Легендарний місячний скульптор. Розділ 7

Інші варіанти назви: Скульптор місячного світла / Легендарний скульптор місячного світла / ЛМС / СМС / ЛСМС

Англійська назва: The Legendary Moonlight Sculptor / LMS

Оригінальна назва (Корейська): 달빛조각사

Мова оригіналу: корейська

Автор/ка: Nam Heesung (남희성) / Нам Хісон (Нам Хвісон)

Жанри: бойовик, бойові мистецтва, наукова фантастика, пригоди, комедія, фентезі, шьонен

Рік: 2007

Томів: 58

Випуск: завершений

Перекладачка: Silver Raven

Переклад: у процесі

Опис: Людина, покинута світом, людина, що поклоняється грошам, людина, відома як легендарний Бог Війни у дуже популярній MMORPG «Континент Магії». З досягненням повноліття він вирішує попрощатися з грою, але спроба заробити щось за вкладений час і зусилля має такий наслідок, якого ніхто не міг уявити.

Завдяки ряду випадковостей його легендарний персонаж продається за 3 мільярди вон, приносячи йому велику радість, що змінилась глибоким відчаєм, бо він змушений віддати майже все жадібним лихварям. Відкривши можливість заробляти гроші завдяки іграм, головний герой піднімається з прірви з новим наміром і йде прямо до нової епохи під керівництвом першої в історії MMORPG у віртуальній реальності «Королівська Дорога».

Це легенда про Лі Хьона, про шлях до вершини, з серцем, що любить тільки рідних, з безмежним прагненням до грошей, про його винятковий розум, треноване тіло і вмінням наполегливої праці, що завжди підтримувало головного героя на плаву.

Переклад  з англійської. Тобто переклад з перекладу, деякі сенси й особливості будуть втрачені.

Бажаєте зробити мені приємно?

(ノ◕ヮ◕)ノ*:・゚✧ Прогуляйтесь по сайту.

Також у мене є Patreon. (〜^∇^)〜

Особливу подяку за появу цього перекладу можете висловити Drakula!

Легендарний місячний скульптор. Розділ 6

Розділ 7. Маестро битв

Лігво Літварт було біля входу в Могильні гори, три години на коні, якщо прямувати від Цитаделі. Жеребець, на якому їхав Від, зрідка відволікався та навіть ліниво жував траву. Хлопцю довелося попотіти, щоб не збитися з дороги. Перед лігвом на них чекав солдат, який доглядає коней.

– Джонсоне, подбай про коней.

– Так, сер.

Загін під керівництвом сера Мідвейла залишив своїх коней солдату та зайшов до лігва. Від нарешті позбувся жеребця.

– Підготуватися до бою!

– Стати в бойовий порядок!

Загін зачистки взяв для захисту круглі щити та озброївся списами і мечами. У порівнянні з цим озброєння Віда було жалюгідним: залізний меч і лук. Підійшов сер Мідвейл у кольчузі:

– Це все, що у вас є, Віде?

– Так, сер.

– Ви погано озброєні, щоби битися у першій лінії. Залишайтеся позаду та підтримуйте військо.

– Слухаюсь, сер.

Військо виставило щити вперед і попрямувало вглиб лігва. Від йшов позаду інших.

Трохи пройшовши, вони помітили п’ятірку кобольдів, що сиділи навколо багаття і готували. Здивовані раптовою появою війська, кобольди скочила на ноги.

– Грааа!

– Ворог! Люде напали!

Кобольди двадцятого рівня нагадували монстрів схожих на карликів, їхній зріст був менше чотирьох футів, а озброєні вони грубими дерев’яними щитами та бронзовими мечами.

– Убити! Убити!

– Прогнати злі люде геть! Вони вдертися до нашого сховку. До бою, хоробрі кобольдські воїни!

Коли кобольди кинулися до них, солдати напружилися. Це новобранці, які нещодавно вийшли з тренувальних таборів і раніше не брали участі в реальних битвах. Від поглянув на сера Мідвейла, однак лицар спостерігав за своїми людьми байдужими очима, ніби будь-які втрати були прийнятними.

«Хіба лицар не повинен перейматися помруть його солдати чи ні? Можливо, він хоче, щоб вони самостійно здобули досвід у бою». – Подумав Від.

Солдати швидко сформували бойовий стрій і виступили проти кобольдів. Кілька кобольдів стріляли камінням з рогаток, але ці снаряди майже не завдавали війську турбот. Перевершуючи ворога в чисельності та з кращим спорядження, солдати здобули перевагу над кобольдами з невеликими втратами. Щоразу, коли помирав кобольд, на землю падав невеликий шматок металу.

– Бурене, Бекере, зберіть здобич.

Два солдати, чиї імена назвав сер Мідвейл, почали збирати шматки металу. То була мідь або погано виплавлене залізо невисокої вартості, проте воно підійде для землеробських інструментів.

Однією з причин, чому в королівстві діяли такі загони зачистки, крім підготовки новобранців і відновлення безпеки околиць, було збирання воєнної здобичі, творчий підхід до поповнення бюджету.

«Мені потрібно рухатись у тому ж напрямку…» – сказав собі Від.

У наступній битві він дістав лук Тео Ґранде і націлився на шию кобольда. «Затримати подих, стабілізувати руки та цілитись у мішень».

Вууш.

Висока спритність Віда та навичка Ремесло направляли його стріли саме до обраних кобольдів.

[Ваш рівень зріс.]

Коли Від розібрався з трьома кобольдами, з’явилося вікно про підвищення рівня. Ці кобольди були вище двадцятого рівня, а тому давали Віду, який був лише на тринадцятому, величезну кількість досвіду. Кожен кобольд, в якого він стріляв, негайно помирав, бо хлопець обирав тих, хто вже був на межі смерті. Дуже розумно, Від легко стріляє ззаду, поки солдати ризикували життями на першій лінії.

