Інші варіанти назви: Скульптор місячного світла / Легендарний скульптор місячного світла / ЛМС / СМС / ЛСМС
Англійська назва: The L. Moonlight Sculptor / LMS
Мова оригіналу: корейська
Автор/ка: Nam Heesung (남희성) / Нам Хісон (Нам Хвісон)
Жанри: бойовик, бойові мистецтва, наукова фантастика, пригоди, комедія, фентезі, шьонен, ЛітРПГ
Рік: 2007
Томів: 58
Випуск: завершений
Перекладачка: Silver Raven
Переклад: у процесі
Опис: Людина, покинута світом, людина, що поклоняється грошам, людина, відома як легендарний Бог Війни у дуже популярній MMORPG «Континент Магії». З досягненням повноліття він вирішує попрощатися з грою, але спроба заробити щось за вкладений час і зусилля має такий наслідок, якого ніхто не міг уявити.
Завдяки ряду випадковостей його легендарний персонаж продається за 3 мільярди вон, приносячи йому велику радість, що змінилась глибоким відчаєм, бо він змушений віддати майже все жадібним лихварям. Відкривши можливість заробляти гроші завдяки іграм, головний герой піднімається з прірви з новим наміром і йде прямо до нової епохи під керівництвом першої в історії MMORPG у віртуальній реальності «Королівська Дорога».
Це легенда про Лі Хьона, про шлях до вершини, з серцем, що любить тільки рідних, з безмежним прагненням до грошей, про його винятковий розум, треноване тіло і вмінням наполегливої праці, що завжди підтримувало головного героя на плаву.
Переклад з англійської. Тобто переклад з перекладу, деякі сенси й особливості будуть втрачені.
Бажаєте зробити мені приємно?
(ﾉ◕ヮ◕)ﾉ*:･ﾟ✧ Прогуляйтесь по сайту.
Також у мене є Patreon. （〜^∇^)〜
Особливу подяку за появу цього перекладу можете висловити Drakula!
Розділ 1. Народження темного гравця. (Народження темного ґеймера)
Тільки уявіть собі шляхетне, елегантне і мальовниче життя у злиднях, яке ви побачите тільки в мильній опері. Якими б бідними ви не були, це не заважає проявляти беззастережну любов до незнайомців, а наявним шматком хліба ділитися з теплою усмішкою.
Якби знайшлася така людина, що говорила, буцімто така ілюзія існує насправді, Лі Хьон сильно віддухопелив би її, такі балачки доводили його до точки кипіння.
Життя надто жорстоке до бідних. Закон про працю та соціальний захист, переглянутий Парламентом, зробив робочі місяці недоступними для неповнолітніх. Хоча це було незаконно, Лі Хьон працював майже в усіх сферах.
З чотирнадцяти років він займався шиттям на фабриці. Мізерні кошти, які йому платили, можна було тільки назвати зарплатою, але хоча б харчування було безплатним. Проте у підвалі, де він працював, було тільки два вентилятори, тому його здоров’я швидко погіршилось. Через шкоду легеням, Лі Хьон отримав великі медичні рахунки.
Далі він влаштувався на заправку. І навіть ходив з ручним візком, збираючи та продаючи предмети придатні для переробки. Та скільки б він не працював, сума, що залишалась у його кишенях, була мізерною. Оскільки Лі Хьон був неповнолітнім, то був змушений працювати нелегально. Чим користувались його роботодавці, нещадно використовуючи його.
Він прожив життя повне експлуатації до 20 років. Завдяки цьому досвіду Лі Хьон знав справжню цінність грошей. Проте тепер все інакше. Нарешті, повноліття, а разом із ним і посвідчення особи, що дозволить працювати легально. Поклавши його в гаманець, Лі Хьон промимрив:
– Я збираюсь працювати, допоки моє тіло не зламається. Мабуть, я зможу впоратися з трьома роботами на день.
Коли він був дитиною, його батьки померли, зараз його сім’я складалась лише з бабусі та молодшої сестри.
– Гаразд. Відтепер ми станемо багатими. – Пообіцяв Лі Хьон і повернувся додому.
– Ти щойно прийшов? – бабуся лежала під ковдрою. Після того, як вона впала зі сходів кілька днів тому, вона отримала вивих стегна, тому більше не могла ходити на роботу.
Хоча вона приймала ліки, сім’ї, що долали труднощі, не могли поїхати до лікарні для належного догляду, тому жінка змушена перебувати вдома. Незалежно від болісних стогонів, що вони чули вночі, бабуся відмовлялася їхати на лікування.
