Мій домашній улюбленець – Свята Діва. Розділи 1-12

Розділ 10. Екзорцизм

Після цього Кашин відвів Тацумі та Кальцедонію подивитися будинок у район, що знаходився доволі близько до самого центра міста.

— Тоді, як вам таке місце? Цей будинок побудований в консервативному стилі, як того й бажали Міледі Кальцедонія та Мілорд Тацумі.

Це був невеликий будинок, який був побудований із червоної цегли. Звичайний на вигляд будиночок у самому центрі міста.

Щоправда, невеликим він був лише в порівнянні з особняками, які нещодавно переглянули. У порівнянні зі звичайними будинками, все ж таки був трохи більший. Сам будинок збудований з каменю, а підлога устелена дерев’яними дошками. Загалом у будинку було чотири кімнати. Відразу після входу розташовується велика кімната. Мабуть, це вітальня. Ця вітальня мала дві двері, які вели ще до двох інших кімнат, мабуть, до спалень. Хоча в мансарді досить низька стеля, там все-таки розташувалася ще одна кімната.

Також була і кухня з туалетом. По суті, рівень розвитку цивілізації в цьому світі не дотягував до рівня сучасного світу Тацумі, відповідно і туалет виявився без системи змиву, для каналізації використовувалася глибоко викопана яма.

Зовні перед будинком був хоч і невеликий, але сад. Крім саду, позаду будинку знаходиться дворик, а в ньому особиста криниця. Звичайні люди набирали воду у громадських колодязях, розташованих у різних місцях міста. Досить рідко у звичайному будинку можна зустріти особисту криницю. Як і очікувалося, такий будинок призначений для звичайної людини із пристойним достатком.

Однак найбільше Тацумі зацікавив об’єкт у формі відкритої коробки, виточеної з великого валуна, що стояв на задньому дворі поряд з будинком.

— Що це?

— Це ванна, Мілорд Тацумі. Попередній власник будинку хотів встановити у себе в будинку особисту ванну, він спеціально найняв мага з атрибутом «землі» для створення кам’яної ванни.

— А? Ось як?.. Це ванна?

— Так правильно. Як я бачу, Мілорд Тацумі має бути родом з іншої країни, можливо Мілорд не знайомий з місцевими звичаями. У цій країні, коли настає сезон вечірнього місяця, сила духів води стає надзвичайно сильною. Духи води потурають сильним снігопадам та різким перепадам температур. За старим звичаєм, у холод люди зігріваються в гарячій воді. Хоча, за винятком дворян, деякі люди мають особисті ванни. Здебільшого люди користуються громадськими лазнями у місті.

До речі, гарячу воду вони кип’ятять у величезному чані, а потім її розливають по ваннах, або, наймаючи мага з атрибутом «вогню», кип’ятять її безпосередньо у ваннах.

Обидва методи вимагають часу і грошей, тому, крім дворян, іншим людям досить складно утримувати особисту ванну.

— Отже, попередній власник будинку був цілком забезпеченою людиною.

— Так. Якщо мене не зраджує пам’ять, то він був успішним торговцем. Після того як він передав свою справу синові, жив тут. Хоча… після смерті власника будинку, його син зазнав великих збитків у бізнесі і, щоб покрити збитки, йому довелося продати будинок.

— Як вам будинок, господарю? — запитала Кальцедонія Тацумі, який все ще оглядав будинок.

— Ага, гадаю, він підійде. Якщо будинок влаштовує Чііко, то зупинимося на ньому.

— Мене все влаштовує, і храм недалеко звідси. Тоді, Мілорд Кашин, скільки коштуватиме будинок?

— Красно дякую! Щодо ціни…

Тацумі, який і уявлення не мав про цінність грошей в цьому світі, залишив усі питання та переговори, пов’язані з ціною, Кальцедонії. Він ще раз оглянув будинок.

За японськими стандартами, будинок відповідає стандарту трьох-чотирьох кімнатного житла з вітальнею, їдальнею та кухнею. Такого будинку навіть більш ніж достатньо для життя двох людей.

Звичайно зараз будинок порожній, оскільки у ньому не було меблів, але так він зможе насолодитися часом разом із Кальцедонією; часом, проведеним із нею за плануванням будинку.

До речі, цікаво, скільки коштує будинок? Тацумі не знав, який стан фінансів Джузеппе та Кальцедонії, але йому стало цікаво, чи є у цьому світі якась установа, що видає кредити на житло?

