Інші варіанти назви: Скульптор місячного світла / Легендарний скульптор місячного світла / ЛМС / СМС / ЛСМС
Англійська назва: The L. Moonlight Sculptor / LMS
Мова оригіналу: корейська
Автор/ка: Nam Heesung (남희성) / Нам Хісон (Нам Хвісон)
Жанри: бойовик, бойові мистецтва, наукова фантастика, пригоди, комедія, фентезі, шьонен, ЛітРПГ
Рік: 2007
Томів: 58
Випуск: завершений
Перекладачка: Silver Raven
Переклад: у процесі
Опис: Людина, покинута світом, людина, що поклоняється грошам, людина, відома як легендарний Бог Війни у дуже популярній MMORPG «Континент Магії». З досягненням повноліття він вирішує попрощатися з грою, але спроба заробити щось за вкладений час і зусилля має такий наслідок, якого ніхто не міг уявити.
Завдяки ряду випадковостей його легендарний персонаж продається за 3 мільярди вон, приносячи йому велику радість, що змінилась глибоким відчаєм, бо він змушений віддати майже все жадібним лихварям. Відкривши можливість заробляти гроші завдяки іграм, головний герой піднімається з прірви з новим наміром і йде прямо до нової епохи під керівництвом першої в історії MMORPG у віртуальній реальності «Королівська Дорога».
Це легенда про Лі Хьона, про шлях до вершини, з серцем, що любить тільки рідних, з безмежним прагненням до грошей, про його винятковий розум, треноване тіло і вмінням наполегливої праці, що завжди підтримувало головного героя на плаву.
Переклад з англійської. Тобто переклад з перекладу, деякі сенси й особливості будуть втрачені.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут.
Особлива подяка: Drakula.
Особлива і безмежна подяка: D. Gromyko.
Щира подяка: P. Shapoval, D. Konarev, Kiltavik ワィタリ , Alastor, Andrii, vch_m, Shvaigzam, Misha, Vitaliy, Y. Tymoshenko, S. Babak, db4tz.
Розділ 6. У світ
Раніше Від був зайнятий підготовкою до битви з Немертвим легіоном, але зараз справи повернулися до звичайного плину як для орків, так і для людей. Після того, як Від доповів некромантам у чорному храму, він попрямував на пошуки групи.
– Отже, це ринок.
Мапан виконував роль провідника.
Проживши кілька днів у фортеці темних ельфів, він уже мав приблизне уявлення про географію цього місця, саме тут багато темних ельфів стали ятки і відкривали крамнички.
– Ми, темні ельфи, продаємо фрукти, які самі посадили і виростили.
– Купіть цілющі трави, щоб загоїти рани.
Темні ельфи мали чорну шкіру і чорні очі, що сяяли, як перлини!
Хоча темні ельфи не були дуже високими, вони мали гнучкі тіла, переповнені здоров’ям і красою.
– Я здивована. Мапан блукає навколо різних ринкових яток, щоб зустріти ельфів.
Сказала Сурка, на що Мапан ніяково почухав голову.
– Насправді я зустрічав їх не так вже і багато.
– Тоді…?
– Вперше я побачив темних ельфів, лісових ельфів і напівельфів, коли мандрував з Хварьон до центру континенту.
– Чим відрізняються лісові ельфи?
Сурка поставила запитання, про яке всі подумали.
Пейл, Ірен і Ромуна ніколи раніше не були за межами королівства Розенхайм, а Ґомчі той тип людей, яким потрібно слухати, бо вони дуже неосвічені.
– Напівельфи мають довгі загострені вуха, крім цього, вони нічим не відрізняються від людей. Наполовину люди, наполовину ельфи, вони – змішаний вид. Лісові ельфи живуть глибоко в лісі, вони мають сильні атаки, але мають слабкість до магії.
– А є й інші ельфи?
– Сірі ельфи або вищі ельфи, тіньові ельфи, нічні ельфи… Є багато різновидів ельфів.
