Інші варіанти назви: Скульптор місячного світла / Легендарний скульптор місячного світла / ЛМС / СМС / ЛСМС
Англійська назва: The L. Moonlight Sculptor / LMS
Мова оригіналу: корейська
Автор/ка: Nam Heesung (남희성) / Нам Хісон (Нам Хвісон)
Жанри: бойовик, бойові мистецтва, наукова фантастика, пригоди, комедія, фентезі, шьонен, ЛітРПГ
Рік: 2007
Томів: 58
Випуск: завершений
Перекладачка: Silver Raven
Переклад: у процесі
Опис: Людина, покинута світом, людина, що поклоняється грошам, людина, відома як легендарний Бог Війни у дуже популярній MMORPG «Континент Магії». З досягненням повноліття він вирішує попрощатися з грою, але спроба заробити щось за вкладений час і зусилля має такий наслідок, якого ніхто не міг уявити.
Завдяки ряду випадковостей його легендарний персонаж продається за 3 мільярди вон, приносячи йому велику радість, що змінилась глибоким відчаєм, бо він змушений віддати майже все жадібним лихварям. Відкривши можливість заробляти гроші завдяки іграм, головний герой піднімається з прірви з новим наміром і йде прямо до нової епохи під керівництвом першої в історії MMORPG у віртуальній реальності «Королівська Дорога».
Це легенда про Лі Хьона, про шлях до вершини, з серцем, що любить тільки рідних, з безмежним прагненням до грошей, про його винятковий розум, треноване тіло і вмінням наполегливої праці, що завжди підтримувало головного героя на плаву.
Переклад з англійської. Тобто переклад з перекладу, деякі сенси й особливості будуть втрачені.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули тут.
Особлива і безмежна подяка: D. Gromyko.
Щира подяка: P. Shapoval, D. Konarev, Shvaigzam, Misha,vch_m, Vitaliy, Drakula,Kirito Kun.
А також щира подяка Андрію С.
Розділ 8. Примусова активація завдання. Частина 1
Коли Від зайшов у гру, всі інші вже були там. Разом з орком Січві і Союн.
– …
Серце Віда стискалося щоразу, коли він бачив Союн.
Він ніколи не знав, коли вона захоче помститися у випадку, якщо виявить, що він робив її скульптури без дозволу!
Думка про те, що Союн була вбивцею гравців, міцно засіла в його голові. Хоча за час проведений разом, Від зрозумів, що вона не буде безрозсудно махати мечем, але все одно побоювався її помсти.
– Отже, тепер, коли ми зібралися разом, куди підемо на полювання?
Коли Від збирався продовжити полювання, Ґомчі раптом підняв руку.
– Для початку я хотів би дещо сказати.
– Говоріть, наставнику.
– Ми б хотіли покинути групу й полювати окремо.
– …Сталося щось, що вам не сподобалося?
– Справа не в цьому, ми просто хочемо полювати окремо.
Від зустрівся очима з Ґомчі2, Ґомчі3, Ґомчі4 і Ґомчі5.
– Ви теж так думаєте?
Вони кивнули.
Ґомчі вже переговорили між собою і прийняли відповідне рішення.
Було весело зібратися разом і полювати великою групою. Але це також чітко підсвітило їхні обмеження.
Була межа уникнення ворожих атак при покладанні лише на маневри.
У них була аномально розвинута характеристика сили! Вони були не тільки надзвичайно вразливими до магії і проклять, але й опинялися на межі смерті від випадкових атак монстра.
«Ми хочемо зберегти власну гідність. Було б неймовірно погано, якби ми померли на очах у цих дітей».
Ґомчі дуже нервували через думку, що щось могло піти не так – тоді вони просто б не змогли підняти голову від сорому. Хоча вони мали потужну атаку, але захист був дуже слабким, тому, чесно кажучи, вони заледве могли підтримувати темп групи.
А потім вони побачили навички Союн. Вона була на тому рівні, що вони просто не могли побачити її рухів!
«Дивовижно! Це завдяки її рівню і навичкам, однак вона демонструє рухи, які ми навіть не можемо уявити».
«Ривок. Це навичка, що дозволяє швидко кинутися на зустріч ворогу. У реальному житті складно показати таку вибухову швидкість. Управління навичками. Можна сказати, що це обман, який працює лише на Королівській Дорозі. Ми досі сильні».
«Було б непогано стати найсильнішою людиною на цьому континенті».
Ґомчі, Ґомчі2, Ґомчі3, Ґомчі4 і Ґомчі5 до цього часу ставилися до Королівської Дороги як до простої розваги. Більшість практикуючих прийшли сюди, щоб відточити власні навички, але для Ґомчі-наставника і Ґомчі-інструкторів це була звичайнісінька гра.
Проте тепер вони вперше поставилися до неї серйозно.
Попри те, що рівень і навички можна було використовувати лише в обмеженому просторі, вони хотіли стати найкращими.
