Інші варіанти назви: Скульптор місячного світла / Легендарний скульптор місячного світла / ЛМС / СМС / ЛСМС
Англійська назва: The L. Moonlight Sculptor / LMS
Мова оригіналу: корейська
Автор/ка: Nam Heesung (남희성) / Нам Хісон (Нам Хвісон)
Жанри: бойовик, бойові мистецтва, наукова фантастика, пригоди, комедія, фентезі, шьонен, ЛітРПГ
Рік: 2007
Томів: 58
Випуск: завершений
Перекладачка: Silver Raven
Переклад: у процесі
Опис: Людина, покинута світом, людина, що поклоняється грошам, людина, відома як легендарний Бог Війни у дуже популярній MMORPG «Континент Магії». З досягненням повноліття він вирішує попрощатися з грою, але спроба заробити щось за вкладений час і зусилля має такий наслідок, якого ніхто не міг уявити.
Завдяки ряду випадковостей його легендарний персонаж продається за 3 мільярди вон, приносячи йому велику радість, що змінилась глибоким відчаєм, бо він змушений віддати майже все жадібним лихварям. Відкривши можливість заробляти гроші завдяки іграм, головний герой піднімається з прірви з новим наміром і йде прямо до нової епохи під керівництвом першої в історії MMORPG у віртуальній реальності «Королівська Дорога».
Це легенда про Лі Хьона, про шлях до вершини, з серцем, що любить тільки рідних, з безмежним прагненням до грошей, про його винятковий розум, треноване тіло і вмінням наполегливої праці, що завжди підтримувало головного героя на плаву.
Переклад з англійської. Тобто переклад з перекладу, деякі сенси й особливості будуть втрачені.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули тут.
Особлива і безмежна подяка: D. Gromyko.
Щира подяка: P. Shapoval, D. Konarev, Shvaigzam, Misha, vch_m, Y. Tymoshenko, Drakula, Valentyna B., Kirito Kun.
А також щира подяка Андрію С.
Розділ 1. Ніч у Мораті. Частина 1
Місячної ночі Від помішував черпаком їжу.
Він готував страву у центрі села Мората на тлі колись похмуро-розкішного чорного замку, де раніше жили вампіри Чистої Крові.
Мандрівка вночі північними землями дорівнювала самогубству.
Раз вони знаходилися в місцевості, яку майже не знали, то краще не рухатися без потреби, оскільки землі навколо кишіли сильними монстрами. Ба більше, нічний вбивчий холод було важче витримати, ніж денний.
Хоча він їв солодку картоплю у домі старости села, однак з часом шкала ситості почала знижуватися і з’явилося почуття голоду. Тому Від вирішив приготувати їжу в селі Мората.
«Потрібно приготувати пряну і приємну їжу, яка допоможе подолати холод».
Він вирішив приготувати суп з овочів, приправ і м’яса різних тварин, на яких полював у горах Юрокі!
«Якщо відповідно змішати інгредієнти, то суп має бути смачнішим».
Вони розвели велике багаття і повісили над ним казан, всередині якого кипів бульйон.
Покладаючись на світло вогню, Від нарізав м’ясо у великій кількості, а потім кинув його до казана.
Насичений інгредієнтами суп почав набувати червонуватого кольору.
Навколо поширювався пряний аромат.
Ковть.
Звук, коли Альверон ковтнув слину, був чітким. Попри те, що він був священником Фреї, йому не вдалося протистояти бажанню їсти смачну їжу.
«Цього разу я приготую щось дійсно неймовірне на смак».
Від поглянув на Союн. Вона мовчки сиділа навпочіпки біля багаття і спостерігала, як кипить суп.
Тоді він не мав особливого часу на приготування повноцінної їжі, оскільки на всіх парах мчав до гір Юрокі.
Коли Від був орком Карічві, його спритність погіршилася, що також вплинуло і на навичку Кулінарія. Готував він не так добре, як міг би. Однак цього вистачало, щоб просто обсмажити м’ясо і посипати приправами.
Союн із задоволенням їла навіть те смажене м’ясо.
А після того, коли вони знову зустрілися, то Від не мав можливості готувати, бо всі були зайняті полюванням. Все, що вони робили, це ділилися хлібом, велику кількість якого підготували заздалегідь.
«Тепер я можу вибачитися завдяки цій страві».
Суть полягала у тому, щоб з допомогою цієї їжі вибачитися перед Союн, чий образ він часто використовував для скульптур.
