Розділ 4. Свята Діва Храму Саваіва

Левантес — столиця Королівства Ларгофілі.

У її центрі проживає Королівська сім’я, а навколо розташовані будівлі решти жителів міста. Це місто має населення 40 тисяч чоловік і, без сумнівів, є найбільшим населеним пунктом в Королівстві Ларгофілі.

Саме тут і знаходиться Храм Доктрини Саваіва.

У цьому світі вірують в пантеон Чотирьох Великих Богів.

А саме, Бога Урожаю — Саваіва, Бога Сонця — Голайва, Бога Вечірнього Місяця — Глававі та Бога Океану — Далегабе. На континенті Зойсалайт, де знаходиться Королівство Ларгофілі, куди б ви не пішли, скрізь зможете знайти Храм або Собор Чотирьох Великих Богів.

У Бога Урожаю Саваіва вірує більшість людей.

В основному цьому богу, що посилає хороший урожай, поклоняються фермери. Оскільки у даному світі найпоширеніша професія — фермер, це показує наскільки важливою була ця віра.

Крім того, під його заступництво потрапило і зародження нового життя, тому йому поклонялись і як Богу Дітонародження. В додаток до цього, його шанували як покровителя шлюбів.

У цьому світі прийнято обмінюватися весільними клятвами у Святинях і Храмах Саваіва. Стосується це всіх без винятків, як і Королівської сім’ї, так і простих людей. Весільні церемонії завжди проводять в Храмах Саваіва та подібних місцях поклоніння, де жреці виступають в якості свідків шлюбу.

Можливо, саме тому з усіх чотирьох головних церков, Храм Саваіва був побудований найвеличнішим.

Щодня велика кількість віруючих приходить молитися богу. З цієї причини ворота храму завжди відкриті. Найбільше виділяються, повністю захищені воїни храму, що знаходяться на сторожі по обидва боки воріт.

По коридору такого великого Храму Саваіва поспішно йшла Кальцедонія.

Під Храмом Саваіва знаходиться найбільше джерело магічної енергії у всьому Королівстві та його околицях. Це місце також відоме як «Свята Земля». Використовували його тільки для спеціальних поклонінь і ритуалів.

Кальцедонія вибрала ту підвальну кімнату для прикликання Тацумі, тому що їй була необхідна неймовірна кількість магічної енергії.

Залишивши церемоніальне приміщення, вона попрямувала до своєї кімнати, яка знаходилася в приміщеннях, де живуть жриці храму.

Кальцедонія увірвалася в свою кімнату і швидко переодяглася зі спеціально освяченого ритуального одягу, необхідного для ритуалу прикликання, в звичайну повсякденну рясу жриці.

Подивившись в особливо велике дзеркало в своїй кімнаті, вона переконалася, що її одяг і волосся в порядку.

Дзеркало було предметом розкоші зі скла. Тільки особлива група напівлюдей з великою близькістю до елементу вогню могла виробляти вироби зі скла та порцеляни, тому що технології виробництва вони передавали тільки між своїми. Такий виріб коштував надзвичайно дорого.

Переконавшись у своєму зовнішньому вигляді, Кальцедонія одягнула на шию Святий Хрест Саваіва і збиралася вибігти з кімнати, але зупинилася.

Вона, нарешті, зрозуміла, що після прикликання Тацумі, втекла переодягатися і зовсім не уявляла де він може бути. Але Кальцедонія знала, Тацумі все ще з її дідусем, Верховним Жрецем Доктрини Саваіва. Все що їй було необхідно, це спитати когось, і вона зможе знайти його місцезнаходження.

Кальцедонія вирушила на пошуки кого-небудь з високим становищем, щоб запитати про місцезнаходження її дідуся. Хоч тут і було багато людей, але з огляду на їх статус, вони не повинні знати де він.

Звичайно, всі старші жреці храму завжди мають уявлення про його місцезнаходження.

Але, що більш важливо, вона знала всіх високопоставлених людей храму в обличчя.

По правді кажучи, все було навпаки. У храмі не було нікого, хто б не знав про неї, а все тому, що Кальцедонія була власницею титулу «Свята Діва». Більше половини жителів міста Левантеса знали її в обличчя.

