Оригінальна назва (японською): オーバーロード 半森妖精の神人|上 (
Ōbārōdo han Mori yōsei no shinjin | ue) / OVERLORD [15] The half elf God-kin
Англійська назва: OVERLORD 15 The Half-Elf Demigod
Інший варіант назви: ОВЕРЛОРД. Том 15. Напівельф-напівбог. Частина 1
Автор: Маруяма Куґане / 丸山くがね (Maruyama Kugane) /Kugane Maruyama
Ілюстратор (дизайн персонажів): soy-bin
Рік видання: з липня 2012 і дотепер
Кількість томів: 16
Випуск: триває ?
Перекладачка: Silver Raven
Переклад з англійської. Звірка тексту з японською, перекладачка не володіє достатніми знаннями японської, тому можливі неточності та помилки.
Особлива подяка: Misha.
Особлива і безмежна подяка: D. Gromyko.
Щира подяка: P. Shapoval, D. Konarev, Kiltavik ワィタリ, Andrii, vch_m, Shvaigzam, Vitaliy, Y. Tymoshenko, HugoLocus, Drakula, db4tz, vilgerforc.
Повелитель. Том 15. Розділ 1-7
Розділ 1. Взяти оплачувану відпустку. Частина 8
Айнзу подобалася кмітливість Аури.
Якби він був на її місці, то, ймовірно, навіть би не зрозумів, що його попросили відійти на мить. Або, можливо, досвід роботи в офісі допоміг би йому зчитати це прохання негайно?
Схоже, Аура читала атмосферу набагато краще за Альбедо чи Деміурга. В його голові з’явився Деміург, на обличчі якого грала ледь помітна усмішка, коли він говорив «То ось у чому справа, володарю Айнзе?».
«Ці двоє зазвичай не розуміють моїх справжніх намірів… Іноді мені здається, що вони роблять це навмисно. Чи вони дійсно роблять це навмисно?»
– Щ-Що? – протягнув розгублений Маре, якого потягнула за руку Аура, що вже стояла на ногах.
Коли вони відійшли на безпечну відстань, Айнз запитав:
– Тепер ви можете говорити?
– Т-так.
Оцінивши відстань на око, ельфійка заговорила тихим голосом. Двійка темних ельфів мала кращий слух, ніж люди, а такі вправні рейнджери, як Аура, чують ще краще. Ельфи перед Айнзом, схоже, це розуміли, тому і стишили голос, проте залишалась висока ймовірність, що Аура могла все почути.
– Ми вже звикли до життя тут і нам буде важко повернутися до того, що було раніше… Крім того…. Дім пані Аури і пана Маре – такий чудовий.
– О?
Айнз мав говорити так само тихо, як і ельфи, але він був до того здивований, що видав цей звук своїм звичним голосом.
На мить він подумав, що це жарт, але коли побачив, як двоє інших ельфів серйозно кивнули на знак згоди, то зрозумів, що кожне слово було щирим.
Вони почали з того, що їжа тут була набагато кращою. Схоже, ельфи їли різноманітну їжу, наприклад, фрукти, м’ясо й овочі, страви були зазвичай або смажені, або варені.
Тепер, коли вони звикли до кухні Назаріка, вони не були впевнені, що зможуть повернутися до простих страв, що їли раніше. До речі, схоже, їхньою улюбленою їжею стала піца.
«Он як… їжа як інструмент дипломатії показує себе доволі непогано. Можливість їсти таку смачну їжу – це дуже ефективна тактика… це як з гномами!»
У них були також й інші причини.
Тут було набагато безпечніше. Хоча села, створені за допомогою магії друїдів, розташовувалися високо і були відносно безпечними місцями, але ще не було жодного року, щоб хтось не став жертвою монстрів. У Назаріку вони могли міцно спати вночі, і нікому не потрібно було стояти на варті.
Хоча вони сказали багато, але жодна з цих речей не звучала як те, що не можна було сказати перед Аурою і Маре. Тому Айнз подумав, що мало б бути ще щось. Щойно це спало йому на думку, ельфійка сказала:
– Крім того, ми дуже раді, що можемо служити двійнятам.
– Он як…
Айнз з розумінням кивнув.
