ЛМС. Том 3. Розділ 3

Інші варіанти назви: Скульптор місячного світла / Легендарний скульптор місячного світла / ЛМС / СМС / ЛСМС

Англійська назва: The L. Moonlight Sculptor / LMS

Мова оригіналу: корейська

Автор/ка: Nam Heesung (남희성) / Нам Хісон (Нам Хвісон)

Жанри: бойовик, бойові мистецтва, наукова фантастика, пригоди, комедія, фентезі, шьонен, ЛітРПГ

Рік: 2007

Томів: 58

Випуск: завершений

Перекладачка: Silver Raven

Переклад: у процесі

Опис: Людина, покинута світом, людина, що поклоняється грошам, людина, відома як легендарний Бог Війни у дуже популярній MMORPG «Континент Магії». З досягненням повноліття він вирішує попрощатися з грою, але спроба заробити щось за вкладений час і зусилля має такий наслідок, якого ніхто не міг уявити.

Завдяки ряду випадковостей його легендарний персонаж продається за 3 мільярди вон, приносячи йому велику радість, що змінилась глибоким відчаєм, бо він змушений віддати майже все жадібним лихварям. Відкривши можливість заробляти гроші завдяки іграм, головний герой піднімається з прірви з новим наміром і йде прямо до нової епохи під керівництвом першої в історії MMORPG у віртуальній реальності «Королівська Дорога».

Це легенда про Лі Хьона, про шлях до вершини, з серцем, що любить тільки рідних, з безмежним прагненням до грошей, про його винятковий розум, треноване тіло і вмінням наполегливої праці, що завжди підтримувало головного героя на плаву.

Переклад  з англійської. Тобто переклад з перекладу, деякі сенси й особливості будуть втрачені.

Повернись живим тут.

Госпітальєри тут.

Реквізити НБУ для потреб армії тут.

Реквізити НБУ для гуманітарних цілей тут.

Легендарний місячний скульптор / Легендарний скульптор місячного світла

Том 3. Розділ 2.

Розділ 3. Інструменти й інтриги

Дінь

[Ви перші шукачі пригод, які увійшли до могили гнома, що любив інструменти.

Нагороди:

Слава зросла на 200.

Ви отримуватимете подвійну кількість досвіду і подвійне випадіння предметів.

З першого вбитого монстра випаде хороший предмет.]

– Ого!

– Чудово.

– Ми першими знайшли це місце!

Квартет несамовито закричав, зайшовши до підземелля. Їхні рівні були вищими за середні, але більшою частиною це було результатом убивства гравців, а не завдяки полюванню. Тому вони вперше відкрили підземелля.

– Ходіть! Відтепер просто довіртеся нам.

Квартет люб’язно вийшов наперед. Метою подорожі каньйоном було знаходження цього місця, тож після досягнення цілі їхній ентузіазм піднявся до найвищого рівня.

– Це бадьорить! Так, Віде?

Мапан був щасливим. Це був рідкісний досвід для купця. Від тільки мовчки кивнув головою.

«Отже, їхня мета полягала в тому, щоб привести нас сюди».

Зараз він почав розуміти поведінку квартету. Це пояснювало, чому вони були такими дивно чемними, показово добрими і чому їх з Мапаном змусили спуститися в каньйон.

«Ці хлопці не намагалися пройти гірський хребет Бар-Кху, з самого початку їхньою метою було знайти це місце. Вони повинні були мати інформацію про це місце».

У цю мить не було потреби показувати, що він знав, що відбувається, тому Від далі поводився так, ніби нічого не знав, і продовжував грати дурня.

– Завдяки Ґрану ми переживаємо дивовижну пригоду. Скульптори так легко не отримують подібний досвід…

– Еге, просто вірте у нас. Полювання разом з іншими – одна зі справжній розваг Королівської Дороги.

Квартет проклав доріжку, зайшовши глибше до печери. Від і Мапан повільно шли за ними.