Вона володіє надзвичайним талантом і пізнаннями в магії, перевершуючи більшість людей. Також Кальцедонія має великі досягнення в цій галузі. Особливо в «Святому» елементі, який лікує та очищає, тому в поєднанні з надзвичайною красою, її прозвали як «Свята Діва».

Потім вона вийшла в коридор, де всі без винятку подивилися на неї.

Зараз, коли Кальцедонія йшла, їй на шляху зустрілися два молодших жреця, вони відійшли в сторону і злегка схилили голови. Коли вона пройшла повз них, вони дивилися на неї приховуючими бажання поглядами.

— Ах, леді Кальцедонія, вона прекрасна як ніколи…

— Згоден… але хіба леді Кальцедонія не виглядає якось незвично… радісно?

— Ага, теж так вважаєш? Сьогодні вона і справді виглядає надзвичайно веселою.

— З нею трапилося щось добре? Але…

— Хмм, щось не так?

— Щоб хтось зміг зробити леді Кальцедонію настільки радісною… Хто ж це може бути?

Молодші жреці спантеличено дивилися один на одного, злегка нахиливши голови убік. Кальцедонія була настільки веселою, що двоє молодих жреців подумали, що вона майже стрибає від радості.

Кальцедонія, нарешті, змогла знайти вищого жреця, який знав місцезнаходження її дідуся.

За його словами, він зараз у своєму кабінеті разом з гостем.

Те що її дідусь у своєму кабінеті з Тацумі, було очевидним для Кальцедонії, але перш ніж почути від вищого жреця, вона не задумувалась над цим, тому була здивована від того, що пропустила таку очевидну річ.

Як тільки Кальцедонія усвідомила себе як людину, вона завжди думала про одного хлопчика і ніколи не забувала його, навіть, на мить.

У неї були спогади її минулого життя. Чому, Кальцедонія не знала. Але факт, що вони у неї були, не викликав сумнівів.

У цьому світі люди вірили у переродження.

Тому не було дивним, навіть якщо пташка перероджувалась в людину. Але збереження спогадів з попереднього життя, було надзвичайно рідкісним явищем. Принаймні, Кальцедонія ніколи не зустрічала ще когось зі спогадами про попереднє життя, окрім неї самої.

Але це її ніколи особливо не хвилювало. Найважливішим було те, що вона пам’ятала його. Попереднє життя з ним було вкрай щасливим.

До неї давно повернулися спогади, і Кальцедонія мріяла про возз’єднання з ним.

Саме тому багато років вивчала міфи та ритуали прикликання. Вона не проводила і дня, без покращення своїх власних магічних здібностей.

Тепер їй успішно вдалося прикликати його у цей світ і возз’єднатися з ним, Кальцедонія повинна пояснити йому причини того, чому вона це зробила.

Тацумі був прикликаний одностороннім рішенням. Іншими словами, його висмикнули з його світу, не давши вибору.

Він може ненавидіти її. Може зневажати. Але для неї возз’єднання з Тацумі найбільше щастя, яке вона тільки може отримати.

В її минулому житті Кальцедонія була маленькою пташкою. Незважаючи на це, вона любила його.

Разом з ним Кальцедонія була найщасливішою. Настільки, що не бажала більше нічого іншого в своєму житті.

Вони разом виросли і жили, будучи разом один з одним.

Кожен раз думаючи про нього, її наповнювала радість.

Саме в цей момент хтось гукнув її:

— Ох, чи не леді Кальцедонія це. Повірити не можу, що мені випав шанс побачити вас сьогодні. Хіба це не благословіння нашого Бога Саваіва, покровителя шлюбів?

Тим хто її перебив, був добре одягнений молодий чоловік.

Якщо її не підводить пам’ять, він має бути старшим сином графського роду, який уже багато разів надсилав їй пропозицію руки та серця.

Він підійшов до неї, схилив коліно і м’яко поцілував тильну частину її долоні.

Прийнявши цей вчинок трохи грубим, Кальцедонія мимоволі звела свої красиві брови, насупившись, але хлопець про якого йшла мова, цього не помітив.

Чесно кажучи, вона уявлення не мала як звати цю людину, хоч і смутно пам’ятала його ім’я. Кальцедонія отримала занадто багато пропозицій руки та серця, щоб запам’ятати кожного з них.

