Інші варіанти назви: Скульптор місячного світла / Легендарний скульптор місячного світла / ЛМС / СМС / ЛСМС
Англійська назва: The L. Moonlight Sculptor / LMS
Мова оригіналу: корейська
Автор/ка: Nam Heesung (남희성) / Нам Хісон (Нам Хвісон)
Жанри: бойовик, бойові мистецтва, наукова фантастика, пригоди, комедія, фентезі, шьонен, ЛітРПГ
Рік: 2007
Томів: 58
Випуск: завершений
Перекладачка: Silver Raven
Переклад: у процесі
Опис: Людина, покинута світом, людина, що поклоняється грошам, людина, відома як легендарний Бог Війни у дуже популярній MMORPG «Континент Магії». З досягненням повноліття він вирішує попрощатися з грою, але спроба заробити щось за вкладений час і зусилля має такий наслідок, якого ніхто не міг уявити.
Завдяки ряду випадковостей його легендарний персонаж продається за 3 мільярди вон, приносячи йому велику радість, що змінилась глибоким відчаєм, бо він змушений віддати майже все жадібним лихварям. Відкривши можливість заробляти гроші завдяки іграм, головний герой піднімається з прірви з новим наміром і йде прямо до нової епохи під керівництвом першої в історії MMORPG у віртуальній реальності «Королівська Дорога».
Це легенда про Лі Хьона, про шлях до вершини, з серцем, що любить тільки рідних, з безмежним прагненням до грошей, про його винятковий розум, треноване тіло і вмінням наполегливої праці, що завжди підтримувало головного героя на плаву.
Переклад з англійської. Тобто переклад з перекладу, деякі сенси й особливості будуть втрачені.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут.
Особливу подяку за появу цього перекладу можете висловити Drakula.
Розділ 2. Небесне місто Лавіас. Частина 2
[Збудувати особняк для барона Аріаса
Поряд зі столицею королівства Розенхайм барон Аріас володіє досить великим містом. Завдяки торговим маршрутам і припливу товарів він заробив багато грошей і тепер хоче побудувати відповідний особняк.]
– Я відмовляюся.
[Ви відмовилися від завдання.]
Деякий час Ґомчі відмовлялися від завдань вельмож, навіть не дивлячись.
– Хто ми, твої слуги?
– Надто багато роботи!
– Хай там скільки ти запропонуєш, я все одно не зацікавлений.
Ґомчі бачили, як жирний барон Аріас зиркнув на них з глумливим виразом обличчя. Однак, коли до них звернулася симпатична жінка з міста, вони погодилися, не роздумуючи.
– Жодних проблем, я згоден!
– Я зроблю все можливе, щоб побудувати його для вас.
Ґомчі наполегливо працювали. Однак навіть працюючи вони відточували свої навички, а вільний час проводили на полюваннях і відвідинах підземель. Після цього Ґомчі підняли вище 220 рівня.
– Вікно характеристик!
[Ім’я персонажа: Ґомчі505
Приналежність: нейтральний
Рівень: 220
Клас: Майстер бойових мистецтв
Титул: нема
Слава: 1632
Здоров’я: 27 060
Мана: 4402
Сила: 850
Спритність: 455
Живучість: 230
Мудрість: 65
Інтелект: 40
Бойовий дух: 130
Витривалість: 120
Стійкість: 180
Шарм: 20
Харизма: 60
Лідерство: 30
Удача: 5
Віра: 10
Атака: 1340
Захист: 195
Опір магії:
Вогонь – 20%;
Вода – 20%;
Земля – 20%
Чорна магія – 20%]
Безіменна людина кинула Ґомчі виклик. Мандрівник у легких обладунках і накидці! Ґомчі були заінтриговані, а мандрівник сказав:
– Крок за кроком ви вдосконалюєте свої бойові мистецтва. Я чув про вашу з товаришами репутацію. Ви живете, щоб служити жінкам? Я присвятив усе своє життя відточенню бойового мистецтва.
Мандрівник, здається, мав той самий клас, що і Ґомчі. Майстер бойових мистецтв. Він сказав:
– Ви знаєте, що означає бути сильнішим? Ґомчі, недостатньо просто відточити навички. Відчуйте який широкий світ навколо вас, поверніться і переможіть мене. Тоді я приведу вас до істинної сили.
