Інші варіанти назви: Скульптор місячного світла / Легендарний скульптор місячного світла / ЛМС / СМС / ЛСМС
Англійська назва: The L. Moonlight Sculptor / LMS
Мова оригіналу: корейська
Автор/ка: Nam Heesung (남희성) / Нам Хісон (Нам Хвісон)
Жанри: бойовик, бойові мистецтва, наукова фантастика, пригоди, комедія, фентезі, шьонен, ЛітРПГ
Рік: 2007
Томів: 58
Випуск: завершений
Перекладачка: Silver Raven
Переклад: у процесі
Опис: Людина, покинута світом, людина, що поклоняється грошам, людина, відома як легендарний Бог Війни у дуже популярній MMORPG «Континент Магії». З досягненням повноліття він вирішує попрощатися з грою, але спроба заробити щось за вкладений час і зусилля має такий наслідок, якого ніхто не міг уявити.
Завдяки ряду випадковостей його легендарний персонаж продається за 3 мільярди вон, приносячи йому велику радість, що змінилась глибоким відчаєм, бо він змушений віддати майже все жадібним лихварям. Відкривши можливість заробляти гроші завдяки іграм, головний герой піднімається з прірви з новим наміром і йде прямо до нової епохи під керівництвом першої в історії MMORPG у віртуальній реальності «Королівська Дорога».
Це легенда про Лі Хьона, про шлях до вершини, з серцем, що любить тільки рідних, з безмежним прагненням до грошей, про його винятковий розум, треноване тіло і вмінням наполегливої праці, що завжди підтримувало головного героя на плаву.
Переклад з англійської. Тобто переклад з перекладу, деякі сенси й особливості будуть втрачені.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут.
Особливу подяку за появу цього перекладу можете висловити Drakula.
Розділ 4. Ресторан готелю V. Частина 1
З самого ранку в ресторані було гамірно, бо персонал готувався прийняти VIP-клієнта. Найбагатшу людину в Республіці Корея. Неймовірна людина, яка заробила свій статок, не маючи на початку нічого. Це шановний пан Кан, який забронював місце для вечері.
Завжди знайдуться страви, які критикуватимуть, але кухарі та персонал знали, що ця вечеря дуже особлива.
Говорили, що шановний пан Кан, відданий чоловік, за чутками вони з дружиною матимуть вечерю з нагоди 40 річниці шлюбу. Готель готувався до цього.
Відповідно до інтересів дружини пана Кана, на кожній стіні потрібно розвісити витвори мистецтва, а на підлозі розстелити новий килим. Гурт, відомий як у країні, так і у світі, мав виступити перед ними, після цього подадуть святковий торт, що буде прикрашений світлом 1000 свічок.
Щодо їжі, то її мали приготувати ідеально. Всі продукти, щоб зберегти їхню свіжість, доставляли літаком з гірського регіону іноземної країни. Вони виходили з кухні та отримували щойно доставлені продукти. Але найголовнішою була річ, що мала ознаменувати річницю одруження.
Щоб показати якою красивою в молодості була дружина пана Кана, іноземний скульптор, відомий на весь світ, створив спеціально для цього вечора крижану скульптуру.
Це була прекрасна жінка з льоду!
Цю статую зробили з арктичного льоду. Поверхня сяяла, як білий коштовний камінь. Знадобилося понад 20 днів, щоб витворити з льоду лице. На поверхні не було жодної нерівності. Світло вишуканих люстр лилося на скульптуру, відбивалося і заломлювалося так, що здавалося її омивало світлими хвилями.
– Така гарна.
– Ходять чутки, що такий чоловік, як шановний пан Кан, підготував подібний захід для коханої дружини.
Працівники старанно готувалися до цієї події. Пан Кан мав вечеряти за столом перед прекрасною крижаною жінкою. Але коли її вивантажили та поставили біля столу, віконне скло розбилося і статуя впала на підлогу. Упавши, крижана жінка розбилася.
Менеджер не міг у це повірити.
– Як ти це допустив?!
– Вибачте.
– Вибачте?! Це все, що ти можеш сказати?!
Через ситуацію з розбитою крижаною статуєю викликали навіть генерального директора готелю. Керівника готелю, який відповідав і за ресторан, прийшов, щоби на місці розібратися у справі. Генеральна директорка впала на підлогу, побачивши розтрощену крижану статую. Це безнадійно.
