Автор: Мюку Бунчоу

Ілюстратор: Касукабе Акіра

Рік: 2014

Перекладач: florentia

Переклад: у процесі

Анотація: Ямагата Тацумі і його сім’я їхали в своїй машині, коли вантажівка врізалася в них. Але зачекайте! ГГ ще живий, проте, померла вся його сім’я… Після їх смерті, родичі також покинули його, поруч з ним залишився тільки його домашній улюбленець — Чііко. Рік він жив тільки зі своїм вихованцем, який був з ним з дитинства. Проте, зрештою, термін її життя підійшов до кінця, і вона померла в нього на руках.

Після того, як його домашній улюбленець помер, Тацумі втратив волю до життя і безглуздо проводив кожен день. Але після її смерті, йому щоночі снилася дівчина, яка молиться в кам’яній кімнаті. Минуло 10 днів, він занурився в спогади, граючи на своїй акустичній гітарі пісню, яку вони співали разом. Раптово область навколо його ліжка почала світитися, і пейзаж навколо нього змінився.

Він все ще був на своєму ліжку, але кімната перетворилася на ту, яку він бачив уві сні, поруч з ним була дівчина. На її очах блищали сльози, а потім вона схопилася і обняла його. Дівчина, Свята Жінка Кальцедонія, посміхнулася і сказала: «Нарешті… нарешті ми знову зустрілися, господарю… Це я, твій домашній улюбленець… Чііко!»

Мій домашній улюбленець – Свята Діва. Розділи 1-12.

Розділ 13. Аномалія

Тацумі декілька разів ходів від заднього двору до кухні з в’язкою дров, яку переносив за допомогою дерев’яної підставки, що стояла в сараї.

Оскільки кількість дров яку він міг переносити за один раз була обмеженою, а кількість нарублених ним дров була великою, перенести все це за 2-3 рази, було неможливо.

Втім, Тацумі сходив із заднього двору на кухню з дровами вже понад десять раз, але він не почував себе особливо стомленим.

І хоча дерев’яна підставка була завантажена до краю, Тацумі її вага не здавалася надто великою.
З ранку, коли він рубав дрова, він мав почуття легкої невпевненості у своїх силах, але тепер переконаний, що його фізична сила і витривалість зросли.

— Напевно це ж саме те? У сенсі… можливо це те саме?

Тацумі читав про це в багатьох ранобе, про так звану «корекцію здібностей в іншому світі». Коли тебе переміщують в інший світ, твої фізичні здібності та різні інші показники зростають у декілька разів.

Джузеппе і Кальцедонія сказали, що він взагалі не має ніякої магічної сили. І їхні слова не можуть бути брехливими. Таким чином, корекція його здібностей може стосуватися чогось іншого, ніж магії.

Підвищення фізичної сили немає нічого спільного з магією чи маною, тож не дивно, що Джузеппе і Кальцедонія нічого не змогли відчути.

Ага! Тепер це більше схоже на мої знання про інший світ! – весело подумав Тацумі. Звичайно швидкість його роботи теж зросла.

Різні Молодші Жреці, що працюють на кухні та інші Жреці, що проходили повз, вже бачили як Тацумі з легкістю вже кілька разів сходив із заднього двору до кухні з такою величезною ношею дров, дивилися на нього як на якогось дивного звіра.

— … Знаєш хлопець, та ти крутий. Тобі не важко? — сказав жрець, що працював на кухні, з каштановим волоссям і очима, звертаючись до Тацумі, який ніс на спині величезну кількість дров.

— Ну, не те щоб зовсім ні, але… воно легше, ніж я думав.

— Гммм… Гей, дай і мені спробувати.

Можливо, тому, що жрець трохи зацікавився Тацумі, він припинив свою роботу на кухні і потягнувся до дерев’яної підставки, яку Тацумі поставив на підлогу. Він присів, щоб закріпити підставку на спині, однак, коли той спробував встати, він відчув більшу вагу, ніж очікував, і  втративши рівновагу, майже впав.

Тацумі поспішив і допоміг йому не впасти на підлогу, але жрець одразу ж зняв підставку і впав на підлогу.

— Гей! Вона дуже важка!!Та скільки вона взагалі, чорт візьми, важить?! – поскаржився Тацумі жрець, сидячи на підлозі.

Тацумі засміявся і простягнув жрецеві руку, щоб допомогти йому встати.

— Хоч ти так і кажеш… Мені вона не здається надто важкою.

Тацумі знову пристебнув підставку на спині та з легкістю встав. Після чого кілька разів підстрибнув, показуючи, що воно для цього не дуже важке.

— Стривай, ти маг? Ти магією робиш її легше, так?

— Ні, я не маг. Скоріш за все, у мене її зовсім немає.