Ділінь!
[Стати воїном
Світ заповнений монстрами, яких потрібно уполювати, ви маєте їх знайти.
Жінки та дівчата шукають лицарів, і на цих землях їх можна знайти.
Говорять, якщо ви пройдете через весь континент Версаль і повернетеся назад, то можете стати справжнім Майстром бойових мистецтв.
Складність: Завдання на перехід до класу вищого рівня
Нагорода: Можливість отримати більше навичок
Обмеження: Завдання тільки для класу Майстер бойових мистецтв. Потрібно мати високу славу.]
Коли мандрівник пішов, всі Ґомчі вишикувалися в ряди. Настав час їм прийняти рішення.
– Що ж, всі ми до цього часу діяли у Королівській Дорозі як єдина група.
– …
Обличчя Ґомчі були серйозними! Не відволікаючись, вони слухали наставника.
– Коли ми разом, ми жахаємо. Та так, що нас уникали. Ми сильні навіть окремо.
Коли Ґомчі полювали у підземеллі, більшість користувачів ображали їх та йшли.
Забрати собі монстрів і привернути погляди красивих користувачок! Їсти страви, не підсмаливши їх при приготуванні, їсти смачну їжу, а не битися через неї! Хай яким людним буде мисливське угіддя, завжди можна знайти куточок, щоб полювати самому!
– Настав час пізнати широкий світ. Кожен з нас повинен пройти свій шлях по всьому континенту, перемагаючи сильних монстрів. Через півроку зустрінемося знову в королівстві Розенхайм.
– Зрозумів, наставнику!
– Побачимося пізніше.
– Будь ласка, подбайте про своє здоров’я, наставнику!
Ґомчі попрощалися та розійшлися.
Їхнім багажем був лише маленький рюкзак з ячмінним хлібом. По суті, їм нічого було брати з собою.
Ґомчі розсіялися по всьому континенту! Хоча розлука наставника й учнів була гіркою, учні пішли з високо піднятими головами і обличчями, сповненими радості.
«Нарешті настав час ситно поїсти».
«Більше я не помру з голоду».
«А тепер вполюємо кролика і засмажимо його».
Щоб стати справжніми воїнами, Ґомчі розділилися та покинули королівство Розенхайм.
***
Звична подія для університету Корея.
Професійні гравці зазвичай не дуже сподіваються, що їхня заявка буде прийнята. Але якщо справа дійшла до цього, то кількість проблем лише зростає.
– Братику, якщо чесно, я маю тобі дещо сказати…
Лі Хейон нервувала, тримаючи повідомлення про прийняття заявки. Сьогодні день співбесіди в університеті Корея. А, отже, Лі Хьон має піти в університет.
– Не можу більше приховати, потрібно це зробити…
Після довгих мук Лі Хейон більше не могла мовчати.
Як складно!
Грюкнувши дверима, Лі Хейон поглянула на старшого брата.
– Братику, я маю дещо сказати. Ти маєш поїхати на співбесіду в університет Корея.
Коли Хейон говорила, Лі Хьон саме переглядав сторінку Зали Слави.
– Співбесіда? Яка співбесіда?
– Я говорю про співбесіду для вступу до університету.
– Що? Справді? – Лі Хьон здивовано підстрибнув.
Як грім серед ясного неба, співбесіда в національному університеті Корея!
Лі Хейон нахилила голову і похмуро сказала:
– Справа в тому… Я подала заявку, тобі потрібно встигнути до університету… Зараз багато людей намагаються вступити.
Лі Хьон чув про таке. Часто заявників на вступ до університету більше, ніж місць.
Він нервово запитав:
– То що ти зробила?
– Я надіслала заявку, просто для спроби. Ти був настільки зайнятий, тому я зробила це без твого дозволу. Вибач, братику.
Коли Хейон просила вибачення, Лі Хьон відчував тривогу, але міг тримати це відчуття під контролем. Він не міг лаяти її за те, що вона вирішила все сама. Однак він забрав з рук Лі Хейон повідомлення.
