Легендарний місячний скульптор. Розділ 8

Інші варіанти назви: Скульптор місячного світла / Легендарний скульптор місячного світла / ЛМС / СМС / ЛСМС

Англійська назва: The Legendary Moonlight Sculptor / LMS

Оригінальна назва (Корейська): 달빛조각사

Мова оригіналу: корейська

Автор/ка: Nam Heesung (남희성) / Нам Хісон (Нам Хвісон)

Жанри: бойовик, бойові мистецтва, наукова фантастика, пригоди, комедія, фентезі, шьонен

Рік: 2007

Томів: 58

Випуск: завершений

Перекладачка: Silver Raven

Переклад: у процесі

Опис: Людина, покинута світом, людина, що поклоняється грошам, людина, відома як легендарний Бог Війни у дуже популярній MMORPG «Континент Магії». З досягненням повноліття він вирішує попрощатися з грою, але спроба заробити щось за вкладений час і зусилля має такий наслідок, якого ніхто не міг уявити.

Завдяки ряду випадковостей його легендарний персонаж продається за 3 мільярди вон, приносячи йому велику радість, що змінилась глибоким відчаєм, бо він змушений віддати майже все жадібним лихварям. Відкривши можливість заробляти гроші завдяки іграм, головний герой піднімається з прірви з новим наміром і йде прямо до нової епохи під керівництвом першої в історії MMORPG у віртуальній реальності «Королівська Дорога».

Це легенда про Лі Хьона, про шлях до вершини, з серцем, що любить тільки рідних, з безмежним прагненням до грошей, про його винятковий розум, треноване тіло і вмінням наполегливої праці, що завжди підтримувало головного героя на плаву.

Переклад  з англійської. Тобто переклад з перекладу, деякі сенси й особливості будуть втрачені.

Бажаєте зробити мені приємно?

(ノ◕ヮ◕)ノ*:・゚✧ Прогуляйтесь по сайту.

Також у мене є Patreon. Там цікаво(〜^∇^)〜

Особливу подяку за появу цього перекладу можете висловити Drakula!

Легендарний місячний скульптор

Легендарний місячний скульптор. Розділ 7

Розділ 8. Професія призначена долею

Як і зазвичай, Родрігес гуляв після обіду. Він із задоволення навідував своїх сусідів і поглиблював їхні страждання.

– Як справи, Гансе?

– Добре, раднику.

– Який фрукт найкращий сьогодні?

– Ось. Будь ласка, візьміть трохи. Свіжа полуниця, сер.

– Дякую.

Кроки Родрігеса були легкими. Через одну річ радник не набридав тим, хто попадався йому на очі цього дня. Він був задоволений через публікацію останньої книги, яку написав. Коли чоловік повернувся додому, слуга, який опікується маєтком, чекав біля входу, щоб привітати радника. Родрігес беззастережно розмовляв зі слугою, який віддано служив його сім’ї десятиліттями.

– Як ваша прогулянка, мілорде?

– Чудово. Просто чудово. Ці дні вільні від турбот і дрібниць.

– Радий це чути, мілорде. До речі, ви не проти, якщо я поставлю запитання?

– Що за питання, Вільяме?

– Це про того молодика, який вирізав фігурки на іншому боці вулиці, мілорде.

– О, той хлопець!

– Він знайшов те, що шукав?

Родрігес засміявся.

– Ще ніколи не було так легко.

– Тоді…

– Без шансів! Він не зможе знайти те місце, а навіть якщо знайде, незважаючи ні на що…

– …

– Це послужить йому добрим уроком, навіть якщо він отримає клас! – Родрігес вибухнув божевільним сміхом.

***

Перше, що зробив Від, коли залишився один, ще раз перевірив броню та інвентар.

– Двадцять чотири золотих і тридцять срібних…

Здобич, яку збирали його люди з убитих кобольдів і гоблінів, переважно складалась із грубої зброї, спорядження та шматків металу, замість усього цього Від обирав гроші.

– Дохід не такий вже й поганий, і…

За останній місяць Від значно покращив свої навички. Навичка Кулінарія досягла шостого рівня, навичка Ремонт – четвертого. Навичка Ремонт настільки корисна, що деякі гравці охоче беруть її, але навичка Кулінарія не користується популярністю, якщо не брати до уваги професійних кухарів.

