Інші варіанти назви: Скульптор місячного світла / Легендарний скульптор місячного світла / ЛМС / СМС / ЛСМС
Англійська назва: The L. Moonlight Sculptor / LMS
Мова оригіналу: корейська
Автор/ка: Nam Heesung (남희성) / Нам Хісон (Нам Хвісон)
Жанри: бойовик, бойові мистецтва, наукова фантастика, пригоди, комедія, фентезі, шьонен, ЛітРПГ
Рік: 2007
Томів: 58
Випуск: завершений
Перекладачка: Silver Raven
Переклад: у процесі
Опис: Людина, покинута світом, людина, що поклоняється грошам, людина, відома як легендарний Бог Війни у дуже популярній MMORPG «Континент Магії». З досягненням повноліття він вирішує попрощатися з грою, але спроба заробити щось за вкладений час і зусилля має такий наслідок, якого ніхто не міг уявити.
Завдяки ряду випадковостей його легендарний персонаж продається за 3 мільярди вон, приносячи йому велику радість, що змінилась глибоким відчаєм, бо він змушений віддати майже все жадібним лихварям. Відкривши можливість заробляти гроші завдяки іграм, головний герой піднімається з прірви з новим наміром і йде прямо до нової епохи під керівництвом першої в історії MMORPG у віртуальній реальності «Королівська Дорога».
Це легенда про Лі Хьона, про шлях до вершини, з серцем, що любить тільки рідних, з безмежним прагненням до грошей, про його винятковий розум, треноване тіло і вмінням наполегливої праці, що завжди підтримувало головного героя на плаву.
Переклад з англійської. Тобто переклад з перекладу, деякі сенси й особливості будуть втрачені.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут.
Особливу подяку за появу цього перекладу можете висловити Drakula.
Розділ 4. Оцінки. Частина 3
Король уважно вислухав Віда і з серйозним виглядом похитав головою.
– Землі Відчаю… Я чув, що там живуть біженці, яких загнали туди в епоху чвар і війни з темними ельфами. За час свого правління я двічі відправляв свої війська на ті ворожі землі, але жодна людина не повернулася. З цієї причини я звелів побудувати високий і товстий мур, щоб не дати злу з того місця вдертися на мої землі.
– Он воно як…
Лише тепер Від почав розуміти, що те місце навіть небезпечніше за провінцію Мората!
Але це не причина здаватися. Квест – це пригода. І поки його досвід не доведе, що ця місія нездійснена, ніщо не завадить йому спробувати. Як часто кажуть: ліпше шкодувати про те, що зробив, ніж шкодувати про те, що нічого не зробив.
Поки Від блукав у думках, Теодаррен тихо продовжив:
– У такому небезпечному місці, місці, де панує беззаконня, тобі знадобляться вірні люди. Я дам тобі солдатів. Але прошу тебе, щоб ти ставився до них з повагою і не дозволяв їм даремно померти.
Йому доведеться витрати очки репутації на солдатів. Це рішення мало не довело Віда до сліз.
«У будь-якому випадку, йти туди лише зі священниками і сподіватися на диво було б самогубством. Виконання квесту важливіше за будь-які унікальні предмети…»
Проте навіть після прийняття такого рішення він не міг не спробувати отримати щось цінне.
– Я так ціную спогади про королівство Розенхайм, що хотів би мати якусь згадку про нього. Якщо ваша величність не проти, для цього ідеально підійде меч.
Правильні слова у правильний час.
Король кивнув і наказав одному зі своїх радників провести скульптора на тренувальний майданчик.
По дорозі Від вигадував тисячі приводів, щоб взяти зі зброярні найкращу зброю. Він згадав своє полювання у Лігві Літвар і завдання у провінції Мората. Йому довелося стільки витерпіти, щоб нарешті потрапити сюди і здобути можливість отримати щось дійсно цінне.
Пройти через усі оці страждання і витратити очки на солдатів?
Ніколи! Віду слід узяти собі хоч щось цінне.
Радник привів його на тренувальний майданчик, де відточували уміння численні воїни.
– За наказам короля тобі дозволено обрати лицарів і солдатів для допомоги у твоїй місії на Землях Відчаю. Вибери їх сам.
Лицарі Розенхайма були одягнені у блискучі сріблясті обладунки. Їхні коні були дуже чисті та виглядали добре доглянутими.
[Будь ласка, оберіть воїнів, використовуючи очки репутації.]
Після появи вікна на грудях лицарів почали з’являтися числа.
«Схоже, це скільки вони вартують очок репутації».
Кожен доступний лицар чи солдат мав ціну. Йому потрібно ретельно вибирати, витрачаючи очки тільки на необхідних воїнів.
Спочатку Від уважно роздивився всіх лицарів.
