Оригінальна назва (японською): オーバーロード 半森妖精の神人|上 (
Ōbārōdo han Mori yōsei no shinjin | ue) / OVERLORD [15] The half elf God-kin
Англійська назва: OVERLORD 15 The Half-Elf Demigod
Інший варіант назви: ОВЕРЛОРД. Том 15. Напівельф-напівбог. Частина 1
Автор: Маруяма Куґане / 丸山くがね (Maruyama Kugane) /Kugane Maruyama
Ілюстратор (дизайн персонажів): soy-bin
Рік видання: з липня 2012 і дотепер
Кількість томів: 16
Випуск: триває ?
Перекладачка: Silver Raven
Переклад з англійської. Звірка тексту з японською, перекладачка не володіє достатніми знаннями японської, тому можливі неточності та помилки.
Особлива подяка: Misha.
Особлива і безмежна подяка: D. Gromyko.
Щира подяка: P. Shapoval, D. Konarev, Kiltavik ワィタリ, Andrii, vch_m, Shvaigzam, Vitaliy, Y. Tymoshenko, HugoLocus, Drakula, db4tz, vilgerforc.
Повелитель. Том 15. Розділ 1-6
Розділ 1. Взяти оплачувану відпустку. Частина 7
На думку Альбедо країна ельфів, яка розташувалася у великих лісах на півдні, не мала назви, тому що вони не займалися торгівлею і поблизу не було країн, з якими потрібно було б налагоджувати дипломатичні відносини. А оскільки не було потреби відрізняти себе від інших, то і не потрібно таких незручностей як назва.
Схоже, через те, що з давніх часів країною правив король, її почали називати королівством. Здавалося, що той король дуже сильний. Але не було зрозуміло ні наскільки він сильний, ні його таланти. Ельфи дивилися на Ауру і Маре збентежено… ніби питаючи, як вони могли не знати?
Країна ельфів зараз перебувала у стані війни з Теократією, яка захоплювала ельфів і продавала їх. Вони нічого не знали про те, що стало причиною війни і коли вона почалася.
Можливо, це тому, що в країні ельфів не було належної системи освіти. Крім того, ельфи, здавалося, не мали наміру дізнаватися про це. Однак з того, що він почув про життя ельфів, виходило, що вони вчать інших, важливіших навичок і знань, наприклад, боротьби з монстрами. Можливо, через це вони не відчували потреби вивчати історію своєї батьківщини.
Коли їх запитали, чи бачили вони коли-небудь темних ельфів у своїй країні, вони відповіли, що не бачили, але темні ельфи у них існують. Насправді Аура і Маре були першими темними ельфами, яких вони побачили. Схоже, темні ельфи були меншістю у країні ельфів. Однак вони сказали, що ніколи не чули про жорстоке поводження з ними. Але, враховуючи загальну їхню необізнаність, цілком можливо, що їм про це просто було не відомо.
І це все.
Це все, що наразі знав Айнз.
Тоді, щоб не викликати підозр, йому довелося зупинитися на такому рівні. Але тепер у нього була причина докопуватися до глибшої частини. Настав час.
«Тепер потрібно вирішити. Я хочу дізнатися більше тому, що хочу налагодити дипломатичні стосунки? Чи це через бажання відвідати село темних ельфів, де Аура і Маре могли б знайти друзів?»
Якщо розмова зайде про перший варіант, то вони можуть знову напружитися. Тоді як другий варіант, ймовірно, буде їм більш зрозумілим і заохотить говорити. Крім того, Айнз з самого початку був націлений на другий варіант, тож він почуватиметься спокійнішим, бо йому не доведеться брехати. Айнз був тим, хто говорив багато брехні, але це не означало, що йому це подобалося. Він просто використовував її на свою користь.
Також була можливість, що вони пізніше могли довідатися правду, тому чесність буде найкращою політикою.
«Гадаю, що так було б легше, але… я не можу уявити, що станеться, коли Аура і Маре почують цю причину».
Він боявся, що вони можуть сприйняти це за завдання – знайти собі друзів. На його щиру думку дружні зв’язки народжувалися через спільні інтереси і тому подібне. Він би не назвав дружбою те, що сформувалося через наказ.
