Оригінальна назва (японською): オーバーロード 半森妖精の神人|上 (
Ōbārōdo han Mori yōsei no shinjin | ue) / OVERLORD [15] The half elf God-kin
Англійська назва: OVERLORD 15 The Half-Elf Demigod
Інший варіант назви: ОВЕРЛОРД. Том 15. Напівельф-напівбог. Частина 1
Автор: Маруяма Куґане / 丸山くがね (Maruyama Kugane) /Kugane Maruyama
Ілюстратор (дизайн персонажів): soy-bin
Рік видання: з липня 2012 і дотепер
Кількість томів: 16
Випуск: триває ?
Перекладачка: Silver Raven
Переклад з англійської. Звірка тексту з японською, перекладачка не володіє достатніми знаннями японської, тому можливі неточності та помилки.
Особлива подяка: Misha.
Особлива і безмежна подяка: D. Gromyko.
Щира подяка: P. Shapoval, D. Konarev, Kiltavik ワィタリ, Andrii, vch_m, Shvaigzam, Vitaliy, Y. Tymoshenko, HugoLocus, Drakula, db4tz, vilgerforc.
Повелитель. Том 15. Розділ 1-8
Розділ 1. Взяти оплачувану відпустку. Частина 9
Можливо, відкриття «Брами» і переміщення їжі в село ельфів за певних обставин буде хорошою ідеєю показати, що Чаклунське Королівство мало дружні наміри. Він пам’ятав, що у випадку з гномами це спрацювало досить ефективно.
Буде розумним пригадати те, що спрацювало тоді, і на такій основі планувати цю експедицію.
«В той момент я просто хотів розвернутися і втекти…»
– …Що ж, гадаю, найкращий варіант – це знайти озеро у формі півмісяця, зібрати інформацію про столицю країни ельфів, а потім вирушити до села темних ельфів.
– Ми збираємося туди?
Аура, схоже, хотіла щось сказати. Однак вона не хотіла заглиблюватися у деталі у присутності трьох ельфів.
Айнз не хотів говорити двійнятам, що основна причина поїздки до села темних ельфів, це пошук друзів для них. Він не хотів, щоб Аура і Маре сприйняли це за наказ, відповідно до якого вони мали діяти.
– Так, це мій план. Мені знадобиться ваша з Маре допомога.
Він навмисне вдав, що не помітив поведінки Аури, однак двійнята енергійно кивнули, погоджуючись.
«Що далі…? Переконувати інших… Але тепер не буде так, як з гномами…»
Він не був упевнений, що зможе подолати наступну перешкоду. Але в нього не було іншого вибору, як щось робити. Це стане сходинкою для впровадження оплачуваних відпусток у Назаріку.
Їжу принесли в ідеальний момент – можливо, вони чекали, поки затихне розмова.
– Уперед, їжте.
Коли Айнз сказав це, очі ельфів засвітилися. Вони насолоджувалися кожним шматочком їжі.
3
Що роблять люди, коли стикаються з труднощами?
Існувало багато засобів, пристосованих під конкретну ситуацію, але цього разу Айнз вибрав той, який мав перевагу в кількості і території.
По обидва боки від нього стояли Аура і Маре, сам він сів на трон у залі, яку підготували охоронці. Вперше за довгий час він тримав справжній посох Айнза Ула.
Іншими словами, він набув вигляду Айнза Ула Ґоуна, абсолютного правителя Назаріка і голови гільдії.
Та попри всю цю підготовку, не було жодних гарантій, що він переможе суперника, який от-от мав прибути. Вона – останній бос. Страшніша навіть за Пожирача Дев’яти Світів.
В Айнза виникло нестерпне бажання ковтнути слину, яку його тіло не виділяло.
Він знову і знову програвав події в голові. Уявляв, як вона відреагує, і шукав бездоганні відповіді. Однак… Айнз був лише людиною. Його думки навіть не могли досягнути тих висот, якими вона користувалася.
Іншими словами…
«Я просто покладуся на удачу!»
Він покладав свої надії на імпровізацію. Можливо, майбутній Айнз якось з цим упорається.
Люм’єр, яка чекала перед дверима, повідомила, що останній бос нарешті прибув.
– …Добре. Нехай заходить.
– Як накажете, володарю Айнзе.
Не потрібно було говорити зайвих слів для того, щоб представити її.
Це була капітанка усіх охоронців поверхів – Альбедо.
Коли вона побачила Айнза, її звична усмішка зникла, а обличчя стало серйозним.
– Мені дуже шкода, що я примусила вас чекати, – Альбедо низько вклонилася.
Айнз наказав їй підняти голову.
– Не хвилюйся про це, Альбедо. Мені вже було відомо про твоє запізнення, тому можна сказати, що ти прибула саме вчасно.
Коли він зв’язався з нею через «Повідомлення», Альбедо сказала, що була зайнята деякими справами у крижаній в’язниці, а тому не належно виглядала для зустрічі з ним. Вона попросила дати їй трохи часу на підготовку.
