Оригінальна назва (японською): オーバーロード 半森妖精の神人|上 (
Ōbārōdo han Mori yōsei no shinjin | ue) / OVERLORD [15] The half elf God-kin
Англійська назва: OVERLORD 15 The Half-Elf Demigod
Інший варіант назви: ОВЕРЛОРД. Том 15. Напівельф-напівбог. Частина 1
Автор: Маруяма Куґане / 丸山くがね (Maruyama Kugane) /Kugane Maruyama
Ілюстратор (дизайн персонажів): soy-bin
Рік видання: з липня 2012 і дотепер
Кількість томів: 16
Випуск: триває ?
Перекладачка: Silver Raven
Переклад з англійської. Звірка тексту з японською, перекладачка не володіє достатніми знаннями японської, тому можливі неточності та помилки.
Особлива і безмежна подяка: D. Gromyko.
Щира подяка: D. Konarev, Shvaigzam, Misha, vch_m, Y. Tymoshenko, Drakula, Valentyna B., Kirito Kun.
А також щира подяка Андрію С.
Повелитель. Том 15. Розділ 3-9
Розділ 3. Важка праця Аури. Частина 10
– Але… хіба Фіора не замолода? – наважилася висловити свою думку темна ельфійка.
Інший прихильних холодно відповів на її слова:
– Чи це відрізняється від слів старійшин? Ти така сама, як і вони?
– Що?
Жінка кинула ворожий погляд на прихильника. Схоже, селяни не надто любили старійшин.
«Чесно кажучи, мені не здається, що вони зробили щось таке, щоб могло викликати таку ненависть…»
Айнз не розумів, чому молоді темні ельфи були так негативно налаштовані. Проте він стежив за цим селом лише два дні і не міг дізнатися про них все. Можливо, була якась причина, про яку Айнз нічого не знав.
– Якщо ми хочемо відкинути дурну думку старійшин про те, що вік є показником, то нам слід іти за такими талановитими темними ельфами, як панна Фіора! Можливо, нам навіть варто попросити її стати нашим новим лідером?
Припиніть це!
Айнз нахмурився.
Він послав Ауру сюди не з цією метою.
Якби вона почула цю розмову, то могла б навіть погодитися і взяла б село під свій контроль заради розширення влади Назаріка. Але Айнз хотів не цього.
Він поглянув на дітей, що спостерігали за суперечкою дорослих.
Ще мить тому всі були сповнені радості, бо отримали шматок від здобичі, але тепер хороший настрій розвіявся і вони виглядали знервованими.
«Це проблема…»
Айнз хотів, щоб двійнята знайшли друзів.
Діти цього світу відрізнялися від того, з якого прийшов Сузукі Сатору. Гарним прикладом була Нему – діти цього світу були невинними, вже лише цікавість підштовхувала їх підійти до Аури. Проте якщо судити з того, що бачив Айнз, ніхто з них не наближався до неї. Аура також підтверджувала це.
Звичайно, не можна було виключати того, що їхня цікавість придушена, бо вони зростали в такому небезпечному місці як Море Дерев. Проте, швидше за все, річ у тому, що вони відчували ставлення до неї дорослих, і вважали, що Аура не з їхнього кола. Вона була дитиною, але зовсім не такою як вони.
Якби репутація Аури постраждала, можливо, іншим дітям було б легше підійти до неї.
«Важко підійти познайомитися з кимось, кого поважають дорослі, навіть якщо вони одного віку… Можливо, вона здається їм неприступною… З того, що я чув, батьки не казали дітям триматися подалі від Аури або поводитися чемно… це добре чи погано?»
Айнз зітхнув.
Якщо так триватиме, двійнята ніколи не знайдуть друзів.
«Тоді… мені варто взяти на себе ініціативу і попросити їх про послугу. Але я не можу гарантувати, що це призведе до хороших результатів… Та все ж я сподіваюся, що це змінить ситуацію. Цікаво, чи всім батькам доводиться проходити такі труднощі…?»
Міркуючи над цим питанням, Айнз активував «Велику Телепортацію». Але останні слова, які він почув перед переміщенням, примусили його схопитися за голову…
– І як ти смієш називати її Фіорою?! Вона – панна Фіора!
4
Сон.
Мені снився сон.
Я знала, що це був за сон.
Як же він називався?
Точно. Усвідомлений сон.
Сон, в якому ти усвідомлюєш, що спиш.
Уві сні я була дитиною.
І… мене ударили.
Світ закрутився перед очима.
Я не відчувала болю – це все-таки був сон.
Проте це було боляче.
Моя голова пульсувала, від удару, мабуть, у роті з’явився поріз…
Я відчувала смак крові.
Хоча це був сон, я все одно відчувала цей смак.
Це було дивно.
Чи справді це був сон?
Я помітила свою руку.
Маленьку і брудну.
Тоді це точно сон.
Мої руки тепер не такі маленькі.
