Інші варіанти назви: Скульптор місячного світла / Легендарний скульптор місячного світла / ЛМС / СМС / ЛСМС
Англійська назва: The L. Moonlight Sculptor / LMS
Мова оригіналу: корейська
Автор/ка: Nam Heesung (남희성) / Нам Хісон (Нам Хвісон)
Жанри: бойовик, бойові мистецтва, наукова фантастика, пригоди, комедія, фентезі, шьонен, ЛітРПГ
Рік: 2007
Томів: 58
Випуск: завершений
Перекладачка: Silver Raven
Переклад: у процесі
Опис: Людина, покинута світом, людина, що поклоняється грошам, людина, відома як легендарний Бог Війни у дуже популярній MMORPG «Континент Магії». З досягненням повноліття він вирішує попрощатися з грою, але спроба заробити щось за вкладений час і зусилля має такий наслідок, якого ніхто не міг уявити.
Завдяки ряду випадковостей його легендарний персонаж продається за 3 мільярди вон, приносячи йому велику радість, що змінилась глибоким відчаєм, бо він змушений віддати майже все жадібним лихварям. Відкривши можливість заробляти гроші завдяки іграм, головний герой піднімається з прірви з новим наміром і йде прямо до нової епохи під керівництвом першої в історії MMORPG у віртуальній реальності «Королівська Дорога».
Це легенда про Лі Хьона, про шлях до вершини, з серцем, що любить тільки рідних, з безмежним прагненням до грошей, про його винятковий розум, треноване тіло і вмінням наполегливої праці, що завжди підтримувало головного героя на плаву.
Переклад з англійської. Тобто переклад з перекладу, деякі сенси й особливості будуть втрачені.
Повернись живим тут.
Госпітальєри тут.
Реквізити НБУ для потреб армії тут.
Реквізити НБУ для гуманітарних цілей тут.
Розділ 4. Приниження Ван Гоука
Комп’ютер Лі Хьона був підключений до торгового сайту, який займається продажами речей. Він майже щодня перевіряв на сайті ціни на золото і предмети, але цього разу в нього була конкретна причина.
– Просто неймовірно.
Популярність королівської дороги зростала з кожним днем. Хоче ще минулого тижня пронумерований список зареєстрованих предметів становив близько 160 000, а вже сьогодні – перевищував 165 000.
Справа не в тому, що речі не продали, ну, крім абсурдно дорогих і небажаних предметів, майже всі речі з минуло тижня продані.
Через день продані товари видаляються зі списку, але реєструвалися нові і нові. Лі Хьон повільно гортав список речей.
– Схоже, на цьому тижні є багато корисних предметів.
[Меч Мелайна
Міцність: 105/105.
Атака: 40-43.
Це довгий меч, виготовлений завдяки домішуванню невеликої кількості мітрилу. Меч, що, як вважається, володіє великою силою; відомий коваль Мелайн викував цю зброю.
Вимоги: сила – 200, рівень – 100.
Ефекти:
+50% додаткової шкоди немертвим.
+25 Сили.
+17 Спритності.]
[Браслет Сайкурі
Міцність: 40/40.
Творчий, але ексцентричний чарівник на ім’я Сайкурі добре володів заклинаннями. Він наповнював свої предмети на зап’ястках, щоб ті надавали магічних здібностей. Цей предмет став одним із тих, які бажає кожен на цьому континенті.
Вимоги: рівень – 150.
Ефекти:
Максимальна кількість мани зростає на 30%.
На 20% посилює магічний вплив.
+10 до всіх характеристик.]
Таких предметів було мало і вони були жаданими. Навіть Лі Хьон хотів зброю й аксесуари з особливими здібностями.
«Скільки?!»
Чорний аукціон за меч Мелайна стартував з 1,5 мільйона вон. Однак ціна продовжувала зростати, наразі перевищивши позначку в 2,5 мільйона вон. Ця зброя не мала обмеження класом, тому її можна використовувати на відносно низьких рівнях, саме через це предмет міг продатися за такою високою ціною.
Браслет Сайкурі – це унікальний предмет, початкова ставка була 3 мільйони вон, зараз вона піднялася вище 5 мільйонів вон.
– Це просто дар неба.
Лі Хьон облизав губи. З самого початку він не планував купувати речі на аукціоні. Звичайно, з точки зору інвестицій, Лі Хьон міг придбати предмет для полювання. У нього було близько 30 мільйонів вон, які можна використати.
Але купувати речі – це без кінця витрачати гроші. Зрештою, завжди є ліпші предмети, а мета купівлі хороших речей для фармінгу – втрачається.
Лі Хьон вирішив припинити перегляд і почав оформлювати товар для аукціону. Він хотів продати речі, отриманні під час полювання в Лавіасі.
В основному це була зброя лицарів смерті та інша здобич, яку Лі Хьон не продав, тому що вона була унікальною або мала особливе значення.