Айнз згадав своїх товаришів по гільдії, друзів з Іґґдрасілля. Їхня дружба сформувалася завдяки випадковим зустрічам і природним збігам обставин.
Він не був упевнений, чи дійсно дітям потрібні друзі. В Айнза – Сузукі Сатору – не було друзів дитинства і він не відчував через це якихось незручностей.
Чому ж він почав так багато думати про цю ідею? Бо колись Ямайко говорила про це. Він також пригадував, що Ульберт саркастично засміявся на її слова і сказав, що це мрії людей, що живуть у зовсім іншому світі.
Айнз не знав, на чийому боці правда. Але нікому не завадить мати друзів.
«Тоді, чому б не опустити частину про друзів, а просто сказати, що я хочу, щоб вони познайомилися з іншими темними ельфами? Залишу їм вирішувати, хочуть вони мати друзів чи ні. Звичайно, буде краще, якщо вони захочуть це зробити».
Але різниця в силі і статусі може стати на заваді справжній дружбі.
В Іґґдрасіллі всі були рівними.
…Раптом у його пам’яті виникли образи кількох друзів і на обличчя Айнза упала тінь. Однак він швидко похитав головою, відкидаючи спогади і почуття, які з’явилися.
Якби вони зустрілися в реальному світі, де були далеко не рівними, то, швидше за все, не змогли б стати друзями. Враховуючи це, першим кроком повинна бути максимальна рівність до темних ельфів. Двійнята з вищих ешелонів Чаклунського Королівства не будуть на одному рівні з темними ельфами, які були меншістю у країні.
«Це означає, що я маю приховати їхні справжні особи наскільки можливо… Гм. Невже всі батьки у світі думають так багато? І Тачмі? Можливо, мені потрібно було розпитати його про це більше, га?»
Поки Айнз думав, як же підійти до розмови, ельфи повернулися з новими напоями.
Вони всі обрали колу.
«Ой, лишенько. Я ще не встиг зібратися з думками… Мені справді погано вдається імпровізація. Але я нічого не можу вдіяти. Раз двійнята тут, то все повинно виглядати так, ніби я питаю з цікавості. Почну розмову, що ми хочемо налагодити дипломатичні відносини. Якщо я не зможу спрямувати розмову туди, куди хочу, то завжди можу сказати «Розумієте…» і заговорити про особисті мотиви. Або, можливо, представити це як бажання почати з малого, тобто з налагодження дружніх стосунків з темними ельфами».
Коли ельфи сіли, Айнз спокійно заговорив:
– Гадаю, варто перейти до справи.
Ельфи, які зосереджено пили свої напої, заціпеніли.
– Зараз ми створюємо країну відому як Чаклунське Королівство. Ми хочемо, щоб у ній всі раси жили в гармонії. Люди, гноми, гобліни, орки, ящіролюди уже прийняли цю ідею і стали громадянами нашої країни. Незалежно від того, погодяться ельфи приєднатися до нас чи ні, ми хочемо налагодити дипломатичні і торговельні відносини з країною ельфів. Тож я хочу навідати ваш край. Чи можете ви допомогти мені з цим?
Навіть якщо це був лише привід, не буде нічого поганого в тому, щоб дійсно налагодити дипломатичні стосунки і відкрити торгівлю з країною ельфів. Була лише одна критична проблема.
Айнз не міг бути посланцем.
Йому не вистачало навичок, щоб зустрічатися з іноземними дипломатами й укладати угоди про встановлення дипломатичних відносин. Хоче це правда, що з гномами все пройшло гладко, але він сумнівався, що зможе знову досягнути подібного успіху. Була велика ймовірність того, що все вийде з точністю до навпаки.
Тож якби вони справді налагоджували дипломатичні стосунки, він послав би когось розумного. Альбедо підійшла б найкраще, але вона була дуже зайнята справами королівства, яке вони завоювали, тож Айнз поки не хотів підкидати їй додаткової роботи.
Якби він дав Альбедо наказ, вона б сказала, що впорається з цим, і, швидше за все, так і було б. Але це не означало, що вона не зашивається від кількості завдань. Тому Айнзу необхідно уважно стежити за фізичним і психологічним станом своїх підлеглих, та намагатися не перевантажувати їх роботою.
