Легендарний місячний скульптор. Розділ 3

Інші варіанти назви: Скульптор місячного світла / Легендарний скульптор місячного світла / ЛМС / СМС / ЛСМС

Англійська назва: The Legendary Moonlight Sculptor / LMS

Оригінальна назва (Корейська): 달빛조각사

Мова оригіналу: корейська

Автор/ка: Nam Heesung (남희성) / Нам Хісон (Нам Хвісон)

Жанри: бойовик, бойові мистецтва, наукова фантастика, пригоди, комедія, фентезі, шьонен

Рік: 2007

Томів: 58

Випуск: завершений

Перекладачка: Silver Raven

Переклад: у процесі

Опис: Людина, покинута світом, людина, що поклоняється грошам, людина, відома як легендарний Бог Війни у дуже популярній MMORPG «Континент Магії». З досягненням повноліття він вирішує попрощатися з грою, але спроба заробити щось за вкладений час і зусилля має такий наслідок, якого ніхто не міг уявити.

Завдяки ряду випадковостей його легендарний персонаж продається за 3 мільярди вон, приносячи йому велику радість, що змінилась глибоким відчаєм, бо він змушений віддати майже все жадібним лихварям. Відкривши можливість заробляти гроші завдяки іграм, головний герой піднімається з прірви з новим наміром і йде прямо до нової епохи під керівництвом першої в історії MMORPG у віртуальній реальності «Королівська Дорога».

Це легенда про Лі Хьона, про шлях до вершини, з серцем, що любить тільки рідних, з безмежним прагненням до грошей, про його винятковий розум, треноване тіло і вмінням наполегливої праці, що завжди підтримувало головного героя на плаву.

Переклад  з англійської. Тобто переклад з перекладу, деякі сенси й особливості будуть втрачені.

Бажаєте зробити мені приємно?

(ノ◕ヮ◕)ノ*:・゚✧ Прогуляйтесь по сайту.

Також у мене є Patreon. (〜^∇^)〜

Особливу подяку за появу цього перекладу можете висловити Drakula!

Скульптор місячного світла / Легендарний скульптор місячного світла

Легендарний місячний скульптор. Розділ 2

Розділ 3. Прохання інструктора

Від спершу підійшов до фонтану та наповнив водою фляжку, а потім попрямував до скульптурної майстерні. Це була його перша подорож вулицею і та була заповнена гравцями і НІП.

– Нам потрібен клірик 17 рівня чи вище.

– Агов, люди! Ми збираємося на рейд у печеру Ласок. Хтось хоче приєднатись до нас?

Багато аватарів було на вулиці, та жоден з них навіть побіжно не глянув на Віда. Він не звертав на це уваги. Блукаючи в початкову одязі, без нагрудного знака, виявилось, що він не виконав мінімуму необхідних вимог для чотирьох ігрових тижнів перед тим, як зможе покинути цитадель.

Серед незлічених магазинів, що діють у столиці королівства Розенхайм, скульптурна майстерня займає особливу позицію.

Більшість звичайних шукачів пригод ледве пригадають, де розташована скульптурна майстерня, бо для них у ній нема ніякого сенсу. Тільки дуже мала кількість гравців, що вивчили скульптурне мистецтво, часом навідуються сюди. Однак на центральній алеї скульптурна майстерня стоїть поруч з ювелірним магазином, одним з небагатьох магазинів, у який часто навідуються дворянки.

Дзинь-дзинь.

Від увійшов до скульптурної майстерні.

– Ласкаво про… що привело тебе сюди, незнайомцю?

Власник майстерні збирався зустріти нового покупця з м’якою посмішкою, поки не побачив одіж Віда, а коли побачив, то одразу змінив інтонацію.

Від роззирнувся у майстерні, та виявив, що крім нього, інших клієнтів не було.

Ковальська майстерня або продуктовий магазин завжди переповнені, проте у скульптурну майстерню навідується лише кілька покупців на день, якщо такі є.

Проте, якщо порівнювати щоденні доходи, скульптурна майстерня відстає від ковальської. Іншими словами, скульптурна майстерня продає вельми дорогі товари.

