Розділ 9. Пошук Дому

Людину, що вийшла з особняка, звали Кашин Санкірай. Він був одним із дворян цієї країни, і мав титул Барона. Перш ніж прийти сюди, Кальцедонія трохи розповіла про нього Тацумі.

До речі про нього, він весь час кланявся Кальцедонії.

Кашин, хоч і нижчий, але все ж таки законний дворянин. Побачивши, як він без вагань кланяється Кальцедонії, Тацумі вкотре усвідомив її статус в цій країні.

— Ця смиренна людина вітає її святість із цією радісною подією! Тільки подумати, її святість, леді «Свята Діва» нарешті виходить заміж. Можу уявити, як гірко себе почуватимуть багато послідовників її святості, коли ця звістка досягне їх. Навіть я, Кашин Санкірай пролив сльозу, дізнавшись про ваше рішення.

— Прошу пробачення, мілорд Санкірай, я все ще поки не вирішила вийти заміж… — стривожена Кальцедонія кинула глибокий і багатозначний погляд на Тацумі, який стояв позаду неї.

Помітивши її погляд, Тацумі просто мовчки продовжив спостерігати за нею, адже перед нею стоїть дворянин, а Тацумі, як простолюдин, зробивши щось неправильне, може образити Кашина.

— Ох? Тоді в чому річ? Але її Святість же жриця храму і Ви покинули храм у пошуках будинку, хіба це не означає, що Її Святість у найближчому майбутньому збирається вийти заміж?

— Н-ну… Принаймні, я сподіваюся на це… — Кальцедонія знову кинула багатозначний погляд на Тацумі.

Але у цьому погляді відчувається захоплення… подумав Тацумі.

— Як Ви можете таке казати! Немає жодного чоловіка, хто не був би щасливим, якби її Святість стала його супутницею життя! До речі…

Кашин почав неспокійно озиратися.

— Чоловік Її Святості не супроводжує Вас сьогодні?

— Ні, сьогодні… — Кальцедонія нарешті повернулася до Тацумі. Зрештою, і Кашин теж помітив присутність Тацумі.

— Хмм! Ця людина?..

— Так. Ця людина…

— Ох! Я зрозумів! Він нещодавно найнятий слуга її Святості!

— Т… Що?! Н-ні, він не мій слуга…

Кальцедонія швидко нахмурила свої прекрасні брови. Але, не помітивши змін у її обличчі та перервавши її, Кашин продовжив, не зупиняючись говорити.

— Але одного чоловіка слуги не вистачить для всіх побутових потреб. Якщо її Святість побажає, варто влаштувати для Вас якусь служницю?

— Ні! Не треба!

Незважаючи на свій тон, Кальцедонія відразу ж відкинула його пропозицію. Не розуміючи чому її настрій раптово погіршився, Кашин почав нервувати.

— Т-тоді нам варто перейти до нашої основної сьогоднішньої мети? Як ви і просили, я вибрав кілька особняків на смак її Святості. Будь ласка, сюди… Ах! Я негайно підготую карету. Будь ласка, зачекайте…

— Ні, я не проти прогулятися! Будь ласка, поспішіть і покажіть дорогу! — Кальцедонія продовжувала дивитись на Кашина гострим поглядом.

— Я-як того забажає її Святість… То-тоді сюди, будь ласка… — пішов Кашин в паніці, відчувши наростаючу гнітючу ауру, що виходила від Кальцедонії.

Провівши Кашина поглядом, Кальцедонія обернулася і вклонилася Тацумі. Ахоге на її голові захитався разом із нею.

— Я, вибачаюсь. Він назвав господаря кимось на зразок слуги…

— Ах, нічого страшного. Думаю, я виглядаю досить повсякденно. Зовсім не дивно для людей неправильно зрозуміти нашу ситуацію.

Тацумі виглядав досить просто. У цьому світі почуття естетики не сильно відрізнялося від його попереднього світу.

У порівнянні з Кальцедонією, з якою, навіть дворяни, поводилися дуже ввічливо і називали «Святою Дівою», Тацумі, в кращому випадку, можна було б назвати «сільським жителем».

— Мабуть, і нам також треба йти. По правді кажучи, мені дуже цікаво, який саме будинок він хоче показати нам, — м’яким тоном сказав Тацумі для покращення настрою Кальцедонії.

Кальцедонія мимоволі посміхнулася:

— Уфуфу. Мені трохи полегшало.

— Га? З чого так?

— Коли я бачила господаря у своїх снах, у тебе завжди була похмура аура. Ти завжди був таким пригніченим. Але тепер ти так радісно посміхаєшся.

