Мій домашній улюбленець – Свята Діва. Розділи 1-12

Розділ 8. Давайте вивчати магію

Королівство Ларгофілі.

Воно розташовувалося в самій північній частині континенту Зойсалайт і було однією з найбільших держав. На території королівства перебував масив Великих Гір, де за фазами місяця у великих кількостях збиралися духи морозу, згідно пори року, а найбільше в саму холодну зиму.

У цьому світі пори року змінювалися за примхою духів. Коли наймогутнішими були духи вогню — йшло літо. Коли сильніше всіх діяли духи землі, йшла осінь, час для збору врожаю. Коли наближався час панування духів вітру, наступала весна.

У Королівстві Ларгофілі, як фази місяця впливали на духів морозу, які збираються на масиві Великих Гір, так і крижані духи впливали на тривалість сонячних днів. Окрім того, вони існували від вечірнього місяця і до ранкової зорі, роблячи сонячні дні коротшими, так зимові ночі наступали рано і закінчувалися пізно, такий період тривав до півроку. Хоча більшу частину часу вплив мали духи води або ж льоду, в короткий період осені був рясний урожай. Дуже рідко хтось помирав від голоду, їжі було в надлишку, завдяки рясному урожаю, зібраному восени.

До того ж, через велику кількість снігу, що випадав щороку, води було в надлишку, її частину використовували для приготування різних видів алкоголю. Фактично, алкоголь з Королівства Ларгофілі був одним з найкращих на континенті Зойсалайт.

Народ королівства також відомий своїми сильними лицарськими та військовими мистецтвами. Завдяки чому, солдати і лицарі проходили через дуже важкі тренування.

Зараз Джузеппе з Кальцедонією розповідали Тацумі про життя звичайного народу на цій землі. Однак найбільше Тацумі цікавила магія та все зв’язане з нею. Після того, як його прикликали сюди, він зрозумів — вона реальна, і людей здатних використовувати магію, називають «магами».

Не тільки Кальцедонія, але й Джузеппе також виявився магом.

— Не так багато людей можуть користуватися магією, як правило, кількість людей зі здібностями до магії становлять одна чи дві людини на сотню.

Існували системи магії, в яких спеціалізувався кожен маг. Виділяють шість основних типів, так звані «атрибути».

«Світло», «Темрява», «Земля», «Вода», «Вогонь» і «Вітер». Вони ранжовані та розбиті на декілька підсистем, і невідомо, скільки їх всього існує.

— У мене є спорідненість зі «Святістю», «Полум’ям», «Морем», «Деревом» і «Блискавкою», а у Дідуся зі «Святістю» та «Морем».

— А? П’ять? Це й справді приголомшливо.

— Так, ця дівчина є генієм. Більшість магів має спорідненість тільки з одним атрибутом. Я, її дідусь, вважаюсь особливим через спорідненість з двома атрибутами. У минулому тільки у одного-двох людей в історії було настільки ж багато спорідненостей.

До речі, «Святість» поліпшена форма «Світла», як і «Полум’я» від «Вогню», «Дерево» від «Землі», «Море» від «Води» і «Блискавка» від «Вітру».

— Зазвичай для застосування магії необхідно вимовити заклинання. Окрім того, на скільки б маг не був вмілим, магія без заклинань неможлива.

Магів, які вчинили злочини, пов’язували і в рот вставляли кляп, таким чином запобігаючи вимовлення заклинання. Завдяки цьому не було ніякої можливості втекти, скориставшись магією. Під час виголошення заклинання в дії приходить магічна енергія, накопичена в тілі. Через це знання того, скільки внутрішньої енергії потрібно для заклинання, було дуже важливим. Правильна вимова заклинання і виділення потрібної кількості енергії — два компонента, що необхідні для успішного застосування магії.

— То-тоді? Можливо і у мене є якась спорідненість? — запитав Тацумі Кальцедонію і Джузеппе, не приховуючи свого хвилювання.

Ймовірно, у Тацумі може бути чималий талант до магії через прикликання з іншого світу, така тема була дуже поширена в фентезі. Або, можливо, він став дуже сильним під час перенесення між світами. Якщо є така річ як магія, Тацумі хотів би мати можливість її використовувати. Він задав своє питання з великими надіями, але вирази обличчя Кальцедонії і Джузеппе стали якимись незрозумілими.

—Н-ну… мені важко говорити таке, але, господарю, у…

— Важко сказати тобі таке… зятю, ти не можеш використовувати магію, тому що… ми не можемо відчути ніякої магічної енергії, яка б виходила з твого тіла.

У цьому світі подейкували, що у більшості істот в основному є хоч якась кількість магічної енергії, навіть у найдрібніших комах. Для навчання магії, необхідно, навіть, більше, ніж трохи. Тому що для застосування заклинання потрібна хоча б мінімально фіксована кількість магічної енергії.

Але у Тацумі, прибульця з іншого світу, взагалі не виявилося магічної енергії. Все через те, що він прибув зі світу без магії. У даній ситуації, не було нічого надзвичайного.

Деякі маги, як, наприклад, Кальцедонія і Джузеппе, могли відчувати магічну силу, що міститься в інших.