Це була егоїстична та безпечна тактика. Підпалювач, завдяки якому спалахнув будинок, є святішим за сусіда, який забирає прикраси та порцеляну з дому, що палає, чи не так? 

Те, що робив Від, було дуже аморальним, він використовував всі переваги братів по зброї, які стікали потом і кров’ю в боротьби з монстрами. Хороша людина так би не чинила. З іншого боку, Від був стурбований тим, що ця тактика може дати і зворотний ефект, як тільки солдати помітять це та почнуть його критикувати. Лише уявити, якими б дурнями вони почувалися, коли кобольд, що от-от мав отримати останній удар, загинув через стрілу, яка прилетіла нізвідки.   

Від стріляв лише у кобольдів, які намагалися тікати у відчайдушній спробі вижити, або коли солдат нічого не міг вдіяти з двома-трьома монстрами.

[Ваш рівень зріс.]

Кожного разу, коли падав кобольд, Від радісно посміхався. Поки інші солдати важко билися, йому всього лише потрібно стріляти з безпечного місця. Що може бути простішим? Його рівень стрімко зростав, як і ціни акцій Гугл. План Віда купити лук прямо перед квестом окупився.

По дорозі до глибших рівнів лігва, вони знайшли широке відкрите місце. Сер Мідвейл та його люди ходили навколо, вбиваючи кобольдів, коли їх виявляли, а потім повернулися до стоянки.

– Відпочиньте і приготуйте обід. – Наказав сер Мідвейл.

– Так, сер. – Бурен і Бекер швидко дістали великі казанки та розвели багаття.

Як наймолодші в загоні вони були хлопцями на побігеньках. Від підійшов до них і взяв ножа.

– Я вам допоможу, – сказав Від сором’язливо всміхаючись.

– О, не потрібно, – мовив Бекер.

– Ну, я люблю готувати. Я все ще любитель, але хіба це не було би приємно, якби я допоміг відважним воїнам, що посвятили свої мечі та щити Розенхейму?

– Це дуже мило з вашого боку, Віде.

Від спонтанно завоював прихильність серед солдатів. Людині, що добровільно виконує буденну роботу в подорожі, зажди раді. За одне це ставлення Бекера і Бурена до Віда змінилося. Їм не могла не сподобатися людина, що бере до рук ніж і нарізає шматочками яловичину.

Звичайно, Від мав дещо своє на думці, і це не мало нічого спільного з доброзичливістю чи чимось іншим. Він хотів удосконалити свою навичку Кулінарія.

Від нарізав та кинув до казанка яловичину, додав овочі та спеції, щоб приготувати рагу. Інгредієнтів необхідних для того, щоб нагодувати 32 чоловік було доволі багато. Від усвідомлював, що готувати багато їжі – це короткий шлях для покращення навички Кулінарія.

[Рівень зріс: навичка Кулінарія [2] 

Покращує смак їжі.

Збільшує швидкість відновлення витривалості при подачі.

Збільшує життя при подачі (+5% ЖИТТЯ)]  

[Рівень зріс: навичка Ремесло [7]

Підвищує ваші вміння в кожній сфері.]

Два вікна з повідомлення з’явилися майже одночасно. Навичка Кулінарія зросла до другого рівня, тоді як навичка Ремесло, що потребувала кількох очок досвіду до підвищення рівня, зросла до сьомого. Справді, двох зайців одним пострілом.  

Від скуштував повну ложку рагу – привілей бути шеф-кухарем.

– Чудово.

Порівнювати це рагу з дешевим житнім хлібом, який можна придбати в будь-якому продуктовому магазині, було образою. Воно було не таким смачним, як шашлик зі свинини, що Від їв раніше, але було доволі прийнятним як на першу спробу приготувати їжу для кількох десятків людей, до того ж високий рівень навички Ремесло компенсував низький рівень навички Кулінарія.

– Люди! Обід готовий! Будь ласка, насолоджуйтесь.

Солдатам, які відчували голод через невпинні бої, подали миску з рагу, яке вони жадібно з’їли.

– О, це смачно.

– Не можу повірити, що їжа може бути такою смачною за межами дому.

– Чомусь мені здається, що він кращий кухар, ніж моя дружина.

Вони всі показали Віду великий палець. Їхня реакція сказала йому, що вони хочуть, аби він продовжував готувати для них.

Коли його просили, хлопець постійно наповнював порожні миски рагу з яловичиною, а також наповнював їжею і свій шлунок.

Солдати спорожнили казан, і коли закінчилася обідня перерва, сер Мідвейл підійшов до Віда. Він привітно його запитав:

– Віде, чи можете ви подбати про приготування їжі для моїх людей?

Очевидно, навіть хоробрий лицар цінував смачну їжу. Хоча, швидше за все, він, як шанований пан,  надто звик до вишуканих страв, тому не міг прийняти щось гірше.

– Так, сер. Я подбаю про їжу.

Отак Віда офіційно призначили кухарем загону зачистки.

Він не знайшов підстав відмовляти проханню сера Мідвейла, бо міг покращувати навичку Кулінарія, готуючи тридцять дві порції рагу тричі на день. Крім того хлопець не обмежувався лише кулінарією.

– Зброя та спорядження, я можу відремонтувати їх! Принесіть мені що-небудь пошкоджене чи поламане, якщо у вас таке є.

– Справді?

– Ви справді можете відремонтувати мій меч?

– Мій щит сильно пошкоджений і має низьку міцність…

– Покажіть мені, що у вас є. Ремонт!

