Інші варіанти назви: Скульптор місячного світла / Легендарний скульптор місячного світла / ЛМС / СМС / ЛСМС
Англійська назва: The L. Moonlight Sculptor / LMS
Мова оригіналу: корейська
Автор/ка: Nam Heesung (남희성) / Нам Хісон (Нам Хвісон)
Жанри: бойовик, бойові мистецтва, наукова фантастика, пригоди, комедія, фентезі, шьонен, ЛітРПГ
Рік: 2007
Томів: 58
Випуск: завершений
Перекладачка: Silver Raven
Переклад: у процесі
Опис: Людина, покинута світом, людина, що поклоняється грошам, людина, відома як легендарний Бог Війни у дуже популярній MMORPG «Континент Магії». З досягненням повноліття він вирішує попрощатися з грою, але спроба заробити щось за вкладений час і зусилля має такий наслідок, якого ніхто не міг уявити.
Завдяки ряду випадковостей його легендарний персонаж продається за 3 мільярди вон, приносячи йому велику радість, що змінилась глибоким відчаєм, бо він змушений віддати майже все жадібним лихварям. Відкривши можливість заробляти гроші завдяки іграм, головний герой піднімається з прірви з новим наміром і йде прямо до нової епохи під керівництвом першої в історії MMORPG у віртуальній реальності «Королівська Дорога».
Це легенда про Лі Хьона, про шлях до вершини, з серцем, що любить тільки рідних, з безмежним прагненням до грошей, про його винятковий розум, треноване тіло і вмінням наполегливої праці, що завжди підтримувало головного героя на плаву.
Переклад з англійської. Тобто переклад з перекладу, деякі сенси й особливості будуть втрачені.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули сайт тут.
Особлива подяка: Drakula.
Особлива і безмежна подяка: D. Gromyko.
Щира подяка: P. Shapoval, D. Konarev, Kiltavik ワィタリ , Alastor, Andrii, vch_m, Shvaigzam, Misha, Vitaliy, Y. Tymoshenko, db4tz, vilgerforc.
Розділ 1. Родіум. Частина 1
Місто митців Родіум було переповнене жебраками. Маса людей просила про милостиню, їх можна було зустріти на всьому шляху від воріт до площі.
– Будь ласка, дайте одну монетку! О, ви вже обрати, якого кольору фарбу будете використовувати?
– Що ж, я хотів створити власний відтінок, але, як ви знаєте, фарбі недешеві.
– Це так, важко використовувати стільки кольорів на вашому рівні.
– Гадаю, в мене немає іншого вибору, як повернутися до використання основних кольорів.
Жебраки обговорюють мистецтво. Це звичне видовище, яке можна побачити у будь-якому місці Родіума. Проте зараз ці жебраки відчували серйозну заздрість. Все тому, що через браму телепортації зовсім недавно з’явився жебрак на ім’я Від. Спочатку всі кинулися до нього, щоб випросити монетку, але тепер усі були приголомшені його вмінням жебракувати.
– Хаа…
Від сидів і дивився на небо з розпачливим виразом обличчя. Навіть у таку жарку погоду він досі був одягнутий в одяг, виготовлений з хутра єті! Центр площі, де він і був, переповнений людьми.
– …
Від міг лише дивитися в небо з похмурим обличчям. Відчай, смуток, біль, розчарування, жаль! Він просто сидів, демонструючи ці емоції на своєму обличчі.
Дзень!
– Вище носа.
– Потерпи, настануть і хороші дні.
– Не знаю, що сталося… але життя не таке вже й безнадійне.
– Візьми ці гроші і принаймні купи собі одяг… Бути на такому спекотному сонці в хутряному одязі дуже некомфортно.
Від не говорив ні слова. Мандрівники, що проходили повз, просто використовували власну уяву.
«Припускаю, він пережив якесь нещастя».
«Чому він дивиться на небо такими сумними очима?»
«У мене аж серце крає».
Далі вони кидали монетки і йшли собі.
Його нещасного вигляду вистачало, щоб отримувати гроші лише через співчуття! Але вони б усі були розчаровані, якби дізналися про що думав Від.
«Зарахування до університету… Це означає, що тепер мені доведеться платити за дороге навчання! Купувати недешеві підручники. Цього не може бути. Це не могло статися насправді…»
Від був засмучений тим, чому б раділи всі інші, – зарахуванням до університету. На його обличчі були така гіркота і такий смуток, що інші митці просто не мали сил заздрити.
– Хей, парубку, не потрібно бути таким пригніченим.