Від поправив комір і ввічливо сказав:

– Я пришов сюди, щоб відшукати відповідь на питання, що сильно турбує мене, сер.

– То ти хочеш поставити мені запитання, незнайомцю?

– Так, сер. Якщо ви можете приділити мені хвилину.

– Я зараз зайнятий, будь ласка, залиш майстерню.

Власник майстерні відмовив йому відразу, і голос чоловіка звучав дуже роздратовано. Оскільки слава Віда дорівнювала нулю і вони не були знайомі, крамар мав повне право вигнати його зі свого магазину.

– Так, сер. Побачимось пізніше.

– До побачення, – мовив крамар.

Від неквапливо пішов до дверей. Затим  він недбало кинув погляд на виставлені статуї.

– Як грандіозно! – вигукнув Від. – Велич цієї статуї полонила мою душу. Ви постачаєте це королівському двору Розенхайма?

Крамар не міг не прислухатися до Віда.

– Про яку статую ти говориш, незнайомцю?

– Про цього орла із щирого золота. Я не насмілюсь припускати, що за майстер створив це, проте відчуваю досконалість його майстерності. Це, без заперечень, велично. Ця статуя сповнена життя, що я майже прийняв її за справжнього орла, я вдячний, що відвідав це місце. Ця майстерня заслуговує такий клас товарів. Вони відкрили мої скромні очі на небесну красу, що зійшла на Землю.

Незалежно від того усвідомлював це крамар чи ні, його рот розтягнувся в усмішці:

– Мандрівнику, тебе цікавить скульптурне мистецтво?

– Я насмілюсь сказати, що… я лише хочу відчувати спокій, бачачи видатні статуї, а моя душа прагне стати хоча б крихітною частинкою чудового духу, втіленого в них.

– Підійти і сядь. Ти можеш стати хорошою компанією, щоб розвіяти мою нудьгу.

– Дякую, сер.

– Хочеш чашку чаю?

– Тільки якщо ви будете такі ласкаві та запропонуєте мені чашку холодної медової води. Я буду задоволений чашкою холодної води.

– Авжеж! Звичайно, я маю таке.

Від випив медову воду, змішану крамарем, вона гамувала втому, накопичену за останні три тижні.

– А зараз скажи мені, що тебе так турбує, – мовив власник майстерні.

– Авжеж, сер. Та, будь ласка, пробачте мені прохання провести короткий огляд оцих виставлених статуй,  перш ніж ми перейдемо до всього іншого. В мене є справа, що потребує вашого керівництва, але менш важливим є втішати мою бідну душу, яка хоче насолодитися цими шедеврами мистецтва, – сказав Від.

– Ти можеш дивитися на них скільки завгодно. Хіба сенс існування чудових статуй не в тому, щоб догодити тим, хто усвідомлює їхню цінність? – крамар кивнув із задоволеною усмішкою.

Від відчув, що завоював його доброзичливість, вона навряд чи порушена відвідувачами через віддаленість від уваги громадськості. Припустимо, ви попросили поглянути на різні речі у продуктовому магазині – наступної миті вас викинуть геть.

Він не поспішаючи насолоджувався виставленими статуями. Та в нього був власний розпорядок дня. «Я сумніваюся, що скульптурне мистецтво принесе купу грошей». Найдорожча статуя, яку наразі виставили, коштує 30 срібних. Якісні статуї зроблені з каменю або рідкісного дерева та, незважаючи на приголомшливу обробку, самі матеріали від початку не були дорогими. Це не більше ніж різьба по дереву чи гравіювання на камінні.

Від знав, що гроші будуть, якщо він зможе створити гігантську статую лева або бронзову статую, але ця віддалена можливість його не обдурила. Де знайдеться шляхтич з купою грошей, щоб замовляти нову статую щороку? Він мав досягнути вершити, щоб добре заробляти як скульптор. Низька конкуренція гарантувала, що не знадобиться багато зусиль, аби стати найкращим у цьому напрямку.

Тим не менше, ця ніша на ринку замала, щоб на неї розраховувати. Гарантований спосіб отримати багатство – націлитись на інших гравців як на потенційних клієнтів. Вони постійно піднімали рівень і потребували кращого спорядження та багато іншого.