У відповідь, яку Мапан дав Сурці, був вкладений весь обсяг його знань.
Ґомчі повернувся, тицьнув пальцем Ґомчі3 і сказав:
– Ґомчі3.
– Так, наставнику.
– Ти багато знаєш про Королівську Дорогу?
– Так, звичайно, наставнику! – галантно відповів Ґомчі3. Серед Ґомчі він прикидався знавцем Королівської Дороги.
– Звідки беруться ельфи?
– Так? Ельфи, наставнику?
– Так.
– Ельфи…
– Ти не знаєш відповіді?
Очі Ґомчі і Ґомчі2 були сповнені недовіри, Ґомчі3 поворухнув рукою.
– Звичайно, я знаю. З села ельфів.
– З села?
– Лісове село, Темне село, село Напівкровок. Коли ти це розумієш, то все просто, правильно? Їхня шкіра чорна, тому це Темне село.
У цьому дивному пояснені була частина правди, Ґомчі кивнув головою.
– Он воно що. Як і очікувалося, ти обізнаний, Ґомчі3.
– Ви надто добрий, наставнику!
***
Група пішла на ринок, щоб купити лікарських трав і простеньких сувенірів. Тут було багато дешевих і якісних лікарських трав.
Група розважалася, оглядаючи визначні пам’ятки.
Загадкові предмети були звичайним явищем у магазинах, крамничках і торгових базах, а от темні ельфи, що ходили навколо і пишалися своєю чорною шкірою, були набагато цікавішими і загадковішими.
Краєвид, який відкривався з фортеці, розташованої на вершині гори, був чудовим.
Коли стоїш на стіні фортеці, то здається, що під ногами розкинувся весь світ. Лазурове небо, густі хмари, які супроводжує легенький вітерець, робили вид на гори винятковим. Дув прохолодний вітер і вдалині виднілися скелі.
Ірен була першою, хто заговорив з усмішкою на губах:
– Ця прогулянка не була даремною.
– Я знаю. Мені потрібно частіше виходити.
Зефір поділяв її почуття.
Зазвичай він рибалив на річці, це вперше, коли він приїхав у гори. Зефір почувався бадьорим, піднявшись на вершину високої гори і насолоджувався краєвидами.
– Що ж, тепер я відведу вас до магазину зброї.
Мапан та інші вирішили подивитися на зброю, тому вони попрямували до магазину.
– Вітаю.
Мапан схилив голову, вітаючи темного ельфа, який у відповідь ледь помітно кивнув.
– Що треба?
Гордовитий літній темний ельф!
Хазяїн крамниці мав зарозумілий вигляд, клієнти не були його турботою.
Мапан чемно запитав:
– Ви не проти, якщо подивимося на товари?
– Робіть, що хочете.
Група розділилася і ходила навколо, роздивляючись зброю.
У селі орків були пристойні крамниці, але тут більше рідкісних речей.
Зефір знайшов вудку. Ельфи пишалися гнучкістю, еластичністю і міцністю дерев, які вони вирощували, тож ця вудка ідеально підходила для риболовлі.
– Скільки ви хочете за неї?
– Вісім тисяч золотих. Якщо ти думаєш про економію, а не про покупку, то поклади її на місце.
Ціна була не такою вже великою.
Зефір без зайвих слів заплатив за вудку.
– Ого! Стільки грошей, – сказала Ірен.
Зефір засміявся:
– Це ж лише гроші…
– …
В одну мить Зефір став ворогом для групи!
Вони вже збиралися вийти, щоб пошукати іншу крамницю з іншими типами зброї, однак темний ельф заговорив до Пейла, зупиняючи його.
– Ти лучник?
– Так, шановний пане. Ви хочете мені щось сказати?
– Твій лук не дотягує до твоїх талантів. Ми, темні ельфи, ніколи не використовуватиме лук, який осоромить нас.
Пейл почервонів від збентеження. Це так, його лук сильно зносився і вже настав час вибрати новий.