– Кіек! Це ворог.

– З’явились вороги!

– Ці люди зайшли до нашого лігва.

Грабіжники-перевертні!

У глибині підземелля зреагували монстри, що відпочивали навколо багаття. У цьому місці жило багато перевертнів. Лікантропи були надзвичайно поширені в гірському хребті Бар-Кху.

Перевертні, які вже прийняли вовчу форму, напали на групу.

– Га, це просто лікантропи?

– Яке величезне розчарування!

Квартет оголовив мечі та легко розправився з лікантропами. Переверті тут були трохи сильнішими за своїх польових родичів, у них був десь 130 рівень, але вони не змогли протистояти зброї Ґрана і Леві.

«Вони сильні». – Зробив висновок Від.

Це не тільки через їхній рівень. Вони також мали хороші рефлекси та розсудливість. Знали де і що атакувати, та як правильно завдавати удару противнику. Вони вмілі бійці!

«Чотири гравці… чи можуть вони бути квартетом Двічіґі?»

У його голові майнув спогад про відео, яке Від бачив на вебсайті. Відео завантажені жертвами з бажанням помститися. Він не запам’ятав їхніх облич, але тепер, побачивши, як вони билися, зрозумів, хто вони. Від зітхнув.

«Схоже, вони дослідники-початківці».

З першого убитого монстра випав би найліпший предмет, який тільки може. Тому було б краще прогнати лікантропів і замість них полювати на босів-монстрів. Але, здається, квартету все одно, вони кинулися углиб печери, полюючи на перевертнів. Одна з нагород того, хто першим знайшов підземелля, була витрачена даремно.

– Все, що вам потрібно робити, це довіритись нам.

– Так, це все, що вам потрібно зробити.

Четвірка безглуздо сміялася, вбиваючи лікантропів.

Хай там що, а їхні бойові навички не можна ігнорувати. Навичка убивці гравців у них була набагато прокачанішою, ніж у звичайних гравців такого ж рівня. Ймовірно, завдяки своєму досвіду боротьби з людьми, вони були вправними в боротьби з монстрами. Вони не пропускали слабких місць і добре билися групою.

Однак квартет марнував гроші, ніби ті нічого не варті. Під час дослідження підземелля вони пили зілля, які коштували по 5 золотих, для відновлення мани, здоров’я та витривалості, неначе воду. Ці гроші отримані завдяки продажу предметів од убивства гравців, тому в них не було недостачі в золоті.

Якби вони заробляли гроші на полюванні, то б не викидали гроші на вітер. Квартет навіть не підбирав мідь чи здобич, яка випадала з лікантропів. Вони навіть не завдавали собі клопоту підбирати речі, які можна продати в магазині за кілька срібних. Для Віда, який міг напасти на монстра навіть за одну мідну монету, ці четверо були людьми з іншого світу.

«Може мені теж стати вбивцею гравців? Стільки грошей… але я втрачу всю свою славу!»

Поки Від збирав мідь, Мапан, який за ним спостерігав, опинився у небезпечній ситуації. Квартет врізався прямо у хвилю перевертнів.

– От лайно! Лікантроп!

Він поглянув на Віда, благаючи про порятунок. Однак Від приголомшив Мапана. Купець бачив, як Від розбирався з купою лікантропів. Величезною купою перевертнів! Як тільки вони з’являлися, Від гучно ревів.

– Роаааааааа!

Після чого лікантропів нещадно розтирали у безформну масу. Коли меч потребував ремонту і ним не можна було користуватися, Від бив ногами і головою. Для Віда в бою не було нічого неможливого. Можливо, видається видним бачити таку впевнену поведінку купця, але перевертні зовсім не були страшними. Через те, що Від був поряд, Мапану не було чого боятися. Він вірив, що Від захистить його. Це те, у що Мапан дійсно вірив.

Але… що відбувається?

