Інші варіанти назви: Скульптор місячного світла / Легендарний скульптор місячного світла / ЛМС / СМС / ЛСМС
Англійська назва: The L. Moonlight Sculptor / LMS
Мова оригіналу: корейська
Автор/ка: Nam Heesung (남희성) / Нам Хісон (Нам Хвісон)
Жанри: бойовик, бойові мистецтва, наукова фантастика, пригоди, комедія, фентезі, шьонен, ЛітРПГ
Рік: 2007
Томів: 58
Випуск: завершений
Перекладачка: Silver Raven
Переклад: у процесі
Опис: Людина, покинута світом, людина, що поклоняється грошам, людина, відома як легендарний Бог Війни у дуже популярній MMORPG «Континент Магії». З досягненням повноліття він вирішує попрощатися з грою, але спроба заробити щось за вкладений час і зусилля має такий наслідок, якого ніхто не міг уявити.
Завдяки ряду випадковостей його легендарний персонаж продається за 3 мільярди вон, приносячи йому велику радість, що змінилась глибоким відчаєм, бо він змушений віддати майже все жадібним лихварям. Відкривши можливість заробляти гроші завдяки іграм, головний герой піднімається з прірви з новим наміром і йде прямо до нової епохи під керівництвом першої в історії MMORPG у віртуальній реальності «Королівська Дорога».
Це легенда про Лі Хьона, про шлях до вершини, з серцем, що любить тільки рідних, з безмежним прагненням до грошей, про його винятковий розум, треноване тіло і вмінням наполегливої праці, що завжди підтримувало головного героя на плаву.
Переклад з англійської. Тобто переклад з перекладу, деякі сенси й особливості будуть втрачені.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут.
Особливу подяку за появу цього перекладу можете висловити Drakula.
Розділ 7. Давні зв’язки. Частина 2
Проте охочих збирати здобич після його слів не знайшлося, а ті, хто вже зібрав, викинули її під схвальними поглядами досвідченіших гравців.
– Попереду на нас має чекати щось цінніше, а цей мотлох лише займатиме місце.
Після невеликого відпочинку група зібрала речі та попрямувала у глиб Рівнин Відчаю.
– Будьте пильні, ви вже мали зрозуміти, що чекає на нас попереду. Прикривайте одне одного, тоді ніхто не загине.
Група відійшла лише на 100 метрів од свого місця відпочинку, як удалині з’явилася чорна точка. Вона поступово збільшувалася, на величезній швидкості наближаючись до групи!
Першими точку помітили стрільці, у них гостріший зір.
– Монстри!
– Зайняти позиції. Монстри наближаються!
Як і минулого разу, гравці швидко зайняли бойові позиції, сховавши магів і жерців за спинами воїнів. Маги підготували заклинання, жерці оновили благословення, злодії оголили кинджали та стали по боках групи. Всі підготувалися до засідки.
Нарешті точка, що поступово зростала, наблизилися достатньо, щоб її можна було роздивитися.
– Що?.. Це орк!
– Дуже худий орк…
Маленький, худий і кістлявий орк, одягнутий в якесь порване та запорошене лахміття, швидко наближався до групи.
– Чвіік!
Топ-топ-топ…
– Чвіік!
Через кожні три кроки він видавав різкі гучні звуки, перекриваючи постійний брязкіт трьох величезних рюкзаків на своїй спині.
– Раніше у цій місцевості не було орків…
– Тоді звідки взявся цей?
– І що він несе?
Здавалося, що цей худий орк раптом вирішив відправитися у подорож або переїхати на нове місце з усім майном.
Ніхто з їхньої групи навіть не чув про таке. Поки вони збентежено стояли, думаючи, що відбувається, орк наблизився настільки, що вони побачили його обличчя.
Він виглядав дуже втомленим, але водночас у його очах була надзвичайна рішучість.
– Чвііік!
Він закричав удвічі голосніше, а потім широкою дугою пройшов мимо групи, не сповільнившись ні на секунду. І хоча ніхто не знав навіщо він це робить, але всі співчували йому, бачачи, як важко дається орку кожен крок, наче в нього гора на плечах.
І тут раптом очі орка проясніли, він кинувся до місця, де група якийсь час тому залишила здобич! Він підбіг до того місця і почав метушитися там.
– Що він робить?
– Побий мене грім, що за дивак…
– Схоже, він збожеволів.
Члени групи стояли на місці та витріщалися на дивного орка. А той все метушився на колишньому полі бою, і де він проходив, усе зникало. Правою рукою він хапав зуби та шкури, лівою – вовче м’ясо.
Раптом його очі заблищали ще яскравіше, ніби у шакала, який уперше за 10 днів знайшов їжу.
Він відшукав 3 срібні монети!
– Чві-і-ік!
Схопивши несподівано знайдені гроші, орк продовжував бігти до королівства Розенхайм, задоволено сміючись.
