ЛМС. Том 6. Розділ 9-1

Інші варіанти назви: Скульптор місячного світла / Легендарний скульптор місячного світла / ЛМС / СМС / ЛСМС

Англійська назва: The L. Moonlight Sculptor / LMS

Мова оригіналу: корейська

Автор/ка: Nam Heesung (남희성) / Нам Хісон (Нам Хвісон)

Жанри: бойовик, бойові мистецтва, наукова фантастика, пригоди, комедія, фентезі, шьонен, ЛітРПГ

Рік: 2007

Томів: 58

Випуск: завершений

Перекладачка: Silver Raven

Переклад: у процесі

Опис: Людина, покинута світом, людина, що поклоняється грошам, людина, відома як легендарний Бог Війни у дуже популярній MMORPG «Континент Магії». З досягненням повноліття він вирішує попрощатися з грою, але спроба заробити щось за вкладений час і зусилля має такий наслідок, якого ніхто не міг уявити.

Завдяки ряду випадковостей його легендарний персонаж продається за 3 мільярди вон, приносячи йому велику радість, що змінилась глибоким відчаєм, бо він змушений віддати майже все жадібним лихварям. Відкривши можливість заробляти гроші завдяки іграм, головний герой піднімається з прірви з новим наміром і йде прямо до нової епохи під керівництвом першої в історії MMORPG у віртуальній реальності «Королівська Дорога».

Це легенда про Лі Хьона, про шлях до вершини, з серцем, що любить тільки рідних, з безмежним прагненням до грошей, про його винятковий розум, треноване тіло і вмінням наполегливої праці, що завжди підтримувало головного героя на плаву.

Переклад  з англійської. Тобто переклад з перекладу, деякі сенси й особливості будуть втрачені.

Повернись живим тут.

Госпітальєри тут.

Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут.

Особливу подяку за появу цього перекладу можете висловити Drakula.

Легендарний місячний скульптор / Легендарний скульптор місячного світла

Том 6. Розділ 8-2.

Розділ 9. Її скульптури. Частина 1

З моменту, коли Від і Союн разом увійшли до ущелини Юнопу, вони не сказали одне одному жодного слова.

Але на кожній зупинці вони ділили їжу. Звичайно, саме Від готував, це його не сильно турбувало, бо цього разу йому не потрібно бігти щодуху, тож він спокійно йшов, полюючи по дорозі на єті.

Спочатку вони рухалися на відстані 100 метрів одне від одного. Але потім ця дистанція поступово почала скорочуватися. Після чергового важкого бою Від першим скоротив дистанцію до 50 метрів, бо боявся, що його атакує ще одна група єті. А після кількох спільних прийомів їжі дистанція скоротилася до 30 метрів.

Зазвичай Союн підходила до нього, мовчки забирала свою частину і поверталася на своє місце. Вони їли окремо, уважно спостерігаючи за околицями.

Ще через день їх розділяло вже 20 метрів. Вони билися досить близько, що дало Віду можливість зблизька спостерігати за дівчиною.

– …

Після однієї з битв Союн зупинилася і зняла напівлати. Її спорядження це важкі обладунки. У Віда було багато можливостей оцінити їх дорогий блиск. Але він не знав, що під ними вона носила кольчугу.

«Ось він який, клас бійця ближнього бою», – із заздрістю подумав Від.

Лицарі й інші бійці рукопашного бою мали можливість носити всі види обладунків одночасно. Одягнувши одночасно три види обладунків – залізні, шкіряні та тканинні – можна отримати найкращий захист.

Єдина проблема була в тому, що вага всього спорядження вимагала високого показника витривалості та спритності. Якщо вони недостатньо високі, людина швидко втомлюватиметься і втрачатиме здатність рухатися.

Отримавши середній ранг у навичці ковальство Від також отримав таке вміння, але оскільки йому бракувало високих показників, він не наважувався одягнути три види броні одночасно, як лицарі.

Поглинений цими думками Від мало не врізався у Союн, що уважно розглядала напівлати у руках.

«Пора ремонтувати?»

Майже вся поверхня броні потріскалася, в деяких місцях навіть бракувало кількох частин.

– Чвіік!

Від швидко підійшов до Союн і забрав броню з її рук. Він зробив це несвідомо, бо завжди займався ремонтом спорядження для товаришів.

І тут Від помітив убивчий погляд Союн.

