Оригінальна назва (японською): オーバーロード 半森妖精の神人|上 (
Ōbārōdo han Mori yōsei no shinjin | ue) / OVERLORD [15] The half elf God-kin
Англійська назва: OVERLORD 15 The Half-Elf Demigod
Інший варіант назви: ОВЕРЛОРД. Том 15. Напівельф-напівбог. Частина 1
Автор: Маруяма Куґане / 丸山くがね (Maruyama Kugane) /Kugane Maruyama
Ілюстратор (дизайн персонажів): soy-bin
Рік видання: з липня 2012 і дотепер
Кількість томів: 16
Випуск: триває ?
Перекладачка: Silver Raven
Переклад з англійської. Звірка тексту з японською, перекладачка не володіє достатніми знаннями японської, тому можливі неточності та помилки.
Особлива подяка: Misha.
Особлива і безмежна подяка: D. Gromyko.
Щира подяка: P. Shapoval, D. Konarev, Kiltavik ワィタリ, Andrii, vch_m, Shvaigzam, Vitaliy, Y. Tymoshenko, HugoLocus, Drakula, db4tz, vilgerforc.
Повелитель. Том 15. Розділ 1-9
Розділ 1. Взяти оплачувану відпустку. Частина 10
Попри його зауваження голос Альбедо залишався гучним. Але гнів більше не був спрямований на Маре, тому Айнз не став на це реагувати.
– Нема нічого поганого в тому, щоб визнавати те, чого ти не можеш робити! Мене хвилює те, що він не висунув жодних пропозицій стосовно того, як йому набути навичок, яких бракує! Неприпустимо, щоб охоронець поверху сказав, що не може виконати роботу, яку від нього очікує Вища Істота, і все закінчилося на цьому!
Айнз подумки застогнав.
Він не міг сказати, що Альбедо помилялася. З цієї точки зору слова Маре були неправильними.
– …Володарю Айнзе, я вважаю, що Альбедо має рацію. Маре повинен відмовитися від своїх слів.
Голос Аури був жахливо холодним. Маре жалібно заскімлив через те, що проти нього виступила власна сестра.
– Як охоронець поверху…
– Досить!
Айнз сердитим голосом перебив спробу Альбедо продовжити докори. Звичайно, це була лише гра, насправді він не сердився. Доказом слугувало те, що його емоції не були придушені.
Вигукнувши, Айнз випустив ауру. Він просто відволікав увагу за допомогою візуальних ефектів, а не робив це для того, щоб задебафити інших. Звичайно, Альбедо, Аура, Маре і Люм’ер не могли отримати якихось негативних ефектів, бо всі вони носили предмети, що захищали їх від ментального впливу.
Він не знав, що Альбедо збиралася сказати далі. Можливо, вона хотіла м’яко підвести Маре до правильної відповіді. Однак, оскільки існувала ймовірність, що подальший розвиток подій міг призвести до погіршення стосунків між ними, Айнзу не залишалося нічого іншого, як втрутитися.
– …Маре, у словах Альбедо є сенс. Якщо ти вважаєш, що не можеш чогось зробити, то слід запропонувати ідею, як це виправити.
– М-мені шкода…
– …Але, Альбедо, якщо підлеглий вважає, що не може впоратися з завданням, яке його примушують зробити, чи не означає це, що є певні проблеми з керівництвом?
– …Я не можу сказати, що їх нема.
– Я вважаю, що ви обоє в дечому помилилися. Альбедо, я ціную твою відданість. Але всі роблять помилки і неправильні рішення. Щоб запобігти повторенню помилок, першого разу потрібно м’яко виправити підлеглого, інакше все повториться, або навіть гірше – помилки почнуть приховувати.
Насправді відданість і таланти Альбедо були на такому високому рівні, що це поєднання примушувало її дуже суворо ставилася до інших. Однак Айнз відкидав більшість її пропозицій стосовно того, як поводитися з іншими, тому нічого страшного поки що не траплялося. Але існував цілком реальний шанс, що якщо довірити Альбедо всю повноту влади, відбудеться масштабна чистка.
«Ні… Мабуть, це безпідставний страх. Але…»
– Так, володарю Айнзе. Здається, я дещо втратила самовладання. Вибач мені, Маре.
– Е-е-е, о, ні, це не так. Ви, Альбедо, мали рацію… Я був неправий. Прошу вибачення.