Шия статуї зламана. Ніс, рот та очі настільки сильно пошкоджені, що їх неможливо відновити. Крім цього було ще кілька зламаних частин. Тепер форму прекрасної крижаної жінки заледве можна впізнати.
– Як нам пережити гнів шановного пана Кана… пан Кан VIP-особа. Він не буде задоволений нашими послугами. Якщо судити тільки з чуток, доходи готелю різко зменшаться, і нам прийде кінець.
– Навіть зараз ми можемо спробувати відновити її…
– Відновити? Що можна зробити з цих шматків криги? Захід скасований. Нехай кухарі приготують найкращі страви, на які вони здатні. Будемо сподіватися, ми зможемо задовольнити пана Кана завдяки якості наших послуг і спробуємо подолати цю невдачу.
Генеральна директорка намагалася зробити все можливе, щоб якось подолати цю проблему. Але персонал не міг нічого зробити і продовжував нервувати.
– Ми готуємо цей вечір для пана Кана. Ми прикрасили готель, як він і просив, залишайтеся спокійними.
– Хіба ми можемо відмовитися?
– Справді, ми не маємо права самі скасовувати захід. Пан Кан має підтвердити це заздалегідь, генеральна директорко.
– Ух.
Генеральна директорка глибоко вдихнула. Вона була ввічливою з власниками інших готелів і приголомшувала клієнтів, зараз їй трохи за тридцять. Жінка пройшла через багато випробувань заради цього готелю, але це вперше, коли її спіткала подібна невдача. І це з людиною рівня пана Кана, не менше.
Тим, кого називали представником еліти, якщо він дізнається, що святкування сорокової річниці його весілля зірване, пан Кан не буде терпіти це мовчки, швидше, він палатиме, як вогонь.
Генеральна директорка думала: «Має бути спосіб виправити це. Гірше, ніж зараз, уже не буде, єдине, що ми можемо, це спробувати щось зробити».
– Знайдіть скульптора! Відновіть крижану статую настільки, наскільки можна до появи пана Кана. Залишилося близько години. Візьміть ці відламані шматки, відполіруйте і прикріпіть до льоду.
– Але у нас залишилося лише 30 хвилин.
Лі Хьон і Лі Хейон спостерігали за цим безладом. Спочатку, коли завезли крижану жінку, він подумав, що це дуже гарна скульптура. Потім ця скульптура впала і розбилася, і за цим потягнулася низка подій, що перетворила ресторан на хаотичний рій. Персонал ходив навколо директорки, вони стрибали туди-сюди, і шматки льоду ковзали по підлозі.
Співробітник, який і став причиною проблеми, не знав, що робити. Його обличчя зробилося блідим. З очей крапали сльози.
Лі Хейон, спостерігаючи за цим безладом, відчула жаль і необережно прокоментувала.
– Ох, братику, твоя ж професія скульптор. Ти не допоможеш цим людям?
Легендарний місячний скульптор. Така у нього професія в Королівській Дорозі, він колись про це сказав сестрі. А Лі Хейон цього не забула.
Працівник біля стійки почув її слова.
– Даруйте, гості, серед вас є скульптор? Тоді, будь ласка, допоможіть нам трохи.
– … – Лі Хьон нічого не сказав.
Але інші співробітники почули ці слова і до них підбігла генеральна директорка.
Коли вона вперше побачила Лі Хьона, то відчула підозри через те, що він був занадто молодим. Однак у такій ситуації ти не можеш дозволити собі перебирати. Людину з професією скульптор, не так легко знайти в реальному житті. Дуже складно знайти когось за тридцять хвилин, то чому не скористатися тим, хто є?
Генеральна директорка благала:
– Будь ласка, допоможіть нам. Дуже прошу.
– Благаємо, допоможіть нам відновити крижану скульптуру. – Співробітники.
Це було неминуче. Лі Хьон не міг відмовити у проханні цим чоловікам і жінкам. Неприємна ситуація, яку спричинив хтось інший, як він міг бути відповідальним за неї? Проте зараз на нього дивилася сестра. Він не хотів виглядати жорстоким перед Лі Хейон.
***
Пан і пані Кан прибули рівно через 30 хвилин разом із секретарем і прислугою. Одразу відчувалося, що шановний пан Кан був упертим старим чоловіком. Вони з дружиною були вдягнуті у вишуканий традиційний корейський одяг.
Страви виставили згідно з бронюванням, а директорка зустріла їх з усміхненим обличчям.