Від виглядав набагато наляканішим за Мапана. Його обличчя набуло темно-синього кольору, тіло тремтіло від страху, і він виглядав абсолютно переляканим.

– Ем… Віде?

Коли Мапан спробував щось сказати, Від прикрив йому рота.

– Ох! Ми помремо?

– …

Мапан втратив дар мови. Він уявлення не мав, про що думає Від. Лікантропи атакують!

Гарчання!

Перевертень кинувся до нього, але Мапан уникнув його, без жодних вагань перекотившись по землі. Незважаючи на це, йому надзвичайно пощастило. Мапан багато разів бачив, як Від б’ється з лікантропами, тому вже знав, як вони атакують. Перевертні атакують першими, використовуючи щелепи і кігті, саме завдяки цьому знанню Мапан заледве зміг уникнути поранення.

Від також перекотився по землі, щоб уникнути нападу лікантропа. Він був перемазаний, а його одяг був у безладі. Перевертні слідували за Відом.

Але Від зміг уникнути їхніх атак, залишившись неушкодженим. На щастя, коли він дістався до квартету. Марго негайно прикінчив лікантропа, який планував напасти.

Після битви квартет вибачився перед Відом і Мапаном.

– Ми дуже про це шкодуємо. Пропустивши лікантропа ми зробили величезну помилку.

– Ні, все нормально, ми все-такі живі. Дякуємо, що врятували нас…

Почувши слова Віда, Халман посміхнувся.

/– Ці чуваки такі нікемні, вони бояться битися./

/– Ми даремно хвилювалися, хоча його техніка видавалася сильною./

/– Ну, його спорядження – це посереднє спорядження, яким може ся будь-який клас. Гадаю, вони десь 100 рівня або біля того. Він навіть не знає, як використовувати меч, що висить на його поясі./

/– Тоді поквапимося!/

Квартет нарешті позбувся всіх сумнівів і відкинув свою пильність, але вони не знали, що Від чудово розумів їхні наміри.

Лікантропи, ха!

Від бачив, як один із перевертнів уникнув ударів квартету. Здавалося випадковим, що монстр прослизнув повз четвірку, щоб стати загрозою для Віда та Мапана, але це не так. Враховуючи бойові здібності квартету, ситуація була під їхнім контролем, але вони навмисне пропустили монстра. Хотіли побачити, як відреагують Від і Мапан. І Від так поводився, щоб обманути їх.

Бум! Трісь!

Гууууркіт!

– А-а-а-а-а-а-а!

Без злодія або шукача пригод у групі пастки неможливо було знайти і знешкодити.

Шматок підлоги опустився і під ним виявилися металеві шипи, які піднімалися вгору, або падали мішки з піском, які важили в десять разів більше, ніж людина. Вони потрапляли в усі пастки, іноді квартет двічі потрапляв в одну і ту ж пастку. Для Віда пастки були очевидними, і бачачи, як ці четверо знову і знову потрапляють у пастки, він майже хотів розповісти, де ті розташовані.

«Хах, просто довіртеся нам».

Про це вже не могло бути мови після того, як Халман кричав, стікаючи кров’ю.

Могила гнома мала два підземні поверхи. Ґран, знайшовши сходи, без вагань спустився на другий поверх.

– Ха, фортуна нам усміхається! – Ґран од душі засміявся.

Від не сприйняв його сміх серйозно.

Вони спустилися на другий поверх. Тут усюди були розставлені небезпечні пастки. Лікантропи, що подеколи з’являлися були не такими страшними, як захмарна кількість пасток.

Хвареуу!

Зі стелі полилася олія, яка одразу зайнялася вогнем. Опинившись під полум’яним дощем, Халман, який уже був сильно пораненим, майже одразу помер і зник із сірим спалахом.

Повільно слідуючи позаду, Від і Мапан знаходились у безпеці.

– Це…

– Ця пастка була аж настільки небезпечною?

