ЛМС. Том 5. Розділ 5-1

Інші варіанти назви: Скульптор місячного світла / Легендарний скульптор місячного світла / ЛМС / СМС / ЛСМС

Англійська назва: The L. Moonlight Sculptor / LMS

Мова оригіналу: корейська

Автор/ка: Nam Heesung (남희성) / Нам Хісон (Нам Хвісон)

Жанри: бойовик, бойові мистецтва, наукова фантастика, пригоди, комедія, фентезі, шьонен, ЛітРПГ

Рік: 2007

Томів: 58

Випуск: завершений

Перекладачка: Silver Raven

Переклад: у процесі

Опис: Людина, покинута світом, людина, що поклоняється грошам, людина, відома як легендарний Бог Війни у дуже популярній MMORPG «Континент Магії». З досягненням повноліття він вирішує попрощатися з грою, але спроба заробити щось за вкладений час і зусилля має такий наслідок, якого ніхто не міг уявити.

Завдяки ряду випадковостей його легендарний персонаж продається за 3 мільярди вон, приносячи йому велику радість, що змінилась глибоким відчаєм, бо він змушений віддати майже все жадібним лихварям. Відкривши можливість заробляти гроші завдяки іграм, головний герой піднімається з прірви з новим наміром і йде прямо до нової епохи під керівництвом першої в історії MMORPG у віртуальній реальності «Королівська Дорога».

Це легенда про Лі Хьона, про шлях до вершини, з серцем, що любить тільки рідних, з безмежним прагненням до грошей, про його винятковий розум, треноване тіло і вмінням наполегливої праці, що завжди підтримувало головного героя на плаву.

Переклад  з англійської. Тобто переклад з перекладу, деякі сенси й особливості будуть втрачені.

Повернись живим тут.

Госпітальєри тут.

Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут.

Особливу подяку за появу цього перекладу можете висловити Drakula.

Легендарний місячний скульптор / Легендарний скульптор місячного світла

Том 5. Розділ 4-3.

Розділ 5. Село Вигнанців. Частина 1

Як і завжди, сьогодні Лі Хьон прокинувся рано і зайнявся звичними справами.

Спочатку він зайшов на вебсайт Об’єднання темних гравців та почав читати останні повідомлення.

Як і казав Чхве Джунхун, на сайті багато інформації про квести, підземелля, ремісничі навички та навіть торгові маршрути. І, звісно, оскільки це сайт для темних ґеймерів, більшість інформації стосувалася предметів. Лі Хьон мав рівень доступу «C» і міг переглядати доступну на ньому інформацію.

– І сьогодні нічого особливого.

Він шукав будь-які згадки про унікальні предмети! І, хоча Лі Хьон мав лише рівень доступу «C», іноді йому траплялися деякі цікаві шматочки інформації. Зазвичай їх приносили гравці з таким самим рівнем доступу, вони розповідали про свої пригоди, таємні квести і нагороди за них. Такі повідомлення швидко ставали популярними та потрапляли до розділів, до яких він не мав доступу.

Лі Хьон намагався відшукати їх до того, як таке відбувалося.

Щодня на сайті з’являлося близько 3-4 подібних повідомлень. І якщо уважно відстежувати, то їх можна прочитати до того, як їх перемістять.   

Однак сьогодні він змарнував час.

«Нехай. У будь-якому разі, мої очки от-от закінчаться».

З облікового запису, яким користувався Лі Хьон, щодня списувалося кілька очок. Це відбувалося щоразу, коли він читав повідомлення. Таким чином Об’єднання темних гравців змушувало членів публікувати корисні повідомлення, щоб заробляти очки, які використовуються для перегляду іншої інформації.

Лі Хьон піднявся зі стільця і пішов до передпокою. Там він одягнув легку куртку, взяв кошик і вийшов з дому.

Щоранку після фізичних вправ і перегляду новин в інтернеті він ішов на ринок, щоб купити продукти по низькій ціні.

– Доброго ранку.

– О, хлопче, ти сьогодні рано. У мене сьогодні є свіжа риба-шабля. Я дешево продам її тобі.

– Спасибі.

Лі Хьон кожного дня приходив на цей ринок, тому природно, що всі продавці його добре знали.

«Прискіпливий виродок!»

«Цей проклятий жадібний пацан!»

