Інші варіанти назви: Скульптор місячного світла / Легендарний скульптор місячного світла / ЛМС / СМС / ЛСМС
Англійська назва: The L. Moonlight Sculptor / LMS
Мова оригіналу: корейська
Автор/ка: Nam Heesung (남희성) / Нам Хісон (Нам Хвісон)
Жанри: бойовик, бойові мистецтва, наукова фантастика, пригоди, комедія, фентезі, шьонен, ЛітРПГ
Рік: 2007
Томів: 58
Випуск: завершений
Перекладачка: Silver Raven
Переклад: у процесі
Опис: Людина, покинута світом, людина, що поклоняється грошам, людина, відома як легендарний Бог Війни у дуже популярній MMORPG «Континент Магії». З досягненням повноліття він вирішує попрощатися з грою, але спроба заробити щось за вкладений час і зусилля має такий наслідок, якого ніхто не міг уявити.
Завдяки ряду випадковостей його легендарний персонаж продається за 3 мільярди вон, приносячи йому велику радість, що змінилась глибоким відчаєм, бо він змушений віддати майже все жадібним лихварям. Відкривши можливість заробляти гроші завдяки іграм, головний герой піднімається з прірви з новим наміром і йде прямо до нової епохи під керівництвом першої в історії MMORPG у віртуальній реальності «Королівська Дорога».
Це легенда про Лі Хьона, про шлях до вершини, з серцем, що любить тільки рідних, з безмежним прагненням до грошей, про його винятковий розум, треноване тіло і вмінням наполегливої праці, що завжди підтримувало головного героя на плаву.
Переклад з англійської. Тобто переклад з перекладу, деякі сенси й особливості будуть втрачені.
Реквізити НБУ для потреб армії тут.
Повернись живим тут.
Портмоне, щоб переказати гроші єПідримка тут. Можна переказати через Приват24.
Також через Приват24 можна перекинути кошти з бонус+.
Розділ 9. Лицар принцеси
– Отже, наступний сегмент нашої програми розповідає про відомого гравця королівства Тор, про нього говорять всі користувачі. Пане О, я чула, що зараз є коваль, здатний посилити захист вашого спорядження?
– Так, це правда. У бійців завжди будуть якісь жалі та бажання. Спорядження, яке має високий показник захисту, збільшує ваші шанси на виживання, а коваль з Тору може підвищити захист, вплавивши у речі підсилювальні мінерали.
Було багато телевізійних програм, пов’язаних з Королівською Дорогою, що розповідали про численні дива та легенди континенту Версаль. Перегляди зростали паралельно зі збільшенням гравців, що приводило до величезних доходів од реклами.
«Хмм, коваль?»
Лі Хьон сидів у кімнаті та дивився телешоу про Королівську Дорогу. Ведуча і ведучий по черзі починали говорити одне з одним, і Лі Хьон сподівався почути нову інформацію про гру. Хоча він не міг бути упевненим, багато інших глядачів, ймовірно, поділяли його мету.
Континент Версаль не мав відмінності між ніччю і днем: кожна година була годиною тренування. Але коли в ефір вийшли програми пов’язанні з Королівською Дорогою, тренувальні майданчики стали менш заповненими.
– О так, це дивовижно. Можливо, мені теж варто подумати про поліпшення. Але чи не буде ціна дуже високою?
– Так. Він займається поліпшенням від 10 до 100 золотих, залежно від ефекту або функцій. Хіба це не неймовірно?
Шін Хемін нахмурилася:
– Сто золотих? Я б не могла дозволити собі цього навіть якби зібрала всі гроші, що отримала до цього часу.
– Ха-ха, але ця ціна вказана лише за дуже, дуже хороші речі, тому він, ймовірно, поліпшить твої предмети за 10 золотих.
– Цей користувач-коваль невдовзі стане дуже багатим.
– Це не зовсім так. Ціни на матеріали, необхідні для поліпшення, доволі високі, тому він не зможе отримати 20% прибуток за кожне поліпшення. Причина того, що коваль з Тору став гарячою темою, швидше за все, пов’язана з тим, що він перший гравець, який коли-небудь досягнув середнього рангу в ковальській справі.
– Це досягнення змушує мене заздрити. Умілий скульптор раніше з’явився у королівстві Розенхайм, правильно?
– Так, скульптори зустрічаються дуже рідко. Через рід їх занять це рідкісна професія. Кажуть, що скульптури, які він робив, дуже гарні.
Скульптором королівства Розенхайм був, звісно, ігровий персонаж Лі Хьона, Від.