– Купи лук тут, в тому кутку багато луків, ти можеш вибрати один за низькою ціною.
Більшість зброї у магазині – це кинджали і луки. Кинджали були виставлені у вітринах, а луки висіли на стінах. Однак у фортеці темних ельфів здебільшого продається зброя, яку переважно виготовляють самі темні ельфи.
Перший лук, який Пейл побачив, заледве дотягував до 200 рівня, проте решта були потужнішими. Ціни не зовсім підходили для зброї, оскільки деякі виглядали так, ніби їх зробили просто для показу.
Щоб не показатися надмірно самовпевненим, Пейл вибрав звичайний лук. Стародавній лук, покритий небесно–блакитною фарбою. Попри те, що ельфійські луки не були рідкісними чи унікальними, цей лук не забезпечував більшої відстані, але простий у використанні.
– Скільки коштує цей?
– Двадцять п’ять тисяч золотих.
– У мене лише 24 тисячі золотих…
– Якщо не збираєшся купувати, забирайся.
Методи зниження ціни, яким він навчився у Віда, не спрацювали. Важко догодити темним ельфам, бо вони від самого початку ставляться негативно, коли мають справу з людьми.
«Всі мої заощадження становлять 25 тисяч золотих».
Після внутрішньої боротьби Пейл все-таки купив лук. Лучники не відрізнялися від мечників у бажанні негайно отримати кращу зброю. У певному сенсі існує гостра конкуренція за зброю для класу лучник. Якщо ти стріляєш з гарного лука, то дальність збільшується, що лише підкреслює очевидну різницю.
– Ха-ха-ха, – купивши лук, Пейл трохи істерично засміявся.
Тоді Сурка поглянула на власника крамниці і сказала:
– Але ви справді гарний. Не як дядечко, а як старший брат.
– Сурко! – здивовано скрикнула Ромуна.
Темним ельфам важко догодити, потрібно бути особливо обережним, щоб не розлютити їх.
Навіть перебування у нейтральній зоні не мало значення. На відміну від людей, де ситуація залежить від рівня близькості, тут можуть атакувати в будь-який момент.
Однак ці побоювання здалися безпідставними, бо літній темний ельф сором’язливо усміхнувся.
– Дівчино, ти справді так думаєш? Що я справді так молодо виглядаю?
– Так, ви не виглядаєте старим. Насправді ви виглядаєте дуже гарним, пане темний ельф.
– Така мила дівчина. Мене звуть Ґранбелл. Сподіваюся, ти називатимеш мене Ґранбелл.
– Мене звати Сурка, пане Ґранбелле.
Зефір і Хварьон роззявили рота від того, що відбувається. Спочатку він назвав своє ім’я, а далі навіть з’явилася можливість познайомитися ближче. Темні ельфи люблять виглядати гарними і молодими!
Слова Сурки випадково поцілили у потрібну точку, щоб сформувати близькість.
У Ромуни затремтіли кулаки.
Вдавати як дурепа, що літній темний ельф гарний. Залежно від ситуації повинні бути певні відмінності, але їй достатньо просто сказати, що він виглядає дуже гарним. Та сама Сурка, яка голими руками нокаутувала монстрів, зараз прикидалася милою.
– Сурко, ти…
– Тихо!
Ромуна спробувала гукнути Сурку, але Мапан швидко зупинив її.
– Це важливий момент. Не заважай їй.
– Що?
– Здається, це спосіб сформувати близькість з темними ельфами.
Мапан як ніхто інший знав про важливість близькості і торгівлі у королівствах.
Коли близькість з селянами зростає, відкривається шлях до більш серйозних діалогів. Можливо, когось попросять виконати завдання або отримати важливу інформацію.
Насправді, коли Мапан почув, що Від веде в бій орків і темних ельфів з гір Юрокі, він мав великі очікування. Через Віда, який був у Рівнинах Відчаю, Мапан сподівався отримати інформацію про квест, але йому не пощастило.