Серед здобичі були предмети, що потрібні для квестів і їх можна продати за гроші. Більшість людей викидали або продавали такі речі, але Лі Хьон не забував про людей, які можуть купити квестові предмети.
Тривалість аукціону – один тиждень. Близько чотирьох ігрових тижнів.
Предмети, які випали з лицарів смерті.
Від залишив собі найкращі, а ціну на інші предмети встановив на рівні 10 000 вон як початкову ставку. Вигідніше мати більше учасників на аукціоні, оскільки конкуренція за предмети зростала. Через те, що конкуренція сприяла підвищенню ціни, можна очікувати, що кінцева ставка досягне великої позначки.
Однак для загальної здобичі він поставив ціну в 3000 вон. Якщо на цих предметах стояла б менша ціна, то їх не варто продавати на аукціоні в Інтернеті. Причина проста – марна витрата часу. Лі Хьон зареєстрував на сайті аукціону понад 30 товарів.
– Будь ласка, зрости в ціні…
Лі Хьон хвилювався, бо це вперше він виставив на продаж свої речі з Королівської Дороги.
«Цікаво, на скільки вони зростуть?»
Він знав, що ціна не зросте тільки через його бажання, але це не означало, що Лі Хьон не міг сподіватися на таке. У нього найвищий рейтинг на сайті – потрійний діамантовий рейтинг.
Завдяки цьому рейтингу Лі Хьон отримав на місяць 100 транзакцій без комісій, а товари, які він опублікував, показують там, де одразу впадають в око. Предмети на продаж відображалися посередині екрану, виділенні червоною рамкою.
«У такому випадку вони принаймні не будуть поховані під іншими предметами».
Люди почали торгуватися за зброю лицарів смерті, піднявши ставку до 20 000 вон, а потім і до 30 000 вон. Лі Хьон якусь мить спостерігав за аукціоном, перш ніж відправитися до капсули, щоб увійти до Королівської Дороги.
Аукціон триватиме тиждень, тому це добре не мати високих очікувань після публікації товарів.
***
Арпенська імперія! Це була перша імперія, що об’єднала континент Версаль під одним прапором. Однак через триста років слава імперії згасла, і вона, зрештою, розділилися на десятки менших країн. З того часу залишилися тільки письмові розповіді істориків. Історія заснована на крові та смерті!
Слабкі князівства і маленькі країни об’єдналися, щоб вижити в епоху війни. Такою була історія створення об’єднаного королівства Бритон. На початку свого існування сім королівств поділяли напружену атмосферу недовіри та підозр, тепер же королівства об’єднані в одне ціле за допомогою законів і правил, а також завдяки домовленим змішаним шлюбам.
Правитель кожної нації міг приїхати до іншої країни і до нього ставитимуться з повагою, як у рідному королівстві. У них процвітаюча економіка. Географічно королівства розташувалися на схід од центру континенту, і таким чином змогли розвиватися, уникаючи великих воєн.
У цих вільних місцях купці змогли просунутися в торгівлі, а королівства значно розвинулися в технологіях. Тому багато гравців обирає це місце як стартову локацію.
Місто Томлін. Воно розташоване на сході об’єднаного королівства Бритон.
– Купую кролячі шкурки!
– Потрібна ще одна людина для полювання в печері Пестар, підходьте сюди!
– Віддаємо перевагу клірикам. Священник 50 рівня або вище! Розподіл предметів двом людям, які вдарили.
На площі зібрався величезний натовп. Користувачі вбрані у барвистий одяг та спорядження. Також тут була астрономічна кількість купців. Об’єднане королівство Бритон – високорозвинене в торгівлі, тому чимала кількість купців приїздить сюди торгувати.
– Ти купив достатньо спецій?
– Ми купили багато речей задешево, тож цього разу, думаю, ми отримаємо величезний прибуток!
Місто Томлін у першу чергу для початківців низького рівня та торговців. Оскільки купці часто заїжджали сюди, тут продавалися і обмінювалися доволі різноманітні товари.
Віз, який повільно наближався до східного входу в місто, привернув увагу купи людей.
– Га? Що це?
– Він виглядає не дуже добре…
Колеса хиталися, коли він їхав, стан навісу, що закривав віз, більше нагадував подрану ганчірку, однак не це привернуло увагу людей. Справжня причина була в тому, що віз їхав зі сходу.
На козлах сидів Від, який займався різьбою, Мапан також сидів, наполегливо працюючи над своїми розрахунками.
Мапан досі закривав вуха, все через крики Віда, коли вони проходили гори Бар-Кху. Він стільки разів чув Левовий рев, що майже був на межі неврозу. На відміну від бойових кличів, що чинили тиск на ворога та покращували характеристики, Левовий рев мав певні обмеження у своїй корисності. Здається, що навичка здатна підняти моральний дух цілої армії або придатна для наведення порядку у війську – не принесе особливої користі.
