Інші варіанти назви: Скульптор місячного світла / Легендарний скульптор місячного світла / ЛМС / СМС / ЛСМС
Англійська назва: The L. Moonlight Sculptor / LMS
Мова оригіналу: корейська
Автор/ка: Nam Heesung (남희성) / Нам Хісон (Нам Хвісон)
Жанри: бойовик, бойові мистецтва, наукова фантастика, пригоди, комедія, фентезі, шьонен, ЛітРПГ
Рік: 2007
Томів: 58
Випуск: завершений
Перекладачка: Silver Raven
Переклад: у процесі
Опис: Людина, покинута світом, людина, що поклоняється грошам, людина, відома як легендарний Бог Війни у дуже популярній MMORPG «Континент Магії». З досягненням повноліття він вирішує попрощатися з грою, але спроба заробити щось за вкладений час і зусилля має такий наслідок, якого ніхто не міг уявити.
Завдяки ряду випадковостей його легендарний персонаж продається за 3 мільярди вон, приносячи йому велику радість, що змінилась глибоким відчаєм, бо він змушений віддати майже все жадібним лихварям. Відкривши можливість заробляти гроші завдяки іграм, головний герой піднімається з прірви з новим наміром і йде прямо до нової епохи під керівництвом першої в історії MMORPG у віртуальній реальності «Королівська Дорога».
Це легенда про Лі Хьона, про шлях до вершини, з серцем, що любить тільки рідних, з безмежним прагненням до грошей, про його винятковий розум, треноване тіло і вмінням наполегливої праці, що завжди підтримувало головного героя на плаву.
Переклад з англійської. Тобто переклад з перекладу, деякі сенси й особливості будуть втрачені.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут, сторінка тут.
Особливу подяку за появу цього перекладу можете висловити Drakula.
Розділ 4. Оцінки. Частина 1
Лі Хейон вийшла зі школи і пішла додому.
Якби вона сіла на автобус, то давно була вдома. Але їй доведеться за це заплатити. Її ощадливість була майже такою сильною, як у брата.
Вона сідала на автобус лише тоді, коли дуже поспішала. І навіть тоді прикидалася ученицею середніх класів. Для учнів середніх класів квиток коштував на 200 вон дешевше, ніж для старшокласників.
Іноді водії питали її:
– Школярко…
– Так?
– Ти ж носиш шкільну форму Дейна, чи не так?
– Я ношу уніформу старшої сестри.
– Уніформу сестри? Чому?
– Щоб зустрічатися зі своїм хлопцем-старшокласником. Дядечку, у мене справді немає часу, давайте вже поїдемо. Добре?
Говорячи це, Лі Хейон зазвичай трохи згинала коліна, щоб здаватися нижчою, та робила милі ямочки на щоках. Вона навіть зблискувала очима.
Це спрацьовувало, тому що вона виглядає молодшою за свій вік.
– Гмм, якщо так, то сідай.
– Дякую, містере водій.
Після цього водії більше не ставили питань і вона з усмішкою сідала на місце.
«Бути дівчиною приносить багато переваг».
Проте дівчата також зважали на купу речей, на які чоловіки не звертали уваги. Як от спідня білизна і косметика.
Лі Хейон мала природний талант у таких справах. Вона отримувала всі ці речі як подарунки від хлопців. Вона давала їм поради, як поводитися з дівчатами, або знайомила зі своїми милими подружками, і у відповідь отримувала подарунки.
Завдяки цьому Лі Хейон змогла заощадити гроші, які виділялися їй на кожен день, та поклала їх на особистий банківський рахунок. Вона не дарма була сестрою Лі Хьона.
«Воно має прийти сьогодні».
Вона поквапилися додому і перевірила поштову скриньку. Свідоцтво про закінчення середньої школи, яке вона чекала кілька днів, нарешті прийшло. Там результати екзаменів старшого брата.
– Нарешті, воно тут.
Можливо, вона могла перевірити результати в інтернеті, але вона чекала на надруковані результати.
[Корейська: 75
Соціальна наука: 90
Математика: 65
Наука: 55
Англійська: 65
Етика: 40
Загалом: 390
Середній результат: 65]
Загальна сума вище 360 і жодна оцінка не нижче 40 – це успіх.
