на них і засміявся:
– Так не можна використовувати силу.
Ґомчі116 також почав сміятися:
– Отак киркою розмахувати… Це ж наука! Наука!
– Вони настільки втомилися, що навіть цвях не зможуть забити як слід.
– Ми мусимо їм допомогти.
– Вууухууу!
Ґомчі нічого не знали про нагороди! Вони просто скинули одяг, схопили кирки і почали добувати каміння.
Середній рівень гравців, зайнятих на будівництві, був вищий, ніж у Ґомчі, багато з користувачів мали вищу силу, спритність, а також інші характеристики, ніж у них. Але це не мало значення для Ґомчі, бо вони не гаяли часу і почали працювати.
– Щоб махати киркою, потрібна не сила, а вміння.
– Покажемо цим клятим новачкам, як це робиться.
– Так. Залиште це нам.
***
Від, Пейл, Сурка, Ірен, Ромуна і Мейлон, яка недавно приєдналася, відпочивали.
Це другий раз після Лавіса, коли вони зібралися разом, останній раз їм не вдалося добряче поговорити, бо Віда солдати потягли на зустріч з королем.
Будівництво піраміди увійшло в колію, тож вони нарешті знайшли час зібратися і поговорити. Як і минуло разу, Віда попросили приготувати щось смачненьке.
Тож цього разу він готував кімчіджон з лимонадом.
Спочатку вони подумали, що страви не підійдуть одна до одної, але Пейл, Сурка та інші їли так швидко, що їжа, яку готував Від, миттєво зникала.
Побачивши у своїх друзів такий апетит, він не міг не всміхнутися.
– Хочете ще?
– Так!
– Десять порцій, будь ласка! – вигукнула Мейлон і в знак цього підняла руки з розчепіреними пальцями.
Пейл і Сурка здивовано глянули на неї, і Мейлон усміхнулася у відповідь.
– Зрештою, скільки б ти не їв у Королівській Дорозі, ти не погладшаєш. Тому я їстиму стільки, скільки можу. Це складно, стежити за власною вагою. Але ти повний сюрпризів, Віде. Не тільки вмілий скульптор, а ще і хороший кухар. Ти будеш популярним серед дівчат.
– Будь певна, Від чудовий кухар. Він уже приготував для нас багато смакоти, Мейлон.
– Ав, Пейле…
Воркування Пейла і Мейлон пускали по іншим сироти.
– Не знав, що вони такі…
Цукрово-солодкий голос Пейла… і вуркотіння Мейлон у відповідь. Це справді мила парочка тараканів.
– Мене нудить.
– І вони так весь час.
Друзі закінчили з другою партією кімчіджона і піднялися. Вони добре відпочили та смачно поїли, але вони більше не могли байдикувати, настав час попрацювати на будівництві піраміди або піти уполювати монстрів.
Останнім часом четвірка друзів частенько прокрадалися на будівельний майданчик, щоб скористатися бонусами Сфінкса і пополювати на гоблінів поблизу. Через це їм доводиться дуже багато працювати, щоб не відставати від інших гравців.
У них склався щільний графік, але кожен у групі отримав майже по п’ять рівнів, і навіть Ірен уже досягнула 225 рівня. Пейл, Сурка і Ромуна тепер мали 232 рівень, всього на 20 позаду Віда.
Повільно потягуючись, Пейл з іронією пробурмотів:
– За останні кілька днів у мене п’ять разів йшла кров з носа.
– У мене сім, – відповіла Сурка.
– Але у вас принаймні не паморочилося у голові, – сказала Ірен і, трохи подумавши, додала: – Я просто затикаю ніс. А в метро всі люди навколо мене схожі на гоблінів… Я плутаюся: я у грі чи у реальності.
– …
Від та інші приголомшено дивилися на Ірен.
«Добре, що вона жриця».
Сурка монах, тож якби вона так заплуталася, то могла накинутися на людей з кулаками. На щастя, Ірен не боєць, вона всього лише підтримує інших гравців у команді святими заклинаннями.
Минулі кілька днів були важкими для друзів, тому в реальному світі вони всі були дуже втомленими та розгубленими.
Є не так багато людей, як Від, здатних спати по 4 години на добу, а решту часу грати у Королівську Дорогу. Він не відчував жодних наслідків, граючи у гру стільки часу.