Незважаючи на те, що Левовий рев така невиразна навичка, вона дуже швидко зростала по рівням. Щоразу коли Від довго кричав, рівень навички негайно зростав. Він підняв навичку до 3 рівня середнього рангу. Через це Мапан поклявся більше ніколи не вирушати в подібну подорож, навіть якщо поряд з ним буде воїн.
«Справді, тут набагато більше людей, ніж я думав».
Таким було перше враження Віда від містечка Томлін. Хоча це місце знаходиться на східних територіях об’єднаного королівства, тут багато гравців. Завдяки цьому Від нарешті усвідомив той факт, що вони знаходяться в одному з центральних королівств, ситуація тут сильно відрізнялася від королівства Розенхайм, яке було віддаленим від центру континенту.
Знадобився майже місяць страждань, щоб подолати гори Бар-Кху і, нарешті, вони прибули в об’єднане королівство Бритон. На шляху їм зустрілися гігантські павуки, потім василіски, огри та різноманітна купа інших монстрів!
Одного разу на березі озера водяні демони схопили Віда за щиколотку – і люто атакували його кінцівками і корінням.
Гори Бар-Кху справді рай для монстрів на землі. Перша хвиля лікантропів була в половину меншою за другу. Вони атакували великими зграями, мандрівникам довелося битися більше 10 годин, перш ніж вдалося вирватися.
Навіть у таких умовах Від обробив усі коштовні камені, які в нього були. По правді сказати, скульптурне мистецтво середнього рангу на цьому етапі легко не зростає. Проте завдяки скульптурному мистецтву він отримав нову навичку огранювання коштовних каменів, однак цей тип ремесла не можна порівняти з різьбленням скульптури з дерева, бо він давав у два або три рази більший рівень майстерності, завдяки чому скульптурне мистецтво зросло до 4 рівня середнього рангу. Але, що було приємнішим за це, так це те, що Ремесло середнього рангу нарешті піднялося до шостого рівня.
Оскільки зростання навички Ремесло впливає на скульптурне мистецтво, а також на інші сфери, можна сказати, що Ремесло це друга за важливістю навичка після скульптурного мистецтва.
– Віде, ти вперше покинув королівство Розенхайм?
– Так.
– Я відвідував інші країни, щоб зустрітися з кількома друзями, і помітив, що у королівстві Розенхайм найменше людей. Навіть у королівстві Брент їх більше.
– Це тому, що є багато переваг, починати у багатолюдному королівстві.
Якщо є першопроходець, то обов’язково буде інформація. А у випадку спеціального підземелля чи лігва демона існує поняття «власність». Коли власником стає гільдія, вона має ряд переваг. Для початку, члени гільдії отримують 20% додаткового досвіду, а не члени гільдії не можуть увійти до підземелля через ряд обмежень. Це часто слугувало причиною для суперечок і битв між гільдіями.
Це видно з діяльності розвинених гільдій Британської Конфедерації. Яскравим прикладом цього є облога форту Одейн.
«Це не має зі мною нічого спільного. У нас немає часу морочитися з гільдіями, які ведуть війни гордості».
Здивовані та перелякані погляди стежили за Відом і Мапаном, вони ігнорували це, тому що їхнє перше завдання відвезти віз до біржі. Оскільки обмін проводився у невеликому містечку, то біржа теж була невеликою. Власником виявився гарний старик чоловік.
– Я прийшов продати кілька речей.
Мапан почав говорити і господар біржі проявив велику радість.
– Справді? У ці дні приїздить багато купців. Це дуже добре. Який товар ви продаєте?
Одне за одним Мапан витягнув із воза весь сир і пляшки з оливкою олією.
– Ось це на продаж.
– Боже мій! Це з королівства Розенхайм, чи не так? Прибули з такої далечіні, я заплачу 4 і 8 срібла за сир і оливкову олію.
Мапан на якусь мить відчув бажання конфліктувати, міцно заплющив очі й продав увесь товар. До цього часу вся подорож була огидною, тому що критий віз був заповнений запахом сиру та оливкової олії. Щоразу коли під колеса воза потрапляла шишка, його живіт скручувало – видатний реалізм Королівської Дороги швидше здавався Мапану клопітким.
– Я вдячний. Ці продукти важко знайти в містечку, 470 золотих має бути достатньо.
– Дякую!
Завдяки продажу продуктів прибуток Мапана склав близько 200 золотих, також трохи зросла слава і досвід. Принаймні тривала подорож у цілий місяць виявилася вартою витрачених зусиль. Зрештою, найбільше щастя для купця – це відчуття успіху та задоволення, яке можна відчути через багатство, отриманого після довгої подорожі.
Далі була черга Віда.
Мапан поглянув на Віда очима, повними заздрості. Якщо продаж продуктів приніс такий прибуток, йому було цікаво скільки ж принесуть коштовності.
«Коштовне каміння Від огранив та перетворив ювелірні вироби…»
Мапан ковтнув.
Від одкрив рюкзак і одне за одним дістав брошки і браслети.
– Скільки б ви заплатили за це?
