Інші варіанти назви: Скульптор місячного світла / Легендарний скульптор місячного світла / ЛМС / СМС / ЛСМС
Англійська назва: The L. Moonlight Sculptor / LMS
Мова оригіналу: корейська
Автор/ка: Nam Heesung (남희성) / Нам Хісон (Нам Хвісон)
Жанри: бойовик, бойові мистецтва, наукова фантастика, пригоди, комедія, фентезі, шьонен, ЛітРПГ
Рік: 2007
Томів: 58
Випуск: завершений
Перекладачка: Silver Raven
Переклад: у процесі
Опис: Людина, покинута світом, людина, що поклоняється грошам, людина, відома як легендарний Бог Війни у дуже популярній MMORPG «Континент Магії». З досягненням повноліття він вирішує попрощатися з грою, але спроба заробити щось за вкладений час і зусилля має такий наслідок, якого ніхто не міг уявити.
Завдяки ряду випадковостей його легендарний персонаж продається за 3 мільярди вон, приносячи йому велику радість, що змінилась глибоким відчаєм, бо він змушений віддати майже все жадібним лихварям. Відкривши можливість заробляти гроші завдяки іграм, головний герой піднімається з прірви з новим наміром і йде прямо до нової епохи під керівництвом першої в історії MMORPG у віртуальній реальності «Королівська Дорога».
Це легенда про Лі Хьона, про шлях до вершини, з серцем, що любить тільки рідних, з безмежним прагненням до грошей, про його винятковий розум, треноване тіло і вмінням наполегливої праці, що завжди підтримувало головного героя на плаву.
Переклад з англійської. Тобто переклад з перекладу, деякі сенси й особливості будуть втрачені.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули тут.
Особлива і безмежна подяка: D. Gromyko.
Щира подяка: P. Shapoval, D. Konarev, Shvaigzam, Misha, vch_m, Y. Tymoshenko, Drakula, Valentyna B., Kirito Kun.
А також щира подяка Андрію С.
Розділ 9. Долина Смерті. Частина 1
Вуууууу!
Невдовзі після того, як Від розплющив очі, вийшовши з воріт телепортації, він опинився всередині печери. Од входу віяв холодний вітер.
– Ух, холодно!
Це була дуже знайома ситуація!
Оскільки він уже мав досвід тремтіння на морозі, його не надто турбував холодний сильний вітер.
– Схоже, я знову прийшов сюди.
Північ. Він повернувся у це суворе місце разом з Союн.
Від швидко переодягнувся, щоб не застудитися.
Одяг з густим хутром єті!
Зовні вбрання виглядало не надто привабливо, але добре захищало від холоду.
«Зрештою узимку найкраще бути в теплі».
Деякі люди носили легкий одяг, щоб виглядати круто.
Від дивився на них і сміявся.
«Куди вони лишень зібралися у такому одязі?»
Традиційно узимку краще носити товстий одяг. Бо це був теплий одяг, який не пропускав холодний вітер.
Вбрання, виготовлена з тонкого високоякісного матеріалу, виходило з моди, а тому потрібно було шукати щось нове. Але його товстий одяг був дуже особливим. Бо це одяг, для якого використовувалася велика кількість бавовни і хутра.
Це нагадувало вбрання, яке носили літні чоловіки, що плавали на човнах біля пляжів. Дуже товстий одяг. Оскільки він був товстим і міцним, його можна було носити з року в рік.
Побічним ефектом було те, що при носінні такого одягу, вас сприйматимуть за стару людину!
Перший раз він почув до себе звернення «дядьку», коли розносив молоко у 17 років.
Це був жахливий спогад, і Від більше ніколи не хотів повертатися до того болю, що відчув тоді.
– Кха-кха.
Від озирнувся і побачив Альверона і Союн.
Альверон був претендентом на місце первосвященника, тому мав високий рівень і широкі знання з божественної магії. Завдяки цьому з ним було легше подорожувати.
Якби не Альверон, то Віду б не вдалося здобути перемогу над кланом вампірів Чистої Крові.
Цього разу він мав виконати завдання на півночі, покладаючись на священника і Союн.
Від сказав Альверону.
– Тут холодно. Спочатку потрібно розпалити вогонь.
