Інші варіанти назви: Скульптор місячного світла / Легендарний скульптор місячного світла / ЛМС / СМС / ЛСМС
Англійська назва: The L. Moonlight Sculptor / LMS
Мова оригіналу: корейська
Автор/ка: Nam Heesung (남희성) / Нам Хісон (Нам Хвісон)
Жанри: бойовик, бойові мистецтва, наукова фантастика, пригоди, комедія, фентезі, шьонен, ЛітРПГ
Рік: 2007
Томів: 58
Випуск: завершений
Перекладачка: Silver Raven
Переклад: у процесі
Опис: Людина, покинута світом, людина, що поклоняється грошам, людина, відома як легендарний Бог Війни у дуже популярній MMORPG «Континент Магії». З досягненням повноліття він вирішує попрощатися з грою, але спроба заробити щось за вкладений час і зусилля має такий наслідок, якого ніхто не міг уявити.
Завдяки ряду випадковостей його легендарний персонаж продається за 3 мільярди вон, приносячи йому велику радість, що змінилась глибоким відчаєм, бо він змушений віддати майже все жадібним лихварям. Відкривши можливість заробляти гроші завдяки іграм, головний герой піднімається з прірви з новим наміром і йде прямо до нової епохи під керівництвом першої в історії MMORPG у віртуальній реальності «Королівська Дорога».
Це легенда про Лі Хьона, про шлях до вершини, з серцем, що любить тільки рідних, з безмежним прагненням до грошей, про його винятковий розум, треноване тіло і вмінням наполегливої праці, що завжди підтримувало головного героя на плаву.
Переклад з англійської. Тобто переклад з перекладу, деякі сенси й особливості будуть втрачені.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут.
Особливу подяку за появу цього перекладу можете висловити Drakula.
Розділ 8. Дивний супутник. Частина 1
Коли Від закінчив зі своїми справами у королівстві Розенхайм, він знову попрямував до Рівнин Відчаю.
Щоправда, цього разу він їхав верхи. Кінь був з поширеної дешевої породи, яка відома своїм низьким зростом, короткими м’язистими ногами і хорошою витривалістю.
Люди, які хотіли справити враження, зазвичай вибирали коней чистої чорної або білої масті. Однак Від точно не був з таких, тому обрав гнідого коня.
– Добре. Поїхали. Ну ж бо, біжи!
Голосно постукуючи копитами об землю, кінь перейшов у галоп.
Їхати верхи на коні по скелястій чи болотистій місцевості не найкраща ідея, але на рівнинах, якими мандрував Від, це чудовий варіант.
– Так, він вартий своїх грошей.
Від насолоджувався швидкою і комфортною поїздкою.
Тепер він розумів, чому люди купують коней. Але все одно було шкода витрачених грошей! Тому він постійно утішав себе з цього приводу.
«Правильні інвестиції – єдиний шлях до успіху».
Хоча він витратив усього лише три золотих, йому постійно доводилося хвалити нову покупку, щоб не відчувати жалю. Від робив усе, щоб придушити свою жадібність.
Але якими б не були причини для його похвали, кінь був вартий вкладених грошей, бо дозволяв Віду подорожувати набагато швидше навіть у порівняні з тими моментами, коли він використовував навичку Біг навкарачки.
За один день він досягнув кордону та перейшов до Рівнин Відчаю, після чого змінив напрямок і почав рухатися за дивною схемою. По рівнині можна спокійно їхати, а видимість чудова у всіх напрямках, але Від годину їхав на південний схід, потім різко повернув і ще годину їхав на північний схід.
Рухаючись зигзагами, він поступово просувався на схід, до фортеці темних ельфів, однак марнував дорогоцінний час на безглузді блукання.
Через кілька годин Від знову побачив групу, яка полювала на Рівнинах. Оберон і його супутники щойно закінчили черговий бій і відпочивали. Звичайно, вони були насторожі й першими помітили вершника, що наближався.
– Що за…
– Є навіть сольні гравці, що приходять сюди!