Навичка Віда Перев’язка тепер четвертого рівня, що дало йому змогу дбати про незначні поранення, двічі перев’язавши марлею. Але найбільш прогресивним серед характеристик є його рівень.

Йому хотілося сміятися.

Фирк.

Проте на превеликий жаль Віда, Ерс неприємно іржав. Йому не залишалося іншого вибору, як подбати про жеребця через люб’язність сера Мідвейла. Наразі від коня не було ніякої користі, але Від зобов’язаний благополучно повернути його до королівської конюшні.

«Лігво Літварт. Жодного іншого лігва з такою назвою досі не знайдено. Отже, це і є потрібне місце».

Хитрощі радника.

Упевнений, що за цим щось ховається, Від зробив все можливе, щоб проаналізувати мету квесту під різними кутами.

«Воно має бути заховане десь у лігві, десь, де ніхто ще не зайшов це місце – прихована печера».

Від почав працювати з першого і до п’ятого рівня. Для класів авантюристів, таких як рейнджери і дослідники, що наділені безліччю характеристик та навичок пов’язаних зі спостереженням, легше виявити прихований вхід. Але Від міг покладатися лише на прості засоби – вивчати все неозброєними очима та торкатися руками до кожної підозрілої зони, щоб відшукати «приховану печеру».

На кожному рівні лігва Літварт було щонайменше двадцять гравців. Полюючи на монстрів, вони обговорювали Віда, який дивно поводився.

– Що цей чувак робить?

– Здається, він шукає якийсь вхід. Чому б іще він так мацав кам’яну стіну?

– Пха-ха-ха, який ідіот. У лігві немає жодних таємних ходів.

– Це перше лігво, яке знайшли кілька місяців, коли відкрили королівство Розенхайм. Тут пройшли тисячі авантюристів. Він займається дурницями.

– Типовий плазун.

Вони відверто сміялися з Віда, бо заздрили йому через те, що він пройшовся легкою хвилею по лігву з військом НІПів, тож не дивно, що гравці відчували заздрощі.

– Про всяк випадок…

– Будьте уважні. Не дайте йому помітити, що ми слідуємо за ним.

Кілька гравців потайки слідували за Відом, уявивши, що він міг підслухати корисну інформацію  у НІПів під час місії. Або навіть краще, можливо, у нього спеціальне завдання. У такому випадку вони навіть розглядали варіант примусити Віда приєднати їх до квесту.

Для них цей дивак був лучником низького рівня, якому не вистачало навичок ближнього бою; який готував їжу для війська і був викинутий геть, як паразит.

Однак тиждень пройшов без подій, переслідувачі були розлючені марним стеженням за Відом, він був одержимим вивченням лігва, тому вони пішли.

– Довбень.

– Дідько, я аж скаженію. Даремно витратили стільки днів.

Навіть після того, як вони залишили його одного, Від продовжував. «Тут має щось бути».

Багато дослідників вже закінчили складання карт цього місця і дійшли висновку, що не залишалося прихованих місць. Те саме говорили Віду. По факту, він періодично досліджував рівня, полюючи на кобольдів і гоблінів, але не зробив жодного значного відкриття. Тим не менше, Від був упевнений, що колись на щось наткнеться. 

«Відомі шукачі пригод з усього континенту обшукали це місце. І що? Ви неправі – я правий».

Лігво Літварт було просторим місцем. Просто блукаючи туди-сюди без надії сподіваючись відкрити приховане місце, це було щось на зразок надії на подолання відстані між Землею і Андромедою.

Незважаючи на те, що авантюристи були кращими в навичках спостереження, відношення може змінити ситуацію.

Від терпляче торкався стін, шукаючи підказку.

Фирк.

Ерс зневажливо дивився на Віда.

Він привів коня до лігва, бо не було нікого, хто б доглянув за жеребцем, але через цю тварюку він зазнавав стресу.

«Спочатку я маю дати йому урок».

Від навмисно повів Ерса до сховку гоблінів – там був гоблін-воїн і три гобліни-рейдери. Як тільки вони побачили Віда, то одразу кинулись до нього. Він виступив уперед, ніби захищаючи коня, і закричав, борючись проти гоблінів:

– Боже мій! Я не хочу помирати!

