Повелитель. Том 15. Розділ 1-5

Оригінальна назва (японською): オーバーロード 半森妖精の神人|上 (
Ōbārōdo han Mori yōsei no shinjin | ue) / OVERLORD [15] The half elf God-kin

Англійська назва: OVERLORD 15 The Half-Elf Demigod

Інший варіант назви: ОВЕРЛОРД. Том 15. Напівельф-напівбог. Частина 1

Автор: Маруяма Куґане / 丸山くがね (Maruyama Kugane) /Kugane Maruyama

Ілюстратор (дизайн персонажів): soy-bin

Рік видання: з липня 2012 і дотепер

Кількість томів: 16

Випуск: триває ?

Перекладачка: Silver Raven

Переклад з англійської. Звірка тексту з японською, перекладачка не володіє достатніми знаннями японської, тому можливі неточності  та помилки.

Особлива подяка: Misha.

Особлива і безмежна подяка: D. Gromyko.

Щира подяка: P. Shapoval, D. Konarev,  Kiltavik ワィタリ, Andrii, vch_m, Shvaigzam, Alastor, Vitaliy, Y. Tymoshenko, Drakula, db4tz, vilgerforc.

Повелитель. Том 15. Розділ 1-4

Розділ 1. Взяти оплачувану відпустку. Частина 5

2

Спочатку він використав заклинання «Брама», щоб переміститися до воріт на шостому поверсі. Вже там Айнз використав «Повідомлення» для зв’язку з Ореол, яка керувала воротами, і наказав з’єднати ці ворота з дев’ятим поверхом. Ясна річ, ворота між восьмим і дев’ятим поверхом працювали без проблем. В іншому випадку це могло б спровокувати Аріанду.   

Насправді не було потреби все так ускладнювати.

Існувало обмеження на кількість осіб, яких можна перемістити за допомогою персня Айнза Ула Ґоуна, тому вони не могли телепортуватися всі разом, але цю проблему можна було вирішити, якби він переміщував їх двома окремими групами. Попри цей варіант, Айнз вирішив піти складнішим шляхом через обережність, не бажаючи розкривати все ельфам. Також він не бажав демонструвати всю силу персня.

Коли Айнз пройшов через ворота дев’ятого поверху, підлеглі Коцита, що несли варту, низько вклонилися, демонструючи повагу.

– Дякую за вашу важку працю, – сказав Айнз так, як і належало правителю.

Наступними вийшли Аура і Люм’єр, а за ними пліч-о-пліч ішли троє ельфів. Однак щойно вони побачили монстрів, які кланялися Айнзу, то завмерли на місці.

Справа не в тому, що підлеглі Коцита намагалися залякати ельфів або щось таке. Просто якби перед звичайними людьми з лісу раптом вийшов дикий тигр, вони б завмерли на місці від страху. Те саме сталося і з ельфами.

Хтось ззаду легенько штовхнув одного з ельфів.

Вони зупинилися прямо біля виходу з воріт. І для Маре, який ішов останнім, вони стали перепоною на шляху. Хоча він стримався і поштовх вийшов легеньким, але навіть цього вистачило, щоб порушити рівновагу до межі знервованої ельфійки. 

– Хіі… – жалібно пискнувши, вона хитнулася і важко осіла на підлогу.

Обличчя ельфів обабіч неї втратили всі кольори, вони намагалися допомогти їй піднятися, але, схоже, в ногах ельфійки не було сил, щоб стояти прямо.

– …Не бійтеся. Ви в Назаріку, вас тут ніхто не скривдить.

– Так, пане…

Не те щоб вона сумнівалася у словах Айнза, але їх було недостатньо, щоб заспокоїти її.

Ельфи з обох боків від неї кивали так швидко, що їхнє волосся здіймалося в повітря. Ельфійка ж, що сиділа на підлозі, здавалося от-от заплаче.