Вони обоє вклонилися – Маре виконав поклон у 90 градусів – і на цьому справу було залагоджено.
– …Отже, на чому ми зупинилися? О, так. Я візьму двійнят в оплачувану відпустку до країни ельфів, тому, поки нас не буде, ви повинні переконатися, що вашу роботу виконуватимуть інші. Скажімо… завершіть передачу обов’язків за три дні. Довірте цю справу підлеглим, а не іншим охоронцям поверхів. А якщо це буде надто складно…
Айнз подумав, що вони щойно взяли королівство Ре-Естіз, тож в Альбедо і так багато клопотів.
– …Зверніться до Актора Пандори. Зрозуміло?
– Так, володарю! – відповіли двійнята, киваючи.
– Володарю Айнзе, хто буде вас супроводжувати? – запитала Альбедо. – Ханзо?
Так, доволі непогана ідея. Ханзо виявився дуже корисним. Чесно кажучи, якби у них були гроші і дані, то він би із задоволенням викликав більше.
Дані Ханзо зникли, але в бібліотеці були ще дані про інших монстрів-ніндзя. Він міг б цим скористатися…
«…Але я не хочу використовувати кошти зі скарбниці, тому доведеться зачекати, коли у нас з’явиться достатньо грошей. Чи потрібно віддати перевагу зміцненню Назаріка? Слід подумати над цим дорогою до країни ельфів. О-о-ох, але мені потрібно більше грошей…! Цікаво, чи є тут хтось з великим золотим запасом? Хтось такий, хто не буде скаржитися, якщо ми заберемо його гроші…?»
– …Володарю Айнзе?
– Гм? О… даруй, я трохи замислився. Стосовно моєї свити…
Айнз збирався сказати «Так, Ханзо підійде», але зупинився. Говорили, що кожен чудовий представник офісної спільноти повинен вміти читати атмосферу, однак він був на середньому рівні. Проте в цей раз доля повернулася так, що його інстинкти підказали трохи почекати, замість того, щоб негайно погодитися з цією пропозицією.
Він зміг прочитати в голосі Альбедо ледь помітну емоцію, яка відрізнялася від її звичайного емоційного стану.
– …Я не планував брати Ханзо. Ти хочеш доручити йому якесь завдання?
– О, ні. Раз ви не плануєте брати його з собою, то я не буду заперечувати проти вашого рішення… – Альбедо дещо вагалася. Вона намагалася зрозуміти його наміри. – Говорять, що Ханзо користується вашою прихильністю… Володарю Айнзе, є багато тих, хто бажає служити вам, тому я подумала, що це можу бути чудовою нагодою дати їм таку можливість.
Побачивши задумливість Айнза, Альбедо поспішно сказала.
– Я просто хочу дати вам знати, що є й інші, готові служити вам, якщо ви дасте їм такий шанс.
Він протягнув «гмм», але у думках зробив фейспалм.
Все-таки Айнз – Сузукі Сатору – був звичайною людиною. Тому він навіть не думав, що може виникнути така проблема.
Це правда, що він мав певну прихильність до Ханзо. Але поточна ситуація, коли інші починають цим обурюватися, була доволі неприємною.
Безсумнівно, фаворитизм існував у корпоративних організаціях. Цілком нормально, що люди, які подобалися начальству, мали більше шансів на підвищення навіть у випадку, коли їхні здібності не були такими вже досконалими. Але якщо це починало негативно впливати на стосунки між співробітниками, цю проблему потрібно було вирішити негайно.
Погана ситуація. Хіба Айнз не думав, що хороші стосунки між мешканцями Назаріка це те, що допомагало їм триматися, попри важкі умови праці?
Цього разу він не міг сказати щось на зразок «Я візьму з собою Ханзо».
– Що ж, я вирішу, хто мене супроводжуватиме, пізніше. Ні, краще повідомити про це зараз. Кого б я не вибрав, вони повинні бути готові, чи не так?
Хоча Айнз намагався випромінювати усмішку, всередині він почувався зовсім інакше.
– Чудова пропозиція, як і очікувалося від володаря Айнза, – сказала Альбедо, схиливши голову. – Я негайно зв’яжуся з усіма, хто належить до Великої Гробниці Назаріка.
– Гмм. Довіряю це тобі.
Айнз піднявся і вийшов з кімнати, взявши з собою лише Люм’ер. Він важко зітхнув, так, як це роблять офісні працівники по закінченню важкого робочого дня.
