Інші варіанти назви: Скульптор місячного світла / Легендарний скульптор місячного світла / ЛМС / СМС / ЛСМС
Англійська назва: The L. Moonlight Sculptor / LMS
Мова оригіналу: корейська
Автор/ка: Nam Heesung (남희성) / Нам Хісон (Нам Хвісон)
Жанри: бойовик, бойові мистецтва, наукова фантастика, пригоди, комедія, фентезі, шьонен, ЛітРПГ
Рік: 2007
Томів: 58
Випуск: завершений
Перекладачка: Silver Raven
Переклад: у процесі
Опис: Людина, покинута світом, людина, що поклоняється грошам, людина, відома як легендарний Бог Війни у дуже популярній MMORPG «Континент Магії». З досягненням повноліття він вирішує попрощатися з грою, але спроба заробити щось за вкладений час і зусилля має такий наслідок, якого ніхто не міг уявити.
Завдяки ряду випадковостей його легендарний персонаж продається за 3 мільярди вон, приносячи йому велику радість, що змінилась глибоким відчаєм, бо він змушений віддати майже все жадібним лихварям. Відкривши можливість заробляти гроші завдяки іграм, головний герой піднімається з прірви з новим наміром і йде прямо до нової епохи під керівництвом першої в історії MMORPG у віртуальній реальності «Королівська Дорога».
Це легенда про Лі Хьона, про шлях до вершини, з серцем, що любить тільки рідних, з безмежним прагненням до грошей, про його винятковий розум, треноване тіло і вмінням наполегливої праці, що завжди підтримувало головного героя на плаву.
Переклад з англійської. Тобто переклад з перекладу, деякі сенси й особливості будуть втрачені.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули тут.
Особлива і безмежна подяка: D. Gromyko.
Щира подяка: D. Konarev, Shvaigzam, Misha, vch_m, Y. Tymoshenko, Drakula, Valentyna B., Kirito Kun.
А також щира подяка Андрію С.
Розділ 7. Шедевр скульптури місячного світла. Частина 1
– Настав час робити скульптуру.
Матеріалом для створення став великий валун всередині печери.
Після того, як він став скульптором просунутого рангу, йому було важко отримувати велику славу, використовуючи більшість звичайних матеріалів. Від міг би вибрати лід, але з цим матеріалом було багато обмежень, крім того, цей матеріал не дуже підходив для передачі деяких тонких деталей, тому його вибір упав на шматок скелі.
Він нерухомо стояв, пильно дивлячись на камінь.
– Що ж мені зробити?
У минулому б Від не вагався.
Вогонь!
І ще раз вогонь!
Або щось пов’язане з теплом.
Бо створення чогось простого і зрозуміло з першого погляду обов’язково принесе результат. Це був найзручніший спосіб зробити скульптуру, без додаткових ефектів, які могли з’явитися.
Однак з накопиченням досвіду його думка змінилася.
«Скульптура не існувала сама по собі. Потрібно взяти до уваги середовище і ситуацію».
Навіть якщо розпалити багаття на цих холодних землях, воно дасть лише краплю тепла.
Скульптури не такі прості.
Вони мають бути створені зі справжньою пристрастю і наповнені духом мистецтва!
Від усвідомлював, що його навички не досягнули рівня справжнього майстра. Проте він знав, наскільки був важливим контекст створення скульптури.
«Скульптура мертва, якщо у ній нема емоцій».
Якось він робив скульптуру літньої пані в реальному житті перед очима чоловіка, з ким вона провела майже все своє життя і разом постаріла.
Звичайно, його навички були жалюгідними. Попри те, що він робив це сотні чи навіть тисячі разів у віртуальній реальності, реальний світ був зовсім інший.
Та ситуація була досить ризикованою, враховуючи, що створення скульптури це процес, на який впливає навіть найменший дотик.
Насправді готова робота мала купу недоліків.
При ближчому огляді було помітно багато місць, які не були оброблені належним чином. Або були місця густо вкриті подряпинами і відколами, бо він докладав багато зусиль.
Це були фатальні недоліки для скульптури!
Однак вона все одно змогла зворушити людей. Бо в цю роботу була вкладена частинка життя літньої пані.
Для тих, хто нічого не знав, це була б просто скульптура старої жінки. Але для літньої пані, яка десятиліттями переживала труднощі, все відчувалося зовсім інакше.
Готова робота мала обличчя, що вже стала частиною життя сімейної пари.
Коли Від поволі доводив скульптуру до завершення, обличчя, на якому виднілися сліди прожитих років, на відміну від навіки застиглого у часі лиця юної дівчини, викликало у літніх людей безліч емоцій і спогадів.
Навіть якби скульптуру створював відомий майстер, витвір, для створення якого використовували виключно майстерність, не вразив би людей.
У скульптуру потрібно вкладати час і частинку життя.
Тому важливо було підібрати для скульптури образ, який би найбільше підходив для ситуації.
«Звісно, я не можу ігнорувати ситуацію й умови. Потрібно вкласти як найбільше почуттів, щоб робота відчувалася живою. Мені потрібна скульптура, яка чесно відображатиме ситуацію, в якій я зараз перебуваю».
І тоді Віду дещо спало на думку.
На крижаних просторах півночі чоловік і жінка якимось чином відділилися від інших.
Пара страждала від сильного холоду.
Матінка-природа була надзвичайно суворою.
Щодня виникали хуртовини і десь поблизу завивали голодні вовки.
Аууууууууу!
– Іди сюди.
Чоловіки мали обов’язок захищати жінок.
Після багатьох труднощів їм вдалося знайти безпечну печеру і сховатися в ній, щоб уникнути лютих вовків. Однак навіть попри те, що їм вдалося уникнути небезпечного супротивника, голод і холод все одно переслідували їх.