Айнз міг з упевненістю сказати, що це стало б катастрофою і завадило б їм іти далі. Йому потрібно якнайшвидше їх заспокоїти.

– …Ходімо туди, де можна трохи перепочити перед відвідуванням кафетерію. «Брама». Ауро, неси її.

– Слухаюсь!

– Н-ні, пані Ауро, я не можу просити вас про це…

– Все добре. Я не проти. Ходімо.

Аура проігнорувала протести ельфійки, що сиділа на підлозі, підхопила її і перекинула через плече. Ельфійка на плечі Аури носила робочий одяг, тому не потрібно було хвилюватися, що спідниця задереться.

Чорна напівсфера – телепортаційні ворота «Брама» – вела до кабінету Айнза.

Він побачив трьох покоївок, що схилили голови. Приладдя для прибирання лежало біля їхніх ніг.

– Хороша робота, – сказав Айнз. – Ми тут трохи перепочинемо і підемо. Можете продовжувати прибирання.

Покоївки кивнули і вклонилися якраз в той момент, коли решта групи пройшла крізь «Браму».

Ельфи виглядали трохи по-дурнуватому, коли озиралися навколо з відкритими ротами. Кімната була доволі незвичною і зовсім не нагадувала дім Аури та Маре. Ельфи уже виглядали більш розслабленими. Набагато простіше сприймати звичайних покоївок, ніж монстрів під командування Коцита.

– Ауро, вона може скористатися тим стільцем.

Айнз вказав на місце Альбедо. Аура кивнула і посадила ельфійку туди. Стіл Альбедо був таким же бездоганним, як і вона сама. Стіл же Айнза здебільшого був порожнім.

– К-красно дякую…

Айнз намагався говорити з ельфійкою, що сиділа на стільці схиливши голову, якомога лагідніше:

– Я розумію твоє здивування. Але, як я вже говорив раніше, не потрібно хвилюватися. В Назаріку немає нікого, хто заподіє вам всім біль. Тому не потрібно так нервувати.

Не те щоб від цих слів ельфи одразу відчули спокій.

Айнз розвернувся і наблизився до однієї з покоївок.

– …Далі ми підемо до кафетерію. Я попрошу тебе подбати про те, щоб по дорозі ми не зіткнулися ні з ким, крім покоївок. Також, кафетерій… – він хотів сказати, щоб там нікого не було, але передумав. – Ні, нічого. Нехай працює у звичайному режимі. Можливо, навіть буде краще, якщо там будуть  покоївки.

– Так, пане. Зрозуміла. Тоді я піду.

– Мені шкода, що я відриваю тебе від обов’язків, але подбай про це.

– Все добре, володарю Айнзе. 

Він обрав її лише тому, що вона була найближче до нього, проте покоївка, схоже, думала інакше. Вона кинула своїм колегам ледь помітну переможну посмішку. Інші покоївки навіть не намагалися приховати своє розчарування, протягнувши виразне «хммм».

Більше не дивлячись на своїх колег, покоївка, що отримала наказ, бадьорими кроками вийшла з кімнати.

Айнз гостро відчув на собі погляди інших покоївок – він рідко був таким чутливим до подібного. Безсумнівно, вони дивилися на нього з надією отримати якісь вказівки і для себе. Супроводжувати Айнза – це вже особлива робота, тому від Люм’єр він нічого не відчував.

Йому здавалося, що він сидів на голках – звісно, покоївки не мали наміру тиснути на нього, однак відчуттів це не змінило. Айнз примусив себе відвести погляд від них, повертаючи увагу до ельфійки на стільці. Він переконався, що вона дихала нормально.

– Стало краще? Тоді ходімо…

Він не хотів надто поспішати, щоб це не виглядало ніби їх тягнуть силоміць, але і залишатися тут було несила. 

Запевнившись, що ельфійка знову може ходити, Айнз повів усіх за собою, водночас прикидаючись, що він не помічає засмучених покоївок.