— Потрібно потім запитати у Чііко. Вона заплатить повну вартість будинку, одна тільки думка про це змушує мене страждати, потрібно якнайшвидше знайти роботу і допомогти Чііко у фінансовому відношенні, але… поки мені не обійтися без допомоги Чііко, замість підсобної роботи в Храмі, потрібно постаратися хоча б на день раніше знайти іншу роботу.

Трохи пізніше Тацумі шокувала вартість будинку, такої суми грошей для звичайної сім’ї цілком вистачило на те, щоб добре прожити кілька років. Скільки ж у Кальцедонії статків.

На зворотньому шляху до Храму.

Хоча вони вже придбали будинок, але не можуть відразу ж почати у ньому жити.

Для початку їм необхідно підготувати меблі, а тому що у будинку вже доволі довгий час ніхто не жив, він потребував серйозного ремонту.

Кашин пообіцяв розпорядитися про все, крім меблів. Залишивши всю підготовку Кашину, Тацумі та Кальцедонія вирішили повернутися до Храму.

— Щось трапилося, господарю? — з тривогою запитала Кальцедонія, дивлячись на Тацумі, що йшов з опущеними плечима.

— Ах ні, нічого серйозного… просто реальність справді жорстока…

Очевидно, Кальцедонія заробляла досить пристойно. Тацумі ще раз чітко усвідомив реальність.

Насправді Кальцедонія вже згадувала про свій хороший заробіток, але Тацумі й подумати не міг, що вона могла спокійно витратити суму, достатню для проживання звичайної сім’ї протягом кількох років.

«Зрештою, як і слід було очікувати — люди, пов’язані з релігією, добре заробляють і в цьому світі», — подумав Тацумі. У його попередньому світі, такі люди завжди мали пристойне багатство, тому Тацумі уявляв собі релігію досить сумнівною річчю.

Проте відтепер він житиме разом із Кальцедонією.

Зараз уже не важливо, що у своєму попередньому житті Кальцедонія була домашньою кореллою. Сьогоднішня вона, безперечно, людина. До того ж красива дівчина. Для нього можливість жити разом з такою людиною, має бути чимось подібним до сну, але все не так.

У своїх думках Тацумі безперечно вважав Кальцедонію своєю родиною. Але все ж таки він не може дозволити собі у всьому покладатися на неї. Так він стане надто жалюгідним чоловіком.

У такому разі, оскільки вона вже заробляє так багато, Тацумі має відповідати їй.

Хоч він і сповнений рішучості, але навіть він — чужинець у цьому світі, зміг зрозуміти, що звичайними зусиллями йому не досягти успіху.

“Мені стало цікаво: чи є якась робота, з якою навіть я зможу впоратися… проте, добре оплачувана робота…”

Навіть якби така робота існувала, інші люди вже давно займалися б нею.

“У таких випадках… коли людину прикликають в інший світ… мова йде про «авантюристів». Хоча… Така професія як авантюрист взагалі існує в цьому світі? Навіть якщо існує, скільки вони заробляють?”

— Ей Чііко, у цьому світі є такі люди, як «авантюристи»?

— Авантюристи?.. Я ніколи не чула про таких людей. Можеш розповісти, чим вони займаються?

Авантюристи майстри на всі руки, вони займуться чим завгодно, аби тільки їм гроші платили. Вони перемагають почвар, які становлять загрозу для людства, іноді супроводжують людей як охоронці. Також вони у пошуках захованих скарбів досліджують стародавні руїни та лабіринти, а також борються з різними почварами, що мешкають там. І так далі й тому подібне.

Тацумі пояснив стереотипні поняття про авантюристів, з якими він ознайомився у книгах та відеоіграх.

— Не впевнена про яких «авантюристів» говорить господар, але такого роду справами займаються Мисливці на Почвар.

— Мисливці на Почвар?

Судячи з розвитку цього світу, тут живуть звірі на кшталт почвар та подібні до них. Серед звичайних тварин теж зустрічаються досить небезпечні особини, але між ними та почварами все ж таки існує тонка грань, що відрізняє їх один від одного, почала пояснювати Кальцедонія.

— Серед почвар є деякі, здатні використовувати якусь подобу магії, якщо такі почвари з’являються поблизу місць, де живуть люди, ситуація стає досить небезпечною. Виживає найсильніший, таке залізне правило цього світу. Для сильних почвар природно нападати на слабкіших людей. Але все ж таки, це не означає, що люди мовчки стануть їжею для сильних світу цього. Тому з’явилися люди, які розбираються з такими почварами, які звуться — Мисливці на Почвар.