Айнз не бачив причини відмовлятися і призначив зустріч на цілих тридцять хвилин пізніше того часу, про який просила Альбедо. Той факт, що вона прийшла за десять хвилин до призначеного часу, пов’язаний з її особистістю? Чи це золоте правило, якого дотримуються, коли займаються справами?
Альбедо підняла голову, підійшла до трону й опустилася на одне коліно.
Айнз перейшов прямо до справи.
– Альбедо, я беру оплачувану відпустку.
Він міг придумати безліч виправдань, але щоразу, коли він робив так у минулому, це вело розмову в дивному напрямку. Тож у цьому випадку найкраще чітко сформулювати мету. Деміурга поряд не було. А тому менше шансів, що ситуація вийде з-під контролю.
Брови Альбедо злегка смикнулися, коли вона поглянула на нього. Її очі зиркнули ліворуч і праворуч. Мабуть, вона хотіла перевірити реакцію Аури і Маре.
Айнз чекав на відповідь Альбедо. Вона сказала з абсолютно серйозним обличчям:
– Все у Чаклунському Королівстві, включно з Назаріком, належить вам, володарю Айнзе.
«…Га?»
Він уявлення не мав, про що вона говорить.
Ні найменшого.
Чому вона так відреагувала?
Яким мав бути стрибок у логіці та процесі мислення, щоб дійти до таких слів?
І як на це мав реагувати Айнз?
На думку спали одразу дві відповіді.
Перша: «Про що ти в біса говориш?». Друга: «Твоя правда».
Звичайно, кожну з них він мав сказати велично-королівським тоном.
Поки Айнз думав, здавалося, що його уявний мозок майже згорів. Однак у нього не було багато часу, Альбедо уже кинула м’яч, він мав швидко повернути його назад.
– …Здається, ти неправильно мене зрозуміла, Альбедо. Я не це намагався сказати.
Чесна відповідь. Чи йшло йому на користь, коли він прикидався, що розумів?
…Так, один раз.
Тому зараз його шанували як Айнза Ула Ґоуна, абсолютного правителя Назаріка.
Ціною серця Сузукі Сатору.
Альбедо виглядала так, ніби щось усвідомила.
– М-мені дуже шкода, володарю Айнзе.
Вона швидко опустила голову.
– Ні, я не гніваюся. Не потрібно схиляти голову.
Лише покидькам подобалося, коли перед ними опускали голови невинні люди.
– Гадаю, ти неправильно мене зрозуміла, бо я використав слова, що тебе заплутали.
У Назаріку не було ані системи нарахування заробітної плати, ані процесу отримання відпусток. По суті, робітники тут не мали жодних прав. Тому не було нічого дивного, що Альбедо сприйняла слова «оплачувана відпустка» за якусь метафору. Провина тут лежала на Айнзі, який не створив вигідної для працівників системи. Звичайно, частина його хотіла виправдатися тим, що самі NPC стояли на шляху і бажали працювати більше.
З власного досвіду Сузукі Сатору, якими би поганим не були умови праці в компанії, це можна було терпіти, поки ти мав добрі стосунки з людьми, з якими працював. З іншого боку, навіть якщо умови хороші, але стосунки з людьми жахливі – ти довго не протягнеш.
У цьому сенсі мешканці Назаріка були неймовірними і, мабуть, саме через це все йшло гладко.
– …Це була моя помилка. Пробач мені.
Айнз теж опустив голову.
– В-володарю Айнзе! Будь ласка, підніміть голову! – запанікувала Альбедо.
Він зробив, як йому сказали.
– …Тепер, коли ми обоє схилили голови, сподіваюся, все прощено.
– Вам не потрібно було…
– …Якщо я більше не схилятиму голову, то тоді настане кінець. Це більше буду не я.
Альбедо різко видихнула, широко розплющивши очі, а потім знову низько схилила голову.
Айнз помітив рухи двійнят. Можливо, вони були здивовані реакцією Альбедо.
Перш ніж він устиг запитати у чому справа, Альбедо підняла голову.
– Отже, під «оплачуваною відпусткою» ви малі на увазі, що плануєте відправитися кудись з цими двома?
Як і очікувалося від Альбедо.
Зрозуміти зі слів «оплачувана відпустка», що він збирається кудись поїхати – вона до моторошного чітко вловлювала суть. Якби Айнз опинився на її місці, то запитав би: «Якщо тут двійнята, то чи плануєте ви відпочивати на шостому поверсі?».
– Я планую відвезти їх до країни ельфів, яка розташована на півдні.
– Країна ельфів… – Альбедо на мить замислилася, після чого сказала: – Зрозуміла.
Він не був упевнений, що вона зрозуміла.
Можливо, Альбедо подумала, що він планував здійснити дипломатичну місію в країні ельфів. Айнз мав це перевірити.
– …Не поспішай з висновками. Я прямую туди не з дипломатичних міркувань. Просто хочу дізнатися, як там справи.
– Зрозуміла.
Це було легко. Він очікував, що вона скаже більше…
Хоча, ні, Айнз відчував, що вже сталося фатальне непорозуміння.
