Автор: Мюку Бунчоу

Ілюстратор: Касукабе Акіра

Рік: 2014

Перекладач: florentia

Переклад: у процесі

Анотація: Ямагата Тацумі і його сім’я їхали в своїй машині, коли вантажівка врізалася в них. Але зачекайте! ГГ ще живий, проте, померла вся його сім’я… Після їх смерті, родичі також покинули його, поруч з ним залишився тільки його домашній улюбленець — Чііко. Рік він жив тільки зі своїм вихованцем, який був з ним з дитинства. Проте, зрештою, термін її життя підійшов до кінця, і вона померла в нього на руках.

Після того, як його домашній улюбленець помер, Тацумі втратив волю до життя і безглуздо проводив кожен день. Але після її смерті, йому щоночі снилася дівчина, яка молиться в кам’яній кімнаті. Минуло 10 днів, він занурився в спогади, граючи на своїй акустичній гітарі пісню, яку вони співали разом. Раптово область навколо його ліжка почала світитися, і пейзаж навколо нього змінився.

Він все ще був на своєму ліжку, але кімната перетворилася на ту, яку він бачив уві сні, поруч з ним була дівчина. На її очах блищали сльози, а потім вона схопилася і обняла його. Дівчина, Свята Жінка Кальцедонія, посміхнулася і сказала: «Нарешті… нарешті ми знову зустрілися, господарю… Це я, твій домашній улюбленець… Чііко!»

Мій домашній улюбленець – Свята Діва. Розділ 14.

Розділ 15. Одержимий бісом

— Гей… Тацумі.

— Верс, що не так?

Тацумі витягнув наповнене водою відро з колодязя, та вилив у інше відро, яке приніс з собою.

А потім він повторно кинув туди відро. Переконавшись що відро вже наповнене, він знову почав його витягати.

Верс, що стояв позаду Тацумі та очікував своєї черги, нарешті спитав у Тацумі, який безперервно повторював одну і ту ж самі дію.

— Чому ти виконуєш таку рутинну працю?

— Тому що… це наша робота, ні?

Робота, яку сьогодні довірили йому з Версом, полягала у носінні води з колодязя.

Як і вчора, коли Тацумі пройшов до Богарда, Богард просто йому посміхнувся та довірив йому роботу з носінням води.

— Судячи з вчорашнього, ти зможеш справитися з цією роботою, так?

Вислухавши пояснення Богарда щодо його роботи, він отримав відра для води та коромисло, після чого вирушив до саду, де знаходився колодязь.

По дорозі він зустрівся з Версом. Схоже сьогодні йому довірили таку ж роботу.

— Ні, твоя ж дружина… Точніше твоя майбутня жінка заробляє дуже великі гроші, так? Якщо це вірно, то тобі немає потреби виконувати всю тяжку працю… тобто, навіть якщо ти взагалі не будеш працювати, вам же ж все одно вистачить на життя, чи не так?

— Ні, щоб Чііко працювала, а я байдикував… Ні, я не збираюсь ставати джиґоло.

— Джиґоло?

— Ах, точно. В цьому св… Тобто в цій країні чоловіків, які живуть за рахунок жінки та не працюють, не називають джиґоло?

— Ні, ми їх так не називаємо. Звісно люди зі зневагою дивляться на тих, хто не працює і живе за рахунок жінки, але це якщо жінка не маг. Зрештою маги особливі.

Згідно зі словами Верса, маги не мали проблем з фінансами.

Навіть якщо це дрібна магія, якою можна було запалити свічку чи камін, жителі міст покладались на магію, в обмін на гроші, продукти, чи предмети першої необхідності.

У цьому світі немає можливості розпалити вогонь запальничкою, як у світі з якого прийшов Тацумі, тож навіть якщо ви зможете просто створити іскру магією, це все що буде вам необхідно для гарного життя. А якщо ви можете використовувати заклинання “Шар Світла”, тоді ви зможете їх продавати людям як ліхтарики. Тільки цим одним ви заробите за ніч багато грошей.

Слухаючи про статус магів в цій країні, Тацумі продовжував набирати із колодязя відра з водою.

— Ну, вмію я і справді небагато… Але я все одно хочу допомогти Чііко наскільки зможу.

— Ось як. Я не проти подібного. Зроби все можливе, щоб допомогти своїй жінці.

— Зрозумів!

Після слів підбадьорення Верса, Тацумі з ще більшою силою продовжив нести коромисло із відрами.

Коромисло з відрами яке ніс Тацумі, звичайно, було дуже важким. Але як і вчора, воно не здалося йому тяжким.

Тацумі був здивований своїм силам, але зосередився на своїй роботі.

Спостерігаючи за спиною Тацумі, коли той віддалявся, Верс набирав воду, коли раптом дещо зрозумів.

— Коли я про це подумав, чому Тацумі називає «Святу Діву» Чііко?