Звичайно ж, потрібно платити за послуги цих людей. Вони стикаються з небезпечними Почварами, цілком природно, що вони хочуть винагороду за ризиковану роботу, де вони можуть навіть розлучитися з життям.

Знову ж таки, серед різних видів Почвар є ті, м’ясо яких цінується як делікатеси. Так само, багато інших частин Почвар можуть бути використані як цінні матеріали, наприклад: хутро, луска, ікла, пазурі, кістки та деякі інші.

Тому серед мисливців на почвар є і такі, хто в будь-якому разі наполегливо шукатиме і полюватиме на почвар заради матеріалів, навіть якщо на них і не оголошено полювання за винагороду. Вони просто полюють на почвар заради провізії чи матеріалів. Так можна заробити собі на безбідне існування.

— Значить, Королівська Армія та особисті війська дворян теж полюють на почвар?

— Звичайно, Його Величність Король та різні правителі земель також спрямовують свої війська на полювання. Але переважно їхні сили спеціалізуються на битвах проти людей. Як я чула, вони не можуть розкрити весь свій бойовий потенціал, коли їх супротивником стає почвара замість людини. Крім того, більшість завдань потрібно виконати терміново. Краще з самого початку наймати мисливців на почвар, оскільки вони набагато швидше за особисті війська добираються до місця виконання завдання.

Тацумі кивнув, вислухавши пояснення Кальцедонії. Здається, у цьому світі офіційне наймання потребує багато часу.

— Крім того, різні завдання на підкорення почвар також прибувають до нашого храму.

— Га? Справді?

— Так. Але все ж таки в основному до нас приходять завдання, що вимагають «Екзорцизму», а не звичайного підкорення почвар.

Також у цьому світі є істоти, які не володіють матеріальними тілами. Так звані духовні почвари.

Цих почвар зазвичай називають «Бісами». У духовній формі вони не особливо небезпечні, але вселившись в іншу форму життя або почвару, своєю силою вони дають можливість тому, в кого вони вселяються, виявити набагато руйнівнішу силу, ніж у звичайному стані. Щоб відрізняти нормальних істот від одержимих бісами, останніх почали називати «Демонами».

Тварина або почвара, в яку вселяється демон, зазвичай втрачає свій розум. Одержимі дають волю своїм інстинктам, таким як голод або жорстокість, заволодіти своїм тілом. Вони стають істотами, що атакують все підряд без будь-якого розбору.

І навіть якщо вдасться хоч якось та перемогти демона, демон, що вселився в істоту, просто залишає тіло і рухається далі. Духовне тіло неможливо знищити фізичними атаками, біса можна перемогти лише, коли він виселяється з когось. Виходячи з переможеного демона, біси просто шукають інше тіло.

Ось чому для повного знищення демона, потрібна магія «Екзорцизму», що відноситься до атрибутів «Світла» або «Святості».

У цьому світі існує зброя з ефектом подібним до магії «екзорцизму», але їх кількість вкрай мала. Таку зброю зазвичай називають Святий Меч або Святий Спис тощо.

— Значить, Чііко теж…?

— Так. У мене є атрибут «Святості», тому я беру та виконую завдання на вигнання «біса». На відміну від решти жерців із Храму, нас, хто бере і виконує подібні завдання на очищення від бісів, називають «Екзорцистами».

Очевидно, причина багатства Чііко якраз в отриманих винагородах за свою роботу як Екзорциста.

І ще вона також отримує гроші за лікування та лікування. Все ж таки половина суми за лікування відходить Храму. Через атрибут «Святості» та винятковий контроль магії, її ім’я широко поширилося і прославилося, тепер вона отримує заявки на зцілення на регулярній основі.

Звичайно, Кальцедонія має здібності й в іншій магії, але все ж таки в більшості вона найкраще володіє «Святістю».

Вона здатна використовувати високорівневі заклинання лікування та екзорцизму. Її здібності послужили однією з причин назви її титулу «Святої Діви».

— «Біси»… хмм? У цьому світі є справді страшні істоти. Але як відрізнити звичайну почвару від демона?

У звичайну почвару може вселитися біс, так він стане «демоном». Якби не існувало методу розрізнити їх, це дало б купу неприємностей тим, хто видав завдання, і тим, хто прийняв його.

Якщо метою завдання на підкорення почвари насправді виявиться почвара, у яку вселився біс, такий демон може бути не під силу мисливцеві на почвар, який прийняв завдання. У найгіршому разі горе мисливець може навіть померти.