Проте незабаром навколо місця, де готував Від, почали збиратися паладини і священники Фреї.
Паладини, що мали божественну силу, стояли з урочистими обличчями! А у шляхетних священників текли слинки, коли вони дивилися на суп, який готувався. Однак, можливо, через бажання зберегти гідність, ніхто не підійшов ближче.
Далі жителі села Мората почали виходити з будинків, хоча Віду здавалося, що вони вже спали.
– Такий смачний запах…
– Не знаю, скільки часу минуло відтоді, як я відчував такий приємний аромат.
Жителі дивилися на казан жадібними очима! Дітлахи хапалися за животи.
Але Від похитав головою, ніби це було щось незначне.
«Я не можу віддати цю їжу іншим».
Отримані приправи й інгредієнти для приготування коштували грошей. Тому він не мав ні найменшого бажання ділитися з кимось.
Раптом розплакалися діти.
– Мамо, я голодний!
– Потерпи ще трохи, тато повернеться завтра.
– Знову трава?
– Так, він сказав, що піде трохи далі на південь, де можна знайти кору і коріння трав, які можна їсти, тому будьте терплячими.
– Ува-а-а-а!
Діти залилися гіркими сльозами.
Хоча село Мората, яке раніше було в руїнах, відродили, проте воно було надзвичайно бідним. Через холод тут не вдавалося вирощувати зернові культури, а торгівля не розвивалася, бо навколишні села перебували у таких же умова.
Це місце ледве животіло!
Село могло виживати лише завдяки пайкам, якими їх забезпечував храм Фреї. Те, що староста села, поділився з ними солодкою картоплею, справді було великим проявом доброти.
Від насупився.
«Чому ми завжди опиняємося в бідних місцях?»
У пам’яті почали спливати спогади, як у минулому йому ледве вдалося нагодувати паладинів.
Стільки клопотів довелося пережити, щоб їх нагодувати!
У звичайних умовах він би навіть не звернув уваги на голодних людей уваги. Але тут голодували діти.
Від у минулому також відчував нестерпний голод. Не тому, що не хотів їсти, а тому, що закінчилися всі продукти. Тож у нього не було інших варіантів, як жити з пустим шлунком.
Хоча після такого досвіду він міг витримати все інше, але не міг витримати голоду.
Від, стримуючи сльози жалю, покликав дітей.
– Агов, діти, гадаю, їжа готова. Ходіть їсти.
– Ми справді можемо це з’їсти?
– Звичайно. Цей дядько вклав усе серце, щоб приготувати це і віддати вам.
– Дякуємо!
Від змішав м’ясний суп з великою кількістю рису і трав, після чого роздав дітям.
Шух-шух!
Діти їли так швидко, ніби голодували кілька днів.
Поволі до багаття почали підтягуватися інші мешканці села. Хоча вони нічого не говорили, але жалібний вираз говорив за них. Вони теж були не проти, щоб їх нагодували чимось.
Від відчув конфлікт.
«Щоб нагодувати їх усіх, потрібна велика кількість продуктів і приправ».
Зайве говорити, що це буде величезна грошова витрата. Приготування їжі на всіх означало невимовну болючу втрату фінансів.
«Якби я не навчився готувати, то зараз би не переживав усі ці проблеми!»
Ніколи він ще так не шкодував, що вивчив навичку Кулінарія, як у цей момент.
Однак жителі села Мората сильно голодували.
Принаймні він буде впізнаваним, це хоч трохи могло вгамувати його біль!
Від був упевнений, що проживе все життя і ніколи не зіткнеться з чимось подібним. Однак за ним спостерігали паладини і священники Фреї.
Альверон підійшов і сказав:
– Віде, це справді добра справа: приготувати їжу тим, хто цього потребує.
– …
– Коли людина може щось з’їсти принаймні раз на день, у неї з’являється надія. Надія на те, що вона може щось зробити. Якщо у серці людини немає надії, то це означає, що вона мертва. Віра йде рука об руку з надією. Я, паладини, священники і селяни Морати ніколи не забудемо доброту, яку ви проявили, Віде.
– …
Від дуже хотів закрити рот Альверону, щоб той припинив говорити дурниці.
Священники і паладини дуже поважали його.
Благодійник села і великий шукач пригод, який знайшов священні реліквії Фреї!
У Віда затремтіли очі.
«Зрештою я знову таким чином зазнаю збитків».
Оскільки він все одно вирішив витратити гроші, то більше не потрібно було вагатися.