Інші учасники квартету не пролили і сльозини за своїм полеглим товаришем. Вони дивилися на цей результат з трохи іншої точки. Мінус одна людина, означає, що ті, хто залишилися, отримають більше.

«Залишилося ще двоє».

«Ну, якщо помре ще один, я отримаю…»

«Я хочу бути єдиним, хто залишиться в живих».

У них не було лояльності. Після смерті Халмана інші потайки бажали одне одному смерті. Вони вже спланували вбити Віда та Мапана, тож ще одна-дві смерті ролі не зіграють.

– Але… – раптом заговорив Ґран. – Це трохи несправедливо, що ми єдині, хто ризикує.

Марго і Леві були здивовані словами Ґрана.

/– Ґране, що в біса ти робиш?/

/– Нам потрібно пожертвувати кимось, коли ми дістанемося до блискавок. Ти хочеш прикінчити їх прямо зараз?/

/– Просто дивіться. У мене є ідея./

– Що ти маєш на увазі? – незграбно запитав Мапан, але Ґран посміхнувся у відповідь.

– Це невелика справа. Я хочу розділити ризик. Щойно загинув один із моїх товаришів, невже ви, хлопці, не відчуваєте ні крихти відповідальності?

– І що ти хочеш від нас?

– Я хочу, щоб хтось із вас вийшов уперед. Оскільки ми супутники, які йдуть однією дорогою, ми повинні розділити одні й ті самі ризики.

Мапан явно вагався. Подумки він дуже хотів піти, але нинішня атмосфера заважала про це говорити. Купець відчував, що ніколи не повинен був приходити сюди!

«Все-таки я у боргу перед Відом…»

У цю мить Мапан вирішив вийти вперед.

– Я піду вперед. – Перш ніж Мапан встиг заговорити, зголосився Від. – Як у скульптора, моя атака мінімальна, але я маю багато очок здоров’я, тож дозвольте мені.

– О, тоді я тобі вдячний.

З того часу Від взяв на себе роль першопрохідця. Але їх не можна назвати командою, тому що ні Від, ні квартет ніколи одне одному цього не пропонували! Вони не запрошували Віда і Мапана до своєї команди, бо були проти ділитися досвідом. Квартет віддавав лише дешеву здобич, з якою вони не хотіли носитися.

Вбивці гравців зазвичай не заходять у більшість міст. У дуже серйозних випадках міська варта могла атакувати вбивць гравців. Також існував шанс наткнутися на когось, хто мав на них образу, тому їм було краще утримуватися від відвідування міста. Це була причина того, чому вони з радістю віддавали речі, які не могли продати.

«Це цікаве місце».

Підземелля, які Від досліджував, були заповнені великою кількістю монстрів. Зграї кровожерливих монстрів рухалися зграями, а мисливські угіддя були заповнені мандрівними лицарями смерті. Це вперше Від досліджував підземелля заповнена пастками.

«Як тільки я відволічуся – все негайно закінчиться».

Трохи попереду від нього було місце, де були розташовані сині та червоні плитки так, ніби дошка для Ґо. Це був момент, коли потрібно використовувати навичку пошуку пасток. Однак у групі не було злодія чи шукача пригоди, щоб скористатися цією навичкою.

– Хей, Віде, потрібно рухатися далі. – Ґран підбадьорив його ззаду.    

Від просувався вперед, із силою наступаючи на підлогу, але рухався повільно, щоб швидко зреагувати на будь-які пастки. Він спочатку наступив на блакитну плитку. Нічого не сталося. Яке полегшення. Потім він наступив на червону плитку. Знову нічого не сталося. Але Віду залишалося пройти ще 50 метрів до кінця проходу, не знаючи, де може бути пастка.

«Блакитна плитка. Червона плитка. Блакитна плитка. Червона плитка. Я наступив на плитки, що чергуються, і нічого не сталося. Якби це був спосіб відшукати пастку, то це було б занадто легко. А якщо так…?»