Отже, повинен існувати метод розрізнення їх один від одного? Розмірковуючи, запитав Тацумі Кальцедонію, як він і очікував, відповідь на його запитання не змусила довго чекати.

— В істоти, яка стала демоном, тобто у того, в кого вселився біс, почервоніють очі. Вони стануть настільки червоними, що навіть серед білого дня, будуть зловісно світитися, практично неможливо не відрізнити звичайну істоту від одержимої.

— Хах? Почервоніють очі?.. — інстинктивно Тацумі глянув у рубінові очі Кальцедонії. І на подив Тацумі, Кальцедонія прикривши очі відвернулась начебто струшуючи погляд Тацумі.

— …З самого дитинства… мене ображали через мої очі.

— Ах … !!! В-Вибач! Я-я не хотів!! — Несвідомо Тацумі випадково зачепив давню травму Кальцедонії. Запанікувавши, він глибоко вклонився і вибачився.

— Будь ласка, не звертай уваги. Нині нікого вже не хвилює колір моїх очей. Тепер колір моїх очей не турбує мене, — сказала Кальцедонія, мило посміхнувшись.

Але насправді вона дуже добре знала, що за її спиною, ті, хто недолюблював її, або просто заздрив її магічним здібностям, зловтішалися і погано відгукувалися про неї. Зокрема таким чином: «У неї такі високі магічні здібності, мабуть, вона одержима бісом!».

Безперечно, це були пусті балачки. Кальцедонія ніяк не могла бути одержима демоном. Вона має високу схильність до атрибута «святості», природному ворогу бісів. Немає ніякої можливості для бісів підпорядкувати її собі.

— Між іншим, найжахливіші демони виходять із захоплених бісами людей.

— Га?! Демони можуть вселитися навіть у людей?

— Так. На відміну від монстрів і тварин, у людей безліч бажань… Якщо бажання людини виходячи з-під контролю, стають занадто великими, вони можуть стати стимулом для вселення диявола. Щоправда, це ще не доведено.

Також у випадках протиприродної смерті, залишки образи та жалю можуть спричинити вселення демона в труп. Насправді сталося безліч випадків вселення бісів у трупи. Після сказаного Кальцедонією, Тацумі зрозумів: йдеться про так звану нежить.

— Крім усього, загальновідомо, що сила демона залежить від сили істоти в нормальному стані та сили її бажання, чим сильнішим буде бажання істоти, тим сильнішим стане демон.

— У такому разі, «біси» й справді проблематичні вороги.

На шляху до Храму вони продовжували розмову про демонів та бісів.

Вони розмовляли про різних демонів, особисто вигнаних Кальцедонією, і так само про деяких легендарних монстрів, що зустрілися їй, досить епічними, щоб можна було писати казки.

Слухаючи її розповіді про демонів і монстрів, цікавість Тацумі ставала дедалі глибшою. З того моменту, як він прибув у інший світ, він хотів би побачити монстра або парочку монстрів. І, до речі, паралельні світи йдуть пліч-о-пліч з пригодами. Тацумі, віком трохи старший шістнадцяти років, серйозно і ясно прагнув пригод.

Тацумі мріяв зустрітися з різними екзотичними істотами, вони поступово наближалися до Храму.

Вперше почувши назву «Храм», Тацумі уявив будівлю схожу на західну християнську церкву. Але насправді, Храм виявився схожим на західний замок, аніж на церкву чи храм. Єдине нагадування про «церкву» — гігантський дзвін, а також шпилі, що підіймалися з даху замку.

— Отже, думаю, доти, доки будинок не буде готовий, я житиму і працюватиму у Храмі.

— Будь ласка, докладай усіх зусиль, добре? Якщо у тебе виникнуть будь-які питання чи сумніви, то, будь ласка, розкажи про все мені, я намагатимусь допомогти тобі.

Підбадьорений посмішкою Кальцедонії, Тацумі увійшов до Храму з головного входу під пильним наглядом озброєних сокирами та списами вартових біля воріт.

Оскільки він йшов із Кальцедонією, ніхто не міг зупинити його. Все ж таки, насамперед ворота Храму повинні бути відчинені для всіх.

— Може нам варто спочатку повідомити пана Джузеппе про розв’язання питання з нашим будинком?

— Це правильно. Думаю, зараз Дідусь має бути у своєму кабінеті.

Тацумі та Кальцедонія попрямували до кабінету Джузеппе.

— Келсі? Сьогодні я тебе ніде не бачив, ти виходила кудись? — пролунав спокійний голос юнака за ними.