Від використовував навичку Ремонт для ремонту зброї та спорядження, які приносили деякі солдати. Це влетіло б копієчку, відремонтувати пошкоджене спорядження у коваля в місті. Якби у спорядження залишилась низька міцність, воно могло раптово зламатися посеред бою.

– Дякую вам, Віде!

Військо привітно ставилось до Віда. Він міг удосконалювати свої навички Ремесло і Ремонт, а також заслужив як бонус довіру солдат. Сер Мідвейл, що скептично ставився до рекомендації свого друга взяти Віда з собою на місію, тепер був більше ніж задоволений його роллю.

– Ви чудова людина, Віде!

– Зовсім ні, сер.

Від влився в загін зачистки. Хтозна, яких незручностей вони б зазнали без нього. Їм би довелося час від часу повертатися до найближчого села, коли потрібно відремонтувати пошкоджену або зламану зброю, а проти несмачної їжі збурювались би їхні шлунки. Деякі магічні предмети потребували ідентифікаційних сувоїв, що коштували по кілька золотих монет за кожну. Натомість Від міг розпізнати їх прямо на місці, використовуючи навичку Ідентифікація.

Після того, як солдати насолоджувалися рагу з яловичиною, яке приготував Від, було б катування повернутися до несмачної розмазні, яку Бурен і Бекер називали рагу.

– Але ж ми не кухарі! – кричали в один голос Бурен і Бекер.

Тож солдати і Від утворили стосунки, які важко уявити.

Вууш.

Щоразу як Від стріляв, кобольди падали.

Кобольди вважаються порівняно слабкими монстрами. Вони вміють користуватись інструментами, але їхні інструменти грубі, немов би їх створили діти. В основному в бою вони покладались на свою кількість.

– Куоо! – загін з дев’яти кобольдів одразу атакував.

«Ходіть сюди! Мої дорогоцінні очки досвіду!» Широко посмішка з’явилась на його обличчі, Від мовчки вітав кобольдів. Він стріляв як завгодно, збираючи легкі очки досвіду. У будь-якому разі про оборону дбали солдати. Все, що йому потрібно зробити, випустити якомога більше стріл.

[Ваш рівень зріс.]

[Ваш рівень зріс.]

[Нова навичка: ви навчилися Стрільби з лука]

Це було божевільним зростанням рівнів.  

Також Від вивчив Стрільбу з лука – навичка, що, як правила, доступна винятково для класу стрільців. Це не дивно, враховуючи, що він не робив нічого, окрім стрільби, навіть жодного разу не змахнув мечем.

Тим не менше, солдати анітрохи йому не заздрили. Після битв саме Від має найбільше клопотів серед них. Він готує їжу, ремонтує зброю і спорядження, доглядає за пораненими.

Сер Мідвейл мав кілька цілющих зіль для надзвичайних ситуацій, але солдати загону зачистки не могли дозволити собі такі дорогі ліки. Від, завдяки навичці Ремесло, розтирав трави і перев’язував рани бійців марлею.

[Навичка: ви оволоділи навичкою Перев’язка.

Дозволяє зупинити кровотечу.

Збільшує життя поранених при догляді.]

Максимальна кількість навичок, якими може оволодіти гравець, що немає класу, – десять. Навичка Віда – Перев’язка, на яку вплинув високий рівень уміння Ремесло, мала вражаючий ефект. Оскільки він щодня був зайнятий доглядом за тридцятьма пацієнтами, ця навичка поліпшувалася шаленими темпами.

Військо тиждень блукало по першому і другому рівні лігва, вбиваючи кобольдів.

Гравці подеколи заздрісно спостерігали за Відом, бо він мав привілей приєднатися до загону зачистки НІПів і полював разом з ними на монстрів. За тиждень винищення кобольдів його рівень зріс до 26. Навичка Ремонт досягнула третього рівня, а навичка Кулінарія, яка тепер досягла четвертого, набула спеціальну можливість: +50 очок життя для тих, кому він подавав їжу, і аж поки позначка ситості не знизиться.

Та все таки Від мав головний біль.

– Вікно завдання.

[Місія пошуку і зачистки у лігві Літварт [II]

У лігві Літварт мешкає сотня монстрів. Убийте кожного з них принаймні один раз і доведіть, що ви гідні почесного класу. Завершення цього завдання відкриє правильний шлях до вашої долі.

Рівень складності: невідомо

Вимоги квесту: немає

Монстрів залишилося: 100]

Щодо квесту, який дав радник Родрігес, де потрібно вбити певну кількість чудовиськ, їхня кількість анітрохи не зменшилася, хоча Від убив уже сотню кобольдів.

Після тижневого розігріву на кобольдах військо попрямувало на третій рівень лігва – територію гоблінів. Полювання на кобольдів мало на меті дати новобранцям бойовий досвід, а от протистояння з гоблінами представляло серйозну загрозу для життя.

Рівень кобольдів двадцятий. Кобольди-розбишаки мають 23, а відносно сильні кобольди-воїни – 28, але безіменні кобольди мали 20 рівень. З іншого боку гобліни мають п’ятдесятий рівень і вище. Їхня зброя та спорядження перевершують кобольдські в силі атаки та захисті. Бойова сила гоблінів у 5-6 разів перевищую силу кобольдів.

– Тепер будьте обачні. Коли опинитеся в небезпеці, негайно відступайте.

– Так, командире!

Солдати не могли приховати хвилювання та напруги. Їхній рівень коливався від 23 до 25 після полювання на кобольдів, однак їхня впевненість падала при думці зіткнутися з незнайомим ворогом, рівень якого в загальному був удвічі більший за їхній. Єдине полегшення, що гобліни збираються у меншій кількості, ніж кобольди.

– Хух. – Від роздратовано зітхнув. Його живіт скрутило від думки, що військо, борючись з гоблінами, безперечно зазнає неминучих втрат. «Одна третя? Можливо, більше? Сподіваюсь, нас не знищать».