– Після того, як я почув цю чутку, то відвідав королівство Розенхайм, щоб узяти інтерв’ю та купити скульптуру і подарувати її тобі, Хемін, але його вже не було. Боюся, що він видалив свого персонажа, пройшовши складний шлях скульптора.
– Йой, це дуже сумно. Я втратила шанс отримати гарний подарунок. Гадаю, ремісники починають займати свої місця.
– Так. Наступна тема – це на та, на яку ви всі чекали – громадянська війна Британської Конфедерації! Нарешті форт Одейн, який, як відомо, був нездоланним, захоплений! Гільдії Балкан зараз у великій-великій біді.
Зображення змінилося ігровим відео Королівської Дороги, де з висоти пташиного польоту показано грандіозний замок, оточений 35 вежами, на яких могли розміститися лучники і маги у разі війни. Рів був заповнений водою, його перетинало кілька підйомних мостів. Стіни замку, збудовані з трьох шарів цегли, здавалися нездоланими.
– Ого, дивовижно. Я ніби дивлюся на середньовічний замок.
– Так, це форт Одейн, який належав гільдії Балкан. Минулої дня тут відбувся запеклий бій.
Форт Одейн, залитий кров’ю незліченої кількості користувачів, має дуже темну репутацію. Він стягував непомірні податки та плату за вхід! Прилеглі села сплачували 60% податку з кожного продажу, що вдвічі перевищує ставку в інших містах. Це стосувалося усього, включаючи ліки, зілля і трави.
Лють користувачів досягла межі. Що ще гірше, купці, які проходили через форт, мали сплатити 40% прибутків як митний податок. Форт Одейн використав своє стратегічне розташування між Британською Конфедерацією та королівство Ідерн, щоб монополізувати міжнародну торгівлю.
Всі гроші йшли до гільдії Балкан, власника замку. Очевидно, чому інші їх ненавиділи!
– Але форт Одейн раніше ніколи не захоплювали, чи не так?
– Так, правильно. Але ця битва була грандіозною. Погляньте на це.
Телешоу показало форт Одейн уночі, коли в небі тихо висів місяць. На полі неподалік збиралася орда гравців. Стоячи біля прапорів своїх гільдій, вони чекали настання ранку.
«Скільки ж там було людей?» Лі Хьон був надто здивованим, щоб говорити.
Він чув, що кількість користувачів, які грали у Королівську Дорогу, сильно зростає, але це було аж занадто. Ріки людей вкрили поле перед фортом Одейн.
– Кількість користувачів, які зібралися, щоб підкорити форт Одейн, перевищила 30 000. – Ведучий, О Джуван продовжив, ніби почув думки глядачів.
– 30 000? Це найбільша кількість людей, яка на цей час брала участь в облозі!
– Саме так. Бажання підкорити форт Одейн широко розійшлося в маси. Близько 150 гільдій об’єдналися, а також у цій битві брали участь десь 5 000 найманців. Зараз ми побачимо цю сцену.
Нарешті над фортом Одейн зійшло сонце. Деякі з нападників виголосили промови про те, що їхнє діло праведне, і як вони вчинять з фортом Одейн після того, як завоюють його. З відвагою, що наповнила повітря, почалася битва.
Це було дивовижне видовище: 30 000 бійців одночасно атакували форт Одейн. Стріли летіли усюди, магія ударила по спорудам. Катапульти постійно піднімали в повітря валуни, викликані големи атакували форт. Однак захисники все одно трималися, покладаючись на оборонні можливості замкового муру.
Гільдія Балкан втягнула у війну союзні гільдії. У форті Одейн також були солдати-НІПи, що ще більше зміцнювало їхній захист.
Але ситуація змінилася, коли Сили спеціального призначення, приготовані на випадок найгіршого розвитку подій, підкрався зі спини. Майстри та еліти гільдій забезпечували простір для диверсії, атакуючи в лоб, поки Сили спеціального призначення проникали до замку через каналізацію.
Здіймалися величезні аури мечів, і всюди вибухала магія.
– Відомо, що близько половини зі ста найкращих гравців Британської Конфедерації брали участь у цій битві. Зрештою, форт Одейн більше не міг триматися і потрапив до рук завойовників.
Члени гільдії Балкан, що чинили опір до самого кінця, вбиті. Союзні гільдії здалися, коли ситуація обернулася проти них, таким чином закінчивши запеклу битву. Гільдії завойовників раділи величезній перемозі.
– Пане О, чи тепер настане мир у форті Одейн?
– Я так не думаю. Для початку, Балкан, яким належав форт, навряд чи так просто відступлять. Вони збиратимуть сили, щоб повернути те, що належало їм.
– Почнеться ще одна війна.