Орки – прості й неосвічені, тож вони нічого не знали. Інформація, якою вони володіли, стосувалася мисливських угідь, та де і як зустріти сильних монстрів.
У орків так заведено. Висилати по кілька воїнів на заміну тим, хто загинув. До бою можна залучити сотню, але лише один міг вижити. Купцю Мапану ця інформація нічим не допомогла.
Крім того, орки не дуже любили людей. Їм важко давалися навіть базові розмови. Кількості золота необхідного для того, щоб підкупити або нагодувати їх, було достатньо, аби у Манапа стався нервовий зрив.
Темні ельфи мало чим відрізнялися у цій ситуації. Вони – зарозумілі та неохоче вели будь-які розмови з людьми. Зробити покупки чи послухати базові історії можна, але користь від цього мінімальна.
Від сильно ненавидів темних ельфів. Вони поводилися вибагливо, ліниво, їм постійно потрібно догоджати, ніби вони якісь благородні цяці.
Мапан був ізольований у фортеці темних ельфів. Словами неможливо описати, як він зрадів, коли приїхали Пейл та інші.
Провідник, який надає детальну інформацію про Рівнини Відчаю, відіграє дуже важливу роль.
Ґранбелл не розчарував їх, коли розказав:
– Якщо ви прямуватимете на схід наших земель, то побачите високі гори. Місцевість там нерівна, ви зможете вполювати багато монстрів, але найкраще у тих місцях – краєвиди. Пішки піднятися на гору Хором дещо складно, але розповідають, що якщо піднятися до мисливських угідь, то на вас чека сюрприз, однак я не можу дати вам жодної інформації щодо цього.
Від повернувся з чорного храму і побачив схвильовані обличчя учасників групи.
– У чому справа?
– Що ж…
Мапан виступив уперед і розповів про те, що сталося у магазині зброї.
– Висока гора? Можливо, можна здобути славу, якщо піднятися на неї?
Щиро кажучи, до цього часу Від був зосереджений на битві з Немертвим легіоном, тому нічого не знав про історію темних ельфів. Поряд також могли бути джерело грошей, тому необхідно перевірити це.
– Летімо на гору Хором!
Пейл категорично виступив проти.
Ірен і Ромуна його підтримали через свою низьку славу.
Для них це була чудова можливість здобути славу.
Від подивився на інших членів групи.
– Всі за те, щоб піднятися на гору Хором?
– Гори… Я довгий час провів біля річок, тому побути деякий час у горах мені здається нормальним, старший.
Тихо і зухвало сказав Зефір, Хварьон зацікавлено усміхнулася.
– Заради мальовничої прогулянки, коли вітерець погойдує розкішну зелень, нумо, піднімемося на гору!
Ґомчі плеснув у долоні і сказав.
– Схоже, буде весело.
Ґомчі2 додав.
– М’ясо, підсмажене на відкритому вогні в горах, має особливий смак. Здається, це прогулянка добре нас освіжить. Як на мене, це чудово, я йду.
Ґомчі3, Ґомчі4 і Ґомчі5 мали схожі думки. Цього року у них було небагато пригод, тому підйом на гору Хором видавався цікавим. Якщо видертися на справді високу гору, то можна буде роздивитися навколишні краєвиди.
Група покинула фортецю темних ельфів і, перебуваючи в горах, ніби сп’яніли. Піднімаючись на гору, вони повністю піддалися розповіді власника магазина зброї.
«Чомусь я починаю нервувати».
Компаньйони Віда вважали, що це якось надто легко.
«Ну, гадаю, все буде добре».
Всі були задоволені тим, що ніщо не ставало на заваді. І це не дивно, бо для цього не було жодних причин. Завдяки високій славі статус гравця легко розпізнають у містах і селах королівств, тому квести простіше отримати.
Завдяки високій славі, Від не мав особливих проблем з командуванням темними ельфами й орками.
Від кивнув
– Ми піднялися на гору з підніжжя. Всі мали втомитися, тож як щодо пропозиції зробити перерву та перегрупуватися?