Вогняна зброя, міцне спорядження, зачаровані браслети і персні – популярні серед користувачів, але статуї не потрібні їм, окрім рідкісних випадків.

«Марнування часу, марнування грошей».

Основною метою Віда розпочати цю гру – було заробляння грошей з мінімально вкладеним капіталом. Він востаннє подивився на вітрину та виніс вирок щодо скульптурного мистецтва.

«Навичка дешевша за дірку від бублика».

– То що тобі потрібно? – запитав крамар.

– Мене цікавить одна подія. Говорять, що п’ятдесят років тому, хтось різав місячне світло у королівському палаці. Я хотів би знати чи є в цьому хоч крапля правди. – Сказав Від.

– О, та подія! Це легендарна оповідь, яка ходить серед скульпторів. Я теж чув її від деяких надійних покровителів з королівського двору.

Від уважав, що різати місячне світло неможливо, це просто ще одна міська легенда, проте власнику скульптурної майстерні також відомі чутки, які чув інструктор тренувального залу.

[Завдання завершено!

Таємничий скульптор, який, за чутками, відвідав королівський палац.

Чутки, що дійшли до вух інструктора, мають зерно істини. Скульптор розрізав місячне світло і це широко, але у вузькому колі, відомо серед серабургців, однак залишається загадкою, як він різав місячне світло.

Нагорода: Поверніться до інструктора, щоб отримати її.]

Від широко посміхнувся. Зрештою, це простий квест із найнижчим рівнем складності E. У той же час, якби йому не вдалося подружитися з крамарем, ситуація була б складнішою.   

Так як він закінчив завдання, то наступним кроком буде повернутися до тренувального залу й отримати нагороду від інструктора. Доки Від шукав слушної нагоди, щоб попрощатись і піти, крамар, заглиблений у роздуми, нарешті сказав:

– Я не чув, яким чином він розрізав місячне світло.

– Хіба покровителі з королівського двору не говорила вам про це?

– Гм, вони завжди опускали цю деталь у своїй розповіді. Вони відмовились казати мені про це. Вони говорили, що королева Розенхейма Івен*, нехай душа її спочиває з миром, була втягнута у цю подію. Чи можеш ти зробити мені послугу і розібратись з цим, щоб задовольнити мою цікавість?

(*не знайшла в корейській вікі імені королеви, тому поки так)

[Минуле скульптора

Подейкують, що королева Івен брала участь у події, коли скульптор представляв себе королівському палацу та розрізав місячне світло. Власник скульптурної майстерні замислився, що за зв’язок існував між цими двома.

Рівень складності: E

Попередження: Якщо стане відомо, що ви розслідуєте ці чутки, королівські лицарі будуть сприймати вас вороже.]

Стиснуті кулаки Віда тремтіли від збудження. «Це… це серійний квест».

Навіть коли рівень складності завдання дуже низький, рівень нагород піднімається в разі серійних квестів. Що більше етапів ви пройдете, то складнішим стає завдання, тому більшість серійних квестів, швидше за все, будуть складними для Віда на поточному рівні.

Єдині завдання, які Від може виконати, це ті, що не потребують виходу за межі цитаделі, розпитувати та збирати інформацію серед людей.

– Я ще невмілий. Боюся, я не достойний вашого прохання, – сказав Від.

– Я впевнений, що ти вирішиш це завдання. Твоя розсудливість приведе до безпечного шляху, – відповів крамар.

– Якщо ви так кажете, я охоче це прийму, – мовив Від.

[Ви прийняли завдання.]

– Дякую, мандрівнику. Бард, який знає старі казки та вуличні плітки, це той, кого ти маєш запитати про королеву Івен. Але обережно! Це питання дуже дражливе, тому ти повинен уникнути проблем, що можуть привести до будь-яких наклепів на королівську родину.

***

Стримуючи раптовий порив, щоб почати наспівувати мелодію, Від попрямував точно до трактиру через дорогу.     