– Так, але навіть якщо атака Балкан провалиться, форт Одейн, здається, не зможе деякий час жити мирно. Розподіл здобичі між гільдіями-переможцями буде нелегко врегулювати. А враховуючи інші переваги, які надає форт Одейн, вони всі жадатимуть їх. Ця земля дуже цінна. Балкан вклали багато коштів для стабілізації економіки та розвитку територій. Але їм довелося стягувати великі податки на солдат і укріплення, оскільки інші також хотіли це місце.
– Це місце може застрягнути в поганому циклі.
– Так. Форт Одейн, який стоїть між двох імперій і діє як пропускна станція, продовжуватиме перебувати в хаосі.
Лі Хьон посміхнувся; такій посмішці міг позаздрити наймерзенніший лиходій.
«Нападників було десь 30 000… Принаймні 15 000 мало загинути. І близько 10 000 з числа захисників…» Просто думка про те, як знизилися навички і рівні, п’янила його. У той час поки показники інших падали, Лі Хьон ставав сильнішим.
Раптом задзвонив телефон і він поквапився відповісти.
– Алло?
– Ти готовий?
Людиною, яка поставила це запитання без жодного привітання, була його сестра Лі Хейон.
– Так. Я уже одягнувся і вмився.
– Волосся?
– Звичайно, я помив голову.
– Скоро почнеться, ти маєш поквапитися.
– Гаразд, Хейон, я йду. – Лі Хьон вимкнув телевізор і піднявся з місця.
Він зітхнув. Лі Хьон був невдоволений. «Що я в біса роблю…»
Середня школа Дейн. Хоча він поклявся собі, що ніколи не повернеться сюди після того, як кинув школу…
«Брате, ти повинен прийти!»
Якби Хейон не причепилася вранці, він би ніколи не пішов. Йому погрожували, що якщо не прийде сьогодні, то хай навіть не думає про те, щоб зайти до капсули якийсь час.
«Вона взагалі розуміє для кого я намагаюся заробити гроші…»
Фестиваль у середній школі. Інші пішли з батьками, але Лі Хейон покликала свого старшого брата.
«Тьфу. Що я тільки роблю?» – постійно жалівся Лі Хьон. Хоча він зовсім не хотів туди йти, однак коли він думав про свою розчаровану сестру, то не мав іншого вибору. Лі Хьон почувався коровою, яку тягнуть до м’ясника. Коли він прийшов, то недбало сів біля стендів фестивалю. Учні були поділені на гуртки або класи та продавали товари в магазина, але Лі Хьон ігнорував їх.
– Хей, ти випадково не Лі Хьон?
Він повернувся, щоб поглянути на власницю голову. Там стояла струнка і вродлива студентка університету у фіолетовій спідниці.
– Хто ти?
На її обличчі з’явилося розчарування від слів Лі Хьона.
– Ах, я мала рацію. Це я, Чонхі.
– О. – Ім’я та обличчя – це все, що він про неї пам’ятав.
Її гарненьке лице зробило дівчину об’єктом прихильності багатьох хлопчиків у середній школі.
«Вона зробилася стильнішою, а приваблива зовнішність, мабуть, робить її популярною навіть зараз. Університет повинен добре ставитися до неї».
Це все, що Хьон міг пригадати. У голову не приходило ніяких особливих спогадів.
– Ти Юн Чонхі? Давно не бачились. Чому ти тут, коли вже закінчила цю школу?
– М-м. Моя молодша сестра ходить у цю школу, тому я прийшла. Ти?
– Те саме.
– О, у тебе теж є молодша сестра. Можу я сісти поруч?
– Це вільне місце, тож роби, що хочеш, – дратівливо сказав Лі Хьон і продовжив спостерігати за фестивалем. Ставили пародію на «Білосніжку і сім гномів».
Вийшов продавець яблук, пританцьовуючи та дурнувато співаючи, затим він заговорив:
– О, люба найпрекрасніша королево! Ось кілька смачних яблук. Їх щойно зібрали на яблучній фермі, тому вони дешеві та свіжі! Лише дві тисячі вон за 5 яблук!
Кістлява королева позіхнула і сказала:
– Чому так дорого!
– Тому що це стиглі яблука, моя королево!
– Справді? Тоді ми можемо використати їх, щоб убити Білосніжку, так?
– Сподіваюся, я такого не говорив?
– Вони можуть убити чи ні?
– Якщо хтось скуштує це яблуко, то не зможе відмовитися від цього смаку, моя королево.
Якби там не було, королева купила яблука. Вона підійшла до Білосніжки, виконавши ще один непотрібний танець і віддала яблуко.