Пейл та інші дуже втомилися, бо вони їхали верхи через Рівнини Відчаю. Досі їм не вдалося як слід поспати. Сонливість примушувала їхні коліна підгинатися. Хварьон поспішно погодилася.
– Це було б чудово. Зустрінемося знову після того, як всі виспляться.
– Тоді нехай буде так.
Пейл зітхнув, а потім сказав групі, що вони зустрінуться через 12 годин після того, як трохи посплять.
Від нетерпляче вийшов з гри одразу ж після Ґомчі.
***
Лі Хьон виліз із капсули, щоб розібратися з фінансами. Потрібно ретельно організувати доходи і витрати, якщо це дозволить зекономити хоча б одну копійку.
– Дохід за цей місяць…
Руки Лі Хьона тремтіли, коли він робив записи у бухгалтерській книзі.
Можливо, інші люди куплять речі, які він отримав цього разу.
Ліча Шира було важко перемогти, його рівень був щонайменше 470. Ніхто і ніколи не перемагав монстра класу бос такого калібру, але він отримав лише три предмети. Однак книга некромантів була унікальним предметом порівняно з двома іншими.
Один камінь зачарування й один, здавалося б, непотрібний посох.
– Камінь зачарування я поки відкладу замість того, щоб викидати його. Зрештою я продам його, якщо ситуації дійте до того, що мені потрібні будуть гроші на базові потреби. Отже, залишається лише посох.
Лі Хьон вирішив не продавати камінь зачарування, поки він не матиме достойної ціни. Можливо, якщо він завантажить пост про камінь на сайт-аукціон, люди стояли б у черзі, щоб купити його. Інші ковалі точно б захотіли купити камінь зачарування, бо вони б забажали обробити його!
Вони були готові витратити гроші, щоб підсилити якийсь предмет, бо це принесе додаткові переваги при продажі. Підвищення рівня навички дозволить їм отримати вищу ціну. Однак навіть так дохід буде меншим, ніж очікувалося.
– Може, спершу продати посох?
Лі Хьон зайшов на сайт-аукціон і почав готувати пости для предметів. Однак посох, здається, все-таки не принесе великих грошей. Жерці не купуватимуть предмети, де є «жертовність» і «відданість». Якщо буде відомо, що посох має такі ефекти, його використовуватимуть лише за потреби.
– Цікаво, які зараз ставки на речі, що я виставив перед цим?
Без особливих очікувань Лі Хьон поглянув на ставки. Він здався досить рано через покупців-шкідників, що піднімали ставку лише на одну вону.
Насправді не було закону, що забороняв закрити аукціон до встановленого терміну. Якщо заздалегідь встановити бажану суму, то, коли ставка буде більше, здійснюватиметься покупка. Як правило, при розумно встановленій ціні, речі часто продаються за 1 годину. Однак, щоб заробити хоча б на копійку більше, Лі Хьон не встановлював бажаної ціни. Тож гра у підвищення на одну вону була дуже поширена.
– Але зараз це має бути понад 5 тисяч вон, правильно?
Перед переглядом ставок, Лі Хьон думав більш ніж реалістично. На глефи і пов’язки ціну збільшували здебільшого на 1 вону. Від самого початку покупців на глефи було не так вже й багато, тому очікувати на високу ставку немає сенсу. Якщо пов’язки ельфів продаватимуться досить добре, він припускав, що зможе отримати принаймні 300 тисяч вон. Але потів йому на очі потрапило дещо дивне, це був не якийсь там важливий предмет.
Кіготь мінотавра. Кількість ставок – 6. Переможна ставка: 30 мільйонів вон.
– Якого біса?
З губ Лі Хьона не зірвалося жодних інших обурливих слів. На аукціоні не можна зробити жартівливу ставку. Все тому, що коли ти робиш ставку на товар, принаймні 10% від загальної суми потрібно зареєструвати як депозит.
– Але 30 мільйонів?