*
Коли двері зачинилися Альбедо підняла голову і зустрілася поглядом з двійнятами, які одночасно з нею підняли голови.
– Ем, Альбедо, я хотіла про дещо запитати.
– Про що?
Альбедо піднялася і повернулася в бік Аури.
– Володар Айнз сказав, що бере нас з собою в оплачувану відпустку до країни ельфів… але чого він насправді прагне? Це ж не для того, щоб просто насолодитися вільним часом, правильно?
– …Сумніваюся у цьому.
– О? Т-тоді що?
Айнз Ул Ґоун, верховний правитель Назаріка, був мудрим лідером, кожна дія якого мала кілька значень.
Вони могли сміливо припустити, що за кожним його рішенням стояло щонайменше три цілі.
Щиро кажучи, статус короля – це не щось таке, чим можна знехтувати. Його не можна, як пальто, накинути чи відкинути залежно від настрою. Навіть якщо володар Айнз називав це відпусткою – і вони збиралися подати іншим країнам це саме так – для всіх навколо він був королем Чаклунського Королівства. За кожним його кроком стояла воля королівства. Це здатен зрозуміти навіть дурень.
Отже, не було жодного сумніву, що за словами «поїхати у відпустку до країни ельфів» стояли зовсім інші наміри.
– Тоді яка справжня мета володаря Айнза?
– Гадаю, що все так, як він і сказав, це частина плану змін в організації, але важливішим є збір інформації, – уголос міркувала Альбедо. – Деміург міг би сказати точніше, ніж я, але… можна припускати, що незабаром Теократія розпочне великий наступ на країну ельфів.
– Т-Теократія?
Наразі всі в Назаріку так чи інакше чули про цю країну, тому Альбедо опустила навіть мінімальне пояснення.
– Так. Вони розглядають нас як потенційного ворога. Тож поки ми зайняті завойованим королівством, вони поспішають завершити тривалу війну з ельфами.
– Бо вони не хочуть воювати на два фронти, правильно?
– Саме так. На даний момент Теократія і Чаклунське Королівство не проявляють відкритої ворожості одне до одного, але вони явно не хочуть у майбутньому розділяти свої сили на північний і південний фронти. Тому існує велика ймовірність того, що вони перейдуть до рішучих дій, щоб покрасти край питанню з країною ельфів. Швидше за все перемир’я вони не розглядають, але… ну, можливість завжди є…
Альбедо було байдуже знищить Теократія країну ельфів чи ні. У певному сенсі було б навіть зручніше, якби вони поневолили ельфів, тоді Чаклунське Королівство могло використати це як причину для початку війни, стверджуючи, що вони атакували, аби звільнити ельфів. Це був би ще один аргумент, який вони могли використати проти Теократії. Але, схоже, їхній володар думав інакше. Він, ймовірно, планував зібрати інформацію перед тим, як зробити наступний крок.
Деміург, мабуть, міг би сказати з більшою точністю.
Альбедо перевершувала його у внутрішніх питаннях, але у зовнішніх питаннях він був на крок попереду. І, хоча їй було соромно, що вона пропустила щось, на що мала б звернути увагу, її дивувало те, що Деміург нічого не зробив у цьому плані.
«Чи, можливо, він щось робить таємно від нас? Чи міг Деміург збирати інформацію про країну ельфів і не надсилати її нам, маючи якийсь задум? Сумніваюся, але…»
Деміург часто залишав Назарік і діяв за межами Гробниці, він мав набагато більшу автономію, ніж інші охоронці. Хоча, можливо, правильніше буде сказати, що інші охоронці не часто користувалися автономністю, яку мали. У більшості випадків зібрану інформацію і дії, які зробив Деміург, він повідомляв володарю пізніше у письмовій формі. Його звіти були доволі детальними, тому читати їх був ще той клопіт. Тож Альбедо була проінформовано про дії Деміурга, але там не було жодних згадок про країну ельфів.
Але, якщо врахувати особистість Деміурга, навряд чи йому було що приховати. Найімовірніше пояснення полягало в тому, що він просто ще не дійшов до країни ельфів.
Однак, якщо взяти до уваги її власні дії, Альбедо не могла повністю відкидати таку можливість.
Мабуть, як тільки вона піде звідси, їй слід зустрітися з Деміургом… Ні, краще викликати його до себе. Не слід піднімати такі теми на чужій території. Але в такому випадку існувала ймовірність, що Деміург через розмови з її підлеглими зможе зрозуміти наміри Альбедо.