Якби Від керував військом, він би виділив ще трохи часу, щоб його люди набралися більше досвіду і підняли рівні, перш ніж привести їх до гоблінів, не кажучи вже про те, що хлопець навчив би їх ефективно боротися з цими монстрами.

Але загоном зачистки командував сер Мідвейл. У Віда залишилося два варіанти. Або він слідує за ними, як і раніше, лише, щоб сидіти склавши руки та спостерігати, як солдати безпорадно гинуть, або полишає завдання і йде полювати на кобольдів самотужки, поки не підніме рівень настільки, щоб розправлятися з гоблінами.

Про другий варіант, за який би Від отримав покарання, не може бути й мови.

По правді, причина того, чому він так турбувався про благополуччя солдат полягала швидше у практичній стороні, бо хлопець не хотів бачити, як люди марно гинуть, коли Від так багато працював, щоб побудувати з ними дружні стосунки.     

– Вони йдуть. Готуйсь! – ще до того, як сер Мідвейл закінчив говорити, кілька гоблінів вискочили з печери.

– Кі-і-іг!

– Людина, людина!

– Вони померти!

Було п’ять гоблінів. Співвідношення солдатів до монстрів 6:1. Від планував випустити стрілу в гобліна, щоб проявити ініціативу і згодом знайти ще один шанс – без сумніву, за цього монстра дадуть багато досвіду і хлопець шалено прагнув отримати його.

Однак солдати завмерли. Вони стояли нерухомо, ніби їх прибили до землі цвяхами. А бойовий дух випромінювали гобліни! Солдати зіщулились від страху побачивши ворога п’ятдесятого рівня. Мечі опустилися, а круглі щити тремтіли.

«Ідіоти…» – Від клацнув язиком.

Гоблінів нелегко перемогти, навіть коли солдати безстрашно ідуть у бій, а тепер вони завмерли ще до початку битви. Це може привести до великої біди.

Від зиркнув на сера Мідвейла, що стояв поряд з ним. Очевидно, лицар не планував мотивувати своїх людей.

«Слабкі заслуговують на смерть». Кодекс лицарство королівства Розенхайм жорстокий. Від вийшов уперед. Закинув лук на спину і дістав залізний меч.

«Я вірю в дружбу, над якою так наполегливо працював», – сказав він собі.

Затим хлопець зробив дещо немислиме для інших солдат, які пам’ятали, що Від робив у попередніх битвах. Він викрикнув бойовий клич і кинувся на гоблінів!

– Яц!   

Хихотіння.

Меч Віда так легко відхилили, що це вселило в нього почуття марності. Він міг подолати розрив між своїм рівнем і рівнем гобліна завдяки підвищеним характеристикам, але довжина меча була критичною. Меч не був ефективними проти гоблінів, що були озброєні довгими списами.

«На мені жодного захисного спорядження, якщо вони влучать, я – труп».

Гобліни заблокували меч Віда і майже одночасно з цим вони атакували його списами. Йому довелося присісти, щоб ухилитися. Аби врятувати своє життя, хлопець використав поєднання дивовижних рефлексів і кмітливості. Він не мав наміру битися з гоблінами насправді, тому атакував Від у половину своїх можливостей.

– Вмри, людино!

– Твій меч лайно!

П’ять гоблінських списів били у випадкові місця, бо їхні власники керувалися інстинктом. Доки Від не наближався, щоб атакувати мечем, він не наражався на ризик отримати удар списом. Та все ж хлопець прикидався, що знаходиться у небезпеці, ухиляючись од списів. Для солдат це виглядала як сцена безнадійної боротьби слабких.

Незважаючи на те, що рівень Віда перевищував їхній, для них його роль зводилася до робітника, що займався ремонтом, приготування їжі та наданням першої медичної допомоги. І той самий Від бився з гоблінами! В очах солдат загорілась впевненість.

Після ще кількох обмінів ударами Від одступив на кілька кроків і заревів громовим голосом:

– Погляньте на них! Ці гобліни слабші, ніж здаються! Погляньте на нас! Нас більше! Ми не самотні; у нас є товариші! Наші товариші стануть плечем до плеча і подбають про наші спини! 

– Уооаа! – бойовий дух солдат одразу ж відновився.

– Сором нам, якщо ми, як миші, ховаємося за спиною Віда!

– Уперед – до бою! – солдати напали на гоблінів.

Від негайно відчув наближення колотнечі та швидко відступив.

– Ці виродки використовують лише списи. Якщо будемо битися в межах атаки списа, це тільки завдасть нам більшої шкоди. Використовуйте щити. Підніміть їх, ідіть вперед, скорочуючи дистанцію, і не давайте їм вільно розмахувати списами.

– Так!

– Виконую ваш наказ!

Від вчасно давав поради у люб’язній манері. Оскільки дружба між ними досягла максимуму, солдати спокійно прийняли його командування. Вони силою відштовхнули гоблінів. Дві третини тримали перед собою щити, решта взялася за мечі.

Коли перші ряди, сховані за щитами, наблизились, списи, які тримали гобліни, відхилили убік, що здивувало монстрів. Як тільки відстань між сторонами скоротилася, у бій вступили мечі. 

[Харизма зросла на 3 очки (+3 до ХАРИЗМИ)]

У Віда, що спокійно відпочивав, харизма зросла на три очки. Характеристика харизма впливає на війська, які складаються з НІПів, полегшує приручення домашніх тварин і дозволяє спростити процес набирання найманців.

Коли солдати, мотивовані промовою Віда, почали діяти, то визнали його лідерство.

Різь.

