ЛМС. Том 1. Розділ 2

Інші варіанти назви: Скульптор місячного світла / Легендарний скульптор місячного світла / ЛМС / СМС / ЛСМС

Англійська назва: The L. Moonlight Sculptor / LMS

Мова оригіналу: корейська

Автор/ка: Nam Heesung (남희성) / Нам Хісон (Нам Хвісон)

Жанри: бойовик, бойові мистецтва, наукова фантастика, пригоди, комедія, фентезі, шьонен, ЛітРПГ

Рік: 2007

Томів: 58

Випуск: завершений

Перекладачка: Silver Raven

Переклад: у процесі

Опис: Людина, покинута світом, людина, що поклоняється грошам, людина, відома як легендарний Бог Війни у дуже популярній MMORPG «Континент Магії». З досягненням повноліття він вирішує попрощатися з грою, але спроба заробити щось за вкладений час і зусилля має такий наслідок, якого ніхто не міг уявити.

Завдяки ряду випадковостей його легендарний персонаж продається за 3 мільярди вон, приносячи йому велику радість, що змінилась глибоким відчаєм, бо він змушений віддати майже все жадібним лихварям. Відкривши можливість заробляти гроші завдяки іграм, головний герой піднімається з прірви з новим наміром і йде прямо до нової епохи під керівництвом першої в історії MMORPG у віртуальній реальності «Королівська Дорога».

Це легенда про Лі Хьона, про шлях до вершини, з серцем, що любить тільки рідних, з безмежним прагненням до грошей, про його винятковий розум, треноване тіло і вмінням наполегливої праці, що завжди підтримувало головного героя на плаву.

Переклад  з англійської. Тобто переклад з перекладу, деякі сенси й особливості будуть втрачені.

Бажаєте зробити мені приємно?

(ノ◕ヮ◕)ノ*:・゚✧ Прогуляйтесь по сайту.

Також у мене є Patreon. (〜^∇^)〜

Особливу подяку за появу цього перекладу можете висловити Drakula!

Легендарний місячний скульптор. Розділ 1

Розділ 2. Поява дикого звіра

Сканування райдужки ока та вен визначило, що ви – незареєстрований користувач. Бажаєте створити новий обліковий запис?

Коли Лі Хьон підключився до Королівської Дороги, перше, що він почув, був жіночий голос. Парубок озирнувся, щоб побачити, хто заговорив з ним, але тут більше нікого не було – тільки безкрайній простір Усесвіту. Потім Лі Хьон усвідомив, що знаходиться у процесі створення нового облікового запису.

– Так!

[Виберіть ім’я вашого пер…]

– Від. – Бур’ян* знаходиться на найнижчому щаблі у рослинному світі. На думку Лі Хьона це ім’я пасувало йому найбільше.

(Про всяк випадок нагадаю, що ім’я персонажа – Від –  з корейської перекладається, як бур’ян.)

[Оберіть стать персонажа: чоловіча, жіноча чи неви…]

– Чоловіча!

[Королівська дорога має сорок дев’ять рас. Ви можете обрати свою расу серед перших двадцяти дев’ят…]

– Людина!

[Ви можете змінити свою зовні…]

– Персонаж виглядатиме, як я.

[Ваш обліковий запис створено. Ваші характеристики та клас будуть визначені під час гри у Королівську Дорогу…]

– Пропустити!

[Оберіть місто та королівство, в якому хочете розпочати…]

– Цитадель Серабург, королівство Розенхайм!

[Ласкаво просимо до Королівської…]

– Пропустити!

Лі Хьон, боячись даремно витратити навіть секунду, швидко приймав рішення відповідно до складеного заздалегідь плану та пропустив навчання. Рахунки у три тисячі вон щомісяця – надто великі витрати для нього.

***

У Королівській Дорозі є понад сотня великих міст і тисячі містечок. Новий гравець розпочинає свої пригоди в столиці чи у великому місті. Наприклад, у такому, звідки починає свій шлях Від.

