Інші варіанти назви: Скульптор місячного світла / Легендарний скульптор місячного світла / ЛМС / СМС / ЛСМС
Англійська назва: The L. Moonlight Sculptor / LMS
Мова оригіналу: корейська
Автор/ка: Nam Heesung (남희성) / Нам Хісон (Нам Хвісон)
Жанри: бойовик, бойові мистецтва, наукова фантастика, пригоди, комедія, фентезі, шьонен, ЛітРПГ
Рік: 2007
Томів: 58
Випуск: завершений
Перекладачка: Silver Raven
Переклад: у процесі
Опис: Людина, покинута світом, людина, що поклоняється грошам, людина, відома як легендарний Бог Війни у дуже популярній MMORPG «Континент Магії». З досягненням повноліття він вирішує попрощатися з грою, але спроба заробити щось за вкладений час і зусилля має такий наслідок, якого ніхто не міг уявити.
Завдяки ряду випадковостей його легендарний персонаж продається за 3 мільярди вон, приносячи йому велику радість, що змінилась глибоким відчаєм, бо він змушений віддати майже все жадібним лихварям. Відкривши можливість заробляти гроші завдяки іграм, головний герой піднімається з прірви з новим наміром і йде прямо до нової епохи під керівництвом першої в історії MMORPG у віртуальній реальності «Королівська Дорога».
Це легенда про Лі Хьона, про шлях до вершини, з серцем, що любить тільки рідних, з безмежним прагненням до грошей, про його винятковий розум, треноване тіло і вмінням наполегливої праці, що завжди підтримувало головного героя на плаву.
Переклад з англійської. Тобто переклад з перекладу, деякі сенси й особливості будуть втрачені.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут.
Особливу подяку за появу цього перекладу можете висловити Drakula.
Розділ 7. Давні зв’язки. Частина 3
– Я намагався купити все якнайдешевше. У підсумку я заплатив за все 65 тисяч золотих. Я знаю, що ми домовлялися на 70 тисяч, але ти можеш заплатити нижчу ціну. Хочеш, щоб я записав це на твій рахунок? – обережно запропонував Мапан.
Щиро кажучи, він був удячний Віду за те, що той познайомив його з групою Пейла та Ґомчі, це справді допомогло йому підзаробити. Крім того, це замовлення допомогло йому трохи підвищити торгові навички.
Тож він очікував, що доведеться зробити знижку на таку велику угоду або принаймні відкласти платіж. Проте Від похитав головою.
– 70 тисяч. Я заплачу готівкою.
– Вау! Справді?
Мапан знав, що Від насправді є мішком із грошима, але не очікував, що той аж настільки багатий! Але тут раптом до нього дещо дійшло і він почав нервувати. Це ж його давній друг Від, який навіть пальцем не поворухне без поважної причини.
І, як і очікувалося, Від продовжив:
– Але тільки після того, як ти доставиш товари на потрібне місце. Там я заплачу тобі всю суму.
– …
Мапан полегшено зітхнув.
Він досі вважав себе щасливчиком. Мапан відповідатиме за доставку, бо Від не зможе перемістити стільки добра, що займає аж 10 фургонів.
– Отже, куди потрібно доставити речі?
– На Рівнини Відчаю.
– …
– А якщо точніше, гори Юрокі.
– …
– І це потрібно зробити за десять днів.
– Чорт!
Сказати, що Мапан розгнівався, це нічого не сказати! Він уже збирався вмазати Віду по пиці, коли той передав Мапану козирну карту. Мапу Рівнин Відчаю! З нею будь-хто з може уникнути небезпечних ділянок і дістатися до пункту призначення безпечним шляхом.
Тож у Мапана не залишалося іншого вибору, як погодитися. Крім того…
Села вигнанців… Це його шанс підвищити навички торгівлі!
Уклавши вигідні угоди в поселеннях, які ще не відвідували інші купці, Мапан може отримати багато досвіду і заробити купу грошей.
Слава і багатство заволоділи його уявою.
– Що ж, вибачай, тоді потрібно поспішати.
Попрощавшись із Відом, Мапан хутенько перевірив фургони і негайно поїхав у бік Рівнин Відчаю.
Від вирішив відправитися іншим шляхом. Подорож через портали мала певні обмеження щодо максимального вантажу, який можна пронести, тому цей варіант не підходив його потребам. Крім того, йому ще потрібно відвідати села вигнанців, де він ще не був. Тому швидко обійшовши кілька крамниць і закінчивши приготування, він пішов до стайні, де купив коня, на якому поїхав до воріт міста.
***
Головний майдан Серабруга раптом освітився яскравим спалахом порталу, через який прийшло двоє гравців: красуня, одягнена в червоне, і лисий монах.
– То ти кажеш, що тут є скульптор? – тихим і стриманим голосом запитав монах у супутниці.
– Так. Невже ти форумів не читаєш? Через зведення тієї скульптури здійнявся великий галас…
– Хмф! Наче мені нема чого робити. Достатньо вже того факту, щоб довелося відправитися в це лайнове королівство! Якби не цей клятий квест…
– Ха-ха. Заспокойся. Скоро ми покінчимо з цим, зайдемо всередину і ти отримаєш те, що хочеш.