***
– Майже на місці, – тихо буркнув Від.
Звичайно, це він той орк.
Перетворившись на маленького Карічві, він помчав через Рівнини Відчаю. Але спочатку він відвідав найближчі до гір села вигнанців.
Після нетривалих умовлять абсолютно всі вони погодилися взяти участь у битві проти армії немертвих.
– Ми не любимо орків, але якщо немертві переможуть, ніхто не виживе. Ми приєднаємося до битви, щоб захистити нашу нову батьківщину. – Сказав коваль у першому селі перед тим, як зібрати якнайбільше воїнів і вирушити до гір Юрокі.
Подібним чином все повторилося в інших селах.
Взагалі вмовити їх битися з немертвими було досить просто, основою проблемою була дорога від однієї точки до іншої. Села розкидані по всіх Рівнинах Відчаю, і він мусив відвідати кожне.
«Втомився, як собака…»
Від, який весь цей час біг на максимальній швидкості, перебував у сильному стресі. Навіть для тренованої важкою фізичною працею людини, це важке випробування, а Від перетворився на маленького орка. Крім того, в нього на спині була величезна вага, що складалася з рюкзаків з його речами та маленької, проте все ж важкої фігурки орка.
Через усе це він уже не відчував ніг.
Однак перші кілька днів пройшли відносно добре. Він був тоді сповнений сил і бігти було досить цікаво. Йому за будь-яку ціну потрібно було уникати небезпечних монстрів! Такі перегони зі смертю дуже бадьорили Віда.
Рівнини Відчаю були серед 10 найнебезпечніших регіонів у грі, про них майже не було інформації. Ніхто не знав, які монстри їх населяють, скільки їх і де їхні лігва.
Але у Віда була карта цих земель.
На карті ретельно позначені села та небезпечні зони, які потрібно уникати. А ще – на ній вказана інформація про кожне місце!
Від просто проходив по краю небезпечних зон і продовжував мчати далі. Тому, хоча це довга подорож, вона була абсолютно безпечною.
З іншого боку ті, хто не володів такою інформацією, рано чи пізно заходили не туди та гинули в бою. Тому і говорять, що ці землі дуже небезпечні.
Проте хоча він і знав дорогу, але в нього мало часу. Битва з немертвими почнеться через 20 днів, за цей час він має завершити всі приготування і повернутися.
Коли Від був сповнений сил, то біг навкарачки. Худорлявий орк Карічві мчав небезпечними Рівнинами Відчаю, мов вітер.
Двадцять чотири години на добу Від був у постійній напрузі, бо йому доводилося стежити за випадкового блукаючими монстрами. Він навіть їв на бігу. В результаті Від вибився із сил і захворів.
[Ви виснажені.
Сили покинули вас, бо ви давно не відпочивали.
Показники характеристик витривалість, сила та спритність – зменшені.
Пропонуємо вам відпочити. Якщо ви цього не зробите, то можете втратити свідомість через виснаження.]
Впасти від виснаження та чекати на смерть від пазурів якось монстра. Що може бути смішнішим? Ймовірно, він стане першим гравцем у Королівській Дорозі, що помре від виснаження.
Прочитавши це повідомлення, Від розлютився.
«То до цього часу я викладався не на повну?!»
Весь цей час він думав, що працює на межі своїх можливостей. А тепер отримав таке повідомлення! І тут він згадав увесь час, проведений у Королівській Дорозі, та пожалкував про всі втрачені можливості, тому закричав:
– А-а-а-а-а!
А потім пішов дощ.
Він був таким сильним, ніби бог зробив дірку в небі – і вся вода лилася крізь неї. Сильний дощ ішов по всім Рівнинам Відчаю. Сухий ґрунт жадібно вбирав воду. Зів’яла трава почала наповнюватися життям.
А Від продовжував бігти.
Спочатку дощ йому зовсім не заважав, навпаки, холодна вода охолодила розпашіле тіло!
Але скільки б він не біг, дощ не припинявся.
І тоді у нього стався другий нервовий зрив:
– А-а-а! А-а-а-а! А-а-а-а-а!
Дощ ішов 3 дні та 3 ночі. Земля вкрилася грязьовими калюжами та водяними потоками, що, як маленькі ріки, перекривали дорогу.
Віду довелося докласти чимало зусиль, щоб уникнути їх. На жаль, він був одним у своїй подорожі й не було нікого, хто допоміг би йому в цій подорожі, якби він припустився критичної помилки.
Рівнини перетворилися на одне велике багнисте болото, через яке дуже важко пройти коротконогому орку.
А найнеприємніше те, що він не міг зупинитися, щоб відпочити, через постійний сильний дощ.
Відомо, що погода у Королівській Дорозі дуже швидко і різко змінювалася. На багатьох сайтах Королівської Дороги навіть були групи, де намагалися з’ясувати погодні умови та зробити прогноз погоди.