Коли Лі Хьон повернувся додому, то відчув як робиться важко на серці. Цей будинок здавався чужим без молодшої сестри і з хворою бабусею. Він підозрював, що це одна з причин, чому йому стає важко повертатись додому.
– А Хейон?
– Не знаю. Вона вийшла і не повернулась. Сподіваюсь, вона більше не зависає з тими поганцями.
Лі Хейон – його молодша сестра. Він майже не бачив її обличчя цими днями.
– Я впевнений, що з нею все добре. Що може статися?
– Ти її єдиний брат. Старший брат має захищати свою молодшу сестру.
– Так, бабусю.
Лі Хьон іронічно посміхнувся та пішов до своєї кімнати. Незалежно від того займався він фізичною працею чи водив таксі, він мріяв відправити молодшу сестру до університету. Хоча вона здається холодною і трохи відстороненою, та, на відміну він Лі Хьона, була розумною та яскравою.
Якби вона вступила до університету, то могла зустріти хорошого чоловіка і прожити краще життя. Він у це вірив. Також Лі Хьон хотів одплатити старій і хворій бабусі за все, чим вона пожертвувала, щоб виховати їх з сестрою.
– Точно, шукатиму роботу завтра. Мабуть, проведуть тест…
Лі Хьон увімкнув комп’ютер, буркочучи собі під ніс. Старий комп’ютер з гудінням ожив. Коли він підключився до Інтернету, то за звичкою зайшов у гру під назвою «Континент Магії». Класична гра, випущена близько 20 років тому. Онлайнова гра, що колись пробуджувала шаленство гравців у Кореї. Навіть три роки тому вона залишалась однією з найпопулярніших ігор.
Континент Магії – єдина гра, яку тягнув його старенький комп’ютер, зібраний з найрізноманітніших частин, що він міг знайти. Це була перша гра, в яку Лі Хьон коли-небудь грав, однак лише під час гри він отримував задоволення.
У нього був досить унікальний стиль гри. Він не контактував з іншими гравцями, а натомість винищував монстрів увесь день. Убивши чудовиськ на одному місці та піднявши рівень, Лі Хьон прямував до могутніших. Він жодного разу не брав участі в облогах або гільдійських війнах.
Грав задля задоволення, поступово вдосконалюючи здібності персонажа та покращуючи спорядження. Одного разу він грав протягом 200 годин поспіль без відпочинку. Для нього було звичним витратити місяць на отримання нового рівня або спіймати унікального монстра.
Хтось міг запитати, яку розвагу він у цьому знаходив, але для нього було неабиякою розвагою бачити, як стає сильнішим його персонаж, і отримувати насолоду від перемоги над чудовиськами, яких раніше не міг побороти.
За короткий проміжок часу Лі Хьон досяг найвищого рівня і далі не мав куди рости. За десятиліття Континенту Магії це перший і останній грандіозний рекорд, що увійшов до історії гри. Скільки б Лі Хьон не шукав, він так і не надибав нікого, хто міг би протистояти його персонажу. У місцях, де інші гравці збивались у команди, щоб протистояти монстрам, він міг винищити всіх чудовиськ самотужки. Досягнувши максимального рівня, Лі Хьон один полював на наймогутніших монстрів, включаючи драконів.
Проте він більше не відчував радості. З нещодавнім бурхливим розвитком технологій – ігри перейшли на новий рівень завдяки системі віртуальної реальності. Серед них особливо вражала гра «Королівська Дорога». Вона чудово втілювала світ у віртуальній реальності, де мільйони гравців і купа рас могли бути одночасно. Тисячі класів і мільйони навичок. Гра дозволяла насолоджуватися відкритим світом без будь-яких обмежень. Можна навіть попрямувати на морську риболовлю з друзями, за умови, що ви не втрапите в халепу.
Хоча свобода та масштабність гри вражали, але найкращим серед усього була дивовижна ігрова система. Така, що Королівська Дорога здобула репутацію найкращої розваги, якою люди могли насолоджуватись.
– Ну, для мене це все, як журавель у небі.
Що Лі Хьон може очікувати від комп’ютера, що сповільнюється навіть од вебсторінки? Хоч як це не було популярно, система віртуальної реальності коштувала понад 10 мільйонів вон. Якби у нього були такі гроші, він би витратив їх на оплату медичних рахунків бабусі або на навчання молодшої сестри.
Настав час видалити гру і почати старанно заробляти гроші.
Ви впевненні, що хочете видалити свій обліковий запис?