«Грати у Королівську Дорогу у сто разів краще, ніж, скажімо, цілий рік гарувати у запорошеній тісній кімнаті, пришиваючи очі ляльці чи фарбуючи одяг».
Від здригнувся лише від спогадів про той час. Крихітне, до того запорошене приміщення, що важко дихати, а використовувані барвники були настільки небезпечними, що після деякого часу роботи з ними на шкірі з’являлися червоні плями.
Тоді йому довелося покинути роботу і пройти тривале, дороге лікування в сусідній лікарні. Саме тоді Від зрозумів, що незважаючи ні на які обставини, ти повинен завжди дбати про своє здоров’я.
Тож, хоча більшу частину часу він присвячує Королівській Дорозі, у перервах він зажди займається фізичними вправами.
А щоб добре спати, він наспівував у голові перед сном:
«Я можу добре спати».
«Я буду добре спати».
«Я спатиму чотири години і прокинуся бадьорим».
«У мене будуть прекрасні сни».
Для стороннього це здалося би беззмістовними фразами, але для Лі Хьона ці слова стали своєрідною молитвою, і мали несподівано сильний ефект. Він добре висипався і, сповнений енергії, мчав до нових здобутків у Королівській Дорозі.
Щиро кажучи, Лі Хьон не так і давно почав добре спати. Більше десяти років він був у постійному страху перед лихварями. У тих умовах не було місця для міцного сну.
Тільки після погашення боргу в нього з’явилася можливість заощаджувати гроші для сім’ї. Завдяки цьому Лі Хьон зміг позбутися своїх страхів і почати насолоджуватися життям.
Після вечері його друзі вирішили піти полювати на монстрів. Що може бути краще за полювання з людьми, яким можна довірити своє життя?
Але потім до них підійшло п’ятеро чоловік. Це були Ґомчі.
– Візьміть нас з собою.
Ґомчі-наставник і чотири Ґомчі-інструктори не брали участі в будівництві гробниці.
Це недобре для репутації, виконувати роботу учнів.
Тож вони пішли зустріти Віда і прибули саме вчасно, щоб побачити, як вони готуються вирушати на полювання.
– Дозвольте і нам піти.
– Ми не будемо тягарем, повірте мені.
Не так давно Ґомчі змінили свій клас на майстрів бою.
Завдяки цьому, вони не тільки отримали значне збільшення своєї атаки, але і можливість використовувати у бою всі види зброї, які є у грі.
Більшість практикуючих були 180 рівня, але наставник з інструкторами мали рівні вище 200. Все завдяки тому, що вони не займалися ніякими справами, крім полювання, тому піднімали рівні з неймовірною швидкістю.
Крім того, останнім часом вони почали брати завдання, щоправда, не дуже складні, а ті, з якими легко розібратися. Такі квести здебільшого вимагали вбити когось або зібрати якісь предмети.
– Добре. Ходімо разом.
Від, звичайно, був радий, що вони захотіли доєднатися. Королівська Дорога це не гра, де можна полювати з абиким.
На відміну від старих відео ігор, де використовувалася мишка, ігри віртуальної реальності більше зосередженні на роботі у групі. Від того, як гравець рухається і реагує на зміну ситуації, залежать життя інших людей у команді.
Тому ті, хто добре бився у реальності, мали більше впевненості у боях у Королівській Дорозі. З цим нічого не поробиш. Це так само, як розумна людина завжди використовує свій розум, щоб приймати хороші рішення, добре натренована людина здатна використовувати рефлекси та бойові навички, коли полює на монстрів.
У чомусь віртуальна реальність близька до реального життя. Через це тих, хто іноді не міг боротися у складних і напружених умовах, лідери груп вважали тягарем.
Звичайно, більшість гравців починали без будь-яких знань про битви, але вони поступово набиралися досвіду і ставали дедалі вправнішими бійцями.
Саме у цей період «навчання» дуже важливе те, хто твої друзі у грі та в реальності. І як вони ставляться до тебе самого.
Але ці проблеми новачків не стосувалися п’ятірки Ґомчі, бо вони найкращі у такому. Перший, Другий, Третій, Четвертий і П’ятий Ґомчі! Справжні майстри меча у реальності та у грі.
Від не сумнівався у їхніх бойових здібностях. До того ж, він хотів поглянути на прийоми майстра бою.
Разом з доєднавшимися Ґомчі, вони стали великою та небезпечною групою.