Тепер, коли Кальцедонія помітила, Тацумі, нарешті, й сам помітив, що він усміхається.

Протягом лише одного дня, Тацумі дуже багато розмовляв.

Хоч він і говорив лише з Кальцедонією та Джузеппе, але він давно стільки не говорив. Принаймні з того часу, як помер його домашній улюбленець, папуга Чііко.

Також Тацумі помітив причину, через яку посміхався — він знову зміг зустрітися з Чііко.

З того часу, як Тацумі зустрів Кальцедонію, не минуло й цілого дня, але з її дій та атмосфери, він відчував: вона схожа на Чііко, з якою він був упродовж багатьох років.

У серці Тацумі образ Кальцедонії вже поєднався з образом Чііко, і він уже думав про неї як про дорогоцінного члена сім’ї.

Як і в минулому, тут і зараз вона поряд з ним, що робило його дуже радісним та щасливим.

Ось чому Тацумі ясно відповів Кальцедонії, своїй Чііко:

— Це так. Причина, по якій я посміхаюсь, полягає в тому, що Чііко поряд зі мною.

— Го… господарю… — рубінові очі Кальцедонії стали вологими, від них виходило гаряче світло. І дивлячись у її очі, з такої близької відстані, Тацумі також почервонів.

Недалеко від них, розгублений Кашин дивився на двох людей, що пильно вдивлялися один в одного.

Перше місце, куди їх відвів Кашин, розташовувалося приблизно за п’ятнадцять хвилин від місця, де жив Кашин. В цьому місці знаходилось безліч особливо великих особняків.

— Тут можуть жити лише дворяни високого рангу, наприклад, маркізи. Звісно, якщо міледі Кальцедонія вибере цей будинок, ніхто не буде проти.

На обличчі Кашина як і завжди появилась чарівна посмішка.

А що на рахунок Тацумі, то він був поглинений навколишніми будинками, зовсім не звертаючи уваги на ставлення Кашина.

Кожен особняк тут величезний. Хоча сади при особняках гігантських розмірів, доглядали їх належним чином. Він міг точно сказати, що, оскільки сади були для демонстрації, їх підрізали та доглядали з вишуканим дизайном.

— Якщо замислитись, у Японії було заведено влаштовувати сад у внутрішньому дворі будинку. А в Європі сад зазвичай влаштовували зовні будинку, у всіх на очах.

Розмірковуючи про це, Тацумі продовжував дивитися на навколишні будівлі та сади.

— І ось ми на місці.

Кашин привів їх до досить великого особняка, навіть, для такого багатого… швидше, району аристократів.

— Спочатку особняк належав дуже впливовому маркізу. Проте він таємно вів справи з работоргівцями. Зрештою, королівство все з’ясувало, його позбавили дворянського титулу та всього майна… всю його родину обезголовили. З того часу особняк порожній.

— О-обезголовили всю сім’ю?!.. — Тацумі здригнувся, почувши щось наскільки разюче від Кашина, який промовив це навіть оком не моргнувши.

Кашин одна справа, але навіть Кальцедонія не виглядала здивованою. У такому разі означає, що в цьому королівстві таке покарання доволі повсякденне за скоєння тяжких злочинів.

— …І щодо ціни. Оскільки покупець леді Кальцедонія, я зі всіх сил пробував її знизити…

Кашин заговорив про ціну, але Тацумі не знайомий із місцевою валютою та її цінністю, не зміг зрозуміти, чи це висока ціна, чи ні.

Що ж, мова йде про особняк, він жодним чином не коштуватиме дешево. Але Тацумі дещо турбувало навіть більше, ніж ціна.

— Чііко… Ми можемо на хвилинку відійти поговорити? — перериваючи їхню розмову, Тацумі взяв Кальцедонію за рукав і відвів її подальше від Кашина.

— Хей, цей особняк… Умм… Тут житимемо тільки я і Чііко? Чи пан Джузеппе теж житиме з нами?

— Ні, дідусь уже має свій власний особняк.

— …Тоді… Як не подивися, такий особняк надто великий тільки для нас…

Тацумі знову глянув на особняк. З якого боку не дивись, у ньому не менше десяти кімнат. Тацумі, як звичайний японський житель, не зміг би жити в такому величезному будинку лише вдвох, навіть, якби його попросили.

Крім того, такий величезний особняк, напевно, дуже складно обслуговувати. Навіть, якби вони захотіли прибратися в ньому, їм не вистачило б і доби.

— Чи ти плануєш найняти слуг, як і пропонував Кашин?