Так / Ні
Лі Хьон навів курсор миші на «Так». Вистачить лише одного руху, щоб персонаж, якого він створив із любов’ю та пристрастю, зникне назавжди. Коли Лі Хьон зібрався натиснути, у його голові пробігла думка. «Хіба люди не заробляють гроші, продаючи своїх персонажів? Гадаю, це щось на зразок ринку, на якому продають облікові записи».
Він туманно пригадував щось таке, здається, це була газетна стаття чи щось подібне, де говорилось, що люди заробляли гроші на купівлі-продажу персонажів. Оскільки Лі Хьон збирався видалити персонажа, то це не погана ідея – продати його комусь.
Лі Хьон почав шукати в Інтернеті сайт для торгівлі персонажами. Всього один запит показав кілька десятків варіантів, він обрав той, що здавався найбільшим сайтом-аукціоном.
– Отже, мені просто треба розмістити тут свого персонажа за певну ціну – і готово? – Лі Хьон завантажив кілька зображень зі своїм персонажем та додав опис. Найвищий рівень у грі «Континент Магії» з найкращим спорядженням, що випадає з драконів, з ігровою валютою сумою 30 трильйонів марок.
Він вирішив розпочати аукціон з початкової ціни у 50 000 вон. Лі Хьон боявся, що ніхто не зробить ставку, якщо він поставить високу ціну. Аукціон триватиме один день. Він не думав, що отримає більше, якщо чекатиме довше, та й щоб влаштуватися на роботу йому потрібен пристойний одяг, тому Лі Хьон квапився отримати гроші якнайшвидше.
Зазвичай існувала встановлена ринкова ціна персонажа чи предмета. Але доступ до опису інших товарів був доступний тільки платним підписникам аукціону, тому Лі Хьон не міг отримати до них доступу і встановити відповідну ціну.
Він закінчив з розміщенням пропозиції і пішов спати. Наступного дня Лі Хьон планував прокинутися раніше і попрямувати до найближчого центру занятості.
***
Не минуло навіть години, як Лі Хьон опублікував лот на сайті-аукціоні, а Інтернет простір уже спалахнув.
Спочатку ніхто не повірив у цю пропозицію. З останнім оновленням Континент Магії отримав новий максимальний рівень. Нині найвища межа це 200 рівень. На всіх серверах знали, що ще жодна людина не досягла такої цифри. Але в описі до лоту зазначено, що продавець продає персонажа, що досягнув максимального рівня.
«Якийсь хлопець розігрує нас».
«Що за дурень розмістив таку нудну річ?»
«Це траплялось так часто, що вже навіть не смішно».
Кілька людей прокоментували таким чином. Дехто писав, що нікого не обманути таким очевидним чином, інші дякували за те, що їх розсмішили. З початку 21 століття фішинг-записи стали трендом, і оскільки людей так часто обманювали, вони думали, що це знову один із таких випадків.
«Ні, ніколи…»
«Не може бути».
Користувачі мережі всіма силами намагалися ігнорувати аукціонний пост. Але вони не змогли подолати свою цікавість, і тому заходили ще раз, щоб подивитись. Публікація на сайті-аукціоні безумовно потребувала кількох знятків (скриншотів) персонажа. Кожне зображення уважно вивчали. Інформація про персонажа була вельми вражаючою. Кожна характеристика піднята до максимуму, а спорядження реально фантастичне.
«Де він у біса взяв цю зброю?»
«Повний комплект броні Червоного Дракона разом із щитом, виготовленим із хребта цього ж дракона? Ого…»
«Меч наданий самим богом?»
Люди не могли не захоплюватись цим. Це вже не здавалося звичайним фішинг-постом. Щоб підробити такі деталізовані зображення, знадобиться багато зусиль.
«Він витратив багацько часу на це».
«Інтерфейс з Континенту Магії, але з якої гри він прифотошопив спорядження?»
Серед коментаторів були графічні дизайнери, вони спробували знайти найменші похибки в опублікованих зображеннях.
«Неважливо, як гарно відредагована картинка, мікроскопічні сліди залишаються. Хоча зображення може виглядати досконало для неозброєного ока, та за допомогою новітніх технологій можна виявити непомітні на перший погляд деталі».
Дизайнери збільшували зображення в кілька разів, щоб вивчити кожен піксель, і навіть сканували їх у 3D, щоб знайти будь-які ознаки підробки. Та всі їх зусилля були марними. Зрештою, вони могли тільки визнати, що зображення справжні.
«Усі ці зображення справжні».
«Я головний дизайнер LK Co., я підтверджую, що жодне з цих зображень немає ознак підробки».
