Оригінальна назва (японською): オーバーロード 半森妖精の神人|上 (
Ōbārōdo han Mori yōsei no shinjin | ue) / OVERLORD [15] The half elf God-kin
Англійська назва: OVERLORD 15 The Half-Elf Demigod
Інший варіант назви: ОВЕРЛОРД. Том 15. Напівельф-напівбог. Частина 1
Автор: Маруяма Куґане / 丸山くがね (Maruyama Kugane) /Kugane Maruyama
Ілюстратор (дизайн персонажів): soy-bin
Рік видання: з липня 2012 і дотепер
Кількість томів: 16
Випуск: триває ?
Перекладачка: Silver Raven
Переклад з англійської. Звірка тексту з японською, перекладачка не володіє достатніми знаннями японської, тому можливі неточності та помилки.
Особлива подяка: Misha.
Особлива і безмежна подяка: D. Gromyko.
Щира подяка: P. Shapoval, D. Konarev, Kiltavik ワィタリ, Andrii, Shvaigzam, Vitaliy, Y. Tymoshenko, Drakula, db4tz, vilgerforc, Kirito Kun.
Повелитель. Том 15. Розділ 2-5
Розділ 2. Подорож у стилі Назаріка. Частина 6
Ельф поглянув на Айнза так, ніби він сказав щось божевільне. Але завжди існувала ймовірність, що «гість» про це просто не знав.
«І в такому випадку у мене є лише три питання…»
У блокноті Айнза були записані три питання, вони йшли по черзі стимуляції, тож все, що потрібно було зробити, це пройтися по них згори вниз.
– Ти знаєш, де знаходиться село темних ельфів?
– …Мені не відомо, де воно точно, але я знаю приблизне розташування.
Село лежало далі на південний схід від столиці. Чоловік розповів ще більше подробиць, але такі вказівки, як три великі дерева, не мали особливого значення для Айнза.
Він сподівався, що Аура змогла зрозуміти з цього більше.
– Далі…
Останнім стояло те запитання, відсутність якого дуже здивувала Ауру і Маре. Звичайно, вони мали рацію, це питання було дуже важливим. Він сказав:
– Розкажи мені, що ти знаєш про Теократію.
– Теократія… А, країна тих жахливих людей! Ми нічого їм не зробили, а вони продовжують атакувати нас!
Ельф почав довго і з запалом говорити про те, що ця лиха країна напала на них, хоча вони ніяк їх не провокували. Що її лихі піддані поневолили сотні ельфів. І так далі. Айнзу довелося втрутитися і зупинити його.
Схоже, він був звичайним жителем столиці, а тому не знав, як далеко просунулася Теократія. Він навіть не був упевнений, перемагають ельфи чи ні. Проте охоронці на патрулюванні нервували більше, що сприймалося звичайними ельфами як поганий знак.
Після трьох поставлених запитань стан чоловіка не погіршився. Схоже, цей раз був винятком. У такому випадку він міг поставити запитання про те, що його цікавило, але не хотів витрачати на це надто багато часу.
– Які стосунки з темними ельфами? Є якась ворожнеча?
– Ні… наскільки я знаю? – перш ніж Айнз устиг запитати чоловіка про паузу у відповіді, той продовжив. – Я не маю до них неприязні і ті, кого я знаю, не відчувають до темних ельфів ненависті чи чогось такого. Вони для нас далекі родичі. Але це ми так думаємо. Я не можу говорити за них. Я з жодним не зустрічався, тому не знаю, що вони про нас думають.
– Чи знаєш ти щось про Чаклунське Королівство?
– Що це?
Негайно відповів той. Що ж, Айнз очікував саме такої відповіді, тому не був здивований. Так він принаймні з’ясував, що це не стане на заваді його плану допомогти двійнятам знайти друзів.
– Це все, що я хотів запитати. Дякую.
– Без проблем. Ми ж друзі, еге?
Ця фраза викликала посмішку в Айнза. Хоча він сам раніше використав це слово, але, коли воно пролунало з чужих вуст, правда стала це очевиднішою. Єдиними друзями Айнза були члени гільдії.
– Добре, на цьому все, – сказав він, подаючи знак. Маре визирнув з-за прочинених дверей, які були за спиною чоловіка. Айнз продовжив говорити до ельфа, щоб той нічого не помітив. – Я б хотів запитати і про інші речі, наприклад, про культуру ельфів, але боюся, що у нас немає часу…
Очі чоловіка затуманилися, він опустився на диван і міцно заснув.
Він раптово заснув, бо Маре використав «Пісок Пісочної Людини».
Айнз звернувся до Аури, що вийшла разом з братом:
– …Ауро, вказівки цього чоловіка приведуть нас до села темних ельфів?
– Гадаю, що так. Принаймні ми зможемо знайти напрямок, коли ми дістанемося ближче, можливо, доведеться зайнятися подальшою розвідкою.
Цього було достатньо. Айнз активував «Маніпуляцію Пам’яті».
Це була основна причина, чому він обрав поцупити чоловіка, який жив сам.