У Віда виникла ідея. Що станеться, якщо наступити на дві плитки одного кольору? Він наступив на одну і на другу плитку блакитного кольору. Все одно нічого не сталося. Це ще більше його насторожило.

«Ця кольорова доріжка – обман. Вона не пастка. Її призначення – це відволікати увагу. А якщо це так…»

Погляд Віда став гострішим.

«Там…»

Він уважно поглянув вперед і знайшов майже непомітну тонку нитку, що була протягнута на висоті щиколотки. Оскільки вона була на межі між червоною та синьою плитками, якщо уважно не придивлятися, то помітити цю пастку важко.

«Людина, яка зачепиться за це, потрапить у біду».

Від, природно, переступив через нитку. Ґран був наступним, ішов слідом за Відом. Замість того, щоб триматися близько до нього, він тримався на невеликій відстані. Досить далеко од Віда, так, щоб він не міг допомогти, коли той потрапить до пастки. За Ґраном ішли Леві та Марго. Вибір був між Марго та Леві. Мапан, єдина людина, яку Від хотів залишити в живих, йшов останнім, найбезпечніше місце, яке може бути.

Ґран також помітив загрозу. Хоча нитка була легкою і тонкою, помітивши обережний рух Віда, він виявив пастку. Ґран вирішив, що Віду пощастило, він сам заледве не потрапив до пастки.

«Гм, ця пастка… Це просто збіг, що він мовчазно оминув її? Чи…»

Ґран легко обійшов нитку. Але він не зупинився, щоб сказати щось людині, яка йшла за його спиною. Він прискорився, оскільки не знав, що станеться.

Тудудух.

Леві необережно пішов прямо на нитку і перервав її. У цю мить стіни ліворуч і праворуч розкрилися і посипався дощ зі стріл.

– Кхеуяках!

Леві, який мав велику фігуру, нічого не міг зробити, стріли втикалися в його тіло. Усе, що він міг робити, це безпорадно кричати.

– До-допоможіть мені!

Коли Леві благав про допомогу, Ґран і Марго залишалися на місцях. Зрештою Леві помер від численних поранень од стрілами, і тільки нагрудник упав на тому місці, де він стояв ще мить тому.

– Довбень.

– Як жалюгідно померти в такому місці.

Марго забрав броню собі. Ґран і Марго лише посміхнулися один одному. Вони не довіряли один одному, бо жоден з них не поворухнув пальцем, щоб допомогти Леві.

Зрештою, члени квартету Двічіґі спочатку зустрілися один з одним як убивці. Група була створена для того, щоб убивати інших гравців заради розваги і позбавляти їх речей. Вони не були дружніми чи вірними один одному, тому могли розійтися в будь-який момент.

Гуууркіт!

Бум! Бум! Бум!

Шлях змінив вигляд.   

З’явився один прямий тунель, що вів далі у глиб підземної печери. Блискавки врізалися в землю.

Попереду білі блискавки безладно били в коридорі попереду. Хоча це було чудове видовище, воно також було нескінченно небезпечним. Блискавки били без жодного шаблону.

Від озирнувся.

– Як я маю там іти?

Ґран витягнув невеликий камінь.

– Ми щасливчики. Це камінь, що збирає блискавки. З ним ми можемо безпечно пройти.

– Ясно. – Від розпізнав камінь, як тільки взяв його.

[Камінь блискавки:

Міцність: 100/100.

Цей камінь особливий через високий вміст заліза. У нього є здібність притягувати електрику. Якщо його очистити, то це буде залізо хорошої якості.

Ефекти: опір електриці 99%.]

Поки від читав опис каменю, Ґран і Марго холодно розсміялися.

«Ми пройдемо, принісши його в жертву».

«Коли ми подолаємо цю останню перешкоду, на нас чекатиме гора скарбів».