Від лише зітхнув.
Паво цокнув язиком і продовжив:
– Будь сильним. Світ такий великий… Тебе кинула дівчина?
Від похитав головою. Він не міг витримати того, що його зарахували до університету. Для нього це буквально трагедія, лише одна думка про зарахування – і з його очей готові политися сльози.
Ґастон і Паво навіть подумати не могли, що саме через це Від був у такому відчаї.
– Хай там що, не потрібно впадати у такий відчай… – Паво наблизився на крок.
Тепер він був достатньо близько, щоб протягнути руку і зібрати монети, які лежали перед Відом.
Вууш! Від із виразом відчаю на обличчі в одну мить зібрав монетки в руки. Його рухи були такими швидкими, що навіть якби хтось уважно спостерігав, то не помітив би їх. Як сумно б йому не було, він ніколи не забував про свою прихильність до грошей.
«Мені бракує грошей, тож я маю зібрати хоч таку дрібничку».
Одна золота монета, кілька срібних, інші були мідяками. Однак це була доволі велика сума – цілий один золотий і сорок срібних. Досить приємна сума, як на дрібничку.
Хоча для Віда це не були такі вже великі гроші, але для бідних митців Родіума це було як справжнє багатство.
Паво підійшов ближче і поплескав Віда по плечу.
– О-ох, певно тобі справді потрібні гроші… Але ти справді плануєш сидіти тут без перекусу?
Звичайно, Від не хотів тут сидіти, однак він застряг серед натовпу жебраків. Крім того, він почувався голодним.
– Я знаю хороше місце. Хочеш піти зі мною?
– Скільки коштує їжа? – різко запитав Від.
– Щоб поїсти вистачить 20 мідяків.
За двадцять мідяків можна купити сім буханок ячмінного хліба. Але якщо їсти правильну їжу, то ситість триматиметься довше.
«Гадаю, підійде».
Від підвівся так, ніби уже досягнув своєї мети.
– Ходімо.
Коли він прибув до міста через браму телепортації, до нього кинувся натовп жебраків. На щастя, йому вдалося відбити цю атаку. Тепер жебраки на площі навіть оком не повели, коли Від пішов. Навпаки, вони дуже зраділи.
«Також я не витратив жодної монетки на жебраків, а натомість заробив більше ніж один золотий».
Він зміг захистити власні гроші, хоча для того, щоб пройти, достатньо було кинути кілька монет. Від почувався гордим і був задоволений собою! Тепер жоден митець не захоче просити у нього милостиню.
– Сюди. Тут є дешевий ресторан зі смачною їжею. Просто іди за мною, я покажу тобі місце, де можна смачно поїсти.
Ґастон і Паво вели Віда заплутаними провулками. Вони відійшли досить далеко від площі.
«Місце має бути справді хорошим».
У порівняні з ресторанами на головній вулиці, ресторанчики у глибині провулки продають смачні страви за низькою ціною. Тільки обізнані люди знають про такі місця, сховані, як скарб. Іншими словами, ресторанчики, про які знають лише місцеві!
Від, Ґастон і Паво вмостилися в маленькому ресторанчику, щоб поїсти. Оскільки ціна була низькою, меню складалося з простого супу, салату і хліба. Однак хліб приготували з якісного борошна, він був м’яким і пухким.
Неймовірна смакота.
– Як смачно.
Від був задоволений стравами. Він міг би сам спекти хліб, але для цього потрібні інгредієнти і багато часу. Від недаремно витратив гроші на такий смачний хліб.
Паво яскраво усміхнувся.
– Смачно, га? Крім того, мало ресторанів мають такі низькі ціни.
Від погодився з його словами. Схоже, саме через це тут так багато людей, хоча ресторанчик знаходиться глибоко у провулку. Від вичистив миску майже до блиску.
– Дякую, що показали мені таке чудове місце.
– Що плануєш робити далі? – поцікавився Паво.
– Хочу роздивитися місто.
– Ти не схожий на туриста.
До Родіума приїжджало багато туристів, останнім часом стало популярним подорожувати континентом і відвідувати різні міста і замки. Однак туристи зазвичай не починали жебракувати одразу після приїзду.
– Я прибув сюди, щоб дізнатися більше про класові навички.
– А твій клас…?
– Скульптор.
– О, ти вибрав важкий клас.
Ґастон і Паво з жалем дивилися на Віда. Тепер вони зрозуміли, чому він жебракував із таким відчаєм. Навіть якби він відкрито прибув сюди не як мандрівник, а як скульптор, йому все одно було б важко, з чого б він не починав.