Вони вирішили винайняти коней, бо місце полювання було досить далеко. Це запропонував Пейл, і оскільки він багато знав про Королівську Дорогу, у Віда не було причин сумніватися.
– Куди ми їдемо? Що це місце, до якого їхати дві години верхи?
– Ми їдемо до Ущелини Мисливиць. Це монстри 280 рівня, вони збираються у групи по двоє-троє та йдуть полювати. Це небезпечне місце. Я тільки читав про них, ніколи там не був.
Після слів Пейла Від теж згадав деяку інформацію про мисливиць. Це воїни-амазонки, добре володіють мечами, списами і батогами!
– Зрозуміло. І що це місце?
– Вузька ущелина. Як тільки ми туди зайдемо, почнеться полювання. Насправді у мисливиць є одна особливість. Вони ніколи одразу не нападають, коли гравці заходять на їхню територію. Зажди чекають, уважно спостерігаючи за порушниками, очікуючи, коли вони досягнуть серця ущелини, а потім починають атакувати їх невеликими групками. Отже, поки не вб’єте всіх мисливиць, що нападають, не зможете покинути ущелину.
– Тож або ми їх уб’ємо або вони уб’ють нас?
– Так. Це дуже небезпечне місце.
Так, розмовляючи, вони дібралися до Ущелини Мисливиць.
– Гмм… Виглядає небезпечно, – Сурка насторожено оглядала навколишні скелі.
Мисливиці, одягнені в чорне легке вбрання, ховалися на вершині схилів за деревами і кущами.
Хоча вони намагалися залишатися непоміченими, Від та інші члени групи були напоготові, відстежуючи противників.
– Це правда, вони не нападають.
– Так. Вони атакують пізніше, коли прибуде підкріплення.
– А якщо ми атакуємо їх зараз?
– Жодного сенсу. Якщо ми їх помітили, значить, нас вже оточили.
– Треба підготуватися до бою.
Від кинув сумку на землю і дістав інструменти.
– Віде, що ти робиш?
На питання Ірен, він просто протягнув руку:
– Дай мені свою зброю і обладунки.
– Га?
– Мені потрібно підготувати їх до початку бою.
– Ееееееее, добре.
Тоді друзі Віда пригадали, що у нього навички Ковальство і Шиття середнього рангу, тому почали одне за одним підходити до нього і передавати своє спорядження.
Настав час попрацювати. Від точив мечі, полірував обладунки і прасував одяг!
Для Мейлон його дії видавалися загадковими і вона тихо запитала у Пейла:
– Що Від робить?
Коли вони вирішили піти на полювання і взяли з собою скульптора, вона природно подумала, що Віда запросили тому, що він їхній друг і потребує допомоги у підняті рівнів. Зрештою, всі знають, що людям ремісничих професій важко підняти рівні, бо вони погані бійці.
Проте з самого початку Пейл, Ромуна й інші зробили Віда лідером групи. Його думки були вирішальними.
Мейлон працює на телеканалі TV-Media, тому вважала, що може швидко зрозуміти будь-яку ситуацію, але зараз вона почувалася дуже розгублено і не могла зрозуміти, що відбувається.
І Від її ще більше збентежив, роблячи всякі дивні дії.
Він прасував одяг, гострив ножі та полірував обладунки!
Пейл з усмішкою пояснив їй:
– Можливо, в це важко повірити, але Від має навичку Ковальство середнього рангу.
– Що?!
Сказати, що Мейлон сильно здивувалася, це нічого не сказати. На всьому континенті було небагато ковалів із навичкою Ковальство, що досягнуло середнього рангу. Вона не могла повірити, що скульптор середнього рангу має ще і розвинену навичку Ковальство.
– Ну, не дивуйся ти так. Крім навички Ковальство, Від має…
Пейл хотів продовжити, але вже було пізно. Від дав бафи спорядженню інших учасників групи і повернувся до Мейлон. Трохи вагаючись, вона передала йому лук.
– Ого! Який гарний лук.
Побачивши зброю, Від здивувався.
Унікальний предмет!
«Його можна продати мінімум за 10 тисяч доларів…»
Очі Віда засвітилися жадібністю. Отримати унікальний предмет у Королівській Дорозі нелегко.
Мейлон дуже хвилювався, а Від після того, як деякий час поборовся зі своєю жадібністю, повільно поправив тятиву і попрацював над загальною еластичністю лука.
Коли Мейлон отримала свою зброю назад, вона була вражена.