– Чому ти не прийшов на зустріч випускників? – запитала Юн Чонхі у Лі Хьона, який з холодним виразом обличчя дивився мюзикл.
Він відповів коротко, не повертаючи голови:
– Мені не хотілося йти.
– Справді? Ми сподівалися, що зможемо побачити тебе там… Після того, як ти кинув школу, ми не могли зв’язатися з тобою. Санхун сказав, що зателефонує тобі, тому ми думали, що ти теж будеш.
– Дякую за гарну брехню.
– Ні, справді, я хотіла зустрітися з тобою. Пам’ятаєш, ти мене колись врятував?
– Я врятував тебе? О… точно.
Коли Лі Хьон навчався у 10 класі, то розносив газети вранці. Одного разу він побачив дівчину, яку бандити затиснули в парку. Лі Хьон спробував пройти мимо. Це були не його справи, тож він вирішив ігнорувати ситуацію. Але почувши нажахані крики дівчини, Лі Хьон кинувся назад.
Він побив бандитів і врятував дівчину. Пізніше Лі Хьон дізнався, що це Юн Чонхі, яка навчалася у його школі. Він не знав про неї, бо вона навчалася в іншому класі, але в наступному навчальному році вони опинилися в одному класі.
Поки вони розмовляли, мюзикл звернув у божевільне русло. У яблуці, яке купець продав королеві, була комаха, тому Білосніжка нещадно його лупцювала. Після того, як вона випадково відкусила яблуко, в якому була комаха, то впала на землю. Гноми знайшли її, вкрали та принесли до свого дому.
Вони планували змусити Білосніжку готувати їм їжу, прати їхній одяг і прибирати в будинку! Білосніжка, яка незабаром прокинулася, була збита з пантелику. З якого дива принцеса повинна знати, як займатися домашніми справами? Коли вони сказали їй мити посуд, вона побила його на друзки, а коли сказала прибрати, вона побила меблі та оздоблення.
Зрештою, коли принц прийшов забрати принцесу, семеро гномів ридали від щастя, нарешті позбувшись невмілої служниці. Це був нудний мюзикл.
«…Яке розчарування», – Лі Хьон подумав, що він даремно витратив час. Але Юн Чонхі, яка сиділа поряд, постійно сміялась.
– Хе-хе-хе. Поглянь на це, Хьоне. Це справді смішно.
Він поняття не мав чому вона так приязно до нього звертається, хоча дівчина рідко його бачила. Поки вони так проводили час, прийшла сестра Хьона. Лі Хейон була одягнена у джинси та білу футболку замість шкільної уніформи. Лі Хьон одразу відчув, як між Хейон і Чонхі проскочили іскри суперництва.
– Чому ти сидиш поряд з моїй братом, літня пані? – превентивний удар Хейон був різким і сповненим заздрості. Від неї розходилася вбивча аура.
У цю мить Лі Хьон відчув, що його сестра моторошніша за лицаря смерті. Проте поряд з ним сидів дуллаган.
– Літня пані? Ця дитина має такий брудний рот.
– Я не набагато молодша за тебе!
– Я однокласниця твого брата. На твоєму місці я б стежила за своїм ротом. – Чонхі плавно поклала руку на плече Лі Хьона.
– Хмф! – Хейон підійшла до брата, ігноруючи Чонхі. – Що ти робиш тут?
– Що ти маєш на увазі під «що я роблю тут»? Я насолоджуюся фестивалем.
– Ай, просто іди за мною! – Хейон силоміць потягнула брата з місця.
– Нащо?
– Я хочу разом з тобою дещо зробити!
– Що це?
– Просто йти сюди.
Лі Хьону довелося встати. Коли він підвівся зі свого місця, Лі Хейон показала неприємну переможну посмішку Юн Чонхі. Сестра потягнула його до шкільного поля, де проводили багато змагань і конкурсів.
Очевидно, KMC Media організувала їх у цій школі. Вони транслювали відео, на якому учні уникали різноманітних перешкод і виконували завдання. Це був суцільний хаос з натовпом операторів, що маневрували навколо купи учнів, які каталися і стрибали.
Хейон взяла Лі Хьона і стала перед одним із найлегших випробувань.
Кожна людина мала зв’язати свою ногу з ногою напарника і, по сигналу судді, бігти до фінішу.
– Чому ми тут?
– Ми з тобою повинні бігти разом. Я дійсно хочу спробувати біг на трьох ногах.
– Нащо мені робити щось таке? Зроби це сама.
– Я не можу зробити це без тебе! Я вже сказала всім друзям, що бігтиму з тобою. Тому ти повинен взяти участь зі мною.
