Розділ 6. Минуле

Скільки їй було, коли Кальцедонія вперше побачила цього хлопчика?

Чи було це, коли вона дійшла свідомого віку? Тоді їй було близько трьох або чотирьох років.

Однієї ночі їй приснився сон. Хлопчик зі сну трохи старший за неї, дивився на неї чорними очима, схожими на темні обсидіани.

— Давай Чііко, пора їсти.

Мило посміхаючись, хлопчик простягнув їй маленьку ложечку з чимось білим, схожим на зерно.

— А? Що? Я повинна їсти щось подібне?

Зерно здавалося було вимочене в воді, утворюючи клейку субстанцію. Незалежно від того, як вона дивилася, це взагалі не виглядало смачним. Однак, в її сні, Кальцедонія з великою радістю все з’їла.

Оскільки це сон, вона не змогла відчувати смак. Але могла явно відчути почуття задоволення після їжі.

Поки Кальцедонія їла зерна, хлопчик з чорними очима, щасливо їй посміхнувся.

Чомусь їй захотілося побачити обличчя хлопчика ще більш щасливим, тож вона їла, поки в її шлунок більше нічого не могло вміститися.

…

Кальцедонія, стоячи на вівтарі, з великим запалом, розпочала свою проповідь перед масами присутніх віруючих.

Вона говорила про заповіді божі, написані в різних священних писаннях. Їх передавання було важливою метою всіх жреців.

Переважна більшість людей в цьому світі — неграмотні. Вони не вміли ні читати, ні писати, тому вчення боже, повинно передаватися усно.

Звичайно, вона не єдина, хто виконував цей обов’язок. Всі жреці по черзі читали проповіді. Але тому, що сьогодні настала її черга проповідувати в каплиці при храмі, все приміщення було переповнено.

Причиною для їх приходу було бажання почути проповіді від жреців. Але сьогодні це не було єдиною причиною для приходу людей до каплиці.

Платформа для проповідей, розташовувалась в найглибшій частині каплиці, де всі відвідувачі могли дивитися на неї з висоти пташиного польоту. Багато хто прийшов щоб побачити «Святу Діву», що урочисто читала проповідь з платформи.

Але сьогодні в очах, які прийшли побачити «Святу Діву», можна помітити легкий слід замішання.

Зазвичай «Свята Діва» урочисто повторювала писання байдужим тоном. Але сьогодні манера її мови і та атмосфера, сильно змінилися.

…

Час від часу, їй снився хлопчик.

Через певний час після початку цих снів, Кальцедонія почала помічати що в її снах, її тіло було надзвичайно маленьким. Більш того, вона зрозуміла, що навіть не була людиною.

Він садив її на свою долоню і піднімав до рівня очей. А потім, давав їй об’єкт схожий на насіння, і вона радісно клювала його дзьобом.

Так, мабуть в цих снах Кальцедонія була маленькою пташкою. Її пір’я було сріблясто-сірого кольору, і вона відчувала, як щось колишеться над її головою. Коли Кальцедонія качала головою вліво і вправо, те що було над її головою також хиталося. Хлопчик давав їй насіння, яке вона спритно з’їдала, після чого захопленим голосом видавала: «Чірік!».

— Було смачно Чііко? — сміючись, запитав хлопчик. Уві сні її звали “Чііко”.

Хлопчик завжди був з нею.

Чи то на його руці, плечі або голові, вона завжди була з хлопчиком. В міру того як Кальцедонія поступового росла, хлопчик зі сну також ріс.

І нарешті, за ті роки, пережиті нею уві сні, у неї з’явилися ніжні почуття до хлопчика.

Поки вона була поруч з ним, він наповнював її серце теплим, лагідним почуттям. Її почало тягти до хлопчика.

З часом, у віці десяти років, Кальцедонія раптово усвідомила.

Усвідомила що ці сни про хлопчика, зовсім не сни, а спогади минулого, які вона заново переживає. Через сни Кальцедонія згадує своє минуле життя.

