Автор: Мюку Бунчоу
Ілюстратор: Касукабе Акіра
Рік: 2014
Перекладач: florentia
Переклад: у процесі
Анотація: Ямагата Тацумі і його сім’я їхали в своїй машині, коли вантажівка врізалася в них. Але зачекайте! ГГ ще живий, проте, померла вся його сім’я… Після їх смерті, родичі також покинули його, поруч з ним залишився тільки його домашній улюбленець — Чііко. Рік він жив тільки зі своїм вихованцем, який був з ним з дитинства. Проте, зрештою, термін її життя підійшов до кінця, і вона померла в нього на руках.
Після того, як його домашній улюбленець помер, Тацумі втратив волю до життя і безглуздо проводив кожен день. Але після її смерті, йому щоночі снилася дівчина, яка молиться в кам’яній кімнаті. Минуло 10 днів, він занурився в спогади, граючи на своїй акустичній гітарі пісню, яку вони співали разом. Раптово область навколо його ліжка почала світитися, і пейзаж навколо нього змінився.
Він все ще був на своєму ліжку, але кімната перетворилася на ту, яку він бачив уві сні, поруч з ним була дівчина. На її очах блищали сльози, а потім вона схопилася і обняла його. Дівчина, Свята Жінка Кальцедонія, посміхнулася і сказала: «Нарешті… нарешті ми знову зустрілися, господарю… Це я, твій домашній улюбленець… Чііко!»
Мій домашній улюбленець – Свята Діва. Розділ 13.
Розділ 14. Приховані почуття
— То як справи у Зятя? – запитав Джузеппе у свого помічника Балдео, коли той запропонував йому чай.
— Він працював помічником у храмі. Закінчив роботу до 5-го дзвона, та вирушив до міста з Келсі. Вибачте за грубість, ваша святосте, але хто він?
— Гм? Тебе зацікавив зять?
— Звісно мені цікаво. Я давно знаю Келсі, ще з того часу, як її усиновила ваша святість, тож вона мені як сестра. Тому коли вона зблизилась з хлопцем, який з’явився незрозуміло звідки, цілком нормально, що як її старший брат, я повинен про неї хвилюватися.
Джузеппе посміхнувся, побачивши як його помічник хвилюється за Кальцедонію.
— Мені приємно, що ти занепокоєний цим, але тепер коли з’явився зять, ніщо у світі не зможе її зупинити. Коли вона ставить перед собою ціль, яка б перешкода не була на її шляху, вона її подолає… Ні, навіть зруйнує. Так само як і колись. Ти чудово це розумієш, як і я.
— Звичайно… Вона завжди була такою цілеспрямованою.
Згадавши її характер, Балдео гірко посміхнувся.
— Тепер коли я це почув, мені стало ще цікавіше, хто цей хлопчина.
— Хо-хо-хо. Вибач, але я справді не можу повністю розказати все про зятя. Все, що я можу розказати, це те, що він прибув з далеких земель. І всі старання Келсі, були заради того, щоб знову зустрітися із зятем.
— Звісно це так… але… Якщо це так, то що “він” скаже?
— Морга…
Джузеппе нахмурився згадавши обличчя юнака, який мав таємні почуття до Кальцедонії.
Закінчивши покупки із Кальцедонією у місті, Тацумі повернувся для гостьової кімнати, і впав на ліжко.
Зазвичай молодші жреці сплять у своїх кімнатах, але оскільки незабаром Тацумі разом з Кальцедонією переїде в новий будинок, Джузеппе по доброті, дозволив Тацумі переночувати в кімнаті для гостей.
У світі де не було матраців з пружинами, їх замінювало простирадло, набите висушеним та подрібненим сіном, яке Тацумі використовував як футон.
Існували також і з пір’ям, а не з сухою травою, але вони були предмети розкоші, доступні лише знаті.
Кожний раз коли ти лягаєш на таке ліжко, тебе огортає неповторний запах сіна. Окрім того, сіно яке тут використовувалась було змішано з травами, які знімали втому. Це дозволяє чудово висипатися кожну ніч.
Лежачи на такому матраці, Тацумі думав про ліжко й гітару, що перемістилися в цей світ разом з ним.
Схоже ці дві речі беріг Джузеппе, і він перенесе їх у дім, в який переїдуть Тацумі з Кальцедонією через декілька днів, щойно все буде готово.
Тацумі звісно був прив’язаний до ліжка, яке він використовував до цього часу, але йому також почали подобатися ліжка з сіна цього світу. Тому питання чи повернеться він до нього, мучило Тацумі вже деякий час.
Що ж, сьогодні був його перший день як помічника у храмі. Від незвичного розпорядку дня та втоми, він задрімав.
— Ох. Треба принаймні прийняти ванну перед сном…
Хитаючись, Тацумі вийшов з кімнати для гостей, пробуючи заставити себе повністю проснутися.