Гоблін-воїн ударив Віда списом, але всього лиш зачепив його шкіру, пустивши трохи крові.

– Якщо… якщо мене зараз уб’ють, що станеться з моїм дорогим Ерсом…

Гобліни продовжували атакувати Віда.

– Ні! Я стоятиму тут, щоб захистити Ерса! Продовжуйте, огидні монстри! Ви мусите переступити через моє мертве тіло, перш ніж торкнетесь до мого коня своїми брудними пальцями!

Від зіграв хороброго лицаря, що захищав своїх людей, ризикуючи власним життям.

Проте, коли він озирнувся, то побачив, що жеребець позіхає та грається з камінцями на землі. Крім того, ця тварина була готова кинутися до виходу з лігва, як тільки б господар упав мертвим.

– Хай тобі грець!

Від був збентеженим тим, як все обернулось. Навіщо він робить дурня з самого себе, щоб обіграти якось жеребця?

Різь.

Від одним помахом меча вбив надокучливих гоблінів. У нього навіть виникла спокуса знести голову коню, але втратити довіру сера Мідвейла це занадто великий ризик.

Пирх.

Ерс зневажливо глянув на Віда, ніби питаючи, чому він безглуздо стікав кров’ю, коли міг прикінчити монстрів так легко.

«Ох, я був дурнем, коли так поводився. Спокійно, спокійно».

Від повернувся до дослідження лігва.

Три дні потому, точніше на десятий день його особистого дослідження, він знайшов порожнину в темному закутну на четвертому рівні, де відновлювались гобліни-рейдери. Місце розташовувалося на десять ярдів нижче точки відновлення. Навіть найретельніші рейнджери не помітили б цього. Прихована великою скелею, порожнина була непомітною для людських очей.

«Чи є тут хтось?»

Роззирнувшись, Від переконався, що більше ніхто не стежить за ним. Ті, хто слідував за ним протягом тижня, давно пішли, але обережність ніколи не завадить. Якщо ця порожнина виявиться тим, що Від шукав, то він буде першою людною, яка відкриє це місце, тож хлопець не хоче ділитись своїм досягненням із кимось іншим.

Для того, хто першим відкриє невідому область, нагороди величезні. Він отримує славу, подвоює досвід та отримує предмети вищого рівня протягом цілого тижня після відкриття. Від обережно прослизнув до порожнини. Порожнина була досить вузькою, щоб її помилково прийняли за тріщину між скелями, але потрібно було пройти кілька кроків, як вона робилася дедалі ширшою. Невдовзі ширина стала такою, що він міг зручно пересуватись. Вогкий, неприємний запах торкався його носа.

Напружившись, він підготувався до битви. Від гадки не мав про те, що буде далі, тому тримав залізний меч у правій руці, а траву і марлю – у лівій.

«Ну ж бо, давайте».

Від повільно йшов далі печерою. Було кілько проходів. Він вибрав лівий та пішов по ньому, але знайшов тільки глухий кут з гігантським черв’яком.

– Якого чорта… Що це ще за монстр? Я ніколи не бачив такого черв’яка…

Перш ніж Від зміг договорити, навколишнє середовище раптом змінилось. Те, що він раніше сприйняв, як чорнувату землю, виявилося підлогою вкритою жучками розміром з мізинець.

Шурх-шурх.

Немов би Червоне море, що розійшлося перед Мойсеєм, жучки розбіглися в сторони, а потім розвернулися і загрозливо підповзали, щоб атакувати Віда.

– Якого!… Як ви смієте! – Від крутнув залізним мечем, як вітряк крилами.

Покриті скрипучими панцирами, жучки майже не наносили шкоди, бо їхня атака була низькою, але черв’як, який був їхньою королевою, виношував потомство швидше, ніж хлопець їх винищував. Від дуже сумував за своїми людьми із загону зачистки.

– Я б покінчив з цим набагато швидше, якби вони були тут.

Несподівано королева видихнула світло-зелений дим. Немов крапля чорнила, що розмивалась у прозорій воді, газ повільно розійшовся по всьому приміщенні, врешті-решт, досягнувши місця, де стояв Від.

Як тільки він вдихнув його —

[Ви отруєні!]

[Життя постійно знижується.]