По дорозі до кафетерію він час від часу чув мимовільні вигуки ельфів, які перемішувалися зі словами «як чудово» і «так гарно».

Айнзу кортіло похвалитися, але він стримався і не озирався всю дорогу.

Нарешті вони прийшли до кафетерію. По дорозі вони нікого не зустріли, але шлях зайняв більше часу, ніж зазвичай. Ельфи були зайняті тим, що роздивлялися дев’ятий поверх, тому йшли повільно, а сам Айнз неквапливо йшов у тих місцях, якими дуже хотів похизуватися. Все пройшло без якихось проблем.

Кафетерій на дев’ятому поверсі Назаріка мав бути схожим на кафетерій у компанії чи школі – однак нічого подібного у школі чи компанії Айнза не було, тому він гадки не мав наскільки це відповідало реальності. Ясна річ, що це місце не нагадувало типовий ресторан.

Він не ступав сюди з моменту першої прогулянки по Назаріку після переміщення до цього світу, але, на перший погляд, нічого не змінилося. Зсередини долітали розмови молодих жінок, стукіт столового приладдя об посуд.

Ймовірно, це були ті, хто працював на дев’ятому і десятому поверхах, в основному звичайні покоївки, можливо навіть кілька охоронців зон. Час дещо пізній для обіду, але всередині було жваво. Можливо, це через розклад позмінної роботи.

Якщо ельфи побачать покоївок, що спокійно насолоджуються обідом, то зрозуміють, яке призначення має це місце. Вони могли почуватися чужинцями на незнайомій території, але знаходитися в атмосфері буденного життя повинно мати розслаблюючий ефект. Тому він вирішив не відсилати відвідувачів кафетерію.

Однак щойно Айнз зайшов усередину, як атмосфера, що панувала в цьому місці раніше, зникла.

Не пролунало жодного звуку.

Щасливі розмови, звуки, які виникали, коли хтось насолоджувався їжею, – все зникло. Атмосфера стала такою напруженою, що було складно повірити у те, що це кафетерій.

Всі голови повернулися в його напрямку. Всі очі дивилися на нього. Ніхто не ворушився.

Відчуженість.

Ніби хтось з негативною кармою прийшов до Альвгейму.

– Не звертайте на нас уваги, – сказав Айнз, – продовжуйте їсти.

Майже всі присутні у великому кафетерії були звичайними покоївки, почувши слова Айнза, вони повернулися до їжі. Однак не було жодних ознак того, що вони знову почнуть говорити. Всі мовчки їли.

Айнз не мав наміру переривати їхній обід і тому почувався дещо сумним через це. Але, подумавши, він зрозумів їхні почуття.

Саме така атмосфера була б у кафетерії, коли туди раптом прийшов президент компанії, який раніше ніколи не навідувався до такого місця. У Сузукі Сатору точно була б така сама реакція. Можливо, у менших компаніях, де начальник ближче до підлеглих, подібного не сталося.

«Але тут такого не зробиш…»

Раптово змінити верховного правителя Айнза, якого всі поважають і перед яким схиляються, на верховного правителя Айнза, якого всі люблять, надзвичайно складно. Це могло навіть призвести до того, що його справжня особистість буде розкрита і всі називатимуть його дурнем, але стати посміховиськом (що малоймовірно) – не та ціль, до якої варто прагнути.

– Заходьте, – сказав він, повернувшись.

Айнз потайки вивчав реакцію ельфів.

Йому навіть не потрібно було докладати зайвих зусиль. З першого погляду видно, що вони знітилися. Звичайно, це було очікувано. Вони помітили, як поява Айнза зруйнувала мирний настрій у кафетерії. Негативна карма в Альвгеймі.

Він не знав, як це виправити.

Залишалося сподіватися, що все з часом налагодиться. Можливо, це дещо оптимістично, але Айнз пішов через кафетерій.