Навіть при купівлі одної рибини, Лі Хьон дуже вимогливий. Він завжди питає, де вона спіймана, перевіряв наскільки вона свіжа, оглядав очі та рот. Він помічав кожну дрібницю, навіть спосіб зняття з гачка.

Продавці на ринку звикли до покупців, що не знають про те, наскільки риба свіжа. Проте Лі Хьон добре обізнаний у цьому питанні й не ніколи не соромився торгуватися. Він дуже добре знав усі ціни, тож спроба продати йому щось дорожче це найгірша помилка!

Лі Хьон також не шукав дешевих продуктів. Щоранку він готував для молодшої сестрички, тому купував лише найкраще з найкращого.

Така недобра слава дозволяла йому купувати найкращі продукти за розумними цінами без необхідності торгуватися.

Використавши найкращі інгредієнти, які він приніс з ринку, Лі Хьон приготував для сестри тушковану рибу-шаблю у соєвому соусі.

– Дякую, брате. Все було дуже смачно, як і завжди. Я пішла до школи!

– Добре, безпечної дороги.

Після того, як сестра пішла до школи, для Лі Хьоні настав момент присвятити час собі.

***

Лі Хейон наполегливо готувалася до вступних іспитів в університет Корея, збираючи всю доступну інформацію. Вона була здивована, дізнавшись з вебсайту університета, що є багато способів вступити до нього. Але один особливо привернув її увагу, той, що призначений для професійних гравців.

[Відеоігри стали важливою частиною нашого життя і культури, кількість людей, що регулярно грають в ігри, постійно зростає.  

Після приходу в наше життя віртуальної реальності та появи революційної Королівської Дороги в нашому університеті відкрився факультет, присвячений відеоіграм. Тут ми вивчаємо всю історію індустрії відеоігор, від самого початку і до віртуальної реальності.

Умови для подання заявки:

Записи про винагороди, пов’язанні з відеоіграми;

Шкільний диплом.

Після перевірки наданої інформації з майбутнім абітурієнтом проведе співбесіду один з викладачів, який перевірить знання абітурієнта та прийме остаточне рішення.]

Віртуальна реальність давала людям можливість реалізувати свою мрію.

У ній люди не мали обмежень, і кожен міг сповна насолодитися пригодами.

Після виходу Королівської Дороги кількість туристичних агентств, а також кількість факультетів туризму і транспортування, пов’язаних з цією сферою, зменшилася. Але на їхньому місці з’явилися факультети, пов’язанні з відеоіграми.

Лі Хейон знала, що саме допомогло їхній родині вибратися зі злиднів. Гроші за продаж ігрового персонажа її брата.

– Хьон не має нагород, але в нього є запис про продаж ігрового персонажа, можливо, це підійде?

Хоча записи про продаж ігрових персонажів не були якимось видом ігрових нагород, вони все ж означали досягнення і могли слугувати вагомим аргументом.

Тим більше, що Лі Хьон чудово розбирався у цьому. За рік підготовки для Королівської Дороги старший брат вивчив всі доступні роботи про віртуальну реальність.

Він, мабуть, знав про віртуальну реальність більше, ніж будь-який студент ігрового факультету.

– Це може спрацювати.

Лі Хейон використала свої заощадження, щоб купити офіційні бланки для подачі заявки та сама їх заповнила від імені Лі Хьона!

***

Рівнини Відчаю.

На звичній мапі, створеній гравцями, величезна порожня ділянка розмістилася на схід від королівства Розенхайм і об’єднаного королівства Бриттон.

Про цей регіон небагато правдивої інформації. Кілька сміливців, які наважилися зайти в глиб цієї території, загинули за кілька днів під постійними атаками монстрів!

На мапах, що продаються в магазинах, про ці землі говорилося лише одне: Якщо ви шукаєте справжнього відчаю, ці землі для вас.

Дуже точний і повний опис такого небезпечного місця.

Від і НІПи, що відправилися з ним, опинилися у просторій печері, прихованій всередині одного з пагорбів. Вхід до неї майстерно замасковано великим каменем, тож його неможливо відшукати, не знаючи точного розташування.

– Аууууууу!

У той момент, коли Від з’явився, його зустріло жахливе вовче виття.

«Страшно…»

Потрапивши на невідому територію, важливо завжди бути обережним. Навіть НІПи це знають. Але Бурен і Бекер, здається, нехтували цим простим правилом.

– Якщо капітан з нами, нам ні про що хвилюватися!