Коромисло з двома підвішеними відрами, які були наповнені водою, були важкими. Але Тацумі не відчував ваги. Він носив їх так легко, наче вони були пустими.

Вода відносилась в кухню та ванну. А оскільки ванна була досить великою, і вимагала великої кількості води, йому доводилося багато разів ходити туди й назад.

Інші молодші жреці як Тацумі та Верс, вже ледве дихали після декількох таких походів, тому вони з подивом дивилась на Тацумі, який з легкістю продовжував йти.

Сам Тацумі, як і вчора, не міг не дивуватися можливостями власного тіла.

Щодо здивування, те ж саме можна сказати про вчорашнє сильне почуття втоми, яке він відчув після завершення роботи вчора. Як сказала Кальцедонія, симптомі схожі на мага початківця, який перестарався з магією, але звісно Тацумі не мав спогадів про застосування хоч якоїсь магії. Мало того, Тацумі взагалі не вмів використовувати магію.

Спочатку він думав що це корекція вмінь після переміщення між світами, однак схоже це не так.

Попри те, що він розглядав різні варіанти, після того, як Тацумі вирішив, що жодна з них не здається підхожою, він змістив увагу на іншу тему.

— Відтепер, я буду жити разом з Чііко… Р-разом… – пробурмотів Тацумі, щоб його ніхто не почув.

В його свідомості з’явився образ красивої дівчини з платиновим волоссям.

Струнка й висока. До того ж з чудовими та м’якими формами. З дуже красивим зовнішнім виглядом, та чистим голосом схожим на дзвіночок.

Проте понад усе, що відбилося у його пам’яті, була пара не надто величезних, але все ще великих пишних грудей, які повністю були в його смаці.

Причина, чому йому так сильно це запам’яталося, була у тому, що він був у такому віці, коли це було для нього важливим.

Незабаром Тацумі почне жити разом з цією дівчиною. Звісно Тацумі вже був готовий. Хоча він просто плив за течією, але сказати, що він зовсім не хвилювався, буде повною брехнею.

Думка про те, що Джузеппе з іншими бажають, щоб він одружився на Кальцедонії, сильно застрягла в його голові.

Звісно, якщо спитати чи ненавидить він Кальцедонію, відповідь буде негативною.

Ніяких сумнівів не має, що Кальцедонія і є реінкарнацією Чііко. Але найголовніше, не можна не любити того, хто показує тобі таку велику відданість та любов.

Окрім того, її зовнішній вигляд був до вподоби Тацумі. Як у хлопця, його серце забилося з більшою силою.

Причиною його хвилювання, був раптовий факт шлюбу, який намалювався перед ним.

Ще декілька днів тому, Тацумі майже покінчив з життям. А тепер Тацумі одружується, чесно говорячи, це звучить як якийсь жарт.

Тим паче, що зі своєю нареченою він познайомився лише кілька днів тому.

Якби вас раптом заставили вкласти шлюб, а через декілька днів сказали що весілля буде через декілька днів, ви б відчули те ж саме, що і Тацумі.

Проте, Тацумі вже сприймав Кальцедонію як свого члена сім’ї.

Чііко була останнім маленьким членом сім’ї Тацумі. Кальцедонія, яка зберегла свою поведінку, все ще була Чііко, членом сім’ї Тацумі, попри те що вона виглядає зовсім інакше.

Але була ще одне причина для хвилювання.

Як би правильно сказати… Вона була в цьому світі чимось схожим на айдола.

Ім’я «Святої Діви» було відоме не тільки у цьому місті, але і по всій країні. І якби «Свята Діва» одружилася з хлопцем, який з’явився незрозуміло звідки, виникли б різноманітні випадкові припущення та божевільні чутки.

Тацумі хвилювався, що їхній шлюб може зашкодити її становищу та репутації в майбутньому.

— Що ж, наразі у мене немає іншого вибору, як покластися на Чііко та інших, щоб вижити…

Він мав певний соціальний статус у цьому світі, але він не може жити лише цим. Окрім того, цей статус він отримав лише завдяки доброті Джузеппе.

— Що ж, здається і сама Чііко сама цьому рада, тож напевно… все гаразд, так?

Вчора, коли він був у місті з Кальцедонією, вона виглядала справді щасливою, коли купувала з ним товари для дому.

Якби все це було лише акторською грою, Тацумі без сумніву, ніколи б не довірив всього життя цій дівчині.

Була б інша справа, якби Кальцедонія була проти шлюбу з Тацумі, одна вона здається сама не може цього дочекатися.

Якщо це так, то не варто сильно задумуватись. Я просто буду жити разом з членом своєї сім’ї – Чііко, підтримуючи одне одного. Мабуть, така сім’я і є формою “Подружжя”.

І який би випадок не трапився, Тацумі поклявся захищати свою сім’ю.

Прийнявши це рішення, Тацумі підняв коромисло та легким кроком вирушив до ванни.