Однак Від проходив через мало досліджену область. І, звичайно, мапа тут не допомагала.
– Зима… ненавиджу зиму! Чвіік! Літо теж… Ненавиджу літо. Весна й осінь – найкращі, – бурмотів він на ходу.
Від уже багато разів падав, але щоразу піднімався на ноги та продовжував рухатися вперед.
Дощ лив і лив, а Від поступово втрачав сили. У нього також піднялася температура.
«Звичайне виснаження. У цьому немає нічого особливого». – Намагався переконати він себе.
Час ішов, а він мусив поспішати. Проте таке нехтування власним тілом не пройшло без наслідків. Його швидкість знизилася ще більше, а рюкзаки ніби стали ще важчими. У нього під очима з’явилися темні кола, а обличчя зробилося блідо-блакитним замість зеленого.
[Ви сильно виснажені.
Відновлення витривалості зупинилося.
Здоров’я поступово знижується.
Щоб не впасти від виснаження, наполегливо рекомендується відпочити.]
Від не міг дозволити собі впасти посеред затоплених рівнин. Він понишпорив у своїх речах і почав жувати одні цілющі трави за іншими. Він робив усе можливо, щоб підтримувати своє втомлене тіло у працездатному стані.
У такий спосіб, виснажений до межі, він досягнув королівства Розенхай за 6 днів. А точніше, на сьомий день він побачив стіни Серабурга.
– Скасувати скульптурне перевтілення!
Після вигуку він упав на коліна, але вже у людському тілі.
Це диво, що йому вдалося дістатися до Серабурга та не загинути. Перетин Рівнин Відчаю найнебезпечніший учинок, який він коли-небудь робив відтоді, як почав грати у Королівську Дорогу. Не тому, що ці землі наповнені небезпечними монстрами, а тому, що він мало не помер від виснаження.
Знову перетворившись на людину, Від деякий час сидів на землі, дивлячись у порожнечу. Його тіло нарешті розслабилося, і він більше не міг змусити себе рухатися.
Тим часом мимо нього проходили гравці, що прямували до міста і назад. Більшість з них, особливо дівчата, не могли просто так його проігнорувати!
– Все буде добре…
– Живіть, дядечку. Не втрачайте надії.
– …
Монетка за монеткою падали на землю перед Відом. Почувши таке солодке дзеленчання грошей, він ніколи не зізнається, що не є жебраком. Тож він тихенько збирав монетки у купку.
«Три срібних і чотирнадцять мідних».
Колись, коли він навчався, йому не було що їсти. Майже всю невелику щомісячну допомогу, що виплачував уряд, він витрачав на молодшу сестру. Тому йому часто доводилося їсти прострочену їжу. Для того, хто пережив подібні речі, кожна монета, як ціле багатство.
– Охох…
Від нарешті примусив себе підвестися. Він досі виснажений, ноги тремтіли.
Це був один із тих моментів, коли Від відчув, що Королівська Дорога надто добре зроблена. Він втомився не тільки фізично, а й морально. Бігти сім днів поспіль – це не те, що може зробити кожен.
І якби він не використовував біг навкарачки, то подорож зайняла б ще більше часу.
Від похитав головою та повільно попрямував до міської стіни. Він домовився зустрітися з Мапаном біля водограю на центральній площі.
Останнім часом у королівстві Розенхайм стало набагато більше гравців, ніж раніше. Зараз їхня кількість не поступалася кількості користувачів у центральних королівствах.
Інші прикордонні королівства також помітили, що кількість людей у королівстві Розенхайм зростає. І, звичайно, причиною стала гігантська статуя Сфінкса. Статуя має не тільки ефект відновлення, але і підвищувала різні характеристики. Крім того, на монстрів навколо Серабурга стало набагато легше полювати.
Ясна річ, така ситуація триватиме недовго.
«Щойно в інших королівствах з’являться власні скульптори, художники та інші митці, гравці знову розійдуться».
Через статую Сфінкса багато гравців почали обирати клас скульптор. З часом і в інших королівствах почнуть з’являтися витончені роботи та шедеври, і тоді Розенхайм утратить свою перевагу.
– Віде! Я тут.
Занурений у думки, Від не помітив, що вийшов на головний майдан, де його вже чекав Мапан. Той махав рукою, намагаючись привернути увагу друга.
– Ого! Давно не бачилися. Ось, я дістав усе, що ти просив.
Як справжній купець, Мапан уже все підготував.
– Два мільйони срібних стріл, трохи зброї та достатня кількість срібла, щоб виготовити решту необхідних 60 тисяч одиниць зброї.
Це 10 фургонів з добром.
~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon і Buymeacoffee.Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥
Манхву можна завантажити тут або почитати онлайн тут чи тут.