Як тільки це відбулося, відразу ж спливли і всі інші спогади про її минуле життя. Перш за все обличчя хлопчика, її господаря — того, хто дивився на неї, природний термін життя якої, наближався до кінця, порожній та сумний погляд якого, безмірно потряс її серце.

…

Кальцедонія проповідувала з трибуни на платформі як зазвичай, але чомусь на думку інших, зараз вона була зовсім іншою. Як правило, «Свята Діва» читала писання божі, як безперервний потік холодної води, що не обривав її гідний вигляд. Зазвичай віруючі захоплено дивилися на її гідну фігуру, але сьогодні вони перебували в замішанні.

Раніше Кальцедонія читала відривки з писання з легкою посмішкою та байдужістю на лиці. Але сьогодні все було інакше. Сьогодні, в її злегка вологих очах, можна було помітити гаряче світло та сп’янілий погляд, коли вона страсно викладала писання. Іноді Кальцедонія зітхала, а зітхання ці були наповнені палкими бажаннями, глибоко захованими в її серці.

На незвичайну поведінку «Святої Діви» звернули увагу її колеги та віруючі, нахиливши голову, і втупившись в неї з замішанням.

Сьогодні деякі віруючі, більше ніж зазвичай, були захоплені її дивною чарівністю.

І хоча погляди всіх присутніх були спрямовані на неї, розум Кальцедонії був наповнений думками про хлопчика з її снів, з яким вона нарешті возз’єдналася.

…

Дві думки заполонили її серце. Перша — зустріти хлопчика, її господаря, хоча б ще один раз, та друга — його відчай, який він випробував після втрати Кальцедонії уві сні. Тому вона прийняла тверде рішення: Кальцедонія, будь-якою ціною, вивчатиме магію, а потім використовуючи її, повернеться до нього… на його сторону.

В її нинішньому світі є містичне мистецтво під назвою магія. Тоді, будучи молодою, вона наївно припускала, що використовуючи магію, можна повернутися на його сторону.

Але на той момент Кальцедонія не знала, що хоча магія для перетину світів існувала, проте це було щось забуте, відоме колись давно, а нині не більше, ніж легенда.

Оскільки вона нічого не знала, перше, що зробила Кальцедонія — порадилась з батьками.

Дівчинка розповіла їм про хлопчика з її снів.

Спочатку її люблячі батьки, з посмішкою слухали її розповіді, але час йшов, а вона ніяк не переставала говорити про хлопчика, і їм стало неприємно.

Потім дівчинка раптово сказала, що вона хоче навчатися магії і причиною цьому послужила можливість знову зустріти хлопчика.

Нарешті її батьки подумали, ніби вона зійшла з розуму, і планували відмовитись від неї.

Місцем де жила дівчинка та її сім’я, було невелике закинуте село у віддаленому районі Королівства Ларгофілі.

І якби про дивну поведінку стало відомо, не тільки її, але і всю її сім’ю почали уникати. Тому батьки сказали їй більше нікому не розповідати про свої сни. Однак будучи ще маленькою дитиною, ігноруючи попередження батьків, вона іноді розповідала людям про свої сни. Згодом жителі села віддалилися від них і стали холодно поводитися з ними, тоді її батьки, нарешті, зважилися відмовитися від неї.

Але в кінцевому підсумку вони не змогли винести думки про продаж своєї доньки в рабство, так вони і віддали її мандрівному жрецю, що випадково проходив через їхнє село.

Вони запропонували жрецю свої невеликі заощадження, щоб він взяв її з собою в місто побільше, а можливо і віддав її до притулку. Причиною для посилання маленької дівчинки, послужила відмовка: «Ти не зможеш навчитися магії в такому маленькому селі, тому ми попросили жреця, щоб він взяв тебе в більш велике місто, де можна навчитися подібному”.

І так вона й покинула рідне село, тримаючись за руку жреця. Ніхто не проводжав її.

Протягом усієї подорожі жрець не сказав їй ні слова. Він чув від її батьків, ніби дівчинка збожеволіла, тому не вважав за необхідне розмовляти з нею.

