Інші варіанти назви: Скульптор місячного світла / Легендарний скульптор місячного світла / ЛМС / СМС / ЛСМС
Англійська назва: The L. Moonlight Sculptor / LMS
Мова оригіналу: корейська
Автор/ка: Nam Heesung (남희성) / Нам Хісон (Нам Хвісон)
Жанри: бойовик, бойові мистецтва, наукова фантастика, пригоди, комедія, фентезі, шьонен, ЛітРПГ
Рік: 2007
Томів: 58
Випуск: завершений
Перекладачка: Silver Raven
Переклад: у процесі
Опис: Людина, покинута світом, людина, що поклоняється грошам, людина, відома як легендарний Бог Війни у дуже популярній MMORPG «Континент Магії». З досягненням повноліття він вирішує попрощатися з грою, але спроба заробити щось за вкладений час і зусилля має такий наслідок, якого ніхто не міг уявити.
Завдяки ряду випадковостей його легендарний персонаж продається за 3 мільярди вон, приносячи йому велику радість, що змінилась глибоким відчаєм, бо він змушений віддати майже все жадібним лихварям. Відкривши можливість заробляти гроші завдяки іграм, головний герой піднімається з прірви з новим наміром і йде прямо до нової епохи під керівництвом першої в історії MMORPG у віртуальній реальності «Королівська Дорога».
Це легенда про Лі Хьона, про шлях до вершини, з серцем, що любить тільки рідних, з безмежним прагненням до грошей, про його винятковий розум, треноване тіло і вмінням наполегливої праці, що завжди підтримувало головного героя на плаву.
Переклад з англійської. Тобто переклад з перекладу, деякі сенси й особливості будуть втрачені.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули тут.
Особлива і безмежна подяка: D. Gromyko.
Щира подяка: D. Konarev, Shvaigzam, Misha, vch_m, Y. Tymoshenko, Drakula, Valentyna B., Kirito Kun.
А також щира подяка Андрію С.

Розділ 6. Чоловічий роман. Частина 1
Коли Від розплющив очі, неподалік горіло багаття.
– Невже вдалося вижити і не померти?
Попри те, що його тіло було слабким, а здоров’я – низьким, він все ж не помер.
[Ви подолали застуду.
Фізична сила знижена на 36%.
Ефекти навичок зменшені на 40%.
Все повернеться до нормального стану після тривалого відпочинку.
Сліди застуди досі залишаються в організмі. Якщо ви перевантажите себе, існує велика ймовірність того, що хвороба повернеться.]
Йому вдалося подолати застуду, що, як він думав, могла його вбити.
Печера була наповнена гарячим повітрям.
«Холодне повітря не потрапляє всередину?»
Коли він поглянув на вхід печери, то побачив, що стеля обвалилася і великі камені завалили прохід.
«А ці лінії?»
Від перевірив стелю і затремтів від страху.
Потужна навичка безжально пройшлася по стелі печері.
«Вона вирішила поховати мене живцем!»
Ніби силою годувати його жахливою їжею було мало, Союн вирішала закопати його живцем.
Від полегшено зітхнув.
«Хай там що, я вижив, тож нічого страшного. Тепер втекти буде не так важко».
Завдяки скульптурному мистецтву він міг різати каміння і метал. Навіть якщо вхід повністю заблокований, все одно була можливість втекти, якщо потроху різати каміння.
У гіршому випадку Від міг покликати Крижаного Дракона, щоб той очистив вхід печери. Хай там яким слабким був дракон, його сил мало вистачити на те, щоб прибрати каміння.
Хоча обвал був досить щільним, у деяких місцях все ж були прогалини, що пускали повітря всередину, проте людина крізь них не пролізла б.
Раптом Від почав хвилюватися про інше.
– Альверон! Що сталося з Альвероном?
Застуда священника була такою ж сильною, як у нього.
Альверон володів різноманітними навичками, що зцілювали і підсилювали.
Крім того, він був кандидатом на місце первосвященника храму Фреї. Якби Альверон помер, то це мало б серйозні наслідки.
Це не тільки означало провал завдання, але і звело нанівець весь його внесок у храм Фреї.
Така ситуація була просто найгіршою!
– Ти абсолютно точно не можеш померти!
Дослідивши внутрішню частину печери, Від знайшов Альверона, який лежав неподалік і спокійно спав.
– Ти живий.
Від оцінив його стан і відчув полегшення.
На обличчі Альверона була усмішка. Схоже, він теж переміг хворобу. Ніколи не слід ігнорувати застуду.
Далі він помітив дещо дивне на землі.
Від торкнувся до цього ногою.
– Що це таке?