Я відчувала полегшення.
Це просто сон.
Мої очі ворухнулися.
…Я ненавиділа це. Я не хотіла вставати. Але я мала це зробити.
Схопивши палицю, я знову встала.
Мати стояла переді мною.
На її обличчі жодних емоцій. Ніби на ній завжди маска. Вона дивилася на мене холодними очима.
В її руці палиця, щоб бити мене.
Вона знову нею замахнулася.
Теперішня я могла заблокувати цей удар, але для тієї мене це було неможливо.
Різкий біль – і я знову відлетіла.
Ударившись об землю, я відчула ще більше болю.
Мій зір затуманився.
Сльози.
Мені раптом стало цікаво, коли я востаннє плакала.
Мої очі ворухнулися.
Мати щось сказала.
Перш ніж я це зрозуміла, мій погляд перемістився на палицю, що випала з руки і тепер лежала на землі.
Здається, мати сказала мені встати?
Я не могла.
Це було боляче. Так боляче.
Мабуть, крізь сльози я сказала щось таке.
Вираз її обличчя не змінився. Вона повільно і демонстративно підняла палицю.
Я почула голос.
Моє поле зору змістилося, і я побачила повну жінку, що бігла до нас.
Вона допомагала по дому. І готувала смачну їжу.
Це була тітка Назул.
Вона готувала найкращі омлети. Це була моя улюблена їжа. Смак страв, які вона готувала, – вкоренився у моїх спогадах і був стандартом смачної їжі.
На жаль, вона давно померла. Мені б хотілося, що у снах я бачила її їжу, ніж тренування з матір’ю.
Пізніше я дізналася, що матері інших готували для них, але я не пригадувала, щоб зі мною таке траплялося. Хтось сказав, що вона не мала часу на щось інше, оскільки докладала всіх зусиль для того, щоб навчити мене.
Тоді я була дуже дурною і повірила в це.
Але тепер, коли я стала дорослою, мені стало ясно, що все було інакше.
Я навіть не можу пригадатися чи їли ми з матір’ю разом. Здебільшого, я їла сама.
– Доброго ранку…
Світ почав набувати кольорів. Я прокидалася? Я б хотіла, щоб мене розбудили раніше.
Я не забула.
О, я дуже добре знала це.
Мати ненавиділа мене.
Дитина народжена від ґвалтівника була для неї вкрай неприємною.
Тому вона ніколи не святкувала мій день народження.
Не давала мені благословень.
Ні подяк.
Ні вітань.
Не говорила, що я молодець.
Я не отримувала навіть чогось такого простого.
Чи чула я колись, щоб вона називала моє ім’я?
Хто дав мені ім’я?
Але якщо вона справді так ненавиділа мене, то хіба не краще було мене просто вбити?
Це було б так легко.
Але вона не вбила мене.
Можливо, її ненависть не була такою вже сильною.
Чи я просто чіплялася за марну надію?
– З-зачейкате, будь ласка, пані Фейн. Вона ще дитина. Навчання більше цього не принесе хороших результатів.
Мати зиркнула на неї, але тітка Назул не відступила.
Якщо подумати про це, то тітка Назул точно не була простою жінкою.
– Їй п-потрібно перепочити. Я вже приготувала частування…
– Все нормально.
– Пані Фейн, поки ви питимете, я подбаю про її травми…
– Все нормально.
Коли матір змахнула рукою, всі мої рани загоїлися.
Біль зник.
– Все нормально, так?
Мати нахилилася до мене.
Обличчя зі скляними очима було повністю позбавлене емоцій. Моторошно.
– Так… Все нормально…
– Бачиш? – мати звернулася до тітки Назул. – …Ти почула її, так? З нею все нормально. Крім того, я вже зробила її достатньо сильною, щоб повернути, навіть якщо вона помре. Зрозуміла? Нема про що хвилюватися.
– …Так. Я зро…
– Доброго ранку… Ем, Панно Ні Смерті, ви тут?
Пролунав слабкий жіночий голос, для опису якого найкраще підходило слово «переляканий». Цей голос не був частиною сну. Він був реальним.
Свідомість прокинулася.
Вона побачила стелю. Стелю власної спальні. У сусідній кімнаті хтось був. Туман сну ще не розсіявся, але вона не відчувала ворожості.
– Раз мені сняться сни, то я б хотіла, що це було щось зовсім інше… – пробурмотіла вона, зітхаючи. Пальці торкнулися до очей, шкіра зробилася вологою… від сліз? – Я щойно прокинулася, – додала вона голосніше. – Можеш зачекати трохи?
– Т-так! Будь ласка, не турбуйтеся! Я буду чекати, скільки знадобиться, можете не поспішати!
Вона не сказала нічого, що можна було б сприйняти за погрозу, але жінка, схоже, сприйняла це саме так. Стримуючи бажання зітхнути, вона встала з ліжка і взяла халат, що висів на стільці неподалік.
