Оригінальна назва (японською): オーバーロード 半森妖精の神人|上 (
Ōbārōdo han Mori yōsei no shinjin | ue) / OVERLORD [15] The half elf God-kin
Англійська назва: OVERLORD 15 The Half-Elf Demigod
Інший варіант назви: ОВЕРЛОРД. Том 15. Напівельф-напівбог. Частина 1
Автор: Маруяма Куґане / 丸山くがね (Maruyama Kugane) /Kugane Maruyama
Ілюстратор (дизайн персонажів): soy-bin
Рік видання: з липня 2012 і дотепер
Кількість томів: 16
Випуск: триває ?
Перекладачка: Silver Raven
Переклад з англійської. Звірка тексту з японською, перекладачка не володіє достатніми знаннями японської, тому можливі неточності та помилки.
Особлива подяка: Misha.
Особлива і безмежна подяка: D. Gromyko.
Щира подяка: P. Shapoval, D. Konarev, Kiltavik ワィタリ, Andrii, Shvaigzam, Vitaliy, Y. Tymoshenko, Drakula, db4tz, vilgerforc, Kirito Kun.
Повелитель. Том 15. Розділ 2-4
Розділ 2. Подорож у стилі Назаріка. Частина 5
До речі, коли хтось із двійнят покидав Назарік, вони використовували предмет, про який Аура згадувала раніше, щоб блокувати потребу у сні і залишатися насторожі.
«Хмм… але чи гарна це ідея? Звичайно, мене тішить, що вони так серйозно ставляться до обов’язків, але чи не краще расам, які потребують сну, висипатися? Сон особливо важливий для росту дітей. Потрібно буде обговорити це з Альбедо… А зараз!»
Після короткої перерви Айнз розповів Аурі про розташування армії Теократії, яку побачив серед Моря Дерев. Він не знав, як далеко армія знаходилася від столиці чи кількість солдатів. Проте, оскільки метою було не розв’язання конфлікту з Теократією, їм потрібно були лише знати, що вторгнення уже тривало деякий час.
Далі Айнз перейшов до важливішого, до своїх спроб розвідати ситуацію в столиці ельфів.
Він чесно розповів усе, нічого не приховуючи. Не було сенсу брехати чи виправдовуватися. Він прямо розповів про свою невдачу. Крім того, Аура відрізнялася від тих двох. Вона могла просто з кивком прийняти це і, можливо, підказати кращу ідею.
– Ясно… – сказала Аура, кивнувши. – Гадаю, володарю Айнзе, ви маєте рацію, краще спробувати провести розвідку вдень.
– Так, я теж схилюся до цієї думки. Тоді чим ви з Маре будете займатися?
– Дайте подумати… отже… ви впевнені, що мені краще не намагатися проникнути всередину?
– Так. Попри те, що можливість твого виявлення мізерна, однак ми багато чого не знаємо. Буде краще, якщо ми на цьому етапі не будемо розкривати твою особу.
– Тоді я поговорю зранку з Маре про його плани, але я б хотіла допомогти вам. Як щодо того, щоб я обшукала околиці столиці у пошуках слідів, які могли залишити ельфи?
Айнз кивнув на знак згоди.
Якщо до столиці щось привозили, то мали залишитися сліди, навіть якщо вони ледь помітні. Що більше слідів вони знайдуть, то швидше зможуть натрапити на стежку, а там і на лісову дорогу.
Якщо вони зможуть відшукати шляхи, то це означатиме, що десь були інші села чи поселення, до яких навідувалися ельфи.
Пропозиція Аури була чудова, якщо припустити, що ельфи не використовували чогось на зразок «Лісової ходи». В Айнза не було причин відмовлятися.
– Прекрасна пропозиція. Для того, щоб оглянути околиці… вам знадобиться щонайбільше день. Разом з Маре пошукайте сліди. Заздалегідь вдячний за ваші старання.
– Так! Зробимо все можливе!
– Тоді завтра – точніше вже сьогодні – опівдні я знову спробую зібрати інформацію.
– Удень я можу привернути увагу, тому буду шукати сліди після настання темряви.
– Так, залишаю це на тебе. А тепер ходімо спати. Добраніч, Ауро.
– Так. Доброї ночі, володарю Айнзе!
Вони одночасно звелися на ноги і розійшлися по кімнатах. Айнз зайшов до своєї спальні і ліг на ліжко. Однак він був немертвим і не потребував сну, тому зрештою дістав з коробки для предметів книгу.
Це був один з бізнес-посібників, які він читав. Книга називалася «Як стати хорошим лідером». Якщо чесно, то він не думав, що читання подібних книг приносило багато користі, але це все ж було краще, ніж не читати їх взагалі.
Айнз почав гортати сторінки.