Однак, з його приходу і до цих пір вони нічого не змогли відчути від Тацумі. Без магічної енергії неможливо використовувати будь-яку магію.

Це привело Тацумі у відчай.

— Не переймайся так, зятю, хоч у тебе і немає мінімальної кількості енергії для самого елементарного заклинання, у тебе все одно є крихти магічної енергії.

— Са-саме так, господарю! У тебе є достатньо магічної енергії для життя в цьому світі. Коли ти вперше потрапив сюди, я змогла передати її тобі!

Сказали вони обидва, намагаючись втішити Тацумі. Його значно схвилювала можливість використовувати магію, але після того як він дізнався про те, що не зможе використовувати її, він до цих пір перебував у стані шоку.

— …Наспіви, які ми використовуємо, необхідні для активації магії. Тому використовувані нами заклинання і магію, звуть «Магічними Аріями».

Намагаючись підняти настрій Тацумі, Кальцедонія постаралася злегка змінити напрямок бесіди.

Якщо говорити про магію, спочатку існувала тільки магія, що активується за допомогою Магічних Арій, але… близько десяти років тому, з’явився хтось, здатний використовувати новий тип магії. Для розмежування типів магії, початкову стали називати «Магічними Аріями».

— Нова магія…?

— На відміну від традиційної магії арій, нова магія звертається за допомогою до Духів, а назвали її — «Магія Духів». Якась жінка, прибувши з іншої країни, почала поширювати інформацію про неї.

— Справді? Тоді можливо… ця жінка теж прибула з іншого світу, як і я. Таке взагалі може бути можливим?

— Що ж, я тільки недавно дізнався про неї. Мені ще тільки належить зустрінеться з цією молодою жінкою. Судячи з чуток, вона дуже красива. Якщо можливо, я хотів би зустрітися з нею хоча б один раз.

— Хо-хо-хо, — розмріявся Джузеппе, як завжди.

— Ми розмовляємо вже досить довго.

Джузеппе обірвав розмову і обернувся виглянути у вікно, що вело на вулицю, і побачив, що небо почало забарвлюватися в глибокий темно-червоний колір.

— Думаю, пора обговорити, де тобі, зятю, слід поки що пожити, але ти сам уже прийняв для себе якесь рішення?

— Господарю, ми можемо придбати дім у торговця, вже знайшлись декілька варіантів, я думаю ми повинні пізніше на них подивитися.

— Це так? Думаю, поки що, зять, повинен залишитися тут, в цьому храмі. Сюди, в Головний Храм Доктрини Саваіва на континенті Зойсалайт з різних регіонів прибуває безліч паломників і подорожуючих жреців. Тут безліч гостьових кімнат, або… — Джузеппе єхидно підняв брову.

—Чи не хотів би ти залишитися в кімнаті Келсі? Якщо це буде, зять, то у мене не буде ніяких заперечень.

— А-а так можна?! Мене влаштує і гостьова кімната! Будь ласка, дайте мені гостьову кімнату!!!

Його обличчя повністю почервоніло, Тацумі попросив гостьову кімнату. Кальцедонія подивилася на нього з виразом жалю на обличчі.

— Хо-хо-хо, я пожартував, хлопче. Кальцедонія зараз живе в гуртожитку з іншими дівчатами жрицями. Навіть якби я попросив, зять, не зміг би там залишитися, так?

Стать не мала значення, оскільки чоловіки і жінки, які залишалися в храмі, в основному не перебували в шлюбі.

Саваіва — бог покровитель шлюбів, тому цілком очікувано для служителів цього бога зв’язувати себе шлюбними узами.

У більшості священнослужителів є свої сім’ї. Обзавівшись сім’єю, вони покидали храм і переїжджали жити в місто. Тобто, коли жреці переїжджали з храму в будинок у місті, це служило знаком того, що вони збираються одружитися. Після вступу в шлюб, в роботі священнослужителів починали з’являтися незручності, наприклад народження дітей. Але оскільки Саваіва оберігав дітей, релігія лише заохочувала їх народження.

Через все вище перераховане, спільний переїзд в міський будинок для Тацумі і Кальцедонії не був чимось незвичайним або необгрунтованим. Єдина складність полягала в переїзді в будинок володарки титулу «Святої Діви», хоча в той момент, Тацумі ще не усвідомлював цього факту.

Настав наступний день.

Відчуття часу Тацумі підказало йому, що полудень уже минув. Кальцедонія, закінчивши зі своїми обов’язками на цей день, тепер гуляла з Тацумі вулицями Левантеса.

Вони удвох вирушили в місце купівлі-продажу будинків. Тацумі провів аналогію з агентством з продажу нерухомості зі свого старого світу. Удвох вони трималися ближче один до одного, із задоволенням гуляючи по місту.

Дивлячись на них, можна легко сказати, що Тацумі був дещо розсіяним. Його обличчя почервоніло, а погляд його блукав у різні сторони. Ну, було б дивно, якби він зміг звернути свою увагу на що-небудь. Особливо, якщо врахувати два м’яких пагорба, що належать Кальцедонії, які зараз щільно приклеїлися до його правої руки і нікуди не рухалися.