Гобліни, не зважаючи на вищий рівень, не могли перемогти військо, що переважало їх числом аж у шість разів. Скоординовані дії солдат перетворювали одного гобліна за іншим на сірий спалах.

Тактика римського легіону була б неефективною, якби мова йшла про бій між арміями з однаковою кількістю бійців, але тридцять солдат зі щитами, які атакували з чотирьох напрямків, знищили гоблінів, озброєних довгими списами.

Випадкові стріли, які пускав Від, стоячи у безпеці позаду війська, ще більше відволікали гоблінів. П’ять гоблінів! «Один з них – мій!» Він стежив за полем бою, і коли гоблін був на межі смерті – випустив стрілу саме в шию монстра.

[Ваш рівень зріс.]

Оскільки Від досяг 26 рівня, кобольди більше не давали стільки досвіду, як раніше. Його все ще було досить багато, але для хлопця цього мало. Гоблін належав до зовсім іншого рівню, ніж кободьд. Коли Від прикінчив гобліна, лише цей монстр заповнив тридцять сім відсотків, що залишалися до наступного рівня, двадцять сьомого, і отримав додаткові десять відсотків за різницю.

«Гобліни п’ятдесятого рівня дають набагато більше досвіду, ніж кобольди».

Від був готовий поцілувати дупу гобліна. Тільки Бог знає, що б він зробив, якби поряд не було солдат. Важко знайти місце для полювання ліпше за це.

– Ми перемогли!

Вигукнули тріумфально солдати, піднявши мечі у повітря. Їхня впевненість зміцнилась, коли вони успішно перемогли перших гоблінів.

– Гобліни ніщо проти нас.

– Ні, ми перемогли так легко, бо виконували накази Віда.

– Він має лідерський дар.

– Він чудово оцінює силу противника.

– Під його командування наші шанси на виживання зростають.

Коли бій закінчився, солдати робили Віду компліменти, плескаючи його по спині.

Богиня удачі всміхнулась йому! Проте Від обережно перевів погляд на сера Мідвейла. Якщо лицар образився на те, що його накази були порушені чужинцем, то мав повне право стратити Віда без суду, однак хлопець запевняв себе, що дружба з лицарем дозволить запобігти найгіршому.

Сер Мідвейл дивився на труп гобліна, на мить глибоко задумавшись, а потім сказав Віду:

– Ви хороший солдат, Віде. Я бачу у вас великий талант. Як щодо шляху в королівській армії?

– Королівська армія?

– Ви станете офіцером шанованої армії королівства Розенхайм. Вашою початковою позицією буде десятник. 

Дінь.

[Ви отримали пропозицію щодо роботи!

Якщо ви приймете її, то станете десятником в армії Розенхайма. Ви командуватимете десятьма піхотинцями. Ви матимете право регулярно проходити навчання та отримувати щомісячний дохід у п’ятдесят срібних.

Ви приймаєте цю пропозицію?]

Після проходження регулярного навчання, набуваються кілька базових прийомів з мечем, а також видають військове спорядження, такі як мечі та щити. Звичайно, це не найкращі предмети в місті – залізний меч або щось подібне та важка броня, що придатна лише для захисту. 

Від похитав головою, бо згідно з його планами, ще надто рано обирати конкретну кар’єру.

– Я пишаюся, що ви такої високої думки про мене, сер. Але я не можу прийняти цю пропозицію. Безперечно, я прагну бути захисником королівства, однак я бажаю вільно блукати, щоб допомагати бідним і слабким та знищувати злих монстрів. У мені тече кров мандрівника, сер Мідвейл.

– Що ж, нехай буде так. Якщо ви коли-небудь передумаєте, дайте мені знати. Тепер візьміть командування моїми людьми на себе.

– Я справді можу це зробити?

– Це мій обов’язок, але, схоже, мої люди слідують за тобою і вчаться у тебе багатьом речам. Я буду спостерігати ззаду, як далеко може завести їх ваше керівництво.

Сер Мідвейл передав командування загону зачистики Віду. Відтепер солдати зобов’язанні підкорятися йому принаймні в цьому лігві. Звичайно, він не очікував вірності, яка від одного слова змусила б їх стрибнути в полум’я.

Харизма Віда була дуже низькою, тож він розраховував на дружбу з солдатами. Однак хлопець був у захваті від нового призначення.

«Прекрасно! Я скористаюсь цією ситуацією як найкраще», – сказав він собі.

Від швидко сховав лук, дістав меч і підняв його. Це демонстрація нещодавно набутої позиції хлопця. Це було б менш вражаюче тримати лук, нагадуючи своїм військам про його минулу поведінку в боях, яка не могла здатися їм почесною.

– Слухайте, солдати! Мене звати Від, і відтепер я беру на себе командування. Прошу вас сумлінно виконувати мої накази.

– Так, командире!

– Моя головна мета – очистити лігво без жодних жертв. Робіть все можливе, і жодна крапля крові не проллється даремно.

– Так, командире!

Оскільки Від перебрав на себе обов’язки командира від сера Мідвейла, ставлення війська до нього різко змінилося.

– Бурене, Бекере.

– Так, командире!

– Ви тепер розвідники. Будьте попереду війська та шукайте ворога усюди. Навіть коли ми втягнуті в бій, ви повинні відстежувати будь-якого ворога, що наближається.

– Так, командире!

Від рушив з військом слідом за двома розвідниками, що вели їх. Незабаром Бурен, задихаючись, повернувся до нього.

– Командире.

– Говори.

– Бурен доповідає, сер! Сім гоблінів на дванадцяту годину. Дві жінки-гобліни і п’ятеро гоблінів-рейдерів.

Згідно із зібраною Відом інформацією гобліни-рейдери монстри 58 рівня.

– Ти добре попрацював, Бурене. Всім зупинитися!