– …Тому я беру оплачувану відпустку і разом з двійнятами відправлюся в подорож до країни ельфів. Якщо виникне щось термінове, зв’яжися зі мною через «Повідомлення» і я негайно повернуся… Я не планую нічого більше. Нічого. Зрозуміло?
– Зрозуміло. Ви плануєте вирушити негайно?
– А, с-саме так. – Насправді він не думав так далеко, але враховуючи дії Теократії, краще відправитися негайно. – Такий план, але Аурі й Маре потрібен час на підготовку.
– Для них це не буде проблемою. Якщо володар Айнз бажає вирушити негайно, їхній обов’язок вмить завершити підготовку.
Він хотів сказати, щоб вона не говорила так, але двійнята погодилися зі словами Альбедо.
– Хмм…
Раз ці двоє погоджувалися, то, можливо, йому не потрібно сперечатися.
– …Я хочу дещо перевірити. Це питання не тільки до Альбедо, але і до вас, Ауро і Маре. Велика Гробниця Назарік заснувала Чаклунське Королівство, зробила імперію васальною державою, взяла під свій контроль напівлюдей у диких землях і зовсім недавно ми знищили королівство Ре-Естіз. Можна сказати, що система управління зростала разом зі збільшенням територій. Однак мене дещо хвилює. Чи достатньо у нас для цього навченого персоналу?
Якщо кілька працівників підуть у відпустку, чи не призведе це до зупинки роботи?
Аура і Маре належали до вищого керівництва. Вони були критично важливим персоналом. Звичайних працівників можуть легко замінити інші, але на керівні ролі не так просто знайти заміну. Було б дуже неприємно, якби через те, що вони взяли відпустки, вся робота організації зупинилася.
У такому випадку план потрібно було б скасувати або змінити.
– …Мене це хвилює. Можливо, нам потрібно буде вжити рішучих заходів, щоб це виправити.
– Не думаю, що виникнуть якісь проблеми. Крім того, якщо щось станеться, то ми з Деміургом будемо поряд. У разі чого, можна попросити про допомогу Актора Пандори, тому жодна проблема не стане нездоланою.
– Зрозуміло. Як і очікувалося від тебе, Альбедо. Ти розвіяла мої тривоги ще до того, як я їх озвучив. Ось чому ти найсвітліший розум Назаріка і капітан охоронців. Робота, яка гідна захоплення і відповідає званню. Неймовірно. Я вражений.
Він міг лише похвалити Альбедо від щирого серця.
На відміну від Айнза, вона належним чином керувала організацією. Як він міг не осипати її похвалою?
– Красно дякую, – сказала Альбедо, низько схиливши голову.
Але коли вона поглянула на нього, вираз її обличчя був дещо напруженим.
Раптом у нього з’явилося ще одне запитання, тож він сказав:
– Цього разу це Аура і Маре… але якщо Альбедо і Деміург візьмуть відпуску, то чи зможе все функціонувати без проблем?
Якусь мить вона вагалася, але швидко сказала.
– Я вірю, що за нашої відсутності інші зроблять все можливе, щоб замінити нас, і працювати на тому рівні, якого очікуєте ви, володарю Айнзе.
– Ум… Альбедо… Віри недостатньо. Я питаю, чи знаємо ми точно, що вони зможуть впоратися з цим без проблем…? Розумію, що тобі важко і, можливо, боляче висловлювати сумніви щодо можливостей охоронців поверхів, щодо власних товаришів, але я прошу дати мені чесну відповідь, не додаючи емоцій до власних суджень. Чи можуть вони це зробити? Якщо ні, то нам потрібно виділити час для їхнього навчання, щоб закласти міцну основу для нашої організації. Крім того… раз я про це подумав, то, упевнений, тобі, Альбедо, це не раз спадало на думку.
– А, е-ем… Володарю Айнзе… вибачте, що перебиваю… але…
– Що таке, Маре?
– О, ем, в-вибачте ще раз. Я н-не впевнений, що зможу виконати ту дивовижну роботу, яку робить Альбедо…
Коротка тиша. А потім пролунав колючий голос Альбедо:
– …І це все?
У чому справа?
Айнз не помітив у словах Маре нічого такого, що могло б викликати гнів Альбедо. Навпаки, він навіть погоджувався з ним.
– Е, а-а… так.
– Маре!
Від крику Альбедо плечі Маре сильно затремтіли. Її обличчя спохмурніло, показуючи гнів.
Перш ніж Айнз устиг її зупинити, Альбедо заговорила:
– Ти, охоронець поверху, еліта серед еліт, хочеш сказати, що не можеш виконати роботу, яку вимагає Вища Істота?!
– Альбедо! Не кричи… Що поганого в тому, щоб визнавати те, що ти не можеш чогось зробити? Більша проблема була б у тому, якби хтось стверджував, що може зробити те, чого насправді не може.
– …Прошу вибачити мою зухвалість!
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon і Buymeacoffee. Банка. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