Інші варіанти назви: Скульптор місячного світла / Легендарний скульптор місячного світла / ЛМС / СМС / ЛСМС
Англійська назва: The L. Moonlight Sculptor / LMS
Мова оригіналу: корейська
Автор/ка: Nam Heesung (남희성) / Нам Хісон (Нам Хвісон)
Жанри: бойовик, бойові мистецтва, наукова фантастика, пригоди, комедія, фентезі, шьонен, ЛітРПГ
Рік: 2007
Томів: 58
Випуск: завершений
Перекладачка: Silver Raven
Переклад: у процесі
Опис: Людина, покинута світом, людина, що поклоняється грошам, людина, відома як легендарний Бог Війни у дуже популярній MMORPG «Континент Магії». З досягненням повноліття він вирішує попрощатися з грою, але спроба заробити щось за вкладений час і зусилля має такий наслідок, якого ніхто не міг уявити.
Завдяки ряду випадковостей його легендарний персонаж продається за 3 мільярди вон, приносячи йому велику радість, що змінилась глибоким відчаєм, бо він змушений віддати майже все жадібним лихварям. Відкривши можливість заробляти гроші завдяки іграм, головний герой піднімається з прірви з новим наміром і йде прямо до нової епохи під керівництвом першої в історії MMORPG у віртуальній реальності «Королівська Дорога».
Це легенда про Лі Хьона, про шлях до вершини, з серцем, що любить тільки рідних, з безмежним прагненням до грошей, про його винятковий розум, треноване тіло і вмінням наполегливої праці, що завжди підтримувало головного героя на плаву.
Переклад з англійської. Тобто переклад з перекладу, деякі сенси й особливості будуть втрачені.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Благодійний фонд Сергія Притули тут.
Особлива і безмежна подяка: D. Gromyko.
Щира подяка: D. Konarev, Shvaigzam, Misha,vch_m, Y. Tymoshenko, Drakula, Valentyna B., Kirito Kun, Polina Sh., qwertyopdfghjkl.
А також щира подяка Андрію С.
Розділ 8. Корейський університет. Частина 1
Лі Хейон зайшла до тренувального залу.
Всередині доджангу сотні практикуючих змахували мечами.
Ці чоловіки одягнуті у спеціальну форму серйозно підходили до змахів дерев’яними мечами!
Зараз проходило полуденне тренування.
Зазвичай вони здавалися спокійними, але коли практикуючі брали до рук дерев’яні мечі, то ставали надзвичайно серйозними, ніби зустрілися зі смертельним ворогом. Це були люди, які присвятили все своє життя мечу і були готові ризикувати.
Чхве Чонбом, який займався навчанням практикуючих, помітив Лі Хейон і підійшов до неї.
– Заходь. Але твій брат закінчив ранкове тренування і пішов.
– Я тут не для того, щоб зустрітися з ним.
– Тоді чому?
– Я маю дещо з вами обговорити.
– Справді? Я готовий вислухати у чому справа. Іди до кімнати відпочинку. Я підійду, як тільки вони закінчать з тренуванням.
– Добре.
Лі Хейон пішла до кімнати відпочинку, де могли зачекати гості. Але майже одразу після цього Чон Ільхун, який вірив лише у силу, випустив з рук дерев’яного меча.
– Наставнику.
– Що?
– Мені сьогодні погано, тож…
– …
– Чи можу я трохи відпочити в кімнаті?
Чон Ільхун тримався за чоло, ніби в нього паморочилася голова. Це сталося вперше. Далі інші практикуючі навколо нього почали говорити щось подібне.
– О, цими днями мені навертаються сльози на очі, коли я бачу, як падає листя.
– Моє тіло гойдається навіть від вітру, тому мені важко тримати меч. Наставнику, чи можемо ми зробити перерву?
– Мені здається, тепер я трохи розумію, що хоче сказати мені меч. Щоб почути цю історію, мені потрібно побути трохи в кімнаті відпочинку.
– Насправді моє тіло трохи ослабло…
Їхні очі палали!
Кожен практикуючий знаходив якесь виправдання, щоб піти до кімнати відпочинку.
В одну мить Лі Хейон могла опинитися в оточені 500 чоловіків. Тому зрештою Чхве Чонбом відвів сестру Лі Хьона до кабінету наставника.
Чон Ільхун особисто приготував для неї чай.
– Ось.
– Дякую.
У кабінеті наставника, крім Лі Хейон і Чон Ільхуна, було також ще троє інструкторів і 20 практикуючих. Оскільки учні доджангу ставилися до Лі Хейон, як до молодшої сестри, вони не хотіли залишитися осторонь.
Молодша сестра Лі Хьона допила чай.