Всупереч очікуванням користувачів, графічні дизайнери підтвердили достовірність зображень. Серед коментаторів з’явилися люди, що грали у Континент Магії. Коли вони побачили знятки, то відразу ж здивовано закричали. Вони не мали жодних сумнівів у справжності публікації.
«Це правда. Персонажа звуть Від*. Цей гравець дуже відомий».
(Що в корейському, що в англійському варіанті ім’я персонажа перекладається як «Бур’ян». У корейському варіанті слово звучить як «Віди», але не так чітко.)
«Це його спорядження. Та я не знав, що він досягнув максимального рівня… це справді вражає».
Лі Хьон завжди грав соло, навмисно уникаючи місць з монстрами, де багато інших гравців. Він не брав участі в облогах, а дрібні суперечки, як правило, ігнорував і проходив повз них. Але чутки про нього ніколи не припинялися.
Він убивав Драконів і Кракенів, яких, здавалося, не можна перемогти самотужки, і сам-один вирізав почвар найвищого рівня у місцях, куди інші гравці ходити тільки групами. Хоча він уникав спілкування з іншими користувачами, це не означає, що вони його не впізнавали. Для гравців Континенту Магії він уже став легендою. Єдиний, хто не знав цього, був сам Лі Хьон.
«Тобто спорядження справжнє?»
«Тоді це можна назвати тільки джекпотом!..»
Стартова ціна аукціонну становила всього 50 000 вон. І це за персонажа максимального рівня, зі спорядженням високого рівня і величезною сумою ігрової валюти. Надто низька ціна для такого лота!
Люди поспіхом почали пропонувати свої ставки. Ціна блискавично зросла до 300 000 вон, а потім і до 700 000. Не пройшло і години, як ставка досягла 1 000 000. Оскільки продаж чогось зі спорядження цього персонажа з легкістю покрило би поточну ставку, то не потрібно вагатися щодо витрат на таку хорошу пропозицію.
Ставка продовжувала стрімко зростати.
На цей момент багато людей припинили піднімати ставки, бо уявляли собі ціну закриття аукціону. А деякі просто стежили, поки що не вступаючи в боротьбу. Хоча кількість гравців Континенту Магії з часом зменшувалась, після чого кількість серверів також зменшилась, а грала стала безплатною, користувачів залишалось немало. Тож спочатку ставку підняли гравці Континенту Магії, а далі приєдналися представники багатих компаній. Свого часу Континент Магії був основною причиною безсонних ночей у Кореї.
Придбати персонажа максимального рівня такої відомої гри було схожим на купівлю антикваріату, який хотілося показати іншим. Деякі кмітливі офісні робітники швидко зателефонували своїм начальникам.
– Пане директоре, це ви?
– Чого ти телефонуєш серед ночі? Хочеш звільнитися?
– Е? Це, ну… Пане директоре, ви раніше грали у Континент Магії?
– Так, і що?
– На аукціоні виставили персонажа максимального рівня з гри «Континент Магії». Я подумав, що вам, можливо, буде цікаво…
– Що?! Ти маєш на увазі Ві-Віда?
– Так. Тож ви знаєте його. Рівень персонажа – 200, усі характеристики підняті до максимуму, а спорядження найкраще.
– Негайно! Підійми ставку до 30 000 000 вон зі власного облікового запису. Я зараз же повертаюся додому, щоб перевірити це, тож подай заявку негайно!
Деякі люди, що нині займали ключові посади в компаніях, належали до покоління, що в розкіт своєї юності грало в онлайн-ігри. Вони вивели ставки на новий рівень.
Найпопулярніша новина на ігрових сайтах і основних вебпорталах стосувалася продажу персонажа максимального рівня з Континенту Магії. Пошукові запити щодо цього зайняли перші місця – з цього моменту розпочався справжній аукціон.
Тим часом Лі Хьон міцно спав, не підозрюючи про це. «Фізична праця… 50 000 вон на день. Миття посуду в ресторанах… 30 000 вон. Доставка газет… доставка молока… Чокбал* на вечерю…» Він був зайнятий плануванням уві сні, що робитиме наступного дня.
(Jokbal / 족발 – свинячі ніжки приготовані зі спеціями та соєвим соусом)
***
Аукціон привернув увагу багатьох людей – і ставка зросла ще більше. До цього часу ніхто не знав про персонажа максимального рівня у Континенті Магії, та він викликав бажання володіти і демонструвати такого унікального аватара, колись найбільш популярної гри.
Ставка, нарешті, перевищила 100 000 000 вон. Це перевищило ринкову вартість спорядження персонажа й ігрової валюти, якою він володів. Деякі люди скаржились на брак грошей і припиняли участь в аукціоні.