В кутку храму Саваіва, була велика баня для користування жрецями.
Всі хто були нижчі Вищого Жреця користувалися нею, оскільки це була громадська лазня, і звісно у ній були окремі місця для чоловіків та жінок. Щодо тих хто мав ранг Вищого Жреця або Верховного Понтифіка, то вони мали хоч і невеликі, але власні ванни у своїх кімнатах. А оскільки вони часто живуть за межами храму, то і громадськими лазнями вони користувалися рідко.
Між іншим, жреці мали наступні ранги починаючи з найвищого: Верховний Понтифік, Великий жрець, Вищий жрець, Жрець, Аколуф, Старший жрець, Молодший жрець.
У кожній доктрині є один свій Понтифік, який зазвичай є головою місцевого храму. А в невеликих містечках та храмах, зазвичай стояв Вищий жрець, або Жрець.
Лазня цього храму по черзі розігрівалася магами, що мали спорідненість з атрибутом “Вогню”. Звичайно, і Кальцедонія час від часу за це відповідала.
Роздягнувшись у вбиральні, Тацумі увійшов у ванну зі схожим на ганчірку рушником.
Оскільки жреці були людьми, що служили богу, вони були зобов’язані бути чистими та охайними. Тому після закінчення своїх обов’язків, вони зазвичай проходили до цієї ванни, щоб зняти втому та змити піт, тож вона була сильно набитою.
Тацумі також приєднався. Поки він думав що хоч світ і змінився, але ванни так і не змінилися, як почув голос, що його кликав.
— О, це ти Тацумі? Також сюди прийшов?
Повернувшись, Тацумі побачив молодшого жреця, на ім’я Верс, якого сьогодні він зустрів на кухні.
Як би це не було безсоромно, він був повністю голий. Показавши свою дружню посмішку, він сів у ванну поруч з Тацумі.
— Верс, ти також тут?
— Звісно. Ванна чудовий спосіб відновити сили після напруженого робочого дня.
Після його слів, Тацумі озирнувся довкола та помітив, що всі довкола із задоволенням купалися у ванні.
— Гм… Значить люди в цій країні також люблять ванни.
— Також? На твоїй батьківщині теж обожнюють купатися?
— Ну так. Ми щодня приймаємо ванни. Були також і ті, що приймали ванну посеред дня.
— О, схоже ви живете у розкоші. У цій країні прийнято, що приймати ванну можна тільки у певний проміжок часу, все через складність кип’ятіння води для лазні.
На відмінну від Японії, де закип’ятити воду можна кінчиками пальців, тут методи її нагрівання були сильно обмеженими. Ось чому було встановленні проміжки часу для приймання ванни.
А оскільки всі приймають ванну водночас, тут і стає так багатолюдно.
— Як же чудово, що ми можемо щодня приймати ванни. Хоч роль жреця і заставляє тебе виконувати тяжку працю, але це було правильним рішенням.
— Це значить, що до того як ти став жрецем, ти не міг щодня купатися?
— Так. Як ти бачиш, я з малого села. У нас немає громадських бань, як у цій столиці, тож все що ми могли, так це купатися у річці. Ось чому можливість щодня приймати ванну, була однією з моїх давніх мрій.
Потягнувшись у гарячій воді, Верс щасливо посміхався, адже збулася його давня мрія.
— Точно. Тацумі, відколи ти появився у храмі? Не пригадую, щоб бачив тебе раніше.
— З того моменту, як я сюди приїхав, пройшло 2 дні.
— Ось як. Так я і думав. Що ж, відтепер ми будемо працювати разом. Приємно з тобою познайомитися.
— Щ-щодо цього… – Тацумі розказав Версу, що в незабаром збирається переїхати у власний дім.
— Ого. Тільки приїхав і вже переїжджаєш в окремий будинок? Гм, в тебе ж є прізвище, може ти із заможної сім’ї?
Після слів Верса, Тацумі здогадався що люди у цій країні не мали своїх прізвищ.
— На моїй батьківщині у кожного є прізвище. Тому я не знатна чи заможна людина.
Розслабившись, Тацумі почав митись, як і Верс.
Як і очікувалося, Тацумі вкотре зрозумів, що ванна є невід’ємною частиною життя японця.
— Гей, Тацумі… Якщо ти будеш жити у власному домі… це значить це те, що ти будеш не один?
Тацумі, який вже встиг розслабитися, раптом завмер.
Побачивши його у такому стані, Верс багатозначно посміхнувся.
— Хо-хо! Як я і здогадувався, ти не будеш один? Хто буде твоїм партнером? Може хтось із храму?
— Н-ні, це…
Тацумі задумався, чи варто згадувати ім’я Кальцедонії.