– Добрий день, – відповівши на привітання офіціантки, Від озирнувся в пошуках барда. Було кілька умов, яким потрібно відповідати. По-перше, він відділив гравців-бардів, коли шукав потрібну людину. Це було б сміливим припущенням, що якийсь користувач коли-небудь чув про подію, яка відбулася у королівському палаці півстоліття тому. Віду ліпше б знайти уродженого серабургця, якщо можливо, літнього віку.

Незалежно від того, може він гарно співати чи ні, старий бард надійніший, коли мова заходить про світські плітки. Від відвідав кілька таверн, доки не знайшов барда, що виправдав його сподівання. Це був чоловік середнього віку, якому йшов уже п’ятий десяток, що набув досвіду завдяки шарму та молодості. Заплескавши у долоні, Від підійшов до барда.

– Дякую за чудову баладу, сер. Даруйте, що я перебив вас, але в мене є кілька запитань… Чи знаєте ви, що сталося п’ятдесят років тому в королівському дворі Розенхайма?

Бард виставив перед собою долоню, і Від не міг не зрозуміти, що означає це жест. Він одразу ж насупився, рот смикнувся від потужного усвідомлення, що він не витратить ні копійки.

– Ви, безперечно, маєте чарівний голос. Я ціную ваш талант у написанні тексту і музику до цієї балади. Також ваші навички у роботі з інструментом вражають.

– …

– Закладаюся, ви розбили серця багатьох серабургських панянок у часи, коли були яскравим промінчиком сонця на піку кар’єри. Авжеж, я не сумніваюся, що ви досі крадете жіночі серця… Для барда пригоди і романтика – це в буквальному сенсі все. Я також люблю романтику.

Долоня не опустила, а бард різко сказав:

– Мене вже дістали дешеві компліменти від таких, як ти, іноземцю. Покажи гроші, або зникни.

Від на мить розгубився. «Кинути завдання на середині? У будь-якому випадку, мене не чекає покарання, навіть якщо я вирішу припинити квест. Та, можливо, це принесе мені солодку нагороду пізніше, і я не хотів би її втратити».

Рука Віда опустила в кишеню та дістала монету, перш ніж він усвідомив свою помилку. Два срібних! У його кишені – дві срібні монети. Це те, що інструктор дав йому як попередню винагороду за завдання.

Бард забрав срібну монету з долоні Віда.

Основною помилкою було те, що він забув заздалегідь обміняти свої гроші на дрібніші монети. «Не можу повірити, що зробив таку дурну помилку!» Тіло Віда затряслося від жалю та горя.

– Гмм, це секрет, тому ти повинен про це мовчати, – тихо сказав бард. – Королева Івен та скульптор мали близькі стосунки з дитинства.

– Що ви маєте на увазі під «близькими стосунками»…? – спитав Від.

– Дурню! Я не знаю інших варіантів про близькі стосунки між чоловіком і жінкою – вони кохали одне одного.

– Зрозумів. – Тепер Від усвідомив, чому всування носа в ці чутки має залишатися таємницею для королівського двору.

Враховуючи те, що в цій скандальній справі згадувалось святе ім’я колишньої королеви, королівські лицарі будуть готові за будь-яку ціну стулити пельку будь-кому, щоб зберегти її честь недоторканою. Бард пробігся поглядом по таверні та обережно додав:

– Вони народилися в одному селі та виросли, зберігаючи одне одного глибоко в думках. Хлопця звали Захаб*. Дівчина завжди мала при собі прикраси, вирізані та подаровані ним у дитинстві, з мрією, що колись стане його дружиною. Але Доля зіграла з ними жарт! Дівчину обрали королівською служницею, і хлопець покинув її. Та зрештою у них була обіцянка.

(Знову ж таки, в корейській вікі не знайшла його імені, поки буде так)

– Якщо мені можна спитати: що за обіцянка? – уже зацікавлено сказав Від.

– Захаб пообіцяв показати дівчині найкрасивішу статую на землі.

– Тоді, здається, її не дотримались. Королева у палаці повинна мати велику кількість чудових розкішних статуй.

– Ні, він дотримався її. Багато років потому Захаб представив свій дар королівському двору. Казали, що побачивши його роботу, вона була найбільше зворушена, мовивши, що це найкрасивіше творіння під небесами.