– Чай дуже смачний.
– Його надіслав мій колишній учень. Отже, ти хочеш про щось поговорити?
– Так.
– Ймовірно, мова йтиме про Лі Хьона, так? – різко запитав Чон Ільхун.
Ан Хьондо планував у майбутньому зробити Лі Хьона офіційним учнем. Іншими словами, він би став молодшим учнем Чон Ільхуна. А раз так, то це означало, що вони стануть ніби одна велика сім’я, і він не міг не проявляти турботи.
Лі Хейон кивнула.
– Саме так.
– Що сталося?
– Справа у дні народження брата.
– Дні народженні?
– Так. До його дня народження залишилося близько місяця. Я хочу влаштувати для нього вечірку.
– …
Лі Хейон планувала влаштувати вечірку на день народження брата і пішла до доджангу, щоб попросити про допомогу.
Лі Хьон ніколи не святкував свого дня народження. З їхнім важким життям навіть згадувати про цю дату було розкішшю. Проте він ніколи не забував підготувати маленькі подарунки для молодшої сестри і бабусі на їхні дні народження.
Цього разу Лі Хейон хотіла підготувати сюрприз на день народження брата.
Очі Чон Ільхуна, Чхве Чонбома, Ма Санбома і Лі Індо розширилися.
– Під вечіркою на день народження ти маєш на увазі щось таке, що показують по телевізору?
– Хіба день народження не завершується тим, що люди їдять суп з водоростей?
– Я ніколи не робив нічого особливого на свій день народження з восьми років, до того часу цим займалася моя мама.
– Для мене день народження – це день, коли мені телефонують зі страхової компанії…
Це ті, хто присвятив своє життя мечу!
Мало кому з них вдалося по-справжньому відсвяткувати день народження.
Навіть Чон Ільху, який піклувався про інших як про молодших родичів, поставився до цієї ідеї прохолодно.
– Нам не личить святкувати дні народження.
Чхве Чонбом погодився.
– Саме так, набагато краще виграти фехтувальне змагання, ніж святкувати день народження.
Ма Санбом також кивнув.
– Перемога на змаганнях набагато цінніша за день народження. Бо так ти можеш показати всьому світу навички, які сам вивчив.
Всі висловилися проти.
Неважливо, якою милою була Лі Хейон, байдуже, що вони сприймали дівчину як молодшу сестру, її прохання про святкування дня народження їм не підходило. Це був приклад, який давав зрозуміти, чому практикуючі не мали популярності у дівчат.
Здавалося, що плани про вечірку на день народження на цьому і закінчаться.
Але наступної миті Лі Хейон заговорила – і ситуація змінилася.
– Коли я піду до університету, то познайомлю вас із дівчатами зі старших курсів.
– С-студентки університету?
– Так. Я познайомлю вас з гарними дівчатами. Як щодо побачення наосліп?
– Побачення наосліп? Це те, що показують у драмах?
Чон Ільхун скрипнув зубами. Далі він озирнувся на інших.
Чхве Чонбом енергійно кивнув головою.
– Браття, влаштуймо вечірку на день народження! Хіба ж ми не можемо зробити хоч це для Лі Хьона?
Лі Індо поворухнувся, ніби через хвилювання збирався встати з місця.
– Звичайно. Нам потрібно підготуватися, адже це буде наша перша вечірка на день народження, правильно?
Захоплене схвалення лунало вже з боку інструкторів, тож про захват практикуючих можна було і не згадувати.
– Ніколи не думав, що настане день, коли я піду на побачення наосліп зі студенткою університету.
– Я навіть не хочу, щоб у нас все вийшло, я просто хочу піти на побачення, як всі інші, навіть якщо це буде всього лише на день…
Учні доджангу боролися з самотністю.
Практикуючи фехтування, вони ненавмисно сформували стиль життя, яке було дуже далеким від жінок. Навіть заговорити з ними було ніяково і незручно. Боротьба з гангстерами була для них набагато комфортнішою.
Інші, можливо, звикли зустрічатися і розлучатися з дівчатами, але для них ці моменти стали б дорогоцінними спогадами на все життя.
Лі Хейон пообіцяла:
– Якщо ви допоможете мені влаштувати вечірку на день народження, я організую групове побачення наосліп.
– О-о-о! – зааплодували практикуючі.
Далі вони зайнялися плануванням дня народження Лі Хьона, який буде через місяць.
Звичайно, планування було ретельним, але у їхньому власному стилі!
***
– Ласкаво просимо.
– Ми раді всім новим студентам.
Біля головних воріт Корейського університету різні клуби проводили заходи, щоб залучити до себе новачків.
Опустивши голову, Лі Хьон тихо попрямував до входу.