– Цей документ і співбесіда означають, що заявка пройшла, так?
– Так. Це повідомлення означає, що заявка пройшла, але не означає, що тебе прийняли. Типу показує, що є шанс…
– Чудово! – Лі Хьон яскраво посміхнувся.
Всі труднощі, що вони пережили до цього, – він відчув, як з нього зняли тягар. Лі Хьон радів. Він неправильно розумів свою роль у цій ситуації.
Вся сіль у словах Лі Хейон!
Він не міг уявити собі навіть думки піти на співбесіду до якогось з університетів Південної Кореї. Кинувши середню школу, він заледве склав екзамени на отримання диплома, тож про вступ до вишу навіть не думав.
Суть справи в тому, що університет Корея надаватиме Лі Хейон стипендію.
– Це чудово. То коли співбесіда?
Чомусь Лі Хейон стало трохи ніяково. Це відрізнялося від очікуваної відповідні.
– Ага, але, ти, мабуть, розсердишся… – вона вагалася, коли говорила. – Сьогодні.
– Га?
– Тобі потрібно пройти співбесіду сьогодні. Залишилося три години.
– Ти серйозно?
У Лі Хьонові загорівся бойовий дух.
Співбесіда в університеті його сестри, він негайно вимкнув комп’ютер і встав.
– Тоді починаймо готуватися. Я зроблю це.
***
Факультет віртуальної реальності університету Корея.
Лі Хьон із шиком приїхав до вишу на таксі. Це було б немислимо у звичайний день.
«О, Хейон, мене дуже цікавить віртуальна реальність». Він ніколи не говорив їй про свій інтерес до подальшого вивчення цієї сфери.
Можливо, знання віртуальної реальності знадобляться тут, йому вже немало відомо. Лі Хьон був у захваті, чекаючи співбесіди.
– Все добре. Все буде добре. – Сказала Лі Хейон, міцно тримаючи його за руку.
У цю мить Лі Хьон помітив, що з нею щось не так.
«Це непорозуміння». Зараз не час для такого зізнання. «Братику, ми поговоримо про це пізніше».
Лі Хейон знову мовчала. Колесо вже котилося. Час настав, і наразі можливості повернутися додому немає. Раптом на лобі Лі Хейон виступив холодний піт. Вона палко бажала мати можливість зробити щось.
– Ти в порядку?
– Так, братику, все добре.
– Ти сильно пітнієш.
– Гадаю, це через хвилювання.
– Скажи мені, якщо ти раптом почуватимешся зле.
Лі Хьон щиро занепокоївся, почувши вимушений обман про хвилювання. Очі Лі Хейон засяяли.
«А! Ось воно».
За три хвилини до співбесіди Лі Хейон поклала обидві руки на живіт.
– Старший брате.
– Що, що таке?
– Живіт болить. Мені потрібно в туалет. Можливо, я щось не те з’їла вранці.
– Але…
Але зараз не час для цього. У таку важливу для неї мить Лі Хьон хотів зупинити сестру.
– Ти можеш терпіти?
– Ой, ліпше не показувати щось таке під час співбесіди.
– Ну, в такому разі… повертайся швидше.
– Так, братику.
– Не запізнюйся на співбесіду.
– Я скоро повернуся.
Лі Хейон таємно вислизнула, удавши, що йде до туалету. Не помітивши цього, Лі Хьон з нетерпінням чекав повернення сестри. Він піднявся зі стільця і почав ходити по коридору, дивлячись на годинник.
Одна хвилина. Дві хвилини…
Зважаючи на час, Лі Хьон хотів знайти спосіб зупинити його плин, хоча це абсолютно неможливо.
«Це може нашкодити майбутньому Хейон… І, як на зло, проблеми зі шлунком, я за це відповідальний. Мабуть, зі стравою, що я приготував на сніданок, було щось не так».
Його пальці злегка тремтіли від напруги. Лі Хейон не повернулася з туалету за три хвилини. Підійшла помічниця професора і сказала:
– Ви людина, що прийшла на співбесіду? Професори чекають.
– Перепрошую, моя сестра ще не повернулася, чи можливо почекати ще кілька хвилин?