«Гадаю, що людина, яка продає цього персонажа, дуже дивна».
«Як він міг обмежити продаж такого безцінного персонажа лише одним днем?»
«Він був абсолютно упевненим, що отримає за нього максимально можливу суму?»
Так люди коментували аукціонний лот, щоб заспокоїти своє горе. За короткий час кількість коментарів перевищила 9000. Аукціон автоматично продовжувався з кожною новою заявкою на підвищення ціни, і коли сума досягла 300 мільйонів вон до нього долучились кілька великих компаній.
Цей аукціон не закінчиться на заявках людей, що брали в ньому участь. Якщо ставка буде на колосальну суму, багато людей би говорили про це, а реклама б отримала грандіозний розмах. Розпочати рекламну кампанію недешево, і незважаючи на те, що в рекламу вливались гроші, вона не гарантувала привернення уваги населення.
Проте, як щодо ігрового персонажа максимально рівня, якого продали на аукціоні за пристойну суму? Це привернуло б увагу та зацікавило людей. З огляду на це, в аукціоні взяли учать кілька відділів зв’язків із громадськістю. Цифрові медіа пов’язані з іграми посилили конкуренцію, бажаючи придбати персонажа максимального рівня. Ціна не була проблемою. Важливішою була можливість створити кілька спеціальних серій про знамениту в минулому гру, з використанням такого персонажа, це підвищило б зацікавленість і довіру до них.
Гаряча конкуренція задерла ціну до небес, а відвідуваність сайту-аукціону значно виросла.
Нарешті аукціон закрився. За персонажа боролося п’ять компаній, але найуспішнішу ставку зробила CTS Media, вона і отримала персонажа. Ця компанія відома своїм швидким розвитком та рейтингом. Завдяки втручанню секретаря президента їхня ставка стала переможною.
***
– Алло. – Лі Хьон різко прокинувся, щоб відповісти на дзвінок. Робота на будівельному майданчику виснажила його, тож він упав на ліжко, як тільки прийшов додому. Він заробив тільки 30 тисяч вон, оскільки бригадир скаржився на якість його роботи.
– Вітаю. – Зі слухавки лунав чарівний жіночий голос.
– Ох… схоже, ви помилились номером. – Лі Хьон, упевнений, що ніхто в здоровому глузді не зателефонував би йому, збирався покласти телефон, коли…
– Перепрошую, це ж ви хотіли продати свого ігрового персонажа через Інтернет-аукціон?
– Так.
– Це дзвінок з компанії CTS Media. Я – Юн Нахі, секретарка президента. Ми внесли суму поточної ставки на ваш рахунок через аукціон, ви можете перевірити це і повідомити нам?
– За-зачейкате хвилинку. Це був успішний аукціон?
– Так, успішний. Чи можу я спитати, ви ще не бачили?
– Ні, я був зайнятий…
Юн Нахі з CTS Media не була звичайною жінкою, вона була дуже обізнаною, щоб працювати секретаркою президента. Крім того, вона розмовляла вісьмома мовами і багато людей намагались улестити її. Та цей грубіян, що навіть не перевірив результати аукціону, приголомшив Юн Нахі.
– То якого розміру успішна ставка? – Лі Хьон затремтів усередині. Він сподівався, що отримає хоча б 200 тисяч вон, аби принаймні оплатити медичні рахунки бабусі, але почуте шокувало його.
– 3 090 000 000 вон.
Поточна ринкова ціна персонажа Лі Хьона – Віда – становила 150 мільйонів вон. Якби гра була на піку популярності, лише спорядження коштувало би більше 100 мільйонів вон, але якщо гра стара – ринкова ціна була значно нижчою. Проте через різні фактори, такі як обмежений термін аукціону, рідкісний персонаж та суспільний інтерес – ціна перевищила 3 мільярди вон.
Сам аукціон був гідним головних новин і це саме те, чого прагнула CTS Media. Однак Лі Хьон грубо сказав:
– Ви жартуєте?
– Що?
– Я не можу повірити, що ви зателефонували мені о цій годині, щоби сказати подібну дурницю. Я кладу слухавку.
Поклавши слухавку, Лі Хьон гірко засміявся.
– Звідки вона дізналась, що я виставив щось на аукціон? І як дістала мій номер для розіграшу?
Лі Хьон не повірив у те, що вона сказала, звучало надто абсурдно. Проте як тільки він зайшов на сайт, то побачив свій пост на головній сторінці аукціону. Тисячі людей безперервно публікували коментарі онлайн і, як вона сказала, сума найвищої ставки аукціону становила 3 090 000 000 вон!