«Тепер брат закінчив середню школу».
Лі Хейон витирала сльози і усміхалася. Важке почуття, яке вона відчувала весь цей час, зникло. Кожного разу, коли вона йшла до школи, їй було шкода Лі Хьона. Вона знала як він заробляє грошу. Багато разів вона мало не плакала, коли їла їжу, зароблену і приготовану старшим братом.
Вона згорнула лист і зайшла до будинку.
Стан бабусі поліпшився, але вона ще не одужала, тому досі була в лікарні. Тому вони з братом жили самі.
Лі Хьон досі був у капсулі. Це тому, що вона сьогодні повернулася раніше, ніж зазвичай.
«Що ж, гадаю візьмуся за прибирання».
Лі Хейон начисто вимела будинок, витерла пил і помила посуд.
«Тарілки зі сніданку досі тут. Якщо подумати, брат почав ходити до доджангу і знову повертається втомленим, як і тоді».
Тоді, коли Лі Хьон готувався до Королівської Дороги!
Майже рік брат жив як одержимий. Він знайшов і проштудіював всі праці про віртуальну реальність і зібрав якомога більше інформації про Королівську Дорогу. Одночасно з цим тренуючи своє тіло і навчаючись битися.
Йому дійсно не вистачало 24 годин на добу.
Її брат спав по 3-4 години на день, але все ж знаходив час приготувати їжу для сім’ї.
Коли він тільки почав ходити до доджангу, вона була страшенно засмучена. Його руки були покриті пухирями та синцями. Він повертався виснаженим і одразу ж засинав, як мертвий.
Лише ці спогади пригнічували Лі Хейон.
У такі моменти вона намагалася відволіктися на роботу.
«Тепер я маю присвятити весь час навчанню».
Щоб вступити до університету «Корея».
Спочатку вона не хотіла йти в цей університет. Адже мова йшла не про навчання у найпрестижнішому виші, а про те, щоб здобути необхідні знання. Принаймні це стосувалося професії дизайнера інтер’єру, яку вона хотіла отримати.
Але Лі Хьон хоче, щоб вона навчалася в університеті «Корея». І заради свого брата, який стільки пожертвував задля неї, вона принаймні повинна старанно вчитися. Її мета – отримати повну 4-річну стипендію!
Але це не єдина її мета. Після закінчення школи та отримання стипендії вона планує почати заробляти як приватний репетитор.
***
– Бабусю, свідоцтво брата прийшло!
Того дня Лі Хейон не стримала своєї радості та побігла до лікарні, щоб розповісти бабусі про це.
– Справді? То він пройшов?
Обличчя бабусі було втомлене, але радісне.
– Так! Пройшов! Поглянь на його оцінки. Крім етики, всі оцінки високі.
– Це добре. Головне, що у нього розумна голова.
Хоча дехто міг би витлумачити це як «голова у нього розумна, але як людина він невдаха». Проте сім’я Лі Хьона добре знала, крізь що йому довелося пройти за останні 10 років, тому вони ні на хвилину не сумнівалися в його людських якостях.
Бабуся продовжувала дивитися на оцінки.
– Він справді це зробив. Перш ніж я померла…
– Хах? Про що ти говориш, бабусю? Наше щасливе життя лише почалося.
Лі Хейон заспокійливо взяла бабусю за руку.
***
Щоранку Лі Хьон ходив до доджангу.
Двома його основними ранковими заняттями були: тренування тіла та вивчення фехтування в Ан Хьондо.
– Проходь.
– Вітаємо зі складанням екзаменів!
Коли Лі Хьон увійшов до доджангу Ан Хьондо, його чекали інструктори і майже всі учні.
Вони були готові святкувати закінчення Лі Хьоном середньої школи.
– То у нього тепер є атестат середньої школи, га?
– Я теж старанно вчився у школі, але…
Ан Хьондо здивувався заздрості інструкторів.
– Що з вами усіма? Хіба ж ви не ходили до старших класів?
– Ні, ми пішли раніше, щоб більше тренуватися з мечем.