Вжуух. Зі спалахом світла він з’явився в цитаделі Серабург, королівство Розенхайм.

– Це… – Віда вразила незлічена кількість аватарів і НІП – не ігрових персонажів – бо йому здалося, що він загубився посеред Сеулу. – Де це я? Неймовірно!

Приголомшений, Від не міг повірити власним очам, коли озирався навколо. Шум, створений тими, хто торгувався і базікав, дзвенів у вухах. Видовище, що розгорталося перед ним, було таким самим, як і в реальному світі, коли люди ходили у своїх справах туди-сюди.

Він глянув на свої ноги, якими спирався на землю. Його почуття говорили, що поверхня абсолютно тверда. Незнайомці проходили мимо, доки він ошелешено стояв на місці.

– Глянь на нього. Упевнений, це новачок.

– Схоже, він ніколи раніше не грав у віртуальній реальності.

Проходячи поряд, деякі користувачі обмінювались швидкими зауваженнями. Вони вкололи його досить сильно, щоб зібратися до купи. Їхня правда. Це – Королівська Дорога. Світ віртуальної реальності та його нове робоче місце.

Якби ретельно Від не готувався, його знання про віртуальну реальність та дослідження ігрової системи посідали друге місце після дивовижного досвіду, що він зараз мав.

Від розгубився, але це було тимчасово, і він швидко заспокоївся, відмінності також почали впадати в око. Його почуття узгоджувались з реальністю, проте люди навколо були вбрані в обладунки або шкіряні жилеті. Поряд з місцем, де він з’явився, була дошка оголошень, з вивішеними картами й описом королівства Розенхайм, а також вказівки щодо використання основного інтерфейсу.

Пора починати.

Від стиснув кулак, а потім зайнявся вправами. Він присів і випрямився, а потім підстрибнув у висоту, упав і перекотився, ударив ногою, затим рукою. Покрутив талією та ретельно перевірив суглоб за суглобом. Він поворушив пальцями рук і ніг, а потім нахилив голову вперед-назад.

Незважаючи на цунамі принизливих коментарів, що лунали від найближчих користувачів, Від був твердо налаштований подолати це.

– Що він у біса робить?

– Схоже, він перевіряє, як рухається його тіло. Гадаю, йому ще не зручно у грі з віртуальною реальністю.

– О, розумію. Але який сенс улаштовувати виставу посеред переповненої вулиці?

Почуття приниження, з яким Від так боровся, переважило його рішучість. Що за сцену він влаштував перед незнайомцями?

– Дідько! – Від квапливо попрямував до іншого місця.

Новачок Королівської Дороги має знаходитись в початковому місті протягом тижня в реальному світі та чотирьох тижнів за ігровим часом, усе завдяки зміщенню між ними. Переважна більшість новачків починають з основ, беруть прості завдання або вивчають навички-ремесла, такі як пошиття одягу, ковальство та кулінарія, які легко отримати. Гра може похвалитися своєю необмеженою гнучкістю, майже до безладдя, і хоча всі найвищі позиції замають НІП, а не користувачі, це посилює потребу в особистих контактах.

З іншого боку, значна кількість користувачів працює в бібліотеках чи магазинах, щоб заробити грошей. Центральний майдан наповнений купцями, що встановили ятки для купівлі-продажу з іншими персонажами, тут щохвилини утворюється безліч нових команд для пошуку пригод.

Мимохідь глянувши на них, Від, не вагаючись, попрямував до тренувального залу. Тренувальний зал відкритий для будь-якого гравця так довго, як йому заманеться, більшість користувачів відвідує зал для того, щоб експериментувати з нещодавно набутими навичками. Майже неможливо знайти когось, хто, як Від, пішов би прямо до тренувального залу одразу після створення нового персонажу.