Вік ельфів важко визначити, навіть якби він викрав того, хто виглядав як дорослий, це міг бути юний ельф, який мало що знав про світ і ніколи не залишав столицю.
З іншого боку, якби він викрав ельфа, в якого були діти, то знав точно би, що жертва викрадення принаймні доросла. Але в такому випадку виникало питання, що робити з ним і його родиною.
Якби він вирішив позбутися від них, бо з ними було б багато клопоту, це означало, що вся сім’я зникла б безвісти – без жодного сліду боротьби. Ніхто не повірив би, що вони раптом вирішили без видимої причини втекти посеред ночі.
А в нього не настільки великий запас магії, щоб використати «Маніпуляцію Пам’яті» (Контроль Амнезії) на всій родині.
З цієї причини Айнз вибрав цього самотнього чоловіка.
Він негайно стер спогади ельфа. Надзвичайно важко було підробити спогади так, щоб збігалися всі деталі. Але якщо стерти їх – без зайвих роздумів і всі відразу – то тут не виникало жодних труднощів.
Крім того, кількість спогадів, які він мав прибрати, була не такою вже великою. Тому Айнз стежив за часом. Якби він не планував стерти пам’ять ельфа «Маніпуляцією Пам’яті», то ставив би стільки запитань, скільки міг, аж поки заклинання не розвіялося б, а потім би знову використав «Зачарування Всіх Видів» і продовжив ставити запитання.
Оскільки він обмежився малою кількістю запитань це зайняло небагато часу, тому все, що Айнзу залишалося зробити, це стерти всі спогади після моменту, коли чоловік пішов спати. Схоже, він трохи переступив межу – і стер ту частину спогадів, де ельф лягав спати.
Ця неприємність сталася через те, що він стирав одразу всі спогади, однак якби він діяв повільніше, то, ймовірно, Айнз вичерпав магію. Можливо, у нього була б певна свобода дій, але про це можна було сказати лише після того, як справа була закінчена.
Але він не міг з цим нічого вдіяти. Можливо, ельф буде трохи збентежений, але Айнз сподівався, що той сам підбере правдоподібне пояснення.
Кількість магічної сили значно зменшилася, але завдяки ретельній підготовці і досягненню потрібного результату без помилок, магії у нього було достатньо, щоб довести справу до кінця.
– Я зараз повернуся. Допоможете мені, як ми і планували, Ауро, Маре?
– Так! Довірте це мені!
– А, т-так. Зроблю все, що в моїх силах!
Айнз ішов попереду, Аура і Маре тримали чоловіка за кінцівки. Його тіло погойдувалося від кожного їхнього кроку. Враховуючи силу двійнят, кожен з них міг понести ельфа сам, але існував ризик, що вони могли вдаритися об щось, це буде сприйнято як шкода, магія розвіється і чоловік прокинеться від сну. У такому випадку Айнзу довелося б знову використовувати «Маніпуляцію Пам’яті» і вичерпати магічну силу до кінця.
Звичайно…
«На такий випадок в мене є інший план, тому це не стане проблемою».
Коли Айнз вийшов із Зеленого Таємного Дому, він активував «Досконалу Непізнаваність». А після цього відкрив «Браму».
Звичайно, вона вела до спальні ельфа.
Айнз пройшов через ворота один і роззирнувся навколо, прислухаючись.
«…Хуу. Яке полегшення».
Схоже, поряд не було нікого, хто стривожився б через появу «Брами». Якийсь час Айнз прислухався до того, що відбувалося навколо.
«…Здається, проблем не виникло».
Рейнджер такого рівня, як Аура, міг би підійти так тихо, що Айнз його не почув, але навіть вона не перебувала в режимі ідеального приховування цілодобово. Якби досвідчений рейнджер помітив щось незвичне в будинку цього ельфа і сховався ззовні, очікуючи, чи не повторяться підозрілі рухи, то це справді було б неприємно. Неможливо, щоб насправді сталася така незвичайна подія, тому Айнз вирішив, що за краще припустити, ніби нічого подібного не сталося.
Він розвіяв «Досконалу Непізнаваність» і, просунувши крізь «Браму» лише голову, подав сигнал двійнятам. Вони також пройшли крізь «Браму», погойдуючи чоловіком в руках під час руху.
Всі троє мовчки діяли за планом.
Для початку Аура і Маре обережно поклали чоловіка на ліжко, зроблене з купи листя. Це була б надзвичайно дурна помилка, якби вони дозволили йому стукнутися і прокинутися.
«Пісок Пісочної Людини» занурював у глибший сон, ніж «Сон». Від впливу другого можна позбутися, якщо людину хтось добре трусне. Але «Пісок Пісочної Людини» занурював у такий глибокий сон, від якого людина не прокинеться, поки не отримає реальної шкоди.
Якщо вони залишать ельфа так, то він продовжить спати, поки хтось не знайде і не вдарить його. Чоловік би спав аж до самої смерті. Це б перекреслило всі зусилля Айнза, яких він доклав, щоб не викликати галасу.
Коли ельфа поклали, настав час його розбудити. Айнз озирнувся, шукаючи прикрасу, яку він помітив раніше.