Інструктори жили лише для тренувань з мечем.
Ан Хьондо кивнув.
– То ось чому ви такі прості.
– Це…
Вони дуже поважали свого наставника, але його останні слова завдали їм болю.
«Принаймні ми закінчили середню школу».
«Ви ж самі навіть до початкових класів не ходили…»
Проте Ан Хьондо мав ступінь доктора. Провідні університети світу присудили йому ступінь почесного доктора на знак визнання його майстерності в фехтуванні. Але насправді він ходив тільки в дитячий садок!
Там маленький Ан Хьондо побив багатьох інших вихованців, за що його часто карали.
«У день, коли його прийняли до початкової школи, він побив сусідніх хуліганів дерев’яним мечем…»
«Здається, вони провели у лікарні 16 тижнів? А семирічного, хто їх і відгамселив, взяли під варту».
«Тож він так і не пішов до початкової школи…»
Інструктори знали про це, але мовчали.
Ан Хьондо слідував шляху меча з дитинства. Минали дні, але гідних супротивників не з’являлося, тому йому доводилося витрачати час на медитацію або гру в Ґо, проте навіть без супротивника наставник постійно вдосконалював свій розум і тіло в численних щоденних тренуваннях.
Королівська Дорога повертала Ан Хьондо в дитинство. Він міг битися з сильними супротивниками, з монстрами високого рівня. До нього повернулося давно забуте відчуття живого, постійного вдосконалення.
Здавалося, що його дитяча мрія нарешті почала збуватися…
– Кхем… Наставнику… – трохи вагаючись, Лі Хьон запитав: – Сьогодні моя сестра хоче подивитися на наше тренування. Ви не проти?
– Он як? Звичайно, вона вітається тут…
Ан Хьондо дав свій дозвіл, не замислюючись. Більшість учнів – професійні фехтувальники. Звичайно, також заохочувалося залучення талановитих людей з різних місць. Але широкий загал або молоді практикуючі володіння мечем також іноді тренувалися в доджангу.
– Добре, починаємо тренування. Шикуйсь!
Після короткого святкування всі практикуючі та інструктори, в тому числі Чун Ільхун, зайняли свої місця.
– Сьогодні ми почнемо з години базових тренувань, а потім проведемо спаринг.
– Так!
Звичайна ранкова буденність. Учні стрімкими та точними рухами розмахували мечами.
– Тоді я піду по сестру, наставнику.
– Гаразд.
Лі Хьон вийшов з доджангу і попрямував до шкільних воріт. У них не було мобільних телефонів, тому вони призначили зустріч на певний час.
– Брате!
Оскільки була неділя, у Лі Хейон не було уроків, тож вона чекала біля воріт у повсякденному одязі. Її спідниця ледве прикривала коліна, а коротке волосся гойдалося від вітру.
З неї прийшли друзі.
– Привіт усім.
– Привіт. Ти добре показав себе на фестивалі.
Це були подруги Лі Хейон!
Лі Хьон відповів, знизавши плечима:
– Е… ага.
– Що ж, ходімо. Вперед, брате.
Лі Хьон кивнув на знак згоди і повів їх до доджангу. У мить, коли за ними зачинилися двері, всі практикуючі всередині бурхливо відреагували.
– О, дівчата!
– Школярки!
– Ого, старшокласниці прийшли в таке місце…
– Вони гарненькі.
Сталося несподіване, до чоловічого барлогу прийшли дівчата. Усі практикуючі раптом почали діяти старанніше. Значно зросла сила і швидкість їхніх ударів.
***
Сьогодні тренування було дуже важким.
Лі Хьон вийшов з доджангу і, оскільки він не хотів витрачати гроші на автобус, то вирішив бігти всю дорогу додому.
Біг – ще один хороший спосіб підтримувати хорошу фізичну форму.
«Я закінчив середню школу…»
Лі Хьон біг з усмішкою на обличчі. Можливо, він не міг відвідувати середню школа належним чином, але тепер може з гордістю сказати, що закінчив її.
~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Або можете поблукати по сайту. Вам неважко, мені приємно.
Манхву можна завантажити тут або почитати онлайн тут чи тут.