Справа не тільки в тому, що новачки більше зацікавлені розвідати про королівство та місто, де вони з’явились, це також пов’язано з тим, що навчання у тренувальному залі вважається доволі неефективним.

У ту мить, коли інструктор побачив, як Від пройшов крізь вхід, його очі шалено спалахнули.

– Молодий авантюристе, я припускаю, що ти нещодавно прибув на континент Версаль, – сказав він.

– Так, сер, – коротко сказав Від. Він усе ще був засмучений тим, що виставив себе дурнем у перший день.

– Щоб протистояти монстрам, тобі абсолютно необхідно володіти мечем. Потребуєш моїх вказівок? Вибери якесь опудало і вдар його. Дерев’яний меч можна взяти тут і вперед – займайся.

– Дякую, сер, цього достатньо. Більше вказівок мені не потрібно.

– Успіхів.

Від схопив дерев’яний меч і пішов до опудала, яке самотньо стояло у найвіддаленішому закутку. Потім він почав його бити – раз, другий, третій. Його руки потроху звикали до ваги дерев’яного меча та відчуття від удару по опудалу.

У Королівській Дорозі можливість отримати новий рівень заблоковано на перші чотири тижні, бо персонажу заборонено виходити за браму міста і полювати на монстрів. Тому найчастіше гравці брали якомога більше завдань, таким чином отримуючи очки прихильності людей, заробляючи гроші та формуючи власну мережу зв’язків. Проте Від продовжував мовчки бити опудало дерев’яним мечем.

У тренувальному залі Цитаделі Серабург є близько тисячі опудал, а на стінах – необмежена кількість дерев’яних мечів, що можуть стати у пригоді. Зал зазвичай заповнений користувачами, які прагнуть перевірити свої вміння. У цю мить, однак, усі очі були прикуті до дечого вартого уваги.

– У нього залізні нерви.

– Він до химерного впертий.

– Не можу повірити, що людина при здоровому глузді заходить так далеко.

Від укрився потом. Видані йому початкові речі – біла сорочка та штани – вбирали піт і швидко прилипли до тіла. Він, як і раніше, завдав опудалу один удар за іншим без хвилини на перерву.

Сила зросла на 1 очко. (+1 до сили)

Після шести годин тренувань з опудалом Від почув добрі новини. Він відчув, ніби дерев’яний меч, який він тримає в руках, стає легшим.

– Вікно персонажа, – пробурмотів Від, продовжуючи бити опудало.

Ім’я персонажа: Від

Рівень: 1

Належність: нейтральний

Професія: нема

Титул: нема

Слава: 0

Здоров’я: 100

Мана: 100

Сила: 11

Спритність: 10

Витривалість: 10

Мудрість: 10

Інтелект: 10

Удача: 0

Лідерство: 0

Атака: 3

Захист: 0

Опір магії:

 Вогонь: 0%

Вода: 0%

Земля: 0%

Чорна магія: 0%

Персонаж Віда був настільки слабким, що не мав нічого видатного.

Минуло п’ять годин…

Живучість зростає на 1 очко. (+1 до живучості)

Спритність зростає на 1 очко. (+1 до спритності)

Дві характеристики зросли майже одночасно.

– Ух. – Нарешті Від одклав дерев’яний меч і взяв коротку перерву. Він бив опудало без їжі та пиття майже вісім годин поспіль. Втомився фізично, та гірше за це – горло пекло від спраги, шлунок був порожнім і прилип до хребта. – Вікно інвентарю.

Сказавши заздалегідь задане ключове слово, перед очима Віда з’явилось напівпрозоре зображення всіх речей, що знаходились у його інвентарі. Там була фляжка та десять шматків житнього хліба. Це все.

У Королівській Дорозі людям потрібно самим отримати необхідне. Інші гравці заробляли гроші, виконуючи легкі завдання протягом чотирьох тижнів, але Від не міг даремно витратити навіть хвилину.

Він дістав шматок житнього хліба та фляжку, і напхав повний рот хліба. Поївши, Від вгамував голод, а шкала ситості зросла.