Ґастон сказав:
– У сфері мистецтва, що простіший клас, як от скульптор, то більше потрібно працювати. Потрібні уміння і ти навіть не можеш створювати те, що хочеш. Через це навіть у Родіумі небагато людей обирають класи, пов’язані з мистецтвом. Як правило, надають перевагу ремісничим класам. Хоча… я чув, що у Королівській Дорозі є відомий скульптор.
– Відомий скульптор?
– Говорять, що він вирішив стати скульптором і з пристрастю та наполегливістю подолав всі труднощі класу, який усі відкидали.
– Ого, є така людина. Чи можу я зустріти його тут, у Родіумі?
– Говорять, що він був у королівстві Розенхайм. Він створив піраміду і Сфінкса, речі, про які більшість скульпторів і подумати не могла. Крім того, кажуть, що створенні ним скульптури розкидані по всьому континенту. Навіть у небесному місті Лавіас є скульптури, які вважають його роботою. Ходять чутки, що його скульптурне мистецтво повинно мати принаймні сьомий рівень середнього рангу. А якщо подивитися на його роботи, то можна отримати неймовірні бафи.
– …
Від був дещо здивований тим, що розповіді про нього розійшлися так широко. Він знав, що його добре знають як шукача пригод Віда, але він не очікував, що буде настільки відомий як скульптор.
«Хоча це має сенс, митці будуть більше знайомі зі скульптором».
Від піднявся з місця.
– Хочеш піти зараз?
– Так.
– Що ж, тоді побачимося пізніше. Коли піднімеш рівні, може звернутися до нас по якусь гарну картину, або якщо надумаєш зводити будинок.
Ґастон і Паво помахали руками.
***
Родіум, місто митців.
Хоче це місце було заповнене жебраками, але місто було красивим і романтичним.
Будівлі з дивовижною архітектурою, що ідеально вписувалися у місто. Вулиці прикрашені різноманітними способами, починаючи від витончених творів мистецтва і закінчуючи грубими роботами, що шокували.
Все місто наповнене світлом і барвистими фарбами.
На вулиці знаходилися молоді митці, що писали картини або створювали скульптури. Дехто грав на музичних інструментах, влаштовуючи імпровізовані вистави.
Це місто, куди приїздить незліченна кількість мандрівників і ще більша кількість митців, які прагнуть здійснити свої мрії.
Однак місту бракувало грошей і, хоча воно було побудоване величним, воно не отримувало належного ремонту і тому занепадало. Очевидно, чому Родіум називали містом без володаря – бо воно нікому не цікаве!
Хоча на континенті точилася жорстока боротьба за володінням кожним замком, кожним селом, Родіум був надзвичайно мирним місцем.
Будь-яке місто для існування потребує грошей. Щоб збільшити кількість жителів, розширити сільськогосподарські угіддя, розвивати технології та збільшувати обсяги торгівлі. Для всього цього потрібні гроші.
Однак зброю і броню в Родіумі продають не так активно, як в інших містах. Мисливські угіддя поблизу були посередніми, тому на полювання приходило небагато людей.
Ніхто не жадатиме володіти містом, яке лише без причини поглинатиме гроші.
– Як і очікувалося, мистецтво грошей не приносить.
У цей момент переконання Віда зміцнилося.
Ті, хто обрав ремісниці класи, такі як ковальство, кравецтво чи зачарування предметів, також нарікали, наскільки це важко, але у порівнянні з мистецькими класами вони здавалися у сотню разів зручнішими.
Від повільно прогулювався Родіумом.
– О, ти моє сонце. Моє благословення. Моє кохання!
– Навіки з тобою бути!
Він чув, як у театрі співали молоді барди.
Бардів дуже багато в Родіумі.
Барди піднімають бойовий дух групи під час полювання і дають певні бафи. Також вони могли отримати додаткові гроші, влаштувавши виступ.
Словом, їм не потрібно було жебракувати, тож це була величезна перевага. Клас, який може заробити собі на життя, куди б не потрапив!
Тому бард – це найшанованіший клас у Родіумі.
Наступним стоїть ювелір. Майстри, що вміло обробляють метали і коштовне каміння.
Скульптори, коли рівень навички зростав до певної міри, також могли обробляти коштовні камені, але не можуть зрівнятися з ювелірами, що мають навички зовсім іншого рівня.
Ювеліри могли обробляти золото, срібло, перли, нефрити, смарагди і сапфіри так, що їхня вартість тільки зростала.