Двійнята належали до ельфійської раси, ба більше, вони були милими дітьми. Можливо, у когось би виникли сумніви щодо служіння дітям, але чари Аури і Маре, ймовірно, переважили це.
Якби хтось запитав Айнза кому з охоронців поверхів він би хотів служити, то його вибір однозначно упав би на Ауру і Маре. Звичайно, якби Айнза насправді про це запитали, то він би дипломатично відповів щось таке «Всі охоронці такі чудові, що я просто не можу вибрати когось одного». Однак у глибині душі це точно були б Аура і Маре. Наступним був Коцит. Він не дуже хотів служити іншим.
Проте це все одно не скидалося на те, що не можна сказати при двійнятах. Айнзу здавалося, що повинно бути щось ще, але схоже ельфи сказали все, що хотіли.
«Чесно, я не дуже розумію. Хіба не можна було сказати це при двійнятах? Чи вони думали, що їх будуть лаяти за щось таке? Ну… неважливо».
– Гаразд. Тоді ви можете продовжувати працювати в Назаріку.
Не було потреби відмовляти в їхніх бажаннях.
Почувши слова Айнза, ельфи виглядали щасливими. Не схоже, що вони намагалися таким чином улестити його.
– Що стосується постійного працевлаштування, то нам потрібно буде детально обговорити зарплату й інші переваги. Пізніше я доручу комусь зайнятися цим.
Здавалося, трійка ельфів не розуміла про що він говорив, але Айнз вважав це дуже важливим.
Якщо вони планують налагодити стосунки з темними ельфами у країні ельфів, то поводження з цими трьома могло зіграти важливу роль. Звичайно, можна було скористатися виправданням, що вони звільнили їх від рабства, тож їхня праця була компенсацією за те, що Назарік весь цей час дбав про них. Однак навіть у цього виправдання були своєї межі. Їхню нинішню ситуацію з безоплатною працею навряд чи можна вважати справедливою трудовою практикою. Він не хотів, щоб у темних ельфів, які могли колись завітати сюди, склалося про Назарік погане враження.
У такому випадку ці троє могли стати ідеальною можливістю для створення прецеденту, коли працівники Назаріка отримували чудову зарплату і хороші умови праці.
Айнз кинув погляд на покоївок навколо них.
Після того, як ельфи стишили голоси, вони більше не могли підслухати розмову, тому майже кожна покоївка вдавала, що обперла голову на руку, а насправді притискала долоню до вуха, з усіх сил намагаючись почути хоч щось.
Ясно як білий день.
Він відчував, що це ознака відданості, тому не хотів докоряти їм за це. Проте Айнзу хотілося, щоб вони діяли більш приховано.
«Потрібно якнайшвидше підписати контракти з цими ельфами. До речі, чи можна скористатися цим для того, щоб поширити умови праці й на звичайних покоївок?»
Він міг би спробувати так зробити, проігнорувавши їхнє бажання працювати, однак це могло викликати гнів, який покоївки спрямували б на ельфів, що і стали причиною збільшення вихідних. Айнз сумнівався, що вони спробують нашкодити ельфам, однак якщо він справді збирався поширювати нові умови праці на покоївок, йому потрібно обирати обережний підхід.
– …Відійдемо від цього питання, у мене є прохання щодо мандрівки в країну ельфів. Я б хотів, щоб ви були нашими провідниками. Звичайно, Аура і Маре також будуть з нами. Ми нічого не знаємо про ельфійський етикет, тому я хотів, щоб ви виступили в ролі посередників.
Трійця перезирнулася і похитала головами.
– Вибачте. Ми не впевнені, що будемо корисні як провідники… Хоча ми були у сусідньому селі, але ми не впевнені щодо наших знань етикету…
– Он як…
– Вибачте!
– О, не треба схиляти голови.
Опинитися в незнайомому місці без провідника було досить клопітно, але також було незрозуміло, чи буде від цих ельфів користь. Якщо їм все одно доведеться покладатися на власні рішення, тоді не було потреби примушувати їх іти. Цілком могло бути так, що трійка стала б для них тягарем.
Айнз обернувся і поманив Люм’єр. Коли вона нахилилася, він сказав «Ще трохи» і підняв чашку. Звичайно, рідини там не стало менше, щоб внести ясність він перевів погляд на двійнят.