— Хммм? Я нічого не розумію, але ти аж ніяк не можеш бути просто звичайним хлопцем. Ох, точно! Мене звуть Верс. Я тебе тут раніше не бачив, але ти такий же Молодший Жрець, як і я? Приємно познайомитися – сказав Верс, простягаючи Тацумі руку для рукостискання, дивлячись на його одяг та хрест.

Тацумі представився, потискуючи руку Верса:

— Я Тацумі Ямагата. Я лише вчора прибув до цієї країни.

— Ах, то ти справді іноземець. Я так і подумав, дивлячись на твоє чорне волосся та очі.

Верс показав свою доброзичливу усмішку. Ймовірно він був однолітком Тацумі, тому Тацумі подумав, що вони могли б стати хорошими друзями.

Насправді Тацумі завжди був товариською людиною, яка могла дуже швидко потоваришувати з будь-ким. Причиною, чому він був одинокий у старшій школі, була у втраті всієї його сім’ї.

Тиск від життя, і невпевненість у своєму майбутньому, де він міг покластися лише на себе, змусили таку товариську людину як він, змінити свій характер.

Окрім того, ніхто з його близьких друзів із середньої школи, не вступив до його старшої школи. Хоча все ж декілька людей з його середньої школи, з якими він не особливо спілкувався, вступили до його школи. Якби з ним вступили декілька знайомих людей із його середньої школи, він, можливо, не покинув би навчання.

Після того як Тацумі прибув у цей світ і возз’єднався з Чііко, він поступово повернув свій старий характер. Сьогодні, зустрівши добрих людей, таких як Богард та Верс, це стало більш очевидним.

— Ой, ми не можемо простояти тут цілий день. Мілорди Служитель та Вищий Жрець може розсердитися. Тацумі, побалакаймо під час обіду, коли буде перерва.

— Ага. Побачимося, Верс. – злегка махнувши рукою, Тацумі почав розвантажувати дрова з підставки.

Тацумі приніс необхідну сьогодні кількість дров на кухню, і відніс решту нарубаних ним дров на склад, який показав йому Богард.

Хоч Тацумі й відчував втому, вона була надто малою у порівнянні з кількістю дров, що  він ніс. І коли Тацумі міркував про дію “коригування здібностей іншого світу”, його несподівано накрила величезна хвиля втоми.

— Г-Га…? — від такої несподіванки, Тацумі відразу ж упав. Хоча він і намагався підвестися, йому не вистачало сил, щоб зробити це.

— Щ-Що відбувається…?

Трішки посидівши та зробивши декілька глибоких вдихів, він знову зміг почати рухатися.

Хитаючись, він встав і почав повільно йти, спираючись на зовнішню стіну будівлі Храму.

— Н-Не знаю що трапилося… але радий, що цього не трапилося під час роботи…

Якби раптове виснаження напало на нього під час роботи, його б розчавило на смерть від дров, які він носив. Ну, розчавлення на смерть трішки перебільшено, але все ж таки існувала невелика ймовірність отримати якусь травму.

Як сказав Богард, сьогодні для нього більше немає роботи. Після закінчення роботи Тацумі обіцяв зустрітися з Кальцедонією, тому він повільно попрямував до місця зустрічі біля головного входу.

На відміну від того, як він переносив ту гору дров, він повільно пішов у бік воріт, якимось чином йому вдалося дістатися місця, звідки виднівся головний вхід.

Кальцедонія вже чекала на Тацумі. Побачивши його фігуру, Кальцедонія збиралася посміхнутися йому, але вона одразу ж зрозуміла, що з Тацумі щось не так, тому вона поспішно кинулася йому на зустріч.

— Господарю?! Що трапилося?!

— Ну… Я не знаю… Щойно я закінчив працювати, як раптом відчув себе дуже втомленим і…

Кальцедонія негайно оглянула Тацумі та переконалася, що він ніде не поранений.

— Схоже на сильну втому, але…

Щодня до кожного храму привозили поранених та хворих. Храми були місцем, де люди молилися Богу, і водночас це було місце лікування.

Через це, частиною обов’язків жреця, було лікування різних пацієнтів у медичному відділенні. Кальцедонія, яка мала в цьому великий досвід, могла точно поставити діагноз Тацумі.

— Будь ласка, зачекай трішки. Я зараз тебе підлікую.

Поклавши праву руку перед обличчям Тацумі, вона використала арію.

Сріблясте світло огорнуло її праву руку разом з арією і поступово перейшло до тіла Тацумі, перш ніж проникнути в нього.

Тацумі стало краще, оскільки сріблясте світло повністю поглинуло його тіло.

— Дякую, Чііко. Це щойно була магія зцілення?

— Так. Це заклинання під назвою “Відновлення Витривалості” атрибутів Світла та Святості, яке може зменшити втому. Але це лише на час дії ефекту.