З ранньої реакції Богарда, він подумав що реакція Верса на такі слова буде такою ж. Окрім того, окрім них тут було багато інших людей.
Як тільки вони дізнаються, що тим хто буде жити з Кальцедонією буде він, малим шоком це не закінчиться. Тацумі розумів, наскільки великим був статус Кальцедонії.
Поки Тацумі розмірковував як вибратись із цієї ситуації, як його поплескав по плечі Верс, та й очима сказав: “Я зрозумів чувак, можеш не розказувати”.
— Тоді, коли освоїшся на новому місці, запроси мене до себе. Відразу познайомиш мене зі своєю дружиною. О, якщо хочеш, можу допомогти тобі з переїздом.
— Ох, я зрозумів. Тоді розраховую на тебе.
Уникнувши неприємної ситуації, Тацумі розслабився і знову занурився у воду.
Після довгої розмови та миття, він разом з Версом покинули ванну.
Між іншим, мило було тут предметом розкоші, але молодшим жрецям їх надавав храм.
Він витерся та вдягнувся. І саме тоді, коли Верс з Тацумі проходили в коридорі, вони декого зустріли.
— О боже! Господарю? Ви також приймали ванну?
Звісно тим хто його окликнув, була Кальцедонія, яка в той момент витирала мокре волосся рушником.
Її рум’яні почервонілі після миття у гарячій воді щоки, та мокре волосся, робило її більш звабливою ніж зазвичай.
Побачивши таку Кальцедонію, серце Тацумі забилося з більшою силою.
— Т-так. І ти Чііко також? – відповів Тацумі, хвилюючись про те, чи помітила вона його хвилювання.
Опустивши лице від сорому, Кальцедонія продовжила розмову.
— Г-господарю… можу я зайти до тебе в кімнату пізніше? М-ми скоро будемо жити разом, і тому нам треба обговорити один з одним декілька моментів… Ох, точно! Я ще приносу солодощів та чаю. Чи господарю більше до вподоби вино, а не чай?
— Ні, ні, чай теж буде чудовим.
— Зрозуміла. Тоді побачимось пізніше.
Кальцедонія, щаслива після слів Тацумі, широко посміхнулась, та швидким кроком покинула місце.
Спостерігаючи за її посмішкою, Тацумі підготувався, щоб вирушити у свою кімнату.
Але тоді він побачив скам’янілого Верса з широко розплющеними очима.
— Г-гей… Тацумі… Це ж була… “Свята Діва”… Леді Кальцедонія, так?
— Це так… А-але…
— З твоєї розмови з Леді Кальцедонією… Тією, що буде з тобою жити буде… Не може такого бути…
І як його обхитрити цього разу? Ні, очевидно що шансів більше немає.
Думаючи про це, Тацумі зітхнув, повністю здаючись.
Він не міг не дивитися на того хлопця очима повними блиску.
Він стримав невгамовне полум’я, яке спалахнуло в його серці. Якби було можливо, він хотів би побити цього хлопця прямо тут, та задушити його до смерті. Але не міг цього зробити через велику кількість людей довкола.
Він не мав наміру підслуховувати, але все ж це почув.
Розмову, яку він просто не міг ігнорувати, тема, на яку той хлопчина говорив із другим молодшим жрецем.
Так.
Хлопчина збирається невдовзі переїхати в окремий будинок.
Він розумів що значить, коли жрець переїжджає з храму в окремий дім. І знав того, хто буде з ним жити.
Верховний Понтифік доктрини Саваіва, його Святість Лорд Джузеппе Хризопаз, власноруч покликав його з чужої країни.
І Джузеппе без сумніву кликав його “Зятем”.
Іншими словами, Джузеппе, який був дідусем Кальцедонії Хризопаз, і в той же момент її прийомним батьком, покликав цього хлопчину для шлюбу з Кальцедонією.
Він поважав та захоплювався Джузеппе, як Верховним Понтифіком доктрини Саваіва, усім серцем. Він також поважав і прийомну дочку Джузеппе, яку називали “Святою Дівою”. Більше того, він весь цей час був таємно закоханий у дівчину, на ім’я Кальцедонія. Тому він не міг дозволити випадковому хлопцю, без будь-якого минулого, вкрасти у нього Кальцедонію.
Він сильно закусив зуби. Почувши цей звук, його колега що купався у ванні неподалік нього, повернувся до нього з цікавістю, але зрозумівши хто це, відразу ж відвів погляд.
Я нізащо не дозволю йому вкрасти Кальцедонію у мене! Неважливо які у цього хлопця відносити з Кальцедонією, все це нічого не змінить.
Відчуваючи як гнів що палає у ньому, стає все сильнішим, чоловік видав жахливу, темну посмішку, яку сам не помітив.
Він уявляв як тримає в обіймах свою кохану Кальцедонію.
~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~
Перекладач: florentia
Зазирніть сюди.