Лі Хьон зумів не зомліти тільки через свою впертість. «Якщо це сон, я сподіваюсь, що ніколи не прокинусь».
Наступного дня він перевірив чи справді на його рахунок надійшло 3 мільярди вон. Лі Хьон щипав себе аж до крові – жодних сумнівів, це реальність! Він побіг назад, до бабусі, щоб показати їй банківську книгу обліку, парубок був настільки приголомшений, що на деякий час втратив можливість говорити.
– Бабусю, я заробив грошенят.
– Ох, так. – Слабко відповіла літня жінка. Пройшло тільки три дні, як він отримав посвідчення особи, онук не міг багато заробити. – Гарна робота, Хьоне.
– Це не гарна робота, бабусю, це дещо набагато краще. – Лі Хьон дав їй банківську книгу обліку.
– Що це?
– Просто глянь. Це гроші, що я заробив.
Його бабуся потерла свої тьмяні очі, дивлячись на банківську книгу. В суму, вказану на рахунку, важко повірити.
– Т-ти вкрав? Ні, ні, таку суму не можна вкрасти…
– Пам’ятаєш, я грав у гру? Я продав обліковий запис.
– Обліковий запис?
– Це складно пояснити… У будь-якому випадку, я отримав ці гроші законно.
– Тоді, це справді… – Його бабуся, переповнена емоціями, тихо плакала. – Хьоне, як і інші, ми тепер можемо жити, не переймаючись про оплату води та електроенергії?
– Авжеж. Ми можемо навіть купити будинок.
– Ти можеш повернутись до навчання… а Хейон може вступити до університету, і нам не доведеться жити, заздрячи іншим.
Його бабуся була зворушена до сліз. Лі Хьон почувався так само, пригадуючи труднощі та незліченні страждання.
– Тепер ми можемо жити щасливо, бабусю.
– Так, ми можемо.
Подолавши стільки труднощів, вони відчували неймовірний захват. Кілька днів вони шукали новий будинок, а бабуся вирішила пройти лікування. Окрім стегна, у неї виявилось ще багато інших хвороб, тому її поклали до лікарні. Його молодша сестра Хейон також розділила радість від несподіваного багатства. Проте їхнє щастя тривало недовго.
Чоловіки одягнені в чорні костюми. Ті, кого вони не хотіли бачити найбільше, прийшли до лікарні. Чоловіки у чорних костюмах нахабно увійшли до палати, не завдаючи собі жодних клопотів потурбуватися про інших людей. Їх було всього п’ятеро, але через їхню могутню статуру здалося, що палата переповнена.
Інші пацієнти, злякавшись, тихо покинули кімнату за допомогою своїх доглядачів. Залишились тільки Лі Хьон, його бабуся та чоловіки у чорних костюмах. Добре, що молодша сестра пішла перед тим, як з’явились ці люди. Від цих чоловіків не можна очікувати нічого доброго. Він був упевнений, що цього разу нічого не зміниться.
– Лі Хьоне, я чув про несподівану радість для твоєї родини… – Заговорив чоловік зі світлим волоссям.
– І? – різко відповів Лі Хьон.
– У минулому твій батько взяв позику, ми прийшли стягнути борг.
– Борг?
– Так. І зараз, коли у тебе є гроші, гадаю, ти готовий його повернути.
Лі Хьон нервово ковтнув слину. Коли його батьків не стало, він успадкував борг на суму 100 мільйонів вон. Було б добре, якби Лі Хьон відмовився від спадщини, але тоді він був надто юним і нічого не знав про закон. Крім того його бабуся вбита горем через втрату сина, не подала заяву про відмову від спадщини протягом трьох місяців. Тому Лі Хьон успадкував борг у 100 мільйонів вон, взятих у позика в лихварів.
Він знав якими жорстокими вони можуть бути, але зараз у нього вдосталь грошей. Тому нема жодних причин для страху.
– Я погашу борг. Скільки?
– Погасиш? Ти доволі самовпевнений. Ну, це добре. Ми цінуємо наших дорогоцінних клієнтів. Ти маєш сплатити 3 мільярди вон.
У скронях Лі Хьона запульсувала лють від слів чоловік.
– Дурня… Я точно знаю, що мій батько позичив 100 мільйонів вон.
– Гей, минуло вісім років. Із часом відсотки накопичуються.
– Це нісенітниця… Я повідомлю про вас поліцію.
– Повідомиш? Попустись. Думаєш, поліція стане на твій бік?