Лі Хьон поморщився, але він не міг перебороти впертість своєї сестри.
«Це, мабуть, не покажуть по телебаченню».
Лі Хьон безстрашними очима поглянув на камери. Хоча вони знімали усюди, не кожен кадр транслювався. Лише найепічніші невдачі будуть відредаговані та відправлені в ефір.
У будь-якому разі, коли KMC Media транслює шкільний фестиваль, то справжні зйомки починаються увечері, коли навідуються знаменитості. Зірки, що пройшли через складні перешкоди, були надзвичайно популярними у глядачів. Учні та звичайні люди були для них кимось на зразок подружок нареченої. З викривленої точки зору Лі Хьона вони були тільки бета-тестерами, що випробовували чи безпечні такі конкурси для знаменитостей.
Сексуальні помічниці в мініспідницях приймали заявки на участь.
– Ха-а. Ми братимемо участь.
– Щоб взяти участь потрібно заплатити 10 тисяч вон.
Лі Хьон здригнувся, проте неохоче витягнув гроші. Хоча це був фестиваль, але плата була завеликою; це було схоже на шахрайство.
«Здається, сьогодні на вечерю у мене буде шпинат і соєвий соус».
Звичайно, для Хейон і бабусі він готував іншу, смачнішу їжу, а ще Хьон мав крихітну надію, що сестра вдосталь поїсть на фестивалі та прийде додому з повним шлунком.
– Всім приготуватися… Вперед!
Дванадцять пар змагалися у перегонах.
Коли пролунав постріл, Лі Хейон і Лі Хьон почали бігти. Оскільки це був біг на трьох ногах, їхні ноги були зв’язані, а тому вони почали сповільнюватися. На момент, коли вони пробігли третину дистанції, Хейон і Хьон були однією з найповільніших пар.
– Брате, старайся краще!
– Я стараюсь з усіх сил.
– Кажу тобі, старайся!
– Еге-еге.
Оскільки він був вимушений взяти участь, Лі Хьон не сприймав цей конкурс серйозно. Стежачи, як повз них пробігає інша пара, хлопець запитав:
– Що такого хорошого у цих змаганнях? Єдиним здобутком при виграші буде спітніла спина.
– Ти не знаєш? За перше місце дають подарункову картку торгового центру.
– Н-на яку суму?
– 100 тисяч вон.
Рухи Лі Хьона раптово змінилися. Він підхопив свою сестру, Хейон, і прискорився. Лі Хьон полетів уперед на неймовірній швидкості.
Чудова мотивація!
Очевидно, що біг на трьох ногах вимагає від пари командної роботи. Лі Хьон і Лі Хейон пройшли всі перешкоди на сліпучій швидкості, обійшовши конкурентів, і зайняли перше місце.
– Вітаємо переможців.
Вони отримали подарункову картку на 100 тисяч вон від ведучого. Хьон міг би заробити кілька тисяч вон, якби продав її в Інтернеті. На жаль, вони не могли знову взяти участь у тому ж самому змаганні, а тому не могли заробити трохи грошей на цьому конкурсі. Лі Хьон швидко відшукав інші конкурси із призами. Його очі палали вогнем, і це зовсім не нагадувало те, що було раніше.
– Ходімо спробуємо он те?
Він показав на споруди, що були встановлені посередині поля.
Це називали конкурсом принцеси. Конкурс складався з трьох етапів: для початку потрібно подолати міст із колодами, далі потрібно лопнути 50 кульок з водою, що летітимуть в учасника, і третій етап – за допомогою мотузки піднятися на стіну. Потрібно пройти три етапи і врятувати принцесу, яка чекає в полоні. Зрозуміло, що принцеса – теж учасниця.
Це конкурс, де потрібно врятувати власну принцесу. У випадку Хьона , він повинен буде врятувати Хейон.
– Це доволі складно, чи буде з тобою все добре? Давай просто здамося до того, як ти впадеш у воду і застудишся, старший брате.
Тривога заповнила очі Хейон. Високі споруди виглядали досить небезпечними, і людина може бухнутись у воду, зісковзнувши зі слизького мосту. Багато людей зібралося навколо майданчику, шалено аплодуючи. Більшість камер спрямована на конкурс принцеси.
– Не хвилюйся. Просто вір мені.
У цьому випробуванні приз залежав від часу. Найшвидша людина отримає 3 мільйони вон і подарункову картку на ще два мільйони. Через те, що школа і телекомпанія багато вклали в цей конкурс, призи були такими великим. Лі Хьон заплатив 20 тисяч вон і зареєструвався.