Приголомшений, Від перевірив смугу життя.

Ух.

Його життя скорочувалося на одне очко за секунду.

– Чорт… У мене немає протиотрути! Якщо так триватиме…

У відчаї Від проігнорував жучків, підбіг до королеви і вдарив її залізним мечем. Твердий панцир королеви-черв’яка тріснув, і з-під нього витекла жовта рідина.

– Якщо я помру, то заберу тебе з собою!

Від знехтував жучками, які повзали і кусали його. Неважливо, що вони його кусатимуть чи мине кілька хвилин – він помре у будь-якому випадку.

Розриваючись між двома варіантами, він вирішив, що краще вбити королеву і піти звідси. Ніби відчуваючи, що їхній матері загрожує небезпека, жучки агресивно оточили Віда, але його залізний меч був непохитним. Панцир королеви-черв’яка був настільки твердим, що, хоча верхній шар частково тріснув, сама королева була жива і здорова. Тим часом голова Віда запаморочилася.

«Я помру тут. Якби ж у мене була бойова навичка… навичка? Чому я про це не подумав!»

Навичка, випробувати яку Віду ще не випадало можливості! Він мав бойову навичку, що висмоктувала з нього стільки мани, що хлопець міг використати її не довше секунди. Спрацює це чи ні, ситуація вже була безнадійною.

– Техніка гравірувального ножа! – залізний меч Віда спалахнув білим. Навичка тимчасово подолала захист противника.

Крак.

Нарешті, панцир гігантського черв’яка розвалився на шматки.

[Ваш рівень зріс.]

Від проігнорував повідомлення і закричав:

–  Вікно квесту!

[Місія пошуку і зачистки у лігві Літварт [II]

У лігві Літварт мешкає сотня монстрів. Убийте кожного з них принаймні один раз і доведіть, що ви гідні почесного класу. Завершення цього завдання відкриє правильний шлях до вашої долі.

Рівень складності: невідомо

Вимоги квесту: немає

Монстрів залишилось: 99]

Незважаючи на те, що його отруїли і він помирав, Від усміхнувся:

– Я зробив це!

Нарешті, Від знайшов розгадку цього завдання. Потрібні монстри – ці черви в печері. Він має вбивати королев, а не жучків.

– Спочатку мені потрібно вилікуватись…

Від поспіхом покинув печеру, жучки переслідували його. Коли він побачив, що вони не можуть вийти за межі печери, то пішов повільніше, прямуючи до рівня, де був кінь.

Коли гравець отруєний, його обличчя темніє. Він уникав контакту з іншими користувачами, щоб приховати те, що його отруїли, і підтримував своє здоров’я, розтираючи трави по тілу, також хлопець їв страви, які приготував заздалегідь.

Якби Від спробував, то неодмінно знайшов групу, де був жрець. Але він швидше помре, ніж попросить про допомогу. Невже Від надто гордий, щоб попросити про допомогу?

Дурниці!

У лігві Літварт не має отруйних чудовиськ. Ні кобольди, ні гобліни не мали жодних знань про отруйні речовини, не кажучи вже про їхнє використання.

Рятівник захоче знати, де Віда отруїли, і хто це зробив, – може виникнути підозра. Хлопець швидше один раз помре, ніж поділиться з іншими інформацією про таємну печеру, яку він знайшов після довгих страждань. Як тільки Від підійшов до виходу, то сів на коня.

– Село. До найближчого села. Швидко, а то я знепритомнію.

Фирк.

Кінь навіть не поворухнув копитом. Ніби отримуючи насолоду від нещасть інших, Ерс прикинувся глухим і погріб землю. На знак протесту він жував траву.

– Якщо ти збираєшся бути таким, то… – Остання крихта спокою, нарешті, зникла. – Ти не залишаєш мені жодних інших варіантів.

Хлопець дістав гравірувальний ніж. Ерс виглядав переляканим, побачивши гострий предмет, але заспокоївся, ніби знав, що Від блефує.

Замість того, щоб порізати жеребця, хлопець різонув ножем по власному передпліччю. Невже він настільки втратив здоровий глузд, щоб наносити собі шкоду, коли його життя вже було під загрозою через отруйний  газ?

– Хо-хо.