— Н-ні… якщо можливо… я хотіла б жити тільки вдвох… — сказала Кальцедонія, прикриваючи долонями своє розчервоніле обличчя.

— Т-тоді нам вистачить і дому по-менше? Тут мешкають дворяни, а район аристократичний. Як би краще сказати, я почуваюся не у своїй тарілці… думаю, тут мені буде неспокійно.

— Зрозуміла! Я передам бажання господаря мілорду Санкіраю!!! — мило посміхнулась Кальцедонія і знову повернулася до Кашина.

Схоже, Кашин рекомендував Кальцедонії інші величезні маєтки, але відповідно до бажання Тацумі, Кальцедонія відмовлялася. Нарешті, втративши терпіння, Кашин пішов уперед. Тацумі з Кальцедонією вирушили за ним.

Кашин провів їх ще по кількох місцях, але жодне з них не підійшло.

Всі будинки, куди відводив їх Кашин, вважалися особняками і жоден з них не був розташований за межами аристократичного району.

Жоден із показаних Кашином будинків не припав до душі Кальцедонії, тому він був вельми схвильований.

— Який саме будинок бажає її Святість?.. — попри труднощі, Кашин все ще зберігав свою фальшиву посмішку, чим не зміг не заслужити повагу Тацумі.

— Мій господар бажає будинок по-менше. Такий, як у «простих людей».

— Про-простих людей?! Вибачаю, але міледі Кальцедонії та мілорду Морганічу не потрібен великий особняк? Я вважав, її Святість буде проводити у себе в будинку так звані вечори, тоді простий будинок не буде особливо…

— Вибачте, мілорде Санкірай. Чому Ви згадали Моргу? Як я можу жити з ним?

Слова Кальцедонії поставили Кашина в глухий кут.

— Н-ні я мав на увазі… Г-га?! Т-тоді, майбутній чоловік її Святості не мілорд «Лицар Свободи», як стверджують чутки?..

— Ні, чутки хибні. Я житиму не з Моргою, а… — Кальцедонія обернулася до Тацумі і схопила його за руку, притиснувши, ніби ховаючи її у своїх рясних грудях, — з мілордом Тацумі Ямагатою. Ця людина — мій господар, — сказала вона, щасливо подивившись на Тацумі.

У Кашина, що спостерігав цю картину, так відвисла щелепа, наче на нього впали небеса.

Кашин припускав, що згідно з чутками, партнером по шлюбу Кальцедонії буде “Лицар Свободи”, мілорд Морганіч Тіхорс.

Завжди ходила чутка, що «Свята Діва» та «Лицар Свободи» любили один одного. Кашин знав про неї. І почувши, що Кальцедонія зібралася покинути храм і знайти собі житло, він подумав, що пара, нарешті, згідно з чутками, вирішила зв’язати себе шлюбом.

Але насправді, партнером Кальцедонії виявився звичайнісінький хлопчик, якого він прийняв за слугу. Він ніколи не бачив його і нічого не чув про нього раніше.

Безсумнівно, його чорне волосся та очі, були рідкістю у цій країні. Також і його вбрання Кашин ніколи раніше не бачив.

Але для чоловіка він не високий, навіть зараз, поряд із Кальцедонією, між ними немає особливої ​​різниці у зрості. І вигляд у нього цілком звичайний, його, навіть, порівнювати не можна з «Лицарем Свободи».

До речі про «Лицаря Свободи», подейкують, його сила стоїть на вершині Лицарів Кліриків. Він експерт у володінні мечем і списом, міг використовувати широкий спектр магії, добрий до слабких і жорстокий до сильних. Гарний зовнішній вигляд і добре складена фігура — все це зробило його найпопулярнішим хлопцем серед молодих дівчат.

Кашин особисто бачив «Лицаря Свободи» та «Святу Діву», разом у храмі, і був зачарований цим видовищем.

Але, в результаті, чутки виявилися просто чутками. Прямо зараз, перед його очима Кальцедонія дивиться на іншого хлопчика зі щасливим виразом обличчя, так, ніби вона хотіла його похвали. Як на неї не глянь, її нинішній стан, ні що інше, як стан закоханої дівчини, і вона не просто грала на публіку.

Скільки часу знадобиться на поширення нової чутки? На цей момент, пріоритетом має стати збір ще хоча б крихти інформації про людину, яка зі слів самої Кальцедонії, стане її чоловіком. Пізніше така інформація може стати в пригоді.

І так, Кашин, знову одягнувши свою фальшиву посмішку, і потираючи долоні, наблизився до майбутнього чоловіка «Святої Діви».