– Тоді, що за статую, заради Фреї, він подарував королеві Івен? Королева просто не прийме звичайне творіння.

– Так і є. Завітай до її покоївки, що була свідчицею того дня, і почуєш решту історії. Це все, що я можу тобі сказати, бо я сам чув цю історію від інших.

– Вона ще жива?

– Так. – Бард розказав Віду шлях до дому покоївки.

Від навідався до неї в гості. Вона вийшла на пенсію, і коли він згадав королеву Івен і скульптора, жінка радісно прийняла його.

– Її Величність була дуже доброчесною та милостивою дамою. То ви хочете почути про те, що тоді сталося?

– Так, мем.

– Ви знайшли правильну людину, щоб поцікавитись. Я особисто служила Її Величності. Спершу вона обурилась на містер Захаба, коли він відвідав палац.

– Можу я запитати чому?

– Це була його обіцянка. Коли вони були молодими, то дали обіцянку, обіцянку, що містер Захаб подарує Її Величності найкрасивішу статую під небом. Але коли він з’явився у палаці, то мав у руках меч, а не гравірувальний ніж. Для всіх він був схожим на прекрасного фехтувальника, що добре володів мечем. Ви можете тільки уявити, якою розчарованою була королева. Це важко описати! Її Величність так вірила в містера Захаба, що навіть якби світ перевернувся догори дном, він буде незмінним вічно, і так само між ними була свята обіцянка.

– …

– Того дня королівство Брент, що межувало з Розенхаймом, відправило групу вбивць. Вони проявили віроломне бажання захопити наше королівство, і тільки Фрея знає, якою ж враженою я була, коли до саду ввірвались убивці та напали на Її та Його Величностей.

– Які негідники!

– Так, юний мандрівнику, ти можеш повторити це ще раз. Пара королівських лицарів опинилася в пастці, тому вони не могли їм завадити – і ми опинились перед лицем смерті. В цю саму мить містер Захаб прийшов у сад. Розумієте, в розпал бою ЇЇ Величність попередила його та веліла піти. Та містер Захаб лише всміхнувся…

– Він усміхався посеред такої небезпечної ситуації?

– …і сказав, що покаже їй найкрасивішу статую, яку він коли-небудь вирізав під небом. На подив усіх, місячне світло розбилось на шматки об меч містера Захаба. Ця краса справді вражала. Він співав пісню, коли розрізав місячне світло. Я не пам’ятаю пісню слово в слово, але називалась вона «Серце Скульптора». Почувши пісню, Її Величність залилась сльозами. Це, справді, була найкрасивіша статуя, яку міледі коли-небудь бачила. Навіть якби містер Захаб лише написав своє ім’я на необробленій дошці, Її Величність уже б уважала це за найкрасивішу статую у світі, та, кажу вам, краса, яку він вирізав із місячного світла, буквально була райською. Вбивці розгубились від цього незбагненого видовища, а містер Захаб дотримався обіцянки. Багато років минуло, проте я все ще дорожу цим зворушливим спомином.

Затим таємничий спогад промайнув перед очима Віда.

***

Шух.

Хлопець тримає в руках маленький гравірувальний ніж. Коли ніж ковзає вгору-вниз, шматок деревини набуває форми.

Здається, він вирізає діву. Маленьку, прекрасну діву.

Завдяки його майстерності шматок деревини сповнений життя.

Дівчина, почервонівши аж до вух, спостерігає за ним.

Рука хлопчика рухає гравірувальний ніж, він стежив за своїми діями серйозним поглядом.

Дівчина любить його, все в ньому.

Незабаром хлопець дає їй готову статуетку. Вона так схожа на дівчину.

– Зараз все, що я можу зробити, – це вирізати зі шматка дерева. Та коли-небудь я подарую тобі найкрасивішу статую у світі.

– Дякую, Захабе. Я з нетерпінням чекатиму того дня.

Хлопчик і дівчинка дали обіцянку одне одному, діючи одночасно.

***

Врода дівчини розквітає по мірі її дорослішання.