Лі Хьон подумав, що це смішно, але швидко підтвердив ставку. Він вирішив продати товар покупцеві зі ставкою у 30 мільйонів вон. Навіть якщо інша сторона не купить кіготь через вагання, Лі Хьон все одно отримає депозит у 10%, тобто 3 мільйони вон.
– Заробив 3 мільйони вон.
Лі Хьон негайно зазначив додатковий дохід у домашній бухгалтерській книзі.
Дзень–дзелень!
Залунав гучний телефонний дзвінок. Лі Хьон відчув певний дискомфорт і задумався потрібно піднімати слухавку чи ні.
«Ні, не може бути, щоб вони сказали, що це помилка і скасували аукціон».
Це може бути просто телефонний дзвінок. Кусаючи нігті, Лі Хьон із тривожним відчуттям підняв слухавку.
– Алло.
– О, я той, хто виграв аукціон. Кіготь мінотавра, ви розмістили цей предмет на сайті, правильно?
У голосі, що долинав з телефону, відчувалося нетерпіння. В очах Лі Хьона потемніло.
«Ну звісно!»
Почувши інтонацію, він подумав, що людина хоче попросити про скасування аукціону, а не просто відмовитися від покупки. Лі Хьон трохи підвищив голос і відповів:
– Що ви говорите? Тут такі не живуть!
Швидка дотепність Лі Хьона! Почувши щось подібне, люди зазвичай відступають, але не цього разу.
– Там є хтось, хто грає у Королівську Дорогу?
– Га? Яку дорогу?
– Королівську Дорогу, чи є хтось, хто використовує для персонажа ім’я Від?
Лі Хьон уперто відповів.
– Не знаю нікого такого.
– Жодних сумнівів, це – правильний номер.
– Не знаю, що у вас за справи, але я зайнятий, тому кладу слухавку.
– Заждіть-заждіть! Кредитний рейтинг на торговельному майданчику високий, і у списку вказано кілька транзакцій, тому цей номер не може бути неправильним.
– …
Ґрунтовні слова іншої сторони вказували на нього. Лі Хьон вагався секунду і не дав відповіді.
– Зараз мені потрібно терміново з ним поговорити. Якщо не особисто, то, будь ласка, організуйте для мене розмову з ним у будь-який час. О, точно, я був таким знервованим, що забув представитися. Я Кан Хансо, керівник відділу планування KMC Media.
– KMC Media?
Мабуть, серед тих, хто грав у Королівську Дорогу, не було жодної людини, яка б не знала цю надзвичайно популярну телекомпанію.
– Мені дуже потрібно поговорити з людиною, яка використовує ім’я Від. Чи можете ви зв’язатися з ним для мене?
Знову надійшло прохання, у голові Лі Хьона з’явилися сумніви.
«З його слів не схоже, що він хоче скасувати аукціон».
Здається, це якась дуже важлива справа. Лі Хьон якусь мить вагався і зрештою сказав:
– Мене звати Лі Хьон, я використовую персонажа на ім’я Від у Королівській Дорозі.
– О, то он воно як. Але трохи раніше чому…?
– …
– Що ж, це не має значення. Мені потрібно поговорити з вами про дещо важливе.
– Говоріть.
– Я б волів не говорити про це телефоном, як щодо того, щоб ви приїхали до телекомпанії?
Лі Хьон відповів без жодних вагань:
– Складно.
– Що?
– Щоб поїхати так далеко доведеться заплатити чималеньку суму і мені доведеться тричі змінити автобус.
Він волів не марнувати гроші на транспорт, якщо міг цього уникнути. Після слів Лі Хьона людина на іншому боці на якийсь час замовкла, але досить швидко заговорило знову:
– Тоді… будь ласка, скажіть адресу і я відправлю туди автомобіль. Як думаєте, автомобіль до вас доїде?
– Так.
– Тоді скоро побачимося.
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon і Buymeacoffee. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥
Манхву можна завантажити тут або почитати онлайн тут чи тут.