– Зрозумів, – чемно відповів Альверон, і почав збирати дерево неподалік, щоб розпалити багаття.
Добрий і чистий кандидат на місце первосвященника виконував доручення без нарікань.
Тим часом губи Союн зробилися темно-синіми.
Альверон, як кандидат на місце первосвященника, носив спеціальне вбрання, що не пропускало холод. Від же носив шкуру єті, що до певної межі захищала від холоду.
Однак у Союн не було подібного одягу, тому холод впливав на неї найбільше.
Від витягнув з рюкзака інструменти для шиття і шкуру.
У нього не було іншого варіанту, як подорожувати разом з Союн, тому він мав пошити їй одяг. На щастя, після виготовлення одягу для Ґомчі в нього ще залишилося трохи матеріалів.
Від різав шкуру і шив її обережніше, ніж зазвичай.
Ділінь!
[Жіночий шкіряний одяг
Міцність: 80/80
Захист: 25
Цей одяг виготовлений зі шкури чорного кабана-довгожителя. Його з особливою ретельністю виготовив кравець, що використав матеріали середнього або вищого рівня. Оскільки цей одяг не товстий, він дозволяє вільно рухати руками і ногами, тож у ньому зручно пересуватися.
Обмеження: Рівень – 250.
Ефекти:
Спритність: +20;
Лучникам важче поцілити;
Коли цей одяг носить танцівник, ефект від танцю збільшується на 3%.]
Закінчивши одяг, Від протягнув його Союн.
– Одягни… будь ласка.
Він силою примусив себе сказати ввічливі слова!
Одяг, який зробив Від, був звичайним шкіряним одягом. Він захищав від холоду і його можна одягати під обладунок.
Хоча маги і жерці не могли б одягнути цей одяг через низький показник сили, але для класів, які могли носити важкий обладунок, носити щось подібне не було б проблемою.
Оскільки Від використовував образ Союн для створення статуї, він уже знав її розмір і зробив одяг відповідно до нього.
Однак Союн не взяла одяг.
– … – вона порожнім поглядом поглянула на те, що протягнув Від.
У його голові промайнуло думка: «Можливо, їй складно прийняти щось від того, кого вона погано знає».
Був час, коли вони подорожували разом, хоча Союн про це не знала, бо тоді Від був в образі худого орка Карічві. Оскільки вона могла знати його лише з тої вечері, коли вони їли шашлик, в інструктора не було нічого дивного в такій реакції.
Подумавши так, Від якомога сердечніше усміхнувся і сказав:
– Все добре. Ти можеш взяти цей одяг, бо я пошив його спеціально для тебе. Тому, будь ласка, поквапся і візьми його.
Однак Союн похитала головою, нічого не сказавши.
«Чому вона так поводиться?»
Від розгублено дивився на неї. Союн безвиразно дивилася на його одяг зі шкури єті.
«Не може бути…!»
У його голові швидко промайнула думка.
Від ретельно вивчив, де стояла Союн. Вона була біля вогнища. Якби Союн підійшла трохи ближче, то могла отримати опіки.
«Вона, мабуть, ненавидить холод. Тому причина, чому вона відмовляється носити цей одяг…»
Союн відмовлялася брати одяг не тому, що їй було важко прийняти послугу, це було безмовне прохання теплішого одягу.
Від зробив одяг відповідно до стандартів жіночого вбрання, помірно відкритий, без великої кількості шарів, щоб зберегти шкіру. Союн вивчила, що їй запропонували, і безмовно показала, що хоче інший одяг.
У Віда не було іншого вибору, як знову взятися до роботи. Використавши шкіру, що залишилася, він пришив кілька шарів, додаючи товщини, й усунув відкриті ділянки.
Лише після цього Союн прийняла одяг і пішла за скелю, щоб там переодягнутися.
Після грубої підготовки, щоб захиститися від холоду, він звернувся з запитанням до Альверона.
– Де знаходиться Долина Смерті?
– Вона називається Долина Сендейм.
– Отже, вона має оригінальну назву. Це місце також пов’язано з Немертвим легіоном?
Від поставив це запитання, тому що великі завдання, які він виконував, часто були пов’язані з Немертвим легіоном.
Проте Альверон похитав головою.