— Це все одно допоможе. Дякую. З часом, моя витривалість відновиться.

— Але як ти так втомився, Господарю? Ти не надто сильно напружувався під час роботи?

Підвівшись за допомогою Кальцедонії, він розповів їй про те, що сталося з його тілом.

— Хм… Наскільки я можу судити, це звучить як звичайна втома. Але, дивлячись на симптоми, виглядає так, наче ти маг початківець, який не знав своїх меж і перестарався.

Згідно зі словами Кальцедонії, здавалося, що витривалість витрачається разом із маною під час використання магії. Однак використання витривалості може бути зменшено із досвідом. Іншими словами, до цього можна поступово звикнути.

Тож коли маг початківець, використовує свою магію до межі, він впадає у стан виснаження, як зараз Тацумі.

— Але ж у мене немає мани?  І я теж не пам’ятаю, щоб користувався магією… Точніше, я навіть не вмію її використовувати.

— Хоч ти так і кажеш…

Задумавшись, Кальцедонія поклала витягнутий вказівний палець на підборіддя.

Її непокоїв факт того, що вона відчула ману в Тацумі під час їхньої обідньої перерви. Тоді вона подумала, що це її уява, але якщо це не так?

Кальцедонія знову уважно оглянула Тацумі. Вона спробувала відчути ману, яку зазвичай має маг, але, як і очікувалося, нічого не відчула.

— Як я і думала, у Господаря зовсім не має мани…

— Ну, немає змісту просто тут стояти марно. Може підемо за покупками, як і планували?

Тацумі пообіцяв Кальцедонії, що сьогодні об’їде місто, щоб купити меблі, посуд та інші повсякденні речі для їхнього дому.

— Господарю, не потрібно напружуватись, коли ти втомився. У нас є багато часу, допоки не підготують будинок.

Кашин повідомив Кальцедонію, що для завершення юридичних справ, знадобиться близько 3 днів. У них ще був час, щоб закінчити закупівлю меблів, тож їм немає потреби робити все це сьогодні.

— Але я не маю чим зайнятися сьогодні. Якщо можливо, я хочу відвідати місто…

…І найголовніше, я хочу бути разом з Чііко.

Тацумі проковтнув ці останні слова. Було якось соромно говорити це вголос. Ні, це було дуже, дуже соромно.

Рубінові очі Кальцедонії, дивилися на обличчя Тацумі, яке раптом чомусь почервоніло від хвилювання.

Відчуваючи, ніби Кальцедонія вдивляється в його розум, Тацумі пришвидшив кроки, все ще бувши з червоним обличчям.

Хто, чорт побери, цей хлопчина?

Пронизливим поглядом, хтось дивився у спину хлопця, що так радісно прямував до міста зі “Святою Дівою”.

Іноземець із чорним волоссям та чорними очима, якого запросив особисто сам Верховний Понтифік доктрини Саваіва.

Особливістю хлопчика буде лише незвичний для цієї країни колір волосся, очей та шкіри. Він не вирізнявся фізичною силою і не був винятковим магом.

Коли він почув, що хлопчика запросив особисто сам Верховний Понтифік, він подумав, що хлопець має високий соціальний статус. Але хлопець чомусь був зодягнений у форму молодшого жреця і старанно працював. Він не міг повірити, що людина високого статусу буде це робити.

Тоді чому саме Його Святість Лорд Хризопраз, зо всіх сил старався запросити цю людину з іншої країни? І чому саме Кальцедонія служила тому хлопчику з таким радісним виразом обличчя?

Численні сумніви та запитання зароджувалися в його серці. Однак єдиної відповіді на це, він знайти не міг.

Все це прискорювало його роздратування.

Можливо.

Саме тоді, на думку спала думка, якої він з усіх сил уникав.

Можливо, його святість лорд Хризопраз планує одружити цього хлопця з Кальцедонією.

Але він сказав собі, що якщо це так, то це точно дуже дивно.

Кальцедонія була тою, що не приймала пропозиції одруження навіть від королівських осіб. Тому він не міг уявити, що Кальцедонія вийде заміж за простого молодшого жреця.

Він просто не міг зрозуміти справжню природу цього хлопця. Його почуття ще більше наростали.

Водночас страх, що той хлопець може відібрати у нього його Кальцедонію, міцно стискав його серце.

“Свята Діва”, легковажно вчепилася в руку того хлопця, наче розпусниця з околиці міста. Він не хотів більше дивитися на цю її фігуру. Але він не міг відірвати від неї очей.

Це було тоді.

І коли той спостерігав, як вони двоє віддалялися, нелюдський голос прошепотів тому на вухо.

— Якщо він збирається її вкрасти, тоді чого б не вкрасти її першим?

>>Розділ 14<<

~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~

Перекладач: florentia

Зазирніть сюди.