Айнзу здалося, що це могло виглядати дещо дивно, але, вона, здається, негайно зрозуміла і, сказавши «Перепрошую», пішла.
– Отже, що такі ельфи, як ви, думають про темних ельфів?
– Вони чудові.
Негайно відповіли всі троє. Айнз нахмурився.
Його тішило, що темних ельфів оцінювали саме так, але, здавалося, що така відповідь була продиктована чимось іншим.
Він швидко зрозумів у чому причина.
Аура і Маре.
– Ні, я питаю як ваша раса ставиться до раси темних ельфів.
– Вони чудові.
– Ні, це не…
Так він нічого не доб’ється від них через ось це підлабузництво. Аура і Маре багато чого зробили для трійки ельфів, тож вони навряд чи могли сказати «Темні ельфи – нижча раса» або щось таке. Навпаки, якби вони могли таке зробити, це було б набагато тривожніше.
– Як я вже говорив раніше, ми плануємо встановити дипломатичні стосунки з країною ельфів. Швидше за все, я довірю цю справу двійнятам. Тому мені потрібно знати, як загалом раса ельфів ставиться до темних ельфів. Якщо в ельфійському суспільстві є упередження до темних ельфів, то це буде поганим рішенням – відправляти двійнят як посланців, правильно? Саме тому я хочу знати правду.
Трійка перезирнулася.
– Чесно кажучи, темних ельфів у нашому селі не було, ми зустріли їх тут уперше. У нас не було про них якоїсь особливої думки. Нам було відомо лише те, що група темних ельфів переселилася з півночі, оце і все.
– Загалом ми чули лише якісь чутки, тож коли уперше зустріли темних ельфів, то були здивовані, що їхня шкіра справді темніша.
– У селі ми ніколи не чули, щоб хтось говорив щось погане про темних ельфів. Однак ми можемо говорити лише за наше село.
Не схоже, що вони намагалися улестити його чи збрехати. А раз так, то молоді – якщо тут можна використовувати таке слово – ельфи не мали упереджень щодо темних ельфів.
У такому випадку, хоча темні ельфи були меншиною, вони не зазнавали утисків. Можливо, це пояснювалося тим, що країна ельфів мала зовнішнього ворога – Теократію – а тому жителі не мали часу на внутрішні конфлікти. А може справа була в тому, що ліс був суворим середовищем для життя?
– …А немертві?
– Ворог, що забруднює ліс.
– Огидні істоти.
– Однак ми рідко їх бачили.
– Он як, зрозуміло.
Швидкі відповіді. Жодних вагань.
Хоча він був володарем Аури і Маре, але не користувався повагою у трійки ельфів. Звичайно, Айнз нічого про це не сказав. Він сам хотів знати правду і нічого крім правди, але не очікував, що вони будуть аж настільки прямими. Схоже, ця трійка ельфів належало до того типу, який сприймав за чисту монету слова начальника «можете говорити вільно» і наступного дня отримував нижчу посаду або прощався з роботою.
Але це робило до болю ясним факт, що сам Айнз не міг стати посланцем, який би встановлював дипломатичні відносини. Ні, можливо, це навіть було йому на руку. Він міг би використати це як виправдання, що він не може брати на себе лідерство у цьому питання. Це набагато краще, ніж якби Айнз не зміг налагодити дипломатичні відносити через відсутність здібностей.
Чи потрібно їм діяти в повільному темпі, дотримуючись формальних процедур? Послати дипломатів і поволі, крок за кроком, налагоджувати стосунки?
«Однак у нас немає подібних дипломатів… Відсутність чиновників, яким ми можемо довірити подібну справу, це наша слабкість… Звичайно, є можливість, що я просто про них не знаю, але… Можливо, слід запропонувати Альбедо послати шукачів пригод? Ні… ми не на тому етапі, де могли примусити їх говорити від імені Назаріка. Можливо, я помиляюся, але…»
Якби він запропонував це Альбедо, то вона, мабуть, сказала, що навіть зараз шукачі пригод цілком впорають з цим завданням.
«…Але чи є у нас час?»