На землі був великий старий і вкритий брудом плащ. Від раніше його ніколи не бачив, під ним щось лежало. Це щось було великого розміру і нагадувало людину.
– Не думаю, що це монстр?
Від підняв плащ і здивувався.
Там лежала покрита холодним потом Союн!
Від зробив припущення.
«Вона не намагалася поховати мене живцем. Вона планувала залишити мене в живих і вічно мучити».
Поки він лежав застуджений, Союн могла скільки завгодно мучити його.
Які підлі і жорстокі методи!
Насправді Союн, яка піклувалася про застуджених Віда й Альверона, перестаралася.
Щоб дістати дрова, вона пішла у заметіль і протягом кількох годин добувала необхідне. Далі у неї не було можливості щось з’їсти, бо Союн зварила кашу і годувала Віда й Альверона. Тому зрештою її фізичні можливості ослабли і вона застудилася.
Це була невелика застуда.
Якби Союн нічим не займалася і просто відпочила, то її стан не погіршився б до того, що вона навіть піднятися не могла.
Але хоча з Альвероном ситуація була більш-менш, то Від знаходився на межі смерті. Союн не спала всю ніч, піклуючись про нього. Вона продовжувала знову і знову класти на його лоб холодний компрес, а також розпалила велике багаття.
Через те, що Союн не могла спокійно відпочити, її застуда посилилася і тепер вона страждала від болю.
Обдумавши всі варіанти, Від дійшов до висновку:
– Я впевнений, що ти зробила, це щоб познущатися з мене!
Але хай там що, він вижив, тож все нормально.
Від дістав із сумки посуд для приготування їжі. Метою було приготувати страву, щоб відновити витривалість і фізичні сили.
Для таких ситуацій була ідеальна страва.
Від готував суп з вугра, золотої рибки і корюшки.
Буябес.
Це була страва французької кухні. Суп з вугра й іншої риби, доволі поживний і легко засвоювався, тому він ідеально підходив для таких ситуацій.
При належному приготуванні можна було насолодитися смаком більшої кількості морепродуктів, але через брак інгредієнтів ця страва не повністю відповідала рецепту.
Від поглянув на Альверона та хвору Союн і поклав до рота буябеса.
– Тепер я почуваюся трохи краще.
Надзвичайний егоїзм!
Їжа не смакувала, коли її їли наодинці. Коли людина сама готувала, не мала апетиту і піддавалася поганому настрою, їй було важко їсти.
Але делікатеси потрібно було їсти наодинці!
Якби настав кінець світу, то Від, замість того, щоб садити яблуню, зібрав би всі яблука і з’їв їх.
[Ваша витривалість відновлена. Здоров’я відновлюється.
Ефект буябеса підвищує стійкість до застуди на 15%.]
Наповнивши шлунок, Від поділився їжею з Альвероном.
– Їж добре, щоб швидше відновитися. Тоді ми знову повернемося до справи
Далі була Союн.
– Настав час повернути борг.
Відплата за те, що його годували стравою, яку було важко їсти.
У буябес, який залишився, Від насипав багато чорного перцю, солі, пасти з червоного перцю і часнику. Однак, поглянувши на обличчя Союн, він побачив, що вона була такою слабкою, що навіть рука не піднімалася робити щось погане.
Навіть її обличчя, коли вона провалилася у сон більше схожий на непритомність через застуду, залишалося гарним.
Чиста шкіра без жодних плям.
Витончений ніс і червоні губи.
Крапельки поту вкрили лоб і ніс.
Навіть лінія шиї і ключиці були ідеальними!
У ній не було ні граму потворності.
Вона була в ідеальній гармонії, демонструючи хвилюючу красу!
Навіть її очі, які були злегка розплющені через запаморочення, зачаровували.
Союн була прекрасною, як фея, навіть коли спала.
Від також був чоловіком.
«Терпи, терпець тебе гартує. Хай там що, я вижив завдяки тому, що вона годувала мене їжею, яку приготувала. І так не доведеться марнувати дорогоцінні приправи».
Від трохи підняв верхню частину тіла Союн і ложкою влив в неї буябеса. У нього стиснулося серця від того, як вона з заплющеними очима смачно їла його страву.
«Я мав би тобі просто помститися. Я мав би просто нагодувати тебе жахливою їжею».
Того дня він їв і відпочивав.
Усе для того, щоб відновити витривалість і здоров’я, втрачені через хворобу.
***
Коли Від прокинувся після насиченого роботою дня, його стан значно покращився. Однак Союн і Альверон все ще лежали з високою температурою, а сам Від ще не повністю відновився.
«Ця довбана застуда. Все ніяк не пройде».
Сила Долини Смерті.
Тут було набагато складніше, бо доводилося битися не тільки з монстрами, а і з холодом.