*
У перший день був витрачений дорогоцінний сувій на розвідку пізно вночі, на другий день був витрачений ще один сувій на розвідку вдень. Айнз, без сумніву, був засмучений втратою двох дорогоцінних сувоїв, але на третій день опівдні йому пощастило отримати важливу інформацію. Нарешті він зміг знайти кілька дерев, схожих на магазини, Айнз почав орієнтуватися на місцевості.
Можливо, це був маленький крок для інших, але величезний стрибок для нього. Айнз був настільки щасливий, що спрацювало придушення емоцій. Тому, щоб не змарнувати цю інформацію, він витратив багато часу на те, щоб ретельно запам’ятати дорогу до магазину.
Після цього Айнз вирішив відступити. Хоча заклинання могло ще діяти деякий час і він навіть відчув спокусу відправити «Боже Око» до надзвичайного товстого і високого дерева у центрі міста – ймовірно, палац короля ельфів – і зазирнути всередину, та все ж стримався.
У людському суспільстві король не обов’язково мав бути сильним, для цього було дві причини. Одна полягала в тому, що люди не могли вижити, якщо слідували за сильним, а не за тим, хто вмів приймати правильні рішення. Це була стратегія виживання вразливого і численного виду, який служив їжею для інших рас. Друга причина: безпечне місце проживання. У цьому була різниця між цим лісом, Імперією, королівством Ре-Естіз і Святим Королівством.
Для раси, яка жила на землях, де була змушена конкурувати з іншими, було природним, щоб королем ставала найсильніша особа.
Ймовірно, король ельфів був силою, з якою варто рахуватися. А раз так, то краще уникати зайвих ризиків.
Айнз зібрав досить багато інформації про цей світ, але до цього часу він не зустрів нікого, хто був на його рівні сили і не був монстром. Якби він не зустрів таємничого воїна на ім’я Рік, то, мабуть, навіть би не подумав зайвий раз про короля ельфів. Але зустріч з Ріком зробила Айнза ще більш обережним.
Айнз розвіяв «Боже Око» і використав «Велику Телепортацію».
Повернувшись на базу, він побачив двійнят, що вже чекали на нього – цього разу Маре не був сонним – вони обмінялися інформацією.
Виявилося, вони змогли знайти кілька доріг – ельфи в основному користувалися деревами для пересування, ось чому пошуки на другий день не принесли результатів. Час на подорож до місць, куди вели ці дороги, залежав від того, як далеко вони вели.
Айнз висловив занепокоєння тим, що якщо вони будуть рухатися вдень, то ельфи, що пересуватимуться цими дорогами, можуть їх помітити.
На що Аура впевнено сказала, що їх нелегко буде виявити, бо вони будуть їхати на Фенрірі по лісу вздовж дороги. Її впевненість вгамувала тривоги Айнза, однак він поки що не дав дозволу на подальше дослідження. Точніше, він запропонував трохи почекати. Можливо, сьогодні вони отримають корисну інформацію.
Коли настала ніч третього дня, Айнз, використовуючи «Досконалу Непізнаваність» знову наблизився до столиці ельфів. Ясна річ, що цього разу він обрав іншу точку і використовував для подорожі магію. Бо не можна було відкидати варіанту, що досвідчений ельф-рейнджер виявив сліди попередніх візитів Айнза.
Він користувався «Польотом», щоб не залишати слідів на землі, але у нього не було великого досвіду у приховуванні і спостереженні. Тому Айнз не міг сказати, що під час польоту не залишав після себе слідів у вигляді зламаних гілок чи листя, яке після його польоту набувало дивної форми.
«Чесно кажучи, я іноді і сам дивуюся тому, чому поводжуся так обережно… але було б неприємно, якби жителі сусідніх сіл сповістили про появу якоїсь таємничої істоти. А особливо неприємно це стало б у випадку, якби Теократія схопила ельфів і ця інформація просочилася далі».
Навіть якби між таємничою істотою і Чаклунським Королівством не знайшлося зв’язку, але якщо Теократія виявила б, що тут вешталася третя сила, це було б дуже погано. Айнз не знав, якою могла би бути реакція Теократії. Несподівані дії можуть зіпсувати будь-який план.
«…Було б непогано повернутися і поговорити з Альбедо і Деміургом, але це завадить плану: знайти друзів для Аури і Маре».
Тому в нього був лише один варіант: поводитися якомога обережніше.
Айнз дістав сувій і цього разу швидко активував його. Він не вагався, бо був упевнений, що отримає належний результат.
«Боже Око» проникнуло в потрібне ельфійське дерево й Айнз буркнув «Добре!».
Його ціль міцно спала у величезній купі листя. Це був дорослий ельф.
Як правило, ельфи були худішими і нижчими за людей. Вони мали десь 80%-90% відсотків людського зросту. Волосся на їхніх тілах було рідким і в них не росли бороди. Ба більше, ельфи мали тривалий вік молодості, тому було складно визначити їхній вік. Більшість виглядала доволі молодими.