Безумовно, найгірше – отримати відмову через запізнення на співбесіду. Коли Лі Хьон говорив з помічницею, то від враження, яке він на неї справив, її серце затремтіло.
Сильний погляд!
Якщо вони не зачекають, їй здалося, що він може перевернути все це місце догори дриґом.
– О, зрозуміло. Я передам це професорам.
Помічниця була збентежена.
«Чекаєш на сестру? За винятком студентів, інші не можуть заходити…»
Лі Хейон не з’явилася і через десять хвилин. В цей час вона потайки зустрілася з помічницею професора.
– У мене до вас прохання. Скажіть моєму старшому брату, що ви зустріли мене в туалеті й через біль у животі я точно не можу повернутися. Можете сказати йому, щоб він пішов на співбесіду замість мене?
– Що?
– Будь ласка, скажіть йому це. Нехай він піде на співбесіду.
Помічниця професора подумала, що ці двоє – брат і сестра – справді дивні. Один чекає на сестру, перш ніж піде на співбесіду, вона цього не зрозуміла, затим його сестра звертається до неї і просить передати, щоб він пішов замість неї. Абсолютно дивно.
У будь-якому разі, професори чекали в кімнаті для співбесід.
– Ви скажете йому?
– Так, скажу.
Помічниця підійшла до Лі Хьона та заговорила:
– Для початку зайдіть до кімнати для співбесіди.
– Моя сестра не повернулася…
– Я зустрілася з вашою сестрою у вбиральні, вона сказала, що навряд чи встигне вчасно і хоче, щоб ви зустрілися з професорами. Більше не можна відкладати, інакше співбесіду буде скасовано.
– Цього не можна допустити. Я іду.
Помічниця професора англійської мови не розуміла, що відбувається, але хлопець нарешті погодився.
– Ідіть за мною.
Зрештою Лі Хьон пішов на співбесіду сам, без сестри.
***
П’ятеро професорів переглядали документи.
«Гадаю, це заявка Хейон». Однак ця заявка насправді належала Лі Хьону. Професори читали її і, перш ніж Лі Хьон встиг заговорити, один із них поставив запитання.
– Чому ви обрали саме цей виш?
– Я думаю, що цей виш дасть можливість отримати квітуче майбутнє.
– Ви хочете сказати, що інші виші не мають хороших перспектив?
Професор продовжував ставити запитання. Лі Хьон дав йому просту відповідь.
– Аж ніяк, проте я чув, що тут є найкращі умови та викладачі.
– Ясно.
Професори кивнули на таку упевнену відповідь.
«Надмірно пафосно, але непогано».
«Підкреслення основ».
«Щире відповідає на запитання, хоча на співбесіду запізнився…»
Лі Хьон раптом випалив:
– Насправді моя сестра дуже хороша дитина.
– Гм?
– Наші батьки померли, коли вона була дитиною…
Лі Хьон завів довгу розповідь про їхню сімейну історію. Заради співбесіди Лі Хейон, очевидно, що він мав розповісти про її долю детально. Той факт, що університет Корея був вибраний для нього, а не для сестри, був абсолютно невідомий Лі Хьону.
«Університет Корея! Я не можу допустити провалу. Зараз я дбаю про майбутнє сестри».
Тому, щоб виграти час для Лі Хейон, він розповідав про їхню історію страждань із самої юності. Лі Хьон говорив про те, як жила його родина і в яких умовах вони з сестрою виросли. Однак він не міг говорити про свою сестру, не згадавши про себе.
Як Лі Хьон боровся, не маючи захисту від лихварів, намагаючись допомогти сім’ї та заробити гроші на заправці та інших роботах, якими він не міг займатися законно. Професори мовчки слухали його. Співбесіда була довшою і відрізнялася від звичайного формату. Зазвичай це проходить так: професор ставить запитання, кандидат відповідає. Але зараз Лі Хьон розповідав, як він жив у своїй заплутаній історії, а викладі слухали.
– …Я рік займався підготовкою всього необхідного для роботи у Королівській Дорозі. У випадку з іншими випущеними іграми, є різниця в інтересах. Але Королівська Дорога з віртуальною реальністю відрізняється в самій основі. Подих, рух, поведінка та дії дарують більше спогадів. Гадаю, ця гра триматиме цікавість не менше 10 років. Я ще не назбирав достатньо грошей на оплату навчання молодшої сестри, але запізнень з оплатою не буде.