Звісно, Королівська Дорога була світом віртуальної реальності. Але вони могли відчувати його, бачити, торкатися.
Це був світ іншої реальності.
Тому вони хотіли стати найкращими тут.
Уже тільки через свої змагальні характери їм було важко прийняти те, що вони були слабшими за інших.
Безумовно, значну роль у тому, що це рішення було прийнято, відіграла думка Ґомчі3.
– Кхем-кхем! Наставнику, брати-інструктори, я думаю, що для початку ми повинні приділити увагу нашим обставинам.
– Про що ти? Ти про слабкий захист? Якщо про це, то ми можемо попросити Віда зробити нам якусь пристойну броню, так?
Ґомчі3 похитав головою на слова Ґомчі5.
– Усе не так просто. Як ви всі знаєте, це місце – континент Версаль – можна назвати окремим світом.
– Твоя правда. Не буде помилкою назвати його великим світом.
– І тут з’являється багато закоханих пар. Пейл також зустрів свою дівчину тут. Навіть те кафе, яке ми відвідували вчора, це місце, де зустрічаються пари, які спочатку сформувалися у грі.
– Отже, брате Ґомчі3, ти пропонуєш…
– Ми повинні стати найкращими тут! Якщо ми станемо найкращими, то набудемо неймовірної популярності. Розумієте про що я, га?
Ґомчі4 затремтів від хвилювання.
– Розумію. Коли з Серабурга їхала відома гільдія, люди з’їхалися звідусіль!
– Було чимало гравців високого рівня, що відправилися на полювання. Якщо ми станемо найкращими, то також здобудемо популярність.
Ґомчі5 також розхвилювався.
Вони могли стати ще сильнішими та захищати жінок і дітей. Для Ґомчі4 і Ґомчі5 не було очевиднішого і простішого наслідку.
– Четвертий брате, що думаєш?
– Я думаю, що це хороша ідея, третій брате.
Ґомчі2 також поважно кивнув. Однак рішення ще не було прийнято. Якщо наставник не дасть дозволу, то їм би довелося відмовитися від цього плану.
Інструктори, всі як один, подивилися на Ґомчі.
Вони тривалий час були холостяками.
Довгий час їхнім другом був меч, тож у них не було можливості створити сім’ю. Оскільки вони майже буквально присвятили своє життя шляху меча, то не могли насолоджуватися таким же щастям, що й інші.
«Чи можу я тепер почати зустрічатися з жінкою? Що ж, на континенті Версаль грають не лише підлітки і дівчата за 20».
Ґомчі виразно кивнув головою:
– Це гарна ідея, Ґомчі3.
Ось так Ґомчі вирішили відділитися від групи. Звичайно, вони вирішили піти, щоб «стати по-справжньому сильними».
Дзень! Дзень! Дзень!
Від зробив для Ґомчі броню.
– Щось легке, щоб не заважало рухам. Захист не повинен бути дуже високим, і хотілося, щоб там був невеликий опір магії.
– Гаразд.
Від, використавши шкіру і залізну руду, яку отримав при полюванні у Підземеллі Ліча, зробив броню, взуття і шоломи.
Захисне спорядження він виготовив зі звичайних матеріалів. Але оскільки обладунки зробив Від, який мав навичку ковальство третього рівня просунутого рангу, то вони мали великий показник захисту і ними могли легко користуватися гравці близько 250 рівня. Ефекти броні значно підвищували спритність, а показник міцності був досить високим.
– А це подарунок, який вам знадобиться на плюванні.
Холодні бинти з’явилися завдяки поєднанню навичок шиття і перев’язка!
Він зробив кілька рулонів бинтів для перев’язок. Холодні бинти могли швидко зупинити кров і відновлювали певну кількість очок здоров’я.
Від наповнив сумку бинтами і передав Ґомчі. Оскільки жоден з них не володів навичками лікування, пов’язки будуть для них справжнім рятувальним кругом.
Після того, як Ґомчі пішли, Від із групою повернувся до фортеці темних ельфів. Вони планували зустрітися з Мапаном, продати зібрані і не потрібні їм предмети, поновити припаси і перевірити спорядження перед тим, як знову вирушити на полювання.
Низка повторюваних полювань!
Від мав детальні знання про географію гір Юрокі і місця, де водилися монстри.
Рівень кожного члена групи перевищував 300, тому їх цілком можна було назвати вправними гравцями.
«Це тільки початок», – Від стиснув кулаки.
Настав час шаленого полювання.
Збирати предмети і здобувати досвід. Завдяки різноманітним ремісничим навичкам полювання мало проходити швидше й ефективніше. Можна сказати, що Від чекав саме цього часу.
Однак, коли він повернувся у фортецю темних ельфів, на нього чекали непрохані гості.
Кандидат на місце первосвященника Альверон і паладини церкви Фреї. Також прибуло близько двадцяти високопоставлених священників, які рідко покидали храм.
Паладини приклали руки до грудей і вклонилися Віду.