Її дідусь, Верховний Понтифік Доктрини Саваіва, щодня отримував безліч листів з пропозиціями руки і серця. Серед них були також листи і від прямих членів Королівської сім’ї.

До цих пір Джузеппе відмовляв всім женихам, що приходили до нього з просьбою одружитися з нею. Її дідусь знав, що у неї на серці, і поважав її почуття.

Храм, був частиною Доктрини, яка не належала жодній країні. Тому в храмі статус королівської влади не мав цінності.

Офіційно, люди, що служать богам, не повинні схиляти голови навіть в присутності короля. Однак, це була лише офіційна позиція. Так що перед королями, зазвичай, вони проявляли належну повагу.

Весь цей час Джузеппе був щитом, що захищав її від усіх шанувальників з Королівської сім’ї чи аристократів. Та й сама вона була жрицею, тому ніхто не міг змусити її вийти заміж. Навіть Королівська сім’я чи аристократи. Кальцедонія не один раз ігнорувала компліменти від молодої людини перед нею.

Вона хотіла піти до Тацумі так швидко, як тільки можливо, а він продовжував її затримувати.

На початку він робив компліменти Кальцедонії. Але десь на шляху вони перетворились у вихваляння самого себе. А її зовсім не цікавило це все.

“Я хочу піти до свого господаря, а не слухати його нудні слова!!!” — кричала вона про себе, але зовні показувала чудову фальшиву усмішку, іноді кидаючи відповідні слова у бесіду.

Балаканина тривала до того моменту, поки, навіть, Кальцедонія не змогла більше терпіти його.

Саме в цей момент до них підійшов якийсь чоловік:

— Келсі.

Він окликнув її по прізвиську. Побачивши його, вона просвітліла, а ось обличчя молодої людини навпаки скорчилося.

— Морга.

— Ц-це ж сер «Лицар Свободи»… ні, я мав на увазі лорд Морганіч.

Цей молодий чоловік був високим, струнким і неймовірно мужнім, але з красивим обличчям. З рудим волоссям і червоно-карими очима; не дивлячись на те, що він ще молодий, його вигляд був досить значним. Одягнений він був не в чернечі шати храмових жреців, а в металеві обладунки, у його поясі висів меч. На нагруднику броні був вигравіруваний Святий Хрест Доктрини Саваіва, а також ряд інших захисних символів.

Літні обладунки зі Святим Хрестом Саваіва, показували його приналежність до Лицарів Кліриків.

Лицарі Клірики — лицарський підрозділ відповідальний за захист храму і жреців.

Як згадувалося раніше, храми не належали до жодної країни. Тому під час кризи вони не зможуть попросити допомоги ні в однієї з них.

Ось чому храму потрібні свої власні захисники. І сила, що захищає їх — Фракція Лицарів Кліриків.

Але, звичайно, це лише офіційна точка зору, якщо в храмі станеться криза або якесь лихо, то з його дозволу, місцева влада допоможе їм.

— Що ти тут робиш? Його Святість Хризопраз чекає на тебе.

— Зрозуміла, Морга, — після відповіді молодій людині під іменем Морга, Кальцедонія знову повернулася до юнака дворянина.

— Мені жаль. Дідусь, я мала на увазі Його Святість Понтифік Хризопраз, кличе мене. Прошу вибачення за мою грубість і раптовий відхід, — вона витончено вклонилася перед ним. Дворянин зрозумів, що він більше не може затримувати її.

Молодий чоловік відповів:

— Ні-ні, нічого не поробиш, якщо вас кличе Його Святість Хризопраз. Я не можу вас більше затримувати. Якщо у нас буде можливість, давайте зустрінемося знову, — разом з відповіддю він вклонився, прощаючись з Кальцедонією. Попрощавшись і з Морганічем, він, нарешті, пішов. Про себе Кальцедонія висунула язик і роздратовано видихнула. Після чого повернулася до Морганіча:

— Дякую, Морга. Ця людина дуже уперта…

— Не турбуйся, Його Святість дійсно чекає на тебе. Тобі не потрібно поквапиться?

— Ах! О ні! Я не повинна змушувати господаря чекати ще більше… — схвильовано сказала Кальцедонія, і швидко побігла в паніці.

Спостерігаючи, як швидко її спина зникає, Морганіч втупився на неї з глибоким почуттям у погляді.