– Чві-чвіік…

В її очах відбивався маленький зелений злодій! Тому він дістав інструменти зі своєї сумки, відремонтував броню і повернув її якнайшвидше.

Союн забрала напівлати назад, ніби нічого не сталося, і почала їх уважно розглядати. Їхня міцність підвищилася, а пошкодженні раніше частини виглядали цілком нормально.

Тоді Союн зняла кольчугу і цього разу вже сама передала її Віду. Він мовчки взяв кольчугу і відремонтував її, а потім зробив те саме зі шкіряним обладунком.

Коли дівчина зняла останній шар обладунку, вона залишилася майже голою. Як будь-який чоловік, Від не міг не спробувати поглянути на неї, але в останню мить передумав.

Своє життя він цінував більше.

З цього дня він відповідав не тільки за харчування, а і за ремонт спорядження.

Насправді такі навички, як приготування їжі та ремонт спорядження дуже рідкісні серед нерозумних орків. Деякі ельфи, гобіти чи гноми дійсно володіли кулінарією або ковальством середнього рангу, але орки – ніколи.

Однак Союн не переймалася цим від слова зовсім. Можливо, дівчина думала, що орк, з яким вона випадково зустрілася, особливий, а, може, її просто не цікавили навколишні істоти.

Щоб там не було, Від не хотів розповідати про свою ситуацію, тому мовчки йшов уперед. Однак коли Союн виходила з гри, йому не залишалося нічого іншого, як чекати, бо він не наважувався далі рухатися сам.

Союн виходила з Королівської Дороги кожні чотири години. Можливо, їй треба було поїсти чи відпочити. Вийшовши з гри, вона завжди поверталася рівно через дві години.

Сам Від дуже швидко їв. Крім того, заради завдання він проводив у грі весь свій вільний час, і в результаті останні кілька днів спав десь близько по дві години на добу.

«Раз вона так часто виходить, я повинен в ці паузи робити щось корисне».

І Від почав вирізати скульптури.

Якщо підрахувати весь час відсутності дівчини, то цього б вистачало, щоб Від сам пройшов решту шляху і дійшов до фортеці.

Проте ризик надто великий. Іноді єті з’являлися групами по три і більше, впоратися з ними всіма одному надзвичайно складно.

І якщо він помре, то не зможе зайти в Королівську Дорогу протягом 24 годин! Це чотири ігрові дні Королівської Дороги…

За таких умов найбезпечніший шлях був водночас найкоротшим і найкращим. Іноді Віду вдавалося заглушити внутрішню нерозумну жадібність.

«Так, виготовлення скульптур – це завжди найкращий спосіб провести вільний час».

Останнім часом навичка скульптурне мистецтво значно зросла, а його артистичний стиль урізноманітнився. Що, власне, і не дивно, адже він вирізав безліч монстрів, замків, людей, створив дракона, а також гробницю зі сфінксом.

Але Від вирішив зробити більше статуй Союн.

«Мені варто вирізати те, що я побачив, поки є час».

Перша скульптура сповнена руху. Холодна сторона Союн, яка бореться з монстрами. Він вирізав воїтельку з мечем.

Дінь!

[Витончена робота!

Ви завершили статую «Красуня з мечем»!

Майстер, чиї руки створюють лише величні скульптури, залишив статую прекрасної жінки в безлюдних рівнинах! Її холодне обличчя сповнене люті до ворогів.

Художня цінність: 260

Ефекти:

— У кожного, хто подивиться на скульптуру, відновлення здоров’я і мани збільшиться на 4% на день.

— Швидкість пересування зросте на 5%.

— Сила і Спритність зростуть на 10.

— Інтелект і Мудрість зростуть на 3.

— Бойовий дух чоловіків зростає.

Ці ефекти не поєднуються з ефектами інших скульптур.

Кількість створених витончених робіт: 10.]

[Скульптурне Мистецтво зросло.

Слава збільшилася на 19.

Витривалість зросла на 2.

Мистецтво збільшилося на 1.

Наполегливість зросла на 3.]

Скульптурне мистецтво знову зросло!

Від нетерпляче вигукнув:

– Перевірка навички Скульптурне Мистецтво!

[Скульптурне Мистецтво, середній ранг рівень 9 (46%).

Ви можете створювати детальніші скульптури, продавати їх за високими цінами і завойовувати прихильність жінок.]