Країна ельфів воювала з Теократією і, здається, уже пережила досить серйозне вторгнення. І воно сталося ще до того, як цих трьох спіймали. Не можна було точно стверджувати, але була велика ймовірність того, що при найгіршому розвитку подій, країна ельфів могла опинитися на межі повного краху.
Падіння країни ельфів не було б такою вже поганою подією для Айнза. Якби він протягнув руку допомоги в такій ситуації, то ефект був би в рази кращим. Однак це не означало, що Айнз мав чекати, коли це станеться.
Він не міг дозволити собі чекати і дивитися на все збоку. Ті, хто міг би стати друзями Аури і Маре, могли втратити свої життя під час таких подій. Все-таки темні ельфи були меншістю, для нього вони мали велику цінність.
«Можливо, спочатку послати лише двійнят? Ні, я не можу цього зробити. Я б нервував, якби послав цих двох у невідоме місце. Я знаю, що вони NPC, а не безпорадні діти… Однак я хотів, щоб вони зосередилися на пошуку друзів, замість того, щоб думати про налагодження дипломатичних відносин. Тож, мабуть, я, як і планував, повинен іти з ними».
Наразі він не планував втручатися в їхню війну з Теократією з метою порятунку країни ельфів. Айнз не хотів ставати причиною ворожих стосунків і прямого конфлікту між Чаклунським Королівством і Теократією.
Він хотів дізнатися думки Альбедо і Деміурга з цього приводу, але також побоювався, що у такому випадку стане ясно, що його голова абсолютно порожня. Ба більше, якби Айнз завів про це розмову і висловив якусь ідіотську думку, вони могли поставити її на перше місце, а це б у свою чергу могло нашкодити Назаріку в майбутньому.
«Можливо, кращою ідеєю буде навідатися в країну ельфів і сказати темним ельфам, що їм потрібно евакуюватися. В такому разі… чи потрібно брати з собою ще когось, крім двійнят?»
Якщо він братиме з собою когось, то буде краще мати експерта з хорошими здібностями до приховування, як Ханзо, замість того, щоб вести за собою армію.
Так само, як було з поїздкою до країни гномів.
– Ясно…
Айнз дивився на трьох ельфів. Цього разу вони могли виконати роль того ящіролюда.
– Щ-що?
– Ні, нічого. Просто говорив сам з собою.
Наприклад, він би міг взяти одного з ельфів з собою, залишаючи двох інших тут. Опинившись у ролі заручників, жоден би не наважився нашкодити Айнзу.
Непоганий план.
Навіть якби вони зрозуміли, що опинилися в ролі заручників, то він би міг наполягати, що не мав такого наміру.
Айнз поглянув на двійнят – вони одразу зрозуміли, що тепер можуть повернутися. Аура, Маре і Люм’єр підійшли до столу.
– О, якщо подумати, то які подарунки потішили б ельфів? Золото, срібло чи коштовності?
– Ми не користуємося металевими монетами, тому я сумніваюся, що золото і срібло підійде…
– Гадаю, у нашому селі найбільше б тішилися їжі. Або лікарським травам, які важко дістати. Подряпини і невеликі травми можна вилікувати за допомогою магії, але у випадку з отрутою чи хворобою потрібна допомога талановитого друїда. Тому ліки, які можна носити з собою, були б неоціненним подарунком.
– Не одяг, ми магією робимо його з ельфійських дерев.
– Будинки, стріли… і навіть одяг… магія ваших друїдів може зробити майже все. Але ти не можеш зробити так багато правильно, Маре?
– Га? А, т-так. Я не можу використовувати таку магію.
Цей особливий вид магії друїдів, ймовірно, був результатом ельфійської еволюції. Айнз хотів за можливості отримати ці техніки, але, швидше за все, жителі Назаріка не зможуть ними скористатися. У такому випадку краще буде взяти під свій контроль мешканців цього світу і примусити їх всіх схилитися перед Назаріком. Це могло б мати вирішальне значення, якби вони зіткнулися з іншою гільдією.
Ні…
«Слід припустити, що вже є така гільдія. Мені потрібно поговорити про це з Альбедо і попросити переглянути національну стратегію».
Раз Айнз про це подумав, то логічно припустити, що й інші гравці про це подумали. Лише дурень буде вважати, що він один такий унікальний.
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon і Buymeacoffee. Банка. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