Помішуючи черпаком їжу, Від широко розтягнув губи у радісній посмішці.
– Якби у мене була мрія, то це була мрія про блукання континентом, рятуючи нужденних і винищуючи монстрів. Якщо я щось можу зробити для миру і процвітання континенту Версаль, то, звичайно, я маю це зробити.
– Як і очікувалося від вас, Віде.
Повага Альверона, паладинів і священників зросла ще більше.
Від взяв усі продукти, які мав. М’ясо тварин, яких вполював у горах Юрокі, овочі та їстівні трави.
– Почекайте трохи, я приготую стільки, щоб усі наїлися.
Від почав готувати страву з цих продуктів.
Варилося м’ясо, додавалися овочі і трави для того, щоб вийшов густий бульйон. Від варив рагу з великою кількістю м’яса.
Щоразу, коли він наливав миску і віддавав її іншим, його серце розривалося від болю.
Крап-крап.
З очей Віда потекли сльози.
– Це сльози великого святого!
– Віде, ви навіть проливаєте сльози за нами.
– Він справжній благородний лицар, який працює заради миру на континенті!
Приголомшено вигукували жителі села Мората.
Від проливав сльози через марнування грошей, але вони все неправильно зрозуміли.
«Безглузде марнування моїх дорогоцінних грошей».
Від не витримав, дістав маленький папірець і швидко написав.
«Приготував багато дорогих і вишуканих страв для голодних людей у селі Мората.
Загальна цінність використаного:
Приправи – на 7 злотих 47 срібних і 98 мідних монет;
Наразі середня ціна на м’ясо на континенті Версаль становить 38 золотих 80 срібних і 7 мідних монет;
Різні овочі – на 9 золотих і 10 срібних;
Плата за приготування – 20 золотих».
Він записав перелік цін на продукти, які використав для того, щоб нагодувати жителів Морати.
З горя й образи Від хотів ударитися об землю.
«Схоже, мені доведеться добряче попрацювати, щоб повернути гроші, які я витратив таким чином».
Поглянувши на звіт про витрати, він вирішив працювати ще більше, щоб заробити гроші. Відтепер Від ітиме на полювання навіть якщо втомився. Коли він виконуватиме завдання і захоче здатися на півдорозі, то може подивитися на це й отримати більше сил.
Але це була не єдина мета.
Він не міг залишатися на місці, зробивши таку добру справу. Цей папірець можна «випадково» кинути, коли Від буде йти вулицею, і так привернути увагу людей.
Наприклад, цей папірець міг випасти під час зустрічі з Пейлом та іншими.
– О, що це впало?
Тоді Від поспішно підхопив би папірець, ніби за ним щось гналося. Звичайно, це викликало б цікавість у його товаришів. Він вдав би, що не хоче показувати папірець. Що більше хтось приховує інформацію, то ціннішою вона стає.
Спочатку Від би відмовлявся, мовляв, нічого особливого. Але потім, коли цікавість інших досягнула б апогею, він «здався», ніби не маючи іншого вибору. Звичайно, Від би вагався, але потів все-таки дістав звіт про витрати і показав би їм.
Зробив цей запис, щоб похвалитися перед друзями.
Селяни, які отримали густе рагу з жирним м’ясом, були дуже задоволені.
– Ви справді благодійник нашого села.
– Дякуємо. Як ми можемо відплатити вам за цю послугу?
Селяни одне за одним підходили і дякували, Від посміхався і говорив у відповідь:
– Ну що ви. Шлях, яким я йшов, завжди був таким. Тепер я думаю, що це моя доля. Я зроблю все, щоб допомогти людям, які опинилися в біді. Таке моє життя, і я готовий його прожити без жодного жалю.
– Як і очікувалося від вас, Віде.
Оскільки Від роздавав їжу, то ті, хто лестив йому, отримували більші порції.
Якби товариші по команді побачили його таким, то ні за що б не повірили, що це той самий Від.
Тоді, коли вони в минулому будували піраміду, це було так.
Після завершення будівництва неподалік замку Серабург було багато людей, які проливали сльози радості. Більшість з них були новачками з низьким рівнем і без монетки в кишені. Ці люди, які страждали від недоїдання і важко працювали за трав’яну кашу, були щасливі, що нарешті змогли закінчити завдання і отримати грошову винагороду.
Вони нарешті отримали можливість купити хоча б шматок хліба!
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon і Банка. Конверт. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте 2-3 хвилинки по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥
Манхву можна завантажити тут або почитати онлайн тут чи тут.