Від потроху готував їжу, очікуючи, коли організм прийде в норму, і під час відпочину займайся виготовленням скульптур.
Романтика вирізання скульптури, поки він спостерігав, як Союн спала у маленькій печері.
«Це теж доволі непогано».
Від у певному сенсі був задоволений. Зрештою йому не часто випадала можливість відкрито спостерігати за сном такої красивої дівчини, як Союн.
Він мав щастя спати з нею в одній кімнаті, годувати тричі на день, підтримуючи її голову. Від насолоджувався ситуацією, про яку інші чоловіки могли лише мріяти.
Коли Союн стало трохи краще, вона відмовилася їсти через сором. Її щоки почервоніли, а очі швидко кліпали. Це були явні ознаки того, що вона планувала відмовитися, але Від не відступив.
Він не хотів, щоб його сприймали як слабака через те, що сталося раніше.
– Ти вже їла це.
– …
Оскільки їжа вже була приготовлена, Від не мав іншого вибору, як нагодувати її!
Це була одна з багатьох обіцянок, які чоловіки давали жінкам. Як слова «Я просто візьму тебе за руку і буду спати поряд», що прокладали шлях до більшого.
Союн злегка розтулила їжу і з’їла те, чим її годували з ложечки. Після ще кількох разів, вона звикла до того, що її годують.
«Раніше я часто таким займався».
Від знову згадав минуле.
Після смерті батьків саме він в основному займався вихованням молодшої сестри. Хоча різниця між ними була не такою вже великою, але він все-таки був старшим.
Коли сестра була маленькою, найбільшою проблемою була їжа. Тоді у них майже не було пристойних гарнірів, а в деяких важких випадках їм доводилося їсти простий рис, посипаний сіллю.
Зазвичай такі бідні сім’ї зверталися за допомогою до уряду або соціальних служб. І вони надавали підтримку, яку вистачало на базові речі для життя.
Однак їх уряд забезпечив лише простим рисом. Вони скептично дивилися на ідею проживання двох неповнолітніх дітей у бабусі, що мала бідні фінансові можливості.
Тому їм надавали малу підтримку, щоб дітей відправили до дитячого будинку або щоб брат і сестра були розділені через усиновлення в різні сім’ї.
Саме тому їм часто доводилося їсти лише рис і сіль.
Звичайно, молодша сестра відмовлялася це їсти.
– Їж. Коли ти з’їси, то відчуватимеш ситість.
З цими словами він набирав ложкою рис і годував її. Сестра терпіти не могла їсти простий рис, але їла, коли її годували з ложки.
Від згадав про це, коли годував Союн.
Навіть не усвідомлюючи цього, він почав лагідно годувати її їжею. А також погладив по голові.
– Їж багато.
– …
На мить Союн напружилася!
Вона, не сказавши ні слова, доїла, потім відвернулася і вдала, що заснула. Ясна річ, що її звернене до стіни обличчя було червоним, як стигла хурма.
[– Брате, чим ти зараз займаєшся?]
В цей момент він отримав шепіт від сестри.
Від був сполоханий, ніби злочинець, спійманий на гарячому. Усе через присутність Союн. Навіть якщо справа була у завданні, для нього просто немислимо було знаходитися поряд з дівчиною.
Щоб зустрічатися з дівчиною, потрібні були гроші. Це був легкий спосіб витратити їх на розкіш і задоволення.
«Якщо я хочу заощаджувати, то маю жити як холостяк».
Таким був погляд Віда на життя. Скільки він прожив, стільки тримався подалі від романтичних стосунків.
Він відреагував на слова сестри.
[– Займаюся дослідженням.]
Як правило, щоб мати можливість посилати одне одному шепіт, потрібно додати людину до списку друзів. Однак члени однієї родини могли одразу надсилати одне одному повідомлення.
[– Дослідження? Це пов’язано з квестом?]
[– Саме так.]
[– Що за квест?]
Юрін проявила неабиякий інтерес.
Невдовзі після того, як вона почала грати у Королівську Дорогу, на неї звалилася купа завдань.
Буябе́с (фр. Bouillabaisse, фр. вимова: [bu.ja.bɛːs]) — страва французької кухні; рибна юшка із часником та прянощами. Найпоширеніша на півдні Франції, переважно в Марселі.
«Якби я знав, що завтра буде кінець світу, я б сьогодні посадив яблуню / І навіть, коли я дізнаюся, що завтра настане кінець світу, то сьогодні ще посаджу яблуньку» – слова, як приписують Мартіну Лютеру. Вони стали символом оптимізму і віри в майбутнє навіть у найгірші часи.
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon і Банка. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте 2-3 хвилинки по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥
Манхву можна завантажити тут або почитати онлайн тут чи тут.