– Припускаю, я маю їсти кожні п’ять годин. Мені ліпше їсти частіше, якщо я інтенсивно тренуюсь, але не потрібно заповнювати шкалу ситості повністю. Я повинен триматись розумної межі.

Після того, як Від швидко закінчив з їжею, він узяв до рук дерев’яний меч і став перед опудалом.

– Він знову це робить.

– Він сказився.

– Гадаю, він ображений на опудало чи щось таке.

– Я не думаю, що він зупиниться, доки не роздере те опудало на шматки.

Було це ілюзією, що опудало неначе здригнулося саме в цей момент?  Дерев’яний меч Віда завдав удару по кожному сантиметру опудала. У тих, хто його бачив, виникали схожі питання.

– Якого біса той хлопець б’є опудало?

– Не думаю, що це взагалі допоможе, – якщо він хоче збільшити рівень навички, краще вийти на поле і використати її на кролику, ніж на опудалі.

– Гляньте, що він робить. Він не використовує жодної навички. Як на мене, це більше схоже на те, що він просто б’є опудало.

– Можливо, він просто збільшує свої характеристики, – прокоментував лицар у сліпучому обладунку й одразу привернув увагу всіх інших.

– Хіба можна збільшити свої характеристики, просто лупцюючи опудало? – запитав темношкірий рейнджер.

– Га? А, так, можна, – сказав лицар.

– Тоді чому б просто не гамселити опудало заміть того, щоб тяжко працювати над підвищенням рівня? – ще раз запитав рейнджер.  

Лицар на ім’я Плутон мав значно вищий рівень, ніж інші, тому дізнався багато інформації з надійних джерел. Він також був єдиною людиною, що правильно вгадала причину дій Віда. Якщо персонаж використає свою витривалість, як наслідок його живучість і витривалість зростуть, а якщо чаклун накладе безліч заклинань – його мудрість та інтелект також зростуть.

Але таке зростання дріб’язкове у порівняні з бонусними очками, які дають за підвищення рівня. Півдня без відпочинку гамселити опудало – це може підвищити одну чи дві характеристики. Враховуючи, що бонусних очок, які отримують за підвищення, п’ять, те, що робив Від, виглядало безглуздим.

– Це реально тупо. 

Чарівниця похитала головою, почувши пояснення Плутона. Та він думав інакше.

– Це працює, – сказав Плутон.

– Перепрошую?

– Ти можеш отримати тільки невелику кількість очок досвіду, якщо уб’єш монстра слабшого, ніж твій поточний рівень. Ти ж це знаєш, так?

– Авжеж.

– Іншими словами, що вищий твій рівень, то важче отримати наступний. Але якщо поліпшити свої сили, пройшовши подібну муштру на початковому етапі, пізніше буде легше полювати на монстрів. Це матиме вплив протягом усієї гри.

– Ти знаєш цей метод, то, мабуть, пройшов таке саме тренування? Ні, хіба б люди не робити те саме, якби знали про це?

– Не зовсім. Навіть якби люди знали, ніхто б цього не робив. Повернемось до суті, чи є хтось, хто буде протягом десяти годин гамселити це опудало, щоб збільшити силу на одне очко?

– …

– Є обмеження щодо того наскільки можна збільшити свої характеристики, взаємодіючи з опудалом, відомим як найслабший суперник. Якщо брати силу, то це – сорок чи біля того. Чи є хтось готовий бити опудало принаймні місяць, щоб отримати сорок очок? Я би відчув нудоту й втомився від цього та кинув за кілька днів.

Натовп, що стежив за Відом, дружно кивнув. 

Ви б радше шукали круту зброю, ніж цілий місяць невпинно лупцювали опудало, щоб підняти силу на сорок очок. Предмет, який піднімає силу на сорок очок, унікальний, але далеко не рідкісний.