– Ми віримо тобі, капітане!

– Ходімо подивимося, як ти знищиш усіх тих монстрів одним помахом меча!

– …

Від зітхнув і віддав солдатам наказ:

– Залишайтеся тут. Приготуйте їжу, місце для відпочинку та організуйте охорону. Чекайте на моє повернення.

– Так! Ми зрозуміли.

На щастя для Віда, територія навколо порталу була безпечною. Заздалегідь спланувавши всі початкові кроки, він на місяць закупив провіанту для своєї невеликої армії.

Від якийсь час спостерігав, як його люди стають табором, після чого повільно покинув схованку, щоб розвідати околиці.

На дворі дув сильний пронизливий вітер.

Мало не впавши вниз кілька разів, Від піднявся на вершину пагорба, щоб добре роздивитися все. Навколо розлігся широкий степ, вкритий травою, що погойдувалася від вітру.

Землі Відчаю – така невідповідна назва для цього чарівного пейзажу із зелених хвиль.

– Красиво…

Травинки рухалися в унісон, наче виконували якийсь чудовий танок.

Від глянув убік.

На схід від пагорбу лежав гірський хребет. Не такий вже високий чи крутий, але дуже довгий.

– Гадаю, що на мапі саме ці гори називалися Юрокі?

Карта континенту Версаль невідомого автора. Відповідно до неї Рівнини Відчаю мали лише один гірський хребет – гори Юрокі.

Місце, населене численними гігантськими монстрами!

На вершині гірського хребта Від помітив високий кам’яний мур і форт. А в центрі форту виднівся дивний чорний храм.

«Ось воно…»

На такій відстані важко сказати напевно, але, схоже, що там була статуя Вельзевула. Мабуть, це був храм демона, зведений некромантами Барекена Демофа.

– Чві-і-ік!

Несподівано звідкись долинув дивний звук. Від одразу впав на землю і постарався бути якомога непомітнішим.

Вдалині з’явився орк у сталевих обладунках і з глефою в руках. Настрій Віда покращився після того, як він його побачив.

«Ну, це вже щось. Можливо, я зможу підвищити рівень моїх бійців, полюючи на орків перед штурмом храму демона. Трохи роботи, і завдання буде завершено в найкоротші терміни».

У його грудях почала зростати надія та впевненість.

«Я ніколи не відступлю. Не боятимуся противника. Вітаються навіть орки».

Десь у той час, коли Від досягнув 200 рівня, він зловив спраглого до скарбів орка. Той виглядав схожим на людину, велику, зелену, бридку людину з іклами.

– Яка приємна несподіванка, старий друже. – Проспівав Від і повільно пішов до своєї цілі.

Хвиля впевненості підштовхувала його хутенько вбити свого першого монстра на цих землях, щоб відзначити початок великого полювання та почактку нападу на темний храм!

Шелесть!

Дерева та кущі на підніжжі гір затремтіли.

Від, який збирався атакувати, завмер на місці.

Гори Юрокі рухалися!

Між деревами йшла величезна армія орків!

Перед його очима марширувала більш ніж трьохтисячна орда орків.

І він навіть не знає чи це вся армія. І, можливо, ніколи не дізнається.

– …

Від уклав меч у піхви та затамував подих.

«Вампірів принаймні не було так багато. Орків тут, як бліх на собаці».

Ба більше, орда орків ще і відлякувала страшніших чудовиськ.

Зрештою Віду довелося припасти до землі та зачекати, поки повз нього пройдуть орки. Лише тоді, коли гомін орди зник удалині, він наважився підвести голову.

Оскільки він вже оглянув гори Юрокі, цього разу Від подивився на захід. Із пагорба відкривався чудовий вид на околиці, тож йому вдалося побачити дещо цікаве. Стіну. А за нею якесь прикордонне людське поселення!

Від переконався, що навколо немає монстрів і попрямував до поселення.

[Ви першим відкрили Село Вигнанців.

Нагороди:

Слава зросла на 300;

Протягом тижня нагороди та кількість досвіду за виконання завдань із цього села подвоюються.]

>>Том 5. Розділ 5-2<<

~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~

Глефа.

Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.

Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці FacebookТелеграм.

У мене є Patreon. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.

Або можете поблукати по сайту. Вам неважко, мені приємно.

Манхву можна завантажити тут або почитати онлайн тут чи тут.