– Бажаю добре провести час.
Біля столика запалили понад 100 свічок.
– Дякую. Гм, все зроблено відповідно до замовлення?
– Так. Скоро все буде.
Сьогодні пан Кан був у надзвичайно хорошому настрої. Все тому, що його дружина була задоволена. За 40 років подружнього життя у них було чимало перипетій. У цей день і в цьому місці, вони хотіли вшанувати весь той час, який провели разом.
Пан Кан сів на місце і сказав:
– Швидко, зробіть так, як я планував. Ми зараз будемо їсти, я хочу здивувати дружину.
– Так. Скоро все буде.
Вони почали їсти і пити, директорка не втратила привітної усмішки, хоча і дещо спітніла. Їжа смачна, персонал привітний, а гурт грав. Коли вони почали їсти, пан Кан дещо невиразно усміхнувся, питаючи дружину:
– Хіба це не весело?
– Так. Я рада. У цьому ресторані досить гарна атмосфера.
Пан Кан непристойно почухав голову на відповідь дружини. Яким би великим не був його бізнес, для пані Кан він залишався таким самим, як у часи їхньої молодості. Протягом 40 років, вірячи у свій щасливий шлюб, він витрачав силу та концентрацію на свою справу. Бліде обличчя пані Кан злегка почервоніло. На обличчі, повному зморшок, з’явилася усмішка.
– Однак у нашому віці трохи бентежно приходити в таке місце.
– Ти ще молода. Ми маємо частіше відвідувати подібні місця.
Поступово настрій визрівав.
«Але коли з’явиться те, що я підготував? Я хотів здивувати дружину…»
Пан Кан швидким поглядом дав сигнал секретарю. Він уже сказав їм поставити статую перед столом. Однак її не було.
«Чому так довго?»
Поступово час минав. Їжа змінилася на простий суп і корейські страви.
Саме в цей момент з’явилася статуя. Але це була здоровенна брила льоду заввишки з людину!
Їм довелося нахили її на бік, що пронести через двері. Персонал приніс лід і поставив його прямо перед столом, за яким їв пан Кан.
«Що це?!!» Пан Кан був незадоволений, обличчя насупилося. Він замовив роботу всесвітньо відомому скульптору. Щось тут не так.
«Така помилка не могла статися зараз».
Тут він помітив килим під столом. Його швидко почистили, але килим був досі мокрим.
«Не можливо… статую розбили?»
Розгніваний пан Кан уже хотів підвестися, коли з’явився Лі Хьон.
Отримавши в руки інструменти для різьблення, зокрема молоток і зубило, він спочатку спробував відновити крижану скульптуру. Але падіння утворили тріщини, які розійшлися усюди. Статуя не могла стояти вертикально. Через відламану голову та пошкоджене обличчя, статуї неможливо було повернути первісний вигляд. Зрештою, ресторан витратив усі свої зусилля на підготовку додаткового льоду за доступні 30 хвилин, і це спрацювало.
Це не скульптура, а суцільна маса льоду.
Лі Хьон, тримаючи інструменти, став перед нею. Від брили льоду розходився холодок. Щоб скульптор зробив прекрасний витвір головним є матеріал.
Лі Хьон торкнувся криги голою рукою. Холодний. Гордий і непорушний шматок льоду!
«Це несильно відрізняється».
Цей шматок льоду мало відрізнявся від того, що він використовував у провінції Мората.
«Тоді я зможу це зробити».
Це уперше, коли він робитиме статую в реальному житті. Це складна ситуація. Він розпочав роботу, якої раніше ніколи не робив, але принаймні докладе всіх зусиль.
Тук! Тук! Тук!
Лі Хьон ретельно підбирав образ, ріжучи брилу льоду. Він не знав, якою красивою була дружина пана Кана в минулому. У нього не було жодної фотографії з того часу, також Лі Хьон не міг пригадати ніжне обличчя оригінальної статуї.
Відповідно до зросту, очей і форми носа, образ швидко змінився, тепер це буде обличчя зрілої жінки. Оскільки він нічого не міг підчерпнути з пам’яті, Лі Хьон почав обережно вирізати обличчя дружини пана Кана так, як вона виглядала зараз. Скульптор повинен мати певне розуміння людини, з якої творить скульптуру. Чи соромитиметься пані Кан свого зморшкуватого обличчя? Минає час, люди старіють. Дехто плакатиме через це або соромитиметься. Коли ти молода і красива, то хочеться, щоб це тривало вічно, але так не може бути, і результат – смуток. Вона жила з чоловіком, який любив її 40 років. Вона зовсім не відповідала тому типу людей, що плакатимуть через втрачену молодість.