У цю мить біржу заповнили коментарі користувачів.
– Це нефрит!
– Це коштовності. Це смарагд… якщо я не помилюся, то це, мабуть, сапфір!
– Де вони відшукали це дорогоцінне каміння?
– Так красиво…
Така реакція не була несподіваною. Купці, які відвідували біржу в Томліні, – це люди з відносно низьким рівнем, більшість з них уперше побачила такі ювелірні вироби.
Власник біржі уважно дивився на прикраси, передані Відом, і несхвально висловився:
– Ці речі неможливо продати в такому маленькому містечку! Чому б вам не поїхати до великого міста?
Мапан дав корисний коментар.
– Ювелірні вироби відносять до предметів розкоші, заміть того, щоб продавати їх у маленькому містечку, вигідніше продати у великому місті з розвиненою торгівлею. Можливо, ліпше продати прикраси ювелірній крамниці, а не біржі, ювелірні крамниці можуть дати більшу ціну.
– Справді?
Від поклав прикраси назад до рюкзака. У всякому разі, їх не потрібно продавати прямо зараз у містечку Томлін.
Кожне містечко і місто мали різну вартість ювелірних виробів, тому Від витягнув коштовності, щоб вивчити поточну ситуацію на ринку прикрас в об’єднаному королівстві Бритон.
Наповнивши візок іншими товарами, придбаними на виручку від продажу продуктів, вони закінчили зі справами, які хотіли зробити в місті Томлін.
Навіть після того, як двоє чоловіків повільно поїхали на захід на хиткому возі й зникли, їхній візит до власника біржі у містечку Томлін залишася гарячою темою.
– Якщо біржа в містечку не може купити їх, якими дорогими вони можуть бути?
– Б’юся об заклад, за ці прикраси ручної роботи вони отримають дуже високу ціну!
– Звідки в біса взялися ці люди?
– Схід! Там є лише гори Бар-Кху…
– Не може бути! Вони перетнули гірський хребет Бар-Кху?
– Королівство Розенхайм! Прикраси, ймовірно, привезені з королівства Розенхайм, але де їх виготовили…
***
Через кілька днів Від і Мапан прибули до столиці союзника об’єднаного королівства Бритон, замку Регус, королівства Кеурон.
На широкому просторі перед замком рухалися початкові монстри, такі як кролики і лисиці, їх рішуче переслідували користувачі.
Мапан неквапливо сказав:
– Це дуже мирна сцена.
– Так. – Від погодився. Звикнувши до зустрічі з кровожерливими чудовиськами в горах Бар-Кху, тепер маленькі кролики і лисички, у порівняні з тими монстрами, виглядали мило.
Синє небо з білими розчерками хмар, що повільно пливли далі. Пригрівало сонечко, на полях виднілося золоте збіжжя. Замок Регус, побудований із червоної цегли, щоб відповідати навколишньому пейзажу, був неймовірно красивим у порівняні з замком Серабург королівства Розенхайм.
Дивлячись на таке мирне видовище, виникло почуття, схоже на бажання написати вірш.
Ділінь
[Мистецтво зросло на два очки (+2 до Мистецтва).]
Характеристика Мистецтво зростала не тільки під час створення творів мистецтва, але і піднімалася, коли людина бачить красиві речі під час подорожі.
Королівство Кеурон, королівство з найбільшою кількістю мандрівників!
Сюди приїздить багато відвідувачів, щоб побачити надзвичайно красиві міста та замки. Відоме місце для відпочинку, яка вважається місцем для парочок і багатьох інших.
Від і Мапан деякий час насолоджувалися моментом розслаблення. Поки Мапан був по-справжньому вільним від втоми, Від уважно розглядав замок.
«Такий замок був би гарною моделлю для створення скульптури. Мабуть, буде багато людей, хто захоче таке купити. Цікаво, наскільки зросте моє скульптурне мистецтво?»
Від утворював у своїй голові форми шпилів і фортечних валів, він приблизно уявив внутрішні інтер’єри.
Інстинкт скульптора.
Все, що він бачить, чітко врізається в його пам’ять.
Від і Мапан дісталися до міських воріт. Мапан повів уперед запряжений віз.
– Я піду першим.
До замку вели дві брами. Ясна річ, потрібно входити через головні ворота. Звісно, саме туди попрямував Мапан. Але озброєна охорона зупинила його.
– Ось плата за проїзд. І ще мені потрібен дозвіл на торгівлю.
Мапан без жодних вагань передав охоронцям два золотих. Отримавши непогані прибутки за торгівлю в містечку, два золотих уже не були значною втратою.
– Ласкаво просимо, купцю.
Охоронці поклонилися, ніби перед ними вельможа, і відчинили ворота. Всі замки мають велику браму, яка зазвичай закрита, але вона відкрита для людей, що платять золотом!
О це так дух! О це так відчуття!
– Ого, неймовірно!
– Ця людина щойно дала два золотих, не задумуючись.