Всі у групі Оберона обернулися і здивовано подивилися на Віда.
Коли вони ступили на Рівнини Відчаю, їм майже без перерв довелося битися з монстрами. Якщо у королівстві Розенхайм вони могли похвалитися, що можуть впоратися з будь-яким монстром, то тут усе було інакше. Вони відчули, що справжня битва це нелегка справа.
Лицарі безодні, Заклиначі блискавок, Володарі отрути, Темні танцюристи, Володарі ночі! І багато інших монстрів 350 рівня, які розставляли пастки, влаштовували засідки, чаклували смертоносні заклинання і викликали слуг собі на допомогу в бою.
Ці землі стали справжнім викликом для їхньої групи. Кілька разів вони стикалися з монстрами понад 400 рівня, лише завдяки їхнім величезним зусиллям полювання не закінчувалося в такі моменти. З кожним днем настрій у групі ставав дедалі похмурішим.
Тому не дивно, що коли Оберон побачив Віда, його очі зробилися абсолютно круглими.
– Тут небезпечно. Це Рівнини Відчаю… Хутко, розвертайся і тікай звідки якомога швидше! Або ні, краще ми супроводимо тебе назад.
Оберон справді шляхетна людина. Він готовий захищати інших навіть тоді, коли на нього самого насідали вороги. Клас воїна часто обирали такі відкриті, добре виховані та щирі люди.
Але Від був зовсім не таким. Можна навіть сказати, що він повна протилежність.
Від просто проїхав мимо них. Він повністю проігнорував гравців, але не предмети, які група залишила на землі, як і за першої їхньої зустрічі!
Від навіть не зліз із коня, щоб забрати їх, а лише нахилявся, щоб зібрати предмети до бокових сумок, тримаючись на коні лише ногами.
«Я мушу зібрати все».
Підібравши речі, Від продовжив їхати на схід.
– Га? Він просто поїхав?
– Він не цінує власне життя?
Гравці з мисливської групи спостерігали, які він від’їжджав.
– Кожен вільний вибирати, як померти.
– І то правда, всюди є люди, що люблять подорожувати одні.
Однак Плутон, Оберон, Гайсин і пара інших ветеранів не квапилися з висновками. Поведінка Віда не нагадувала поведінку людини, яка помре найближчим часом.
У голові Оберона промайнуло кілька думок. Він згадав, що коли вони зіткнулися з Бездушними вовками відразу ж після того, як перетнули кордон, то побачили дивного орка, який зібрав усі предмети, які залишили лежати після бою.
– Невже…
Плутон поглянув на Оберона.
– Той орк!
– То це був гравець?
– Якщо це був гравець, то…
Вони кивнули один одному.
– Гравець, який може перетворюватися на орка… Лише одна людина спадає на думку.
Тепер інші зрозуміли до чого вів Оберон. Зрештою ця мисливська група складалася з високорівневих гравців, що обожнюють Королівську Дорогу.
– Зала Слави!
– Орк з того відео!
– Цього разу він виглядав інакше, але це точно той орк! Те саме потворне обличчя.
– Точно. У цій грі немає таких потворних орків, як цей!
– То та подія станеться на Рівнинах Відчаю!
***
Хоча цього разу Від їхав верхи на коні, його настрій був не таким хорошим, яким би мав бути. По дорозі він помічав сліди мисливців, точніше речі, залишені ними.
Від міг чітко їх бачити, але не міг підійти достатньо близько, щоб підняти. У тих зонах живуть сильні монстри, з якими важко впоратися одному. Крім того, мисливська група проходила через середину тих зон, а там жило найбільше чудовиськ.
На перший погляд, рівнини видавалися порожніми, але це враження оманливе. Кожен вид монстрів мав власну територію, заходячи на яку гравці провокували на атаку всіх навколишніх монстрів. Ці території розкидані по рівнинах, утворюючи складний лабіринт.
Від мав копію мапи, тому уникав цих небезпечних зон. Але навіть з мапою і конем йому доводиться рухатися звивистою дорогою, що насправді сповільнювало його.