«А якщо він приведе з собою демонів… Ні, він не буде діяти так необережно, правильно? У нього є підозри щодо мене? Я ще не зробила свого кроку, тому…»
– М-ми будемо воювати з Теократією?
– Га? А, т-так, є подібна можливість. Я не можу сказати, що абсолютно впевнена. Можливо, навіть володар Айнз не знає цього напевно, тому і назвав це відпусткою.
Запитання Маре повернуло Альбедо до реальності і вона поквапилася відповісти. Хоча вона досить довгий час перебувала в задумливості, двійнята не сприйняли це за щось дивне. На якийсь час Альбедо викинула з голови Деміурга.
Можливо, їхній господар вирішив цього разу діяти не як правитель Назаріка, а як немертвий у відпустці. Ймовірно, він сподівався таким чином запобігти шкоди Назаріку, якщо ситуація розгортатиметься по найгіршому сценарію.
– …Цього разу може бути певна невизначеність, яку володар Айнз не може розшифрувати, і з цієї причини він вирішив діяти окремо від Назаріка.
– Не може бути!
– Га? В-володар Айнз чогось не знає?
Двійнята голосно висловили своє здивування і навіть з сумнівом поглянули на Альбедо.
Дотепер мудрість їхнього володаря могла передбачити все, тому він повністю контролював результат. Вони не раз бачили, як, здавалося, прості дії перетворювалися на вирішальний удар для супротивника. Наскільки вони розуміли, він уже мав загальне уявлення про майбутнє через тисячу років і діяв відповідно.
Припустити, що володар Айнз міг помилятися… Їхня думка про те, що це, швидше за все, щось не так з судженням Альбедо, цілком природна.
– …Отже, навіть ви, Альбедо, не розумієте задум володаря Айнза, – сказала Аура, завівши руки за голову.
Альбедо гірко посміхнулася.
– Навіть мені не відома вся глибина думок володаря Айнза. Я давно це зрозуміла. Щиро кажучи, я не знаю, що спонукало його використати слова «оплачувана відпустка». Але майте на увазі, що поїздка до країни ельфів цілком може призвести до конфлікту з Теократією.
Двійнята кивають із серйозними обличчями.
– Т-тоді, чи варто нам взяти з собою підлеглих…?
– Крім тих, яких особисто вибере володар Айнз?
Альбедо задумалася над пропозицією Маре. З одного боку, можна сказати, що це неповага брати ще когось, кого володар не вибрав особисто. Але також існувала можливість, що він зрадіє рішенням, які вони прийняли самі.
– Якщо володар Айнз бажає маленький еліт… ні, стривайте. – Альбедо обдумала це ще глибше. – Кожен з вас обере підлеглих: одних для малої групи, а інших – для великої. Я поговорю з Деміургом щодо можливої цілі володаря Айнза і зв’яжуся з вами пізніше.
«Володар Айнз був дуже стурбований погіршенням організаційної ефективності в Назірку. Чи може це бути якось пов’язано?»
Коли Альбедо спробувала його заспокоїти, володар Айнз відповів їй саркастичною похвалою. Можливо, їй не вдалося належним чином зрозуміти глибину занепокоєння володаря і вона не змогла завоювати його довіру.
«Він дуже хвилювався…»
Вони додали блискучий розум, який міг порівнятися з Альбедо і Деміургом, невже цього виявилося недостатньо? Чи…?
Коли двійнята кивнули, Альбедо сказала:
– Ауро. Маре. Гадаю, ми отримаємо підказку, коли володар Айнз буде вибирати супровід. Підозрюю, що це буде дуже складне завдання. Будьте готові до всього, не втрачайте пильності і поводьтеся розумно.
Двоє охоронців енергійно кивнули на слова Альбедо.
Враховуючи бойову силу, вона була впевнена, що вони зможуть захистити володаря, але обережність ніколи не завадить.
Про всяк випадок слід порадитися з Деміургом і підготуватися до того, що їм доведеться використовувати всю силу Назаріка, якщо того вимагатиме ситуація.
«Навіть якщо це сповільнить очищення королівства, нам краще бути напоготові».
Думаючи над пріоритетністю завдань, Альбедо разом з двійнятами покинула кімнату.
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon і Buymeacoffee. Банка. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