Інші варіанти назви: Скульптор місячного світла / Легендарний скульптор місячного світла / ЛМС / СМС / ЛСМС
Англійська назва: The L. Moonlight Sculptor / LMS
Мова оригіналу: корейська
Автор/ка: Nam Heesung (남희성) / Нам Хісон (Нам Хвісон)
Жанри: бойовик, бойові мистецтва, наукова фантастика, пригоди, комедія, фентезі, шьонен, ЛітРПГ
Рік: 2007
Томів: 58
Випуск: завершений
Перекладачка: Silver Raven
Переклад: у процесі
Опис: Людина, покинута світом, людина, що поклоняється грошам, людина, відома як легендарний Бог Війни у дуже популярній MMORPG «Континент Магії». З досягненням повноліття він вирішує попрощатися з грою, але спроба заробити щось за вкладений час і зусилля має такий наслідок, якого ніхто не міг уявити.
Завдяки ряду випадковостей його легендарний персонаж продається за 3 мільярди вон, приносячи йому велику радість, що змінилась глибоким відчаєм, бо він змушений віддати майже все жадібним лихварям. Відкривши можливість заробляти гроші завдяки іграм, головний герой піднімається з прірви з новим наміром і йде прямо до нової епохи під керівництвом першої в історії MMORPG у віртуальній реальності «Королівська Дорога».
Це легенда про Лі Хьона, про шлях до вершини, з серцем, що любить тільки рідних, з безмежним прагненням до грошей, про його винятковий розум, треноване тіло і вмінням наполегливої праці, що завжди підтримувало головного героя на плаву.
Переклад з англійської. Тобто переклад з перекладу, деякі сенси й особливості будуть втрачені.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули тут.
Особлива і безмежна подяка: D. Gromyko.
Щира подяка: P. Shapoval, D. Konarev, Kiltavik ワィタリ, Andrii, Shvaigzam, Misha, Vitaliy, Y. Tymoshenko, Drakula, db4tz, vilgerforc.

Розділ 5. Скульптура місячного світла. Частина 1
Тепер, коли Від закінчив усі справи в Родіумі, він попрямував до храму Фреї. Храм Фреї, який символізував процвітання і достаток, мав і в цьому місті великий храм.
Завдяки своїй ролі у поверненні релігійних реліквій, Від міг безплатно використовувати будь-які ворота телепортації храму Фреї на континенті Версаль.
– Ласкаво просимо, благодійнику храму.
Тепло привітали Віда старші священники.
– Я хочу скористатися воротами телепортації.
– Як забажаєте. Ми негайно розпочнемо підготовку. Але чи відомо вам, благодійнику, що первосвященник бажає зустрітися з вами?
– Первосвященник?
Від збентежено нахилив голову. Він уже повернув чашу Гелайн. У первосвященника не було жодних причин його шукати.
– Чи знаєте ви у чому справа?
– Первосвященник сказав, що хотів, аби ви знайшли Долину Смерті та відновили честь похованого там короля.
– Тобто, честь короля…?
– Збоку чиновників посипалася критика й образи в сторону короля, тому первосвященник хоче, щоб такий великий шукач пригод, як пан Від, дізнався правду і відновив честь короля.
– Я не такий вже великий шукач пригод.
– Первосвященник, схоже, думає інакше. Крім того, оскільки ви, пане Від, уже були на півночі, то трохи знаєте місцевість, а це стане вам у пригоді.
Уже тільки з цього опису Від здогадався, яким важким буде завдання.
«Це квест принаймні рангу A».
Первосвященник чекав на нього, щоб знову звернутися з великим проханням, як це було з Немертвим легіоном.
«Зараз я не можу взятися за такий квест. Мені довелося пережити стільки труднощів, щоб перемогти Немертвий легіон. Спершу краще підняти рівні, вдосконалити скульптурне мистецтво, і підійти до справи з усією ретельністю».
Від одразу ж похитав головою.
– Мені зараз це не цікавить. Будь ласка, відправте мене в Рівнини Відчаю.
Він планував повернутися до місця, де знаходилася його група.
Старші священники зібрали ману й активували ворота телепортації.
***
Гільдія Холодних Троянд залучила до експедиції багатьох людей з Родіума.
Цілих 160 осіб!
За винятком 30 митців і ремісників, близько 120 людей мали бойові класи.
– Це ризикована пригода без гарантії успіху, але є багато охочих піти.
Оберон клацнув язиком.
Для новачка не мало значення, куди йти. Однак гравці з високими рівнями поводяться вже більш спокійно: вони, швидше за все, будуть підвищувати рівні й добувати предмети у знайомих мисливських угіддях, аніж відправляться у небезпечну експедицію.
Драм виглядав щасливим, оскільки отримав несподіваний дохід.
– Хіба це не підвищує ймовірність успіху експедиції?
– Можна і так сказати. Хай там що, а приєдналася велика кількість найманців, тож бойовий дух експедиції виріс.
– Найманці, що пройшли різноманітні бойові зіткнення, стануть у пригоді в надзвичайних ситуаціях.
