ЛМС. Том 8. Розділ 3-4

Інші варіанти назви: Скульптор місячного світла / Легендарний скульптор місячного світла / ЛМС / СМС / ЛСМС

Англійська назва: The L. Moonlight Sculptor / LMS

Мова оригіналу: корейська

Автор/ка: Nam Heesung (남희성) / Нам Хісон (Нам Хвісон)

Жанри: бойовик, бойові мистецтва, наукова фантастика, пригоди, комедія, фентезі, шьонен, ЛітРПГ

Рік: 2007

Томів: 58

Випуск: завершений

Перекладачка: Silver Raven

Переклад: у процесі

Опис: Людина, покинута світом, людина, що поклоняється грошам, людина, відома як легендарний Бог Війни у дуже популярній MMORPG «Континент Магії». З досягненням повноліття він вирішує попрощатися з грою, але спроба заробити щось за вкладений час і зусилля має такий наслідок, якого ніхто не міг уявити.

Завдяки ряду випадковостей його легендарний персонаж продається за 3 мільярди вон, приносячи йому велику радість, що змінилась глибоким відчаєм, бо він змушений віддати майже все жадібним лихварям. Відкривши можливість заробляти гроші завдяки іграм, головний герой піднімається з прірви з новим наміром і йде прямо до нової епохи під керівництвом першої в історії MMORPG у віртуальній реальності «Королівська Дорога».

Це легенда про Лі Хьона, про шлях до вершини, з серцем, що любить тільки рідних, з безмежним прагненням до грошей, про його винятковий розум, треноване тіло і вмінням наполегливої праці, що завжди підтримувало головного героя на плаву.

Переклад  з англійської. Тобто переклад з перекладу, деякі сенси й особливості будуть втрачені.

Повернись живим тут.

Госпітальєри тут.

Благодійний фонд Сергія Притули тут.

Особлива і безмежна подяка: D. Gromyko.

Щира подяка: P. Shapoval, D. Konarev, Kiltavik ワィタリAndrii, Shvaigzam, Misha, Vitaliy, Y. Tymoshenko, Drakula, db4tzvilgerforc.

Том 8. Розділ 3-3.

Розділ 3. Силует золотої статуї. Частина 4

Темні гравці дуже цінували власні життя.

Їхні життя і тіла були активами. Крім того, якщо вони не зможуть впоратися з завданням, то їхня ціна у наступній місії зменшиться. Тому темні гравці ретельно готувалися до кожного бою. 

Завдяки цьому вони доживали до кінця більшості битві.

– Ходімо вип’ємо ввечері.

– Я чув, що у Родіумі є розкішний паб. Зустрінемося там.

– Звучить непогано.

Кілька близьких друзів серед темних гравців планували сходити випити ввечері. Паб, про який вони говорили, був відомий своїми низькими цінами і великою кількістю закусок. Вони ніколи не ходили в подібні заклади через внутрішнє оздоблення чи атмосферу.

– Хто платитиме?

– Кожен буде платити за себе.

– Тоді зустрінемося ввечері.

Темні ґеймери, в яких залишився час після фінальних штрихів підготовки до експедиції, розійшлися по місту, щоб зібрати інформацію.

Волк і Дарелін ішли разом, тримаючись за руки.

– Це таке прекрасне місце.

Тихо сказав Волк уперше за довгий час.

Хоча він мав люту зовнішність, яка не пасувала паладину, він також іноді прояв свою романтичну сторону.

– Так, місто митців – прекрасне.

Дарелін ішла поруч з ним з усмішкою на обличчі. У бою вона була хороброю жрицею, яка не боялася навіть тоді, коли на неї кидалися монстри, але вона теж мала романтичну сторону.

– Монетку, будь ласка!

– Благаю, дайте трохи грошей!

– Прошу вас, допоможіть мені!

Було дуже весело спостерігати, як жебраки Родіума чіплялися до учасників експедиції.

Куди б не йшли учасники експедиції, вони привертали до себе увагу, бо мали високий рівень і носили хороше спорядження. Жебраки думали, що гроші тектимуть з них, як вода.

Люди штовхалися і просили про милостиню. Декому з учасників експедиції довелося віддати певну суму грошей.

Однак темні гравці були мало помітними, тому що вони звикли поводитися так, щоб не привертати до себе непотрібної уваги.

– Відпочиньмо трохи.

– Тут?

Волк і Дарелін сіли разом на лавку.

Всюди були твори мистецтва. Дмухав вітер, він ніс з собою пелюстки квітів. Вдалині, на воді, що текла з фонтану, танцювали сонячні промені.

Волк трохи сильніше стиснув руку Дарелін.

– Мені шкода.

– Га?

– Що у нас не було медового місяця.

– Все добре. Ця мандрівка теж підходить.

Дарелін схилила голову на плече Волка.