Від підступно посміхнувся, проте перед очима все трохи розмилось унаслідок анемії. Затим він розтиснув щелепи жеребця і змусив того випити його крові.

– Диви’, тепер, випивши мою кров, ти теж отруєний. Відвези мене в село, інакше ми обоє помремо. Я скоро воскресну, але ти більш ніколи не оживеш, зрозумів?

Нарешті жеребець поскакав до села, хоча його швидкість не була більшою, ніж раніше. Коли Від прибув до села, заклинання зцілення на нього наклали майже на межі смерті. Він придбав трави та протиотрути на суму двадцять золотих. Хоча його кишені стали порожніми, Від не шкодував.

Хлопець швидко повернувся до лігва Літварт, і лише після того, як переконався, що за ним ніхто не стежить, увійшов до печери, де мешкають черв’яки.

Від навіть привів туди Ерса. Він побоювався, що хтось вкраде коня, і, хоча ідея позбутися тварюки за допомогою чужих рук була спокусливою, хлопець не хотів знати, що станеться, якщо йому не вдасться повернути жеребця до королівської стайні.

– Завжди залишайся позаду мене.

Ерс покірно махнув хвостом.

Від почав убивати тільки королев-черв’яків. Маленькі жучки давали досвід відповідно до свого розміру, а те, як вони підповзали до нього звідусіль, вимагало зусиль, щоб атакувати кожного з них. Оскільки жоден майстер меча не міг упіймати краплі дощу, що падали з неба, Від ігнорував комах, які покрили підлогу суцільним темним килимом.

– Техніка гравірувального ножа!

Загадкова техніка меча Захаба. Вона трощила ворожий панцир силами, які з руйнівною силою впливали на природу об’єкту, незалежно від опору та захисту. Іноді Від стикався з більшими королевами-черв’яками – і було потрібно завдати два-три удари, між якими він відпочивав, щоб поновити ману.

Його труїли агресивні маленькі жучки. Зі шкалою життя, що постійно знижувалось, Від завжди ледь-ледь втікав; смерть ніколи не була так близько.

Що більше він вбивав королев у печері, то більш тупим себе почував. Хто повірить, що це квест на зміну класу? Більшість гравців обирають свій клас задовго до того, як досягають десятого рівня. З іншого боку, Від був 62 рівня, і ця печера все ще залишалась для нього викликом не на життя, а на смерть. Його лише цікавило, який клас вимагає стільки зусиль. 

[Монстрів залишилось: 1]

Наприкінці семиденної жорстокої битви Віду залишилося вбити лише одне чудовисько. Королеву королев! Вона була в п’ять разів більшою за інших королев-черв’яків.

Коли Від без осторог увійшов до її тронної зали, то отримав сердечний прийом із густими зеленими випарами отруйного газу, які підготувала для нього королева. За інших обставин він би дозволив цій речовині зачепити себе, але хлопець відскочив назад під впливом неясного передчуття.

Тануть.

Маленькі жучки, яких зачепили випари, згнили за лічені секунди і розтанули.

– Жахлива отрута. – Серце Віда сильно забилось.

Єдиний спосіб триматися подалі від отруйного газу – використовувати лук для дальніх атак. Але його стріли не могли пробити міцний панцир королеви-черв’яка. Йому доведеться підійти і опинитися в межах досяжності її отруйного газу.

Королева-черв’як знала про дилему Віда і з ротом, повним отруйного газу, чекала, коли він наблизиться, щоб облити його трунком з ніг до голови. Немов гримуча змія, що чекала на шанс, королева-черв’як і Від нерухомо стояли одне перед одним.

«Вона може виплюнути густі випари лише раз. Якщо я зможу ухилитись від першого, другий буде набагато легшим. Перший удар є вирішальним».

Очі Віда блиснули, коли він побачив, що за королевою-черв’яком сховався скарб.

«Я ніколи і нізащо не здамся тут. Якби у мене був хтось, кого б я міг використати як жертву для отруйного газу… Точно, гадаю, у мене є дехто».

Його очі перетворились на щілини. Зрештою, погляд хлопця зупинився на Ерсі.

Бамс.

Від одразу стукнув коня по крупу. Ерс інстинктивно кинувся вперед, а королева-черв’як рефлекторно випустила на нього отруйний газ.