Вони були зібрані в кілька груп. Багряні лицарі – відомі своєю силою, білі лицарі – відомі магією, і королівські лицарі, які служать особисто королю. Останні мали 280 рівні.
Недовго думаючи, Від зупинив свій вибір на них. Особисті лицарі короля були найкращими бійцями королівства.
«У таких небезпечних землях мені знадобиться хороша підтримка…»
Від підійшов ближче і побачив числа на їхніх грудях. Вони починалися з 30 і досягали 100 очок за людину.
Система очок репутації була однією з причин зменшення тиранії гільдій у Королівській Дорозі. З нею навіть сольні гравці та невеликі групи могли виконувати квести та накопичувати очки репутації королівства та інших сил Королівської Дороги. І якщо їм знадобиться допомога, наприклад, для виконання завдання, їм не доведеться шукати гільдію і благати про поміч. Вони могли найняти армію в якогось короля чи аристократа.
Йдучи по тренувальному майданчику, Від дійшов до кутка, де була звалена велика кількість різноманітної броні та зброї. Мечі, списи, сокири, луки, палиці та булави – їх надто багато, щоб перераховувати все.
Одних лише мечів було більше сотні. І, звичайно, кожен предмет мав над собою ціну в очках репутації.
Старі й іржаві коштували дешево, всього 2-3 очки. Але хороші були набагато дорожні, 1500-2000 очок.
Отже, якщо він набере багато солдатів, то отримає погану зброю, а якщо візьме чудову зброю, то матиме мало солдатів. Перед Відом постав важкий вибір.
«Я так тяжко працював, щоб отримати ці очки… Я просто не можу витрати їх усі на солдатів».
Якщо НІП загине у бою, то зникне назавжди. Але навіть якщо жоден з них не загине під час завдання, Від все одно повинен повернути їх усіх назад. Проте зброя залишиться з ним навіть після того, як він завершить квест. Її навіть можна буде продати за реальні гроші.
Після довгих роздумів, Від вирішив обрати 10 королівських лицарів. Обираючи їх, він одразу давав їм нові імена.
51, 53, 55, 56, 58, 59, 60, 98, 99, 100!
Звичайно, Від запам’ятає обличчя й імена лицарів, на яких він витратив важко зароблені очки репутації.
– Здається, король високо вас цінує, тому я підкорюся.
– Мені це не подобається, але я не можу піти проти наказу короля, тому слідуватиму за тобою.
Лицарі не приховували свого невдоволення. Прямі, грубі та несхвальні слова були спрямовані на Віда, але він проігнорував їх і пішов вибирати зброю та звичайних солдатів.
«Я повинен вибрати найкращу зброю, яку можу, а потім витратити решту очок репутації на піхоту. Я не можу дозволити собі опустити показник очок так низько, щоб не мати змоги обрати бажаний меч».
Спочатку він оглянув вишукані мечі, вкриті орнаментом. Проте нічого з них йому не сподобалося.
«Марні речі. Радше витвір мистецтва, ніж зброя».
На жаль, йому не дозволено перевіряти характеристику зброї при виборі, тому він змушений покладатися на свою інтуїцію і досвід.
Добре, що у вільному місті Сомрен він мав змогу досконально вивчити зброю і навчитися оцінювати її вартість за зовнішнім виглядом. Допоміг і його досвід коваля.
Від намагався знайти меч, що містить найбільшу кількість мітрилу. І коли знайшов один, то взяв його з невеликим сумнівом.
– Розпізнати!
[Меч Крижаного Лоти
Міцність: 150/150
Атака: 68-75
Цей меч належав Лоту з королівства Ніффлехейм, лідеру найманців з північної частини континенту. У ньому міститься сила льоду.
Вимоги:
Сила: 600;
Рівень: 250.
Ефекти:
Сила +50;
Спритність +10;
Лідерство +20%
Додаткова атака морозом +30;
Кожна атака сповільнює супротивника.
Якщо ви оберете професію найманця, то відразу отримаєте срібний статус.]
– Доволі непогано.
Від витратив 1700 очок репутації на меч і був задоволений ним. Хоча його ефекти були гіршими, ніж у меча Агати, проте шкода від атаки була набагато більшою. А якщо взяти до уваги бонус від заточування, то цей меч найкращий з тих, що він коли-небудь мав.
Взявши меч, у нього залишилося 541 очко репутації, які він планував витратити на найм солдатів. Від продовжив йти по тренувальному майданчику і, на свій подив, помітив знайомі обличчя.
– Капітане!
Бекер, Хосрам, Бурен і Дейл. Солдати з його рейду до Лігва Літвар. Старі друзі.
– Ви теж тут?
– Так, землі навколо столиці почали заповнювати монстри і нас відкликали назад для патрулювання і полювання на чудовиськ.
Четверо солдатів давно стали капітанами і керували власними загонами по сотні осіб.