[Дворучний лук вищого ельфа Венери
Міцність: 40/40
Атака: 75
Дальність: 16
Пострілом з цього лука можна легко убити ворон нещастя. Тятива зроблена з волосся вищого ельфа. Приносить удачу і знижує бойовий дух ворога.
Вимоги:
Рівень – 230;
Спритність – 700;
Лише для рейнджерів.
Ефекти:
Сила +15;
Спритність +20;
Точність +60;
Поліпшує навичку Швидкий Постріл на 25%;
Під час ураження ворога спалює 3 очки мани;
Показник влучності у повільних ворогів – 100%.
Лук побував у руках вмілого майстра.
Додаткові ефекти:
Сила +10;
Атака +9;
Спритність +15;
Точність +16;
+10% до кожної навички;
Дальність стрільби збільшена на 5.]
– Ого!
Мейлон неодноразово перевіряла свій лук.
Від всього лише трохи попрацював над ним, і характеристики зросли приблизно на 20%!
«То ось на що здатен коваль із навичкою середнього рангу…»
Цей лук Мейлон отримала як подарунок. Хоча міцність у зброї низька, це маленький недолік, оскільки, на відміну від мечів, ним не потрібно бити монстрів.
– А тепер віддай мені свій одяг.
– Але ж… він із тканини.
Мейлон розгублено витріщилася на Віда. Ковалі працюють тільки з обладунками та зброєю.
– Роби, як він каже.
Мейлон довіряла Пейлу, але все ж сумнівалася, коли знімала одяг з райдужної тканини.
Це рідкісне вбрання з не менш рідкісної тканини, пошите справжній майстром.
Взявши одяг, Від негайно впізнав предмет, який він сам створив і продав на аукціоні Мапан. Якимось чином він опинився у Мейлон.
Від повільно прасував складки, таким чином піднімаючи показник захисту, збільшуючи швидкість відновлення здоров’я та опір холоду!
– Неймовірно!
Очі Мейлон розширилися від здивування, вона втратила дар мови.
Ось так Від покращив спорядження кожного, що значно вплинуло їхню атаку, силу та інші параметри, це позитивно вплинуло на загальну силу групи.
Але на цьому Від не зупинився, він поклав інструменти до сумки і дістав кухонний посуд.
Цього моменту Сурка чекала найбільше.
– Цього разу я приготую вам стейк.
– О-о-о!
Хоча вони недавно їли, Сурка відреагувала так, ніби вона тижнями голодувала. Їй подобається куштувати носі смачні страви, але з не меншим інтересом вона спостерігала за тим, як Від готує.
Те, як він готує, нагадує магію. Під час смаження вогонь піднімався високо, ніби от-от спалить м’ясо. Але Від уважно стежив за процесом, і поступово навколо почав поширюватися запах ідеально просмаженого стейка.
Цей смак викликав у членів групи великий апетит.
По правді, це основна причина, чому Пейл та інші так прагнули полювати з Відом.
«Смачно виглядає…»
«Прекрасно».
Очі Ірен і Ромуни затуманилися. Вони мріяли про те, як він смакуватиме.
– Ого! Який чудовий запах…
– Так, уже сам запах у сто разів смачніший за ячмінний хліб.
– Ми теж можемо з’їсти трохи?
П’ятеро Ґомчі голосно ковтнули.
– Їжте першими.
– Ми вже багато разів їли страви Віда.
Добрі дівчата поступилися своєю чергою. Від все одно приготує ще трохи, тому це ніяк не зашкодить дозволити Ґомчі бути першими. Дівчата не знали, як же вони помилилися…
– Ці стейки такі маленькі.
– Смакота! То ось який смак елітної кухні.
Ґомчі їли м’ясо так, ніби намагалися компенсувати весь той час, коли їм довелося їсти ненависний ячмінний хліб.
Спочатку Від хотів приготувати все як слід і покласти на одне блюдо, однак Ґомчі їли так швидко, що йому довелося смажити цілі шматки м’яса.
– Більше! Швидше!
– Нічого, якщо м’ясо трохи сире, давай його сюди.
Ґомчі3 був готовий їсти навіть несмажене м’ясо. Це була справжня бідність. Як би там не було, все м’ясо приготоване Відом, опинилося у шлунках Ґомчі.
Проте це їх не зупинило…
~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Або можете поблукати по сайту. Вам неважко, мені приємно.
Манхву можна завантажити тут або почитати онлайн тут чи тут.