Тому він би був дуже щасливий, якби вдалося налагодити дружні стосунки з темними ельфами, а не братися за щось таке велике як дипломатичні відносини.
– Е-е, м-м, володарю Айнзе Уле Ґоуне, як ми можемо допомогти?
У голосі ельфа чулася настороженість. Айнз легенько знизав плечима.
– Для початку я хочу поставити кілька запитань. І, будь ласка, називайте мене Айнз, гаразд?
– Якщо ми щось знаємо, – рішуче почала ельфійка, – то з радістю поділимося. А-але… це звернення… я н-не впевнена, що це буде…
Аура, Маре, а також покоївки, які сиділи на певній відстані і підслуховували, мали незадоволені вирази облич.
Якби ельфи звернулися до нього Айнз, вони, безсумнівно, обурилися вигуками «Надто фамільярно!» і «За кого ви себе маєте?!», а якщо ні, вони б могли сприйняти це за «непокору наказам володаря Айнза!». Можливо, всі намагалися вирішити, як правильно реагувати.
Він не мав наміру сварити покоївок за те, що вони підслуховували. Вони робили це не зі злими намірами чи банальної цікавості. Він відчував, що над ними витав загадковий дух, який підштовхував кожну з них стати першою, коли знадобиться їхня допомога.
– …Розумію, як шкода. Але розкажіть мені, що собою представляє країна ельфів? Як ви, живучи глибоко в лісах, захищаєтеся від монстрів?
Ельфи виглядали так, ніби їх запитали про щось дивне.
– Ми живемо в лісі, але живемо на деревах. На землі надто небезпечно.
– За допомогою друїдської магії ми перетворюємо дерева на домівки.
– Ми вирощуємо призначені для цього дерева за допомогою магії. Вони називаються ельфійськими деревами.
З їхніх слів виходило, що ельфи-друїди використовували магію для зміни форми дерев. Наприклад, створювали порожнину всередині стовбура або робили прості підвісні мости між двома деревами. Таким чином поєднувалися десятки будинків на деревах.
Ось так утворювалися ельфійські села.
Створення речей шляхом перетворення ельфійського дерева є центральним для їхньої культури – це стосувалося не лише будинків і меблів, так створювали навіть зброю й обладунки. Стріли, які вони використовували для полювання, були такими ж міцними, як залізо.
Наскільки Айнз знав, подібної магії не існувало в Іґґдрасіллі. Але коли він попросив їх продемонструвати, ельфи були здивовані. Вони вважали, що дерево, в якому жили Аура і Маре, теж було змінено таким же чином. Хоча воно не виглядало як ельфійське дерево, вони припускали, що це був якийсь різновид, особлива порода, якою могли маніпулювати лише двійнята.
Їхня магія впливала лише на ельфійське дерево і не діяла на жодні інші дерева.
Враховуючи те, як зроблені їхні домівки, природними ворогами ельфів стали монстри, які мали хист лазити по деревах, наприклад, змії, павуки тощо. Ельфи мали варту, що виконувала свої обов’язки і вдень і вночі, але такі створіння були досить непомітними, тому завдавали певної шкоди. З іншого боку, монстри, які не володіли талантом лазити по деревах, не вважалися великою загрозою, а їхні напади легко відбивали.
Столиця ельфів – їхня чисельність була не такою вже великою, тож це було єдине місто, яке заслуговувало на таку назву – була на рівнині за межами лісу, вона стояла на березі озера у формі півмісяця. Ці ельфи жили далеко від столиці, а тому знали про місто лише з чуток.
Причиною, чому столиця була побудована на землі за межами лісу, здається, полягала в тому, що в озері нібито проживали величезні водяні монстри, що утримувало інших створінь від бажання наблизитися.
«Зрозуміло», – подумав Айнз.
Магія друїдів могла легко створити воду, тому життя на деревах було б досить комфортним. Гілки ельфійських дерев слугували щитом від літаючих монстрів і допомагали ельфам сховатися.
Оскільки вони жили в такому середовищі, то не було нічого дивного в тому, що більшість ельфів набувала навичок рейнджерів або друїдів. Без них їм би було важко вижити.