Він не хотів ще більше нервувати покоївок, тому обрав віддалений від натовпу столик і сів за нього.

– Сідайте тут.

Ельфи знервовано перезирнулися. Здавалося, вони вирішували, хто витягне коротку соломинку і сяде навпроти Айнза. Ймовірно, саме це і відбувалося.

– …Розумію, звичаї ельфів можуть відрізнятися. За цим столом ми всі рівні, тому нема потреби турбуватися про дотримання жорстких норм. Ніхто не буде проти, якими б різними не були звичаї.

Він спробував пом’якшити атмосферу, поводячись так, ніби по-іншому зрозумів їхні вагання. Якщо вони продовжать так діяти, то це може викликати незадоволення в Аури і Маре, Айнз трохи побоювався того, якою могла бути реакція двійнят.

– Ти. Сядь навпроти мене.

Айнз вказав на ельфійку, що стояла позаду. Вона ще жодного разу не опинялася всередині групи ельфів, тож буде справедливо, якщо зараз саме їй випаде жереб сидіти навпроти.

Чесно кажучи, йому не подобалося таке відношення, але він також розумів причину, чому вони відчайдушно намагалися цього уникнути, тому Айнз підійшов до справи по-діловому.

Після цього все відбувалося швидко.

Ельфійка, на яку він вказав, зайняла місце навпроти нього, інші сіли біля неї. Аура і Маре сіли обабіч Айнза.

Люм’єр стала позаду нього. Він багато чого хотів сказати з цього приводу, але залишив ці слова при собі.

– Що ж, даруйте, але я вперше користуюся кафетерієм. Не могла б ти трохи пояснити, як тут все працює? – Айнз спрямував це питання до Люм’єр. Її колеги-покоївки користувалися цим місцем, тож він припускав, що їй відомо, як тут все проходить. – Для початку… потрібно щось випити. Тут є меню?

– У цей час працює система самообслуговування щодо напоїв і страв. Звідти можна взяти напої і кілька простих страв на вибір.

Айнз поглянув туди, куди вказувала Люм’єр, і побачив ряд вишуканих глечиків, у яких, схоже, були напої. Поряд стояв посуд з різноманітними стравами.

– Також ось тут можна вибрати одну страву з обіднього меню.

– Ясно…

– Головний кухар повинен бути на кухні, тому я впевнена, що він приготує все, що забажає володар Айнз.

– Упевнений, що так. Але в цьому нема потреби. Якщо є обіднє меню, ми виберемо щось з нього.

Він взяв меню з рук Люм’єр.

Воно було написано японською. Ельфи, мабуть, не зможуть його прочитати. І…

– …Ви коли-небудь чули про кацудон?

Ельфи похитали головами.

>> Розділ 1-6 <<


Альвгейм — у германо-скандинавській міфології палац бога Фрейра і житло світлих альвів. Один з дев’яти світів скандинавського міфологічного всесвіту

У Старшій і Молодшій Еддах цей світ описується як «одне з найпрекрасніших небесних жител», чиє населення «прекрасніше сонця».

Етимологія назви Альвгейм (Alfheimir давньоскандинавською) очевидна: «alf» означає «Альв», а «heimr» — земля, територія. Тобто дослівно «Альвгейм» означає «земля альвів». Також існує альтернативна назва Альвгейм — Льюсальвгейм (Ljusalfheimir), проте етимологія основи «ljus» невідома. (Вікіпедія)

Кацудон (яп. カツ丼) — страва японської кухні донбурі-типу, що являє собою котлету зі свинини у яйці, поданій у чаші з вареним рисом. Одна з найпопулярніших страв, яку можна знайти як в дорогих ресторанах, так і фаст-фудах по всій Японії. Має багато регіональних варіацій. (Вікіпедія)

Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.

Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці FacebookТелеграм.

У мене є Patreon і BuymeacoffeeБанкаМожете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.

Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