Тому Айнз не був упевнений, що ельф володів потрібною інформацією. Але була вагома причина, чому саме цей чоловік став ціллю…
Тут не було нікого, крім ельфа.
Якщо викрасти сім’ю, наслідки могли бути неприємними, але з однією особою було набагато простіше впоратися.
Він також мав й іншу мету, але до неї справа мала дійти пізніше.
Айнз уже запам’ятав, де знаходить будинок, а тому скористався «Великою Телепортацією», щоб проникнути в потрібне місце.
Ельф не прокинувся, коли в його домі з’явився несподіваний гість. Айнз не видавав жодних звуків і його було неможливо помітити – навіть комусь з високим рівнем це навряд чи вдалося. Тож це було очікувано.
Далі Айнз використав заклинання четвертого рівня «Зачарування Всіх Видів».
Не тільки різниця у рівнях, але і те, що ельф спав, позитивно вплинули на дію магії.
– Прокинься, – покликав Айнз.
«Досконала Непізнаваність» розвіялася в той момент, коли він скористався заклинанням, що могло нашкодити іншим. Або, якщо користуватися ігровими термінами, то Айнз скористався магією, що викликала певний опір. Продовжуючи будити ельфа, він схопив його за плече, м’яко, щоб не завдати болю. Айнз не хотів затримуватися на ворожій території.
– …Мхм?
Не надто розумна відповідь, але ельф щойно виринув зі сну, тому тут нічим не можна було зарадити.
– Не опирайся, добре?
З цими словами Айнз взяв чоловіка за руку і скористався «Великою Телепортацією».
Це заклинання дозволяло переміщати з собою інших, але тільки за умови, що вони погоджувалися, ті, хто чинили опір, залишалися на місці. Однак стан зачарування вважався «згодою», тому ельфа можна було перемістити. Також можна було використати контроль вищого рівня, але йому було важче протистояти, в Айнза були причини уникати цього методу.
Це викрадення пройшло ідеально. У ньому був зародок таланту першокласного злочинця.
«Добре, все за планом!»
Завжди приємно, коли все йде, як по нотах. На кістяному обличчі розповзлася широко посмішка…
– …Хаа!? Щ-Що? Що відбувається?!
Ельф підскочив, здивований раптовою зміною землі під ним і краєвидом, що розкинувся перед його очима. Схоже, він повністю прокинувся і більше не думав, що перебуває у світі сну. Чи, можливо, в ельфійській культурі не було такої концепції?
Айнз озирнувся, Фенрір, який був поряд вчора і позавчора, кудись зник. Мабуть, ховався десь за полем зору ельфа.
– Непотрібно так кричати.
– Н-ні, навіть якщо ви так кажете…
– Я використав магію телепортації. Заспокойся. Тобі тут ніхто не нашкодить.
– Т-телепортація?!
Ельф замовкнув, кліпаючи очима. Причина такої поведінки була в тому, що зачарування продовжувало діяти.
– Іди сюди.
Айнз штовхнув напіввідчинені двері і завів ельфа до Зеленого Таємного Дому.
В цей момент Аура і Маре були у своїх кімнатах і спостерігали крізь щілинки у дверях.
Ймовірно, якби «гість» побачив двох темних ельфів, це б розв’язало йому язик, але існував шанс, що він міг описати їхню зовнішність і це б пізніше спричинило проблеми. Тому Айнз відмовився від цієї ідеї.
Троє ельфів, яких вони врятували, не проявляли ворожості до двійнят. Однак ситуація могла змінитися за цей час і тепер у столиці могли сприймати темних ельфів за ворогів.
Звичайно, навіть якби це було так, Айнз міг сказати «Ці двоє не вороги» і цього було б достатньо.
– Що це за місце…? Це світ Божественного Дерева?
Айнз не мав уявлення, що таке Божественне Дерево, але припустив, що це могло бути пов’язано з ельфійськими міфами і легендами. Або…
«Можливо, це якось пов’язано з гравцями Іґґдрасілля? Мені потрібно про це запитати… але зараз я не маю на це часу. Якось іншим разом».
Айнз попросив ельфа сісти на диван у вітальні. Сам же він дістав блокнот, в якому були записані питання, які потрібно поставити чоловіку. Айнз не міг марнувати часу. Якщо не вийде, йому доведеться вбити цього ельфа. Але це означало б таємне зникнення жителя столиці. Звичайно, шанс був низьким, але це могло спричинити проблеми в майбутньому.
– Раз ми хороші друзі, я хочу тебе про дещо запитати. Будь відвертим, наскільки можеш. – Айнз не став чекати реакцію і продовжив: – Чи існує якась ймовірність того, що ти помреш – від магії або чогось іншого – якщо розкажеш комусь інформацію?
– Га? Звичайно, ні.
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon і Buymeacoffee. Банка. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