У цю мить професори усвідомили, що Лі Хьон неправильно зрозумів ситуацію.
«Смішне непорозуміння, він думає, що ця співбесіда для його молодшої сестри, а не для нього».
Однак професори нічого про це не сказали, натомість вони поставили незвичайне запитання.
– Тоді як щодо віртуальної реальності? Можливо, це питання здається дитячим, але як ви відділяєте віртуальну реальність і реальність?
Відповідь Лі Хьон була проста:
– Спроба відділити реальність і віртуальну реальність сама по собі безглузда.
– О, справді? Розкажіть нам, чому ви так думаєте.
На думку професорів очікуваною відповіддю мало бути: реальний світ і світ віртуально реальності розділені. Також інша ймовірна відповідь була така: віртуальна реальність є втіленням мрії. Тож унікальна відповідь Лі Хьон була цікавою.
– Чи стояти зараз тут, чи у Королівській Дорозі – це однаково реально в обох випадках.
– Віртуальна реальність і реальність однакові? Що ви маєте на увазі?
– Наприклад, запекло жити, працювати та створювати речі, досягаючи того, що принесе людині користь. Щодо віртуальної реальності, то хіба це не факт, що життя стає імітацією. Можна здобути знання, заробити гроші. Добиватися доводиться і там, і там, тож для мене це нічим не відрізнялося.
– Що ж, ми зрозуміли вашу думку. Ця студентка, Хейон, ми достатньо про неї знаємо. Про результат ми повідомимо.
– Щиро вдячний.
Лі Хьон пішов, і після цього професори почали обговорення.
– Таке сильне прагнення до життя.
– Лише подумати, що є така незвичайна сім’я в наш час. Результат цілком очевидний.
– Із розвитком віртуальної реальності значення сім’ї розмивається, а в нього чудове мислення.
– Широкий діапазон знань про віртуальну реальність.
– Різноманітність життєвого досвіду, це буде корисним для багатьох.
Професори довго обговорювали, жоден з них не дивився на Лі Хьона в негативному світлі.
– Тоді ми всі згодні.
Вони поставили печатку на заявку Лі Хьон, що він пройшов.
– Фух, ледве дотягнув до кінця.
Лі Хьон заледве пройшов співбесіду. Якщо подумати, він не був упевнений, яка відповідь, якщо вона взагалі буде, з’явиться.
– Ну, це все, що можна було зробити…
Лі Хьон знайшов сестру. Вона вийшла зі вбиральні та сіла на стілець, полегшено зітхнувши. Лі Хейон молилася. Коли Лі Хьон підійшов, вона підняла очі.
– Як пройшла співбесіда?
– Га? Е… – Лі Хьон не знав, як втішити сестру. Це ж треба, щоб стало зле саме в такий момент. – Я намагався пояснити… Щоб ти могла встигнути, я розповів про нашу ситуацію на співбесіді.
– Яку ситуацію?
– Саме студент має проходити співбесіду. Я не вмію гарно говорити, тому не знаю, яким буде результат.
Лі Хейон була збита з пантелику. Вона думала, що брат розсердиться через те, що його обдурили, але він більше переживав через співбесіду.
«Не може бути, він досі не знає? Як це можливо?»
Лі Хейон для початку вирішила висловитись загалом.
– Усе добре, братику. Вір, що все пройшло добре, більше для співбесіди нічого не можна зробити.
– Так, я міг би, але… так. Що зроблено, те зроблено. Я був дурним, що зробив це так.
На шляху додому, коли вони вийшли через ворота університет, Лі Хейон здригнулася.
– Що таке?
– Я дещо забула там! Братику, почекай тут трохи.
– Гаразд.
Лі Хейон повернулася до вишу, щоб зустрітися з помічницею професора. Вона змінила поштову адресу на лікарню, де перебуває бабуся.
~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене Buymeacoffee.Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
І можете поблукати по сайту. Вам неважко, мені приємно.
Манхву можна завантажити тут або почитати онлайн тут чи тут.