«Вибач, Ерсе. Доля спіймала тебе. Життя несправедливе, і ось настав кінець нашим стосункам».

Від не міг дозволити собі розкоші спостерігати за кінцем бідного звіра. Як тільки він переконався, що отруйний газ, який заповнював рот королеви-черв’яка, був витрачений на жеребця, хлопець кинувся до монстра.

– Техніка гравірувального ножа! Подвійний танець!

Від широко розмахував мечем, доки не вичерпалася мана. Із залізним мечем у правій ручі та гравірувальним ножем у лівій – він розірвав панцир королеви-черв’яка. Це був найкращий варіант для Віда, який залишився без будь-яких гідних бойових навичок. Королева-черв’як боролася, але її гігантський розмір став на заваді, бо хлопець був надто близько до неї.

Стогін.

Нарешті вона заплющила очі. Затим з її тіла випав ключ.

– Це воно.

Від підняв ключ, вставив його в замкову щілину скрині зі скарбом і повернув ключ за годинниковою стрілкою. Він знайшов у середині кілька предметів і сувій.

[Наступник легендарного імператора

Я – Гейхар фон Арпен, перший імператор континенту, що поклав край безкінечним сварам.

Мої останні роки були далекими від морального задоволення.

Ніхто не визнавав моїх страждань, моєї вищості!

Чому ніхто не розуміє моєї професії?

Чому всі з неповагою дивляться на мою професію?

Піддавшись упередженням, талановиті відмовилися зрозуміти мою добру волю, успадковуючи моє ремесло.

І це сталося навіть з моїми дітьми.

Ця дурнувата і безглузда купа!

Вони не заслуговують бути моїми спадкоємцями.

Я довірю моє таємне ремесло тобі.]

Імператор Гейхар був першою і єдиною в історії людиною, яка керувала імперією, що об’єднала весь материк Версаль. Після його смерті імперія знову розпалась на частини, таким чином сформувавши нинішню мапу світу, але досягнення Гейхара фон Арпена були записані як легендарні.

Від був схвильований.

– Тоді вони теж ідіоти. Вони мали розуміти, що краще. Це чудова можливість… Хто такий імператор Гейхар? Він не хто інший, як перша людина, що підкорила весь континент власними силами, а це його клас! Він має бути нереально крутим, але вони оцінили його поверхнево.

Дінь.

[Прихований клас!]

[Якщо ви оберете цей клас, то зможете використовувати особливі навички доступні тільки цьому класу. Ви хочете обрати цей клас?]

Від без жодних вагань вигукнув «Звичайно!». У цю ж мить його аватара огорнуло світло.

[Ім’я персонажа: Від

Рівень: 68

Належність: нейтральний

Професія: Легендарний місячний скульптор

Титул: нема

Слава: 250

Здоров’я: 3460

Мана: 340

Сила: 235 (+20)

Спритність: 200 (+20)

Живучість: 89 (+20)

Мудрість: 16 (+20)

Інтелект: 10 (+20)

Витривалість: 89 (+20)

Бойовий дух: 67 (+20)

Удача: 5 (+20)

Лідерство: 68 (+20)

Мистецтво: 29 (+100)

Атака: 170

Захист: 30

Опір магії:

Вогонь: 0%

Вода: 0%

Земля: 0%

Чорна магія: 0%

+ До всіх характеристик додано 20 очок.

+ Характеристика Мистецтво отримує 80 додаткових очок.

+ У місячну ніч всі характеристики додатково зростають на 30%.

+ Дозволяє одягати спорядження, спеціально призначене для класу.

+ Дозволяє вивчити всі ремісничі навички до рівня майстра.

+ Надає додаткові опції виробам, що виготовляються чи переробляються.

+ Збільшує силу атаки для техніки гравірувального ножа.

+ Зменшує споживання магії для техніки гравірувального ножа.

+ Дозволяє вам вивчати секретні навички на основі вашого рівня у скульптурному мистецтві.

+ Збільшує славу, коли ви створюєте надзвичайно гарну статую або з великою художньою цінністю.]

Нарешті Від отримав клас, за який він так боровся, але, побачивши назву свого нового класу, він мало не гепнувся на змелю у розпачі.

– Чорт забирай! Місячний скульптор!