– Це працює лише для новачків, що не можуть вийти за межі стін. Колись було популярно бити опудало, подібним чином, але від цього швидко відмовились, бо коли зважуєш те, що можеш отримати в довгостроковій перспективі, то це дуже нудна і кропітка робота.

Від почув бурхливу дискусію, яку вели навколо нього. Він хотів би тренуватися деінде, але поки йому не дозволено покинути цитадель, то не міг уникнути зайвої уваги в цьому залі. Що змушує вас називати це нудним і копітким? Від з усією силою замахнувся дерев’яним мечем.

Якщо ви наполегливо працюєте, ваш аватар стає сильнішим крок за кроком. Коли ваш персонаж еволюціонує, він здатен перемагати сильніших монстрів і заробляти більше грошей. Для Віда це була найбільша розвага у житті. Він по своїй суті був схильним до рутинної фізичної праці. Весь цей час інструктор спостерігав за ним зі страшенно задоволеним поглядом.

***

Минуло три тижні. Від заходив у Королівську Дорогу на постійні основі щодня, за винятком необхідної мінімальної кількості годин для сну, і це швидко стало звичкою. Його фізичний стан, який він вирішив наростити до початку гри, дозволяв спати не більше чотирьох годин на день. Зараз, коли хлопець озирався на останні три тижні, його нудило вже тільки від думки про це.

Як тільки він заходив у гру, то витрачав у середньому вісімдесят годин на одноманітне лупцювання опудала, яке вже його дратувало. Якби не спливали повідомлення, що заохочували продовжувати, Від би припинив це робити.

Сила зросла на 1 очко. (+1 до сили)

Спритність зросла на 1 очко. (+1 до спритності)

Нова навичка: Бойовий дух.

Нова навичка: Підтримка.

У Королівській Дорозі подеколи з’являються нові навички, додаючись до списку вже існуючих.

Бойовий дух

Ви на короткий час можете стати сильнішим або налякати слабших за вас монстрів лише глянувши на них. Вам заборонено розподіляти бонусні очки на цю навичку, вона зростає спонтанно, залежно від дій персонажа, особливо якщо ви довгий час боретеся з монстрами або часто стикаєтесь із чудовиськами, сильнішими за вас.

Також час від часу спливали повідомлення про уміння. Поки що Від володів одним умінням – Володіння Мечем.

Рівень зріс: Володіння Мечем [3]

Збільшує силу атаки мечем (+30% до атаки)

Збільшує швидкість атаки мечем (+9% до швидкості атаки)

Підтримка

Ви будете використовувати менше очок витривалості під час дії. Вам заборонено розподіляти бонусні очки на цю навичку.

Щоразу, коли спливало повідомлення, Від був таємно у захваті від прогресу, якого досягнув. Але глибоко в душі його турбувало відчуття роздратування, бо він відставав у своїх цілях.  За останні три тижні, які Від присвятив лупцюванню опудал, його сила зросла на двадцять вісім очок, спритність на двадцять п’ять, а живучість – на двадцять два.

«Якщо не пришвидшу темп, то у підсумку втрачу дорогоцінний час на це опудало вже після зняття обмеження. Я повинне закінчити з цим до того, як зможу покинути цитадель».

Очі Віда палали рішучістю. Бурчання. У цю мить шлунок Віда вирішив, що пора їсти. Окрім повільного прогресу з характеристиками, ще його гризло те, що закінчувався хліб. Він міг побігти до найближчого фонтану і наповнити фляжку водою, та з хлібом інша справа – за нього потрібно заплатити.  

Нюх. Він відчув апетитний запах, який долинав звідкись. Від, що розмахував дерев’яним мечем, зупинився і краєм ока помітив інструктора, що дістав свій обід.

– Хе-хе, шановний інструкторе. – Він підійшов до чоловіка, махаючи невидимим хвостом.

– Гм, хто ж це, невже Від? Що привело тебе сюди? – дружелюбно поцікавився інструктор.