У подорожі зі жрецем вона отримувала самий мінімум відпочинку і їжі. Нарешті вони дісталися до королівської столиці Королівства Ларгофілі, міста Левантеса. Жрець той був членом Храму Саваіва в Левантесі, його запросили стати свідком на весіллі сина важливої людини в віддаленому місті.

У цьому світі можливість отримати допомогу в службі на весіллі від жреця Саваіва з центрального храму в столиці, було символом статусу і багатства.

Його нинішня подорож якраз була пов’язана з такою ситуацією. На зворотньому шляху йому і довірили цю маленьку дівчинку. Жрець, після повернення в Левантес, відправив її в кімнати для прислуги храму, на роботу служницею.

Витрати на подорож, їжу та проживання були оплачені батьками дівчинки. Але клірик, ледь використавши ці гроші, привласнив все собі.

Жрець був задоволений цим, і дівчинка швидко зникла з його свідомості.

Таких дітей, як вона, в храмі було безліч. Діти, які втратили свої родини з яких-небудь причин, або ті діти, яких покинула їхня сім’я, такі як вона. Жреця не особливо турбувала маленька дівчинка, з обставинами, як і у інших.

Але весь цей інцидент виявився вельми вдалим для неї.

Коли вона працювала служницею для жреців, то випадково потрапила на очі Верховному Понтифіку Храму, який відразу ж помітив її рідкісний талант до магії.

…

— …Так ось що сталося… — тільки і зміг видавити шокований Тацумі, почувши історію минулого Кальцедонії.

— Вона може не виглядає так, але ця дівчина пережила багато страждань і труднощів.

До того, як Джузеппе прийняв її, вона жила більш тяжким життям, яке Тацумі і уявити собі не міг.

Після того як Кальцедонія пішла проводити проповідь, Тацумі і Джузеппе продовжили розмову в кабінеті.

— Після того, як вона стала моєю прийомною дочкою, Кальцедонія почала ретельно працювати. Вона старанно вчилася на мага, також у неї були свої обов’язки як у жриці. Також Келсі займалася і іншими речами. І нарешті, завдяки працьовитості її мрії збулися.

У віддаленому куточку королівських архівів, прихований під купою інших документів, вона знайшла описання ритуалу церемонії прикликання. Після багатьох років навчання і підготовки, їй нарешті вдалося прикликати Тацумі. І доказом цієї важкої робити, був Тацумі, що сидів прямо тут.

— І як бачиш, зять, я ще раз маю висловити свою подяку.

— Так?

— Зять, ти прийняв мою внучку, незважаючи на те, що вона прикликала тебе з твого світу без будь-якого попереднього узгодження. Навіть, якби ти зненавидів її самою лютою ненавистю, то ніхто не мав би права заперечити тобі, але ти не став цього робити.

Для того кого навіть не запитали і прикликали в інший світ, поводитись подібним чином не буде чимось дивним. Було б зовсім не дивно лаятися та діяти вкрай грубо.

Але Тацумі зовсім не скаржився, більш того він відчув вдячність до Кальцедонії.

Джузеппе дуже вразило, як Тацумі спокійно прийняв її, він був вдячний йому.

— Якщо можливо, я правда хотів би, щоб ти прямо тут і зараз прийняв мою внучку як свою дружину, зять. —Хо-хо-хо, — розсміявся Джузеппе, але Тацумі з іншого боку не сміявся.

Він не відразу зрозумів, що сказав Джузеппе. Але незабаром сенс сказаної фрази просочився в його розум, і він, нарешті, зрозумів, що Джузеппе мав на увазі.

При цьому Тацумі розкішно виплюнув чай, який він пив.

…

З тих пір, сни повільно просувалися вперед.

Тепер вона стала прийомною дочкою Верховного Понтифіка Храму Саваіва, і змогла взятися за вивчення магії, так її магічний талант почав розквітати. І в той же час Кальцедонія почала шукати спосіб перетнути світи.

Звичайно ж вона старанно виконувала щоденні обов’язки жриці, та іноді своєю магією, лікувала поранених.

Продовжуючи повсякденне життя, її сни про того хлопчика — її минуле життя, яке Кальцедонія переживала заново, стало для неї найбільшим задоволенням.