Весь цей час він не помічав погляду людини, яка з ненавистю дивилась йому у спину.

Кальцедонія тихо йшла коридорами храму зі звичним для неї суворим виразом обличчя.

Але зупинилась та обернулась, коли раптом її окликав знайомий голос.

Обернувшись, перед нею постала знайома постать.

Побачивши цю людину, суворий вираз на її лиці пом’якшав.

— Я хочу тебе дещо спитати… У тебе є вільний час?

— Так, я не проти.

Говорити тут стоячи не дуже зручно, тому вони вирушили до саду на території храму.

Сад на території храму був місцем, де разом збирались віруючи, та обговорювали різноманітні побутові справи.

І коли там раптом з’явилась така відома персона, як «Свята Діва», вся увага перемкнулась на неї.

До того ж вона йшла разом з чоловіком. Побачивши цю сцену, віруючі обговорювати між собою різноманітні здогадки.

Звісно, серед них були також ті, хто з благоговінням дивились на Кальцедонію.

Попри всі ці погляди та шептання, Кальцедонія йшла як завжди, наче їх не бачачи.

І коли вона знайшла в кутку саду крісла, вона разом з тою людиною туди присіли.

— Так, що ти бажав спитати?

— Ти незабаром збираєшся покинути храм і поселитися у власному домі?

Він поставив питання так, наче це було для нього чимось тяжким, але Кальцедонія просто м’яко посміхнулась та відповіла.

— Так. Все правильно. Ти почув це від дідуся?

— Ні, я почув все напряму від його святості…

— Що ж, це правда. Я збираюсь жити разом із хлопцем.

Роздумуючи про хлопця, з яким вона буде жити, вона демонстрування справжнє захоплення, водночас показуючи сором’язливість.

І коли людина поряд з нею побачила цю чарівну посмішку, його серце стиснулося від болю, і він, безумовно, відчув, як щось темне зароджується в його душі.

— Ти будеш жити з тим хлопцем разом, так…? Хлопцем який прийшов з тобою до цього храму лише декілька днів назад, і почав з учора працювати молодшим жрецем…

— Так, все вірно. Ти з ним вже знайомий? Він… був тим, кого я шукала весь цей час.

Кальцедонія йому посміхнулася. Коли він побачив цю посмішку, його серце знову стислося.

— Ти… Серйозно…?

— А?

— Людина… твого статусу, яку в цьому храмі називають «Святою Дівою», буде жити з таким простим молодшим жрецем як він… Ти справді думаєш, що це зробить тебе щасливою?

Він сказав це з незвичним для себе виразом обличчя. Хоч Кальцедонія і помітила, що він поводиться незвичним для себе способом, вона не прибрала свою щасливу посмішку, та чітко йому відповіла:

— Зовсім ні. Якраз навпаки, я не хочу, щоб він зробив мене щасливою, я хочу, щоб він був щасливим. І-І якщо він стане щасливим, це буде для мене найвищим рівнем щастя, яке я коли-небудь зможу отримати.

Тацумі пережив гірке минуле. Щоб зробити його щасливим, Кальцедонія і прикликала його у цей світ.

Якби Тацумі жив щасливим життям в колишньому світі, тоді б вона не прикликала його. Звичайно возз’єднання з Тацумі було найбільшою мрією її життя, але це не було тим, заради чого вона була готова зруйнувати повсякденне життя Тацумі в колишньому світі.

— Жити разом з цією людиною, моє найбільше щастя.

— Ось як… ти все ж така рішуча…

Кальцедонія широко посміхнулась в той момент, коли він повернув лице до землі та закрив його двома руками.

Обидва його плеча… Ні, усе тіло почало шалено трястися.

— Щ-Що не так…?

Кальцедонія інстинктивно насупила погляд, відчувши дивну ауру довкола нього.

Вона вперше його зустріла, коли Джузеппе її удочерив. Тому вона знала його доволі довго. І цей хлопець в її спогадах, завжди мав м’який характер та носив добру посмішку.

І ця людина зараз випромінювала таку дивну ауру. Кальцедонія відчула дещо ненормальне і протягнула руку до його тремтячих плечей.

В цей самий момент, вона зрозуміла що цей хлопець схилившись до землі, щось тихо бурмотав.

— Вона… моя… моя…

Його зловісний голос звучав подібно еху з глибин безодні. Кальцедонія моментально відвела руки й рефлекторно підвелася.

— Ти… Не може бути…

З прекрасних вуст Кальцедонії зірвався тремтячий голос.

Наче у відповідь її словам, хлопець підняв свою голову та подивився на неї очима, повними божевілля з жахливою, неприємною посмішкою.

— Кальцедонія… Я більше не віддам тебе нікому… Ти моя… Тільки моя…

Його беземоційні очі, що дивилися на Кальцедонію, сяяли нелюдським червоним світлом.

~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~

Перекладач: florentia

Зазирніть сюди.