Вона впала в очі королю. Зрештою, вона стала королевою. Але вона зовсім нещаслива.

Її Величність нещаслива і в той день, коли Захаб повернувся до неї.

Захаб мав із собою меч, а не гравірувальний ніж.

Самотньо прогулюючись у саду, Її Величність дозволяє почуттям вирватись і стискає колючу троянду. Її долоня кровоточить рубіново-червоною кров’ю.

– Чому ти забув нашу обіцянку? Твоя обіцянка була для мене всім…

Її Величність побивалась через порушену обіцянку.

Того вечора вбивці напали на палац. Королівство Брент, ворожий сусід, як завше, послало вбивць. Лицарі королівства Розенхайм падають один за другим.

Вона та Його Величність бояться близькою та неминучої смерті.

Захаб стискає меч, а місячне світло починає танцювати.

[Завдання завершено!

Минуле скульптора

Обіцянку між хлопцем і дівчиною дотримано. Голубувате місячне світло розлетілося на шматки, що в свою чергу привело до поразки вбивць. Скульптор місячного світла Захаб – його скульптурна майстерність досягла стадії Майстра. Він подарував найкрасивішу статую своїй подрузі дитинства.]

[Ваш рівень виріс! ]

[Ваш рівень виріс!]

На подив Віда, за один квест його рівень зріс удвічі, та це ще не все. Вискочило вікно повідомлення. Він здивувався ще раз, тому що цього разу це було вікно про зміну класу.

[Зміна класу!

Ви можете обрати секретний клас Скульптор місячного світла. Якщо ви оберете його, то зможете вивчити ексклюзивні навички цього класу, що недоступні іншим класам.

Ви хочете стати Скульптором місячного світла?]

Незлічена кількість гравців метушились, щоб виявити секретні класи Королівської Дороги, проте відкрили всього лише кілька з тисяч існуючих.

Від сказав:

– Відмовляюсь.

[Будь ласка, підтвердьте своє рішення. Ви можете перейти на секретний клас Скульптор місячного світла.

Ви хочете стати Скульптором місячного світла?]

– Відмовляюсь.  

Для Віда, застрягнути в кутку шафи та виготовляти небажані статуї, не було поважним. Він мусив визнати, що стати скульптором могло бути досить цікавим заняттям за умови належної підготовки. Але для вигоди йому потрібен фінансово-прибутковий клас. Коли Від отямився, стара покоївка королеви спостерігала за ним.

– Це була чудова історія. Дякую, мем.

– Будь ласка. Мені приємно розповісти отак їхню історію. Тож, юний шукачу пригод, я хочу зробити вам невеликий подарунок. Чи будете ви таким ласкавим, щоб прийняти його?

Чи було б це негарним відмовитись від подарунку з доброї волі? Від не був таким жорстоким, щоб відмовитись од будь-чого, що йому пропонували. Чоловік повинен приймати будь-який подарунок із вдячністю.

– Я з радістю прийму його, мем.

Літня служниця дістала щось з глибини шухляди. Воно нагадувало старовинний скальпель.

– Цей гравірувальний ніж раніше належав містеру Захабу. Він залишив його Її Величності, так сталося, що зараз я зберігаю це. А ця дерев’яна статуетка вирізана містером Захабом. Візьміть їх, будь ласка, – сказала стара покоївка.

– Я буду цінувати ваш подарунок, – мовив Від.

Він прийняв од неї два предмети.

[Ви отримали Гравірувальний Ніж.]

[Ви отримали Спадок Захаба.]

Від подумав, що ці предмети були рідкісними, бо їх залишив один із майстрів скульптурного мистецтва. Навіть дерев’яна статуетка виглядала розкішно при випадковому погляді.

– Будь ласка, бережіть гравірувальний ніж містера Захаба з великою турботою.

– Так, мем.

Від подумав, що це можна продати і отримати хороші гроші.

– Дерев’яна статуетка покаже вам, де знаходиться місце спочинку містера Захаба. Сподіваюсь, його скульптурна майстерність не буде похована назавжди.

– Я теж сподіваюсь, мем.