– Поліція – це людський кий.
– Ха-ха-ха-ха-ха.
Лихварі засміялись на слова Лі Хьона. Особливо блондин, який, здавалося, не міг стримати реготу, ляскаючи себе рукою. Чоловік, що спокійно стояв позаду, заговорив. Схоже, він був головним.
– Поясни хлопцю як слід. Не завдавай клопотів.
– Так, старший брате. Я прошу вибачення. Слухай уважно, пацан, я не повторюватиму. Те, що ми робимо, не порушує жодних законів. У нас законні відсотки. Для початку – це 50 відсотків на рік. Хочеш, щоб я підрахував? За перший рік сума з відсотками зі 100 мільйонів зростає до 150 мільйонів. Другий рік – це приблизно 220 мільйонів. Третій рік – 330 мільйонів вон. Четвертий рік – майже 500 мільйонів вон.
Лі Хьон підрахував суму сам і впав у відчай. Борг збільшився у п’ять разів тільки за чотири роки. Минуло вісім років, отже, борг становив 2,5 мільярди вон, але пройшло більше, ніж вісім років, тому число у 3 мільярди не помилкове. Лі Хьона час від часу турбували ці бандити, але він ніколи не усвідомлював, що його борг став таким великим. Без його відома він виріс аж до 3 мільярдів.
Це повний крах!
Будь-яка інша людина з боргом у 3 мільярди вон зробила б усе можливе, щоб оголосити про банкрутство. Ні, вона оголосила б себе банкрутом навіть при боргу в 10 мільйонів вон. Справа не в тому, що Лі Хьон не розглядав питання про банкрутство. Щоб лише подати заявку на банкрутство – потрібні гроші. Йому довелося б платити за суд і нотаріусів, він мав дотримуватись належної процедури, щоб просто стати банкрутом.
Лі Хьон навіть не міг дозволити собі подати заяву про банкрутство. Та навіть якби він це зробив, ці безжальні лихварі завадили б процесу.
– Ми хочемо 3 мільярди.
– Ні, я відмовляюсь.
– Ні? Що ж, роби як хочеш. Ми просто повернемося завтра, з трохи більшим відсотком, ніж зараз.
Чоловіки вбрані у чорні костюми були розслаблені та впевнені у собі. Таку впевненість у собі несуть ті, хто має владу. Лі Хьон чітко знав, що станеться, якщо він не виплатить борг. По-перше, інших варіантів нема, вони прийшли, знаючи, що у нього є гроші. Чоловіки самовдоволено посміхались.
– Бідна бабуся постраждала та госпіталізована, але вона почувається тут доволі комфортно. Здається, я бачив твою сестру в коридорі. Така вродлива молодша сестричка, впевнений, ми могли б дещо заробити, якщо б продали її…
– Навіть не думайте торкнутись Хейон хоч пальцем!
– Розслабся, поки що нічого не сталося. Зараз ми просто говоримо, малий. Але просто уяви, якщо всі члени сім’ї потраплять до лікарні в один і той самий день. Це буде дуже прикро, еге ж?
Лі Хьон не міг більше терпіти завуальованих погроз. Тут нічим не зарадити. Ці чоловіки втілять свої погрози і не тільки їх. Він бачив долю тих, хто не міг повернути їм гроші. Це був гріх – позичати у них гроші.
Лі Хьон, який не міг розраховувати на захист закону, змушений був віддати банківську книжку. Лихварі прийняли її, а взамін дістали із сумки 90 мільйонів вон та передали йому. З готівкою також передали боргову розписку на 100 мільйонів вон, написану батьками Лі Хьона вісім років тому. Вони знали все з самого початку та прийшли ретельно підготовленими.
– Красно дякую, малий. Бережи себе.
Коли лихварі майже покинули палату, Лі Хьон вигукнув:
– Заждіть!
– Га? Що таке?
– Одно дня я точно примушу вас заплатити за це.
– Що?
– Оскільки я повернув борг, ви думаєте, що на цьому все закінчиться. Однак я подбаю про те, щоб ви заплатили за все, що зробили.
Чоловіки знову хотіли зареготати, та побачивши очі Лі Хьон – сміх застряг у їхніх горлянках. Молодий, дикий звір, який чекав моменту, щоб напасти. Його погляд пустив мурашок по їхнім хребтам.
– Здається, ти ще не прийшов до тями, малий. Нам потрібно навчити тебе, як працює така безстрашність у реальному світі.
Чоловіки закотили рукави, та Лі Хьон не виявив жодних ознак страху чи бажання втекти.