Від наказав своєму війську залишитися на просторому місці та встановити кілька пасток. Затим він один пішов до місця, де помітили гоблінів. Як і повідомляв Бурен, сім гоблінів відпочивали там. Від дістав лук і вистрілив у монстра, що знаходився далі за інших. Перш ніж стріла влучила в ціль, він розвернувся і втік.

Вууш.

– Кьях, людина!

Гобліни роззирнулися, помітили Віда та кинулись за ним.

Хлопець знав, що якщо його оточать сім гоблінів, то у нього жодних шансів. Тож він молився, щоб ноги не підвели.

Бум.

Коли Від почув, як гобліни намагаються атакувати його ззаду, він здригнувся. Тримаючи списи, гобліни бігли за ним важко бухаючи ногами.

«Боже, вони навіть пустили холод по моєму хребту. Це те, що називають чудовою грою. Ні, це найкрутіша робота для мене», – сказав собі хлопець.

Хоче це було досить небезпечно, думки Віда досі були позитивними. Він один, але хлопець буде в безпеці, як тільки добіжить до місця, де ховалися його війська. Від біг так, ніби в нього горів хвіст, і швидко прибув у потрібне місце.

– Командире!

Обличчя Бурена і Бекера були першими, які він побачив.

– Готуйтесь до битви. Гобліни наближаються!

Поки голос Віда лунав крізь простір, сім гоблінів вискочили з печери. За якусь мить їхня доля буде вирішена.

– Кугх?

Дурні та нерозумні гобліни були загіпнотизовані раптовою появою солдатів з-за скель, за якими вони ховалися. Затим у гоблінів кинули палаючими смолоскипами.

– Ці паскуди потрапили в пастку!

– Уперед!

– У них є списи. Остерігайтесь їхніх списів! Постраждалі мають вийти з бою, незалежно від того важкі це рани чи ні.

Якби Від міг передбачити, що йому доведеться керувати військами, він би купив більше тенет і пасток. Найкраща ідея, які він зміг придумати, коли немає інших інструментів, – це кинути в гоблінів факели. Тим не менше, солдати билися дуже добре. Тридцять солдат були великою машиною, що розділяла гоблінів і знищувала їх одне за одним. Люди були зміцнені силою, яку не можна виміряти, називається вона – моральний дух.

Якщо мова йде про монстрів чи НІПів, моральний дух завжди є вирішальним фактором у битвах. Солдати вірили у свого новопризначеного лідера, Віда. З іншого боку, збиті з пантелику кинутими у них смолоскипами, гобліни зрозуміли, що вони потрапили в пастку, тому, оточенні великою кількістю людей, вони втратили волю до боротьби.

– Брехливі люди нападають на нас!

– Кі-і-ік! Тікайте!

– Хто, як ви думаєте, дозволить вам втекти живими?

Поки солдати невпинно напирали на ворога, очі Віда блиснули.

– Оточити їх. Заблокуйте вхід до печери!

– Так, командире!

– Нехай поранені відступлять і отримають першу допомогу. Інші солдати з повним життям – зосередьтеся на обороні. Ті, хто вилікувався, залишайтесь у позиції очікування. Підготуйтесь вступити в бій, коли я дам команду.

Під керівництвом Віда солдати швидко знерухомили гоблінів, двоє з яких загинули від стріл хлопця. Оскільки він ризикував власним життя, то виправдовувався, що, зрештою, заслуговує вбити принаймні двох гоблінів.

Гобліни високого рівня протримались довго, незважаючи на низький моральний дух, але коли Від розділив військо на три групи і наказав їм по черзі атакувати ворога, монстри загинули із сірими спалахами. Після гоблінів залишилось дев’ять срібних, сталевий щит і бронзовий спис.

Коли Бурен і Бекер забрали їх, як було наказано раніше, втрутився Від.

– Слухайте, всі! Я пишаюся вашою доблестю. Я розділятиму здобич інакше, ніж раніше.

– …?

– Я винагороджу людину, що найбільш хоробро битиметься з гоблінами. За однієї умови – він не повинен мати серйозних поранень, які заважатимуть йому вступити до наступного бою. Мій пріоритет безпечно повернути вас до ваших люблячих сімей.

– Так, командире! 

При промові Віда очі солдат наповнились захопленням.

[Харизма зросла на 2 очки. (+2 до ХАРИЗМИ)]

Якби Від міг, то забрав би собі всі предмети, але він тримав себе під контролем. Якщо його дружба з солдатами знизиться, невискоий рівень харизми не зможе врятувати хлопця від можливого заколоту чи навіть повішення. Присутність сера Мідвейла ще більше тисла на нього, щоб поховати свою нерозумну жадібність.

Очолюючи військо, Від систематично очищав третій рівень од гоблінів. Проте одного разу сер Мідвейл із гримасою сказав:

 – Віде, темп місії повільний. Раджу прискоритись.

– Перепрошую, сер?

– Я взяв солдат з інших полків. Я не маю можливості тримати їх безкінечно. Вони мають закінчити місію протягом місяця та повернутись до своїх полків.

Від ніколи не чув про крайній термін. Схоже, що до нього прив’язані лише солдати. Та все ж він не прискорив темп.

Коли монстрів було шість чи більше, хлопець завжди вів їх за собою, пускаючи одну-дві стріли, до найближчої просторої місцини, де солдати могли завалити гоблінів. У випадку, коли монстрів було менше п’яти, він вів військо прямо на ворога.

Від уникав битви, якщо всі солдати не мали повного здоров’я, та продовжував готувати рагу, відновлювати пошкоджену зброю і спорядження, щоб підтримувати їх у найкращому стані.

***

Коли загону зачистки вдалося завоювати третій рівень лігва, Від отримав 37 рівень, а його люди – тридцять четвертий. Час настав.  Час справжнього полювання.