З цікавістю коментували користувачі неподалік. Гравці-початківці, що полювали на дрібних тварин біля замку, були шоковані. Мапан лише знизав плечима.
– Агов, Віде, ходи сюди!
За хвилину Від попрямував до бічних воріт. Мала брама була зроблена збоку від головної брами, але озброєна охорона заступила йому шлях.
– Стояти! Ти не громадянин об’єднаного королівства Бритон. Що привело тебе до замку Регус?
Просто поглянувши на людину, охоронці могли зрозуміти звідки вона. Хоча Від був із королівства Розенхайм, відвідати столицю іноземного королівства не так просто, про це потрібно повідомляти. Якщо ж не повідомити, є можливість того, що його почнуть розшукувати.
– Я тут, щоб торгувати і продавати вироби ручної роботи, шановні вартові!
– Невже? Якщо це так, то ти повинен сплатити мито відповідно до законів нашої країни.
– Мито за проїзд?
Від одразу з посмішкою почав хвалити охоронців.
– Приємно бачити, що охоронці замку Регус забезпечують таку хорошу безпеку, їм справді немає рівних.
– Н-ну, звісно! Ха-ха-ха! – прості охоронці засміялися.
Від уже знає, як поводитися з солдатами, завдяки своєму досвіду дій з інструктором з зали базового тренування.
– Це важко, так? Але зберігати такий великий замок у безпеці, здається, великою честю. Всіх зупиняють заради безпеки замку?
– Ну авжеж. Якщо ти прийшов у замок для торгівлі, то все одно повинен заплатити мито.
– І скільки це? Тому що все, що я маю, це сім срібних…
– Цього достатньо. Плата становить п’ять срібних.
Обличчя Віда застигло на якусь мить. Затим він витяг з кишені чотири срібних.
– Ох! У мене лише чотири срібних…
– …
***
Коли Від і Мапан увійшли до замку Регус, вони вирішили зайнятися власними справами.
– Я відправлюся до біржі та подивлюся чи зможу купити речі. Можливо, я знайду чим зайнятися. Тоді в якийсь день я зустрінуся з тобою тут.
У купців є власні унікальні завдання. Зазвичай їх називають посередницькими по закупівлі в магазинах. Як от отримати різні товари чи замовлення, чи навіть довірять перевезення окремих предметів.
– Що ж…
Від розділився з Мапаном і в першу чергу шукав ювілейні крамниці на людних вулицях. Звісно, це заради того, щоб продати коштовне каміння.
Замок Регус, столиця королівства Кеурон, процвітаюче місто, тому тут нескладно знайти ювелірні крамниці.
Перший і другий поверхи. Ювелірна крамниця, що торгувала на двох поверхах, заповнених знаттю. Гравці люблять купувати прикраси з гніздами. Якщо поєднати такі предмети з коштовним камінням, можуть з’явитися особливі характеристики.
– Що ви бажаєте купити?
Віда привітав продавець магазину. Жінка! Елегантна красуня – НІП ювелірної крамниці.
– Я прийшов сюди продавати.
Від дістав із рюкзака коштовне каміння. Різноманітні коштовні камені яскраво сяяли. Насичено-зелені смарагди, темно-сині сапфіри й перлини.
– Ого, це коштовні камені.
– Мені здається, я ніколи не бачив так багато прекрасних коштовних каменів.
Це мало чим відрізнялося від реакції в містечку Томлін. Після огляду торговець зважив коштовне каміння та запропонував угоду.
– О, думаю, я можу дати тобі за це 2900 золотих! Але постривай, ти відомий шукач пригод і маєш професію, пов’язану з цією справою, тож правильно буде заплатити тобі 3200 золотих.
Він витратив 1700 золотих – і зараз всього за мить може отримати більше 3000 золотих! Схоже, дорогоцінне каміння, куплене за нижчою ціною у королівстві Розенхайм, а потім оброблене, приносить непогані прибутки, якщо продати їх у королівстві Кеурон.
«Прибуток у 1500 золотих?! Якщо взяти до уваги час у дорозі та зусилля, пов’язанні з обробкою, я б сказав, що це величезний дохід!»
Досвід і гроші за полювання за один місяць відступили назад. Припинити торгівлю на цьому етапі – це позбавити себе можливості отримати більший прибуток. У цю мить, якби Від був купцем, він би торгувався. Залежно від навичок, товар можна продати за вищою ціною. Але Від не був торговцем, тому він дістав арфу.
Дінь-тілінь-тілінь-дінь.
Це була таємна зброя для збільшення впливу на неігрових жіночих персонажів. Бард або арфіст має силу зачаровувати людей своїм виступом. Це викликає прихильність і доброзичливість, а також зменшує ціни. На високому рівні бард може отримати любов мас і бути безплатним гостем у корчмах чи ресторанах.
– Ого! Цей хлопець грає на арфі.
– Як гарно.
– Звучить доволі непогано.