Йому довелося довго чекати. Багато людей брало участь у цьому конкурсі. Більше 95% не змогли врятувати принцесу і зазнали невдачі. А ті, хто врятували принцесу, мали незначний шанс на виграш, тому що можливість отримати приз залежала від часу.
Після години очікування нарешті настала черга Лі Хьона. Наближалося закінчення фестивалю, зрештою, всі заявки на участь у конкурсах добігли кінця.
– Брате, будь обережним, щоб не поранитися…
– Угу. Не хвилюйся і трохи почекай. Я швидко тебе врятую.
Хейон зайшла до клітки. Незабаром навколо неї зібралися друзі, які здійняли галас.
– Та людина твій старший брат, про якого ти завжди говориш?
– Так. Хіба він не гарний?
– Він просто посередність…
Її друзі не могли приховати розчарування. Сповнений солодкості опис Лі Хейон відрізнявся від того, як насправді виглядав Лі Хьон.
– Я дійсно не розумію, що в твоєму братові такого прекрасного, що ти відмовляєш кожному хлопцю, який запрошує тебе на побачення.
– Еге. Світ великий і в ньому є люди кращі за твого старшого брата.
– Ви, люди, і гадки не маєте.
Лі Хьон стояв на стартовій точці. Двоє знаменитостей, ведучий і ведуча, підійшли до нього і піднесли мікрофон до його обличчя. Чоловік був привабливим і від нього відчувалося щось зріле, а жінка була вродлива. Лі Хьон не очікував меншого від знаменитостей.
Ведучий запитав:
– Чому ви вирішили взяти участь у цьому конкурсі?
– Щоб урятувати мою єдину молодшу сестричку, – стисло відповів Лі Хьон. Якщо він не відімкне клітку, вона буде рухатися до води, а потім дно раптово відкриється – і Хейон може впасти у воду.
Далі заговорила ведуча:
– Так. Ви прийшли врятувати свою молодшу сестричку. З інформації, яку я щойно отримала, ваша сестра найгарніша школярка, яка коли-небудь брала участь у цьому конкурсі. Жодних сумнівів, вона шкільний ідол! Я буду спостерігати за тим чи впаде красуня у воду, чи її врятує герой. Це лише моя думка, але гадаю, натовп би з радістю подивився, як вона падає у воду. Перш ніж ви розпочнете, будь ласка, скажіть своє рішення!
– Я викладусь на повну.
Лі Хьон почувався так, ніби інші слова були непотрібними. Він викладеться на повну, що перемогти в усіх сенсах. Врятує свою сестру, виграє 3 мільйони вон і подарункову картку на два мільйони вон! Це рішення було всеохопним.
Пролунав постріл і Лі Хьон кинувся уверед зі своїми інстинктами, схожими на звірячі. Він пройшов крізь кілька перешкод, що були просто для виду і дібрався до першого етапу.
Це був дерев’яний міст, оточений водою, і спресованими пінопластовими колодами, що перекочувався з місця на місце для того, щоб ускладнити просування. Старшокласниці стояли з обох боків і приготувалися стріляти з водометів.
Ведучий вистрілював слова, ніби кулемет:
– Зараз учасник дістався до першого етапу. Я впевнений, що наразі він найшвидша людина, яка дійшла до першого етапу, але тепер йому не слід поспішати, бо він може впасти у воду! Якщо він упаде, то буде автоматично дискваліфікованим. Йому потрібно точно розрахувати свої рухи.
– Так!
Хьон не чув ні слів ведучого, ні крику юрби. А навіть якби чув, то не приділяв би цьому уваги.
«Цей конкурс базується на швидкості. Мені не слід затягувати». Очі Лі Хьона гостро блиснули. Він спритно заскочив на міст і почав бігти.
Його стегна з потужними і чіткими м’язами, не дозволяли тілу трястися. Дотримуючись балансу, він біг по мосту з перешкодами так, наче це була рівна поверхня. Його тіло було дуже легким, а ноги вільно рухалися вперед, немов би ширяли в повітрі; те, як він діяв, нагадувало рухи китайських бойових мистецтв.
Пінопластові колоди рухалися за встановленим шаблоном. Лі Хьон біг уперед, ніби вони відступали від нього.
– Вогонь!
Старшокласниці стрілили з водометів, але вони влучали в пустоту, де ще мить назад був Лі Хьон. Він пройшов міст зі швидкістю світла і дістався до наступного етапу.
– Д-дивовижно. Це вперше, коли хтось пройшов так швидко перший етап. Він біжить із дивовижною швидкістю; це ніби ми дивимося цирковий виступ. Що думаєте, пані Ха? О, ви так зосереджені.