– Атакуйте!

– Тримайте стрій! Атакуйте!

Слідуючи наказам Віда, солдати рухались як навіжені, повністю віддавшись божевіллю. Для них гобліни були пустим місцем.

– Яц! Яц!

– Смерть вам! Огидні монстри!

– Ви мерзенні жаби. Я очищу землю від вас.

Солдати штовхали свої щити вперед. Вони були таким лихослівними, як ніколи, бо Від навчив їх кільком словам зі словника Родрігеса. Іноді солдати грізно гарчали та говорили всякі нісенітниці. Їхні мечі зробились більш динамічнішими, проникаючи в діри в обороні гоблінів, озброєних списами.

Він досі підтримував той самий стрій, щоб солдати зрештою покладалися на своїх товаришів, однак люди діяли нерозсудливо та швидко. Вони неодноразово вбивали гоблінів, залишаючи за собою тисячі трупів.

Агресивно використовуючи тактику Віда, військо знищувало оборону гоблінів ретельно скоординованими атаками. Зараз їм потрібна мить, щоб знищити загін із шести гоблінів, так як армія з тридцяти солдатів-ветеранів жорстоко просувалась вперед і вбивала ворога.

– Битва виграна. Дозвольте мені розподілити предмети з урахування індивідуальних здібностей. Хосрам і Дейл.

– Яху!

– Хто-небудь з солдат потребує ремонту чи відпочинку?

– Ні, командире!

– Жоден!

– Тоді рухаємось далі. Розвіднику, доповідай!

Бурен і Бекер у свою чергу розвідували та доповідали про місцезнаходження та кількість найближчих гоблінів.

– Бекер доповідає, командире! Вісім гоблінів розташувалися за сто ярдів на дев’яту годину. Один гоблін-алхімік, шість гоблінів-воїнів і один звичайний гоблін.

– Уперед!

Солдати бігли в зручному темпі, ні швидко, ні повільно. Рухаючись таким чином вони відновлювались од бойової втоми і готувалися до майбутнього бою.

– Лю… люди!

– Ворог, убити їх усіх!

Гобліни почали чинити опір, але це було майже безглуздо. Солдати, тепер це ветерани з бойовим досвідом, уже домінували над гоблінами в моральному дусі – а стріла Віда була смертним вироком. Рівень стрільби з лука стрімко піднімався, коли він брав активну участь у бою, а його стріли більше не були спрямовані тільки на гоблінів, що от-от мали померти.

Тепер Від пускав стріли, щоб проявити ініціативу, а коли гобліни групувалися, щоб прорватися крізь людей, які оточили їх, хлопець заважав їм рухатись. Проте головною ціллю був будь-який гоблін, що загрожував життю комусь із солдат Віда.   

Уявіть, що коли у вас летить спис гобліна, стріла вашого командира робить дірку в голові ворога, тоді ви почуватиметеся врятованим, а тому більш лояльним до цієї людини, чи не так? Така ж логіка була і в солдат, життя яких Від врятував у останню секунду.

Його військо полювало на гоблінів найбільш ефективним способом, який економив час. Вони зачистили четвертий рівень швидше за третій, і навіть підтримували той самий темп на п’ятому, де в кожному бою зустрічали по два десятки гоблінів. Оскільки солдати набували бойових навичок, що надавало їм статусу ветеранів високого рівня, вони були здатні сходитись з гоблінами в бою сам на сам.

Тим не менше, Від тримався старої тактики, зосередженої на обороні та в перевазі над гоблінами числом. Деякі з його людей були доволі зухвалими і запропонували йому облишити цю схему і замість цього боротися з гоблінами на рівних умовах.

Однак Від стояв на своєму.

– Не думайте, що мерзенні гобліни заслуговують на чесну гру! Ви коли-небудь чули, щоб лицар просив про поєдинок з монстром? Якби такий був, то він би був дурнем, щоб захищати свою честь від монстрів. Ми боремося з ними, щоб відновити мир і захистити жителів Розенхайма. Тримайте це в голові, якщо ви завагаєтесь прикінчити гобліна, бо намагайтесь бути чесним, ваші товариші розплатяться за це!

Харизма Віда контролювала його армію з тридцяти людей. Одному, хто сам бився з гобліном, було відмовлено у визнанні. Згодом його не допустили до наступного бою. Спочатку він був задоволений не наражатися на небезпеку, але швидко зрозумів, що йому доводиться сидіти склавши руки і спостерігати, як його товариші піднімають рівні.

Цей приклад був для всіх уроком, тож солдати заходили так далеко, що вбивали гоблінів ножем у спину, якщо у них виникала така можливість. Їм, без сумніву, промили мозок слова Віда. Бойова тактика піхоти 101. Від керував загоном очистки лігва Літварт менше місяця. Оскільки до крайнього терміну залишися ще тиждень, вони повернулися на третій рівень, і на своєму шляху винищили відроджених гоблінів.

Як тільки розпочиналася битва, солдати ніби розправляли крила, формували стрій, щоб оточити монстрів, і за кілька вдихів знищували ворога. Як тільки битва закінчувалася, вони переходили до наступної. 

Бум-бум-бум.

Жоден солдат не загинув.

Вони завершили місію зачистки лігва Літварт з рівнями 57 у солдат і 62 у Віда. Враховуючи, що середній рівень десятників у армії Розенхайма – сорок, те, що зробив Від, приголомшливо.

– Гарна робота, Віде. Ви зробили нам велику послугу. – Сер Мідвейл не приховував того факту, що він у захваті від хлопця. – Якби ми мали ще п’ятеро людей з вашою мужністю та лідерськими здібностями, то королівство Розенхайм ніколи б не страждало від монстрів. За правом королівського лицаря, я бажаю призначити вас сотником. Ви приймете мою пропозицію, Віде?