Попри те, що Від створив витончену роботу, навичка зросла лише на 3%.

– Жахлива робота. Найгірша серед витончених робіт. Що я зробив не так?

Навіть якщо він хоче створити витончену роботу, це не означає, що Від може виконувати її абияк і все одно бажати ліпшого результату. Навіть працюючи над маленькою фігуркою, скульптор повинен вкладати в неї душу.

Наприклад, у бою людина може перемогти навіть не використовуючи всю свою силу. Але зі створенням скульптури, навіть найменшої, потрібно витрачати мінімум півгодини, щоб не отримати в результаті погану роботу, яка може зменшити твою славу.

Статуї Союн вимагали не півгодини, а половину ігрового дня. Йому потрібно ретельно опрацювати кожну деталь і рису обличчя, щоб зафіксувати образ дівчини у скульптурі.

І, природно, створення гігантських скульптур, таких як Крижаний Дракон, Піраміда і Сфінкс, потребували тижнів або навіть більше часу для роботи.

– Можливо, я приділяю увагу не тим деталям? – запитав себе Від.

Рівно через чотири години, коли Союн знову покинула гру, він почав працювати над наступною скульптурою. І хоча він знову зробив витончену роботу «Воїтелька з мечем» навичка росла всього лише на 4%.

– Може, мені бракує розуміння? Тому навичка отримує така невелике зростання?

Наступного дня, як тільки він знову залишився один, Від почав працювати над іншою скульптурою. Він намагався передати неземну красу, що зводила його з розуму.

Він вирізав скульптуру красивої дівчини, що гірко дивилася на захід сонця зі спокійним обличчям і дуже сумними, майже заплаканими очима. Він вирізав образ дівчини, що сумувала у глибині душі.

– Гмм. Це важко.

Це вперше, коли для Віда так важко створити скульптуру. Оскільки рівень його навички дуже високий, він звик, що його руки рухаються самі по собі. Але що вищий рівень навички і що більше знань він отримував, то важче було працювати.

– Бляха! Чому все так?

Від уже створив чимало скульптур Союн, але з кожним разом це було важче і важче. Що більше він дивився на неї, то більше бачив і ще більше хотів передати її чарівність. А це виявилося неймовірно складним завданням.

Цього разу Від створив майстерну роботу і навичка зросла на 13%.

Але що ближче він наближався до наступного рівня скульптурного мистецтва, то важче його підвищити. І щоб справді перейти на наступний рівень потрібно зробити щось особливе. Наприклад, щоб перейти від початкового рангу до середнього йому довелося зробити статую безголового дуллагана.

І щоб перейти від середнього рангу до майстерного потрібно зробити щось справді видатне.

– Точно. Я ніколи не перейду до майстерного рангу з витонченими роботами. З моїми 63% на поточному рівні знадобиться 3 або 4 майстерні роботи…

Тепер Від почав уважно стежити за кожним рухом Союн. Не тільки в бою, але і між ними. Як вона ходить, якою рукою їсть, де і як сидить – він карбував у своїй пам’яті абсолютно все.

Цей маленький і потворний орк потайки шпигував за Союн!

Якби вона усвідомила, що її супроводжує гравець, то швидко попрямувала вперед або навіть прикінчила обридливого маленького плазуна.

Подеколи Союн навіть буває важко дивитися на людей, тому вона намагалася сховатися від усіх, прямуючи в якісь віддалені місця. Іноді їй це не вдавалося, чоловіки усюди ганялися за нею, борючись між собою і демонструючи власну силу. Але вона все одно не хотіла розмовляти з ними, що призводило до неприємностей і зрештою зробило її вбивцею гравців.

Якби Союн знала, що поряд з нею є чоловік, вона б не стала залишатися біля нього.

Але поряд орк! Звичайні орки не викликали в неї відрази. І тому Віду вдалося побачити справжню Союн, яка билася з монстрами і спала під теплим сонцем. Її обличчя все ще залишалося безвиразним, за винятком очей…

З сумом в очах вона спостерігала як падає листя з дерев. Вона часто дивилася на крихітний струмок, що тік посеред ущелини, смиренно сидячи і чекаючи, поки буде готова їжа.

Одного разу, коли вони йшли, Союн зірвала квітку і засунула її у волосся. Сама вона на це не звернула уваги, але Від аж підскочив від несподіванки!