Ха Єджін висхідна зірка, що останнім часом стала надзвичайно популярною. Наймати її доволі дорого, тому зазвичай дівчину можна побачити у фільмах і рекламі. Але вона була випускницею середньої школи Дейн, ось чому вона була ведучою на цьому заході.
Ха Єджін дивилася на Лі Хьона, як олень спійманий промінням фар.
Повітряні кульки з водою вистрілювали, як кулі з кулемету.
Лі Хьон стояв на вершині вежі.
Йому потрібно лопнути 50 кульок з водою!
Цей етап можна пройти лопнувши принаймні третину зі 150 вистрілених кульок. Близько половини учасників зазнали невдачі на першому етапі, а інша частин – на другому.
Це той самий етап, коли людина ніяковіє від ситуації, як от падіння на подушку внизу від поштовху кульки з водою. Учасникам потрібно довести своє тіло до межі, щоб лопнути кульки з водою, якими постійно стріляли в них, тож не дивно, що можна потрапити в бентежну ситуацію. Цей етап гарантує велику кількість глядачів.
Але кульки з водою вибухали поряд з Лі Хьоном. Вода розліталася в усі боки з лопнутих кульок.
Його руки і ноги рухалися, як блискавки, коли він лопав кульки. Люди, які намагалися лопнути кульки з водою у повітрі знають, що це нелегке завдання. Хоча вони були великими і мали багато поверхні, по якій можна вдарити, кульки легко прогиналися і їх важко лопнути без високої концентрації.
Повітряні кульки з водою вистрілювала машина в різних напрямках. Деякі летіли високо, деякі низько, а деякі набагато вище за інші.
Навіть якщо вдасться лопнути кульку, вода бризне в очі – і люди починають панікувати через втрату зору.
Ситуація робиться ще гіршою, коли машина починає шалено стріляти кульками.
Однак Лі Хьон відшукав порядок у хаосі повітряних кульок і загострив свої почуття.
Коли він простягнув руки, щоб лопнути кілька кульок, вага його тіла перемістилась уперед. Лі Хьон балансував своєю вагою, виконуючи грандіозні швидкі удари. Його руки і ноги рухались плавно, як вода. Він жодного разу не втратив рівноваги і не запанікував.
Лі Хьон виконав потрійний удар ногою, лопнувши три кульки з водою, перш ніж приземлитися на вершину вежі.
Його рухи нагадували танець. Він лопнув усі кульки, не пропустивши жодної.
Ведучі та натовп були у захваті.
– О боже мій…
– Цього не могла статися…
– Хто ця людина?
Знімальна група була зайнята трансляцією цього моменту на екрани, а ведучі просто стояли з широко розкрити ротами, забувши про коментарі.
Після того, як він лопнув 50 повітряних кульок з водою швидше за інших, Лі Хьон вирушив до наступного етапу.
Випробування полягало у тому, щоб перелізти через трьох метрову стіну, що нагадувала скелясту поверхню, з допомогою мотузки і опинитися на іншому боці. Для безпеки по бокам були зроблені ще дві стінки, а посередині звисала мотузка.
«Якщо воно такої висоти…» Лі Хьон кинувся до стіни, не зменшуючи швидкості.
– Аах!
Хоча це була фальшива скеляста поверхня зроблена зі спресованого пінополістиролу, люди закричали від страху через такі необачні дії. Здавалося, що учасник не планує хапатися за мотузку.
Коли Лі Хьон наблизився до стіни, то стрибнув. Він відштовхувався ногами від бічних стінок, що були зроблені для безпеки, і піднімався вгору. Перестрибнувши найвищу точку стіни за допомогою перевороту, Лі Хьон продовжив бігти чітко вперед одразу ж, як тільки приземлився на землю.
У фінальній частині конкурсу він бачив свою сестра, яка була в клітці.
– Я прийшов врятувати тебе, як і обіцяв. Я трохи спізнився, так?
Лі Хьон відімкнув двері клітки.
Шкільний фестиваль закінчився з величезним успіхом. Завдяки знаменитостям, що з’явилися ближче до вечора, конкурс принцеси був оточений ордами глядачів. Лі Хьон також був дуже радий, що прийшов на фестиваль. Три мільйони вон готівкою та подарункова картка торгового центру на 2 мільйони вон! Він швидко крокував додому від хвилювання через несподівані 5 мільйонів вон.
«Якщо я обміняю подарункову картку на готівку, то матиму пристойну суму для оплати університетського внеску Хейон. Але оскільки це здобуто як приз, чи потрібно мені купити новий одяг для бабусі та Хейон? Торговий центр дуже дорогий, тому я куплю їм щось на ринку…»
Поки він був глибоко в думках, Хейон потягнула його за одяг.