Вона – неймовірно прекрасна і дивовижно добра, єдина у цілому світі – сказала чоловіку:
– Холодно.
Чоловіку не залишалося нічого, як дивитися на неї сумними очима.
Його здібності були марними, він не міг захистити жінку, яку любить. Тепер вони були на порозі смерті.
Якби він міг врятувати кохану, то, не вагаючись, віддав би своє життя!
Це те, що чоловік мав би, але насправді не міг зробити. І жінка про це знала.
Вона його не звинувачувала.
– Однак я все одно вдячна.
– За що?
– Дякую за те, що залишився зі мною до кінця. І я люблю тебе.
Її зізнання, мабуть, стало для чоловіка, який усе життя прожив чесно і порядно, найкращим подарунком.
Шурх!
Чоловік обійняв жінку.
– Я теж люблю тебе.
Хоча небо і земля були холодними, але вони не могли заморозити серця цієї пари. Коли закохані обійнялися, то змогли відчути краплю тепла.
«Гадаю, що така ситуація й умови будуть найкращими».
Від дістав ніж для різьблення і наблизився до валуна.
Шкряяяб.
Гірська порода осипалася порошком.
Відсікаючи шматок за шматком, він повільно витворював загальну форму.
Він створював скульптуру, яка відображала палаючі почуття закоханих і їхню турботу одне про одного.
Звичайно, історія в багатьох аспектах відрізнялася від реальної ситуації.
Це правда, що Від і Союн опинилися на півночі. Але вони були не самі. З ними відправився Альверон, а також поряд були віверни і Крижаний Дракон.
«Ці нікчеми, які навіть не можуть нормально битися! Жодної користі!»
Від сварився на Крижаного Дракона і віверн! Альверон, благородний священник, зробив усе, що було в його силах. Але всі ці факти були повністю приховані.
І це була не єдина частина, що відрізнялася від реальності.
Союн і жінка, яка здавалася слабкою та пробуджувала бажання захищати, були абсолютно різними. Бо Союн – могутня воїтелька, яка в одну мить могла знищити майже будь-якого монстра.
Хоча поява голодних вовків була правдою, але завивали вони зовсім з іншої причини.
Це був відчайдушний крик про допомогу.
Бо вони нічим не відрізнялися від смачної їжі, яку група знайшла на своєму шляху.
Куди б Від не потрапив, він був тою людиною, яка не голодувала, а пристосовувалася до ситуації.
«По суті, мистецтво вимагає ігнорування реальності».
Навіть якщо це великий герой, який врятував країну від страшної загрози, він також ходить до туалету. Можливо, це була людина, що мала грандіозні плани про перемогу у війні, однак також були сцени, які неможливо відобразити на полотні чи втілити у скульптурі.
Щоразу, коли Від рухав ножем, частина каменю відпадала. Основна форма потроху вимальовувалася.
В той момент, коли Союн заходила у систему, уже наставав ранок. Оскільки битви відбувалися періодично і залежали від часу доби, вона заходила до гри лише тоді, коли потрібно було полювати.
За межами печери світило яскраве сонце, тож температура трохи піднялася.
– Тоді ходімо на полювання.
Разом з вівернами Від вирушив у Долину Смерті.
Коли сонце сходило вони полювали, а коли заходило – він працював над скульптурою. Так минуло кілька днів, творіння його рук поступово наближалося до завершення.
Чоловік і жінка обіймалися з такими виразами, ніби ось-ось розридаються від страшного смутку.
Однак Від відчував, що чогось не вистачало.
«Просто обіймів недостатньо».
Попри те, що пара закоханих обіймалася, але від них не віяло почуттями. Це було просто двоє людей, сповнених неясним смутком і болем.
Від ретельно думав над тим, чого їм не вистачало.
«Якби я був цим чоловіком, то що відчував би?»
Його, мабуть, наповнювали почуття зневіри і безсилля. Йому було би болісно спостерігати за тим, як кохана помирала, оскільки їхні тіла поступово втрачали б тепло. Через те, що він і сам більше не міг триматися, їм з коханою доведеться розлучитися – від цього його серце розбилося б.
Прощання і смерть.
Він уже переживав втрату членів сім’ї, тому знав, як це сумно.
Від прийняв рішення.
«Це невдала робота».
Хоча він працював над статуєю кілька днів, але без вагань відмовився доводити її до кінця. Знаючи, що це закінчиться провалом, Від не міг працювати над скульптурою далі.
Він знайшов інший камінь і почав усе з початку.
Цього разу пара теж обіймалася. Ця статуя мало чим відрізнялася від попередньої. Здавалося, що він гаяв час. Навичка скульптурне мистецтво у Віда була на досить високому рівні, тому виготовлення звичайний схожих скульптур лише на дрібку підвищило рівень навички.
Різниця була в тому, що цього разу чоловік і жінка яскраво усміхалися.
Це були найкрасивіші усмішки, які закохані демонстрували одне одному.
«Покидати цей світ потрібно з усмішкою. Це останнє, що можна буде показати людині, яку любиш».
Батьки Віда померли, коли він був маленьким. Востаннє він бачив їх, коли вони зайшли до операційної в лікарні.
Тоді Від плакав і плакав. Сльози текли, ніби річка, а серце боліло від смутку.
Але ніхто не знав, як він шкодував про це пізніше.
«Я мав усміхнутися. Мав показати їм найкращу свою усмішку».
Йому слід було усміхнутися, ніби кажучи, що все гаразд, він буде жити з сестрою і бабусею, у них все буде добре. Те, що Від не зміг цього зробити, лягло жалем на його душу.
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon і Банка. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте 2-3 хвилинки по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥
Манхву можна завантажити тут або почитати онлайн тут чи тут.