– Бувають випадки, коли люди з великим досвідом допомагають більше, ніж ті, що мають високий рівень.
Не всі люди, що приєднувалися до експедиції гільдії Холодних Троянд, платили за участь великі гроші. Багатьох приваблювали пригоди. Тож кількість учасників лише зростала, але серед них були і ті, хто посилював експедицію.
– Але звідки тут взялося стільки досвідчених у бою людей? – спантеличено запитав Оберон.
Берос, заступник лідера гільдії, пояснив:
– Чи чули ви про людей, що недавно стали доволі відомими на континенті Версаль, бо кидали багато кому виклик?
– Кидали виклик? А, ти говориш про тих, хто змагався лише з тими, хто сильніший за них?
– Саме так, це вони.
Мова йшла про Ґомчі, починаючи з Ґомчі6 і закінчуючи Ґомчі505.
Деякі з них досі шукали сильних супротивників, щоб кинути їм виклик, але більшість відправилися тренуватися в гори. Битися можна не тільки з людьми.
Глибоко в горах, вони боролися з небезпечними монстрами, лютими звірами і самою матінкою природою.
У вітряні і штормові дні вони розмахували мечами на вершинах скель. Ґомчі відточували навички користування мечем, борючись з монстрами аж до знемоги.
Звичайно фехтування тут і в реальності в дечому відрізнялися.
Для початку сила атаки залежала від характеристики сила, а швидкість і реакція – від спритності. Та попри все, вони змогли багато чого дізнатися про мечі.
Їхні тіла більше пристосувалися до холодної зброї.
Завдяки численним боям вони навчилися відповідно рухатися з мечем.
Меч як засіб для виживання відрізнявся від того, що вони пізнали під час тренувальних поєдинків!
Фехтування, що вело їх крізь битви. Його не опанувати за місяць щоденного лупцювання опудала!
Тож було багато Ґомчі, які піднімали свої рівні завдяки полюванню. Кілька десятків з них прибули до Родіума і приєдналися до експедиції.
– Це приємно чути.
Оберон широко усміхнувся.
Він багато чув про них, тож йому було приємно, що ці люди також приєдналися до експедиції, так у нього з’явилася можливість зустрітися з ними.
– Беросе.
– Так, лідере.
– Чи всі приготування до відправлення завершені?
– Підготовка припасів завершена.
– Як щодо кола телепортації?
– Воно намальоване. Ми готові починати відправлення людей за розкладом.
– Тоді через годину відправимо передову групу. У ній мають бути головні сили нашої гільдії.
– Звісно, ми повинні продемонструвати наше лідерство і подати приклад іншим учасникам експедиції.
Дослідження півночі!
Маги намалювали величезне коло телепортації на рівнині перед Родіумом. І перша група зайшов у коло.
Сто п’ятдесят воїнів на чолі з Беросом, заступником лідера гільдії! Також у передовій групі було кілька ковалів та архітекторів.
– Побачимося на півночі.
– Будьте обережні.
– Не хвилюйтеся, ми дослідимо околиці і підготуємо табір, щоб члени експедиції змогли відпочити.
– Тоді зустрінемося через вісім годин.
– Так. Ми будемо чекати.
Магічне коло телепортації можна було використати тричі на день, тож загалом маги відправлять до 450 осіб. Через це експедиційний загін розділили на 11 груп, і передова група йшла на початку.
На їхні плечі лягали два завдання: створення табору і дослідження прилеглої території.
Оберон же вирішив іти останнім, бо він мав керувати учасниками експедиції на цьому боці телепортаційного кола.
– Почнемо. Відправити першу групу експедиції на північ.
– Телепорт! – маги активували коло.
На відміну від воріт телепортації, які переміщують до визначеного місця, магічне коло відправляло людей з багажем до певних координат.
Берос і воїни!
Вони були елітою в гільдії.
Берос допитливий і любив битися. Він вибирав такі підземелля, до яких інші навіть боялися підходити.
Коли члени передової групи заплющили очі, жмурячись від яскраво світла, пейзаж навколо кардинально змінився.
Земля була застелена снігом, а повітря стало надзвичайно холодним.
Вони видихали хмарки пару.
– Апчхі!
– Чому так холодно?!
Учасники експедиції негайно дістали ковдри.
Вони готувалися, очікуючи чогось подібного. Але коли пакували ковдри, то усміхалися.
– Так краще…
– Я просто загорнуся в ковдру і буду спати.
Щойно вони потрапили на північ, то тут виявилося так холодно, що стояти без ковдр було просто неможливо.
Вжууууу!
Дув холодний і гострий, як ніж, вітер!
Цок-цок-цок!
Учасники експедиції несамовито цокотіли зубами.
Через холод було важко знайти сховок, що вже говорити про огляд території навколо.
– Так… ми застудимося.
Берос спочатку вирішив розпалити велике багаття. Однак знайти на таких мерзлих землях дерево, яке б можна було використовувати як дрова, дуже непросто.
Пагорб Корас.
Він був повністю вкритий снігом, тому тут було складно щось знайти.
Коли вони піднялися на вершину пагорба, то побачили, що опинилися посеред абсолютно порожньої рівнини. Крім холоду і застуди їм було ще про що хвилюватися.