– Чи не буде самотньо їсти одному? Я тут, щоб скласти вам компанію, – улесливо сказав Від.

Бурк. Доки його живіт бурчав, він брехав із чесним обличчям, але не зміг обдурити інструктора.

– Гадаю, ти голодний. Сідай біля мене! Я приніс багато їжі, її вистачить, щоб нагодувати двох людей.

– Дякую, сер.

– Досить твоєї смиренності! Для мене честь подати їжу такому потенційно великому шукачеві пригод, як ти, Віде. Я запевняю, що твоя слава колись буде широко відома за межами цитаделі Серабург. Коли настане цей день, будь ласка, згадай мене!   

– Авжеж, сер. Так і зроблю.

Злегла підлестившись до інструктора, Від разом із ним насолоджувався обідом. Це була якась сумна сцена, але він був удячний, що, доклавши мінімум зусиль, йому пощастило набити шлунок. У будь-якому випадку він був запопадливим не перед реальною людиною. Невелика справа додати трохи лестощів у розмові з НІП, яким керував штучний інтелект.

Окрім характеристик, що Від збільшував протягом останніх трьох тижнів лупцюючи опудало, він наладив дружелюбні стосунки з інструктором. Це був доволі захопливий додатковий ефект. Поки гравець був зайнятий поглинанням обіду, інструктор несподівано спитав:

– До речі, Віде, що ти думаєш про скульптурне мистецтво?

Скульптурне мистецтво? Що в біса за скульптурне мистецтво? Від прожував варений рис, яким набив рот, і проковтнув його, перш ніж запитати у відповідь:

– Що ви маєте на увазі під скульптурним мистецтвом?

– Мені просто цікава твоя думка. Я хотів би знати, який у загальному твій погляд на скульптурне мистецтво, – мовив інструктор.

У цю мить швидкість роботи мозку Віда збільшилась приблизно у п’ять разів, незважаючи на абсурдність розмови. Він уже зрозумів, що інструктор – простий і недалекоглядний чоловік. Який щиро вірить у те, ніби меч непереможний, для нього найвища чеснота – це займатись фізичними вправами у тренувальному залі аж до поту. А зараз він запитує його, що хлопець думає про скульптурне мистецтво?

Як тільки Від зібрався з думками, то нахмурився.

– Шановний інструкторе! Я навіть не вірю, що ви згадали про це. Я – мечник. Ви питаєте, що я думаю про, прости Боже, скульптурне мистецтво? Я дуже розчарований. Моя відповідь така: ніколи, жодного разу думка про таке неблагородне ремесло навіть не приходила в мою світлу голову.

Незважаючи на образливий тон Віда, який би розлютив інструктора в іншій ситуації, чоловік несподівано заплескав у долоні від захвату.

– Я знав, що ти так скажеш!

– Про це не може бути й мови. Мистецтва схожі на скульптурне мистецтво – це не що інше, як жахлива помилка Бога, – вони не варті й секунди нашої уваги. Чому мені, мечнику, потрібно думати про щось подібне?

– Ти дуже приємна людина, Віде.

Він відчув, що хоча це непомітно, але його дружба з інструктор у цю мить перейшла на вищу ступінь. Це спосіб подружитися з кимось. Не потрібно проливати разом з ними кров. Не потрібно марнувати на них час і гроші. Ви просто приєднуєтесь до них і відразу пащекуєте про щось, і це викликає їхню симпатію.

Від очікував, що інструктор змінить тему розмови, але той потер потилицю і вів далі.

– Подейкують, що невідомий чоловік, який опанував скульптурне мистецтво, колись різав місячне світло, – сказав інструктор.

– Я сумніваюся, сер. Чутки завжди схильні до перекручування. Як хтось, хто вивчив нікчемне скульптурне мистецтво, різав місячне світло? Можливо, це був камінчик у формі місяця, – весело сказав Від.