Виступ Віда був простим, але доволі хорошим. Він свідомо виділив трохи часу, щоб навчитися грати і додав ще одне заняття до свого переліку майстра на всі руки.
[Послухавши виступ, враження НІП про вас зросло.]
Вуста Віда вигнулися в усмішці. Очі торговця були заплющенні, оцінюючи музику. Його мета досягнута. Але коли власниця крамниці розплющила очі, вона сказала:
– Музика хороша, але не вистачає пісні.
– Пісні?
– Так. Ти не вмієш співати, чи не так?
Він не міг стерпіти відмови. Хай йому грець! Він проігнорував речі, які музикант не може ігнорувати. Незнання тону! Незнання темпу! Незнання лірики! Іншими словами, це було жахливо.
Від був тим, про кого люди говорять «слон на вухо наступив». Тільки він ніколи не визнавав цього факту. Тож коли Від знову торкнувся арфи, то почав співати.
– Так яскраво! Сьогодні сходить сонце! Повертайся знову! Сонечко! І! Вгору! На подвір’ї! День!
– Кьяяяя!
– Це зводить мене з розуму!
– Біжіть!
Справді, яка різниця між Левовим ревом і співанням пісень?
Спів Віда викликав у гравців шок і жах. Якщо користувач послухає трохи, то відчує запаморочення, а його дихання утрудниться. Од цього настільки незручно, що навіть черепаха вискочила б зі свого панцира.
– Одного дня! Твої думки! Повернуться назад! Дивись! На! Н-Е-Б-О~!
Від голосно співав, сповнений бажання. Мелодії не було. Був тільки шум. Ніби голосно вигукувати слова – найкращий спосіб співати пісень.
Коли Від нарешті закінчив співати, натовп з десяти тисяч користувачів покинув крамницю, всередині залишились тільки він і власниця. Її обличчя перетворилось на камінь.
– Скільки ви дасте?
Вона похитала головою, поки говорила Віду:
– Угоди не буде.
– …?!
– Йди геть! Інакше я покличу охорону.
– Треба знову грати на арфі…
Йому довелося відмовитися від співу. Від знову, з великим старанням, грав на арфі та знову справив гарне враження на власницю крамниці.
– Я дам тобі 3240 золотих.
– Чудово.
Він з легким серцем продав коштовне каміння та пішов собі з 3240 золотими монетами.
[Ви отримали великий прибуток через торгівлю.
Слава зросла на 150.]
Слава Віда знову зросла.
«Разом з цим у мене 2000».
Чим вища слава, то складніші квести може отримати користувач, також можна отримати знижку на предмети. Однак слава сама по собі не варто того, щоб нею пишатися.
– Ти чув про Корону? Він зробив дещо дивовижне. Убив двоголового огра у гірському хребті Додж.
– Батун виконав прохання ерцгерцога Саміела і розібрався зі злодіями. Ергерцог Саміел надав йому лицарський титул та військову посаду.
Це сила слави.
Іноді, після закінчення великого завдання або знищення могутнього монстра, НІПи починали поширювати історії про гравця.
Те саме стосувалося і купців, коли вони отримували великі прибутки від торгівлі. У Королівській Дорозі можна стати відомим завдяки пліткам НІП.
– Ви коли-небудь зустрічали мечника Бансена? Якщо зустрінетеся з ним, будьте обережні. Він може влаштувати різанину ні з того, ні з сього. За його голову навіть призначили нагороду!
Звичайно, іноді користувачі можуть бути сумнозвісними на шляху слави. У випадку Віда, створивши статую Фреї в містечку Баран, він став знаменитістю.
Закінчивши свої справи в ювелірній крамниці, Від попрямував до гільдії оцінювання, щоб з’ясувати вартість Багряного намиста життя, отриманого в Лавіасі. Він цікавився ефектами цього предмета, але рівень його навички Ідентифікація був низьким.
Коли Від уперше підняв намисто, воно мало білий колір. Однак його назвали Багряним намистом життя. Коли він зустрівся з Мапаном, колір залишився незмінним. Потім, коли вони їхали горами Бар-Кху, колір почав змінюватися. Тепер намисто стало повністю багряним.
Думка про те, щоб продати чи викинути цей предмет, робила Віда неспокійним. Це могло стати йому в копієчку, та все ж він вирішив піти до гільдії оцінювання, щоб дізнатися істину суть цього предмета.
«Якщо це якась лайняна річ, я розтрощу її».
Багато користувачів, які шукають послугу розпізнати предмет, заповнили гільдію.
– Ось, будь ласка, ідентифікуйте цей предмет, який я отримав на полюванні!
– Гаразд, цей перстень має властивість…
Іншого такого місця не знайти. Взяти нерозпізнаний предмет для ідентифікації може бути схожим на лотерею. Ніхто не знає, чим все закінчиться. Існує навіть можливість отримати унікальний предмет.