Щоб пройти цією дорогою, потрібна одна жертва. Однак у того, хто тримав цей камінь, не було іншого виходу, як померти.

– Хей, Віде, просто йди вже. Ти можеш померти, але так ми опинимося в безпеці, хіба це не варте ризику?

Ґрант зубато посміхнувся. У цю мить вони нарешті показали своє істинне лице! Від силувано погодився:

– Ну, гаразд, якщо тільки я помру, а ви всі зможете пройти.

– Га?

– Що ви збираєтеся робити на зворотному шляху?

– …!

Ґран і Марго перезирнулися з приголомшеними виразами облич. Вони думали тільки про те, як дістатися до скарбу. Не замислившись про те, як їм повертатися назад. Це вислизнуло з їхніх голів.

– Це…

– Хай йому грець.

Вони отримали лише один камінь блискавки! Коли вони повертатимуться, то всі помруть. Ґран витягнув меч.

– Тепер, коли все так обернулося, ви, хлопці, більше не потрібні. Настав час помирати. – Вигукнув Ґран, приготувавшись атакувати. Його покривала кровожерлива аура, показуючи що ось-ось він активує навичку.

– Огидні виродки…

Мапан зціпив зуби, усвідомивши ситуацію. Та в нього все ще був туз у рукаві. Від! Від розбереться з ними. Спостерігаючи за ним, Мапан знав, що Від легко впорається з Ґраном. Однак на обличчі Віда досі був переляканий вираз. Він нічого не робив, навіть не витягнув меч.

«Чому… просто чому? Від легко може розібратися з цим…»

Поки Мапан думав, що щось іде не так, Ґран почав атакувати. Але заміть того, щоб напасти на Віда чи купця, він атакував Марго.

– Помри!

– Ґране, я знав, що це станеться!

Ґран і Марго почали битися на смерть. Ґрант думав, що може прикінчити Віда або Мапана у будь-який момент, тому Марго, як найбільш проблемний, повинен померти першим. Оскільки вони з самого початку не довіряли один одному, Марго був готовий до цього.

– Полум’яний меч!

– Холодний клинок!

Це стихії вогню і льоду. Ґран, який закінчив випробування на другу професію, спеціалізувався на вогняних техніках меча. Марго, що мав клас убивці, міг легко зникати в темних місцях. Він бив, ховаючись у тінях. Навички розквітли пишним цвітом, летіли іскри, а кров лилася потоком. Навички обох чоловік зосереджувалися на атаці. Їхні навички були на одному рівні, але Ґран зрештою дістав Марго. Можливо, для класу, який спеціалізувався на вбивствах з тіні, не так просто перемогти мечника у прямому поєдинку.

– Прощавай, Марго.

– Трясця, я був так близько, ще трішечки – і цей скарб…

Хоча Марго зрадили, він не відчував з цього приводу жодних прикрощів, коли помирав. Справедливість, дружба – вони не потрібні! Вони нічого не варті для тих, хто любив оманювати і красти. Марго знаходився на межі смерті. Ґран перерізав йому горло.

– Кухахахаха! Тепер скарб мій.

Ґран відкинув голову та голосно засміявся. Там, де помер Марго, упав щит.

– Віде, Мапане. Один із вас візьме камінь і піде туди разом зі мною. Коли повертатимемося я натомість віддам цей щит. Оскільки для користування щитом потрібен 200 рівень або вище, він вартий того, щоб обміняти його на смерть. Вам краще не відхиляти мою пропозицію. Оскільки мені потрібна лише одна людина, я прямо зараза уб’ю того, хто залишиться.

Ґран закінчив підрахунок у голові. Щоб увійти потрібно принести в жертву одну людину, після чого можна дістатися до скарбу. Щоб повернутися, потрібно померти один раз. Якщо це не людина, в якої удача йде в мінус, скарб з неї не випаде. Можливість втратити скарб, який гравець дістав з підземелля, дуже мала. На додаток до цього, ця ситуація була більш прийнятною, ніж якби він втратив власні речі.