Це була вирізана дерев’яна фігурка дивної – ймовірно – істоти схожої на крота або жабу з роздутим животом. За останні кілька днів він не бачив нічого подібного в лісі. Можливо, це була якась вигадана істота з ельфійських міфів або легенд. Айнз взяв фігурку в руку.
«Вона точно зроблена з дерева. Але… фігурка виявилася набагато важчою, ніж я очкував. Якщо вона призведе до смерті… Що ж, тут нічим не зарадиш».
Навіть якщо це стане місцем злочину, ніхто не зможе пов’язати вбивство з Айнзом.
Коли двійнята побачили, що він підняв фігурку, вони перенесли чоловіка під полицю.
Після цього Айнз кивнув Аурі й Маре – і вони негайно зникли у «Брамі». Він також став перед нею.
Далі Айнз підкинув фігурку до стелі.
Це була найкраща доступна йому можливість уникнути підозрілої смерті ельфа.
Айнз стрибнув у «Браму» і, навіть не дивлячись на підкинуту фігурку, розвіяв її.
– Добре. Зачекайте тут, поки я зроблю останню перевірку.
– Гаразд! Я зрозуміла! Майже завершено! Удачі, володарю Айнзе!
– Е-ем, я впевнений, що з вами буде все добре, володарю Айнзе…! Але я знаю, що кількість вашої магічної сили значно знизилися, тому будьте обережні!
Отримавши підтримку двійнят, Айнз знову використав «Досконалу Непізнаваність», а потім активував «Велику Телепортацію». Після чого знову опинився в кімнаті ельфа.
– Прокляття! Боляче! Чому ти впав? Чому я взагалі спав тут? Я пив…? Не пам’ятаю такого. Прокляття, як болить…
Ельф більше не спав, він гнівно дивився на фігурку. На його очах виступили сльози, на що Айнз усміхнувся.
«Чудово! Це – ідеальний злочин».
Ніщо не вказувало на те, що чоловік прикидався, – ні, він справді був збентежений тим, чому фігурка впала на нього, але навіть не думав, що хтось увірвався в будинок і кинув її.
– …Хвилинку.
Айнз, який уже збирався використати «Велику Телепортацію», зупинився, коли почув підозрілу інтонацію ельфа.
«Що він помітив? Навіть якщо у нього нема можливості вийти на нас, він зрозумів, що тут був зловмисник? Це магазин, тож тут цілком може бути якийсь пристрій для спостереження… Магічний предмет? Такий, що я не зміг його виявити…?»
– …Можливо, Цунґоґуа намагався мені щось сказати?
«Цунґоґуа? В Іґґдрасіллі не було жодного монстра з такою назвою…»
– Цунґоґуа! Цунґоґуа! Якщо вам є, що сказати, будь ласка, дайте знак!
Ельфі опустився на коліна і схилив голову, високо тримаючи в руках дерев’яну фігурку. Поза щирого вірянина.
«…Це якась місцева релігія? Крім того, чому він так багато розмовляє сам з собою? Він робить це навмисно, бо думає, що його хтось слухає? Чи він молиться богу на ім’я Цунґоґуа?»
Чоловік, якого вони якийсь час тому використовували для отримання інформації, якимось чином перетворився на загадкову особу. Айнз подумав про те, чи не буде краще знову викрасти ельфа і прикінчити його, але вирішив, що краще не робити цього. Існувала велика ймовірність того, що чоловік просто відданий релігії. Однак краще було проявити обережність. Айнз хотів би залишити щось, щоб наглядати за цим ельфом, але навіть у нього не було для цього хороших варіантів. Жодне заклинання тут не допомогло б. У кращому випадку він міг за допомогою магії час від часу зазирати до ельфа.
Айнз клацнув язиком – хоча у нього не було язика – й активував «Велику Телепортацію», щоб повернутися до Зеленого Таємного Дому.
Коли він розвіяв «Досконалу Непізнаваність» і підняв великий палець, двійнята, що чекали, у відповідь усміхнулися. Щиро кажучи, поведінка ельфа наприкінці викликала певне занепокоєння, але хвилюватися про це марна справа, оскільки у них не було хорошого способу впоратися з цією ситуацією.
– Гаразд. Красно дякую всім за допомогу. Сьогоднішня справа завершена, – театрально сказав Айнз, від чого двійнята на мить здивувалися, але усмішки швидко повернулися на їхні обличчя. – Вже пізно, тож лягаймо спати, щоб не бути втомленими вранці.
Двійнята весело відповіли:
– Так, володарю Айнзе!
– Що ж, уже минула північ, тож коли нам вставати? Ви можете прокинутися, коли забажаєте, але не спіть до самого обіду. Якщо ви прокинетеся до дев’ятої, то я принесу сніданок із Назаріка.
– Так! – знову в один голос сказали двійнята. Аура легенько стукнула ліктем під ребра Маре.
Він не хотів, щоб це прозвучало образливо, тому сказав просто:
– Гаразд, дякую всім за старання!
У відповідь двійнята сказали:
– Дякуємо за старання!
– Добраніч!
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon і Buymeacoffee. Банка. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