Вона не соромитиметься зморшок на обличчі, які з’явилися з плином часу. Сорок років вона прожила з чоловіком у довірі та любові. Не завжди все було добре. Вони пройшли крізь труднощі. Виховувати дітей і готувати їх до майбутнього важко, у неї було складне життя.
Хоча були проблеми, але були і винагороди. Ці 40 років були найщасливішими у її житті, а не час перед цим. Їхня спільна вечеря у цьому місці – на обличчі цієї літньої пані можна побачити ніжну усмішку. Тому він потроху вирізав цей образ, доводячи до досконалості.
Делікатні рухи Лі Хьона, що вирізав крижану статую, привернули увагу багатьох людей. Персонал готелю і ресторану нервово спостерігав. Подумки вони довіряли скульптору. Але від цього їм не було легше. Також за ним спостерігала Лі Хейон з подругами.
***
Спочатку пан Кан був розлюченим і збирався піднятися, щоб розкритикувати погану підготовку готелю, але в мить, коли Лі Хьон почав вирізати статую, він вирішив зачекати. Хоча його гнів не зменшився, дружина з цікавістю спостерігала. Сорокова річниця їхнього весілля вже зіпсована, разом зі скульптурою, яку він хотів показати пані Кан. Він просто хотів піти.
«Що ж, подивимося, що буде. Але вам краще підготуватися до наслідків, якщо це буде жахливо».
Пан Кан почувався дуже некомфортно, але разом з тим, як поступово формувався образ статуї, це неприємне відчуття тихо зникало.
Це статуя його дружини, якою вона є зараз.
Статуя показувала щастя її серця.
Захоплення такою робою було неминучим.
– Кохана. – Пан Кан взяв дружину за руки. Хоча вони зморшкуваті від віку, ці старі руки – знайомі, бо він завжди їх тримав.
«Якби не ці руки, що я зараз тримаю, моє життя було би безглуздим».
Пан Кан похитав головою. Він би не був таким щасливим, як зараз, із жодною іншою жінкою.
Її волосся стало світлим від віку, а її врода зробилася блідою у порівняні з колишньою красою. Дивлячись на неї видно, як багато минуло часу, але зараз це нічого не означало.
Швидше, він відчував, що тепер вона прекрасніша, ніж будь-коли раніше.
***
Пан Кан із дружиною терпляче чекали завершення статуї.
Навіть закінчивши вечерю, деякі гості залишалися, щоб подивитися на завершення роботи.
– Ось трохи лимонного соку.
– Я приніс фруктів, сподіваюся, вам комфортно.
Персонал роздавав гостям закуски. Коли випадала вільна хвилина вони кидали погляди на статую.
– О, ця скульптура це щось.
– Робота здається такою чудовою, не можу повірити, що це всього лише крижана статуя…
По скульптурі видно, що він не любитель. Чоло Лі Хьона вкрилося потом за час роботи. Холодний лід, над яким він працював, також запітнів. Піт тік попри те, що температуру знизили, аби крига не танула. Лі Хьон відчував захват від створення такої скульптури. Коли він носив меч, то був повністю в нього занурений. Щоб створити витвір мистецтва, потрібно повністю віддатися роботі.
Відповідно до настрою, який він відчув, Лі Хьон вів руками по статуї. У його голові вже минув час використання технік та концепцій. Він висік статую, довірившись потоку емоцій, що зворушили його серце.
– Це дивовижно.
– Здається, я довірила цю роботу кращому скульптору.
Співробітники готелю відзначали, що розбита статуя була на вищому рівні, ніж та, яку робив Лі Хьон. Лі Хьон, без сумніву, був недостатньо вправним у техніці витонченішого створення скульптур. Проте різниця в рівнях всього лише у кілька кроків. Звичайно, цю статую не порівняти з попередньою. Насправді вона виглядала трохи грубішою і не здавалася завершеною. Однак Лі Хьон вкладав у це творіння своє серце, і це почало відчуватися.