«У мене нема часу на клуби чи щось подібне. Уже час, який я витрачатиму на студентське життя, буде змарнованим».
Через відвідування занять час, який він міг би провести у Королівській Дорозі, значно зменшився, якщо порівняти з тим, що було до вступу в університет. Тому, навіть попри те, що він був студентом, Лі Хьон не планував брати участь у клубній діяльності, як інші.
Хоча клас скульптор з часом почав демонструвати багато переваг, він все одно вимагав набагато більше часу для розвитку, ніж інші.
Навіть якщо Лі Хьон вступив до університету, то не планував приєднуватися до якогось клубу.
Топ-топ-топ.
Лі Хьон із твердою вірою в серці ішов повз клуби. Але його ніхто не зупиняв. Більшість нових студентів ловили старшокурсники, але до Лі Хьона не підходила жодна людина.
«Фух! Слава Богу».
Лі Хьон пішов до головного корпусу, де мав пройти брифінг для нових студентів.
Поки він ішов, то почув коротку розмову.
– Сестро, ти не збираєшся ловити того хлопця?
– Облиш. Хіба ти не можеш зрозуміти все з обличчя? Його, мабуть, спіткала невдача.
***
Корейський університет проводив коротку інформаційну зустріч для нових студентів. Це була можливість поговорити про основні речі перед їхнім вступом.
Оскільки до церемонії вступу залишилося близько двох місяців, більшість новачків не прийшла. Але Лі Хьон знайшов час, щоб навідатися сюди.
«Я маю розповісти про все Хейон».
Як і більшість батьків, що сильно дбають про освіту дітей, він приїхав сюди виключно заради молодшої сестри.
Брифінг мали провести у приміщенні, схожому на велику аудиторію.
Поряд з Лі Хьоном сидів парубок у дещо немодному одязі. Він заговорив першим.
– Привіт. Ви теж новий студент?
Лі Хьон поглянув на нього і кивнув:
– Так.
– Корейський університет такий гарний. Я приїхав із сільської місцевості, щоб навчатися у вищій школі. Мене звати Пак Сунджо, я обрав факультет віртуальної реальності.
– Справді? Мене звати Лі Хьон. Я також вибрав факультет віртуальної реальності. Оскільки ми однокурсники, то можемо розмовляти без зайвих формальностей. Ні, просто будемо говорити невимушено один з одним.
– Це нормально? Ви, здається, старший за мене, – обережно сказав Пак Сунджо, спостерігаючи за Лі Хьоном.
Той похитав головою:
– Це не так. Мені теж 20.
– Ваше обличчя не схоже на…
– Кхм-кхм! – Лі Хьон прочистив горло, показуючи, що він почувається незручно.
Завдяки цьому їм вдалося без особливих проблем рухатися далі.
– Добре, Лі Хьоне! Докладемо у майбутньому всіх зусиль.
Поки Пак Сунджо говорив, то легенько поплескав Лі Хьона по плечу.
Водночас з цим навколо них зібралося досить багато людей.
– Я також вибрала віртуальну реальність. Мене звати Лі Юджон. Рада знайомству.
– І я теж. Мене звати Мін Сора.
– Я – Чхве Санджун. Приємно познайомитися.
Лі Хьон і Пак Сунджо обмінялися легкими привітаннями з однокурсниками факультету віртуальної реальності. Після цього вони зібралися разом і слухали брифінг. З першого дня відвідування інформаційної зустрічі сформувалася так звана «сім’я».
Під час перерви між брифінгами між ними спалахнула гаряча дискусія.
– Система руху у віртуальній реальності, яка використовується у Королівській Дорозі, дозволяє здійснювати різні рухи, залежно від фізичного рівня користувача.
– Якщо взяти до уваги той факт, що дозволено значно більше, ніж потенціал п’яти органів чуття, то, мабуть, як основу використовували дослідження мозку.
– Щоб зберігати величезний обсяг даних…
Лі Хьон не брав участі в їхній розмові.
«Якщо подумати, то все досить просто».
Перш ніж почати грати у Королівську Дорогу, він читав різноманітні статті про віртуальну реальність. Там було багато незнайомих слів, але Лі Хьон ретельно запам’ятовував усе. Таким чином, його знання про віртуальну реальність перевершували знання більшості студентів.
Коли Королівська Дорога лише була на початку створення, побоювання щодо безпеки були великими. Для Лі Хьона це також було дуже важливим. Нічого страшного, якщо з ним щось піде не так, але як щодо його рідних? Їм би прийшлося важко. Тому він вивчав віртуальну реальність.
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon і Банка. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте 2-3 хвилинки по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥
Манхву можна завантажити тут або почитати онлайн тут чи тут.