Ґран уже смакував радість через те, що скарб от-от опиниться в його руках. Це тривало доки Від не витягнув меча.

Вжиииик.

Глиняний меч тихо вислизнув з піхов. Тон Ґрана у відповідь на це змінився з гордовитого на погрозливий.

– Ого, плануєш кинути мені виклик? Якщо так, то помри тут; Мапане, ти проведеш мене. Я можу бути сильно пораненим, але хіба ти не усвідомлюєш, що твоя спроба напасти мене – це сміх та й годі. Гаразд, я дам тобі три секунди. Можеш атакувати мене, як тобі захочеться.

– Щиро вдячний.

Поступка на три секунди, як у лицарському романі. Від не відмовився.

– Це твій вибір, нехай буде так, як тобі подобається. Скульптурний клинок!

Коли меч огорнуло світло, в очах Ґрана з’явилася невпевненість.

«Можливо, мені не слід було робити поступку? Так, прикинуся, що даю йому три секунди, але атакую першим!»

Поки Ґран роздумував, Від з неймовірною швидкістю наблизився і змахнув мечем, відтинаючи супротивнику голову.

– Скульптор…

За мить до смерті на його обличчі з’явився вираз недовіри. Ґран планував дати Віду можливість атакувати один раз, після чого провести контратаку. Але тільки при одному ударі низькі очки здоров’я Ґрана в мить зникли.

Мапан видихнув. Він так і думав, але тепер, коли схема квартету провалилася, їм тут нічого робити.

– То що нам тепер робити? Підемо тепер назад?

– Ми зайшли так далеко, тому я збираюся відшукати скарб. Хоча сумнівно, що скарб існує.

– Як? Зайшовши, ти не зможеш вийти… ці четверо привели нас сюди, щоб принести у жертву.

– Це не обов’язково означає, що обов’язково потрібно померти. Ці люди новачки у дослідженнях. Вони не змогли обрати правильний шлях навіть з картою. Вони навіть самі говорили, що шлях, це не завжди те, що прокладено, але все одно не зрозуміли власні слова.

– Що ти маєш на увазі?

– Політ.

Від пробурмотів магічну формулу і з його спини виросли чисто-білі крила. З самого початку він був упевнений у безпечному проходженні гірського хребта Бар-Кху. Причина його впевненості крилася в цих крилах.

Для Вежі Міркана у Лавіасі можна було купити їх за десять золотих, вони дозволяли літати протягом одного місяця.

Уникаючи блискавок, що сипалися з усіх боків, він перелетів на інший бік. Там Від побачив невелику труну і річ, схожу на музичний інструмент, на арфу.

«Це, мабуть, скарб…»

Від узяв музичний інструмент.

– Розпізнати!

[Арфа гнома Віно

Міцність: 20/20.

Віно був невисоким і товстим гномом. Але він любив людських жінок. Це була любов, яка виходила за межі раси! Людські жінки не любили гномів, тому Віно впав у відчай. Тож він вклав усі свої зусилля в музику. Оскільки музика містила в собі художню красу, то таким чином отримувалася прихильність жінок.

Вплив: Підвищення популярності серед жінок-НІПів на 30%.]

Від приголомшено витріщився на арфу. Зрештою, з його рота вирвався сміх. 

Халман, Марго, Леві, Ґран. Попри їхні схеми, брехню і вбивства – скарб зрештою виявився звичайною магічною арфою. Це могла бути сильна зброя, міцна броня, але ні, це був всього лиш інструмент для отримання прихильності жінок. Навіть мапа вказувала на це від самого початку.

>>Том 3. Розділ 4<<

~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~

Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.

Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. У Фейсбуці реагую трохи швидше.

У мене є Patreon. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.

Або можете поблукати по сайту. Вам неважко, мені приємно.

Манхву можна завантажити тут або почитати онлайн тут чи тут.