***

Після стількох зусиль він повернувся до Скульптора місячного світла. Насправді це був «Легендарний» скульптор місячного світла з улесливим префіксом, але для Віда це не мало значення. Проклята голодна професія – Місячний скульптор!

– Чому я…? – сльози потекли з очей Віда. Він відчув запах того, що залишилося від отруйного газу, який видихнула королева-черв’як під час своєї останньої боротьби прямо перед смертю, але не це стало причиною того, що сльози потекли рікою. Йому не залишалося нічого іншого, як прийняти заборонений Богом клас Місячного скульптора. – Я мав вибрати звичайний клас воїна.

Від, який за мить до цього сміявся над дурнями, що відмовлялися розуміти професію імператора Гейхара, зараз сам звинувачував імператора в тому, що він обдурив його, перетворивши на Скульптора місячного світла. Від був зовсім неприхильним до цього.

«Чому життя таке жорстоке до мене?» – Від плакав, жаліючи себе.

Він витратив тиждень, просидівши посеред вулиці, щоб пробудити цікавість Родрігеса, і провів більше семи тижнів у лігві Літварт, щоб знайти цю печеру і знищити огидних черв’яків. Усі зусилля були марно витрачені на перехід у клас Місячного скульптора!

Від хотів плакати ще і ще.

Проте він удосконалив свої ремісничі навички і скульптурне мистецтво, а також заробив грошенят, поки сидів біля маєтку Родрігеса; хлопець зі страшенною швидкістю піднімав рівні в лігві – ясна річ, що Від пропустив усе це повз увагу.

Тільки холодна реальність – тепер він Місячний скульптор – глибоко засмучувала його. Від хотів лише кричати, що це так несправедливо.

– Усе не так погано, як здається.

Однак після тривалої кризи очі Віда засвітились од розуміння, що він дещо пропустив серед потоку страждань. Хлопець думав, що досягнув дна, та, заспокоївшись, побачив іншу сторону. Воїни, рейнджери і священники входять до трійки найкращих класів, а це означає, що вони перевірені та показали себе ліпше, ніж інші класи.

Клас воїнів і рейнджерів отримує 50% бонусу до сили атаки, коли вони мають зброю відповідну до їх підкласів. Клас священників може вивчати і накладати святі заклинання, які недоступні жодному іншому класу, окрім паладинів.

Ось чому Від наносить менше шкоди мечем, ніж воїни-мечники, які були під його керівництвом, а сила атаки його стріл не може порівнятися із силою атаки справжнього рейнджера.

Тому прихований клас, секрети якого люди мають з’ясовувати самостійно шляхом проб і помилок, багато в чому залежить від того, як його створюють. Якщо вони орієнтуються на відповідні для класу властивості та характеристики – все йде добре. Якщо ні, то клас вийде посереднім, нічим не кращим за звичайний.

Від поспіхом повернув увагу до сувою. Залишилось ще кілька абзаців, які він ще не прочитав.

[Я люблю прекрасні статуї. Статуї, вирізані з чарівним духом Квасіра, ніколи не покидали мене. Доки я люблю їх і довіряю їм, вони віддані мені.

Хто в це повірить? Що скромне скульптурне мистецтво це і є наріжний камінь мого перетворення з фермера із невеличкого міста в людину, що об’єднала континент.

Слухай же, мій спадкоємцю, що йде шляхом скульптора.

Тебе чекає важкий шлях. Дорога, з якої зійде сто із ста людей, і ці люди не заслуговують на краще.

Однак, мій спадкоємцю, я закликаю тебе триматися мети, зустрічаючись із найскладнішими викликами. Труднощі варті цього, а міцність сама по собі приносить результат.

Великий майстер скульптури!

Ти повинен вивчити таємниці скульптурного мистецтва, які я не зміг вивчити. Це має бути бажанням кожної людини, яка навчається скульптурній майстерності.

Цим я довіряю тобі цінні подарунки.

Імператор Гейхар, завойовник землі, моря і неба завдяки скульптурному мистецтву.]

Від дочитав сувій і перевірив інші предмети – три таблетки і книгу.

Про ефекти таблеток ніде не написано, але він знав, яку навичку використати у такій ситуації.

– Ідентифікація!

[Вам не вдалося розпізнати предмет.]  