Про клас ювелір можна сказати, що це спеціалізований і вужчий клас скульптора.
– Це дійсно місто митців.
Від блукав Родіумом і милувався багатьма виробами мистецтва.
Тут є гільдії митців і ремісників, які важко знайти в інших містах. Також тут було кілька основних бойових гільдій, хоча і небагато.
У Родіумі існує понад 300 гільдій! Це стало можливим завдяки тому, що тут були різноманітні гільдії пов’язані з мистецтвом, ремісництвом, а також різноманітні бойові гільдії. Без перебільшення можна сказати, що в одному місті зібралися майже всі існуючі класи.
Від зупинився на вулиці, де вишикувалися гільдії.
– Отже, з чого почати пошук інформації?
Було сказано, що в мистецьких гільдіях він зможе отримати більше підказок про скульптора місячного світла. Тому йому потрібно налагодити близькі стосунки з місцевими жителями і лідерами гільдій.
Лестощі і похвала для викрадення сердець інших! Нестримна критика, ніби ви були найкращими друзями все життя!
Не таке вже і складне завдання для Віда, який досить вмілий у красномовстві.
– Але я маю дещо зробити перед цим… Думаю, для початку буде краще вивчити деякі бойові навички.
Перш ніж навідатися до гільдії митців, Від пішов до сусідньої гільдії воїнів.
***
Попри те, що Родіум – місто митців, це не означало, що тут не було гравців зі звичайними бойовими класами.
Воїн Брамас був тим користувачем, який, як би це не було дивно, обрав Родіум за стартове місто. Для тих, хто любить подорожувати, Родіум, де співіснують історія і культура, здавався дуже привабливим. Спочатку цей вибір спрацював дуже добре, оскільки тут багато здобичі!
Поки митці були зайняті вдосконаленням навичок, Брамас легко знаходив для себе здобич за стінами міста.
Зазвичай у стартових містах не вистачало кроликів і лисиць, що викликало гостру конкуренцію серед гравців. Однак завдяки тому, що навколо Родіума було вдосталь цих тварин, Брамас швидко піднімав рівні.
Він також розвинув товариські стосунки з тими небагатьма гравцями бойових класів, які тут були.
«Нема у Родіумі воїна кращого за мене!»
Брамас почав пишатися тим, що він найкращий воїн у Родіумі.
Коли він тренував свої щойно набуті навички у гільдії воїнів, хтось зайшов до гільдії.
– О! Ви воїн, який вирішив навідатися в Родіум?
Воїни відчували приязнь один до одного. Це хороший клас, бо незалежно від того, скільки людей у групі, вони можуть виконувати роль захисника для інших під час небезпеки.
Від, який щойно зайшов до гільдії, похитав головою.
– Я не воїн.
– Тоді чому ви прийшли до нашої гільдії?
– Я тут, щоб вивчити навичку. Якщо у вас більше немає справ, то до побачення.
Від пройшов повз Брамаса і попрямував до навчального центру гільдії.
«Що він планує тут зробити?»
Зацікавившись, Брамас пішов за ним.
Від зупинився перед інструктором навчального центру.
Інструктор різко запитав:
– Що тобі треба?
Прості і відповідальні воїни, як правило не люблять людей, що займаються мистецтвом. Інструктор бачив неприємну ауру митця у Віда, тому ставився до нього з прохолодою.
Від мовчки зняв одяг виготовлений зі шкури єті і поклав до сумки. Оскільки на континенті було так спекотно, не було сенсу носити такий одяг. Далі він зняв броню, що закривала верхню частину тіла.
– Будь ласка, ударте мене.
– Що?
– Заради захисту товаришів я хочу перевірити свою волю.
Брамас широко розплющив очі. Хіба це не ключова фраза воїна, коли він хоче вивчити нову навичку?!
«Жодних сумнівів, це щоб отримати навичку воїна… але що відбувається?»
Інструктор підняв палицю.
– Слабкий митець посмів сказати такі зухвалі слова? Ти пошкодуєш про це!
Інструктор сильно вдарив Віда по грудях палицею.
Лусь! Він зі страшною силою змахнув палицею! Але Від не зрушив з місця.
– Схоже, цього було недостатньо. Тоді я вдарю знову.
Луусь! Але і цього разу обличчя Віда не змінилося.
– Можливо, я недооцінив тебе…
Інструктор проявив більше поваги у словах, він міцніше стиснув палицю, на його руках виступили вени.