У цих снах вона могла бути зі своїм коханим господарем, де на відміну від реальності, вона могла його побачити.

Разом з нею, ріс і хлопчик з її снів.

Можливо, саме за допомогою богів їй дозволили переродитися в період, коли Кальцедонія була того ж віку, що і хлопчик.

З ранніх років вона була вкрай вдячна за це. Бог Саваіва був єдиним богом, про якого знала Кальцедонія в цьому віддаленому селі.

Хлопчик в її снах був того ж віку що й вона, це посилювало близькість, яку Кальцедонія почала відчувати, і ці почуття ставали сильнішими.

Кожен раз, коли вона бачила в своєму сні хлопчика — свого господаря, її почуття до нього росли так само, як і минали дні.

Однак, не всі її сни були щасливими.

Вона ясно пам’ятає той день, коли її господар втратив свою сім’ю.

Хлопчик і його родина отримали важкі травми в якомусь віддаленому місці. Кальцедонія все згадала досить давно, також вона усвідомлювала ту обставину, але, побачивши все це знову в снах, її наповнило горе.

Її господар — хлопчик з її снів, дуже любив свою сім’ю. Як і він, його родина теж любила і обожнювала її. Але вся його сім’я померла, залишивши хлопчика на самоті.

Тоді Кальцедонія помітила, що кількість днів без нього зростає. Вона нарешті зрозуміла, наскільки важкі були його травми. В його світі не існувало магії лікування. Важкі травми доводилося лікувати протягом тривалого періоду часу.

Поки хлопчика не було поруч, про неї дбав їх сусід. Кальцедонія знала його обличчя зі своїх спогадів. Коли її господар виходив на прогулянки з нею, поки вона сиділа у нього на плечі, він часто вітався з цією людиною.

І ось, через довгий час, її господар, нарешті, повернувся додому, але повернувся він з серцем повним скорботи.

Вони вдвох переїхали з великого будинку в набагато менший, з цього моменту ці сни почали снитися їй кожен день.

Ось чому вона почала поспішати з приготуваннями. Кальцедонія відчувала, наближається час розставання з хлопчиком.

У неї залишилося не так багато часу. Вона турбувалася про його стан після її втрати, як могла, Кальцедонія поспішала з приготуваннями до церемонії прикликання.

Всі необхідні процедури були максимально прискорені. Вона відпочивала зовсім мало часу. Тому підготовка, нарешті, була завершена. У той же момент настав і час розставання в її снах.

Уві сні хлопчик, втративши її, був сповнений відчаю. Кальцедонія хотіла підтримати його. Вона хотіла бути корисною для нього, навіть чуть-чуть. Хотіла бути біля нього… Так Кальцедонія почала церемонію призиву хлопчика.

Церемонія тривала кілька днів, в цей час вона не їла і не спала.

Хоча у неї і є велика витривалість, ніж у більшості, і її талант до магії був винятковим, все одно був шанс провалу церемонії.

Більш того, зараз Кальцедонія могла виконати цей ритуал тільки один раз. Якби у неї не вийшло, наступна спроба могла б бути тільки через кілька років.

Як тільки вона почала церемонію, в її свідомості з’явилася фігура хлопчика, який тільки що втратив її. Чомусь його фігура, яка з’явилася перед нею настільки реалістична, ніби вона і не спить… Кальцедонія ніяк не могла цього зрозуміти. Можливо, що це якось пов’язано з церемонією. Її зв’язок з ним, ставав все сильнішим.

Він втратив всю силу волі і був у розпачі, вона хвилювалася за нього. Хлопчик дивився на спорожнілу клітку беземоційним, пустим поглядом. Так він і продовжував жити, нічого не роблячи.

Такими темпами він не загине від відчаю? В пориві відчаю він може спробувати позбавити себе життя.

Серце її стиснулося від хвилювання, але вона продовжувала церемонію.

А потім…

А потім, її бажання нарешті досягло хлопчика.

Він більше не буде снитися їй. Тому що хлопчик, з яким Кальцедонія могла бачитись тільки уві сні, тільки що з’явився перед нею.