Дінь.

[Ви отримали пропозицію щодо роботи!

Якщо ви приймете її, то станете сотником в армії Розенхейма. Ви командуватимете сотнею піхотинців. Ви матимете право регулярно проходити навчання та отримувати щомісячний дохід у три золоті.

Ви приймаєте цю пропозицію?]

Офіцер, який командує сотнею піхоти, сотник вважається кандидатом у лицарі, який має доступ до щорічного випробування для підвищення до лицаря в Червоному Ордені. Якби це був інший гравець, він би охоче погодився, але Від залишився незворушним.

– Я радий це чути, сер Мідвейл, але це більше, ніж я можу прийняти.

– Заради Фреї! Скажіть мені, якщо ви хочете отримати додаткові переваги, Віде. Я вірю, що ми можемо знайти спільну мову.

– Ваша пропозиція… це навіть більше, ніж моє найдорожче бажання. Але все, що я хочу, – це мир і процвітання для королівства Розенхайм. Оскільки моє серце змушує мене подорожувати по різним місцям і допомагати тим, хто цього потребує, здається, ще надто рано осісти на одному місці. Якщо у вас буде ще одна місія по знищенню монстрів після збирання осіннього врожаю або якщо хтось нападе на Розенхайм, я першим прибіжу до вас і запропоную свої послуги, щоб командувати мужніми солдатами з армії Розенхайма.

– Ваші думки зрозумілі, Віде. Королівська армія Розенхайма завжди готова вас прийняти. – Сер Мідвейл відкликав свою пропозицію з задумливим поглядом. – Тепер, коли ми закінчили місію, я відведу їх назад до Цитаделі. Ви підете з нами?

– Я маю дещо тут зробити, сер.

– Можу я дізнатись що це? – сер Мідвейл виглядав зацікавленим.

Протягом останніх чотирьох тижнів Від готував тридцять дві порції рагу тричі на день. Його навичка Кулінарія вчасно доставляла чудову їжу, і сер Мідвейл був одним із тих, хто полюбив цю їжу, тож у нього склалася міцна дружба з хлопцем.

– Я повинен подбати про завдання для радника Родрігеса.

Від припускав, що знищення гоблінів відповідатиме вимогам квесту, але це був серйозний прорахунок з його боку. Кількість монстрів, яких він мав знищити, все ще сотня і нема жодних ознак зменшення цього числа. У будь-якому випадку кількість гоблінів на кожному рівня лігва становила сотню за скромними підрахунками. 

Завдання Родрігеса полягало у знищені всіх «монстрів» у лігві Літварт, а кобольди і гобліни не були можливою ціллю, бо їхня кількість значно перевищувала сотню.

– Он воно що, Віде. Завдання радника… Я розумію. Я з нетерпінням чекав нашого з вами повернення до Цитаделі, але, здається, доля скеровує нас розділитися тут. Натомість я позичу вам Ерса.

– Ерса? Якого Ерса?

– Ви вже забули ім’я коня, на якому їхали сюди?

– Не кажіть мені…

Голова Віда зробилася великою і важкою. Жеребець, який вдарив його задніми копитами і вкусив за руку! Тепер хлопець згадав, що жеребця звали Ерс. Яке ганебне ім’я для жеребця.

– Поїздка до Цитаделі займе багато часу без коня. Ерс до ваших послуг.

– Дякую вам, але ні, сер. Мені не потрібен кінь.

– Я лише повертаю вам послугу, Віде. Прийміть, будь ласка. Коли закінчите завдання, поверніть його до королівської конюшні.

– …

Сер Мідвейл розвернувся, як тільки сказав те, що хотів. Його поведінка вказувала, що він не буде більше нічого слухати, справа закрита. Лицар хотів зробити приємно Віду, але хлопець цього не хотів. Як, заради неба, він зможе витерпіти такого дикого жеребця?

Від усіма силами ненавидів цей біль у сраці, але йому довелося прийняти його, інакше він змусив би королівського лицаря втрати лице ще раз.

– Командире, ми сумуватимемо за вами.

– Завдяки  вам ми всі повертаємося живими!

– Будь ласка, навідайтесь до мене, коли приїдете до Цитаделі.

– Я завідую таверною на центральній алеї. Вам завжди там раді.

– Моя родина володіє рестораном. Моя дружина подасть вам смачну їжу, хоча вона й не така чудова, як ваша!

Солдати підходили до Віда і прощалися.

Як ветерани високого рівня, вони, ймовірно, будуть підвищені принаймні до десятників, тоді як один-два солдати, що мають найкращі результати, можуть обрати ліпшу позицію. Від потис руку кожному бійцю, що раніше були його підлеглими. Рука була теплою, а доторк тримався кілька секунд.

– Ви справді маєте йти?

– Я хочу залишитися з вами тут, командире, але я гордий солдат армії Розенхейма. Я маю повернутися до свого полку.

– Командире, я буду сумувати за вами!

Очі Віда потемніли од роздратування. Яких негараздів він зазнав, щоб натренувати цих солдатів! Доклав стільки зусиль, щоб перетворити новобранців двадцятого рівня у ветеранів з бойовими навичками. Зараз Від почувався так, ніби королівство його пограбувало.

– Усім безпечної поїздки! – сказав Від.

– Успіхів, командире.

– Командире, ви повинні навідатись до мене потім!

Після роздратованого прощання зі своїм колишнім військом, Від залишився сам.

>>Розділ 8<<

~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~

Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.

Переклад з англійської (тиць), а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. У Фейсбуці реагую трохи швидше.

У мене є Patreon. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.

Або можете поблукати по сайту. Вам неважко, мені приємно.