– Брате.
– Хмм?
– У мене болить нога.
– Справді?
Для неї, мабуть, це було важко, бо їй довелося ходити за Лі Хьоном увесь день і вона не змогла насолодитися шкільним фестивалем. Він почувався трохи ніяково, тому що тягав сестру за собою, щоб отримати грошові призи.
– Тоді нам слід поїхати додому на таксі?
Яка марна трата грошей на таксі! Він знав, що доведеться заплатити вище загальної суми, бо вони були десь за п’ять кварталів од дому. Лі Хьон ніколи не їздив на автобусі, навіть коли ходив до школи, але оскільки він сьогодні такий щасливий, можливо, буде добре разочок проїхатися на таксі.
Звісно, у нього тремтіло в грудях. За своє життя він їздив на таксі двічі, і обидва рази вважав, що це жахлива витрата грошей.
Хейон похитала головою на пропозицію Лі Хьона.
– Ні. Ми не так далеко від дому, все нормально.
– Тоді ти хочеш перепочити? Я куплю тобі напій. Ти ще не можеш пити каву, бо дуже юна.
Хейон цокнула язиком:
– Тц, я вже доросла.
– У моїх очах ти все ще дитина.
– Боже! Хай там що, ти ще не вечеряв. Ходімо додому.
– Це… неправда. Я встиг перехопити то тут, то там під час фестивалю.
– Брехун. Я знаю, що ти не з того типу людей, який би купував таку їжу.
Не було нікого, хто знав би Лі Хьона ліпше, ніж Хейон. Його ощадлива натура ніколи не дозволить купити дорогу їжу на фестивалі.
– Тоді що нам робити? Хочеш проїхатися на спині?
Він сказав це як жарт, але Хейон усміхнулася:
– Ти читаєш мої думки!
– Ем… справді? Люди будуть дивитися.
– Все норм. Поквапся і повези мене на спині. У мене болять ноги. – Почала нидіти Хейон.
У Лі Хьона не залишалося іншого вибору, як дозволити залізти їй на свою спину. «Пройшло багато часу відтоді, коли Хейон востаннє каталася на моїй спині».
Коли їхні батьки померли, Хейон була у другому класі.
Лі Хьон відносив свою заплакану сестру до школи, коли вона не хотіла йти. Він робив це близько року. Після смерті батьків їм довелося повертати позику, тому вони продали свій будинок і переїздили з місця на місце.
Оскільки потім Хейон ходила до школи, як чемна дівчинка, більше не було причини катати її на спині, тож це були ностальгічні спогади.
Через те, що інші люди дивилися на них та хихотіли, Лі Хейон міцно трималася за брата:
– Я важка, так?
– Ні, тобі потрібно більше їсти.
Тіло Хейон доволі худе для її високого зросту. Для Лі Хьона, чиє тіло вкрито м’язами від різник тренувань, вона була легкою, неначе пір’їнка.
Хейон з цікавістю спитала:
– Ти б повіз мене на спині, якби я була свинкою?
– Звичайно, я б покатав тебе, навіть якби ти була бегемотиком.
– Я завжди примушую тебе робити послуги, що мені потрібно зробити, щоби відплатити тобі?
– Які послуги… Просто рости швидше і одружися.
– Я знайду багатія, який от-от має померти, щоб я змогла відплатити за все, що ти і бабуся колись для мене зробили.
– Навіть якщо це жарт, не говори таких речей. Знайди того, хто зробить тебе щасливою. Я житиму з бабусею, тому не турбуйся про нас і живи своїм життям, роблячи все, що заманеться.
Фестиваль наживо!
Епізод: середня школа Дейн.
Він отримав у 10 разів більше переглядів, ніж зазвичай.
Людина, яка подолала конкурс принцеси за найкоротший час! Перешкоди на мосту не змогли зупинити його, і він здійснив дивовижний подвиг, лопнувши всі кульки. Він використав бойові мистецтва, які підвладні лише людям, що повністю контролюють своє тіло!
Глядачі шаленіли він ударів Лі Хьона.
Він закінчив останній етап, піднявшись на стіну з мотузкою використовуючи гнучкість свого тіла.
Хоча Лі Хьон з’явився у програмі лише на одну-дві хвилини, ефект був за межами уяви. Кліпи з ним розійшлися по всьому Інтернету, поширюючись на сайтах інших країн. Він отримав прізвисько: лицар принцеси!
~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~
Реквізити НБУ для потреб армії тут.
Повернись живим тут.
Портмоне, щоб переказати гроші єПідримка тут. Можна переказати через Приват24.
Також через Приват24 можна перекинути кошти з бонус+.