– Ми раді зустрічі з благодійником храму.
Сотня паладинів вклонилися згідно з лицарським етикетом.
– Ого, так круто!
Це було приголомшливе видовище, що заскочило Сурку зненацька.
Серед білого дня паладини у сяючих обладунках вишикувалися у ряд і вклонилися. Високопоставлені священники також завмерли в урочистих позах.
Альверон, кандидат на місце первосвященника, одягнутий у звичайне вбрання священника, зробив крок уперед.
– Храм Фреї прийшов, щоб отримати вашу відповідь, Віде.
– …
Від нічого не сказав.
Він залишався тихим, але навколо нього панував хаос. Паладини Фреї прийшли, щоб зустрітися з ним.
– О, це ж святі лицарі храму Фреї!
Ірена й Ромуна були настільки приголомшені, що не могли відвести очей.
– Як і очікувалося від Віда!
Хварьон знову почала захоплюватися Відом.
Хоча вони полювали разом, але їм було складно уявити наскільки великою була його слава.
Від був тим, хто досягнув абсолютної сили на Континенті Магії.
А тепер він почав творити власну історію на континенті Версаль.
Пригоди, які викликали захват у всіх, хто слухав!
Іноді людям було важко повірити, що щось подібне відбувалося з Відом.
«Тільки подумати, що сюди прийшли святі лицарі ордену Фреї. А той невідомий священник, очевидно, дуже важлива особа у храмі».
Мейлон поглянула на Віда очима переляканого кролика.
На його обличчі був спокійний вираз. Усмішка, що танцювала на губах, була заледве помітною.
Хіба це та подія, яку будь-який інший гравець зможе сприйняти як належне?
«Від справді дивовижний. Навіть найзавзятіші шукачі пригод не змогли б впоратися з такими завданнями».
Зефір із захватом сказав:
– Паладини і священники храму Фреї прийшли аж сюди, щоб отримати відповідь Віда.
Однак реальність була зовсім іншою.
Від зараз дуже хотів кудись утекти. Проте святі лицарі дуже швидко наблизилися й оточили його з групою.
Він примусив себе усміхнутися.
«Чому вони погналися за мною аж сюди…»
Від нахмурився і запитав Альверона:
– У чому справа?
– Мората, земля холоду, кишить монстрами. Після знищення клану вампірів Чистої Крові для забезпечення безпеки у регіон Мората були відправлені паладини.
– Але?
Регіон Мората – це місце, в якому Віду довелося затриматися на деякий час для боротьби з вампірами Чистої Крові.
Це були землі крижаної пустелі.
Останній раз, коли він бачив там людей, так це тоді, коли полонені, перетворенні на камінь, поверталися до життя.
– Вам відома історія Півночі?
– Історія Півночі?
– Це дуже стара історія. Історія імперії Ніфельхейм, яка вже давно канула в забуття.
Щойно Від почув цю відповідь, то напружився.
«Схоже, це буде ще один складний квест».
Побічні ефекти великої слави!
Навіть якщо гравець спробував би відмовитися від завдання, рано чи пізно його доведеться виконати.
– Потрібно очистили Долину Смерті, відновити честь правителя і знайти скарби імперії Ніфельхейм.
– Честь і скарби?
– Саме так. Потрібно негайно вирушити на північ.
Дотримуючись вказівок Альверона, священники були готові відкрити телепортаційні ворота тут і зараз.
Це була ситуація, коли в нього не залишалося іншого вибору, як знову вирушити назустріч пригодам!
Від жалібно запитав:
– Чи можу я цього разу взяти з собою друзів?
Він не хотів помирати на півночі один, тому мав якимось чином взяти з собою товаришів. Одна справа, коли потрібно було йти по пустці, але північ – це крижані території. Він не планував терпіти холод сам.
– Ви хочете взяти когось з собою?
– Так.
Від поглянув на групу.
Він дивився на них темними, ніби вода з-під якої от-от покажеться примара, очима!
«Страждання потрібно розділити! Я можу отримати втіху лише тоді, коли інші також страждають».
Пейл і Зефір здригнулися.
«О ні! Будь ласка, тільки не я…! Я хочу комфортнішого відпочинку».
«Бути таким жорстоким до ближніх своїх!»
З іншого боку, Мейлон аж палала, очікуючи пригод. А Хварьон була неабияк схвильованою.
«Пригода! Я піднімала рівні лише полюваннями і тепер нарешті зможу відчути, що таке справжні пригоди! Крім того, це пригода Віда! Та сама пригода, яка сколихне весь континент».
«Якщо разом з Відом, то я готова відправитися куди завгодно. Хай які складнощі чекають на нас там».
Чи це надзвичайна спека, чи сильний холод – Хварьон була готова прийняти все, якщо вона буде разом з Відом.
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon і Банка. Конверт. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте 2-3 хвилинки по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥
Манхву можна завантажити тут або почитати онлайн тут чи тут.