Психея і Мако йшли містом і говорили одне з одним. Психея – дівчина у розкішному червоному оксамитовому вбранні, а Мако – монах, закутаний у церемоніальний яскраво-жовтий одяг.
– Гм… Ці люди…
– Відьма і святий.
– Що вони роблять у Розенхаймі?
Тут і там люди почали голосно обговорювати їх. Ці два гравці з Зали Слави Королівської Дороги широко відомі у грі.
Психея і Мако, які звикли до такої реакції, не звертали на це уваги. І хоча вони не демонстрували своїх сил, у кожного гравця, який дивився на них, складалося враження, що для цих двох не існує неможливого.
– Психеє, пам’ятаєш ту гру, в яки ми грали раніше?
– Га?
– Цікаво, чим зараз займається той хлопець.
– Мако, ти знову про нього, про Віда?
– Так. Про того виродка. Він був єдиним, хто мене випередив і принизив.
Багато кращих гравців Континенту Магії зараз грали у Королівську Дорогу. Більшість з них шукали Віда.
Не так давно старі й запорошені таємниці Континенту Магії були відкриті завдяки Віду. Він завжди полював сам у найнебезпечніших місцях гри, його слава була абсолютною.
Мако і Психея, як і багато інших, ревно йшли його слідами. Багато разів вони здалеку спостерігали за його полювання і бачили, що, яким би смішним це не здавалося, він бився так, наче на кону стояло його життя.
Коли він заходив у підземелля, то вирізав усіх монстрів усередині. Він був надзвичайно жорстоким і ефективним, коли бився з найнебезпечнішими монстрами у грі. Гравці, що слідували за ним, тремтіли від захвату, бачачи, як кожен удар забирає у монстрів життя.
Тоді Віда вважали найнебезпечнішим і найуспішнішим гравцем, який ніколи не здається, він завжди іде вперед, бореться і перемагає. Тому всі прозвали його Темним Лицарем.
Психея і Мако дійшли до східних воріт.
– За нашою інформацією, скульптора востаннє бачили тут.
– Це він! – Психея вказала на Віда, що їхав верхи.
Переживши стільки неприємностей за останні 7 днів, Від вирішив, що назад повертатиметься комфортно.
На Рівнинах Відчаю були невеликі табуни диких коней, але лише гравці певних класів, як-от лицарі чи найманці могли їх приручити. Вони навіть могли зробити так, щоб коні бігли швидше.
Однак у скульпторів не було здібностей пов’язаних з кіньми. Хоча друїди могли використовувати «вовчий дух», а барди – спів. А от скульптори…
«Клас, який процвітає лише завдяки наполегливій праці».
Тільки пройшовши Рівнини Відчаю, Від, здавалося, по-справжньому зрозумів клас скульптора.
«Ну! Погляньмо, як швидко ти можеш бігати!»
Тільки він збирався послати коня в галоп, як дорогу йому заступили двоє гравців. Дівчина в червоному та лисий монах. Не давши йому часу, щоб випустити гнів, дівчина запитала:
– Ви скульптор?
– Так… це мій клас, а що вам від мене треба? – насторожено запитав Від.
Він не любив непотрібних ускладнень і не мав на них часу.
Психея злегка усміхнулася і продовжила:
– Отже, я не помилилася, це ви побудували піраміду. Чи не могли б ви, дядечку, зробити нам фігурки скорпіонів?
– Боюся, ні. Здається, ви раніше купували в мене статуетки, але, на жаль, я більше не виробляю сувенірів.
У Віда не було часу, щоб витрачати його на пару срібних монет, тому він вирішив збрехати. Додатковий дохід завжди вітався, але зараз на нього чекало важливе завдання з, як він сподівався, великою нагородою.
– Але у нас надзвичайна ситуація. Ці фігурки потрібні нам прямо зараз. Чи не могли б ви нам допомогти?
– Вибачте, але це не можливо. Зверніться до іншого скульптора.
Від негайно відмовився, показуючи, що не збирається продовжувати цю розмову.
Але Психея, побачивши, що ситуація розгортається в неправильному напрямку, протягнула йому коштовний камінь.
– Ми вже зверталися до інших скульпторів. Нам сказали, що потрібен скульптор із рівнем навички середнього рангу. Тільки такий скульптор може вирізати потрібні нам фігурки.
На жаль, ситуація для Віда робилася дедалі складнішою, стало очевидно, що вони його легко не відпустять.
– Мій рівень навичок не такий і високий, до того ж я поспішаю.
– Ми знаємо, що це складне прохання. Тому, якщо погодитеся нам допомогти, ви отримаєте цей самоцвіт як нагороду.
Блискучий червоний рубін повністю заволодів увагою Віда. Він уже мав досвід роботи з коштовним камінням і міг визначити його вартість.
«Я можу продати його за 400 золотих. Або навіть за 500, якщо докладу достатньо зусиль».
Жаль через витрати у 70 тисяч золотих лише посилив його звичну жадібність.