– Ти теж так думаєш? Але мені сказав мій попередник. Шановний Мелліум, наразі королівський лицар…

Скульптурна майстерність сприймали як нікчемне уміння, ніщо більше, як оздоблення витонченим орнаментом невеликого бруска дерева. Говорили, що якщо розвивати цю майстерність, то можна виготовляти зброю з металу. Та це, без сумніву, одне з тих застарілих умінь, яке ніхто не хотів вивчати.

– Щодо цього, Віде, мене інтригує це скульптурне мистецтво. Безперечно, не викликає сумнівів, що ремесло за жодних обставин не може конкурувати з мечем, але міг би ти дізнатись чи є в цих плітках зерно правди? Я прошу тебе про послугу, бо ти людина, що заслуговує довіри. Якщо приймеш моє прохання, я був би радий, – мовив інструктор.

Затим перед очима Віда випливло повідомлення.

Дзень.

[За чутками таємничий скульптор відвідав королівський палац

Плітки про те, що людина, яка опанувала скульптурне мистецтво, здатна розрізати місячне світло, поширюються у королівському дворі Розенхайма. Дізнайтеся правда це чи ні!

Рівень складності: E

Вимоги для отримання завдання:

Тісна дружба з інструктором, тільки для тих, хто не здобув скульптурне мистецтво.

Визнання інструктором, як надійної людини, за пристрасть до володіння мечем.]

Від заледве стримав переможний крик. Інстинкт підказав йому, що це завдання дуже рідкісне. Це тому, що квест вимагав дуже складних умов для того, щоб розпочати його. Тісна дружба з інструктором – хто взагалі про таке думає?

Більшість гравців навіть не знає, де розташований тренувальний зал, не кажучи вже про тих, хто отримує нове вміння, їм не потрібно проходити такий довгий шлях, щоб потренувати його на опудалі. Ба більше, це рідкісний випадок, коли хтось готовий застрягти в залі та гамселити опудало знову і знову, щоб підняти характеристики таким грубим способом, як це робив Від. Якщо пошукати, то можна знайти ще кількох, але він майже всі три тижні провів разом з опудалом. Хто ще затягнув би все до такої міри?

Говорячи про тісну дружбу з інструктором, цього майже неможливо досягнути, без улесливого підходу, як у Віда, який просто хотів отримати їжу.

Навіть при дотриманні всіх вище згаданих умов, потрібно бути авантюристом-новачком і розпочинати з цитаделі Серабург королівства Розенхайм, і крім того ще потрібно знайти потрібний момент, щоб попащекувати на скульптурне мистецтво разом з інструктором.

Прекрасно. Він мало не помер од голоду. Завдання з рівнем складності E – схоже, його легко завершити. Від кивнув інструктору.

– Я з честю приймаю це. Хоча я не вірю в жодні нісенітниці, але дізнаюсь, що означає «різав місячне світло».

Ви прийняли завдання.

– Я ціную це. Доручаю тобі це завдання. Візьми ці гроші, як попередню винагороду, – сказав інструктор, даючи дві срібні монети. – Дам тобі пораду: спочатку відвідай скульптурну майстерню й отримай інформацію там.

Шматок житнього хліба, у буквальному сенсі несмачний, але цього достатньо для наповнення шлунка, коштує три мідяки. Оскільки срібна монета дорівнює сотні мідних, можна впевнено сказати, що Від щойно отримав еквівалент шістдесяти шести шматкам житнього хліба як попередню винагороду плюс пару монет решти.

Він був упевнений, що після завершення завдання, може очікувати на більшу винагороду від інструктора.

«Чудово! Я поки що можу не перейматися про те, що хліб закінчиться».

Багаторічний досвід частого браку їжі навчив його уникати голодування за будь-яку ціну.

>>Розділ 3<<

~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~

Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.

Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. У Фейсбуці реагую трохи швидше.

У мене є Patreon. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.

Або можете поблукати по сайту. Вам неважко, мені приємно.