[Вам не вдалося розпізнати предмет.]

[Вам не вдалося розпізнати предмет.]

[Таблетка імператора

Ця таблетка виготовлена з різноманітних рідкісних трав стародавнім імператором, вона очищує розум, якщо її вжити.

Ефект: Збільшує ману (+200 мани)]

Після серії невдалих спроб, Від нарешті розпізнав речі зі скарбу.

Це були рідкісні – ні, набагато цінніші, ніж просто рідкісні, – предмети, які назавжди збільшували кількість мани на двісті очок.

Таблетки пахли невимовно затишним ароматом. Від оцінив ціну однієї таблетки не менше, ніж у десять тисяч золотих. Оскільки таблетки збільшували максимальну кількість мани, замість тимчасового відновлення, як у зілля мани, вони варті такої приголомшливої ціни.

– Щиро вдячний. Я у захваті від вашої щедрості, Ваша Імператорська Величносте. – Від поклав таблетку і взяв книгу. – Чи містить вона чудові навички? Повинна! Гадаю, після стількох страждань, нещастя більше не впадуть на мою голову. Ні, я не настільки невдаха.

Цього разу вдалося розпізнати книгу після кількох спроб, при яких з’являлося повідомлення про невдачу, через що він мало не здався.

[Книга Таємних технік меча імператорської родини Арпенів

Імператор Гейхар фон Арпен записав Бездоганні техніки меча в ім’я вічності та процвітання імператорської родини.

У книзі розповідається про п’ять рухів і один крок.

Всі члени імператорської родини за походженням були лицарями. Спочатку ця навичка обмежувалася класом Лицар, але імператор Гейхар фон Арпен вважав своїм наступником людину, яка володіла скульптурним мистецтвом, тому вдосконалив це уміння для скульптора, щоб можна було вивчити полегшену навичку.]

Здивований, Від мало не впустив книгу.

– Це-цей колір…

Книга Таємних технік меча спалахнула золотим, коли її ідентифікували. Це означало, що це рідкісна книга навички! Ба більше, ця книга була про техніку меча А-класу.

– Ви такі щедрі, Ваша Імператорська Величносте. Дякую, що дали мені книгу з технікою меча А-класу. – Сказав Від.

Дещо невтішною правдою було те, що книга навички не була унікальною і також не мала техніку S-класу. Тим не менше, було сумнівно, що Від, нині скульптор, зміг би вивчити техніку меча такого високого рівня, навіть якби знайшов унікальну книгу чи техніку S-класу.

Техніка меча S-класу загалом потребує певних класів, переважно воїнів-мечників або лицарів.

Оскільки Від не мав багато бойових навичок, ця книга була схожа на краплі дощу під час посухи. Дні базових навичок володіння мечем і стрільби з лука! Тепер вони зникнуть, залишаться лише віддалені спогади.

Від поклав долоню на книгу та вигукнув:

– Вивчити!

[Навичка: Ви вивчили техніку Імперський безформний меч.]

Книга з уже вивченою технікою меча засвітилася білим кольором і перетворилась на попіл.

– Інформаційне вікно техніки Імперського безформного меча!

[Техніка Імперського безформного меча

Ця навичка створена для скульпторів імператором Гейхаром фон Арпеном. Зі зростанням рівня скульптурного мистецтва сила атаки навички зростатиме на 1%.

Ця навичка складається з п’яти рухів, одної техніки дихання та одного кроку.]

– Ху-ху-ху. 

Від усміхнувся. Чудово!

Арпенська імперія колись панувала над усім континентом. Коли вона розпалася залишилася лише назва, але техніка меча, яка колись була особливістю імператорської родини, безперечно, коштувала немалих грошей.

Але Від упав у розпач, коли прочитав опис кожного руху в інформаційному вікні навички.

– Що це ще таке! – вигукнув він.

Перший рух, який споживав найменшу кількість мани з п’яти, вимагав триста очок мани.

Наразі його максимальний рівень мани був надто низьким, тож таємна техніка меча не те, що йому під силу, навіть якщо він проковтне таблетки імператора.

~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~

Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.

Переклад з англійської (тиць), а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. У Фейсбуці реагую трохи швидше.

У мене є Patreon. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.

Або можете поблукати по сайту. Вам неважко, мені приємно.