– Храм дослідив Немертвий легіон, який контролював Барекен. Результати показали, що недавній випадок відрізняється від попереднього Немертвого легіону. Ця ситуація пов’язана зі стародавньою імперією Ніфльхейм. Більше інформації про Долину Сендейм можна отримати від старости села Мората.
– Зрозумів.
Від вийшов з печери.
Вдалині виднілася чорна гора!
Це був замок Мората, місце, де він бився з вампірами Чистої Крові.
Будинки в селі біля замку, які раніше виглядали справжнісінькими руїнами, тепер були в хорошому стані після ремонту. Мешканці ходили туди-сюди.
– Тоді ходімо.
Від попрямував до села Мората. За ним пішли Альверон і Союн.
Жителі села з великою радістю прийняли Віда.
– Воїне! Ми щасливі, що ти повернувся. Ми ніколи не забудемо благодійника, який врятував наші життя.
Після виконання завдання село Мората відродилося.
Від був найбільшим благодійником села! Завдяки цьому місцеві ставилися до нього дуже прихильно.
Він вирушив до старости села.
Найбільший будинок, який у минулому був зруйнований так, що він нього залишився лише кістяк, тепер був відремонтований і в ньому жив староста. Всередині каміну яскраво горіли дрова, а будинок наповнювало тепле повітря.
– Воїне, я щиро вдячний тобі за те, що ти знову навідав нас у цей важкий час.
– Навіть якби все було інакше, я дуже хотів прийти сюди. Мені приємно бачити, що ви, старосто, і жителі села в безпеці.
– Це завдяки лицарям і священникам Фреї, які захищають нас.
Села, навколо яких повно монстрів, можуть захопити в будь-який момент.
Як, наприклад, це було з селом Баран, коли монстри могли викрасти людей і зробити їх рабами. Однак завдяки старанням храму Фреї це село змогло вижити.
Староста приніс повний кошик солодкої картоплі, яка сходила паром.
– Настав час їсти. Приєднаєтеся?
– Не відмовлюся.
Від сів за стіл і почав чистити солодку картоплю. Союн сіла поряд з ним і також тихо чистила солодку картоплю та їда.
Раніше вони вже сиділи та їли разом у будинку інструктора.
«Щоразу, коли ми зустрічаємося, ми разом щось їмо. Якщо це було не раз і не два, тоді це доля?»
Солодка картопля, підсмажена на багатті. Або добре проварена, від чого плоди набували приємного жовтого кольору.
Від відкусив солодкої картоплі.
Трішки пікантний, але солодкий смак!
«Було б ідеально зараз додати трохи кімчі».
Він мав навичку Кулінарія на достатньому рівні, щоб приготувати кімчі. Крім того, капусту й інші необхідні інгредієнти також легко дістати.
Однак було неможливо готувати кімчі щоразу, коли він хотів з’їсти цю страву. Тому особливі страви, такі як кімчі, зазвичай продавалися за досить високими цінами.
Після того, як ця страва поширилася по світу, жителі заходу також почали насолоджуватися кімчі, тож тепер кімчі можна було легко знайти у більшості ресторанів.
Перше, що вивчають кухарі, – це готувати улюблені страви людей, наприклад, кімчі.
Бата́т або солодка картопля (Ipomoea batatas L.) Lam.) — багаторічна трав’яна рослина родини берізкових (Convolvulaceae). Походить з Центральної Америки. Одна з найпоширеніших у світі харчових і кормових культур.
Кімчі (кор. 김치, кор. 沈菜) — корейська гостра овочева страва, яка зазвичай готується з капусти (пекінської, інколи кольрабі), селери та редьки або огірків, баклажанів, приправляється сіллю, часником, імбиром та червоним перцем, з додаванням цибулі та морських молюсків. Найпростіше уявити страву, як гостру квашену капусту. Це дуже популярна страва, без якої корейці не уявляють собі їжі. Споживання кімчі запобігає утворенню надлишкових жирових відкладень, а гострота страви перешкоджає захворюванню на нежить. Є безцінним джерелом вітамінів, а також зміцнює імунітет. Вважається ефективним засобом проти похмілля. У традиційній кухні корьо-сарам страва трансформувалась у «моркву по-корейськи».
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon і Банка. Конверт. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте 2-3 хвилинки по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥
Манхву можна завантажити тут або почитати онлайн тут чи тут.
Дякую за працю