– Досить. Ми отримали гроші, ходімо.
– Але…
– Ти справді хочеш влаштувати сцену в лікарні?
– Зрозумів, старший брате.
Чоловіки почали покидати палату.
– І малий, – їхній лідер глянув на Лі Хьона і говорив так, ніби він давав пораду: – я – Хан Джінсон з Мьондона. Ти думаєш, що світ схилиться, бо ти злишся? Якщо вважаєш це несправедливим, то зароби за п’ять років ще 3 мільярди вон, тоді я ставитимусь до тебе, як до свого старшого брата.
Лихварі пішли, а Лі Хьон безпомічно опустився на підлогу. Він чув, як у коридорі плакала сестра, а бабуся голосно зітхнула у ліжку.
***
Після того, як з нього здерли 3 мільярди вон, він не мав сили щось зробити. Його охопило почуття безнадії. Однак за три дні він прийшов до тями. В його серці з’явилась нова надія і він більше не міг сидіти та нічого не робити. На губах Лі Хьона з’явилась усмішка, хоча з очей текли сльози. Хоча це був лише момент, неймовірний досвід – тримати в своїх руках таку велику суму грошей, він почувався просвітленим щодо того, як працював цей світ.
– Точно. Якщо я заробив один раз, то зможу зробити це і вдруге.
Лі Хьон задумався. 90 мільйонів вон, що він має, не можна потратити на абищо. Договір на будинок уже підписаний, тож 50 мільйонів на оплату потрібно відкласти на це. Договір можна розірвати, але йому довелося б заплатити штраф. Він швидше помре, ніж заплатить штраф.
Тож він міг витратити тільки 40 мільйонів вон! Усе завдяки спаду на ринку нерухомості на початку 21 століття.
***
Частину грошей, що залишились, Лі Хьон витратив на бойові мистецтва, такі як айкідо, кендо, тхеквондо тощо. Щодня він займався тривалими пробіжками до шести точок, що розташовані на великій відстані одна від одної. Лі Хьон займався різними єдиноборствами аж доки не падав од втоми. Викладачі називали його диким звіром, коли він для нарощування витривалості розмахував тренувальним мечем, поки руки не починали кровоточити.
Все для гри у віртуальній реальності! Говорилось, що там люди могли рухати своїм тілом, як і в реальному житті. Тоді, якщо він вивчить бойові мистецтва і краще розумітиметься на ігровій механіці, це допоможе йому?
Авжеж, людина, яка володіє бойовим мистецтвом, не матиме великої переваги. Але якщо завдяки цьому він буде сильнішим на 10% за інших, воно цього варте. Додаткові 10% сили можуть мати неймовірний ефект.
Уранці Лі Хьон займався бойовими мистецтвами, а ввечері вивчав інформацію про ігри у віртуальній реальності. Він ретельно розібрав, у якій грі найбільше гравців і як працювала ігрова система. Для кожного класу, міста та професії Лі Хьон складав аналітичні таблиці та прикріплював їх до стін. Папірці заполонили його кімнату.
Протягом року Лі Хьон займався бойовими мистецтвами і вивчав все, що стосувалось ігор у віртуальній реальності. Цей час був не тільки періодом підготовки для нього, а ще й для уважного спостереження за розвитком Королівської Дороги. Як і очікувалось од гри з такою назвою, вона пішла своїм королівським шляхом і почала домінувати серед ігор у віртуальній реальності.
Гра охопила 75% світового ринку, а серед корейських гравців уже 90% обрали цю гру. Можна сказати, що вона йде заздалегідь визначеним шляхом.
Особливо у дні, коли королі воювали між собою, це привертало увагу майже всіх користувачів мережі. Єдина гра у світі, де кожен може здобути славу, владу і гроші. Королівська Дорога стала результатом геніальної ігрової системи поєднаної з віртуальною реальністю.
– Гаразд. Все йде за планом.
Холодні очі Лі Хьона дивилися на монітор. Сьогодні він витратив більше 10 мільйонів вон на купівлю капсули, необхідної для підключення до Королівської Дороги. Це було досить дорого, щоб викликати у нього сльози, але він нагадував собі, що це необхідна інвестиція.
Підготовка завершена. Це тільки початок гри. Він почувався як солдат, що прямує на поле бою.
Підключитись до Королівської Дороги?
Так / Ні
Коли з’явилось повідомлення, Лі Хьон вигукнув не вагаючись:
– Так!
~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. У Фейсбуці реагую трохи швидше.
У мене є Patreon. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Або можете поблукати по сайту. Вам неважко, мені приємно.