Після дня суцільного галопу в коня пішла піна з кутиків рота. Він почав виснажуватися. Особливо через те, що Від віз в одній зі своїх сумок досить важку статую орка.
Зазвичай власники доглядали за своїми кіньми: гладили, заспокоювали, згодовували шматок-два моркви і, ясна річ, давали відпочити, коли тварина втомлювалася.
Від же замість цього коня підганяв.
– Ну ж бо, біжи. Ти можеш це зробити. Ти ж все-таки належиш до виду бігунів, хіба ти не розчарований, що ніколи не досягав своєї межі?
Після цих слів він раптом почав відбивати темп на спині коня. І той справді почав бігти трохи швидше, витрачаючи ті невеликі сили, які ще мав. Але через якийсь час швидкість знову почала падати.
– Це важко, так? Протримайся ще трохи. Коли ми приїдемо, ти зможеш відпочивати скільки захочеш.
Кінь повірив цим словам, перестав гальмувати і доклав ще трохи зусиль.
Добрий голос Віда, висока харизма і лідерство допомагали переконувати бідолашного коня бігти далі в надії досягнути місця призначення.
Але якби довго він не біг, не було жодних ознак, що вони наближаються до потрібного місця, а Від не дозволяв йому сповільнитися.
– Ну ж бо, ще трохи.
Кінь біг.
– Майже на місці.
Кінь ще вірив.
– Залишилося небагато.
Ставлення Віда до свого скакуна вийшло за рамки жахливого. Він вичавлював з нещасної тварини все до останньої краплі.
Зрештою кінь не витримав такого поводження, зробив кілька останніх кроків і впав на землю, повністю знесилений.
Оглянувши коня, що важко дихав, і зрозумівши, що далі він на ньому їхати не зможе, Від зняв сумки і сказав:
– Тепер ти вільний. Іди куди хочеш. Удачі.
Він дістав скульптуру маленького орка. У нього немає часу чекати, поки кінь відновиться, тому Від вирішив повернутися до першого варіанту подорожі.
– Скульптурне перевтілення!
Подорож до королівства Розенхайм зайняла у нього сім днів. Але тепер, коли він подолав значну частину шляху верхи і зберіг сили, цей час мав скоротитися вдвічі.
– Чвіік! Чвіік!
Маленький орк попрямував на схід.
Йому все ще страшенно бракувало часу. Минулого разу він відвідував села вигнанців у центрі рівнин, тепер же потрібно дійти до найвіддаленіших.
З урахуванням зворотного шляху до фортеці темних ельфів, подорож має зайняти близько 12 днів.
«У мене є ще 15 днів до початку бою».
Визначивши, що часу якраз достатньо, Від продовжив бігти, як раптом помітив, що хтось стоїть на пагорбі. Людина стояла спиною до Віда й дивилася на щось поза полем зору Віда.
– Гравець? Як… сюди не просто потрапити. Це, мабуть, якийсь селянин. Чвііт!
По всіх рівнинах розкидані села вигнанців. І, попри велику кількість монстрів, вони повні життя, селяни полювали та виходили з сіл у різних справах. Нема нічого дивного в тому, щоб зустріти когось із них.
– Чвіік, поблизу є село?
Наблизившись, він помітив більше деталей щодо людини на пагорбі. Витончена постава, волосся до пояса.
«Це має бути жінка».
Хоча він бачив лише її спину, його відчуття скульптора підказували йому, що вона дуже гарна. Жінка дивилася на захід сонця. Ні, молода дівчина.
Вирішивши, що це не його справа, Від продовжив бігти. Дівчина явно його чула, але не звертала уваги, тому він вирішив просто пробігти мимо неї.
Поки Від піднімався пагорбом, то помітив щось на краю поля зору. У тому ж напрямку бігло величезне чудовисько, схоже на бика.
«Мисливець Рівнин!»
Це один із небагатьох видів монстрів, які не жили на певній території. Мисливці Рівнин мандрували по Рівнинах Відчаю, полюючи на людей або на випадкових монстрів.