Від пройшов перший поверх і піднявся сходами на другий. Перший поверх призначений для звичайної перевірки предметів, маючи навичку Ідентифікація, Від міг сам зробити таку перевірку. Нагорі теж було багато користувачів. Від трохи завагався, але вирішив іти далі.
Оскільки він зміг розпізнати всі предмети, крім Багряного намиста життя, то був твердо впевнений, що це непересічний предмет.
Нарешті Від піднявся на третій поверх, на найвищий поверх будівлі. Кімнати тут були повністю герметичні. Це для того, щоб гарантувати повну конфіденційність. Від зайшов до однієї з кімнат.
– Ласкаво просимо! – з ентузіазмом привітала Віда білявка-чарівниця.
«Вона користувачка».
Загалом, поки гравець не може покинути стартове місто протягом чотирьох ігрових тижнів, він може випробувати широкий спектр квестів. Від посилював себе, лупцюючи опудало, але таке трапляється вкрай рідко.
Більшість користувачів розходилося, щоб займатися підробітками в кормчі, замовляти книги в книгарнях або навіть покращувати виробничі навички. Але гравці, які обирають шлях чарівника, найчастіше займаються розпізнаванням предметів. Оцінка магічних властивостей предмета може поліпшити навички користувача і, якщо йому пощастить, він може отримати значну суму грошей.
****
«Арх! Чому саме у такий момент мені не вистачило трьох золотих!?»
Чарівниця Лінделл піднялася до 200 рівня лише для того, щоб нарешті досягнути успіху в другій професії. Досягнувши мети, чарівник може вивчити нове заклинання. Лінделл обрала потужне заклинання, що б’є по площі, Дощ із блискавок.
Численні блискавки падають з неба з прекрасними ефектами і можуть завдавати великої шкоди монстрам, що робить це заклинання дуже корисною навичкою.
Однак ціна за книгу навичок була велетенською – 540 золотих!
Навіть після отримання другої професії, бідний чарівник міг не мати таких грошей. Коли гравець мав низький рівень, йому потрібно купувати різні магічні підсилювачі, реактиви для заклинань, а коли поступово зростає рівень, треба скуповувати всі книги навичок, а ще мантії, жезли та спорядження тощо.
На полі бою це, можливо, найбарвистіший і найяскравіший клас, але чарівникам завжди доводиться жити в бідності. Для Лінделл не було іншого вибору, як працювати неповний робочий день над розпізнавання предметів, щоб отримати необхідні три золотих для книги навичок, яку вона хоче. Але з моменту появи першого клієнта, враження у неї були не найкраще. Ніжне чоло Лінделл вкрилося зморшками від стресу.
«Що тут робить жебрак? – як тільки вона побачила Віда, це перше, що спало їй на думку. – Йому потрібно помитися».
Лінделл очам власним не повірила.
Якість предметів низька, порваний плащ і потертий обладунок. Міцність зменшилася, шкіра втратила блиск, а дивне спорядження здавалося одягом з пилу. Навряд чи може бути більш химерне вбрання.
На плечі у нього був рюкзак, од якого віяв важкий запах. Сильний запах лікарських трав.
Залишивши свої думки осторонь, Лінделл силувано посміхнулася і заговорила з гостем. Недоброзичливість до клієнта є підставою для того, щоб її вигнали з гільдії оцінювання, а можливий спосіб отримати гроші – зникне.
– Перепрошую, але це місце для розпізнавання рідкісних і предметів високого рангу. Загальну ідентифікацію магічних предметів проводять внизу.
Куди б людина не пішла, її судитимуть за одягом. НІП буде реагувати на славу гравця, але для користувача, як Лінделл, все інакше. Без будь-яких коментарів, Від витягнув намисто й протягнув їй.
– Будь ласка, визначне, що це за предмет.
– Ціна висока. Плата за проведення ідентифікації становить 50 срібних.
Хоча для Віда гроші були дорогоцінними, свого рішення він не змінив.
– Ось, 50 срібних.
– О, ви все ж вирішили спробувати. Не пошкодуйте про свій вибір, коли предмет виявиться нікчемним.
Лінделл вжила запобіжних заходів. Серед предметів, які розпізнають за допомогою навички Ідентифікація, можуть бути як хороші предмети, такі і такі, що викликають величезне розчарування. Оскільки розпізнання предмета може привести до такого, деякі люди відмовляються платити, тому вона попереджає людей, що потрібно платити наперед.
Лінделл взяла намисто. У ту ж мить вона відчула незвичний потік мани.
Тип магічного потоку, який вона, як чарівниця, не могла визначити!
Це означає, що предмет містить принаймні чотири магічні кола або більше. Але її надзвичайно високий рівень навички Ідентифікація повинен побачити, що це за магія.
– Розпізнати предмет!
Руки Лінделл сяяли, коли вона торгалася Багряного намиста життя, істина суть предмета була розкрита.
[Намисто лицаря смерті
Міцність: 100/100.
Предмет виклику, створений темним магом Бареканом Демофом!