Коли вони одружилися, то не мали багато грошей. Їм заледве вдалося зібрати на проведення церемонії. Вони не мали ні грандіозного весілля, ні прекрасного медового місяця.

Це не було надто великим розчаруванням.

Разом вони подорожували різними місцями континенту Версаль.

Вони ставали ближчими одне одного, відвідуючи різні замки, міста, села і небезпечні підземелля. У певному сенсі вони більше не відчували особливого бажання відправлятися в окрему весільну подорож.

Хоча насправді було багато пар, які обирали континент Версаль для весільної подорожі. У деяких випадках це були молоді пари, яким не вистачало грошей, але також були і ті, хто відправлявся подорожувати континентом Версаль завдяки офіційним туристичним агентствам.

Туристичні агенції знаходили визначні пам’ятки континенту Версаль і спрямовували людей до них. Гід, до якого він звернувся, також був користувачем, який грав у Королівську Дорогу.

Але чи можна назвати подорож до небезпечних місць справжнім медовим місяцем?

На релізі континент Версаль спочатку був призначений для пригод, але за три роки існування гри багато чого змінилося.

Почала зростати кількість користувачів, метою яких був туризм і відпочинок, як результат почала розвиватися відповідна комерційна сфера. Туристи були і раніше, але тепер збільшилася кількість групових туристичних турів.

Почуття свободи і природна, які не можливо відчути в реальності!

Охочих відпочити у Королівській Дорозі було чимало.

І конкурентоспроможні туристичні агенції вже визначали, які мальовничі краєвиди і місця відпочинку на широкому континенту Версаль можна використати або створити для своїй цілей.

Королівська Дорога принесла значні зміни і в цей бізнес.

Континент Версаль став місцем зустрічей і презентацій. Продавці запрошували сюди клієнтів.

Це був новий спосіб познайомити їх з напоями або їжею. Континент Версаль став ефективним способом отримання грошей від споживачів.

Там, де були монстри, відкривався новий світ.

Вже лише це мало зацікавити клієнтів.

Телебачення щодня показувало, що відбувалося на континенті Версаль у Королівській Дорозі. Однак було чимало людей, які не стикалися з цією грою через зайнятість на роботі або тому, що вважали це розвагою для дітей. Їх усіх запрошували до Королівської Дороги і показували інший світ.

Світ, де сила і магія – це справедливість!

Місце, де можна перемагати монстрів, отримувати предмети і дарувати їх. Місце, де людям не загрожувала реальна смерть, коли вони опинялися у небезпечній ситуації.

Хіба це не зачіпало струни в душі?

У реальності, якщо подарувати якийсь розкішний предмет, це вважалося хабарем і люди насторожувалися. Але якщо подарувати предмет, який можна використовувати на континенті Версаль, отримувач буде дуже вам вдячний.

У грі це не сприймалося як хабар, а для початківців подібне було дуже спокусливо, бо помітно підвищувало їхні навички.

У Королівській Дорозі, де гравець міг рухати тілом самостійно, хороший меч – найкращий подарунок. Задоволення від перемоги над монстраи, яке неможливо було відчути раніше!

Продавці використовували це як приманку для укладення численних контрактів. Як результат, продавці, що працювали у різноманітних сферах, зіграли свою роль у просуванні Королівської Дороги.

Гра також мала великий вплив на шлюбні компанії.

Молоді чоловіки і жінки з однаковими рівнями збивалися у групи і вирушали у пошуках пригод. Те, чого не могло статися в реальності, було доступно на континенті Версаль.

Пройшовши разом через пригоди, можна було більше дізнатися одне про одного і легко призвичаїтися.

Королівська Дорога відігравала в цьому вагому роль, тому гру навіть почали називати грою для парочок.

Волк і Дарелін мали подібний досвід.

Все почалося як одностороннє кохання з боку Волка, але коли вони разом полювали і шукали пригод, то почали зближуватися. Навіть після одруження вони майже завжди залишалися разом і їхнє кохання зростало. Тож їх визнали прекрасною парою.

Жодна жінка не здатна ненавидіти чоловіка, який готовий захистити її у будь-якій ситуації.

«Я рада, що вибрала хорошу людину».

Волк погладив Дарелін по голові.

– Тобі зручно?

– Так.

Дарелін глибше занурилася в обійми Волка. Вона обхопила його руками за талію, притискаючись ближче, ніби в бажані зігрітися.

Волк раптом сказав:

– Пам’ятаєш букет дерев’яних квітів, який я тобі подарував?

– Звісно. Ти подарував його мені, коли робив пропозицію. Як я могла про нього забути?

Дарелін досі зберігала той букет. Попри те, що він не був каблучкою з діамантом, букет був незабутнім подарунок-нагадування про момент пропозиції.

– Оскільки в мене було тоді мало грошей, я зміг приготувати тільки такий подарунок, але я зроблю тобі кращий на першу річницю нашого весілля.