– Ми знали, що ти колись повернешся.
– Ага, ми дуже раді знову тебе бачити, капітане!
Бурен і Дейл не могли стримати своєї радості. Під час полювання у Лігві Літвар вони дуже зблизилися з Відом і були щиро раді зустрічі з ним.
Від уважав себе щасливчиком.
У майбутній місії йому як ніколи потрібні надійні солдати!
– Я беру вас із собою. Ходімо, у нас багато роботи.
Обравши Бурена та інших з їхніми 400 солдатами, у Віда залишилося тільки 3 очки репутації.
Радник уважно роздивився всіх обраних воїнів і сказав:
– Бажано, щоб ти повернув усіх лицарів і солдатів цілими.
Від вирішив не відповідати. Як би жорстоко це не звучало, але він обрав їх для битви. Попереду чекало багато боїв з небезпечними ворогами і Від вірив, що втрат не уникнути.
Звичайно, він не мав наміру дозволити своїм тяжко заробленим солдатам легко загинути, але і не збирався тримати їх позаду.
Однак радник продовжив:
– Якщо ти збережеш їхні життя, королівська родина знову визнає твої заслуги. А якщо повернеш їх сильнішими та досвідченішими, король та інші аристократи будуть дуже задоволені.
Слова радника можна розцінити як обіцянку повернути всі очки репутації, витрачені на солдатів, які повернуть цілими, а також збільшити кількість очок за кожного солдата, що підніме свій рівень у майбутніх боях.
«Якби я знав, що таке буде, то вибрав би набагато більше солдатів…»
У самому кінці серед воїнів Від помітив Дорка, інструктора із тренувальної зали. Не так давно він отримав підвищення і тепер тренував лицарів у палаці. Також тут Мібал, лицар, якого Від супроводжував до Лігва Літвар. Однак йому не вистачало очок на жодного з них. До того ж кожен із них коштував дорожче будь-якого іншого лицаря.
«Шкода. Ну, сподіваюся, я матиму ще нагоду…»
Від закінчив свої справи у палаці та попрямував до ордену Фреї у супроводі солдатів, яких він найняв.
***
Біля входу на нього вже чекали найвищі чини церкви.
– Ви готові до відправлення?
– Так. – Різко відповів Від.
За його спиною стояли лицарі, Бурен, Бекер, Хосрам і Дейл, а також чотири сотні простих солдатів. Усі були трохи напружені, бо не очікували, що їм довірять таку важливу місію.
Навіть королівські лицарі рідко брали участь у завданнях такої високої складності.
Ієрарх сказав:
– Обіцяні 50 священників уже чекають біля порталу.
– Ми покажемо дорогу.
Священники ордену Фреї. Від привітався з ними і уважно оглянув. Багато бородатих чоловіків у мантіях, але, на його великий подив, священниць було набагато більше. І всі вони були яскравими красунями.
Солдати дивилися на них широко розплющеними очима.
– Ого!
– Тепер я почуваюся більш заохоченим, капітане!
Від одного погляну на священниць бойовий дух Бекера та інших бійців злетів до неба.
Від ступив у портал на чолі великої армії. Однак він міг командувати лише 50 священниками Фреї. Королівські лицарі, Бурен, Бекер та інші будуть самостійно оцінювати ситуацію та приймати власні рішення.
– Фрея благословляє вас!
Ієрарх та інші прочитали молитву, і портал почав світитися.
Коли сяйво зникло, Від та інші були вже далеко від Розенхайма.
***
Піраміда швидко стала одним з найбільш відвідуваних місць королівства Розенхайм. Щодня сюди приходило понад 40 тисяч людей.
Звичайно, більшість з них приходила не для того, щоб подивитися на витвори мистецтва, а щоб отримати баф від статуї Сфінкса.
– Ого! Чудово.
– Правда. Це божевілля, будувати тут піраміду…
– Я бачив фільм про будівництво. Це було реально круто, я прийшов сюди тільки через це.
Але на подив тих, хто потрапив сюди вперше, крім знаменитої статуї Сфінкса, вони виявили тут й інші скульптури: газелі, кенгуру, олені, кролики та інших чудовиськ низького рівня із сумними виразами на писках.
Дивлячись на ці скульптури, багато гравців відчували почуття провини, бо на початку вони винищили величезну кількість цих нешкідливих травоїдних тварин.
Тому не дивно, що після прочитання вигравіюваних слів, руки тягнулися до кишень.
[За погляд на статую заплатіть стільки, скільки вам підкаже серце.
Всі гроші підуть на благодійність!
Ми використаємо їх для допомоги тим, хто цього потребує.]
Кожен відвідувач залишав мідну або срібну монету.
~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Або можете поблукати по сайту. Вам неважко, мені приємно.
Манхву можна завантажити тут або почитати онлайн тут чи тут.