Це намисто містить життя лицаря смерті Ван Гоука. За допомогою цього предмета можна викликати Ван Гоука, однак пересилити його вірність лорду Барекану буде непросто.
Застереження: якщо господар не визнаний, лицар смерті нападе.
Заклинання: Виклик лицаря смерті.
Ефекти при використанні:
Викликає лицаря смерті.
+50% до впливу чорної магії.
+20 Інтелект.
+10 Мудрість.]
Очі Лінделл широко розплющилися від шоку.
– Ц-це унікальний предмет, який ще не відомий широкому загалу…
– Будь ласка, поверніть його.
****
Закінчивши зі своїми справами, Від і Мапан покинули замок Регус і попрямували до вільного міста Сомрен.
Від попросив Мапана зупинити віз у безлюдному місці.
– Що сталося?
– Просто дивись і побачиш.
Від зіскочив з козлів. Він дістав намисто і виголосив заклинання.
– Виклик лицаря смерті!
Одразу виник чорний дим, усередині якого з’явився лицар смерті Ван Гоук. Бос Склепу Барекана.
– Куоооо!
Такий самий, як і раніше, тільки одяг трохи змінився. Коли він був у Склепі Барекана, то мав чудову зброю і спорядження. Але зараз Ван Гоук має базову зброю і спорядження. Причина проста – Від уже все вкрав.
Тіло лицаря смерті хитнулося від яскравого сонячного світла, та незабаром він знайшов рівновагу. Хоча він немертве чудовисько 200 рівня, сонце досі має на нього великий вплив. Погляд лицаря смерті пройшов повз Мапана і зупинився на Віді.
– Ти, людино! – закричав немертвий.
В його очах палала ненависть. Він повернувся до життя і чітко пам’ятав, що його вбив Від.
– Ти викликав мене! Гадаєш, що я зраджу лорда Барекана і послідую за тобою? Ха-ха! Ти лише скульптор! Я вб’ю тебе, людино!
Лицар смерті напав на нього. Від навмисно прийняв удар, повільно полилася його кров. Оскільки здоров’я зменшилося менше, ніж на 20%, він використав свої навички.
– Скульптурний клинок!
Меч Віда неодноразово завдав ударів лицарю смерті.
Ван Гоука відкликали – намисто знову стало білим. Що більше живих монстрів убито, то швидше намисто знову стане багряним.
З того часу почалося. По дорозі до вільного міста Сомрен, щоразу, коли намисто ставало червоним, Від викликав лицаря смерті.
– Скульптурний клинок!
– Сім Небесних Кроків!
Він охоче використовував навички, щоб убити лицаря смерті!
Намисто не покидало його рук, ніби він планував установити рекорд. Убити лицаря смерті, повернути його, потім знову убити і знову повернути, і так знову і знову!
Для лицаря смерті це було образливою справою. Одна для Віда це був хороший розвиток подій. Під час різьблення на козлах, він був повний мани і здоров’я. Ситість не обов’язково повинна була мати 100% показник, він міг контролювати це, але відновлення здоров’я і мани до максимальних показників була марною витратою часу.
Однак тепер він міг викликати лицаря смерті, краще і бути не могло. Хоча Від не міг отримати досвід, оскільки це був виклик, він все одно може постійно відточувати свої навички.
Після того, як лицаря смерті вбили в десяте, Ван Гоук уперше звучав втомлено.
– Ух, ти сильний…
Коли він помер ще п’ять разів, лицар смерті важко зітхнув.
– Здається, я потроху забуваю лорда Барекана.
А коли він загинув більше п’яти раз, його голос звучав різко.
– Здається, твоє лідерство дає тобі право керувати мною, але я досі невпевнений.
Після цього лицаря смерті вбили ще близько двадцяти разів. Од цього моменту Від навіть не намагався рахувати. Як тільки здоров’я і мана досягали 100%, він викликав лицаря смерті на бій.
Намисто, яке він тримав, швидко наповнилося життєвою енергією з невеликою допомогою. Лицар смерті нарешті оголосив про свій намір поступитися.
– Володарю!
Моторошний лицар смерті! Найсильніший лицар смерті Ван Гоук визнав Віда своїм господарем. Однак відповідь Віда була неочікуваною.
– Ні, я не можу тобі довіряти. Оскільки ти слуга чорного мага, ти, либонь, щось плануєш!
– Ні, це не так…
Від не послухав лицаря смерті і вбив його ще 300 разів.
– Я буду служити вам, володарю, тому будь ласка…
Навіть почувши це Від убив його ще близько 500 разів. Відтоді, щоразу коли лицаря смерті викликали, він відчайдушно благав про милість, але безрезультатно. Мета Віда полягала у тому, щоб поліпшити свої навички, тому тут не могло бути і мови про пощаду.
~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. У Фейсбуці реагую трохи швидше. Телеграм.
У мене є Patreon. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Або можете поблукати по сайту. Вам неважко, мені приємно.
Манхву можна завантажити тут або почитати онлайн тут чи тут.