– Якби ж я тільки могла знову почути пісню з того дня… Усе про скульптурне мистецтво заховане в цьому гравірувальному ножі.

– Перепрошую?

– У гравірувальному ножі містера Захаба.

У цю мить Від глянув на гравірувальний ніж. Він відчував, що наближається непереборна доля.

[Виконайте останнє бажання Захаба

У той день Захаб не помер. Він попрямував на далекий континент, щоб перевірити своє скульптурне мистецтво. Осягнувши скульптурне мистецтво, ви повинні знайти Захаба, що вивчити від нього пісню Серце Скульптора. Відтак вам слід повернутися сюди та заспівати її літній покоївці. Ходять плітки, що Захаба востаннє бачили поблизу Сірого Перевалу.

Складність: A

Вимоги завдання:

Ви повинні виконати квест до того, як стара покоївка королеви піде з життя.

Відмовитись неможливо.

Нагорода: 

Ви можете вивчити навичку Ідентифікація Предметів, Скульптурне Мистецтво, навичку Ремонт та навичку Ремесло.]

Серійне завдання із рівнем складності А, за яке винагороджують чотирма навичками. Від не міг сказати пощастило йому чи ні.

З одного боку, він знав, що надзвичайно важко набути навички не пов’язані з класом, який має гравець. Навички, такі як Ідентифікації Предметів і Ремонт, яким він може навчитися не переходячи до класу Скульптора могли б стати в пригоді в багатьох випадках, але квест рівня А буде набагато вищий за його можливості протягом тривалого часу, можливо, навіть протягом багатьох років.

На сьогодні середній рівень для гравців Королівської Дороги десь біля сотого. Найвища сходинка – 300. Складність квесту, що вимагає збалансованої команди сильних ранкерів 300 рівня, відомий як B-рівень.

Це означає, що Від щойно прийняв завдання, яке вимагає від нього рівня вище 400, щоб мати можливість впоратися з квестом, не кажучи вже про завершення.

І наче цього було мало, регіон Сірого Перевалу є найбільш небезпечним з небезпечних районів, населений найсильнішими монстрами. Це одна з десяти Заборонених областей на континенті, де людей абсолютно точно роздеруть на шматки в ту ж саму мить, як тільки вони зайдуть на цю територію.

«Дідько». Кількість завдань, які одночасно може виконувати гравець, обмежується трьома. Зараз, коли він отримав квест «Останнє бажання Захаба», у Віда залишилось лише два місця для нових завдань.

Але у випадку серійного квесту, неможливо передбачити, що за нагороди чекають на користувача у підсумку. Це серійне завдання пропонувало секретний клас на другому етапі. Навіть після того, як він відмовився переходити в той клас, йому обіцяють дати чотири практичні навички. Можна лише уявити, яка буде винагорода на заключному етапі.

Від не був дурним, щоб сказати «ні» хорошій нагоді. Проте залишилось невідомим, коли і як це закінчиться.

Він попрощався з покоївкою та повернувся до скульптурної майстерні.

– О пане Віде, я ціную вашу наполегливу працю, щоб повідомити мені результати так швидко. Я ще раз запевнився, що це було правильним рішенням довірити вам це завдання, – сказав крамар.

В якості нагороди за прохання власник майстерні заплатив Віду. Він отримав дві срібні монети, таким чином повернувши срібну монету, фактично вкрадену бардом.

Повернувшись до тренувального залу, він отримав ще одну срібну монету разом із похвальним словом від інструктора. Отже, загалом Від заробив п’ять срібних. Також його рівень двічі зріс, піднявшись до третього. Він розділив нараховані бонусні очки порівну між спритністю та силою.

– Чому ж ти не береш інший квест? – запитав себе він.

Від боровся із несподіваною спокусою, та знову взяв дерев’яний меч. Квест, невідомий широкому загалу, подібний до завдання, яке він щойно виконував, був рідкісним. Ось чому Від отримав такі щедрі винагороди за свій рівень.

>>Розділ 4<<

~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~

Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.

Переклад з англійської (тиць), а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. У Фейсбуці реагую трохи швидше.

У мене є Patreon. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.

Або можете поблукати по сайту. Вам неважко, мені приємно.