Вдалині кружляли срібні рибки. Воно піднімало сніг і кригу над землею, після чого безжально викидало.
Танець світла і льоду. Надзвичайно прекрасна сила матінки-природи.
Насувалася льодова буря, типова регіональна особливість півночі.
***
Бос-монстр лісу Карака!
Пейл, Зефір і Хварьон разом з іншими членами групи обшукували ліс у пошуках короля-змія. Але так і не змогли його знайти.
Ґомчі побачив дерево з різнокольоровим візерунком.
– Таке унікальне дерево, здається, воно підійде для виготовлення скульптури. Від таким займається. Як думаєте, слід в’язати це дерево?
Щойно в голові Ґомчі4 з’являлася ідея, він не витрачав багато часу на те, щоб обдувати її. Спочатку дія, а подумати можна і пізніше.
Вуш!
Він негайно дістав меч і вдарив по дереву. Але не зрізав його!
Лише подряпав, ніби це була товста шкура.
– Га, що це?
Результат його зацікавив, тож він ударив ще сильніше.
Вжууууух!
Почувся шурхіт опалого листя. За його спиною з’явилася голова великої змії.
Шух! С-с-с-с-с!
Витягнута голова короля-змія, який пробував повітря роздвоєним язиком!
– Тупий виродок. Ти посмів подряпати моє величне тіло.
Король-змій мав ім’я – Бороч.
Група вступила з ним у бій.
Він рухався дуже швидко, що було неймовірним з його тілом довжиною у понад 10 метрів. Неможливо було втекти, коли король-змій ковзав по землі. Він бризкав сильною отрутою і ховався, а потім майже одразу з’являвся і стискав тіло жертви у своїх обіймах. Головною зброєю короля-змія були отрута, гострі ікла і сила, що дозволяла йому зламати спину бику.
Ікла були настільки гострими, що при укусі могли пробити важкі обладунки.
Якби це було раніше, група, можливо, не наважилася полювати на короля-змія. Однак тепер їхній бойовий дух надзвичайно зріс.
– Вогняне поле!
Ромуна підпалила околиці.
Змії ненавиділи вогонь!
Замість того, щоб прямо атакувати короля-змія, вона звузила діапазон пересування монстра. Однак група через це також постраждала.
– Будь ласка, захисти нас від шаленства вогню. Благословення води! Кя-а-а-а! – Ірен скрикнула.
Головне її вміння – миттєве відновлення здоров’я. Однак її навички благословення і захисту були дещо низькими. Через низький рівень навички «Благословення води», вона нічого не могла зробити з основною силою Ромуни – магією вогню.
Оскільки тут вона зазнала невдачі, Ірен використала всі свої сили на відновлення втраченого здоров’я групи.
Зефір взявся заманювати короля-змія, використавши одну з наживок, а Хварьон затанцювала.
– Танець плутанини!
Цей танець мав ментальний вплив на ворога і примушував його втрачати відчуття рівноваги. На відміну від танцю зачарування, де ворог приходить до тями, коли його атакують, відчуття рівноваги не повертається до нормального навіть після початку бою. Це був дуже потужний вид прокляття.
Хварьон танцювала нерівно, ніби перебувала у збентеженні. Тканина, що звисала з рукавів, розвівалася під час того, як вона танцювала з розгубленим виразом обличчя, немов потрапила в лабіринт, з якого не могла вибратися.
Навички танцюристів зводилися не лише до танцю.
Однак Хварьон так любила танцювати, що зробила всі свої навички максимально схожими на танець.
Танець посилював ефект навички.
– О, Хварьон танцює.
– Такий гарний танець.
– Це так красиво, що не передати словами…
– Ця тонка талія і витончена, як в оленя, шия…
Ґомчі2, Ґомчі3, Ґомчі4 і Ґомчі5 зачаровано спостерігали за танцем Хварьон. Щоб не відбувалося навколо, як тільки вона починала танцювати, вся увага зосереджувалася на ній.
– Кхем!
Ґомчі стояли позаду, спостерігаючи за її танцем.
Скільки б часу не пройшло, чоловіки не змінюються. В усіх забобонах, що мали жінки про чоловіків, була ложка правди.
Шурх-шурх-шурх!
Король-змій похитував великою головою з боку в бік. Навколо нього поширювалася хмара отрути. Його розум потрапив у пастку плутанини, тож заради власного захисту він атакував, але не там, де треба.
Це була інстинктивна дія.
– Нейтралізація отрути!
Ірен подбала про отруту, створюючи прохід для інших.
– Настав час діяти. Ходімо.
– Так, наставнику.
Ґомчі, Ґомчі2, Ґомчі3, Ґомчі4 і Ґомчі5 кинулися по створеному проходу й атакували тіло ворога.
– Крижаний клинок!
– Меч річки!
– Удар Око за око!
Ґомчі2, Ґомчі3 і Ґомчі4 використали навички.
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon і Buymeacoffee. Банка. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте 2-3 хвилинки по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥
Манхву можна завантажити тут або почитати онлайн тут чи тут.