– …

Він думав, що вона вбивця, у серці якої нема місця для ніжності. Ця сцена була абсолютно протилежною тому, що вона дозволяла бачити іншим. Але коли він помітив, як Союн дивиться сумними очима на гру двох білок… він зрозумів.

«Так, це воно!»

Від знову занурився у роботу.

«Коли робиш скульптуру, не слід робити поспішних висновків. Навіть якщо ти думаєш, що повністю зрозумів людину, варто зупинитися і подумати. Не все так просто».

Можливо, зараз він робить ще одну помилку. Але ця помилка наблизить його на ще один крок до справжньої Союн.

«Я маю показати не тільки її холодну зовнішність, що впадає в око, але і її почуття. Я повинен спробувати і довіритися власному серцю цього разу, аніж думати знову і знову. Я маю спробувати створити Союн так, як я відчуваю, а не як бачу».

Ніж Захаба знову почав танцювати в його руках.

Відтворити зовнішність дівчини відносно просто, але передати гармонію рис обличчя і того унікального відчуття, що виникає, неймовірно важко.

Від забув усе, що знав про Союн, і почав викарбовувати враження, яке залишилося після тривалого спостереження за нею. У цій скульптурі він робив акцент не на її зовнішності, а на почуттях і людяності, які бачив у ній.

І зробити скульптуру однієї Союн не достатньо. Місце, де працював Від, заповнене гострим камінням, на яке гнітюче дивитися. Для успіху він мав це виправити.

«Вона дівчина, тому тут повинні бути квіти. Багато квітів».

Для початку Від ретельно відтворив квітку, яку Союн раніше засунула до свого волосся. Потів він перейшов до каменів, що були найближче до майбутньої скульптури. Від вирішив вирізати з них численні квіти, і кожна квітка зайняла в нього певний час. Буде важко закінчити роботу до повернення Союн.

– Ні. Я не можу зараз здатися… Я не можу зупинитися на цьому.

Від продовжував вирізати квіти, чекаючи на повернення дівчини. Але, на його подив, минуло дві години, а її досі не було.

– Може, вона спить…?

Він настільки захопився власними ідеями і роботою, що зовсім втратив відчуття часу. У реальному світі вже була ніч, а головне – вони майже дійшли до кінця ущелини Юнопу, тож він міг продовжити подорож самостійно.

– То вона не повертатиметься якийсь час. Я ще маю можливість, тому повинен закінчити скульптуру і йти далі. Нема причини кидати розпочату роботу…

Від вирізав наступну квітку.

***

Докторка Ча Инхі з реабілітаційної лікарні сьогодні, як і кожного дня, перевіряла свою головну пацієнтку.

– Ти не втомилася? Можливо, тобі варто трохи відпочити від Королівської Дороги?

– …

Союн, як і завжди, мовчала, що не стало несподіванкою для її лікаря. Дівчина глибоко занурилася в себе і не показувала жодної реакції іншим людям, але це не означало, що вона відкидала все. Зазвичай Союн прислухалася до порад людей, які щиро піклувалися про неї

«Здається, я маю змиритися з тим, що зайшла у глухий кут. Союн досі не говорить, попри всі методи лікування… Може час спробувати щось інше?

Докторка Ча Инхі задумалася.

Використання Королівської Дороги один із найновіших методів лікування людей, що закрилися від зовнішнього світу. Щойно вони починають грати і відчувають смак життя у грі, їхній стан в реальності починає поліпшуватися.

Однак, попри тривале перебування у грі, стан Союн зовсім не змінився.

«Можливо, слід дати їй сильніший поштовх? Але таким вольовим людям, як Союн, стає ліпше лише тоді, коли вони хочуть змінюватися самі. Застосування ліків, гіпнозу й інших засобів може тільки погіршити ситуацію…»

Як дуже досвідчена у сфері психології людина, Ча Инхі найбільше хвилювалася, що її пацієнтка зануриться в себе настільки глибоко, що вже не буде можливості її повернути. Союн уже була на цьому шляху.

«Вона не показує жодних емоцій, тому складно визначити стан її хвороби. На щастя, я її знаю. Така добра і чесна Союн не зануриться в себе настільки глибокого. Але… Чому вона ще не почала говорити?!»