– Букет мені дуже подобається. Але…

– Але? Є щось, чого ти хочеш?

З цікавістю запитав Волк. Він був готовий зробити все, що вона захоче.

– Замість букету квітів я б хотіла мати нашу з тобою скульптуру. Хоча нас двоє – тепер ми одне ціле.

–  Кохана!

Волк і Дарелін були в захваті одне від одного. Кожен з пари дивився на свою другу половинку закоханими очима!

Ось чому інші темні гравці навмисно не запрошували їх випити.

Далі Волк з жалем сказав: 

– Але я не зміг знайти скульптора, який вирізав той букет.

– Його не було в Розенхаймі?

– Він уже покинув замок Серабург. Заручившись з тобою, я шукав його, щоб подякувати, але він уже пішов. Я спробував його знайти, і виявилося, що він побудував велику статую Сфінкса і піраміду.

– Я чула про це. Скульптор, який побудував піраміду, зробив мій букет.

– Він був найкращим скульптором, якого я знав.

– Як шкода. Ми б могли замовити у нього нашу скульптуру. Але я була б здивована, якби ти зміг з ним зустрітися.

– Згоден. Але я думаю що між нами є особливий зв’язок, завдяки якому ми знову зустрінемося. Так само, як ми з тобою.

– Можливо, ти маєш рацію.

Неподалік місця, де ніжно туркотіли Волк і Дарелін, стояв Від, який продавав гору мечів і шкіряних обладунків.

– Продаю міцні мечі! Вам не потрібно буде їх часто ремонтувати! Продаю шкіряну броню! Вона має високий захист і дуже міцна! Ви зможете носити її протягом довгого часу. Якщо хочете, я можу пошити вам одяг прямо на місці зі шкіри, яку ви принесете.

Дарелін запитала Волка:

– А яким був той скульптор?

– Ну… Він був по-своєму впертий. Хоча клас скульптор не приносить великих грошей, але він робив усе, щоб продати свої скульптури. У нього доволі непогано виходило торгувати.

– Як той хлопець? – Дарелін вказала на Віда, щоб був поглинений справами.

Він продавав купу речей. Блискучі мечі і шкіряні обладунки! Щоб продавати речі, він активно використовував навички заточування і полірування. Звичайно, завдяки цьому ефекти у предметів зростали.

– Це добре заточений меч, сила його атаки зростає на 20% у порівнянні зі звичайними предметами! Ця сила атаки може триматися близько двох днів. За такий час ви можете знищити принаймні 400 монстрів. Ця зброя має високу міцність. І найголовніше! Ці мечі – дешеві-дешеві-дешеві! Вони доступні за низькою ціною у 120 золотих за штуку!  Але кількість обмежена – лише 40 штук! Якщо ви упустите цю можливість зараз, то більше не матимете шансу отримати такий меч!

Він говорив швидко і чітко.

Це була реклама для активного залучення клієнтів.

Абсолютна сила навички заточування мечів! Розпродаж, який вирізняється з-поміж всіх інших!

Навколо Віда скупчувалися, як хмари, люди.

Волк ляснув себе по коліну.

– Так, схожий! Діє так само, як той хлопець! Він дуже вправний у цій справі. Людина, що докладає всіх зусиль, аби заробити хоч на монетку більше.

– То як ви зустрілися?

– У мене були справи у королівстві Розенхайм. Там я побачив людей, які стікалися з усього міста, щоб купити у нього скульптури.

Волк поглянув на мечі і шкіряні обладунки, які продавав Від.

«Ретельна робота. Для незграбного початківця це достойні речі».

Волк мав добрі очі, він одразу зміг зрозуміти, що мечі і шкіряні обладунки були досить добре зроблені, але вони не привернули його увагу.

Однак він раптом зрозумів, що обличчя Віда виглядало знайомим.

– Не може бути… Той скульптор?

– Це він?

Волк похитав головою.

– Ні. Я не міг знайти його, коли шукав, то ж це неможливо, щоб ми зустрілися в такому місці.

Волк заперечив, навіть коли побачив Віда прямо перед собою.

Минуло багато часу від того моменту, коли вони зустрілися, тому він не пам’ятав обличчя скульптора, але атмосфера і красномовство були майже такими самими!

Але тоді це був скульптор, який продавав скульптури. А тепер це був коваль і кравець, що продавав мечі і шкіряні обладунки, він ніяк не міг бути пов’язаний з тим скульптором.

«Абсолютно неможливо, щоб це була одна і та сама людина».

>>Том 8. Розділ 4-1<<


Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.

Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці FacebookТелеграм.

У мене є Patreon і BuymeacoffeeБанка. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.

Погуляйте 2-3 хвилинки по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥

Манхву можна завантажити тут або почитати онлайн тут чи тут.