Селяни казали, що вони могутні створіння приблизно 320 рівня. Мисливці отримали прокляття і перетворилися на величезних монстрів із гігантським запасом здоров’я і неприємною здібністю зменшувати витривалість гравців з кожним ударом. Через це з ними досить складно боротися.
Від приготувався до важкої битви.
«Бляха. Я навіть не нагострив меч і не відполірував обладунок…»
Він зосередився на бігові, тому зовсім не готувався до бою. А різниця між битвою після підготовки і битвою без підготовки – величезна.
Якби він помітив монстра на рівній місцевості, то міг би обійти. Але на схилах Від помітив його надто пізно, тому бою не уникнути.
Однак Мисливець Рівнин націлився не на Віда, а на дівчину, що стояла на вершині пагорба!
Він полював на неї.
«Чудово. Я тим часом втечу… О, ні, я не зможу втекти!»
Спочатку Від відчув полегшення і збирався скористатися можливістю втекти, але потім згадав про ще одну особливість цих чудовиськ. Мисливці Рівнин завжди ганяються за здобиччю до самого кінця.
Щойно монстр прикінчить дівчину, то поженеться за Відом і не зупиниться поки не наздожене. І швидше за все це станеться, коли Від втомиться, отже, боротися буде ще важче.
Тому найкращим рішенням буде розібратися з ним зараз. До того ж у цього монстра є певна слабка точка.
«Поки він розбиратиметься з дівчиною, я підкрадуся ззаду і прикінчу його».
Мисливець націлив на дівчину списа.
Від міцніше взявся за глефу. Він розраховував завдати один потужний удар, який, швидше за все, буде смертельним.
Він думав, що спланував усе до найменших дрібниць. Але в останню мить дівчина розвернулася з неймовірною швидкістю і оголила меч! Лезо спалахнуло і, здалося, розділилося на три окремі леза, що ударили по Мисливцю, який планував кинути спис.
Наступної миті монстр був мертвим.
Дівчина подивилася на Віда.
Коли їхні погляди зустрілися, він був приголомшений.
Від знав її.
Дуже добре знав!
Це Союн.
– Чві-чвіік…
Він завмер із піднятою глефою так, ніби збирався завдати удару. З боку здавалося, що маленький потворний орк збирається напасти на самотню дівчину.
***
Покинувши королівство Розенхайм Союн вирушила у довгу подорож, яка привела її на Рівнини Відчаю.
У грі вона берсерк, що дозволяє володіти всіма видами зброї. Однак її справжня сила проявляється, коли битви затягуються на якийсь час. Гравці з таким класом ніколи не втомлюються, натомість вони стають сильнішими, коли бачать, як стікають кров’ю їхні супротивники.
Союн билася як машина, як і належить справжньому берсерку. Незалежно день це чи ні, вона нестримно полювала та вбивала монстрів одне за одним, залишаючи після себе тільки мертві тіла.
Іноді за час своєї подорожі вона потрапляла в центр якось підземелля і в результаті гинула. Навіть такий гравець, як вона, що б’ється без перерв з моменту запуску Королівської Дороги, не може перемогти, коли противники значно переважають числом.
Але це не тривожило її. Втрата рівнів і зниження рівнів навичок були незначними. Тим паче, що вона віддавала перевагу битися з монстрами, а не займатися навичками.
Однак після загибелі вона не могла грати протягом 24 годин, тому Союн намагалася перемагати у всіх битвах.
Хоча і це не було головним. Битви потрібні їй лише для того, щоб виплеснути накопичений гнів! Щоб помститися!
І монстри не знайдуть і краплини співчуття в її крижаних очах.
«Ворог».
Союн помітила ворога, який наблизився до неї з глефою в руках, і подивилася прямо на нього.
Вона не розслаблялася ні на мить, адже нова битва могла початися в будь-який момент. Вона повернула меч у своїй руці до нової цілі.
~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon і Buymeacoffee.Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥
Манхву можна завантажити тут або почитати онлайн тут чи тут.