– Якщо не можеш цього витримати, скажи. Ти можеш померти, якщо примусиш себе терпіти.
– Все нормально.
– Тоді я продовжу.
Лусь! Лусь! Лусь!
Інструктор все сильніше і сильніше бив палицею. Однак Від спокійно приймав їх усі. Дихання інструктора ставало все важчим і важчим, нарешті палиця з тріском зламалася навпіл.
– Хаа…! Ти… неймовірний! – сказав інструктор важко дихаючи. – Ти коли-небудь заплющував очі під час удару? Це таємниця, але говорять, що коли заплющуєш очі, біль слабшає. Так ти можеш витримати сильніші удари.
Дінь!
[Нова характеристика!
Ви отримали характеристику Міцність!
Тіло, що отримує удари, розвиває здатність витримувати їх. Розвиток цієї характеристики дозволяє витримувати потужніші удари. На відміну від Стійкості, яка зростає коли ви постійно виконуєте одне і теж, ця характеристика зростає після отримання удару і сприяє збільшенню максимальної кількості здоров’я.]
[Ви отримали навичку: Міцно заплющені очі.
Міцно заплющені очі, рівень 1 (0%)
Мінімізує отриману шкоду, коли під час удару ви заплющуєте очі. Шкода і біль знижуються на 3% з кожним піднятим рівнем цієї навички. Однак ви повинні бути обережним, бо бездумне використання цієї навички в бою може наразити вас на небезпеку.]
Нові характеристика і навичка!
Однак міцно заплющувати очі під час бою – це доволі небезпечно.
Заплющувати очі, коли в тебе летить зброя супротивника, – це поширена помилка новачка, але у випадку цієї навички очі необхідно заплющити в момент удару, щоб розподілити шкоду. Проте це не тільки робить гравця вразливим до безперервних атак, це також може вплинути на можливість контратакувати або повністю відкриє його слабкі зони.
Від знову одягнув броню.
– Дякую, що навчили мене. Я справді поважаю воїнів, бо вони можуть захищати своїх товаришів і битися з ворогом на першій лінії. Я докладу всіх зусиль, щоб стати такою надійною людиною, і повернуся, якщо в мене буде така можливість.
– Для мене честь – навчати таку велику людину, що прагне захистити своїх товаришів. Можеш у будь-який час приходити в гості.
Від схилив голову перед інструктором, потім розвернувся і пішов до виходу.
У цей час Брамас стояв з відвислою щелепою.
«Не може бути!»
Навичка, яку щойно вивчив Від, вимагала показника стійкості як мінімум у 400 очок. Саме тому Брамас її ще не вивчив.
Для початку стійкість це не та характеристика, яку просто підвищити. В основному вона зростала, коли гравця атакував монстр і він опинявся у небезпеці. Але як часто гравці дозволяють монстрам ударити себе?!
«Ніхто при здоровому глузді не веде таких небезпечних боїв».
Більшість воїнів зазвичай полює у групах, а не поодинці. Тому вони не отримують таких вже сильних ударів. Коли воїн приймає на себе удар, супротивник отримує від групи відповідь у три або чотири удари. Вони вбивають монстрів, отримуючи менше шкоди. Тому, навіть якщо рівень гравця високий, це не означає, що і показник стійкості високий.
Ба більше, для того, що стійкість зростала, гравець повинен діяти на межі своїх можливостей. Коли сила атаки монстра значно перевищує захист користувача, той отримує багато шкоди! Стійкість швидко нарощується, коли показник здоров’я знаходиться у червоній зоні.
Міцність зростає, коли гравець отримує багато ударів, але стійкість відповідає назві і вимагає більшого, вона вимагає терпіти на межі можливого.
Для підвищення цієї навички потрібно володіти неймовірним бойовим чуттям, контролювати своє здоров’я і навмисно дозволяти монстрам завдати ударів по собі.
Але у такій ситуації один удар може привести до смерті!
Сила атаки монстра не визначена конкретно. Один прямий удар може завдати великої шкоди, тоді як дотичний удар майже не завдає шкоди. Стикаючись з подібними атаками, гравець мав довести показник здоров’я до найнижчого рівня.
Враховуючи, що навіть найкращі воїни не могли підняти свою стійкість вище 250, ця ситуація виглядала до безглуздого смішною.
Ошелешений Брамас запитав:
– Та що в тебе за клас такий?
Від відповів:
– Скульптор.
– … – Брамас втратив дар мови.
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon і Buymeacoffee. Банка. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥
Манхву можна завантажити тут або почитати онлайн тут чи тут.