Кажуть, що хороша статуя викликає особливі почуття. Наприклад, робота, що нагадує про молодого скульптора, який сяюче всміхається, створюючи свою найкращу роботу. Звичайно, він зробив усе можливе, що вдихнути в неї життя. Створити статую, що втілювала б чарівність пані Кан. Однак зроблена ним статуя не викликала цих особливих почуттів. Він не знав, як правильно створювати скульптуру людини. Результат був надто далеким від ідеалу, йому бракувало вміння.
З іншого боку, пан Кан зазирнув в очі літньої пані, яку висікав Лі Хьон, емоції пов’язанні з їхнім сорокарічним подружнім життям охопили його і щедро вилися на скульптуру.
Мистецька професія скульптора. Навіть якщо це не був витвір мистецтва найвищого рівня від відомого скульптора, він зачіпав серця.
Нарешті, коли скульптура була готова, у ресторані пролунали бурхливі оплески. Гості, персонал і навіть співаки – всі вони охоплені захватом і дружно аплодували.
У впертого пана Кана сльози потекли з очей. За ним спостерігала жінка, яка кохала його все життя і прожила з ним 40 років.
Зараз перед цією крижаною скульптурою вона була найщасливішою.
***
Лі Хьон був мокрий від поту і виснажений.
Пан Кан раптом схопив його за руку.
– Дякую, це справді чудово, найкрасивіша скульптура, яку я бачив у своєму житті. Сумніваюся, що в майбутньому я побачу грандіознішу скульптуру.
Пан Кан широко усміхнувся. Він був щирим у своїх словах. Однак Лі Хьон похитав головою.
– Хіба людина поряд з вами не набагато прекрасніша за скульптуру, яку я зробив?
Доречні лестощі!
Інстинкти Лі Хьона знову почали працювати. В мить, коли він закінчив статую, його розум повернувся.
«Що ще я можу зараз зробити?»
Він промучився кілька годин, роблячи статую. Його руки майже занімілі після того, як він торкнувся льоду. Принаймні у Королівській Дорозі його робота могла стати шедевром.
Характеристики і слава!
Це вперше, коли він створював статую в реальному житті, тому втратив можливість заробити очки досвіду для навички.
«Ні, це ще не кінець».
У цю ми Лі Хьон звернув увагу на дещо.
Якщо придивитися, то очевидно, що пан Кан бізнес-магнат у всіх аспектах. Його супроводжує секретар, а також, якщо приділити цьому увагу, то очевидно, що керівництво готелю намагається йому догодити. Чи вдалося Лі Хьону по закінченню скульптури потрапити на хвилю хорошого настрою пана Кана? Якщо це так, то він абсолютно точно не може упустити такої можливості!
Слова пана Кана та веселий настрій його дружини. Якщо говорити про по-справжньому щасливу пару, то це дійсно про них. Трохи лестощів од Лі Хьона, що працював над створенням скульптури, при такій хорошій атмосфері – все звучало добре.
Пан Кан був у хорошому гуморі. Зробити комплімент пані Кан, ліпший ніж його власний, це ще більше порадувало чоловіка. Лі Хьон міцно потиснув руку пана Кана.
– Дуже дякую. Все, що ви зробили на річницю мого весілля, є дуже важливим для мене.
Пан Кан був дуже вдячний за те, що зробив Лі Хьон. У таку мить вельми важливо, що Лі Хьон смиренно сказав:
– Ні, мушу заперечити, що я всього лише скульптор, який створив скульптуру дружини такого шановного пана. Я не зробив нічого особливого. Швидше я маю висловити вдячність готелю і вам, що мені випала така можливість.
Скромність – найвища чеснота, яку можна показати. Відсутність скромності може навіть викликати проблеми, головне – справжнє смирення! Обмінюючись словами, він підводив їх до приязної атмосфери.
Саме в цю мить вступила генеральна директорка готелю:
– Пане Кан, ця робота не була запланована від самого початку, а цей пан не має відношення до події. Правда в тому, що він один із гостей нашого ресторану.
– Пані, що ви маєте на увазі? Я думав, цей парубок запрошений на святкування річниці нашого весілля.
– Ну… справа в тому, що стався невеликий нещасний випадок, коли ми виставляли скульптуру.
Генеральна директорка відверто розповіла, що крижана скульптура розбилася об підлогу, коли вони готувалися до святкування.
– Я вдячний навіть більше… – у пана Кана подих перехопило.
Майже зірвана річниця весілля тепер мала для нього дуже важливі спогади. Тут Лі Хьон знову заговорив. Момент був ідеальним.