Вона зрозуміла, хто прийшов, по голосу.
Оскільки це була колега тієї ж статті, що і вона, то не було потреби хвилюватися про пристойний вигляд. Крім того, це було б не надто чемно примушувати чекати, поки вона повністю одягнеться.
Коли вона відчинила двері і зайшла до сусідньої кімнати, то побачила жінку, що стояла на місці. Здавалося, що та не знала, куди себе діти.
– …Перепрошую, що змусила чекати. Ти могла сісти і зачекати мене.
– Ні, ні, це навряд чи можна назвати очікуванням. І, ем, ехехе, Панно Ні Смерть, прошу вибачення за те, що порушила ваш сон. Сподіваюся, ви зможете мені це пробачити.
Жінка схилила голову з привітною посмішкою. Ймовірно, це було продиктовано підсвідомістю, але вона почала потирати руки. Для номера 11 Чорного Святого Писання, кого вони називали Нескінченною Магією, людини, що вступила в царство герої людства, це була жалюгідна поведінка.
– То ти не хочеш сісти?
– Ні-ні-ні-ні, в цьому нема потреби. Я негайно піду, як тільки закінчу говорити. Тому я не можу сісти на диван у вашій кімнаті…
Жінка активно розмахувала руками.
«Нема потреби так сильно відмовлятися від цього», – подумала Ні Смерті.
– Якщо ти сядеш на диван, то нічого особливого не станеться. Я не розізлюся через це. Крім того… тобі не потрібно бути такою запопадливою… Ми колеги, так?
Коли жінка почула ці слова, на її обличчі розповзлася ще більш запопадлива усмішка.
– Ехехе, така комаха, як я, не гідна називатися вашою колегою, панно Ні Смерті.
– Ні, послухай… З усіх членів Чорного Писання, з якими у мене проходили тренувальні бої, ти найбільш запопадлива… Але раніше ти поводилася більш зухвало.
Оскільки представники Чорного Святого Писання були героями, сила могла ударити їм у голову і вони почали б задирати через це носи. Одним з обов’язків Ні Смерті було вибити з них це. Тому, хоча всі члени Чорного Писання були її колегами, вона знала лише тих, хто став зарозумілим.
Втім більшість членів Чорного Святого Писання зрештою робили цю помилку. Ця жінка не стала винятком. Капітан також пережив тренування з Ні Смерті – чесно кажучи, вона шкодувала, що перестаралася, – але тепер він ставився до неї нормально. Ця жінка була єдиною, хто поводилася так.
Можливо, з нею вона зайшла занадто далеко.
«Відтепер мені слід приділяти трохи більше уваги особистості іншої людини».
– Бути зарозумілим – це проблема, але ти можеш поводитися більш гідно, так?
– Е, ехехе. Я не можу поводитися так перед вами, панно Ні Смерті.
Жінка почала терти руки ще швидше.
Ні Смерті подумала, що не зробила нічого, щоб спровокувало подібне.
Все, що вона зробила, це в лоб прийняла усі заклинання жінки, не отримала жодної подряпини, збила суперницю з ніг, сіла зверху і кілька разів вмазала по обличчю. Це було тренування, тому вона була обережною, щоб не вбити жінку.
Попри те, що її притиснули до землі, суперниця відмовлялася визнавати поразку і відчайдушно використовувала магію. Ні Смерті вважала, що в жінки був хребет й амбіції. Нині вона навчилася кидати заклинання крізь біль.
Проте Ні Смерті було трохи сумно, що людина, яку вона високого оцінила, ставилася до неї так.
– …То що привело тебе сьогодні сюди? Хоча я можу здогадатися, у чому справа.
– О, т-так. Як і очікувалося…
– Ох, обійдемося без зайвих лестощів.
– Е, т-так. Армія підкорення ельфів почала подальше вторгнення, тому мене послали повідомити вам, панно Ні Смерті, що потрібно підготуватися до скорого від’їзду.
– Он як…
Коли Ні Смерті усміхнулася, жінка перед нею здригнулася. Невже її обличчя виглядало так страшно? О, але вона завжди так усміхалася.
– Думаю, я нарешті зможу дістатися цю кістку з горла.
Помилки й хиби десь є, потім гляну та виправлю або вказуйте мені на них.
Переклад з англійської, а не з мови оригіналу, тому можуть і будуть втрачені деякі сенси, особливості тощо. Переклад непрофесійний, як помітите помилку – вкажіть, виправлю. Можете написати про них на пошту sribnaptaha@ukr.net або на сторінці Facebook. Телеграм.
У мене є Patreon і Банка. Можете підтримати копійчиною і отримати за це добрячки: замовити якийсь твір (написати або перекласти) або прискорити написання вже опублікованих, але ще не закінчених творів.
Погуляйте кілька хвилин по сайту. Вам неважко, мені приємно, і це теж буде підтримкою ♥