По всій видимості, в цьому світі існує нижня білизна для верхньої частини тіла, але воно явно відрізняється від бюстгалтерів зі світу Тацумі. Тут це була довга м’яка тканина, яку намотують навколо грудей. Тканина явно не мала захисні властивості бюстгалтерів. Тому, в даному випадку, ніщо не блокувало відчуття ніжності пари пагорбів. Повнота відчуттів безпосередньо передавалася прямо в руку Тацумі.

Таким чином, він відчайдушно намагався ігнорувати ці відчуття на своїй руці.

— Щось трапилося, господарю? — Кальцедонія помітила незручну поведінку Тацумі.

— Н-ні, просто… я не звик ходити з дівчиною, що тримає мене за руку. Особливо, коли вона красива.

Це був перший раз, коли Тацумі ходив разом з дівчиною свого віку, що пригорнулася до його руки, він не міг сказати Кальцедонії прямо в обличчя: «Все тому, що ти пригорнулась грудьми до моєї руки».

Але, навіть так, ці відчуття зовсім не здавалися йому неприємними. Кальцедонія, що і не підозрювала про думки Тацумі, засяяла своїм красивим обличчям і розсміялася.

— В чому проблема? У минулому, господар і я досить часто гуляли разом, хіба ні?

— Н-ні, в той час, ти була маленькою Чііко! Я складав руки і не рухався, а ти сиділа у мене на плечі, чи голові!

Розмовляючи, вони гуляли, насолоджуючись компанією один одного.

Незважаючи на дивні погляди від перехожих, Тацумі був зайнятий розмовою з Кальцедонією і м’яким відчуттям на своїй руці, тому зовсім не помічав, яку увагу їм приділяли інші, хоча за ними спостерігали майже всі.

У місті Левантес, не було жодного, хто б не знав дівчину, що носить титул «Святої Діви» Храму Саваіва. Більшість людей навіть знали її в обличчя.

Тільки сам факт її прогулянки в обнімку з хлопцем приблизно її віку, притягнув їх увагу. Але ось обличчя Кальцедонії, що сяяло від щастя, змушувало городян розширити свої очі від подиву. Але ще сильніше вони дивувалися після того як помічали молодого хлопчину приблизно її віку, разом з нею.

Юнак був доволі незвичайним, мав янтарний колір шкіри, чорне волосся і очі, та був одягнений в одяг, який ніхто не бачив раніше.

З іншого боку, у жителів цього королівства колір волосся в основному варіювався від яскраво-червоного до світло-коричневого і в будь-якому випадку, така блондинка, як Кальцедонія, теж вважалася не цілком звичайною.

У більшості жителів королівства шкіра була білосніжного кольору. Тацумі привертав би увагу, навіть просто сам по собі, але зараз він йшов рука об руку зі знаменитою «Святою Дівою».

Городяни з цікавістю спостерігали за рідкісною парочкою, що йшла вздовж дороги.

Тим часом пара досягла своєї точки призначення, яка виявилася аналогом офісу з продажу нерухомості в цьому світі.

— Значить, це тут?

— Так. Тут живе торговець, який розпоряджається будинками і ділянками.

Вони прибули до будинку, цілком зробленого з каміння.

По дорозі сюди, більшість будівель, які попадалися на очі, мали червоно-коричневий колір, і були збудовані з акуратно складеного каміння, схожого на кладку цегли. У зв’язку з використанням такого каміння, місто переповнювалось відтінками червоного кольору.

Але будівля перед ними, не була червоно-коричневого кольору, а скоріше білого кар’єрного каміння. Тацумі мало знав про каміння, але такий особняк давав уявлення про заможність власника. Якби вони озирнулися на всі боки, то помітили б, багато особняків по сусідству побудованих з такого ж каміння. Тацумі почав задаватися питанням, чому по сусідству такі висококласні будинки.

— Звичайний особняк… — в черговий раз Тацумі неуважно глянув на особняк перед ним.

Знову подумавши, він вирішив, що будинки і особняки, не виставити на вітрину, як інші товари. Тому, в даному випадку, справжній магазин з вітриною не потрібен для продажу будинків.

Поки Тацумі розмірковував, Кальцедонія підійшла до дверей і голосом, ясним як дзвін, вимовила:

— Прощу вибачення, це Кальцедонія Хризопраз із Храму Саваіва. Власник будинку на місці?

Через деяку мить, з дверей особняка енергійно вибіг чоловік середніх років.

На його голові виднілися залисини, також особливо виділявся його округлий живіт. Як з’ясувалося, на зріст він виявився нижче Тацумі та Кальцедонії.

Одягнений в одяг хорошої якості, який Тацумі бачив на людях під час прогулянки по окрузі. Чоловік здавався багатою людиною, як і очікувалося від власника такого особняка.

— Ах! Я чекав вашого приходу, ваша святість! Я чекав, коли ви звернетеся до мене! Мені дуже приємно бути корисним вам!!! — на товстому обличчі господаря особняка з’явилася широка посмішка, потираючи руки одна об одну, він привітав Кальцедонію.