– Якщо все закінчилося, то чи зможете ви взяти скульптуру, пане?
– Про що ви?
– Для вас це може бути просто статуя, але для мене це потужний витвір мистецтва, який я створив. Це також робота, якою я дуже задоволений. Якщо в кінцевому результаті її викинуть на смітник, то це буде безглуздо. Я не можу винести факту, що вона зникне, тому б хотів, щоб ви її забрали.
– Це…
Доволі незрозуміло, про що мислять люди, коли визначають естетичну цінність скульптури. Їхні рішення необов’язково є прозорими. Однак після цього важливого зауваження подружжю Кан стало зрозуміло, що ця скульптура також стала скарбом, який не можна викинути.
Дружина пана Кана штовхнула його в бік. Зазвичай вона поводилася тихо, але цього разу все було інакше. Дружина пана Кана була незбагненою.
«Якщо я скажу це не так, як треба, на мене чекає суворе покарання».
Якщо він залишить статую і не принесе її додому, це було б нетактовно.
Пан Кан похитав головою:
– Це було б помилкою. Тепер ця скульптура дуже цінна для нас, і так буде й надалі, я хочу зберегти її. Тож я хочу купити цю крижану скульптуру.
Пан Кан дістав гаманець і дістав чек.
Звичайно, Лі Хьон відмовився.
– Я зробив скульптуру не заради грошей. Дуже добре, що просто погляд на неї викликав у вас обох таке щастя. Так приємно бачити, як ви ніжно дивитеся одне на одного. Щиро кажучи, я заздрю вам, шановний пане і шановна пані. Це буде справді виконання мрії, коли ця статуя прикрашатиме ваш дім.
Відповідні скромні слова лилися з його вуст.
До самого кінця, така дивовижна здатність до лестощів!
Настрій, створений лестощами, є найважливішим в отриманні бажаного.
Показати таку гідність перед його дружиною – це справді вражає.
Пан Кан дістав ще один чек.
– Принаймні прийміть це як мій прояв щирості.
– Це не те… Я наполягаю, статуя – це подарунок, але я радий, що зміг провести цей час з вами обома. Приємно знати, що ви вважаєте цей витвір цінним у ваш святковий час.
Друга відмова.
Це вже вище культурного рівня для збереження обличчя.
– Я не можу бути таким безсоромним. В обмін на гроші, переконайтеся, що вам добре платять. Якщо ви їх не приймете, то як цьому старому чоловіку висловити свою вдячність? Я не можу залишити борги не погашеними.
Пан Кан знову протягнув чеки Лі Хьону, але цього разу таким чином, що він не міг їх не взяти. Лі Хьон негайно визначив кількість нуликів, написаних на кожному чеці. Оцінюючи та підраховуючи кількість грошей одночасно.
Два чеки по 5 мільйонів кожен.
«Як завжди, гроші мають ніжний запах у моїй голові…»
Пан Кан недбало витягнув чеки з такою великою сумою, аж десять мільйонів вон.
Після цього чоловік пішов разом з дружиною. Здавалося, пара чудово провела час на вечері з нагоди річниці їхнього весілля.
Закінчивши справи, Лі Хьон попрямував до сестри, яка довго чекала.
– Мені шкода. Я забарився?
– Ні, братику. Те, що я бачила, було справді гарним.
Очі обох подруг Лі Хейон сяяли. Це була суміш захвату і здивування, очі сповнені поваги.
Лі Хьон планував відвести сестру додому. На вході зібрався персонал, коли Лі Хьон уже думав дістати гроші, генеральна директорка махнула рукою:
– Не треба. Навіщо нам брати гроші від благодійника готелю? Ваші навички чудові, і, щиро кажучи, цей захід для нас був дуже важливим. Також, якщо ви захочете зазирнути ще раз, то в будь-який момент можете безплатно скористатися послугами готелю або ресторану. Це буде безплатно і для людини, що вас супроводжуватиме.
– Але…
– Це вияв нашої щирості. Будь ласка, прийміть це.
Він не втратив нагоди, щоб отримати винагороду від багатого пана Кана, тож і цього шансу не упустив.
Директорка вважала, що ця пропозиція варта кожної копійки. Якби пан Кан розлюченим покинув готель, його люди більше б не користувалися послугами готелю і ресторану. По суті, готель би не зміг пережити цього удару.
~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене Buymeacoffee.Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥
Манхву можна завантажити тут або почитати онлайн тут чи тут.