«Ми досі багато не знаємо про принцип набуття навичок і класів у цьому світі. Але я думаю, що раз в ельфів менше фермерів, то вони мають більшу частку боєздатних осіб, ніж люди».
Далі Айнз запитав про тривалість життя, кількість населення тощо.
Здавалося, вони не надто переймалися тривалістю життя; їх не надто цікавило як довго вони можуть прожити. Але вважалося, що найстарішому ельфу в їхньому селі було понад 300 років. До речі, схоже, вони не знали скільки їм точно років. У них не було звичаю відзначати дні народження.
Можливо, через довгу тривалість життя ельфів було не так вже й багато, і дітей вони народжували не так часто, як люди. Проте судячи з розповіді, Айнз подумав, що у них насправді досить висока народжуваність.
«В Іґґдрасіллі ельфи жили тисячу років… Вони швидко росли в перші десять років, так? Чи ні, вони швидко старіли в останні десять років свого життя? Здається, якось так. Я не пам’ятаю подробиць, тому можу помилятися. Здається, вони могли народити дитину кожне десятиліття і вважалися повністю дорослими лише після досягнення двохсот років. А плідними вони залишалися до чотирьохсот років, тоді… це десь двадцять дітей? У майбутньому це може знадобитися. Потрібно буде поговорити з кимось, хто більше про це знає».
– Отже, якби ми повернули вас до рідного села, куди нам потрібно було б іти далі?
Ельфи перезирнулися.
«Звісно. Хіба вони будуть про це говорити? Це важлива інформація».
Через деякий час один з ельфів непевно запитав:
– Е-ем… нас відправлять додому?
– …М? – Айнз почув дивні нотки у словах. Далі він зрозумів, що зробив помилку. – …Авжеж, на ваше село напали люди з Теократії.
Ці троє не були воїнами. Коли на село напали люди Теократії, то їх взяли у полон. У такому випадку повернення додому для них буде болісним і навряд чи безпечним.
– Гаразд, тоді не село, а в якесь безпечне місце. Є щось на думці? Можливо, інше село, де живуть ваші родичі? Якщо ні, то, можливо, столиця?
– Столиця…?
– Вибачте, ми знаємо лише околиці навколо нашого села…
– Ми не знаємо, яке місце можна вважати безпечним…
Вони не знали багато про зовнішній світ. І це стосувалося не лише цих трьох. Жителі Королівства й Імперії були такими самими.
Більшість людей у цьому світі закінчували своє життя там, де вони народилися. Особливо ті, хто не отримав належної освіти, у кращому випадку вони могли знати про найближче місто, але все що далі було для них зовсім іншою країною.
Поки Айнз думав про це, ельфи запитали.
– Ем… Отже, нам потрібно залишити це місце?
– Такий план. Якщо ми збираємося налагоджувати дипломатичні стосунки з країною ельфів, то утримування вас тут може нашкодити нашій репутації. Розумієте? Досі ми тримали вас тут через відсутність варіантів, але це виправдання більше не буде діяти, якщо ми встановимо дипломатичні стосунки з країною ельфів. Але я не настільки жорстокий, щоб закинути вас на території під контролем Теократії, тому і запитав про безпечні місця…
Хоча Айнз не планував бути посланцем у дипломатичній місії, але безпечне повернення цих трьох могло бути корисним у майбутньому.
Побачивши, що ельфи хотіли щось сказати, він запитав:
– У чому справа?
– Чи не могли б ви залишити нас тут?
– …Хмм.
Айнз поглянув на напої перед ельфами. Вони ж не могли їм сподобатися аж настільки? Ні, це не могло бути причиною.
– …Чому? – запитав він. – Я не буду наполягати, якщо ви не хочете пояснювати, але мені цікаво.
– Е-е…
Лідер тріо глянув на Ауру і Маре.
– …Ауро, Маре, схоже, ваші напої майже закінчилися. Чому б вам не взяти собі ще?
– Га?
– Точно! Зрозуміла, володарю Айнзе. Ходімо, Маре.
Чудово.
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon і Buymeacoffee. Банка. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