Він швидко спустився з коня, радісно усміхнувся:
– Якщо ви дасте мені трохи часу, я зроблю їх прямо зараз. Можете розраховувати на мене!
Психея і Мако розгублено перезирнулися.
Щойно вони сказали про коштовне каміння, як ставлення скульптора повністю змінилося! Він навіть почав виглядати молодшим! Вони ніколи не бачили подібної поведінки у грі.
– Нам потрібно сім фігурок. Чи можете ви почати прямо зараз?
– Гмм… сім?
– Це забагато?
Психея поглянула на нього трохи стурбовано. Від відповів їй сумним поглядом:
– Як ви знаєте, я митець. Я захоплююся мистецтвом, тому став скульптором. Вже тільки робота над подібними статуетками потребує багато зусиль, а щоб зробити їх такими, як потрібно, доведеться використати спеціальні техніки.
Від сказав це з кристально чистими очима найчеснішої людини у світі. З боку він виглядав як найморальніший гравець, що присвятив усього себе мистецтву. Від, який мав чималенький досвід у таких справа, став неймовірним актором.
– О! Я не продумала все до кінця. У такому випадку, якщо ви зробите нам фігурки, ми додамо ще один коштовний камінь до вашої нагороди. Чи можете ви зробити їх з цього матеріалу?
Психея дістала сім червоних каменів. У цей момент вона насторожено оглядала все довкола.
Монах поклав руку на руків’я меча. Якщо вони помітять якісь підозрілі рухи, то негайно позбудуться від скульптора.
Але Від просто глянув на каміння.
«Щоб обробити їх справді потрібна навичка середнього рангу. З ножем Захаба я легко з ними впораюся».
Не дивно, що інші скульптори відмовилися, з початковим рівнем навички наробити біди з коштовними каменями з цих двох мало б дуже негативні наслідки.
– Звичайно, можу. Почекайте трохи. Я зроблю для вас найкращих скорпіонів у світі.
Від розслабився, але підтримував вигляд максимальної зосередженості та почав працювати. Зазвичай навколо нього збиралося багато гравців, щоб подивитися на його роботу, але цього разу Психея і Мако відвернули небажану увагу.
– Хей, Мако…
– Що, Психеє?
– Як думаєш, він теж грає у цю гру? Я маю на увазі Віда.
Вправні руки скульптора на мить завмерли, перш ніж знову продовжити роботу, як ні в чому не бувало. Навряд чи в цьому величезному світі хтось говорив про нього! Мабуть, вони говорять про когось з таким самим іменем.
– Гмм. Швидше за все. Я чув, що він продав свій обліковий запис на Континенті Магії та перебрався сюди. Ходять чутки, що він не тільки грає в цю гру, але і став паладином ордену Фреї. Звичайно, не варто дуже довіряти цим пліткам, але…
– Що, він усвідомив свої помилки і вирішив піти шляхом світла? Той самий Темний Лицар, який руйнував усе на своєму шляху, як машина смерті?!
Руки Віда злегка затремтіли. Він нишком поглянув на їхні обличчя.
Мако додав тихим голосом:
– Я дуже хочу з ним зустрітися…
– Знаю, Мако. Коли ти почав грати в цю гру два роки тому, ти шкодував лише про те, що не вбив Віда у Континенті Магії.
– Так… я хотів перемогти того, кого всі вважали найсильнішим.
– Розумію. Кожен, хто досягнув чогось значного в Континенті Магії, мабуть, мав таке бажання.
– Закладаюся, так! Побити того, хто на вершині, зайняти найвищу позицію і примусити його страждати. Якщо він тут, я хотів би зустрітися з ним. Ні, я точно зустрінуся з ним! Континент великий, але наші шляхи точно колись перетнуться.
– І що ти зробиш, коли його зустрінеш?
– О, радісно привітаю його. Це буде така щаслива зустріч. Хо-хо-хо!
Психея кинула йому криву посмішку.
– Читаєш мої думки. Коли я зустріну його, то радісно привітаю.
– Правильно. Ми повинні вбити його принаймні тисячу разів.
Руки Віда рухалися так швидко, що їх майже не було видно. Тільки час від часу виблискував ніж Захаба.
– Скульпторе, не потрібно так поспішати…
– Ні…
Він зробив фігурки так швидко, як тільки міг, і показав їх Психеї.
– Ви чудово попрацювали. – Вона задоволено кивнула, протягнула йому обіцяну винагороду і повернулася до свого супутника.
– Тепер ми можемо повернутися.
– Еге, поквапмося.
Мако і Психея попрощалися зі скульптором, розвернулися і пішли геть.
Коли вони відійшли досить далеко, Від полегшено зітхнув.
«Хух! Мені точно не слід нікому говорити, що я грав у Континент Магії».
Наскільки великою була його слава, настільки ж велику ненависть відчували до нього інші. Зрештою він нещадно розправлявся з кожним, хто коли-небудь нападав на нього.
Він раніше вже чув про Психею та Мако. Однак завдяки віртуальній реальності йому вдалося побачити людей, які в майбутньому можуть стати його найлютішими ворогами.
~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon і Buymeacoffee.Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥
Манхву можна завантажити тут або почитати онлайн тут чи тут.