Настав час вечері, і Союн пішла до сусідньої кімнати. Її помістили в найкращу VIP-палату лікарні, тому вона їла в сусідній кімнаті. Звичайно, якщо пацієнт дужа слабкий, їжу доставляли до ліжка, але Союн могла ходити сама.

«Добре, я просто гляну, чим вона займалася у грі останнім часом».

Ча Инхі викликала на екран зроблені записи.

Майже весь вільний час Союн витрачала на боротьбу з монстрами. Це не забезпечувало необхідної медичної допомоги, але Ча Инхі все одно продовжувала щодня переглядати записи.

Що вищий рівень у Союн, то з сильнішими монстрами вона боролася. Бої поступово ставали довшими і жорстокішими. Часом все поле битви було вкрите кров’ю, а Союн впадала в таку лють, що виглядала як богиня війни.

Це тимчасово знімало стрес пацієнтки, але не більше…

Після перегляду таких записів Ча Инхі доводилося прикладати чимало зусиль, щоб стримувати себе і не піти одразу грати власним персонажем.

«Так, у Союн справді високий рівень, якщо вона може полювати на Рівнинах Відчаю».

Докторка Ча Инхі відчула невеликі заздрощі. Якби вона була на місці Союн, то вже померла від найслабшого тамтешнього монстра.

Але Союн більшу частину часу билася і перемагала. Не тільки через її високий рівень, але і через величезний досвід, який вона отримала у численних боях.

«Так. Я маю швидко переглянути решту, перш ніж вона повернеться». – Ча Инхі натиснула на прискорене перемотування вперед.

Союн продовжувала мандрувати Рівнинами Відчаю і битися з монстрами. Одне і те саме. Але потім… сталося дещо незвичайне.

Дівчина відпочивала і дивилася на захід сонця, коли ззаду до неї почали наближатися два чудовиська: Мисливець Рівнин і потворний коротун.

«О… у неї виникнуть проблеми, якщо вони атакують одночасно».

Проте Ча Инхі не дуже хвилювалася.

Якби персонаж загинув, Союн у ту ж секунду б покинула капсулу, а Ча Инхі отримала б повідомлення. Але цього не сталося…

Те, що вона побачила далі, здивувало Ча Инхі.

Коли Мисливець Рівнин помер, Союн поглянула на іншого монстра, який виявився орком. Але нічого не сталося! Якийсь час вони дивилися одне на одного, а потім Союн опустила зброю і пішла геть.

Однак через який час вона знову зустрілася з тим самим орком і незабаром вони почали полювати та їсти разом. Орк навіть лагодив її зламану броню!

Союн любить подорожувати сама і нікого ніколи до себе не підпускала. Однак цей орк, здавалося, її зовсім не турбував.

«Минулого разу вона подружилася з інструктором з тренувальної зали у Серабурзі. Можливо, для Союн легше бути поруч з НІПами і монстрами? Цей орк непоганий. З нього вийшов чудовий слуга. Цікаво, де я можу дістати такого? Хвилинку!!!»

Раптом Ча Инхі мало не вискочила зі стільця.

– Орк? Який орк має подібні навички? Це людина, гравець!

Після боїв він збирав здобич, прикладав лікарські трави, перев’язував рани і готував їжу… Якщо добре постаратися, то можна знайти подібного монстра. Наприклад, прокляті гобліни або особливі мінібоси – вони мали розвинений штучний інтелект.

Але таку досвідчену у психології людину, як Ча Инхі, не так просто обдурити. Вона звертала увагу на найдрібніші деталі: як він рухався, бився, куди дивився, як збирав предмети.

Все вказувало на справжню живу людину, одержиму якоюсь ідеєю.

– Не може бути…

Ча Инхі здригнулася, наче в неї влучила блискавка.

Вона бачила когось подібного в Залі Слави! Ба більше, вона була впевнена, що це той самий орк з відео.

– У грі не може бути такого ж жадібного орка, як той!

Серце докторки почало битися швидше. Звичайно, той факт, що Союн подорожувала з кимось таким, чудовий, але Ча Инхі віддана шанувальниця Королівської Дороги.

– До битви залишилося всього два дні! Що він в біса робить?!

>>Том 6. Розділ 9-2<<

~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~

Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.

Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці FacebookТелеграм.

У мене є Patreon і Buymeacoffee.Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.

Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥

Манхву можна завантажити тут або почитати онлайн тут чи тут.